7 КЛАС ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

Тема. Раннє Відродження й гуманізм.

Дата: 13.03.2020

Мета: з'ясувати, чому європейці дійшли до гуманістичного світосприйняття, що таке Відродження (Ренесанс); ознайомити учнів з видатними представниками Раннього Відродження; формувати естетичне бачення світу.

Хід уроку

ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування

1. Яку роль відігравав храм у житті середньовічного європейця?

2. Визначте основні складові романського і готичного храмів та їх функції.

3. Якими були головні прикраси готичного храму?

4. Чим була зумовлена зміна архітектурних стилів?

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання

1. Яким був світогляд середньовічної людини?

2. Як релігія впливала на життя людини?

3. Що таке єресь?

 ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Ранній гуманізм і література Відродження

       Наприкінці Середніх віків у культурі Західної Європи відбуваються зміни. Вони були зумовлені багатьма чинниками. Одним із головних став той, що людина почала більше покладатися на власні сили, а не підкорятися поведінці тієї групи, до якої вона належала. Особистий інтерес, прагнення до успіху, зосередженість на собі відкрили новий шлях у розвитку людини. Людина починає по-новому дивитися на світ, на саму себе, на місце людини у світі. Такі нові погляди збіглися з періодом підвищеного інтересу до античності. Античність вважалася ідеальним періодом в історії, коли процвітали науки, мистецтва, держава і суспільне життя. Доказом цього були речі, рукописи античних часів, які вражали своєю досконалістю.

Зазначене вище найбільш помітним було в Італії, де вирувало міське життя, а залишки античності лежали просто під ногами. Прояв інтересу до античності супроводжувався і намаганням відродити, наслідувати її. Саме тому нову епоху назвали Відродженням, або по-французьки Ренесансом. Хоча насправді було не відродження, а створення нової культури, яка поєднала в собі елементи античної та середньовічної.

Від XIV ст. шанувальники античності, спираючись на здобуті знання, вважали, що потрібно в першу чергу займатися studia humanitatis, тобто «вивченням людського». Тих, хто вивчав людське, від кінця XV ст. стали називати гуманістами. Сьогодні словом «гуманізм» ми називаємо любов до людей і таке розуміння світу, за якого людина є найвищою цінністю.

За тих часів гуманістом міг стати будь-який шанувальник античності. Але насправді гуманістів було дуже мало. Вони гуртувалися у нечисленні групи. Проте знання цих людей давали їм змогу обіймати високі посади в управлінні італійських міст, у канцеляріях королів, кардиналів і пап.

На противагу християнським чеснотам гуманісти виробили власні, найважливіші з яких проголошувалися гідність і доблесть. Хоча всі гуманісти були щирими християнами, кожен із гуманістів прагнув стати всебічно розвиненою людиною, здібною до творчості у різних сферах науки, літератури та мистецтва.

На порозі великої культури Відродження стояв відомий поет і філософ Данте Аліг’єрі (1265 —1321 рр.). Він рано почав писати вірші. Всі вони були присвячені одній дівчині — Беатріче. Ще хлопчиком Дайте побачив її на дитячому святі і палко покохав на все життя, хоча бачити її міг рідко і лише здалеку — у церкві чи на вулиці. Сама Беатріче стала дружиною іншого і рано померла. Найбільш відомий твір Данте — «Божественна комедія». Комедіями у ті часи називали твори зі щасливим кінцем про незвичні події героїв. Божественною її назвали за видатне художнє виконання.

Для свого твору Данте обрав форму видіння: у темному лісі він раптово зустрічає видатного римського поета Вергілія, з яким вирушає в подорож у потойбічний світ. Із ним він проходить дев’ять кіл Пекла, а потім з іншими героями мандрує в Чистилище і Рай. Поема розповідає про Італію, Флоренцію, пап, імператорів, монахів і святих, античних полководців і мудреців. Її головні герої — сам Данте і його сучасники. Одних він сурово критикує, іншими захоплюється. Всі, кого зустрічає Данте у потойбічному світі, продовжують переживати пристрасті земного життя: гнів, гордість, презирство. Саме ця напруга пристрастей, якими сповнений світ, стала новою для літературних творів.

 Так, якщо Данте був попередником Відродження, то першою людиною Відродженя можна впевнено назвати Франческо Петрарку (1304—1374 рр.). Він не обіймав офіційних посад, але був настільки відомим, що з його думкою рахувалися королі і папи. Петрарку уславила «Книга пісень» — 366 віршів (сонетів), присвячених його коханій Лаурі. Він закохався у Лауру в дитинстві, але його любов до неї була невзаємною. Сама Лаура померла від чуми. За свої поетичні здібності поет, як в античні часи, був коронований лавровим вінцем на римському Капітолії.

Послідовником і другом Петрарки був Джованні Бокаччо (1313—1375 рр.). Він писав вірші про кохану Марію. Але світову славу йому приніс збірник зі ста розповідей «Декамерон». Розповіді написані від імені веселої компанії із семи дівчат і трьох хлопців, що протягом десяти днів перебували в заміському будинку, переховуючись від епідемії чуми. Упродовж цього часу вони розважали один одного всілякими життєвими історіями про кохання, розлучення, подорожі, пригоди.

Всі вище зазначені праці були створені живою народною італійською мовою. Цим їхні автори довели, що народною мовою можна писати видатні твори, передавати весь спектр почуттів.

2. Художники Раннього Відродження

        Серед творців нової культури були і художники. Важливим здобутком мистецтва цієї доби стала поява лінійної перспективи. Середньовічні художники завжди зображували на картинах більш значущі фігури і речі більшими, незважаючи на те, де вони зображені — на передньому чи задньому плані. Картини у лінійній перспективі зображуються так, як бачить світ людське око: предмети на передньому плані більші, на задньому — менші. У такий спосіб художник намагається передати індивідуальні риси людини, її характер. Поширення набувають картини світського характеру, з’являється такий новий жанр, як портрет.

Як Данте у літературі, у мистецтві нову культуру започаткував флорентієць Джотто де Бондоне (1266—1337 рр.). За переказами, коли він у дитинстві пас овець, то на каменях малював картини природи, яку бачив перед собою. Одного разу неподалік проходив художник, який сказав: «Господь дав тобі великий талант!» Відтоді дитяче захоплення переростає у професійну діяльність Джотто. Він малював портрети, ікони, фрески. Першою його великою роботою була фреска, присвячена життю Святого Франциска. Найбільш відомою роботою Джотто був розпис церкви у Падуї. На фресках він зобразив Ісуса, Діву Марію, апостолів як земних людей — розумними, чесними, твердими духом. Сцена «Поцілунок Іуди» відображає ставлення художника до євангельських подій. Джотто багато зробив для рідного міста, за що був похований як видатний громадянин у міському соборі.

Тілесність, об’ємність фігур, лінійна перспектива у повному обсязі вперше з’явилися у творчості флорентійця Мазаччо (1401 —1428 рр.). Хоча він прожив небагато, але встиг здобути гучну славу. Найбільш відомою стала сцена «Вигнання з Раю» з фрески у флорентійській церкві.

Всі наступні художники Відродження навчилися на картинах Джотто і Мазаччо. Вершиною Раннього Відродження у мистецтві вважається живопис Сандро Ботічеллі (1445—1510 рр.). Його картини «Весна», «Народження Венерн» передають розуміння внутрішньої і зовнішньої краси митцями Відродження.

Принципи Відродження знайшли своє відображення і в скульптурі. Так, флорентієць Донателло (бл. 1386—1466 рр.) відродив античні традиції, створивши круглу скульптуру. Така статуя була самостійним витвором митця, а не частиною прикраси храму. Її можна було споглядами з усіх сторін. Найвидатнішим твором Донателло стала скульптура біблійного Давіда.

Початки культури Відродження в архітектурі заклав архітектор і скульптор Філіппо Брунеллескі (1377—1446 рр.). Він розробив закони лінійної перспективи і розв’язав складні інженерні завдання зі створення величезних куполів над соборами. Головним у його творчості стало створення купола собору Санта-Марія-дель-Фьоре у Флоренції.

Висновок

Культура Відродження змінила середньовічне уявлення про світ, земне життя, людину та її чесноти. Людина була поставлена у центрі світотворення.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Запитання і завдання

1. Чому культура Відродження виникла саме в Італії?

2. Як проявилося Відродження у мистецтві?

3. Якою була тематика літературних творів епохи Відродження?

4. Визначте основні відмінності між мистецтвом Відродження та середньовічним мистецтвом.

          У XIV—XV ст. почалася епоха Відродження. Її батьківщиною стала Італія. В основі культури Відродження був гуманізм. На той час під гуманізмом розумілося все те, що допомагає зрозуміти і вивчити людину. Культура Відродження змінила середньовічне уявлення про світ, земне життя, людину та її чесноти. Людина була поставлена у центр світотворення.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 158-19 підручника.

2. Підготуйтеся до уроку узагальнення і тематичного контролю за розділом «Матеріальний і духовний світ європейського Середньовіччя».

Практичне  заняття.

Дата: 20.03.2020

Тема: Середньовічні замки: візитна картка туристичної Європи

Мета:вияснити  особливості елементи будови середньовічного замку; визначити його функцію; аналізувати замки як архітектурні пам’ятки цього періоду; вдосконалювати набуті навички та вміння учнів працювати з історичними картою, схемою,  писемними, візуальними джерелами; формувати в учнів ціннісне ставлення до мистецтва, до історичних надбань людства.

Хід уроку

Актуалізація опорних знань учнів

Вправа «Правда - неправда»

1.Середньовічний землевласник – феодал.

2.Старший феодал – васал.

3.Військовий слуга – сеньйор.

4.Турнір – це змагання рицарів.

5.Девіз – знак, символ рицаря.

6. Деталлю щита є забороло.

7.Рицар – це озброєний феодал.

8.Основною зброєю рицаря був мушкет.

9.Феодали належали до стану ті, що воюють.

10.Васалами короля були віконти та барони.

11.Лати, кольчуга, шолом – це елементи захисту тіла феодала.

12.Феодали жили за правилами, які називались статут.

                                                                                            (самоперевірка)

  До сьогодення зберіглось чимало замків, палаців, фортець, фортів. Що це за споруди?

Словникова робота

Замок -укріплене житло феодала.

Палац -велика монументальна парадна будівля.

Фортеця-укріплена фортифікаційна споруда з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, великим запасом провіанту та озброєння; призначена для протидії довготривалій облозі та перебування у круговій обороні.

Форт - окреме укріплення, що складається з однієї або кількох фортифікаційних споруд відкритого або закритого типу.

Завдання: опрацювати інформаційну картку (додаток 1) та написати елементи будови замку

Завдання: заповніть схему «Призначення(функції) замку»

                               

     Ці споруди було задумано як довговічні, завдяки чому багато з них збереглося до наших днів. Давайте здійснимо віртуальну подорож до європейських середньовічних замків.

Розгляньте ілюстрації 17-18 параграфа.

Бесіда

- Чи вразили вас середньовічні замки? Чим саме?

- Як сьогодні використовують замки Середньовіччя?

- «Мій дім – моя фортеця». Як ви розумієте цей вислів?

- В якому значенні цей вислів використовується нині?

- Як ви розумієте біблійні слова : «Не будуйте свій замок на піску»?

            116 твердинь — або лише їх руїн — збереглося до нашого часу в Україні. Є замки на теренах Рівненської області. Збереження даних пам'яток – це справа всіх громадян нашої держави. Адже, ці споруди є частиною історії не тільки України, але й Європи.

Завдання:( (додатки 3.1. і 3.2.).:опрацювати інформаційні картки і:

-записати населені пункти Рівненщини, в яких є замки 

-населені пункти  в інших областях, в яких є замки 

Вправа «Римовані загадки»

1.Розкриті, мов очей зіниці

Маленькі замкові  …  

2.Я - сеньйор, я -  знатний феодал

У мене є не один…

3.Дайте про рицарів точну інформацію -

З’ясуйте феодальну …

4.Полюбляли феодали змагання,

А також вдале…

5.Середньовічний люд хотів мати статки і доходи

І йшов в далекі хрестові…

6.Замок має в’їздну браму,

А кожен  рицар – серця…

7.Завершуємо між рицарями турнір,

Нехай панують завжди злагода і …

Домашнє завдання: завдання: Ви - журналіст і повинні виконати завдання редакції туристичного глянцю - написати замітку про  середньовічний замок Європи

Додатки

1.     Інформаційна картка

Замок феодала  мав обороні, господарські, культові та інші будівлі, звичайно

був оточений високим кам'яним муром з кількома вежами. Як правило, замок займав найвигідніше (з військової точки зору) положення на місцевості. До наших днів зберіглася велика кількість замків, які визнані пам'ятками історії та культури. Через своє подвійне значення (фортеці та помешкання) середньовічні замки нерозривно пов'язані з фортифікаційною та житловою архітектурою.З ростом місцевих громад стало необхідним запровадити більші та надійніші укріплення, які б могли забезпечити міцний захист периметра. Замкові стіни разом з вежами, призначеними для володаря, та з житлом в межах замку для певної частини місцевих мешканців, добре слугували цій меті. Замки також будувалися для оборони ключових точок місцевості, таких як гірські переходи або гирла річок. Для цієї мети широко використовувалися елементи рельєфу: скелі, річки, пагорби тощо. Основні елементи замка: рів (заповнений водою або сухий), внутрішній двір (двори), донжон (головна вежа),вежі(бастіони),захисна стіна (оборонний мур), брама (ворота ),підйомний міст.

3.1. Інформаційна картка

 Україна має право пишатися своєю історичною спадщиною, яка по собі залишила шедеври архітектури минувшини — казкові замки, величезні палаци та непорушні фортеці.

     Білгород-Дністровська, або Аккерма́нська фортеця будувалася ще на залишках грецького міста Тіра. Вона розташована в Одеській області. Фортеця свого часу контролювала весь Дністровський лиман. Більше тижня її не могли здолати татари, а козакам і полякам вона так і не піддалася. Кажуть, що тут колись бував і сам римський поет Овідій, автор знаменитих «Метаморфоз» . Основні елементи фортеці були закінчені до 1440‑х років. У фортеці налічувалося 34 башти. Висота деяких із них сягала 20 метрів.. Площа двору цитаделі — 300 квадратних метрів. Тут є багато приміщень та розгалужена мережа підземних ходів, майже не досліджених.

  Кам’янець-Подільська фортеця (Хмельницька область) відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам’янця, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», що належить до «Семи чудес України». Острів, на якому знаходиться фортеця, оточений каньйоном. По каньйону протікає річка Смотрич, яка своєю течією утворює петлю. Кам’янецький замок з’єднується з містом вузенькою смужкою скелі, на якій збудовано Замковий міст. Замок має солідну будівельну історію. За підрахунками науковців, існує близько 15 будівельних періодів замку (приблизно від ХІ століття до початку ХІХ‑го). Але якщо говорити про час, коли замок набув вигляду, близького до теперішнього, то це середина XVI століття. Сам замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами. Загальна площа обох замків — близько 4,5 га. У замку було понад 10 башт, з яких зосталося лише чотири. Фортеця в усі часи була неприступною, серед десятків нападів її вдавалося завоювати лише кілька разів.

         Замок Любарта, або Луцький замок, — верхній замок Луцька. Головний об’єкт історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», культурний осередок та найстаріша споруда Луцька. Будівництво Верхнього замку розпочалося у 1350-ті роки і було переважно завершене у 1430‑ті, хоча деякі елементи (наприклад, висота веж) ще змінювалися протягом наступних століть. Окольний замок почали реконструювати у цеглі з 1502 року. Від часу побудови замки були резиденцією Великого князя, а після Люблінської унії — резиденцією королівської влади, де були зосереджені політичні, адміністративні, судові, оборонні, релігійні функції центру Волинського воєводства. 1429 року в князівському палаці, що знаходився у Верхньому замку, тривав з’їзд європейських монархів, який мав на меті розв’язати політичні й економічні проблеми центрально-східної Європи та вирішити питання коронації Вітовта. В 2011 році за підсумками акції «Сім чудес України» Верхній замок посів перше місце.

         Замок Паланок ( м.Мукачево Закарпатської області) побудований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і займає площу 13 930 кв. м. Точна дата заснування замку невідома, але в  документах, які датуються XI століттям, він уже згадується. Протягом XІV-XVI століть замок побував у руках багатьох володарів, які його розбудовували та укріплювали. У цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині — великий палац. Фортеця мала потрійний захист, і в останньому (третьому) розташовувався замок. У замку були також глибокі підвали в скелях, куди могло сховатися населення. Внизу біля гори розкинулась Паланка, тобто містечко, оточене палями та ровом з водою, завглибшки до 12 стоп. Навколо рову розлягалося болото. На території замку було зроблено критий вибитий у скелі колодязь, який виходив до водяного рову. Князі династії Ракоці перетворили замок на столицю свого князівства і володіли ним  з 1633  до 1711 року.

Хотинська фортеця  — фортеця XIII–XVIII століть у місті Хотині на Дністрі, що у Чернівецькій області. Сьогодні «Хотинська фортеця» є Державним історико-архітектурним заповідником. Вважається одним з семи чудес України. Загальна територія цієї фортифікаційної споруди складає близько 0,7 га, а її зведення бере свій початок з 1476 року. Із зовні стіни Старої фортеці оздоблені мозаїкою, викладеною червоною цеглою, а їх висота сягає 40 м завширшки 7 м. Довкола на обороні фортеці височать п'ять веж, сполучені між собою бойовим коридором.

3.2. Інформаційна картка

    Дубенський замок  почали будувати ще у Х ст, але через постійні війни він часто перебудовувася і декілька разів повністю був зруйнований. Офіційною датою спорудження Дубенського замку вважається 1492 рік.  Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який за потреби легко заповнювався водами Ікви. Під замком було прокладено широкі кам’яні підземні ходи-тайники, куди під час ворожих нападів ховалися місцеві жителі зі своїм майном. У XVI ст. замок мав на озброєнні 73 гармати. Арсенал постійно поповнювався за рахунок власної ливарної майстерні. За всю історію існування замок наче був свідком розвитку вогнепальні зброї: від мушкетів, кремінних рушниць, фальконетів, гаківниць, стародавніх гармат аж до сучасних гвинтівок, автоматів, кулеметів, пістолетів тощо. Замок, як родовий маєток князів Острозьких, переходив через шлюби від однієї князівської династії до іншої, а загалом був приватною власністю князів Острозьких, Заславських, Сангушків,Любомирських.

          Острозький замок. Перші укріплення були зруйновані монголо-татарами, і тільки в XIV столітті князем Острозьким були відновлені. Тоді ж і була побудована вежа-донжон, яку зараз називають Кам'яною. У наступні століття фортеця неодноразово перебудовувалася і добудовувалась. На сьогоднішній день Острозький замок складається з чотирьох веж: Кам'яної, Круглої, Нової та Надвратною, а також Богоявленської церкви. У найстарішій вежі – Кам'яній зараз діє краєзнавчий музей.

           Дерев'яний замок в Корці був побудований в 1386 році князем Острозьким. У XVI столітті, коли замок перебував у володінні роду Корецьких, він був укріплений кам'яними стінами, а через кілька десятиліть замок повністю перебудували з дерев'яного в кам'яний. У 1780 році, коли замком володів рід Чарторийських, він був перебудований у палац. А через 50 років комплекс згорів. На початку XX століття планували провести реконструкцію, проте вона так і не була доведена до кінця. Зараз від замку Корецьких залишилися тільки зовнішні кам'яні стіни, міст, підземелля і надбрамна вежа. З замкової гори відкривається красивий вид на місто.

              У Клевані, крім відомого тунелю кохання знаходиться замок Чарторийських. Замок був заснований в 1475 році князем Федором Чарторийським. З 1632 року замок був переданий єзуїтській колегії. Після понад 60 років запустіння замок у 1836 році був знову перебудований. В даний час зруйнована східна стіна.

 Тема. Урок контролю та корекції знань учнів за розділом «Матеріальний і духовний світ європейського Середньовіччя».

Дата: 27.03.2020

Мета: повторити, закріпити й узагальнити матеріал розділу, розвивати вміння, навички, які формувалися під час його вивчення; виховувати в учнів почуття патріотизму, толерантності, поваги до історичного минулого.

І – рівень ( 1 бал)

Тестові завдання

1. Назвіть регіон, який став центром катарської єресі.

А Північна Німеччина

Б Східна Англія

В Південна Франція

Г Південна Італія

2. Якою мовою велося богослужіння у католицьких храмах?

А старогрецькою

Б латиною

В національними мовами

Г арабською

3.  Винахід  друкарського версата пов’язують із діяльністю...

А П’єра Абеляра

Б Роджера Бекона

В Йогана Гутенберга

Г Льва Математика

4. Як називають відродження античної культури при дворі франкських королів?

А Меровінгське

Б Каролінгське

В Капетингське

Г Вельфське

5. Хто займався пошуками «філософського каменя» в Середні віки?

А алхіміки

Б інквізитори

В схоласти

Г жонглери

6. Як називалася середньовічна філософія, що ставила за мету науково обґрунтувати релігійний світогляд?

А алхімія

Б інвеститура

В схоластика

Г індульгенція

ІІ- рівень ( 2 бала)

Заповніть таблицю «Культура Середньовіччя».

Галузь	Основні досягнення
Освіта
Література, літописання
Архітектура
Мистецтво

ІІІ – рівень (2 бала)

Запитання:

1.      Поясніть значення понять і термінів: єретик, інквізиція, Відродження, гуманізм, теологія, схоластика, алхімія.

2.      Наведіть приклади могутності католицької церкви у XII—ХIIІ ст.

Тема: Центральна та Східна Європа в Х – ХVст.

Дата: 10.04.2020

Мета: дати учням уявлення про утворення Великоморавської держави,

Угорщини,  Польщі  та  Великого  князівства  Литовського,  боротьбу слов’янських народів проти Тевтонського ордену; характеризувати історичних діячів, визначати місце, роль і значення гуситського руху; розвивати навички роботи з історичною інформацією; визначати взаємовпливи європейських держав.

Хід уроку

Вивчення нового матеріалу

     Розгляньте карту атласа «Польща та Велике князівство Литовське» та «Чехія в ХІV–ХV ст. гуситські війни», виконайте завдання і дайте відповідь на запитання.

1.  Назвіть столиці Польщі, Великого князівства Литовського, Чехії та Угорщини.

2.  Дайте характеристику географічному положенню цих країн.

3.  Назвіть держави, залежні від Польщі, Великого князівства Литовського.

     Чеське королівство. Гра «Табула раса»

     Опрацювйте  текст  підручника  (§16) і датйте відповідь на запитання.

1.  Коли в Чеській державі було встановлено спадкову королівську владу?

2.  За правління якого короля Чеська держава досягла своєї могутності, а її правитель став німецьким королем?

3.  Що таке «Золота булла»?

      Ян Гус і гуситські війни. Робота з історичним джерелом

     

З проповіді Яна Гуса

     «Клір не навчає, а псує народ своєю розпустою, пов’язаною з багатством.  Так  треба  вилучити  у  нього  це  багатство!  Наступники Христа мають бути бідними, як апостоли».

     Ян Гус про церкву та біблію

«...Хіба  можна  священикам  забороняти  читати  Закон  Божий чеською чи німецькою? Миряни мають «Отче наш» (який Христос промовляв єврейською, а Святий Матфій написав єврейською) вчити чеською, якщо бажають бути врятовані...»

1.  За що Ян Гус критикував католицьку церкву?

2.  Чому вчення Яна Гуса викликало в Чехії широкий народний рух?

Робота з підручником

Опрацюйте за підручником питання «гуситські війни» і заповніть таблицю.

Чашники	Таборити

Завдання. Назвіть основні наслідки, які мали гуситські війни для Чехії.

Угорщина

Робота з картою атласа та підручником. Розгляньте карту атласа, опрацюйте текст підручника та дайте відповідь на питання.

1.  Де утворилося Угорське королівство? Опишіть його географічне положення.

2.  Хто і звідки привів племена угрів до Центральної Європи?

Польське королівство в X–XV ст. Велике князівство литовське

  Використовуючи  текст  підручника  ( §16), дайте відповідь на запитання.

1.  Чому Болеслав дістав прізвисько «Хоробрий»?

2.  Які території були приєднані до Польської держави за правління

Болеслава Хороброго?

3.  Чому Казимир ІІІ названий Великим?

4.  Які реформи провів Казимир ІІІ у Польському королівстві?

5.  Хто посідав головне місце у сеймі?

6.  Які верстви суспільства мали право брати участь у засіданнях

сейму?

7.  Які повноваження мав сейм?

8.  Яка династія була започаткована у Королістві Польському?

9.  Чим  відзначився  польський  король  Ягайло  в  управлінні  державою?

10.  У чому полягало значення Грюнвальдської битви?

11.Які держави виникають на території Центральної та Східної Європи в епоху Середньовіччя?

12.  Якими були особливості їхнього розвитку?

Домашнє завдання

 Опрацювати §16

Тема. Новгородська  боярська республіка. Александр Невський.

Дата: 17.04.2020

Мета: ознайомити учнів з особливостями розвитку Володимиро-Суздальського князівства і Великого Новгорода; розвивати вміння аналізувати історичні факти і події; сприяти формуванню в учнів зацікавленості до історії східних слов'ян. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Володимиро-Суздальське князівство

Починаючи з 30-х рр. XII ст. Київська держава почала розпадатися на окремі князівства. До середини XII ст. Русь поділилася на 15 князівств, які лише формально залежали від Києва. Проте на цьому процес розпаду не припинився: князівства продовжували ділитися, і протягом XII ст. політична карта Русі нагадувала клаптикову ковдру. На початку XIII ст. на Русі вже існувало близько 50 земель-князівств. Одним із наймогутніших князівств було Володимиро-Суздальське.

Північно-Східна Русь завжди була далекою окраїною східнослов’янських земель. До IX ст. тут жили фіно-угорські та балтські племена. Лише на зламі IX—X ст. сюди з новгородської землі почали переселятися ільменські слов’яни, а з південного заходу — в’ятичі. Від іншої частини Київської держави ці землі відокремлювали густі й важкопрохідні ліси, тому цей край часто називали Залісним. У літописах збереглася згадка про те, як у XIII ст. під час князівських усобиць війська двох ворогуючих князів загубились у лісах, і тому битва не відбулася.

Чому східні слов’яни переселялись у глухі, забуті Богом місця? Що приваблювало їх тут? По-перше, у межиріччі Волги, Оки та Клязьми було досить придатної для рільництва землі. На сотні кілометрів простягалися заливні луки. Густі ліси були багаті на гриби, ягоди, давали велику кількість хутра; річки та озера кишіли рибою. За наполегливої праці ті землі могли дати все необхідне для життя людини. По-друге, Північно-Східна Русь майже не страждала від нападів загарбників. Сюди не докочувалися навали степовиків і дружини варягів. Для всіх завойовників перешкодою ставала непрохідна лісова гущавина.

В XI—XII ст., коли ці землі стали найактивніше заселятися, тут поряд зі старими містами (Ростов, Муром, Рязань) виникли нові — Ярославль, Суздаль, Володимир-на-Клязьмі, Переяславль-Залеський та ін. Підноситися Володимиро-Суздальське князівство, яке спершу називали Ростовським, потім Ростово-Суздальським (за назвами головних міст — Ростова і Суздаля) стало за князя Юрія, прозваного Долгоруким.

Цікаво знати

Своє прізвисько Юрій Долгорукий отримав, мабуть, не за особливості побудови тіла. Просто за час свого княжіння він постійно «простягав свої довгі руки» із Суздаля, своєї столиці, у різні частини Руської землі, брав участь у князівських усобицях, намагаючись підкорити інші землі. Він вів боротьбу за загарбання Новгорода, втручався у справи далекого Галицько-Волинського князівства і намагався закріпити за собою великокняжий престол у Києві. Постійно воював Юрій Долгорукий із Волзькою Булгарією, яка намагалася перешкоджати торгівлі купців його князівства, блокуючи шляхи на Схід і на Каспій. З ім’ям Юрія Долгорукого пов’язана перша літописна згадка про місто Москву. У 1147 р. він написав до свого тимчасового союзника у міжкнязівських усобицях чернігівського князя Святослава Ольговича: «Прийди до мене, брате, у Москов», запрошуючи на переговори. Ця дата вважається часом заснування Москви — столиці сучасної Росії. Двічі за своє життя захоплював Юрій Долгорукий Київ, володіння яким залишалося символом першості для руських князів. У 1157 р. Юрій Долгорукий раптово помер (за деякими свідченнями — від отрути).

Юрій Долгорукий залучав до переселення на свої землі селян з інших князівств, надаючи їм на перший час різноманітні пільги, сприяв господарському освоєнню нових земель. Він був одним із перших видатних державних діячів Північно-Східної Русі, за якого ці землі перетворились на молоде і могутнє Ростово-Суздальське князівство.

Коли Юрій Долгорукий після тривалої боротьби завоював Київ і осів там, він переселив сюди і свого сина Андрія. Однак Андрій, який не любив Київ, усупереч волі батька повернувся в Ростово-Суздальську землю. Столицею своєю він зробив Володимир-на-Клязьмі. Після смерті батька він став князем тепер уже Володимиро-Суздальського князівства — Андрієм Боголюбським (1157—1174 рр.). Він влаштовував, як і його батько, військові походи проти Новгорода, Волзької Булгарії та Києва. Однак, якщо батько бажав зайняти великокняжий київський престол, то син вирішив просто знищити давню столицю Русі. У 1169 р. військо Андрія Боголюбського штурмом узяло Київ і пограбувало його.

Цікаво знати

Прямуючи додому після зруйнування Києва, Андрій забрав із собою одну з київських святинь — мальовану у візантійському стилі ікону Богоматері, що була до того у Вишгороді. Як свідчить літопис, коні, що везли візок з іконою, зупинилися на околиці Володимира, і ніяка сила не могла зрушити їх з місця. Довелося князеві ночувати серед поля. Під час сну Андрієві привиділася Богородиця, яка наказала йому заснувати церкву на цьому місці, а ікону відвезти до Володимира. Разом із церквою князь побудував і палац. Його нова резиденція дістала назву Боголюбово, а сам князь — прізвисько Боголюбський. Пізніще цю ікону перевезли до Успенського собору, що у Володимирі, а згодом до Москви. Ікона «Богоматері Володимирської», як її почали називати, вважалася головною святинею Московії...

Більшість воєнних походів Андрія Боголюбського були невдалими. У невдачах він звинувачував бояр і влаштовував розправи. Зрештою бояри-змовники вбили свого князя.

Після боротьби за владу між братами Андрія Боголюбського новим князем став Всеволод Велике Гніздо (1176—1212 рр.). Своє прізвисько він отримав за те, що мав вісім синів і вісім онуків, усі наступні князі володимирські й московські до Івана Грозного включно були його нащадками.

Цікаво знати

Всеволод зійшов на княжий престол у 22-річному віці і княжив протягом 36 років. Він мав титул великого князя володимирського і вважався наприкінці XII ст. найсильнішим князем у Східній Європі. Автор «Слова о полку Ігоревім» поетично оспівував могутність князя: «Великий князю Всеволоде! Ти можеш Волгу веслами розплескати, або Дон шоломами своїх воїнів вичерпати». Всеволод продовжував політику свого брата Андрія Боголюбського, вів війни проти сусідів, але, на відміну від нього, набагато успішніше. Причина полягала не лише у військовій вдачі князя, а й у тому, що він зумів спершу навести лад у своєму князівстві.

На початку свого правління всі сили Всеволод спрямував на боротьбу проти боярства, яке не бажало посилення князівської влади. У цій боротьбі він спирався на міста і дворянство. Саме за нього у Володимиро-Суздальському князівстві стала збільшуватися кількість дворян — людей, які служили князеві й отримували за це землю, прибутки та інші привілеї. Дворяни обіймали всі основні посади у князівстві: у війську, судочинстві, збиранні податків. Підкоривши своїй владі бояр, Всеволод став чимраз більше втручатись у справи інших князівств і вести війни проти сусідів. Він здійснив кілька успішних походів до Рязанського князівства і підкорив його. Похід князя Всеволода на Волзьку Булгарію 1183 р. також закінчився блискучою перемогою. Тривалу боротьбу він вів і за те, щоб підкорити Новгородську землю, але не зміг цього досягти.

Ще за життя Всеволод почав надавати окремі наділи своїм синам. Після смерті Всеволода Велике Гніздо 1212 р. єдине Володимиро-Суздальське князівство було переділене на сім окремих князівств, де правили діти Всеволода.

У першій половині XIII ст. Північно-Східна Русь розпалася на окремі землі-князівства.

2. «Пан Великий Новгород»

Особливе місце серед руських князівств посідав «Пан Великий Новгород», як шанобливо називали його сучасники. Новгородські землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря і узбережжя Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги і Оки на півдні.

У цих землях був холодніший клімат, ніж у Подніпров’ї та Південно-Західній Русі, і не такі родючі ґрунти. Тому заняттями населення цих земель, окрім рільництва, були тваринництво, городництво, полювання, рибальство тощо.

Від давніх часів у Новгороді склався своєрідний, відмінний від інших земель-князівств, суспільно-політичний устрій. Для Новгорода було звичним запрошувати князя на престол. Князівської династії у Новгороді не було. Від 1095 до 1304 р., приблизно за 200 років на новгородському престолі 58 разів змінювалася княжа влада. Князь був, передусім, головою військової дружини, яку приводив із собою. Дружина князя була, одначе, лише невеликою частиною новгородського війська, основну частину якого складало ополчення. Тому ніколи князі, спираючись на дружину, не могли захопити владу в місті. Новгородці могли прогнати князя, якщо вважали, що він погано захищає їхні інтереси, але траплялося, що й князі намагалися порушувати давні права новгородців.

Вирішальну роль у визначенні стосунків між новгородцями та їхнім князем відіграли події 1136 р., коли новгородці визнали князя Всеволода Мстиславича (онука Володимира Мономаха) неспроможним захищати місто і прогнали його. Відтоді в разі запрошення нового князя з ним укладали спеціальну угоду — ряд. За тим договором князеві заборонялося втручатися у справи міського управління, карати несправедливо новгородців, змінювати посадових осіб і набувати власність у новгородських землях. Князь остаточно перетворився на посадову особу, яка не мала вищої влади та була підпорядкована вічу — народним зборам.

Вищим органом влади у Новгороді було віче. До його складу входило не все чоловіче населення міста, а лише 400—500 найзаможніших новгородців — велике боярство і багате купецтво. Боярство було вищим станом новгородського суспільства. Саме багаті боярські родини керували політичним життям міста. Бояри володіли землями, лісами, рибними угіддями, що давали їм хутра, мед, віск, рибу та інші продукти. Багатими дарами новгородської землі торгували купці, що також відігравали вирішальну роль у житті міста. Зовнішня та внутрішня торгівля була основним джерелом багатства Новгорода. Тут раніше, ніж в інших містах Русі, з’явилися об’єднання купців, розвинулася система надання кредитів і позик. Новгородські купці володіли великими складами, коморами, річковими та морськими суднами. Вони будували розкішні кам’яні будинки і гарні церкви.

На новгородському вічі обирали основних представників міської влади: посадника, тисяцького і владику (архієпископа).

ПОВНОВАЖЕННЯ ВИЩИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ НОВГОРОДСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Посадник	Архієпископ	Тисяцький
Управляв усіма новгородськими землями. Очолював новгородський суд. Призначав і звільняв посадових осіб. Наглядав за діяльністю князя. Виступав із князем на чолі війська. Вів переговори з іншими державами	Зберігав скарбницю. Очолював «Раду панів». Наглядав за торговельними мірами. Керував зовнішньою політикою. Очолював церковний суд. Контролював ведення Новгородського літопису. Мав служилих людей і власний полк	Керував міським населенням. Збирав податки. Командував міським ополченням. Очолював торговельний суд

Отже, після подій 1136 р. у Новгороді до влади доступилася міська аристократія — боярство, купецтво та архієпископ. Установилася форма державного правління, що дістала назву аристократичної республіки, за якої реальна влада належала міській аристократії.

Цікаво знати

Новгород був одним із найбільших міст Європи. Тут уже 1044 р. кам’яними стінами було обнесено дитинець — центр міста, а не пізніше XII ст. дерев’яними стінами на земляному валу оточено ціле місто. Новгород був для свого часу містом високої культури. Вулиці міста вкривала дерев’яна бруківка, яку постійно оновлювали, тут існували складні дренажні системи для відведення ґрунтових вод. Новгород був, мабуть, єдиним містом у Середньовічній Європі, де більшість населення була письменною. Під час розкопок археологи знайшли понад 800 берестяних грамот, на яких робили ділові та побутові записи, вчили грамоти дітей, писали нотатки до дружини, заповіти, вірші, листи коханим, боргові розписки тощо. Навіть прості теслі позначали буквами колоди у зрубах.

У Новгороді було багато прекрасних архітектурних пам’яток. Син Ярослава Мудрого побудував тут Софійський собор, що за своєю красою і монументальністю став суперником Софії Київської. Дивували гостей міста своєю суворою, стриманою і величною красою собори Антоньєва і Георгіївського монастирів, церква Спаса на Нередиці з її чудовими фресками та багато інших пам’яток. Лівобережна і правобережна частини Новгорода з’єднувалися славнозвісним мостом через р. Волхов. На цьому мості завжди з’ясовували стосунки у кулачних бійках ворогуючі політичні угруповання, з нього скидали у Волхов засуджених до смертної кари злочинців.

3. Невська битва та «Льодове побоїще»

 (При розгляді цього питання доцільно використати схеми битв.)

Протягом XIII ст. вся Прибалтика, крім Литви, опинилася під владою хрестоносців. Рицарі наблизилися до північно-західних кордонів руських князівств, але зупинятись не збиралися, оскільки серйозного опору зустріти не сподівалися.

Боротьба за руські землі виявилася набагато важчою, ніж уявляли собі хрестоносці. Руські князі вміло командували своїми дружинами, які завдали чимало відчутних поразок рицарям. Князь Ярослав Всеволодович на чолі новгородського і переяславського війська вщент розбив хрестоносців 1234 р. під Юр’євом. Навесні 1238 р. князь Данило Галицький розгромив тевтонських рицарів, що захопили місто Дорогичин. За словами літописця, Данило проголосив напередодні битви: «Не личить держати нашу Батьківщину крижевникам (хрестоносцям)!» То були перші перемоги руських князів над завойовниками.

Але на цьому боротьба не припинилася. Мечоносці й тевтонці, зазнавши 1237 р. значних втрат у боротьбі проти русичів, об’єдналися. Східна частина Тевтонського ордену дістала назву Лівонський орден. Із Німеччини прибули на допомогу нові численні загони рицарів і почали готуватися до нового наступу.

Першого удару завдали шведи. Влітку 1240 р. вони висадилися на землях Новгородської республіки біля гирла Неви і просунулися до місця, де в неї впадає річка Іжора. Частина шведських рицарів висадилася на лівий берег Неви і розбила там табір, а частина залишилася на кораблях поряд із табором.

Коли про висадження шведів дізнався 18-річний новгородський князь Олександр Ярославович, він вирішив діяти швидко і рішуче. На чолі невеликої новгородської дружини він рушив назустріч ворогові й 15 червня 1240 р. зненацька напав на шведський табір. Після запеклого бою шведи ганебно втекли на свої кораблі, залишивши табір і поранених, і відпливли додому. Перемога над шведами принесла князеві Олександру Ярославовичу гучну славу та ім’я Невський.

Того ж року перейшли в наступ німецькі рицарі. Вони заволоділи Псковом і всією Псковською землею та вторглися в Новгородську землю. Боротьбу проти загарбників знов очолив Олександр Невський. Він звільнив від рицарів Псков і Псковську землю, а потім рушив на захід — проти головних сил ордену. Вирішальна битва відбулася 5 квітня 1242 р. на кризі Чудського озера і закінчилася блискучою перемогою русичів. Її назвали «Льодовим побоїщем».

Цікаво знати

Князь Олександр Невський розташував свої війська на березі озера так, щоб сама битва розгорталася на його кризі. Він врахував те, що на кризі його піхоті буде легше, ніж важкоозброєним рицарям-кіннотникам. Військо німецьких рицарів побудувалося своїм звичним бойовим порядком — тупим клином. Попереду йшли важкоозброєні кіннотники, а за ними — піхота. Своїм клином рицарі завжди розривали бойові порядки ворога на дві частини, а потім оточували і знищували їх. Олександр вирішив використати це і розмістив найсильніші загони з обох боків, на флангах. У засідці розмістилася княжа дружина. Коли розпочалася битва, німецький клин заглибився в центр руського війська і міцно загруз у рядах піхоти. З обох боків відразу вдарили русичі, змішуючи ряди ворога, а в тил несподівано вдарила княжа дружина. Хрестоносці почали тікати. Слабка квітнева крига не витримала ваги закутих у панцирі рицарів та їхніх коней, і вони потонули в озері. Руські дружини вщент розгромили хрестоносців: понад 500 рицарів загинуло в битві, 50 потрапило у полон. Незабаром посол ордену прибув до Новгорода, урочисто заявив про відмову від зазіхань на руські землі й попрохав відпустити полонених.

Наступного року хрестоносці кілька разів намагалися поновити наступ, але щоразу полки Олександра Невського відбивали ці напади. У 1243 р. було укладено мир, за яким встановлювався кордон між Новгородом і Лівонським орденом. Перемога руських князів над рицарями-хрестоносцями зірвала плани останніх під гаслами християнізації підкорити ці землі.

4. Монгольська навала, золотоординське ярмо

На початку XIII ст. у далеких степах на північ від Великого Китайського муру під владою Чингісхана об’єдналися монгольські племена. Європейці часто називали монголів «татарами», за назвою одного з племен, яке підкорили монголи.

Цікаво знати

Майбутній великий хан монголів Темучжин народився між 1155 і 1167 р. (китайські та іранські джерела наводять різні дати його народження). Його батьком був вождь одного з могутніх родів південних монголів. Батька майбутнього великого хана отруїли, коли хлопчику ще не виповнилося восьми років. Очолюване батьком об’єднання монголів розпалося. Коли Темучжин підріс, він зібрав дружину і приступив до відновлення влади батька. У драматичній боротьбі він неодноразово опинявся за крок до загибелі. Проте Темучжин зумів об’єднати більшість монгольських племен. Його вважали безжалісним і підступним щодо ворогів. За необхідності він міг відступити, а для досягнення своєї мети використовував будь-які засоби. Так, Темучжин не зупинився навіть перед убивством брата, якого запідозрив у змові. Завдяки власним зусиллям він пройшов важкий шлях від напівжебрака до вождя усіх монголів. У результаті цього 1206 р. на курултаї (зібранні) вождів племен, які визнали його владу, Темучжина проголосили Чингіс Каганом («Царем Всесвіту»). Так була заснована Монгольська держава.

Підкоривши собі більшість монголів, Чингісхан здійснив низку перетворень, що зміцнило його владу, а згодом сприяло успіхам у завойовницьких походах. Зокрема, було запроваджено десяткову систему організації суспільства й армії.

Усе доросле населення поділялося на тумени (10 тис. осіб), тисячі, сотні й десятки. Десяток зазвичай збігався з однією монгольською родиною. Такий поділ зберігався як у мирний, так й у воєнний час. На чолі кожного загону (десятку, сотні й т.д.) стояли командири, які призначалися з кращих воїнів. Було чітке підпорядкування нижчого вищому. Якщо хоча б один із десятка тікав із поля бою або зраджував свого хана, то покаранню підлягав увесь десяток, якщо у зраді був винний десяток у цілому — каралася сотня.

Ці перетворення дали змогу Чингісхану створити могутнє військо. Завдяки цьому порівняно нечисленний народ (близько 100 тис. воїнів: у кочовиків воїном був кожен четвертий або третій) зумів підкорити своїй владі півсвіту. Перший завойовницький похід монголів був спрямований проти Китаю (імперія Цзінь).

МОНГОЛЬСЬКІ ЗАВОЮВАННЯ

Дата	Подія
1211 р.	Початок завоювання Чингісханом Північного Китаю
1219—1223 рр.	Завоювання монголами Середньої Азії
1221 р.	Підкорення монголами Закавказзя

Закінчення таблиці

І Дата	Подія
1223 р.	Битва на річці Калка між русько-половецькими і монгольськими військами. Перша зустріч русичів з монголами
1229 р.	Захоплення Кореї
1236 р.	Знищення монголами Волзької Булгарії
1237—1241 рр.	Підкорення онуком Чингісхана Батуханом (Батиєм) руських земель
1241—1242 рр.	Похід Батия до Центральної та Східної Свропи
50—60-ті рр. XIII ст.	Підкорення монголами Ірану, Месопотамії та Сирії
1258 р.	Здобуття монголами Багдада
Кінець 50-х рр. XIII ст.	Із підкоренням південних провінцій під владою монголів опинився увесь і Китай
1274,1281 рр.	Дві спроби монголів підкорити Японію завершилися невдало

Після завершення війни з імперією Цзінь на курултаї було схвалено рішення про великий західний похід із метою довершити війну проти половців, а заразом покарати Волзьку Булгарію і Русь. Монголи не звикли прощати образ. Бо ще у 1223 р. на р. Калці руські дружини і половці дали бій монголам, які здійснювали розвідувальний похід у причорноморські степи.

Очолив похід онук Чингісхана Бату (Батий). Його найпершим радником став Субедей (Субудай). Армія монголів (30—40 тис. воїнів) рушила на захід. Першою жертвою стала Велика Булгарія. Після цього монголи підійшли до кордонів Рязанського князівства. Батий відрядив до рязанців послів по «десятину», тобто вимагав дати йому десяту частину людей, коней, зброї. На це рязанський князь Юрій відповів: «Тільки коли нас не буде, все те ваше буде». Той бій рязанці програли. Монголи після жорстокої облоги взяли Рязань, а мешканців знищили. Загинув і князь. Розоривши Рязань, орда рушила на Володимиро-Суздальське князівство. По дорозі монголів наздогнав загін рязанського боярина Євпатія Коловрата. 1700 вояків мужньо напали на орду, завдавши їй значних втрат. Проте всі герої загинули. Володимиро-суздальський князь Юрій Всеволодович від’їхав на північ своїх володінь збирати сили, давши наказ обороняти Володимир-на-Клязьмі. Монголи взяли місто в облогу і завоювали його. Загинула княжа сім’я. Сам князь через необачність був несподівано атакований монголами в таборі на річці Ситі й загинув разом зі своїм військом.

Пограбувавши князівство, монголи рушили на Новгород. По дорозі вони затримались на два тижні під стінами містечка Торжок, яке мужньо оборонялось.

Весняне бездоріжжя і втрати змусили Батия повернути назад. У верхній течії Оки орда несподівано застрягла на сім тижнів біля Козельська. «Зле місто», як його назвали монголи, зрештою було взято, а всі його мешканці загинули.

Після відпочинку і поповнення 1239 р. орда знову рушила в похід, тепер уже на південь. Розоривши Чернігівське і Переяславське князівства, взимку 1240 р. монголи оточили Київ. Обороною Києва керував воєвода Дмитро, поставлений князем Данилом Галицьким. Кияни мужньо захищалися, але монголи в районі Лядських воріт увірвалися до міста. Останнім пунктом оборони Києва стала Десятинна церква. Хоробрі захисники загинули під уламками церкви. Поранений воєвода Дмитро потрапив у полон до монголів. Його мужність викликала захоплення у монголів, і за наказом хана йому було збережено життя.

Після загарбання Києва Батий рушив далі на захід. Він із вогнем і мечем пройшовся землями Галицько-Волинського князівства, спалив Володимир, Галич та інші міста.

Розоривши руські князівства, війська монголів не зупинилися. Похід у Європу, як і всі попередні, був ретельно підготовлений. Монголи пройшлися Польщею, Угорщиною, Чехією, Далмацією, Сербією, Болгарією. Повернувшись у степи, монголи заснували у Причорноморських і Прикаспійських степах державу, що отримала назву Золота Орда, яка, встановивши своє панування, стала вагомим чинником у подальшій історії руських князівств.

5. Початок піднесення Москви

 (Розглядаючи це питання, доцільно з’ясувати, чому саме Москва стала центром об’єднання земель Північно-Східної Русі і яку політику проводили перші московські князі.)

1147 р. прийнято вважати роком заснування Москви за князювання володимиро-суздальського князя Юрія Долгорукого. Проте центром самостійного князівства вона стала лише у XIII ст. після монголо-татарської навали. Ймовірно, її першим князем був Михайло Ярославля Хоробрий (1247—1248 рр.). Остаточне виокремлення Московського князівства датується 70-ми рр. XIII ст. До того часу Московське князівство входило до складу Володимирського князівства.

РОЗШИРЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В XIV СТ.

Роки	Князь	Нові землі	Подія, у результаті якої відбулося приєднання
1301	Данило Олександрович	Коломна	Відвойована у Рязанського князівства
1303		Переяслав-Залеський	За заповітом бездітного князя Івана
1303	Юрій Данилович	Можайськ	Воєнний похід
1330-ті	Іван І Данилович Калита)	Північні території	Купив
1341	Семен Іванович (Гордий)	Юр'їв-Польський	Немає відомостей
1350-ті	Іван II Іванович Красний	Верея, Боровськ	Немає відомостей
1371	Дмитрій Іванович	Білоозеро	Домовленість із місцевою громадою
1374	(Донський)	Володимир, Дмитров, Стародуб, Углич	Воєнний похід
1385		Кострома, Мещера	Домовленість із місцевою громадою
1392	Василій І Дмитрович	Нижній Новгород	Збройне втручання у конфлікт місцевих князів
1393		Муром, Городець	За ханським ярликом
		Вологда, Устюг Великий Торжок, Волоколамськ	У результаті перемоги у війні з Новгородом Великим

Родоначальником династії московських князів став молодий син Олександра Невського — Данило. Це удільне князівство було одним із найменших. До нього входили околиці Москви радіусом 40 км. За Данила Олександровича відбулися перші територіальні придбання: 1301 р. він захопив у Рязанського князівства Коломну, 1302 р. за заповітом бездітного князя оволодів Переяславом. У 1303 р. його син Юрій захопив у Смоленського князівства Можайськ. Юрій усе своє життя провів у боротьбі проти тверського князя за Велике князівство Володимирське, але загинув в одній із сутичок. По його смерті князем став брат Іван Данилович Калита (1325—1341 рр.). Слово «калита» означає «грошовий мішок». Це був князь-скнара. Про його багатства ходили легенди, проте володіння Калити були значно меншими, ніж сучасна Московська область. За його правління сталися вагомі перетворення, що змінили долю Московського князівства.

У 1325 р. Іван Калита перевіз до себе на проживання пристаркуватого митрополита галицького Петра Волинця. Через рік Петро помер.

Його поховали в недобудованому Успенському соборі. Через деякий час Петро вже прославлявся як святий. Наявність святих мощей Петра і резиденції митрополита перетворили Москву на духовний центр Північно-Східної Русі, а московські князі почали претендувати на політичне панування в регіоні. Важливим у зростанні Москви став перехід на службу до московського князя боярських родин із різних міст колишньої Київської держави.

Заповітною мрією московських князів було отримати ханський ярлик на велике князювання, а це означало право на збір данини для Золотої Орди. Основним суперником Москви у боротьбі за ярлик було Тверське князівство. У боротьбі між князівствами застосовувались будь-які засоби: підступи, доноси, вбивства. Зрештою, ярлик у 1328 р. дістався Івану Калиті. Політику Івана Калити продовжили його сини і онуки.

6. Правління Дмитрія Донського. Куликовська битва

У 1362 р. московським князем став дев’ятилітній Дмитрій Іванович (1362—1389 рр.). Молодому князеві довелось обстоювати своє велике князювання у боротьбі проти суперників: рязанських, нижньогородських, тверських князів. Також у Москви з’явився новий ворог — Литва. Князь Ольгерд у 1368, 1370, 1372 рр. ходив походами на Москву і двічі брав її в облогу.

На відміну від своїх попередників, Дмитрій більшість питань вирішував силою, а не хитрістю та обманом. Майже щороку йому доводилося воювати. У 1375 р. Дмитрій, організувавши великий похід проти Твері, примусив її визнати його владу і відмовитися від претензій на велике князювання. Також він припинив сплачувати данину Орді та перший із князів передав владу своєму синові Василію І без дозволу Орди. Тим давній союз між Москвою та Ордою було розірвано. Москва заявила про свій намір позбавитися монгольської зверхності. Сприяло здійсненню такої політики те, що в Орді точилася боротьба за владу між її правителем Мамаєм, що поширював свою владу на її західні володіння і Тохтамишем, що підпорядкував собі середньоазьйські володіння.

Але позбавитися монгольського панування було нелегко. Обидві сторони ретельно готувалися до вирішальної битви. Мамай зібрав величезне військо (за різними відомостями — від 100 до 200 тис. вояків) із татар і найманців генуезців, а також уклав союз із литовським князем Ягайлом, який рухався на допомогу Мамаєві з 80-тисячним військом. Дмитрій Іванович теж зібрав численне військо (100—150 тис. воїнів).

Обидва війська зійшлися на Куликовому полі, де в Дон впадає річка Непрядва.

Військо Дмитрія вишикувалось у чотири лінії: попереду розташувався сторожовий полк, за ним розміщувався передовий полк, в якому, як простий ратник, стояв сам Дмитрій. Далі — великий полк, якого з флангів прикривали полки лівої та правої руки. Позаду стояв резервний полк. Також Дмитрій вирядив сильний кінний загін у засадний полк. Татари розташували свої війська таким чином, щоб охопити війська Дмитрія з флангів, оточити і знищити їх.

Якщо вірити літописцю, бій розпочався вранці 8 серпня 1380 р. з герцю татарського воїна Челубея і руського Олександра Пересвєта. Розігнавши своїх коней, обидва воїни зіткнулись у відчайдушному двобої та обидва впали мертвими. Після цього основна маса татар посунула в атаку. Зім’явши передовий полк і полк лівої руки, татари почали оточувати основні сили московитів.

У вирішальний момент із засідки в тил татарам ударив засадний полк, який рішуче змінив перебіг бою. Татари стали відступати, а потім відступ переріс у втечу. Татари зазнали поразки. За перемогу на Куликовому полі Дмитрія Івановича прозвали Донським. Ця перемога, хоч і не покінчила остаточно з татарським пануванням, але підірвала сили Орди.

Розгромленого Мамая схопив хан Тохтамиш і стратив. Було відновлено єдність Золотої Орди під владою Тохтамиша. У 1382 р. він несподівано підступив до Москви і спалив її. Дмитрій швидко відбудував столицю, але йому знову довелося визнати зверхність Орди і навіть відправити заручником свого малолітнього сина Василія.

Сам Дмитрій несподівано помер 1389 р. В історії він залишився як організатор перемоги на Куликовому полі та будівник перших кам’яних стін навколо Москви. Стіни ці будувалися з білого каменю, і відтоді її називають білокам’яною. Крім того, Дмитрій здійснив ще одну справу, яка мала далекосяжні наслідки для Московської держави. Він змінив систему успадкування престолу, яка існувала ще з часів Київської держави. Він домігся від свого брата Володимира Андрійовича, що прославився під час Куликовської битви і дістав прізвисько Хоробрий, відмовитися від права престолонаступництва на користь сина Дмитрія — Василія. Тепер влада від великого князя, а згодом царя, переходила від батька до сина, а не до брата. Ще одним наслідком правління Дмитрія Донського стала остаточна перемога Москви в боротьбі проти Твері за володіння Великим князівством Володимирським, яке остаточно стало вотчиною наступників князя. Цей факт перетворив Москву на одного з регіональних лідерів (поряд з Ордою і Литвою), що змінювало ситуацію у Східній Європі.

Запитання і завдання

1) Охарактеризуйте правління Дмитрія Донського. За що він дістав прізвисько Донський?

2) Які наслідки мала Куликовська битва для подальшого розвитку Північно-Східної Русі?

3) Чим була викликана міжусобна боротьба між нащадками Дмитрія Донського? Якими були її наслідки?

7. Становлення Московської держави. Іван III

Після смерті Дмитрія Донського наступником став його син Василій І (1389—1425 рр.). Він не відзначався ані гучними перемогами, ані значними реформами. Проте за його правління було зроблено першу спробу приєднання значних володінь і створено ту соціальну базу, на яку спиралася влада великого князя,— боярство. Це були великі землевласники, які походили з родів удільних князів і отримали свої землі у спадок.

У 1393 р. Василій І ліквідував Нижньогородське князівство і приєднав його до Москви. Але на шляху до подальших придбань Москви стали Литва і Орда.

25 років правління вже в новому, XV ст., були для Москви дуже важкими: три війни проти Литви; перший набіг кримських татар під проводом Єдигея в грудні 1408 р., що був занадто спустошливим для Москви; постійні конфлікти з Новгородом, а на додаток — смерть старшого сина, наступника Івана, що призвела до відродження давнього конфлікту — хто правитиме по смерті великого князя — син, брат чи небіж.

Переміг у міжусобній боротьбі Василій II, який у цій борні втратив зір, за що дістав прізвисько Темний.

Василій II (1425—1462 рр.) продовжив політику зміцнення Москви як центру Північно-Східної Русі. Всі, хто зазіхав на його владу, підлягали знищенню. Успіхи його політики були забезпечені не особистими якостями (він був пересічним, слабким і підступним), а його радниками. Свою недалекоглядність він особливо переконливо виявив у заповіті, яким знову переділив князівство на уділи для синів. На щастя Москви, попередня централізаторська політика пустила настільки могутнє коріння, що нового розпаду володінь не сталося.

Його наступник Іван III (1462—1505 рр.) продовжив політику, започатковану його попередниками. У 1471 р. московське військо рушило на Новгород. На р. Шелоні відбулася битва, в якій новгородці зазнали поразки. Новгород потрапив у залежність від Москви. У 1492 р. новгородський вічовий дзвін — символ незалежності міста — було знято і відвезено до Москви. Відтоді всі новгородські землі остаточно увійшли до складу Московської держави.

Із приєднанням Новгорода землі головного суперника Москви — Твері — опинилися в оточенні, й 1485 р. тверичі визнали владу Івана III. Того ж року Іван III оголосив себе «государем всія Русі», в офіційних документах почала з’являтися назва «Росія». До того ж його одруження з візантійською принцесою Зоєю (після хрещення — Софією) Палеолог дозволило Москві претендувати на роль центру православ’я після загибелі Візантійської імперії. З’явилася сумнівна теорія, що Москва — то третій Рим. Для підтвердження своїх претензій Москва запозичила державний герб Візантії — двоголового орла.

Зростаюча могутність дала змогу Іванові III остаточно позбутися монгольської залежності. У 1476 р. він перестав сплачувати данину, а 1480 р., коли хан Ах мед посунув на Москву військом, вивів йому назустріч своє. Тиждень стояли два війська на протилежних берегах Угри, не наважуючись розпочати битву. Зрештою, 11 листопада 1480 р. ханське військо відступило. Цей день вважається датою падіння монгольського ярма.

При великому князі існував дорадчий орган — Боярська дума, членів якої князь призначав з числа знаті. До порад Думи князі, як правило, дослухалися.

ЗМІНИ В УПРАВЛІННІ МОСКОВСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ЗА ІВАНА III

Важливою справою Івана III було створення в 1497 р. першого збірника законів Московської держави — «Судебника». У ньому було чітко визначено владні повноваження посадових осіб, норми покарання за злочини. «Судебник» також започаткував юридичне оформлення залежності селян від їхніх землевласників. Було встановлено Юріїв день (26 листопада), за тиждень до якого і тиждень після якого селянинові дозволялося переходити до нового господаря. Крім того, Іван III започаткував створення центральних урядових установ — приказів, що відповідали за певну, доручену їм ділянку управління державою.

За Івана III було в основному завершено консолідацію земель Північно-Східної Русі в єдину Московську державу, зміцнено владу великого князя, який став іменуватися государем. На карті Європи постала нова централізована держава, що почала боротьбу за панування у Східній Європі.

8. Культура Московської держави

Колективна робота учнів з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал параграфа і дайте відповіді на запитання.

1) У яких умовах розвивалася культура Північно-Східної Русі в XIII—XV ст.?

2) Про що свідчать знахідки берестяних грамот під час археологічних досліджень?

3) Які жанри літератури набули розвитку в Північно-Східній Русі в XIII—XV ст.?

4) Визначте особливості архітектури Північно-Східної Русі.

5) Чому другу половину XIV — початок XV ст. називають «золотою добою» живопису Північно-Східної Русі?

6) Заповніть таблицю «Культура Московської держави».

План характеристики	Видатні пам'ятки	Короткий опис
Архітектура
Живопис
Література

Додаткова інформація

Монгольська навала остаточно визначила різбіжності в історичній долі різних частин колишньої Київської держави. Це відповідно мало значний вплив і на культурні процеси. Ті регіональні відмінності, які існували за часів Русі, стали ще більш відчутними. Культура Північно-Східної Русі формувалася на основі культурних надбань Володимиро-Суздальського, Новгородського, Псковського та інших князівств.

Монгольська навала завдала значних збитків культурі цього регіону: зруйновано і знищено безліч пам’яток, втрачено велику кількість ремісничих спеціальностей; до мінімуму зведено попит на мистецькі витвори; перервано традиції у розвитку культури. Лише на межі XIII—XIV ст. почалося відчутне пожвавлення культурного життя, а від середини XIV ст.— його піднесення. Центром піднесення стала Москва. Це було пов’язано з тим, що Москва виступала центром об’єднання земель Північно-Східної Русі, а згодом очолила боротьбу проти монгольського ярма.

Наочним пожвавленням культурного життя стало кам’яне монументальне будівництво, що наприкінці XIV ст. набуло широкого розмаху. Правда кам’яні споруди московських майстрів помітно поступалися зразкам володимиро-суздальської архітектури. Витвори московських архітекторів у Звенигороді й Загорську, які збереглися до наших часів,— це порівняно невеликі храми. Всі спроби відновити самостійно будівництво великих храмів не мали успіху. Так, при зведенні Успенського собору в Москві він завалився. Лише після запрошення італійських майстрів удалося реалізувати амбітні проекти московських царів. Хоча архітектурний ансамбль Московського кремля будувався за допомогою італійців, він мав усі риси, притаманні російській культурі.

Цікаво знати

Перші кам’яні стіни Московського кремля були збудовані за Дмитрія Донського. Збудований із білої цегли, він дав назву Москві «білокам’яна». Проте за Івана III Кремль отримав стіни з червоної цегли. По периметру стіни Кремля, який мав трикутну форму в плані, простягаються на 2,25 км, їх товщина — 3,5—6,5 м, висота — 5—19 м. Водночас було зведено 18 (згодом ще дві) сторожових веж. На той час Кремль був найпотужнішою європейською фортецею.

Перлиною забудівлі Кремля вважається Успенський собор, збудований за зразком собору у Володимирі. Він став кафедральним храмом «митрополита всія Русі». Тут вінчали на царство, збирали Земські собори. На соборній площі було збудовано Архангельський собор як усипальню великих князів. Дещо раніше було зведено Грановиту палату — приміщення для урочистих прийомів, зокрема за участю іноземних послів. Архітектурною відзнакою споруд стали куполи у вигляді цибулини і шатрові чотирисхилі дахи.

Але внесок майстрів Московії у скарбницю світової культури не обмежується архітектурним ансамблем Кремля. Іконопис став її візитною карткою Московії. Найвидатнішим іконописцем був Андрій Рубльов. Він розписав собори в Троїцькому монастирі (місто Загорськ), Звенигородці, Успенський собор у Володимирі. У творах А. Рубльова приваблює прагнення виразити мрію про спокійний, врівноважений духовний світ людей, які безкорисливо служать високим ідеалам. Найвідомішим його твором є ікона «Трійця». Традиційний біблійний сюжет живописець наповнив глибоким поетичним і філософським змістом. Усупереч канонам він у центрі композиції розмістив одну чашу — символ жертовної смерті. Три ангели розміщені по колу. Всі елементи ікони перебувають у гармонійному поєднанні, передаючи головну ідею твору — самопожертви як найвищого стану духу, який створює гармонію життя.

Нові історичні реалії вплинули і на літературу Північно-Східної Русі. Після короткої перерви відновилася традиція літописання. Принципово важливого значення набула традиція включати в початкову частину нового літописного зводу розповіді з історії Київської держави — «Повісті минулих літ». Ще однією традицією літописання є описання подій у піднесено-патріотичному ключі і заклик до об’єднання земель колишньої Київської держави.

Найвизначнішою літописною пам’яткою епохи є Лаврентіївський літопис, який доводить опис подій до 1305 р. Перший Московський літопис з’явився лише на початку XV ст. Укладений митрополитом Кіпріаном, він містить відомості про всі землі колишньої Київської держави. У середині XV ст. у Москві з’являється і перша всесвітня історія — «Хронограф».

Патріотичне піднесення, що охопило Північно-Східну Русь у зв’язку з боротьбою проти монгольського ярма, відобразилося і в народній творчості. Билинні герої Русі стали борцями проти татар. До XIV ст. належить поява нового фольклорного жанру — історичної пісні. Прикладом цього є «Пісня про Щелкана Дудентійовича», в якій описані реальні події 1237 р. у Твері — антиординське повстання.

Перлиною літературної творчості тієї доби стала поема «Задонщина», створена рязанцем Софонієм невдовзі після Куликовської битви. Вона сповнена радості і гордості за перемогу. Доповнює цей твір легендарними подробицями «Сказання про Мамаєве побоїще».

У Північно-Східній Русі продовжувалося і складання «Житій» подвижників православної церкви (митрополит Петро, Сергій Радонежський).

Популярними на Русі були й описи подорожей в інші землі. Визначною літературною пам’яткою є «Ходіння за три моря» тверського купця Афанасія Нікітіна, який волею долі потрапив до далекої Індії. Крім опису інших країн і народів, твір відбиває моральні якості автора, його непорушну відданість Батьківщині і православній вірі.

Запитання

1. Чим відрізнявся розвиток Володимиро-Суздальського князівства і Новгородської землі?

2. Як було зупинено німецький «наступ на Схід»?

3. Який вплив мало монгольське панування на розвиток Північно-Східної Русі?

4. Як на просторах Північно-Східної Русі постала Московська держава?

            

                        У IX ст. на Сході Європи виникла Київська держава. Фактично на початку XII ст. вона розпалася на окремі князівства, які зберігали династичну єдність. Монгольська навала остаточно роз’єднала

князівства. Частина з них потрапила до складу Литви та Польщі, частина зберегла незалежність, решта опинилась під монгольським ярмом.

Попри монгольське панування московські князі розгорнули боротьбу за об’єднання земель Північно-Східної Русі під своєю владою. Не гребуючи будь-якими засобами, вони домоглися свого. Це викликало занепокоєння у ворога. Зрештою сторони вирішили з’ясувати стосунки на полі бою. Куликовська битва 1380 р. відкрила шлях до повалення ярма. Це сталося в 1480 р. за правління Івана III. Він провів цілу низку реформ, які в основному завершили консолідацію земель Північно-Східної Русі в єдину Московську державу, зміцнив владу великого князя, який став іменуватися государем. На карті Європи постала нова централізована держава, що повела боротьбу за панування у Східній Європі.

Після падіння Константинополя Московська держава залишилася єдиною православною країною. Це дало привід Москві проголосити себе «третім Римом» і правонаступником Візантії.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте § 17 підручника.

та з якими подіями в історії нашої країни це пов’язано? Тема:Московська держава в XII-XV ст.

(Продовжуємо та поєднуємо з попередньою темою)

Дата:24.04.2020

1. Землі північно-східної Київської Русі XII-XIV ст. Утворення Московської держави

У чому були переваги князівств Північно-Східної Русі?

У XII ст. землі Північно-Східної Русі, розташовані далеко від територій, населених кочовиками, рідко зазнавали їхніх нападів. Межиріччя Волги й Оки швидко освоювалось. Переселенців приваблювали родючі ниви, ліси, багаті на хутрового звіра, річкп та озера. На берегах річок виростали міста: Ростов, Суздаль, Ярославль, Володимир та інші.

Першим князем Ростово-Суздальського князівства став один із молодших синів київського князя Володимира Мономаха Юрій Долгорукий (1125—1157). Таке прізвисько він дістав за намагання підкорити собі нові землі. З його ім’ям пов’язана перша згадка в літописі про Москву — 1147 р., яка була тоді маленьким прикордонним селищем.

Спираючись на ілюстрацію, опишіть, як русичі засновували міста.

Князівства Північно-Східної Русі активно розвивалися, але подолати роздробленість і об’єднати землі жодне з них не змогло. У XIII ст. цим скористалися монгольські завойовники.

Батьківщиною монголів була Центральна Азія. Об’єднані на початку ХШ ст. Чингісханом, кочові монгольські племена почали завоювання Північного Китаю, згодом підкорили Південний Сибір, Середню Азію та інші території. Руські дружини вперше зіткнулись з ними, прийшовши

на допомогу половцям, на річці Калка в 1223 р. Проте об’єднане русько-половецьке військо зазнало нищівної поразки.

У 1237 р. нове військо монголів на чолі з онуком Чингісхана Бату (на Русі його називали Батий) зруйнувало Москву й захопило Володи миро-Суздал ьсь ке князівство. У 1240 р. монголи захопили Київ.

У пониззі Волги монголи створили свою державу, столицею якої стало місто Сарай. Попри те, що в монгольських та інших східних джерелах ця держава не має єди

ної назви, в історії за нею закріпилося поняття Золота Орда. Це була потужна середньовічна держава.

Землі руських князівств не входили до складу Золотої Орди. На Русі, як і раніше, правили свої князі, але вони мали отримувати в Орді ярлики. Населення Русі платило тяжку данину, за збиранням якої наглядали баскаки.

Ярлик грамоти, якими монгольські хани давали право руським князям управляти своїми князівствами.

Баскаки — ханські намісники, які проводили облік населення та збирали данину в давньоруських землях.

Важка епоха залежності руських князівств від Золотої Орди традиційно називається іго.

Використайте різні джерела знань:

1) спираючись на карту (ст...). назвіть, території, завойовані Золотою Ордою;

2) на основі ілюстрації з’ясуйте, як озброєні монгольські вершники. Що нового додають зображення до ваших уявлень про монгольське іго?

У XIV ст. центр економічного і політичного життя перемістився в Московське князівство, яке мало вигідне положення. Річкові й сухопутні шляхи, що проходили його територією, надавали Москві значення важливого торговельно-ремісничого центру. Оточене лісами, Московське князівство менше піддавалося набігам монголів. Це дозволяло московським князям збирати й накопичувати сили для подальшого об’єднання земель Північно-Східної Русі для боротьби проти монголів.

2. ЗМІЦНЕННЯ МОСКВЫ

ЗА ДМИТРІЯ ДОНСЬКОГО

Розкрийте роль Дмитрія Донського в історії Північно-Східної Русі.

У середині XIV ст. до влади в Московському князівстві прийшов Дмитрів Доиськон (1359—1389). Йому було лише 9 років, коли він посів престол, тому управляти державою йому допомагав очільник церкви — митрополит Олексій.

Щойно розпочавши самостійне правління, Дмптрій зайнявся укріпленням столиці. За його наказом Москва вперше була обнесена білими кам’яними стінами, і на усю подальшу історію стала білокам’яною.

Головним ворогом Русі залишалися монголи. У вересні 1380 р. руські полки переправилися через Дон, спалили за собою мости, і зайняли бойові позиції на Кулпковому полі. На бій проти хана Мамая русичів благословив Сергій Радонежзькпй, засновник Троїце-Сергієвого монастиря.

Встановіть перебіг подій за документом. Яким був результат битви? Доповніть середньовічне "Сказання" інформацією картини.

31 СКАЗАННЯ ПРО МАМАЄВЕ ПОБОЇЩЕ (XVI СТ.)

Князь же великий [Дмитрій| сів на коня свого і почав об’їжджати полки і кожному полку мовив: "Брати мої милі, сини руські, молоді і великі, день наближається грізний".

Відпустив брата свого князя Володимира Андрійовича вгору по Дона,- в діброву, щоб сховався там полк його.

1 дав йому' з двору свого відбірних витязів.

Прийшло ж 8 вересня, свято Святої Богородиці... І почали прапори християнські В. Васвєдов. Двобій Пере-свєта з Челубеєм майоріти і труби численні сурмити ... Полки почали сходитися— Виїхав печеніг з пслку татарського перед усіма мужністю похваляючись. Побачив його Пересвєт-монах„. І мовив: "Ця людина шукає собі подібну, то хочу' з ним зустрітися" ... 1 вдарилися міцно, мало що земля під ними не провалилася. 1 впали обидва з коней і померли...

1 настала година восьма і виїхав з діброви засадний полк. І повернув поганих... 1 побігли (вони].

Кулнковська битва стала однією з найбільших битв Середньовіччя. А князь Дмитрій за цю перемогу отримав прозвання "Донськой ".

а. ПІДНЕСЕННЯ МОСКВИ ЗА ІВАНА Ш

Працюючи в парах, дайте відповіді на запитання: чому Іван III зумів повалити іго.

Важливу роль у розбудові Московської держави відіграв Великий князь Іван НІ (1462—1605).

За описами літописців, він був високий на зріст, діяв розумно, обережно, поступово, відступаючи перед явною небезпекою. Для зміцнення своєї влади й авторитету за кордоном Іван НІ прийняв титул "великого князя всієї Русі" й одружився з племінницею останнього візантійського імператора — Софією ІІалеолог. За його наказом, герб приєднаної до Москви Твері — двоголовий орел — став гербом московської держави.

За Івана Ш важливу роль відіграє боярська рада.

Боярська рада постійний дорадчий орган при московському великому князеві, який складався з феодальної аристократії.

У 1497 р. було створено єдиний для країни збірник законів, що називався "Судебник".

Судебник — збірник законів, започаткував законодавче оформлення кріпосного права на всій території Московської держави.

У ньому, зокрема, визначався час переходу селян від одного феодала до іншого: за тиждень до Юрієва дня (26 листопада) і тиждень після нього. Отже, руських селян, на відміну від західноєвропейських, поступово прикріплювати до землі й перетворювати на кріпаків.

Прагнучи збільшити свої території, Іван 111 приєднав до Москви Ярославське і Ростовське князівства, Новгородську республіку, Новгород-Сіверськпй, Чернігів та інші землі.

У1480 p. війська Івана Ш і хана Ахмата зустрілися на річці Угрі. Проте, залишившись без союзників, Ахмат не наважився розпочати битву і відступив. Ця подія і вважається звільненням Московської держави від монгольського ira.

Використайте різні джерела знань:

1) за допомогою ілюстрації охарактеризуйте події на річці Угрі та поведінку Івана III після цієї зустрічі військ. Чому це стало можливим? Як реагують на вчинок князя ханські посли?

2) зверніться до карти (ст.....). Як змінилися кордони Московського князівства до кінця XV ст.?

Головним підсумком правління Івана III стало об’єднання навколо Москви більшої частини руських земель.

4. КУЛЬТУРА ІІІОВСИКДЕННІ] ЖИТТЯ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Визначте, які були основні риси культури Півннно-Схдної Русі у XII—XV ст.

Культура Московської держави XU—XV ст. досягла високого рівня. Важливим літературним жанром залишалися літописи. Літописці завжди відігравали важливу роль у житті суспільства. Вони засідали у боярській раді, брали участь у походах, слідкували за будівництвом міських укріплень і храмів. Прикрашені мініатюрами літописи відтворювали найрізноманітніші сторони життя Московської держави і поєднують історію, літературу і мистецтво.

У цей час створюються "ходіння" — описи мандрівок людей за рубіж, зокрема, твір купця Афанасія Нікітіна "Ходінні за три моря ". У XV ст.,

долаючи багато труднощів, він здійсние мандрівку Волгою до Персії, а звідти — до Індії. Там Нікітін провів три роки, вивчив місцеві мови, побут і культуру народу.

Значного розвитку набуває кам’яне будівництво.

Опишіть середньовічну Москву, охарактеризуйте особливості храмів та інтер'єр Грановитоїпапати.

1. Аполінарій Васнецов. Московський Кремль за Івана III

2. Церква Покрова на Нерлі (1158)

3. Дмитрієвський собор у м. Володимирі

4. Грановита палата Московського Кремля

У XIV—XV ст. на Русі, як і у Візантії, створюються фрески, ікони та книжкова мініатюра. Ікони малювали на дерев’яних дошках, покритих тонким шаром гіпсу. Фарби, розтерті на яєчному жовтку, були яскравими і стійкими. Найвидатнітими давньоруськими іконописцями кінця XIV— першої половини XV ст. були Феофан Грек і Андрій Рубльов.

Створена А. Рубльовпм ікона "Трійця" належить до найвпдатніших творів світового образотворчого мистецтва.

Поміркуйте, чому ікона "Трійця" вважається шедевром періоду Відродження.

Спосіб повсякденного життя залежав від майнового стану людини. Заможні люди: князі, бояри жили в триповерхових хоромах, які будувалися спочатку з дерева, а з XV ст. — з каменю.

У хоромах разом з великою кількістю кімнат, з’єднаних численними переходами, обов’язково споруджувалися горниця — вітальня, та світлиці — кімнати, де жінки займалися рукоділлям.

З XV ст. на вікна замість слюди почали ставити скло. Воно коштувало дорого і вважалося розкішшю. Найбагатші ставили на вікна вітражі.

Спираючись на ілюстрації, опишіть спосіб життя населення Північно-Східної Русі.

Харчувалося населення відповідно до свого рівня життя. Сніданок мав бути мізерним, а в обід і на вечерю іти багато. Основним продуктом харчування вважався житній і пшеничний хліб, страви з круп і овочів. М’яса споживали мало. Тільки вельможі дозволяли собі під час трапези їсти м’ясо оленів, кабанів, зайців, качок. Перевага надавалася рибі та молочним продуктам. Доповнювали раціон фрукти, гриби, ягоди, горіхи, мед.

Дайте відповідь на запитання усно:

1. Яке місто стало центром об’єднання руських князівств?

2. Хто такий баскак і що таке ярлик?

3. За якого князя було прийнято "Судебник"?

4. Як називалися будинки бояр у Московському князівстві?

5. Як ви вважаєте, чому монголи встановили таку систему управління руськими землями? Які наслідки вона мала для русичів?

6. Порівняйте Московське князівство з Новгородською республікою або іншою державою Середньовіччя.

7. Проаналізуйте основні напрями діяльності Івана III і створіть його історичний портрет.

8. Порівняйте повсякденне життя населення Північно-Скідноі Русі у XIII — XV ст. з повсякденням інших країн середньовічної Європи.

1. Охарактеризуйте розвиток Московської держави у XIII—XV ст.

2. Уявіть, що ви складаєте сценарій фільму "Культура і повсякденне життя населення Північно-Східної Русі XIII—XV ст.". Відберіть ілюстрації — "кадри" для нього і складіть в зошиті їхній перелік. Знайдіть у тексті підписи-пояснення.

Готуємося до практичного заняття

Пригадайте: які мови ми називаємо слов’янськими? У які групи вони об'єднуються?

За допомогою календаря пам’ятних і знаменних дат на цей рік назвіть свята, присвячені писемності й розвитку мов. Коли ми відзначаємо День слов'янської писемності

Практичне заняття за розділом V «Країни Центральної та Східної Європи в X—XV ст.»

Дата: 08.05.2020

Мета:         продовжити формування просторової складової історичної компетентності шляхом роботи з контурною картою; розвивати логічну, аксіологічну та інформаційну складові історичної компетентності шляхом зіставлення та аналізу шляхів виникнення і розвитку держав Центрально-Східної Європи; знаходити в пам’ятках культури народів Центрально-Східної Європи прояви візантійської, руської та західноєвропейської (католицької) культурних традицій.

Завдання для підготовки до практичного заняття. 1. Повторити матеріал про формування держав Центрально-Східної Європи. 2. На вибір за додатковими джерелами інформації підготувати повідомлення з презентаціями про місіонерську діяльність братів Кирила і Мефодія; про ключові події середньовічної історії Польського, Угорського, Чеського королівств; про особливості розвитку Новгородської боярської республіки та Великого князівства Московського; про утворення Османської імперії; про Грюнвальдську битву й битву на Косовому полі; про гуситський рух

Пригадайте. 1. Коли утворилися Польське, Угорське та Чеське королівства? 2. Чим уславилися брати Кирило і Мефодій? 3. Що стало приводом до гуситського руху? 4. Якими були наслідки Куликовської, Грюнвальдської битв і битви на Косовому полі? 5. Чому Новгородська республіка була поглинена Великим князівством Московським? 6. Коли і як утворилася Османська імперія?

Хід роботи

I.     Робота з контурними картами.

Карта «Виникнення держав Центрально-Східної Європи»

1.     Обведіть межі легендарної першої слов’янської держави Само.

2.     Заштрихуйте територію Великоморавської держави, Русі-України часів правління Ярослава Мудрого.

3.     Зафарбуйте територію Польського, Угорського, Чеського королівств на момент надання їхнім правителям королівських титулів.

4.     Підпишіть роки хрещення держав та проголошення королівств.

5.     Спеціальними позначками відобразіть місіонерську діяльність братів Кирила і Мефодія.

Карта «Центрально-Східна Європа в ХIV—XV ст.»

1.     Зафарбуйте території Польського, Угорського, Чеського королівств, Великого князівства Литовського.

2.     Підпишіть назви держав регіону на початок XV ст.

3.     Позначте місце Грюнвальдської битви.

4.     Заштрихуйте території, охоплені гуситськими війнами.

Карта «Утворення Московської держави»

1.     Зафарбуйте територію Московського князівства на момент утворення.

2.     Заштрихуйте територію Новгородської боярської республіки.

3.     Стрілками позначте монгольську навалу на руські князівства.

4.     Підпишіть територію Золотої Орди. Проведіть межу, на яку поширювалася її влада над руськими князівствами.

5.     Різними кольорами позначте зростання території Московської держави в ХIV—XV ст.

6.     Позначте місця битв, які визначили відносини Москви й Орди, Москви й Новгорода.

Карта «Загибель Візантійської імперії. Утворення Османської імперії»

1.     Підпишіть місто Константинополь і вкажіть біля нього дату загибелі Візантійської імперії.

2.     Зафарбуйте володіння османів на ХIII ст.

3.     Позначте місця битв на Косовому полі та під Анкарою.

4.     Підпишіть і позначте держави, які знищили османи в результаті завоювань ХIV—XV ст.

5.     Заштрихуйте території держав, що стали васалами Османської імперії.

6.     Обведіть межі території Османської імперії наприкінці XV ст.

II.    Формулювання висновків відповідно до мети заняття.

Учні самостійно визначають, як проведене практичне заняття сприяло розвитку їхніх історичних компетентностей.

Урок контролю та корекції навчальних досягнень учнів із тем: « Виникнення та встановлення Римської республіки. Римська імперія.». «Занепад Західної Римської імперії, сусідні народи Риму».

Дата: 15.05.2020

Мета: узагальнити знання учнів з теми,перевірити вміння застосовувати набуті знання,вдосконалювати вміння учнів орієнтуватися в часі та просторі,формувати цілісне уявлення про Рим за царської,республіканської доби,вчити пояснювати причинно-наслідкові зв’язки ,взаємовпливи між суспільно-політичними процесами,культурним розвитком. Оцінити внесок Риму в історію людства.

ВИКОНАТИ ЗА ПІДРУЧНИКОМ – СТ. 174

Тема: Урок контролю і корекції навчальних досягнень учнів із розділу «Європейське суспільство і держави в Х – ХV ст.»

Дата: 22.05.2020

Мета: узагальнити й систематизувати знання за темою; розвивати вміння аналізувати історичні факти й події, узагальнювати фактичний матеріал, робити висновки, давати характеристику історичним діячам, розкривати їх місце і значення в історичному процесі, визначити рівень засвоєння учнями знань за темою; розвивати вміння давати письмові відповіді, самостійно працювати, виховувати повагу до історії України.

І рівень (0,5 бала)

1

1. Центральна Італія перебувала в руках римських пап та

мала назву _____ області.

а) Венеційської               б) Римської

в) Імперської                   г) Папської

2

2. У яких роках відбулась Столітня війна?

а) 1337–1453 рр               б) 1237–1353 рр

в) 1437–1553 рр               г) 1337–1353 рр

3

3.  Що таке інквізиція?

а) Церковна книга                    б) Церковний суд

в) Засідання єпископів             г) Релігійне вчення

4

4. Представницькі органи влади в Португалії та Іспанії?

а) Бундестаг     б) Дума

в) Кортеси        г) Генеральні штати

5

5. Онук Барбаросси, був одним із видатних і

найосвіченіших імператорів Священної Римської імперії?

а) Фрідріх I           б) Оттон І

в) Оттон ІІ             г) Фрідріх II

6

6. Військовий вождь у вікінгів?

а) Цар                     б) Король

в) Конунг               г) Дож

7

7. Назва корабля у вікінгів?

а) Трієра     б) Дракар 

в) Чайка      г) Галеон

8

8. Цей документ вважають першим у Європі, що засвідчив

основні права людини?

а) Конституція Генріха ІV               б) Ізборники

в) Велика хартія вольностей            г) Золота булла

9

9. У якому столітті розпочались хрестові походи?

а) Х ст.          б) ХІ ст.    в) ХІІ ст.        г) ХІІІ ст.  

10

10. Монархія, за якої король скликав для вирішення

найважливіших питань представників різних станів?

а) Обмежена монархія                 б) Абсолютна монархія      

в) Дуалістична монархія             г) Станова монархія

ІІ рівень (1 бал)

11. Дайте визначення термінів:

Реконкіста — це ___________________________________________________

__________________________________________________________________

Генеральні штати — _______________________________________________

__________________________________________________________________

12. Співвіднесіть терміни та поняття з їх визначеннями

1) Централізована держава	а) ряд послідовно правлячих монархів з одного роду, що змінювали один одного за правом спорідненості і законами престолонаслідування
2) Династія	б) спалення на багатті
3) Автодафе	в) держава, в якій затверджується єдина влада короля, встановлюються єдині закони, єдині органи управління, вводяться єдині податки й постійна армія

1 - ___; 2-  ___; 3 - ___

13. Назвіть 3 причини норманських завоювань:

1._________________________________________________________________

2. ________________________________________________________________

3.________________________________________________________________

ІІІ рівень (1,5 бала)

14. Поясніть, чому Жанна д ’Арк вважається національною героїнею Франції.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

IV рівень (2,5 бали)

15. Складіть порівняльну таблицю «Позитивні результати та негативні наслідки Хрестових походів»

Позитивні результати	Негативні наслідки

Тема. Середньовічне суспільство Індії та Китаю.

Дата: 22.05.2020

Мета: визначити особливості розвитку країн Сходу; створити в учнів яскравий образ індійської  та китайської культур і релігій, підвести їх до розуміння того, чому завойовники різних країн прагнули захопити Індію та особливості розвитку Китаю; розвивати вміння самостійної роботи з текстом підручника, картою, документом; продовжити формування вмінь роботи з картою, текстом підручника, історичним джерелом, сприяти розвитку образного мислення, творчого підходу учнів до виконання завдання.

Хід уроку

. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

ІНДІЯ

        В історії Індії, як уже згадувалося, дуже важко провести межу між Стародавньою історією та Середньовіччям. Коли в Європі відбувалися серйозні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними.

Ще зі Стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайш’ї та шудри) працювати на полях і в майстернях. У Середні віки у цьому давньому поділі відбулися зміни. Варни почали ділитися на менші групи людей, які об’єднувалися за професіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, вчителі тощо. Серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До X ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки. Наречену чи нареченого можна була шукати лише у своїй касті, а виховувати дітей лише згідно з традиціями і звичаями касти. Як і варни, касти поділялися на нижчі і вищі. Існувала також особлива каста «недоторканих».

Представникам вищих каст не дозволялося навіть перебувати поряд із нижчими, тим більше брати їжу чи воду з їхніх рук. Вважалося, що вищих може «осквернити» навіть тінь «недоторканих». Тільки представники вищих каст могли читати і слухати священні тексти. Ті, хто порушував ці звичаї і традиції, зазнавав жорстоких покарань.

Робота з документом

ІЗ ЗАПИСОК КИТАЙСЬКОГО МАНДРІВНИКА СЮАНЬ ЦЗАНЬ (VII СТ.)

М’ясники, рибалки, прибиральники сміття, знахарі, пралі, мандрівні артисти, гробарі, кати і подібні до них живуть за межами міста. На вулицях ці люди або зовсім не з’являються, або тримаються лівого боку, поки не дійдуть потрібного місця. їхні помешкання оточені стінами і розташовані за межами міста.

Запитання до документа

1) До яких каст належать вище наведені групи: вищих чи нищих?

2) Яких обмежень зазнавали представники вказаних професій?

3) Чому вони зазнавали таких обмежень?

     Попри існування кастового поділу представники різних каст об’єднувалися в общини, що були влаштовані як малі самодостатні держави, які виступали як єдине ціле щодо державної влади. Громади були основою індійського суспільства. Вони забезпечували його внутрішню стабільність, у той час як державна влада була слабкою і обмежувалася збиранням податків з общин.

Між різними кастами у громаді склалася система взаємного обслуговування — обміну продуктами і послугами. Майже всі питання община вирішувала сама: обирала раду, суддів, сплату податків, виділяла людей для суспільних робіт. Ті, хто порушував правила життя в общині, міг бути покараним. Найгірше покарання — вигнання з общини.

    У Середньовічній Індії існувало декілька релігій. На основі стародавньої релігії у І тис. н. е. сформувався індуїзм. На перше місце вийшло поклоніння трьом богам: Вішну, Шиві і Брахмі. На їх честь будували храми і приносили багаті жертви.

Індуси вірили у переселення душ після смерті. Вважалося, якщо людина за життя не порушувала кастових традицій, то у наступному бутті могла відродитися у вищій касті. Якщо ж не дотримувалася належних правил, то перероджувалася у нижчій касті або у вигляді тварини, рослини, каменя.

Індуси обожнювали тварин, особливо корів. Вбивати їх заборонялося. Індуси також поклонялися священній річці Ганг.

Другою релігією Індії був буддизм, що виник тут у VI ст. до н. е. Будда навчав, що все життя людини — це страждання, тому її душа повинна звільнитися від усього земного і прагнути вищого спокою. Він закликав забути про багатства, задоволення, говорити лише правду і не вбивати живих істот.

Від V ст. буддизм в Індії занепадає, але швидко поширюється у Китаї, Японії, Кореї, Монголії, країнах Південно-Східної Азії. Буддизм став ще однією світовою релігією поряд із християнством та ісламом.

Із приходом завойовників-мусульман в Індію проник іслам. Найбільшого поширення він набув на півночі півострова.

Крім згаданих релігій, в Індії були поширені ще сотні місцевих культів.

Делійський султанат

Траплялося, що одна з багатьох держав вирізнялась і прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, вона гинула і знову розпадалася. Так сталося з державою Гуптів, що постала в 320 р. завдяки діяльності раджі Чандрагупти. Але його наступники не змогли зберегти єдність держави, і наприкінці VI ст. вона припинила своє існування.

Значні зміни в житті Індії почалися з XII ст., коли її північні області було підкорено мусульманами. Вони прагнули підкорити Індію з VIII ст., але їхні дії успіху не мали. Правитель сусідньої з Індією держави Газневідів, що постала після розпаду Багдадського халіфату, Махмуд Газневі (998—1030 рр.) здійснював систематичні грабіжницькі походи до Індії. Він 17 разів розорював її, просуваючись щоразу далі в глиб країни. Завдяки награбованим багатствам і захопленим рабам він перетворив свою столицю Газні на одне з найгарніших міст Сходу.

Після його смерті в 1206 р. намісник Кутб-уд-дін Айбек відокремився від Газні й заснував самостійну державу на Півночі Індії із центром у місті Делі. Нова держава отримала назву Делійський султанат. Від кінця XIII ст. султанат досить швидко збільшував свою територію і до початку XIV ст. захопив майже весь півострів Індостан. Найбільших розмірів султанат досяг за Мухаммеда Туглака (1325—1351 рр.), який навіть виношував плани здійснення завойовницьких походів до Персії та Китаю. Така завойовницька політика підірвала внутрішню могутність держави, яка почала розпадатися. Наприкінці XIV ст. Делійський султанат займав територію меншу, ніж на початку XIII ст. Йому вже доводилося відбивати вторгнення могутніх сусідів, що постали після розпаду султанату. Постійні війни ослабили і розорили султанат та його сусідів. Із цього скористалися монголи, які почали здійснювати систематичні рейди в Північну Індію, грабуючи міста і населення. У 1398 р. в Індію спрямував свій похід Тимур. Головною метою його походу було пограбування, а не приєднання Індії до своїх володінь. 120-тисячна армія Тимура вогнем і мечем пройшла містами Північної Індії. Хоча Тимур був мусульманином, він особливо не переймався тим, хто траплявся на його шляху,— індус чи мусульманин. Місто Делі, яке здалося на милість переможців, теж стало об’єктом пограбування і вбивств. У 1399 р. Тимур повернувся до Самарканда, куди було зігнано полонених в Індії ремісників для будівництва соборної мечеті на честь перемоги.

Після походів Тимура і міжусобної боротьби між двома десятками держав, що постали після розпаду Делійського султанату, Індія виявилася ослабленою і незахищеною перед загрозою європейського проникнення, що почалося з XVI ст., та вторгнення моголів на чолі з Бабуром (1526 р.).

Запитання і завдання

1) Чому і як Індію було підкорено мусульманами?

2) До яких наслідків це призвело?

3) Назвіть причини загибелі Делійського султанату.

4) Укажіть мету і наслідки походу Тимура до Індії.

Культура Індії

Протягом XIII—XV ст. в розвитку Індії були два суттєві моменти. По-перше, на півночі Індії тривав процес поєднання елементів мусульманської та індійської цивілізацій. По-друге, у цей час досить інтенсивно розвивалося міське життя, яке було пов’язане з розбудовою резиденцій різних правителів і залученням Індії до міжнародної торгівлі за посередництвом арабських купців. Швидко зростали такі міста, як Гоа, Калікут, Камбай, Агра, Паніпат, Лахор, Мультан, Делі.

Спираючись на попередні досягнення, культура Індії продовжувала розвиватися, збагачуючи своїми здобутками світову культуру. Так, уже на початку нашої ери в Індії користувалися десятковою системою чисел, яка тепер застосовується в усьому світі. Індійські математики вміли обчислювати площі фігур та об’єми тіл, виконувати дії з дробами, відносно точно визначати число л.

Вагомими були здобутки в медицині. Індійські лікарі досконало знали внутрішню будову тіла, робили складні операції, використовуючи близько 200 хірургічних інструментів, готували ліки від усіляких хвороб. Вони славилися своїми знаннями і вміннями в усіх країнах Сходу.

До наших днів збереглося багато споруд часів Середньовіччя. Шедеврами архітектури цієї доби є буддійські храми, витесані у скелях,— Аджанта, Еллор, о. Елефант.

Храм в Аджанті — це цілий комплекс споруд, печер, що будувалися протягом дев’яти століть. 30 залів храму були розписані фресками (збереглися фрески лише в 16 печерах), що відображають життя тодішньої Індії, сцени з життя Будди. Фарби, якими написано фрески, не втратили яскравості й дотепер. їхньою головною властивістю є те, що вони світяться в темряві.

Крім храмів у скелях, зводилися храми у вигляді башт. В Оріссі було споруджено ціле храмове містечко, обнесене могутнім муром. Усередині храми майже не прикрашали, проте ззовні вони були суцільно вкриті рельєфами, статуями і майстерно виконаним різьбленням по каменю. Скульптори відтворювали сцени з легенд і оповідей. Вони вміли добре зображувати людей і тварин у русі.

Починаючи з XIII ст. на архітектуру Індії значною мірою впливала мусульманська культура. Найбільш вражаючим став велетенський мінарет Кутб-Мінар у Делі, висота якого сягає 70 м.

Література Середньовічної Індії створювалася переважно санскритом (найдавніша літературна мова аріїв). Ця мова виконувала ту саму роль, що й латина в Європі. Знаменитим поетом і драматургом тогочасної Індії був Калідаса. Після мусульманських завоювань індійські поети почали використовувати народну мову, арабську та перську.

Заповніть таблицю «Культура Індії».

План характеристики	Видатні пам'ятки	Короткий опис
Архітектура
Мистецтво
Література

Запитання і завдання (усно)

1. Назвіть основні цивілізації Сходу, що існували в Середні віки.

2. Що ми розуміємо під терміном «Схід»?

3. Укажіть хронологічні межі існування імперії Гуптів.

4. Який поділ існував в індійському суспільстві? Що нового в цьому поділі з’явилося у Середні віки?

5. Які релігії були поширені на території Індії в Середні віки?

6. Хто із завойовників залишив найпомітніший слід в Індії: гуни чи араби?

7. Коли було створено Делійський султанат?

8. Скільки років проіснував Делійський султанат?

9. Назвіть причини загибелі Делійського султанату.

10. Яка мета і наслідки походу Тимура до Індії?

11. Укажіть шедеври індійської середньовічної культури.

12. Про що розповідає танець індійців?

13. Що було основою стабільності індійської цивілізації в умовах змін завойовників?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний параграф підручника підручника.

2. Підготуйте повідомлення про культуру Індії

Китай.

Імперія Суй. У 581 р. владу в Північному Китаї захопив войовничий полководець Ян Цзянь. Він був проголошений імператором і став засновником династії Суй (581 – 618 рр.). У 589 р. Ян Цзянь силою зброї підкорив весь Південний Китай і відновив єдність країни. Нова держава отримала назву імперія Суй. Спадкоємець Ян Цзяня, імператор Ян Гуан розширив іригаційну систему. За його наказом було прорито Великий канал, що сполучив річки Хуанхе і Янцзи. Згодом столицю було перенесено в Лоян, який було значно розбудовано. Проте безуспішні війни з Кореєю призвели до загального невдоволення в країні, чолив опозиціонерів воєначальник Лі Юань, який започаткував династію Тан (618 – 907 рр.)

Імперія Тан. Прийшовши до влади Лі Юань здійснив ряд заходів для впорядкування державних справ та налагодження господарства. Столицею стало місто Чанянь. У зовнішній політиці пріоритетом династії Тан залишався контроль за шовковим шляхом. У ході переможних воєн із Кореєю, Тибетом, Індією, Японією було розширено кордони імперії. Вона простягалась від Аральського моря до Тихого океану, від пустелі Гобі до берегів Гангу. Китай перетворився на світову імперію і контролював половину шовкового шляху.

Найвищий розквіт імперії Тан припав на період правління Сюань-цзуна (712-756 рр.).Однак це піднесення було тимчасовим. Вже в другій половині VIII ст. Китай почав втрачати завойовані раніше території, перестав контролювати Великий шовковий шлях. Загострення внутрішньополітичної ситуації доповнювалось економічною кризою, яка призвела в 874 р. до селянської війни, яку очолив Хуан Чао. Повсталі захопили столицю імперії Чанянь. Наляканий імператор і придворні покинули столицю. Проте повстанська влада не зуміла розширити свою соціальну базу і скомпрометувала себе, Хуан Чао покінчив життя самогубством. У 884 р. повстання було остаточно придушено. Але позиції танської династії було значно послаблено цим скористався Чжу Вень, який в 907 р. захопив столицю і скинув останнього імператора. Розпочалася епоха «П’яти династій і десяти царств» (907 – 960 рр.).

Правління династій Сун. У середині Х ст. в Китаї намітилось певне економічне  піднесення, в умовах якого 960 р. відбулось нове об’єднання країни під владою династії Сун (960-1279 рр.). Важливу роль відіграли реформи першого міністра сунського двору Ван Аньши. Передусім він провів новий земельний перепис і впорядкував податкову систему. Оподаткуванню підлягали не лише селяни, але і міщани, чиновники та знать.

На початку ХІІ ст. в імперії Сун з’явився небезпечний ворог – кочовики чжурджений. Захопивши північ Китаю, вони утворили там державу Цзінь, тобто Золоту (1115 – 1234 рр.). Китайський імператор утік на південь країни. Тут виникла держава Південна Сун (1117 – 1279 рр.).

Монгольске ярмо. У 1234 р. монгольська кіннота знищила державу Цзінь. Проте всупереч очікуванням, монголи не стали союзниками Південної Сун. Вони відразу ж почали завоювання південного Китаю. Невдовзі хан Хубілай, онук Чингісхана, переніс свою столицю в Яньцзинь (Пекін) і напав на імперію Південна Сун. У 1271 р. Хубілай оголосив про заснування нової китайської династії Юань (1271 – 1368 рр.). Монгольське панування викликало потужний опір, у 1351 р. в Китаї почалося антимонгольське повстання, на півночі зазнавши поразки, повстанці контролювали південь під орудою Чжу Юаньчжана. Йому випало довести боротьбу з ворогами до кінця. У 1368 р. Чжу Юаньчжан зайняв Пекін, проголосив себе імператором і заснував династію Мін – Блискучу (1368 – 1644 рр.). Монгольське панування закінчилось.

Імперія Мін. Прийшовши до влади Чжу Юаньчжан (1368-1398 рр.) провів ряд реформ. Володіння монголів були конфісковані. Всі землі, які селяни захопили під час визвольної боротьби, було законодавчо закріплено за ними. Було відновлено зрошувальну систему, проведено перепис населення і складено опис усіх змемль. Чжу Юаньчжан  зосередив у своїх руках усю повноту влади й ліквідував міністерські посади. Його правління відзначалося нечуваною жорстокістю. Зміцнюючи владу, імператор направляв у різні провінції держави в якості намісників своїх синів і онуків. Він вважав, що тільки вони можуть стати опорою молодої династії. На початку XV ст. це призвело до збройної боротьби між нащадками Чжу Юаньчжаня за трон. Владу захопив його син Чжу Ді. В історії країни він залишався як один із найдієвіших правителів. Саме за його правління в 1421 р. столицю Китаю було перенесено з Нанкіна в Пекін. Імператори династії Мін вели завойовницькі війни. Було підкорено В’єтнам, Тибет. Активізувалась діяльність на морі, китайські кораблі швартувались біля берегів Індії, Індонезії, Індокитаю, Аравії і навіть Східної Африки.

Державне управління. Китайське суспільство складалось із: 1) спадкової аристократії; 2) чиновників; 3) вільних селян і ремісників; 4) найманих робітник. Всі вони вважалися підданими імператора. До вищої групи суспільства належала спадкова аристократія, які присвоювали певні титули та ранги. Кожний титул забезпечувався земельним наділом певного розміру. Значним прошарком суспільства були чиновники. Вони поділялися на 9 рангів, які дробилися далі. Кожному рангові відповідала грошова чи натуральна оплата у вигляді земельного володіння. Чиновники не могли передати в спадок ні свій ранг, ні посаду, ні отриману землю. Щоб стати чиновником, потрібно було скласти державний іспит. На найнижчі сходинці суспільної драбини знаходилися вільні селяни, ремісники й купці, тобто «добрі люди». На останні сходинці перебували особисто залежні люди – наймані робітники, напівраби і раби, тобто «дешеві люди». Вони не платили податків і вважалися безправними.

Верховна влада знаходилась в руках імператора, «Сина Неба». Він мав необмежені права й правив країною, спираючись на численних чиновників. При імператорів існуваладержавна рада, до якої входили його родичі та найголовніші сановники. Управління країною здійснювалося через три палати. Головна з них відала органами виконавчої влади. Їй підпорядковувалося кілька відомств: фінансове, військове, обрядів, чинів, громадських робіт тощо. Дві інші палати готували й обнародували укази імператора, влаштовували  на його честь прийоми й урочисті церемонії. Окремо від відомств існували палацові управління. Які обслуговували імператора. Відали охороною скарбниці, займалися організацією прийому іноземних послів. Імперія поділялася на провінції, а вони – на округи, повіти, волості, села.

Культура. В Середньовіччі в Китаї набув поширення буддизм. У VI ст. він стає державною релігією. Саме раннє Середньовіччя стало періодом утвердження буддизму, який справив величезний вплив на розвиток китайської філософії, літератури і мистецтва. Буддизм мав найбільше прихильників серед знаті, тоді як серед простолюду був поширений даосизм. Це вчення зберегло гасла рівності й засуджувало багатство. Між даосизмом та буддизмом точилася боротьба за вплив на китайське суспільство, однак ключову роль продовжувало відігравати конфуціанство.

Китайська середньовічна культура досягла неабияких висот. Формується особливий вид мистецтва – каліграфія. Держава сприяла розвиткові освіти. Великі зрушення відбулися в науці. У VIII ст. в Китаї відкрилася Генеральна Академія наук (Палата вчених). Особливо розвивалася математика, астрономія, природознавство. З’явилися праці з медицини. Інженерні та математичні знання використовувалися для будівництва міст, фортечних мурів, складних зрошувальних систем. Саме китайці винайшли папір, порцеляну, компас. Китайцям також належить першість у книгодрукуванні, вже в VII ст. вони винайшли його найпростішу форму – ксилографію. На дерев’яних дошках вирізьблювали відповідні ієрогліфи, на них наносили фарбу, а потім текст передруковували на папір. За правління династій Сун було вперше випущено паперові гроші.

Високого розвитку досягла китайська поезія. Її «золота доба» припадає на VIII – XIII ст. У цей період творили такі відомі майстри слова, як Лі Бо, Ду Фу, Юань Чжень, Су Ши.
Прогрес простежується також в китайській архітектурі та мистецтві, на які вплинув буддизм.

Яскравим прикладом є багатоповерхові кам’яні споруди – пагоди, скульптури й розписи буддійських печерних храмів, особливо поширення набули за династії Тан. У XIV – XV ст. в Пекіні було споруджено величезний комплекс імператорських палаців, оточений ровом і обнесений стіною, названий Пурпурним містом.

У Х ст. було засновано академію мистецтв, у якій художники вчилися і виставляли свої картини. Китайські митці малювали тушшю на шовковій тканині або на тонкому папері. Картини зберігали віками завдяки тому, що їх не вивішували на стіни. Полотно скручували, акуратно загортали в шовк і складали в спеціальні шкатулки. Таким чином, китайська культура епохи Середньовіччя стала коштовним надбанням світової цивілізації.

Тема. Узагальнення до курсу «Середні віки в історії людства».

Дата: 29.05.2020

Мета: узагальнити вивчений матеріал, завершити формування уявлень учнів про період Середніх віків; виховувати інтерес до вивчення історії.

Хід уроку

Завдання

Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.(усно)

ОСНОВНІ ЗДОБУТКИ ЛЮДСТВА В СЕРЕДНІ ВІКИ

Епоха Середньовіччя тривала понад тисячу років і докорінно змінила життя людей. Вона ввібрала в себе велике переселення і змішання народів, хрестові походи, піднесення й занепад великих імперій, звичаї сільського життя та бурхливий розквіт міст. Цей час знав криваві війни й періоди мирної праці, великих святих і вогнища інквізиції, видатні винаходи й переслідування вільнодумців.

За десять століть склалося нове суспільство, повністю змінився вигляд Європи та Азії. Звичний для нас поділ Європи на Західну і Східну відбувся саме тоді.

У Середні віки в основному сформували сучасні цивілізації: християнська, арабо-мусульманська, індійська і китайсько-далекосхідна. Саме в цей час Європа стала Європою, були закладені підвалини швидкого розвитку континенту в наступні епохи. У Середньовіччі зародилися сучасні провідні європейські держави, викристалізувалися ідеї держави, свободи і прав людини, парламентаризму.

Навала варварів знищила античний світ, його господарство й культура занепали. Проте коріння європейської цивілізації збереглося, створивши передумови нового піднесення.

Замість язичництва постало християнство — сила, яка об’єднувала Європу. Виник і перетворився на одну зі світових релігій іслам. Однак, на відміну від християнства, він не став єдиною релігією Сходу, а існував поряд з індуїзмом, конфуціанством тощо. Тому східні суспільства помітніше відрізнялися одне від одного, ніж європейські.

У Середні віки відбувся поступ у розвитку господарства. Розширилися площі оброблюваних земель. Вдосконалилися знаряддя праці в землеробстві: широко використовувалися плуги і борони, водяні та вітряні млини. Поліпшилася обробка землі, почали застосовуватися штучні добрива. У країнах Європи поширилися нові культури зі Сходу — рис, гречка, бавовна, цукрова тростина, чай, кава, цитрусові, персики тощо.

Багато сучасних міст з’явилися саме в Середні віки. Розвиток міського життя дав великий поштовх розвитку господарства і культури. Саме в містах формувалися нові відносини наступної епохи.

Від часів Середньовіччя люди користуються багатьма предметами домашнього вжитку: порцеляновим посудом, дзеркалами, виделками, милом, окулярами тощо. Вперше на вежах міських ратуш було встановлено механічні годинники. Завдяки технічним винаходам значно спростилася праця ремісників.

Для розвитку воєнної справи революційними стають винайдення і поширення пороху та гармат.

Революційні зміни відбулися у сфері поширення інформації — з’явилися друковані книги, газети.

Рушіями розвитку освіти стали університети. Європейські вчені тепер замислювалися не лише над догмами християнської віри.

Великий поступ був зроблений і в мистецтві. І сьогодні багато міст Європи прикрашають споруди, зведені у Середні віки. Вони не лише є окрасою, а й використовуються за своїм прямим призначенням.

Безсумнівно, середньовічний Схід відрізнявся від Заходу. Проте спільними були світові релігії, які об’єднували різні світи. Основу господарства становило сільське господарство, де головним виробником був селянин-власник. На приблизно однаковому рівні перебував розвиток техніки. Проте на Сході рівень життя був вищим. Велику роль у житті Сходу відігравала сільська община, а на Заході — це індивід. Схід не знав васальних відносин, натомість поширювалася деспотична влада правителя. На Заході були більш розвинуті приватновласницькі відносини, а на Сході — державна власність.

Середньовічне суспільство виявило здатність постійно вдосконалюватися, знаходити нові форми розвитку. Воно засвідчило потяг до активності та прагнення розширити свої життєві горизонти. Подорожі Колумба й відкриття Америки перегорнули чергову сторінку світової історії. Проте це вже інша, нова історія.

Запитання і завдання

1. Який час охоплюють Середні віки?

2. Якими досягненнями середньовічної техніки і культури людство користується в наші дні?

3. Визначте основні відмінності між Заходом і Сходом.

Клас: 7

 

Дата: 18.01.2021

 

Тема: ХРЕСТОВІ ПОХОДИ. Взаємовідносини європейського та східного світів.                                                         

 

Вивчення нового матеріалу

 

Майже два століття (1096 - 1270) тривав воєнно-колонізаційний рух західноєвропейських феодалів в країни Східного Середземномор'я під знаком боротьби християнства з ісламом за святі місця.

Організатором походів виступала католицька церква, яка надавала їм характеру релігійних війн. Але це лише їх ідеологічне забарвлення, а не причини.

В першу чергу хрестові походи були породжені зростанням агресивності західноєвропейських феодалів, їх прагненням до захоплення багатих земель на Сході, до примноження власних багатств. Це прагнення стало особливо помітним з кінця ХІ ст. у зв'язку із збільшенням матеріальних потреб класу феодалів, що обумовлювалось загальним економічним піднесенням, ростом торгівлі. Задовільнити потреби, що зростали, феодалам було легше силою зброї.

Католицька церква прагнула до поширення свого впливу на Схід, а значить, зростання прибутків. Схизма 1054 була ще недавньою подією і можна було сподіватись на об"єднання шляхом походів східної та західної церков - під владою папи.

Із Сходу і з Візантії в Західну Європу йшли якісні товари - по рівню матеріальної і духовної культури Схід був вищим. Прочани, що відвідали святі місця, оповідали про казкові багатства Сходу. В уяві європейців це був земний рай.

У ІХ ст. на Близькому Сході склалася обстановка, яка сприяла здійсненню цих загарбницьких планів. У 1055 р. турки-сельджуки заволоділи Багдадом, у битві при Манцикерті у 1071 р. перемогли візантійське військо, захопили майже всю Малу Азію, Сирію, Палестину з Ієрусалимом, де знаходились головні християнські святині. Це дещо ускладнило відвідання святих місць, гроба господня. А тут ще й Візантія звернулась за допомогою. Вона ніколи ще не була у такому скрутному становищі. Турки-сельджуки просунулись майже до проток і зробили своєю столицею місто Нікею, що була у 100 км від Константинополя. З півночі підступали печеніги і половці. Це і заставило Алексія І просити воєнної допомоги у папи та західноєвропейських країн.

Хрестоносний рух охопив і селян, купецтво, рицарів. Останні хотіли одержати лени на Сході. Великі сеньйори прагнули створити власні князівства. Духівництво хотіло багатих приходів. Папство сподівалося включити у свої володіння і православну церкву. Папа Григорій VІІ хотів на цій основі об'єднати православ"я з католицизмом.

Для селян похід у далекі країни давав надію позбутися повинностей, розбагатіти. Великі італійські міста-республіки - Венеція, Генуя, Піза прагнули зміцнити свої позиції у торгівлі із Сходом і створити колонії у Середземномор'ї.

Перший хрестовий похід. У 1095 р. на церковному соборі у Клермоні (Франція) папа Урбаній закликав усіх королів, сеньйорів, рицарів і простих людей взятися за зброю, щоб відвоювати гріб господній від "невірних". Він обіцяв "спасіння душ" і матеріальні блага. Цей заклик знайшов широкий відгук. Багато з тих, хто слухав промову Урбана ІІ відразу вирішили взяти участь у поході і нашили на одяг хрести (тому їх і назвали хрестоносцями).

Хрестоносці були поставлені під опіку церкви: їм прощалися борги і забезпечували охорону залишеного майна.

Першими зібралися у похід селяни і біднота з Франції і Західної Німеччини. Ними керував монах Петро Пустельник з Ам'єна разом із збіднілим рицарем Вальтером Голяком. Селяни за безцінь продавали майно, купували все потрібне для походу. Нерідко йшли усією сім'єю, з малими дітьми. По дорозі до них приєднувались різні декласовані елементи і розбійники. Хрестоносці, щоб прохарчуватися, нападали на жителів, влаштовували єврейські погроми. До Константинополя добралась половина - 40 тис. Половина загинула в розбійних сутичках і від хвороб.

Візантійський імператор Алексій І намагався утримати селян від дальшого походу, почекати рицарів, але, щоб уникнути грабунків, що почалися, наказав переправити ополченців через протоку. У першій же сутичці на шляху до Нікеї турки майже повністю перебили ополченців. Залишки - близько тисячі чоловік разом із Петром Пустельником втекли до Босфору і були переправлені у Константинополь.

Восени 1096 р. в Константинополь почали прибувати добре озброєні рицарські ополчення. Одним з перших вийшов загін Готфріда Бульонського. Вони йшли по "шляху пілігримів". Потім рушило військо південнофранцузьких феодалів на чолі з Раймондом Тулузьким, в ньому знаходився і папський легат. Було ще й військо південноіталійських норманів Боемунда Таренського, Ворога Візантії.

Імператор по шляхах проходження військ виставив охорону і з допомогою підкупу і обіцянок домігся у організаторів походу клятви і обіцянок, що Візантії будуть повернуті всі захоплені турками території.

Весною 1097 р. рицарі взяли Нікею і вона перейшла до Візантії. Але далі похід ускладнювався. Легка турецька кіннота завдавала ударів по флангах та із засідок.

У 1098 р. хрестоносці захопили Едессу у Месопотамії. Тут було створене графство Едеське, воно дісталось Болдуїну Фландрському. Рицарі обложили Антіохію, але завдяки зраді одного з начальників фортів змогли взяти. Почалась розправа з мусульманами і пограбування. Врешті решт місто дісталося Боемунду Тарентському, який став князем Антіохійським. Це остаточно посварило Візантію з хрестоносцями. Візантійські війська, скориставшись послабленням турок, зуміли повернути деякі області в Малій Азії.

Зайняті влаштуванням своїх справ, хрестоносці, здавалося, забули про головну мету походу - святі місця. Це викликало невдоволення у масах хрестоносців. У 1099 р. був розпочатий похід у Палестину до Ієрусалима. Після облоги і штурму місто було взяте. Хрестоносці безжально вбивали мусульман. Грабунки чергувалися з молебнами. Скоро хрестоносці завоювали майже все східне узбережжя Середземного моря з містами Акра, Триполі, Тир. При взятті цих міст з моря допомагали венеціанці, генуезці і пізанці. Вони й укріпилися тут. Перший хрестовий похід завершився. Всі, хто залишився живий, були щедро нагороджені - одержали землі. Деяким селянам було пожалувано рицарство. Дуже виграли італійські міста - тепер їм належала левантійська торгівля.

В результаті захоплення більшої частини узбережжя Східного Середземномор'я утворилося 4 держави хрестоносців: Ієрусалимське королівство, графство Триполі, князівство Антіохійське і графство Едеське.

В цих державах були заведені французькі порядки. Феодальне право зафіксоване у "Ієрусалимських асизах", що були ніби конституцією Ієрусалимського королівства. Відносини між феодалами будувалися на основі ленної залежності. Першим по рангу був король Ієрусалимський. Ним обрали Готфрида Бульонського (у нього був титул "захисника гроба господня", а його наступники вже називалися королями). Від короля формально залежали володарі трьох інших держав, хоча по суті вони були цілком самостійними.

Барони і рицарі несли за феодалів воєнну службу. Найбільші феодали засідали у "Високій палаті". Без їх згоди король не мав права видавати закони, оголошувати мир і війну.

Місцеве населення жорстоко експлуатувалося. Оброки доходили від 1/3 до 1/2 врожаю, подекуди була й панщина.

Частими були повстання проти хрестоносців. Їхні держави були неміцними. Вони розтяглися на 1200 км у прибережній смузі. Довелось побудувати фортеці. Щоб мати постійну воєнну силу для оборони були створені духовно-рицарські ордени тамплієрів (храмовників) і госпітальєрів (іоаннитів). Пізніше виник Тевтонський орден, що об'єднував німецьких рицарів. Членами цих орденів були рицарі, що жили по особливих монашеських законах. Тамплієри носили білі плащі з червоним плащом; госпітальєри - червоні плащі з білим хрестом; у тевтонських рицарів був білий плащ із чорним хрестом. Під плащами - рицарські лати. Члени орденів завжди були готові до війни з "невірними". У рицарів були слуги. На чолі ордена стояв "великий магістр", підпорядкований папі.

Ордени були і великими власниками. Тамплієри займалися лихварством і мали великі грошові засоби. З втратою володінь на Сході орден переніс свою діяльність в Європу і вів лихварські операції у Франції. Тевтонський орден зайнявся підкоренням язичників-прусів.

Другий і третій хрестові походи. Під загрозою хрестоносців мусульманські князівства почали згуртовуватись і переходили у наступ. У 1144 р. емір Мосула забрав у хрестоносців Едесу. Загроза нависла над Антіохією. Папа закликав до хрестового походу. Відомий церковний діяч, містик Бернард Клермонтський умовив французького короля Людовика VІІ і германського - Конрада ІІІ рушити в 1147 р. у другий хрестовий похід. Однак, на цей раз хрестоносці не домоглись ніякого успіху. Німці були розбиті в Малій Азії турками-сельджуками. Французькі рицарі без успіху прагнули захопити Дамаск, але зазнали поразки і повернулись в Європу.

У другій половині ХІІ ст. становище на Сході змінилося. В Єгипті утворилася сильна мусульманська держава. Вона підкорила Сирію і значну частину Месопотамії. На чолі її стояв султан Салах-ед-Дін (Саладін) - дальновидний і талановитий полководець. Він завдав поразки хрестоносцям біля Тіверіадського озера і в 1187 р. завоював Ієрусалим.

Це стало приводом для третього походу 1189 - 1192 років, який по складу учасників був найбільш грандіозним. В похід направились німецькі рицарі під проводом Фрідріха І Барбаросси, французькі - на чолі з Філіпом ІІ Августом і англійські - під началом Річарда І Левове серце. Фрідріх І ворогував з Візантією, увійшов у угоду з її противником іконійським султаном. У відповідь Візантія уклала угоду із Саладіном. Німців з самого початку чекали невдачі. Переправляючись через гірську річку в Кілікії, втопився Фрідріх І і більша частина німецьких рицарів повернулась у Германію.

Французький і англійський королі ворогували між собою. Папа допоміг налагодити тимчасове перемир'я. Річард І хотів укріпитись на Середземному морі і спробував захопити Сицилію, але германський і французький королі цьому перешкодили. Тоді Річард захопив о. Кіпр, який став останнім оплотом хрестоносців. Потім почалась облога Акри і вона була взята. Філіп ІІ поїхав назад у Францію, щоб готуватися до поновлення війни з англійцями. Річард намагався взяти Єрусалим, але зміг домогтися лише дозволу Саладіна на протязі 3-х років прочанам і купцям відвідувати Єрусалим

На зворотному шляху в Англію Річард І потрапив у полон до свого противника - австрійського герцога, котрий згодом змушений був передати його імператору, і одержав свободу лише через півтора року за великий викуп.

Так закінчився третій хрестовий похід, якому, здавалося, все провіщало успіх. Фрідріх І Барбаросса був досвідченим полководцем, що провів життя у походах. Король Англії не випадково звався Річард Левове серце. Він був героєм і переможцем турнірів, нещадний до переможених. Хоч Річард і Філіп ІІ, король Франції, були союзниками, Філіп завжди пам'ятав, що у Фрації на Заході лежать родючі землі, які належать дому Плантагенетів.

У Річарда відвага поєднувалась із жорстокістю. З групою хоробрих рицарів він кидався у найризикованіші авантюри. Під час перемир'я наказав заколоти 2 тис. Знатних мумсульман, які знаходились як заложники в його руках, тільки тому, що Салах-ад-Дін дещо запізнювався з виконанням умов перемир'я. Але гарячий і відважний Річард програвав розсудливому Салах-ад-Діну як полководець.

Четвертий хрестовий похід. На папський престол вступив невтомний Іннокентій ІІ, один із найенергійніших діячів церкви. Він прагнув до безмежної влади, хотів, щоб королі схилялися перед ним. Як і його попередник Григорій VІІ, Іннокентій йшов до мети. Величезне листування зв'язувало його з усіма королями Європи, аббатами. Це був тонкий політик і прекрасний оратор.

Іннокентій ІІІ поставив за мету надихнути рицарів на новий хрестовий похід, згуртувати всі сили західного світу для боротьби за Схід.

Вже в перший рік перебування на папському престолі Іннокентій посилає єпископам Італії своє послання: "Плаче церква, жалібний голос якої лунає по всій землі до її меж, бо за гріхи християнських народів язичники увірвалися у вотчину Христа, затопили кров'ю ниви Ієрусалима, і не залишилось там нікого, щоб поховати трупи убитих".

Папа малював картину гірку, але не правдиву. Салах-ад-Дін, взявши Ієрусалим, дарував життя християнському населенню, обмежившись викупом, і надав можливість тисячам хрестоносців неушкодженими повернутись додому.

Між тим, коли у свій час перші хрестоносці захопили Ієрусалим, вони вирізали все мусульманське населення.

Здійсненню походу перешкоджало все те ж ворогування королів Англії та Франції. Папа Гнівно засуджував цю ворожнечу: "Поки наші государі взаємно переслідують одне одного з невгасимою ненавистю, поки один намагається помститись другому за образу, немає жодного між нами, хто взяв би до серця образу Христа".

Папа намагався збудити ненависть до мусульман. Він оповідав про вигаданого мусульманина-оратора, який ніби-то говорить речі, образливі для християн: "Де ж ваш господь, що він не в змозі обстояти ні себе, ні вас від наших рук? Ми поглумились над вашою святинею, Ми простягнули наші руки на заповітні для вас місця і проти вашої волі утримуємо у нашій владі колиску, де виникло з вашої вигадки, ваше суєвір'я. Ми зламали списи французів, відвернули хитрість англійців, знищили силу німців, перемогли зверхніх іспанців! Де ж ваш господь? Хай він воскресне і поможе вам. Тепер нам залишається, перебивши мечем тих, кого ви полишили тут, здійснити натиск на ваші землі і знищити вас так, щоб про вас ніколи й згадки не було!" Своє послання папа закінчував закликом взяти меч для захисту святої землі, щоб на початок березня наступного року (1199) графи і барони вислали загони воїнів, споряджені всім необхідним для дворічного походу.

Іннокентій обклав усі монастирі і церкви особливим податком на проведення походу і послав двох своїх кардиналів для підготовки походу. Один із них їде до Франції, щоб домогтись миру з Англією, другий - у Венецію, щоб вона забезпечила все потрібне для перевезення хрестоносців морем.

На одному з турнірів, який проходив у Франції, багато баронів і рицарів, що зібралися там, прагнули походів і слави і тому прийняли під впливом палкого проповідника обітницю хрестоносця. Це було восени 1199 р., тобто пізніше того періоду, який папа визначив для початку виступу.

Французькі барони обрали своїм ватажком графа Тібо Шампанського і вирішили направити послів у Італію, щоб домовитись про перевезення весною 1202 р. хрестоносного війська з 4 500 рицарів і коней, 9 000 зброєносців, 20 000 воїнів.

Спочатку хрестовий похід планувався проти Єгипту, який володів Ієрусалимом. Хрестоносці звернулись з проханням до Венеції перевезти їх у дельту Нілу. Венеціанський дож Енріко Дондоло зажадав за це величезну суму - 85 тис. Марок сріблом. У Хрестоносців не було такої суми і дож, який прагнув відвернути похід від Єгипту, з яким Венеція торгувала, і використати хрестоносців у своїх зовнішньополітичних цілях, вимагав для компенсації завоювати для Венеції далматинське місто Задар. Але й після цього венеціанці не виконали своєї обіцянки перевезти хрестоносців у дельту Нілу. По договору з керівником походу Боніфацієм Монферратським Дондоло спрямував флотилію з хрестоносцями до Константинополя, щоб відновити на візантійському престолі Ісаака ІІ Ангела, перед тим скинутого його братом Алексієм. Син скинутого імператора ще раніше вів переговори з цього приводу з папою і германським королем, обіцяючи за допомогою папи підпорядкувати східну церкву папському престолу. Все це обіцяло хрестоносцям солідну суму - 200 тис. марок сріблом.

Після нетривалої облоги Константинополя херстоносці взяли його і поновили на престолі Ісаака ІІ Ангела. Але спроба зібрати потрібні кошти виклакала повстання в столиці і хрестоносці не одержали всієї суми. Тоді вони пограбували місто - православні церкви, в т. ч. і храм св. Софії. Здобич хрестоносців була оцінена в 400 тис. марок.

Візантійська імперія розпалась на частини. Хрестоносці створили на її розвалинах Латинську імперію. В Епірі і Малій Азії утворились незалежні грецькі держави - Епірське царство, Нікейська і Трапезундська імперії. Венеції дісталась частина Константинополя, Адріаполь, південно-західна частина Пелопонеса, багато гаваней на березі Мармурового моря, ряд островів Егейського моря і Кріт. Венеціанського дожа тепер називали "володарем трьох восьмих Ромейської імперії".

Латинська імперія включала Фракію, частину північного узбережжя Малої Азії. У васальній залежності від неї знаходилось королівство Фессалоніки, від якого в свою чергу залежали Афіно-Фіванське герцогство і Ахейське князівство.

І Латинська імперія, і Ієрусалимське королівство були неміцним утворенням. У 1261 р. імператор Нікеї Михаїл Палеолог з допомогою генуезького флоту заволодів Константинополем. Більшість володінь венеціанців дістались генуезцям.

Хрестоносний рух занепадав. З'явилась ідея дитячого хрестового походу. У 1212 р. в Марселі зібралось 10 тис. дітей. Частина їх загинула по дорозі, інші були продані в Александрії в рабство. Друга армія хрестоносців-підлітків, головним чином з Німеччини, зібралась на півдні Італії, але були відправлені назад. Багато з них загинуло.

У 1217 - 1221 рр. Був п'ятий хрестовий похід, в ході якого оволоділи фортецею Дам"єтта в гирлі Нілу, але потім залишили її.

У 1228 - 1229 рр. - германський імператор Генріх ІІ організував шостий хрестовий похід. В результаті умілої дипломатичної комбінації з єгипетським султаном проти правителя Дамаска йому вдалось одержати Ієрусалим, але у 1241 р. мусульмани знову, на цей раз надовго, заволоділи Ієрусалимом.

7-й похід (1248 - 1254)був організований Людовіком ІХ Святим. Французький король Людовік ІХ зі свитою потрапив у полон до єгипетського султана. Звільнився ціною великого викупу.

8-й похід (1270) - теж був організований Людовіком ІХ, під час цього походу король помер від чуми.

Після цього хрестовий рух припинився. В католицькому світі розчарувались у ньому. Королівська влада зміцніла і рицарство знайшло менш ризиковані заняття - міжусобиці, службу королю. Селяни розчарувались у щасливому житті за морем.

У 1291 р. хрестоносці втратили останній оплот на Сході - Аккру. У них залишились лише Кіпр і Родос. В ХV ст. Кіпр перейшов до Венеції.

Хрестові походи дуже вплинули на Західну Європу. Вони сприяли розвитку ремесла, торгівлі, товарно-грошових відносин. Прискорилась заміна натуральної ренти грошовою.

Дещо посилилась політична централізація. Відхід на Схід феодалів допоміг зміцнитися королівській владі.

Відбулось взаємне збагачення культур. В Європі поширились рис, гречка, кавуни, абрикоси. Європейці навчились загартовувати метал, виготовляти тонкі тканини.

Увійшли в побут деякі елементи гігієни - лазні, зміна одягу - нижнього і верхнього. Але це наслідки не лише хрестових походів, але й торгівлі.

Для народів Східного Середземномор"я хрестові походи принесли загарбання, втрати, руйнації, загибель мирних жителів. Вже в ХХ ст. папа вибачився за жорстокості, вчинені під час хрестових походів.

Отже, у христових походах брали участь різні верстви населення, які мали одну спільну мету походу, але кожен мав на меті задовільнити власні інтереси. Розгляньте таблицю, в якій розкрито мету учасників походу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Учасники хрестових походів		Мета учасників хрестових походів
СПІЛЬНА МЕТА
Звільнити Гроб Господній від невірних
ВІДМІННОСТІ
Селяни	Позбутися феодальної залежності та отримати землю
Рицарі	Придбати багатство за рахунок пограбування завойованих країн
Сеньйори	Заснувати на завойованих землях нові держави; отримати більше підданих
Купці	Отримати нові багатства за рахунок розширення торгівлі з іншими країнами
Духівництво	Розширити сферу впливу католицької церкви, укріпити її авторитет та збільшити її багатства

 

Домашнє завдання:

1.Прочитати § 11

2.Заповнити таблицю (письмово)

НАСЛІДКИ ХРЕСТОВИХ ПОХОДІВ
ПОЗИТИВНІ	НЕГАТИВНІ

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ПО ТЕМІ «ХРЕСТОВІ ПОХОДИ» (письмово)

 

Оберіть одну правильну відповідь:

 

1. Ініціатором першого хрестового походу був:

 а) Урбан ІІ,

 б) Григорій VII,

 в) Інокентій III.

2. Метою першого хрестового походу було:

 а) завоювання Константинополя,

 б) завоювання Антіохії,

 в) завоювання Єрусалима.

3. Хронологічні рамки хрестових походів:

 а) 1096-1270 р.р,

 б) 1099-1230 p.p.,

 в) 476-1492 p.p.

4. Причиною участі рицарів у хрестових походах були:

 а) бажання отримати свободу та землю,

 б) бажання отримати нові ринки збуту,

 в) бажання отримати землю та підданих.

5. Встановіть відповідність:

        

1. Падіння Акри.	А. 1099 р.
2. Захоплення Константинополя хрестоносцями.	Б. 1204 р.
3. Захоплення Єрусалима хрестоносцями.	В.1291 р.

6. Встановіть відповідність:

  

1. Тамплієри.	А. Лікували хворих і надавали допомогу паломникам, що йдуть до Єрусалима. Носили червоні плащі з білим хрестом.
2. Госпітальєри.	Б.. Більшість рицарів цього ордену були родом з Німеччини, утворили згодом держа­ву Пруссія. Носили  білі плащі із чорним хрестом.
3. Тевтони.	В. Храмовники. Носили білі плащі із червоним хрестом.