1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
1)
Вищий прошарок феодального суспільства в Російській державі
|
а)
Бояри
|
2)
Союз православної та католицької церков
|
б)
Люблінська унія
|
3)
Назва договору про державний союз Польщі та Литви
|
в)
Берестейська унія
|
4)
Період історії Московського царства з 1604 року до 1613 року
|
г)
Смута
|
5)
Безкоштовна примусова праця залежних селян-землеробів у господарстві феодала
|
д)
Панщина
|
Франція
|
Англія
|
Австрія
|
Пруссія
|
Росія
|
Назва
|
Дата
|
Результати
|
Наслідки
|
І поділ
|
1772 р.
|
Австрія відійшла до
Галичини;Східна
Білорусія – до
Росії,Західна Прусія –
до Прусського
королівства
|
|
ІІ поділ
|
1793 р.
|
Правобережна Україна
відійшла до
Росії
|
Унаслідок трьох
поділів державну
самостійність
Польщі було
ліквідовано
|
ІІІ
поділ
|
1795 р.
|
Росія отримала
Західну Білорусію,
Західну Волинь,
Литву й Курляндію;
Австрія —
Краківську, Сандомирську
та
Люблінську області,
а Пруссія —
інші землі разом із
Варшавою.
|
Дата
1
1700 – 1721 рр.
2
1713 р.
3
1759 р.
4
1794 р.
5
1768 – 1774 рр.
|
Події
А повстання Тадеуша Костюшка
Б Російсько-турецька війна
В Північна війна
Г битва біля Кунерсдорфа
Д Раштадтський мирний договір
Е Уртрехтський мирний договір
|
Створення американських колоній Англії
|
|
Причини
|
|
Характер
|
|
Поселення
|
|
Засновники
|
Критерії
|
Південні колонії
|
Північні колонії
|
КРИТЕРІЇ ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ
|
ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ
|
|
ІНДІЯ
|
ПЕРСІЯ
|
Клас: 8
Дата: 18.01.2021
Тема. Англія у 16 ст. Англійська
революція
Вивчення
нового матеріалу
1.Зміни в житті країни
У XVI ст. Англія
стала невеликою за територією країною. Розміщуючись на Британських островах,
вона не володіла всією їх територією — володіння Англії в Ірландії
були незначними, Шотландія також не входила до її складу.
Населення Англії на
початку XVI ст. налічувало близько 3 млн осіб, а наприкінці століття
збільшилося до 4 млн жителів (не враховуючи Шотландію). На початку XVI ст.
у містах проживало не більше ніж 10 % населення Англії, а наприкінці
століття кількість городян зросла до 20 %.
Англія була аграрною
країною. Земля належала дворянам-землевласникам і королю. Більшість селян
власної землі не мала, а за користування нею сплачувала грошову ренту.
1)
Зміни в економіці
У XVI ст. Англія була
невеликою за територією країною. Володіння її в Ірландії були незначними,
Шотландія не входила до її складу. Населення складало 3 млн чоловік близько
10%.
Англія, як
і інші країни Європи, постраждала від «революції цін». Підвищення цін
призвело до того, що селяни втратили власні ділянки і перетворилися на жебраків.
Разом із тим в Англії швидкими темпами стало розвиватися мануфактурне
виробництво у провідних галузях. У декілька разів зросло виробництво
металів, країна повністю забезпечувала себе вугіллям і почала продавати
його за кордон, будівництво кораблів надавало Англії необхідну кількість
військових, торговельних та рибальських суден. Але основною галуззю
промисловості стало виробництво сукна. Замість вовни Англія почала вивозити до
інших країн вовняне сукно. Невдовзі сукно становило 80 % загального англійського
експорту, а збільшення попиту на нього привело до поширення мануфактурного
виробництва.
Великі географічні
відкриття змінили торговельні шляхи, й Англія опинилася на перехресті
торговельних шляхів із Північної Європи до Середземномор’я, з Європи та
Америки. Це сприяло розвитку англійської торгівлі — збагачувалося купецтво
й зростали міста, розвивалися порти. Портом міжнародного значення став
Лондон. Торгівля була небезпечною справою — бурі та пірати створювали
небезпеку втрати товарів і навіть загибелі. У XVI ст. для зменшення
ризику купці почали об’єднуватися в акціонерні компанії. Вони об’єднували
свої капітали, ставали акціонерами компанії та отримували прибутки відповідно
до власного внеску. Однією з найбільших торговельних акціонерних компаній стала
Ост-Індська компанія, яка зосередила у своїх руках торгівлю з Африкою
та Індією.
На початку XVI ст.
сільське господарство Англії зазнало суттєвих змін. Попит на англійську вовну
значно збільшився як в Англії, так і за кордоном. Землевласники
зайнялися розведенням овець, часто за рахунок рільництва. Лендлорди (так
називали цих землевласників) почали перетворювати землі у своїх володіннях
на пасовиська для овець. Збільшуючи площі пасовиськ, власники зганяли селян із
земель та огороджували їх. Цей процес дістав назву «огороджування». Вовна
перетворилася на головне багатство країни. Огороджування призвело до зменшення
вирощування пшениці, і невдовзі Англія почала завозити пшеницю із-за
кордону. У XVI ст. розпочався процес аграрного перевороту —
встановлення ринкових відносин у сільському господарстві.
Робота
з термінами і поняттями:
(запишіть у словники)
Компанія –
підприємство, засноване на панівній участі учасників.
Акціонерна
компанія – колективна форма підприємництва, за якою з
метою розширення підприємств створюються товариства (компанії), що об’єднують
індивідуальні капітали пайщиків-акціонерів.
Аграрна
революція – зміни в сільському господарстві, основним
змістом є встановлення капіталістичних ринкових відносин.
Обгороджування –
насильницьке позбавлення селян землі, яку землевласники потім обгороджували.
Англійська
церква – державна церква у Великій Британії, утворена в
країні в XVI ст. внаслідок Реформації. З усіх протестантських церков найближча
до католицької.
Економіка
Англії
Галузь |
Характеристика |
Промисловість |
Розвиток суконного
виробництва — мануфактури — основний товар експорту.
Кораблебудування. Металургія |
Сільське господарство |
Розвиток зернового
господарства, м’ясо-молочного скотарства та вівчарства. Огороджування.
Увезення зерна до Англії |
Торгівля |
Виникнення світової
торгівлі — зручні порти Англії. Власний флот. Торгівля без посередників.
Створення акціонерних компаній |
2)
Зміни в суспільстві
Капіталістичні
відносини, які активно почали розвиватися в Англії, привели до значних
змін у суспільстві. Виникають нові верстви населення — буржуазія та
наймані робітники. Дворянство продовжувало відігравати значну роль
в Англійському королівстві, але й воно зазнало впливу Нового часу.
Дворянство поділилося
на дві великі групи — старі та нові дворяни. Життя старого дворянства не
змінилося — вони жили на платежі від селян, несли службу у війську
або при дворі. До інших справ вони ставилися з презирством, вважаючи їх
нешляхетними. Старі дворяни не тільки ігнорували господарство, але
й залишалися осторонь ділового життя. У результаті їхні прибутки
падали і вони розорювались.
Нові дворяни, або
джентрі, активно займалися господарством і вели торгівлю. Вони проводили
огороджування, збільшуючи пасовиська для овець, вкладали капітали
в торговельні компанії, а у своїх маєтках будували мануфактури
з виробництва сукна. Нове дворянство швидко збагачувалось, зростав їхній
вплив, і вони починали відігравати важливу роль у житті держави.
Англійське
дворянство |
|
Старі дворяни |
Нові дворяни (джентрі) |
Жили на платежі від селян. Противники реформ та
перетворень. Служили при дворі або несли
військову службу |
Активно займалися торгівлею та
виробництвом — вівчарство, мануфактури, торговельні компанії |
2.
Огороджування
Підвищення попиту на
вовну зробило вівчарство дуже прибутковою справою. Але збільшення поголів’я
овець потребувало і зростання площ пасовиськ. Разом із тим вільної землі
в Англії не було, адже її орендували у землевласників селяни. Тому збільшення
площ пасовиськ проходило двома шляхами — або скуповуванням землі, або
захопленням общинних земель (лісів, пасовиськ, лугів). Потім почали захоплювати
і землю орендарів, зганяючи селян, а ділянки огороджували. Ріллю
засівали травою і перетворювали на пасовище. Селянські будівлі
знищувалися, а їхніх мешканців виганяли на вулицю.
Інший
погляд на огороджування
Класичний погляд був
сформований під впливом творів Томаса Мора. Саме цей погляд відображався
в історичних працях ХІХ ст. Карл Маркс, описуючи огороджування, мав на
увазі саме твори Мора. Радянські історики теж використовували ці джерела. Із
залученням дедалі більшої кількості архівних матеріалів стало зрозуміло, що
ситуація, яку зображав у своїх творах Томас Мор, не відповідає дійсності.
Від початку ХХ ст. популярність цієї теорії помітно зменшується, але радянські
вчені продовжували її дотримуватися, оскільки вона добре ілюструвала період
формування капіталістичного суспільства. Крім того, вони не мали можливості
ознайомитися з первинними архівними матеріалами, тому їх праці спираються
на роботи істориків першої половини — середини ХІХ ст. та твори Томаса
Мора. Разом із тим первинні архівні матеріали вказують на такі події.
Ціни на продукти (у
тому числі зерно) за часів огороджування ще більше зросли порівняно
з цінами на вовну. Економічно огороджування було невигідним.
Масштаби
огороджування перебільшували — протягом ХVІ ст. (саме цей період описав
Томас Мор) було огороджено лише близько 2 % земель.
Бунти проти
огороджування відбувалися в районах, де огороджування практично не було.
У середині ХІV ст.
чума значно скоротила кількість населення Англії, і протягом майже
200 років для обробітку землі не вистачало робочих рук. Наприкінці
ХІІІ — на початку ХІV ст. було освоєно багато малородючих ґрунтів, які
пізніше покинули. Ці землі навіть заростали лісом, і у ХVІ ст., тобто
в часи Томаса Мора, їх почали обробляти. Землевласники були зацікавлені
здавати в оренду такі землі великими площами, у першу чергу для
випасання овець. Крім того, у ці часи існувала проблема сквотерів —
найбідніших людей, які оселялися на землях, що пустували, займалися полюванням
та рибальством, мали невеличке підсобне господарство, — звісно, оренду
вони не платили. Тому коли з’являлися орендатори, вони виганяли сквотерів.
Що ж стосується
бунтів проти огороджування, то виявилося, що більшість із них не мають жодного
відношення до виступів проти перетворення ріллі на пасовиська. Ці бунти
відбувалися переважно на територіях, де землі були бідні й тому більш
придатні для випасання худоби. Зростання населення викликало необхідність
збільшення виробництва м’яса та молока, тому на пасовиська виганяли велику
рогату худобу. Разом із тим ціни підвищувалися, і на бідних прошарках
суспільства це позначалося найбільше.
Такі факти,
а точніше чутки про них у Лондоні, і породили класичне уявлення
про огороджування.
3.
Королівська Реформація
У 1485 р.
англійський престол перейшов до династії Тюдорів. Суттєве зміцнення держави
і королівської влади відбулося за правління другого короля з цієї
династії — Генріха VIII (1509—1547 рр.). У цей час в Англії
розпочалася Реформація.
На відміну від інших
держав, де Реформація здійснился внаслідок народного руху «знизу»,
в Англії Реформація відбувалася «згори» — за активного втручання
і під керівництвом короля, унаслідок чого її називають королівською.
Спочатку Генріх VІІІ
виступив проти Реформації, проте сімейні обставини змусили змінити його
позицію. Спроба розлучитися з іспанкою Катериною Арагонською не знайшла
підтримки в Папи Римського. Тоді король виступив проти католицької церкви.
Під тиском Генріха
VІІІ парламент у 1534 р. прийняв «Акт про супрематію (верховенство)»,
який проголосив короля главою і захисником англійської церкви.
У 1536—1540 рр. була проведена секуляризація церковних земель —
монастирі було закрито, а ченців розігнано. Усі землі й майно
монастирів, а також власність церкви перейшли до скарбниці короля. Разом із
тим майже всі католицькі догмати зберігалися. Нова церква стала називатися
англіканською, вона була більш поміркованою порівняно з лютеранством та
кальвінізмом.
Аграрний переворот і
розвиток ринкових виробничих відносин у сільському господарстві зумовили великі
зміни в англійському суспільстві. Мануфактурні підприємства та господарства
нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість знедолених селян.
Міста заполонили жебраки, багато людей шукало роботу і, не знаходячи її, крало
або старцювало. На початку ХVІІ ст. в Лондоні налічувалося 50 тис. жебраків.
Король Генріх VІІІ почав видавати закони, спрямовані проти старцювання. Збирати
милостиню дозволялося тільки немічним і старим; тих, хто міг працювати, били
батогом і повертали додому. Якщо затримували вдруге – знову били та відрізали
половину вуха. Кого затримували втретє – страчували як злочинця.
Робота
з історичною постаттю:
Генріх VIII |
Генріх набув чудову освіту в
дусі Відродження, був знавцем мов, літератури, непоганим музикантом і
композитором, брав участь у філософських диспутах. Королем він став після
смерті брата Артура, коли взяв шлюб з удовою брата Катериною Арагонською —
племінницею імператора Карла V. Упродовж майже 20 років їхнього подружнього
життя відсутність спадкоємця престолу доводила Генріха VIII до шаленства. Так
само до шаленства закохався він у придворну красуню Анну Болейн і вирішив
розлучитися з дружиною, щоб оженитися з Анною. Від нового шлюбу король
сподівався отримати жаданого сина — наступника престолу. Загалом Генріх
одружувався шість разів: із двома дружинами розлучився; двох звинуватив у
державній зраді та стратив; одна померла під час пологів, а от остання
залишилася живою (можливо, завдяки тому, що помер сам король). Більшість війн, що їх провадив
Генріх VIII, виявились успішними і значно підвищили міжнародний авторитет
Англії. Це допомогло невеликій острівній державі підготуватися до тієї ролі,
яку вона стала відігравати в подіях світової історії під час правління доньки
Генріха VIII та Анни Болейн — Єлизавети. За характером Генріх був
тираном – нестерпним, деспотичним, мстивим, дратівливим, який тримав своїх
наближених у постійному страху. Проте він посилив єдність королівства, вселив
в англійців переконання в належності до єдиної нації. Щоб уславити своє
правління, він перебудував старі королівські резиденції. Наприкінці свого
правління Генріх мав 55 палаців. Лондон перетворився в одне з найблискучіших
міст Європи. Служити при дворі англійського короля бажали найвідоміші
художники, скульптори, письменники з Італії, Німеччини. |
В
Англії Реформація відбувалася “зверху” — за активного втручання самого короля.
Попервах, коли в
Європі розгорнулася Реформація, Генріх VIII виступив проти неї. Він навіть узяв
участь у полеміці проти М. Лютера, надіславши до Рима свій памфлет “на захист
семи таїнств”, за що отримав від папи почесний титул “захисника віри”. Але особиста
зацікавленість у звільненні від влади та опіки папи змусила Генріха VIII
змінити свої погляди.
Приводом для
проведення Реформації стала відмова папи Климента VII дати Генріху VIII дозвіл
на розлучення з його першою дружиною — іспанською принцесою Катериною
Арагонською. За католицькими канонами дати такий дозвіл міг лише папа. Тоді
розлючений Генріх VIII примусив з'їзд англійського духовенства ухвалити
рішення, за яким король очолив церкву в Англії. Він без перешкод оформив
розлучення та одружився з красунею Анною Болейн.
Коли
Климент VII почав погрожувати королю за такі дії відлученням від церкви,
парламент прийняв Акт про супрематію (верховенство),
яким оголосив про виведення англійської церкви з-під зверхності Рима і перехід
її під оруду Генріха VIII. Усі католицькі догмати при цьому зберігалися.
Сталося це 1534 р.
У подружньому житті з
Анною Болейн королю знову не поталанило. Спадкоємця престолу шлюб не приніс, —
королева народила доньку, а син помер. По деякім часі розчарований король підло
звинуватив Анну Болейн у невірності, що прирівнювалося до державної зради, і
наказав стратити її.
Генріх VIII наважився
на розрив із католицизмом, сподіваючись на те, що більшість населення країни
його підтримає. Він казав, що не бажає ні Рима, ні Віттенберга. Нова —
англіканська — церква посіла місце між католицизмом і протестантством.
За рішеннями
парламенту в Англії закривалися всі монастирі, а їхнє майно переходило до
короля. За часів Генріха VIII в Англії було закрито 3 тис. монастирів, їхні
землі король роздав своїм прибічникам або розпродав, значно збагативши
скарбницю. Землі купували нові дворяни та буржуазія для створення на них нових
прибуткових господарств. Отже, реформа церкви сприяла розвиткові ринкових
відносин в Англії.
Реформація
провадилася методами терору. Десятки тисяч ченців опинилися без притулку й
каралися “кривавими” законами проти жебраків. Від усіх англійців вимагали
повного підкорення англіканській церкві. За відмову від її визнання карали як
за державну зраду.
Нащадок Генріха VІІІ
Едуард VI (1547—1553 рр.) продовжував королівську Реформацію. Від
1549 р. служба почала здійснюватися англійською мовою, було спрощено
церковні обряди.
За правління доньки
Генріха VIII та Катерини Арагонської королеви Марії Тюдор (1553—1558 рр.)
було здійснено спробу повернутися до католицизму. Королева відновила католицьку
церкву, почала переслідування протестантів, за що в Англії її називали
Марією Кривавою. Однак землі монастирям повернути не вдалося.
За
правління королеви Марії Тюдор (1553—1558
рр.) — доньки Генріха VIII та Катерини Арагонської, яка трималася католицизму,
в Англії було здійснено спробу повернутися до старої, католицької віри. Марія
Тюдор відновила католицьку церкву, почала страчувати протестантів, за що її
називали Марією Кривавою. Однак англіканська церква вже глибоко вкоренилася в
англійському суспільстві. Повертати землі монастирям ніхто не хотів.
Після смерті Марії
Тюдор корона перейшла до Єлизавети I (1558—1603 рр.) — доньки
Анни Болейн та Генріха VIII. Вона відновила англіканську церкву. Почалося
переслідування католиків, було видано суворі закони — перехід
з англіканської церкви в католицьку вважався державною зрадою. Орден
єзуїтів було заборонено. У 1571 р. був прийнятий англійський «Символ
віри» (39 статей), у якому проголошувалися основні принципи
англіканської церкви.
Частина віруючих
залишилася незадоволеною королівською Реформацією і вимагала продовжити
«очищення» церкви від католицизму. Називали їх пуританами (від
латин.purus — чистий), вони не визнавали влади єпископів, відкидали всю
церковну ієрархію. Поступово пуритани вийшли з англіканської церкви та
стали створювати власні общини на чолі зі старшинами (пресвітерами). Королева
Єлизавета І не підтримала пуритан і навіть почала їх переслідувати.
Королівська
Реформація в Англії
План |
Характеристика |
Мета |
Звільнити церкву від
підпорядкування Папі Римському. Секуляризація церковних земель та багатства.
Підпорядкування церкви королю. «Дешева церква» |
Привід |
Відмова Папи Римського дати
дозвіл на розлучення короля Генріха VIII |
Перебіг подій |
1534 р. — підписання
«Акта про супрематію (верховенство)», за яким король є єдиним головою
англійської церкви. 1535 р. — страта
Томаса Мора. Утворення англіканської церкви. 1536—1540 рр. —
секуляризація (конфіскація церковної власності). 1549 р. — початок ведення
служб англійською мовою. 1553—1558 рр. — відновлення католицизму за
правління королеви Марії Кривавої. 1571 р. —
відновлення англіканської церкви Єлизаветою І. 1567 р. — початок
відділення пуритан (кальвіністів) від англіканської церкви. 1571 р. — прийняття
нового «Символу віри» (39 статей) — наближення до кальвінізму,
збереження ієрархії та ін. Завершення становлення англіканської церкви |
Наслідки |
Англія очолила протестантів
у Європі. Зміцнення абсолютизму в Англії. Посилення протистояння
з Іспанією. Церква приєднана до системи держави |
3. Єлизавета І. Прихід до влади династії Стюартів
Правління королеви
Єлизавети І тривало 45 років (1558—1603 рр.), цей період ще
називають «золотою добою». Економіка й культура країни розквітла,
а сама Англія перетворилася на провідну європейську державу.
Єлизавета І була
обдарованою людиною та здобула чудову освіту. Вона знала дев’ять мов, писала
вірші, чудово грала на музичних інструментах; вміла добирати собі оточення: її
міністри й полководці, радники й державні службовці були поетами
і філософами, воїнами і мореплавцями, героями і видатними
політиками.
Релігійна політика
королеви була зорієнтована на віротерпіння, але в межах державної
політики. Єлизавета І прагнула залучити на свій бік як протестантів, так
і католиків. Королева заборонила грабувати та руйнувати католицькі церкви,
знищувати ікони. Вона стверджувала, що піклуватиметься про всіх своїх підданих,
незалежно від їх віросповідання.
У королівстві
проводилася політика протекціонізму — сприяння розвитку англійського
виробництва й торгівлі. Англія надавала притулок усім, хто переховувався
від релігійного переслідування, — майстри з різних країн, завдяки
своїм секретам, сприяли відродженню старих галузей та розвитку нових. Уряд
підтримував будівництво мануфактур, сприяв винахідникам. Торговельні компанії
отримували привілеї, а в деякі торговельні компанії королева вкладала
власні гроші. Англійські товари проникали в усі куточки світу. Відкриття
Лондонської біржі (місце, де здійснювалися різноманітні торговельні операції)
підтвердило успішну економічну політику уряду.
Єлизавета
І проводила активну зовнішню політику. Англія починає будувати власну
колоніальну імперію — у 1585 р. була заснована перша англійська
колонія в Північній Америці — Вірджинія. Загострилися відносини
з Іспанією. Королева надавала підтримку нідерландським повстанцям, сприяла
англійським піратам, які грабували іспанські галеони. Френсіс Дрейк, який
здійснив другу навколосвітню подорож (1577—1580 рр.), був посвячений
у рицарі самою королевою. Протистояння з Іспанією переросло
у військовий конфлікт — Іспанія відрядила до Англії величезний флот,
який отримав назву «Непереможна армада». Англійський флот на чолі
з Френсісом Дрейком розгромив іспанську ескадру в протоці Ла-Манш,
а буря завершила знищення іспанців. Англія перетворилася на володарку
морів.
Єлизавета І
продовжувала політику приєднання земель на Британських островах. Вона
активно підтримувала протестантів у Шотландії, унаслідок чого була
ув’язнена, а потім страчена шотландська королева Марія Стюарт. Шотландія
увійшла до складу англійського королівства вже після смерті Єлизавети.
В Ірландії королева продовжила захоплення земель. Після придушення
повстання у 1603 р. ірландські землі ввійшли до складу англійської
корони.
Єлизавета не мала
дітей і була останньою представницею династії Тюдорів. За домовленістю
англійський трон успадкував шотландський король Яків (Джеймс) Стюарт
(1603—1625 рр.), син страченої Марії Стюарт. Він об’єднав під своєю владою
Англію, Шотландію та Ірландію, започаткувавши триєдине королівство —
Велику Британію.
Робота
з історичною постаттю:
Єлизавета
була непривабливою, жорстокою й хитрою, але компенсувала це природним розумом,
прекрасною освітою та неабиякою здатністю до керування державою. Єлизавета —
переконаною протестанткою.
Єлизавета
I — як зазначалося вище, донька Генріха VIII та Анни Болейн — росла забутою
батьком, який зрікся її після страти дружини. Вчителі виявили в неї неабиякі
здібності. Єлизавета дістала глибокі знання з математики, класичних мов. Під
час правління Марії Тюдор вона опинилась у в'язниці. Після смерті Марії
парламент проголосив її королевою Англії. Її руки домагалися наймогутніші
володарі Європи — французький принц Франсуа Анжуйський, іспанський король
Філіпп II, московський цар Іван IV Грозний. Усім вона відмовила і заявила, що
повінчалася з народом Англії, а всіх підданих вважає своїми дітьми. Нова
королева вміло лавірувала між давньою аристократією та новими дворянами,
посилювала королівську владу, зберігаючи парламент і місцеве самоврядування. Все,
що вона робила, виправдовувалося турботою про народ. Подейкували, що її
символом був птах — пелікан, який, за легендою, годує пташенят м'ясом, вирваним
із власних грудей. Такою вона вважала свою турботу про підданих. А водночас —
видавала нові закони проти жебраків.
Єлизавета
I сприяла розвиткові англійської торгівлі й торгового флоту, надавала привілеї
торговельним компаніям, а надто Ост-Індській. Свідченням успішного розвитку
торгівлі стало відкриття Лондонської біржі (місце, де
здійснювалися різноманітні торговельні операції). Засновникові біржі банкіру
Грехему вона навіть присвоїла рицарське звання.
Другу
половину XVI ст. англійці назвали Єлизаветинською епохою.
Остання королева з династії Тюдорів зуміла лишити помітний слід в історії
Англії.
Правління Єлизавети І
·
Роки життя: 1558—1603 рр.
·
Знала дев’ять мов, писала вірші, грала на музичних
інструментах.
·
Уміла добирати собі радників, міністрів, державних
службовців.
·
Виступала за віротерпіння, але в межах державної
політики.
·
Проводила політику протекціонізму.
·
Вкладала гроші в торговельні компанії.
·
За часів її правління зріс добробут англійців.
·
Активна діяльність парламенту, особливо палати громад.
·
1585 р. — заснування першої англійської
колонії в Північній Америці — Вірджинії.
·
Загострення відносин з Іспанією.
·
Активна підтримка нідерландських повстанців.
·
1577—1580 рр. — експедиція Ф. Дрейка.
·
1588 р. — знищення іспанської «Непереможної
армади».
·
Не мала дітей, була останньою представницею династії
Тюдорів.
·
Трон успадкував шотландський король Яків (Джеймс)
Стюарт (1603—1625 рр.), який об’єднав Англію,
Шотландію та
Ірландію.
5.
Англо-шотландські відносини.
Шотландія,
що охоплювала північну частину острова, в XVI ст. була самостійним
королівством. Вона поділялася на Північну, або Гірську, Шотландію та Південну,
або Долинну. У Гірській Шотландії панували феодально-патріархальні відносини,
існували родові громади — клани на чолі з
вождями. Заняттями населення були скотарство і мисливство. Південна Шотландія
розвивалася швидше, її жителі були не лише скотарями, а й рільниками. Тут
існувало багато міст, які вели жваву торгівлю з Англією, Нідерландами та
Францією.
У XVI ст.
шотландський престол належав династії Стюартів. Але королівська влада була дуже
слабкою. Великі землевласники Південної Шотландії та вожді кланів на півночі
зберігали незалежність і не корилися королю. Міщани Південної Шотландії теж не
підтримували короля, тому що їх більше цікавив розвиток зв'язків з Англією, ніж
об'єднання з відсталою північчю. За таких обставин Стюарти, не маючи підтримки
в країні, самі ставали іграшкою в боротьбі родових кланів.
Економічно слабка,
роздерта внутрішньою боротьбою Шотландія перетворилась у XVI ст. на об'єкт
загарбницьких прагнень Англії. Війна проти Англії в першій половині XVI ст.
тривала впродовж кількох десятиріч. У 1542 р. шотландський король, який зазнав
поразки в цій війні, помер. Корона перейшла до його доньки Марії Стюарт, яка
народилася того ж 1542 р. Марію відправили виховуватися до Франції, де вона
стала ревною католичкою. Шотландією в той час керувала мати королеви — Марія
Гіз, представниця могутнього французького роду Гізів.
У
боротьбі, яка розгорнулася між двома королевами — Єлизаветою I та шотландською
королевою Марією Стюарт (1542—1567 рр.),
знайшло відображення політичне і релігійне протистояння в тогочасній Англії.
Робота
з історичною постаттю:
Марія Стюарт |
Марія Стюарт, за свідченням
сучасників, вирізнялася чарівною красою та легковажністю, а справами
державного управління не переймалася. Марія була ревною католичкою, Дитинство
Марії було безхмарним. Корону Шотландії вона отримала з народженням, у
6-річному віці стала нареченою спадкоємця французького престолу, до 1561 р.
виховувалась у Франції; 16-річна Марія Стюарт стала королевою Франції, а
через рік — удовою. Єлизавета з дитячих років
дізналася, що таке бути донькою людини, звинуваченої в державній зраді. Після
страти матері — Анни Болейн Єлизавета опинилася за жахними мурами в'язниці
Тауер. Марія Стюарт гадала, що всяка
країна належить монархові, їй було байдуже, яку саме країну вона очолила.
Єлизавета ж уважала, що належить Англії та її народові, що, керуючи державою,
виконує волю Божу. Вона не вагалась у винесенні рішень тоді, коли це мало
принести користь Англії. |
У
середині XVI ст. в Шотландії поширилися кальвіністські ідеї. Вождем
шотландської Реформації став Джон Нокс. Свої
проповіді він завжди закінчував словами: “Боже! Звільни нас од влади
блудниці!”, маючи на увазі Марію Стюарт.
Боротьбу кальвіністів
проти католицької церкви підтримувала зброєю та грошима Єлизавета I. Вона
намірялася в такий спосіб підкорити Шотландію та фізично знищити Марію Стюарт.
Іспанія та папа римський плекали надію зробити Марію Стюарт англійською королевою
замість Єлизавети І і покінчити з протестантами в Англії.
Після смерті свого
чоловіка — короля Франції Франциска II Марія Стюарт повернулася до Шотландії.
Боротьба кальвіністів проти католиків спалахнула з новою силою. Марія Стюарт
підтримувала католицьку церкву, встановила зв'язки з англійськими
дворянами-католиками, які готували змову проти Єлизавети I. Натомість Єлизавета
I організувала виступ кальвіністів проти неї.
У 1567 р.
кальвіністи, очолювані графом Мюрреєм, підняли повстання. Марія Стюарт змушена
була тікати. Вона попросила притулку в Єлизавети. Королева надала притулок
“дорогій сестрі”, ув'язнивши її в замку на довгі 20 років.
У
Шотландії доступилися до влади, за підтримки Єлизавети I, проанглійські сили.
Королем Шотландії став син Марії Стюарт Яків VI. Водночас
в Англії навколо ув'язненої Марії Стюарт точилася запекла боротьба. Марія
розсилала таємні листи до католицьких країн із благаннями про допомогу. Кілька
спроб звільнити її скінчилися невдало. Водночас англійські католики намагалися
вбити Єлизавету I, щоб проголосити королевою Марію Стюарт. Змови провалилися,
їхніх учасників було страчено.
У 1585 р. англійський
парламент прийняв закон, за яким кожен, хто брав участь у змовах проти
королеви, має бути страчений. За цим законом королівський трибунал засудив
Марію Стюарт до страти за діяльність, небезпечну для Англії та королеви. Син
Марії Стюарт Яків VI погрожував Англії війною за страту матері, але Єлизавета
знайшла засіб для його приборкання. Будучи бездітною, вона уклала союз із
королем Шотландії, за яким визнала Якова VI спадкоємцем англійського престолу.
Марію Стюарт було страчено 1587 р.
6.
Підкорення Ірландії.
Поряд з Англією
міститься острів Ірландія. Він давно приваблював англійців родючими
землями та багатими покладами корисних копалин. Англійським загарбанням сприяла
політична слабкість країни. Ірландія поділялася на родові клани по 5—6 тис.
осіб, які постійно ворогували між собою.
Підкорення Ірландії
розпочалося ще у XII ст. На початок XVI ст. горді ірландці були витіснені
англійцями в гори, трясовини й ліси, але продовжували боротьбу.
У 1541 р. Генріх VIII
оголосив себе королем Ірландії та володарем усіх її земель. Він надавав
ірландській знаті право користування землею за визнання його своїм королем. У
тих, хто не погоджувався, землі відбирали. Конфіскація земель стала головним
засобом підкорення Ірландії англійською короною в XVI ст. Землі роздавали англійським
колоністам за умови заселення їх англійцями.
Політика англійців
спричинила посилення боротьби ірландців проти загарбників. У другій половині
XVI ст. на півдні острова сталося кілька повстань проти англійського панування.
Повстанці вимагали повернути конфісковані землі, припинити утиски
католиків-ірландців. 16-тисячна армія повела успішну боротьбу проти англійців.
Після кількох поразок англійці розпочали проти ірландців війну на знищення.
Вони дощенту спалювали села, нищили всіх мешканців, урожай на полях, залишаючи
по собі спустошену землю. Внаслідок такої тотальної війни 1603 р. повстання
було придушено. Намісник Англії в Ірландії лорд Маунтджой сповіщав королеву:
“Вашій Величності немає над чим панувати в цій країні, окрім трупів і попелу”.
Після
поразки повстання 1594—1603 рр. Ірландія остаточно перетворилася на англійську
колонію.
Одночасно з боротьбою
за підкорення Ірландії Англія розпочала спроби проникнення у Америку. Проте на
її шляху була Іспанія, яка після об'єднання 1581 р. з Португалією мала в
Америці величезні колонії. З Нового Світу пливли до Іспанії славнозвісні
каравани кораблів, навантажених золотом і сріблом. Боротьба Англії проти
Іспанії від середини XVI ст. набула форми контрабандної торгівлі з колоніями
Іспанії та нападів піратів на її порти й кораблі, що перевозили золото до
Європи.
Єлизавета І всіляко
підтримувала піратів, надавала їм ліцензії, які дозволяли нападати на іспанські
й португальські кораблі. В Англії створювалися спеціальні компанії для
організації піратських експедицій. Сама королева та її наближені були
акціонерами цих компаній. Піратські експедиції завдавали величезної шкоди
Іспанії, яка втрачала від них до 3 млн дукатів на рік, і сприяли збагаченню
Англії.
Значення
піратів для розвитку Англії можна порівняти зі значенням конкістадорів для
Іспанії, лише з тією різницею, що вони завойовували не суходіл, а море.
У
1562 р. англійські пірати почали завозити до іспанських колоній в Америці
негрів-рабів з Африки. Англійський пірат на королівській службі Уолтер Релі 1585 р. заснував першу англійську
колонію в Північній Америці, назвавши її на честь королеви-незайманиці
Віргінією (від англ. virgin — діва). Попервах колонія була притулком для
піратів, які полювали за іспанськими кораблями.
Серед
англійських піратів того часу найуславленішим став “пірат Її Королівської
Величності”, як він себе називав, Френсіс Дрейк (1543—1596).
Робота
з історичною постаттю:
Френсіс Дрейк |
Найвідоміший англієць був
мореплавцем вищого ґатунку, який неодноразово здійснював успішні напади на
іспанські колонії в Америці. Іспанці називали його “драконом”, а король
Філіпп ІІ вимагав від Єлизавети І страти ненависного пірата. Проте королева
не покарала пірата, а посвятила в рицарі та зробила віце-адміралом. Усі ці
відзнаки від Єлизавети І він отримав за свою славнозвісну навколосвітню
подорож 1577—1580 рр. Метою цієї експедиції було, за планом Дрейка, перетнути
Атлантичний океан, обігнути Південну Америку і атакувати міста на її
західному узбережжі, де іспанці накопичували величезні запаси золота для
відправлення в Європу. Королева підтримала свого пірата і навіть вклала кошти
в його експедицію. Офіційно було оголошено, що ескадра з п'яти кораблів пливе
шукати вільні землі для колоній у Південній Америці. Переслідуваний іспанцями
Дрейк проплив через Магелланову протоку і, хоча вцілів лише його флагман
“Золота лань”, рушив на Перу. Захопивши там величезну здобич, він перетнув
Тихий океан, побував на Молуккських островах (де домовився з місцевим
султаном про торгівлю прянощами з Англією), обігнув мис Доброї Надії та 26
вересня 1580 р. повернувся до Англії. Це була друга в історії навколосвітня
подорож. Єлизавета щедро винагородила свого пірата — адже вартість здобичі,
яку привіз Дрейк, перевищувала прибутки англійської скарбниці за два роки.
Вимогою Філіппа ІІ повернути награбоване вона знехтувала. |
Король Іспанії
Філіпп II болісно сприймав зухвалість англійської
королеви. Останньою краплею, що переповнила чашу його терпіння, стала
страта Марії Стюарт. Як захисник католиків в усьому світі, Філіпп II на заклик
папи римського почав готуватися до війни проти Англії.
Для
вторгнення в Англію Філіпп II вирішив зібрати величезний флот. Проте 1587 р.
Френсіс Дрейк за наказом Єлизавети здійснив зухвалий рейд до порту Кадіс — бази
іспанського флоту і знищив більшість іспанських кораблів. Іспанцям довелося
знову збирати флот. У 1588 р. Непереможна армада (так
назвав свій флот Філіпп II) вирушила до берегів Англії. Вона налічувала 130
вітрильників із 20 тис. матросів. У Нідерландах на іспанців чекало ще 300
кораблів, які мали приєднатися до Непереможної армади. Командувати англійським
флотом Єлизавета доручила Ф. Дрейку.
У 1588 р. англійські
кораблі атакували Непереможну армаду в протоці Ла-Манш. Бій тривав два тижні.
Важкі іспанські кораблі було розбито легкими англійськими. Залишки іспанського
флоту, намагаючись обійти Англію з півночі, загинули під час бурі. Флот Англії
не втратив жодного корабля. У своєму донесенні Єлизаветі I Ф. Дрейк писав: “Ми
виривали з хвоста іспанського птаха одне перо за одним, а жалюгідні їхні
залишки розсіяли по всьому морю”. На відзнаку перемоги Єлизавета I наказала
викарбувати медаль із написом: “Бог подув, і їх було розвіяно”.
Завдяки
перемозі Англія почала перетворюватися на володарку морів, а могутня колись
Іспанія поступово ставала другорядною державою.
Єлизавета I померла
1603 р. — остання королева династії Тюдорів, за часів правління якої
розпочалося перетворення Англії у велику європейську державу, могутню світову
імперію.
Домашнє завдання:
1. 1. Прочитати
§ 13,14
2.Заповнити таблицю «Діяльність
королеви Єлизавети І».
Запитання |
Внутрішня
політика |
Зовнішня
політика |
Основні заходи |
|
|
Досягненні результати |
|
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий