РОЗПОЧИНАЄМО ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ-ВИБИРАЄМО СВІЙ КЛАС-ВИБИРАЄМО ПРЕДМЕТ-ВИБИРАЄМО УРОК-ОПРАЦЬОВУЄМО МАТЕРІАЛ-ВИКОНУЄМО ЗАВДАННЯ

9 КЛАС ГЕОГРАФІЯ

16. 03. 2020. Урок №36
Тема. Виробництво харчових продуктів, напоїв. Дослідження. Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини.
Мета: ознайомитись з галузевим складом, особливостями спеціалізації, принципами розміщення, проблемами та перспективами розвитку харчової промисловості; показати особливості харчової промисловості свого краю; розвивати вміння і навички самостійно робити висновки на основі вивченого матеріалу, вдосконалювати роботу з контурною картою; використовувати набуті знання у повсякденному житті виховувати екологічну культуру учнів, творчій підхід до розв’язання нестандартних завдань.
Обладнання та матеріали : фізична карта світу, атласи, підручник, довідкова інформація.
Терміни та поняття: харчова промисловість, генно-модифіковані організми; споживчий кошик
ХІД УРОКУ
І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя. Харчова промисловість - сукупність виробництв, які спеціалізуються передусім на виготовленні готових харчових продуктів або у вигляді напівфабрикатів, а також деяких непродовольчих товарів - тютюнових виробів, мила та мийних засобів, парфумерно-косметичної продукції. Це одна з найрозвиненіших галузей промисловості світу. Частина виробництв цієї промисловості тяжіє до сировини, інша - до районів споживання. Якщо для розвинутих країн характерні обидва типи виробництв, то для слаборозвинутих - переважно лише другий.
Учитель привертає увагу класу до назви параграфа підручника.
Прийом «Мозковий штурм»
Що таке ГМО ? (Відповіді учнів)
ГМО – це генетично модифікований організм, що утворюється в результаті застосування технологій генної інженерії, які дозволяють вбудовувати гени одного організму в інший. Завдяки внесенню нових генів організм (рослина, мікроорганізм, тварина або навіть людина) отримує нові бажані ознаки, які раніше в нього були відсутні.
 ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Структура харчової промисловості

Робота з картою. Знайти на карті основні центри харчової промисловості.

Споживчий кошик – цe набір товарів i послуг, нeобхідних для задоволення наших першочергових пoтреб y середньому за рік.
Опрацювання випереждувального завдання ( За завданнями, які містяться в зошиті з друкованою основою).
Дослідження. Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини..


 V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
 Прочитати відповідний параграф у підручнику.
Випереджувальне  завдання.
Дослідження. Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах.


18. 03 2020. Урок №37

Тема.  Виробництво продуктів харчування в світі: сучасні тенденції, вплив глобалізації та національних традицій, взаємозв’язок з агробізнесом. Традиційні виробництва харчових продуктів окремих країн світу.
Дослідження. Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах
Мета: ознайомитись з галузевим складом, особливостями спеціалізації, принципами розміщення, проблемами та перспективами розвитку харчової промисловості; показати особливості харчової промисловості свого краю; розвивати вміння і навички самостійно робити висновки на основі вивченого матеріалу, використовувати набуті знання у повсякденному житті виховувати екологічну культуру учнів, творчій підхід до розв’язання нестандартних завдань.

ХІД УРОКУ

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ
Бесіда за запитаннями.  Які хлібобулочні вироби Ви знаєте?  Які продукти харчування виробляють із м’яса? Які продукти харчування найчастіше присутні на вашому столі у вашій родині? Як можна назвати галузь, підприємства якої переробляють цю си­ровину? 

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Харчова промисловість – це галузь легкої промисловості , яка виробляє продукти харчування, сировину для інших галузей промисловості, а також тютюнові вироби. Високий рівень розвитку сільського господарства, унікальна різноманітність його спеціалізації та своєрідні кулінарні традиції української нації сприяють розвитку харчової промисловості України, яка об’єднує понад 40 галузей. 
До неї належать галузі, які виробляють продукти харчування, тютюнові, лікеро-горілчані вироби, мінеральні води, біологічні, та ін. Підприємства тяжіють до джерел сировини (заводи мінеральної води, рибоконсервні заводи, виноробна галузь), споживача (підприємства з виробництва продуктів харчування — молокозаводи, борошномельні комбінати, хлібозаводи, кондитерські фабрики та ін.). Між країнами на світовому ринку відбувається постійний товарообмін продукцією харчової промисловості.
Значний розвиток промисловості на планеті призводить до загострення екологічних проблем. За умови раціонального природокористування проблеми можна розв'язувати, споруджуючи високотехнологічні очисні споруди, впроваджуючи безвідходні технології виробництва, доцільно розміщуючи  підприємства.
 Розповідь учителя. Серед глобальних проблем, які безпосередньо впливають на долю людства, виділяють продовольчу. Вона визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, що харчування є фізіологічною потребою людини.
Учитель привертає увагу класу до назви параграфа підручника.
Виділяють чотири групи чинників, які впливають на глобальну продовольчу проблему:
- природні умови і розміщення населення.
- світовий транспорт і зв'язок, що забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок;
- політична ситуація у світі;
- світова економіка і торгівля у їх єдності.
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Опрацювання випереждувального завдання ( За завданнями, які містяться в зошиті з друкованою основою).
Дослідження. Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах
Учитель. Серед природних чинників, які мають особливе значення для вирішення продовольчої проблеми, визначальною є земля. Однак не вся земля придатна для вирощування сільськогосподарських культур. Структура її використання в державах і районах світу дуже різна.
Складання схеми
На основі тексту підручника, та кар­ти атласу «Харчова промисловість» складіть схему «Галузева структура харчової промисловості та відповідні види сировини».
Схема 1. Види рослинної і тваринної сировини й відповідні галузі харчової промисловості
Приклад. Назвіть кілька країн світу, які постачають певну свою продукцію на світовий ринок.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 Прочитати параграф 36 у підручнику

23.03.2020 РОЛЬ ТРАНСПОРТУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА ФОРМУВАННІ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Транспорт — це вид економічної діяльності, який здійснює переміщення людей і вантажів у просторі. Переміщення товарів збільшує їхню вартість на величину видатків на перевезення. Тому важливо враховувати транспортно-географічне положення майбутнього підприємства, його розміщення у транспортній мережі та її пропускну здатність. Особливо це важливо для масових вантажів (вугілля, зерна, руди), які споживають у значних обсягах за межами регіону їхнього виробництва. Транспортну систему країни утворює мережа лінійних (автомобільні й залізничні дороги, трубопроводи, канали) і точкових об’єктів (вокзали, станції, зупинки), між якими переміщуються рухомі транспортні засоби (літаки, залізничні локомотиви, автомобілі, річкові й морські судна тощо). Обсяг перевезень — кількість вантажу, перевезеного від вантажовідправника до одержувача (у тоннах). Сучасне світове господарство сформувалося завдяки дешевому морському транспорту. Усі великі морські торговельні порти світу є водночас важливими промисловими й торговельними центрами. У них працюють міжнародного значення портово-промислові комплекси. Наприклад, такий комплекс у м. Фоссюр-Мер (Франція), що працює на привезених морем залізній руді й кам’яному вугіллі, постачає прокат чорних металів на автомобільні заводи до країн Європи й до США. За структурою перевезень вантажів різними видами транспорту розрізняють міжнародну та міжрегіональну спеціалізацію виробництва країни, її роль у світових потоках товарів. У перевезеннях пасажирів переважають внутрішні поїздки в межах великих міст і в приміському сполученні. Велике значення в процесах глобалізації відіграє розвиток міжнародного пасажирського авіаційного та морського сполучення. Значні стабільні потоки пасажирів і вантажів об’єднують в одне ціле головні центри світової економіки. Між цими містами основні перевезення пасажирів здійснює цивільна авіація. Також відбувається постійний обмін цінними тарно-штучними вантажами в контейнерах, які перевозять літаками й морськими судами. ВИДИ ТРАНСПОРТУ. Усі перевезення, які здійснює транспорт, поділяються на вантажні та пасажирські. Вони мають різні тенденції розвитку, свої переваги й недоліки Розрізняють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний і гужовий, трубопровідний), водний (річковий, озерний, морський), повітряний (авіація). Найменш поширеним видом транспорту у світі є космічний, для функціонування якого потрібна дорога інфраструктура та засоби переміщення Одним з показників, що розкриває інтенсивність перевезення вантажів, є вантажообіг (добуток обсягу перевезеного ватажу на відстань перевезень (т км)). Пасажирські перевезення поділяють на міські, приміські та магістральні. До міських належать: регулярні маршрути руху трамвая, тролейбуса, автобуса й маршрутних таксі, таксі, метрополітену, міської залізниці. До приміських — автобусні й залізничні маршрути в межах міської агломерації. До магістральних — поїзди далекого прямування, міжобласні регулярні автобусні маршрути. Пригадайте з курсу географії 8 класу, про які міста йдеться. За періодичністю здійснення перевезень розрізняють такі маршрути руху видів наземного пасажирського транспорту: регулярні (циркулюють протягом року), сезонні (курсують лише влітку або взимку), за призначенням (здійснюються тимчасово). Останні призначають у дати різкого збільшення потреб населення в перевезеннях (наприклад, напередодні свят, у пік періоду відпусток) чи за умови проведення ремонтних робіт на відповідній лінії. Проаналізуйте переваги й недоліки різних видів транспорту. Який з них найдешевший? Який — найекологічніший? Свою відповідь обґрунтуйте. Транспортне сполучення складається із зупинок, між якими прокладено маршрути руху. Їхня сукупність є транспортною мережею. В її складі виділяють найважливіші комунікаційні осі наземного транспорту — транспортні магістралі, якими відбувається переміщення більшості вантажів і пасажирів. Найбільша щільність транспортної мережі спостерігається у великих містах та районах, що безпосередньо до них прилягають, а також в ареалах з високою густотою сільського населення. Транспортний вузол — місце перетину або розгалуження не менше трьох шляхів сполучення одного або різних видів транспорту. Наприклад, у найбільшому транспортному вузлі України — м. Києві сходяться шість залізничних ліній і шість автомобільних шляхів, діє два аеропорти, один пасажирський і один торговельний річкові порти, шість автовокзалів й автостанцій, залізничні пасажирські й товарні вокзали, станції Київського залізничного вузла. Дізнайтеся, які види транспорту розвинені у вашому обласному центрі. А у вашому населеному пункті? ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ • Транспорт — основа функціонування економіки. Обсяг і структура перевезень відображають структуру господарства відповідного регіону, а рівень розвитку транспортної мережі — особливості розміщення населення й економічної діяльності в ньому. • Головними характеристиками роботи транспорту є обсяг перевезень вантажів і пасажирів. • Виділяють такі види транспорту: наземний, водний, повітряний і космічний. Останній з них є найменш поширеним видом транспорту у світі.
Знаю і вмію обґрунтувати 1. Назвіть ознаки понять «обсяг перевезень» і «вантажообіг». Що між ними спільного, а що відмінного? 2. Як ви розумієте перевезення в режимі «від дверей до дверей»? Для якого виду транспорту це характерно? 3. Назвіть сучасні види транспорту в Україні. 4. З якою метою створюють транспортні магістралі? 5. Поясніть, чому м. Київ є головним транспортним вузлом України. 6. Поміркуйте, чому трубопровідний транспорт не набув поширення в океанах. 7. Чому космічний транспорт є найменш поширеним у світі? За допомогою карти «Транспорт України» шкільного атласу з’ясуйте, який транспортний вузол найближче розміщений до вашого населеного пункту. Які види транспорту він об’єднує? Шукаю в Інтернеті За допомогою пошукових серверів установіть, які країни світу мають космодроми, та поясніть, чому в Україні він відсутній. Генерую ідеї Запропонуйте, які види транспорту доцільно розвивати в пасажирському сполученні між містами Львівської та Харківської областей.
Домашнє завдання параграф 37; відповісти на запитання.

 Урок за 06.04.2020
Тема: Транспорт України.
1.У чому полягають вигоди транспортно-географічного положення України?
2.Що таке транзитні перевезення?
ТРАНСПОРТ ЯК ГАЛУЗЬ ГОСПОДАРСТВА. Транспорт є галуззю, яка знаходиться на стику виробничої сфери і сфери послуг. Він не створює ніяких матеріальних цінностей, а забезпечує перевезення вантажів і людей, розвиваючи зв'язки між підприємствами, галузями, регіонами. Його ще називають "кровоносною системою економіки", бо він є необхідною умовою функціонування господарства.
Транспорт поділяється на вантажний і пасажирський, залежно від того, які об'єкти ним перевозяться. Вантажний транспорт забезпечує виробничі зв'язки між підприємствами і доставку населенню продуктів спожи­вання; основними показниками ефективності його роботи є вантажоперевезення (кількість перевезених за рік вантажів у тоннах) і вантажообіг (добуток обсягу перевезеного вантажу на відстань перевезень (т км).
Пасажирський транспорт забезпечує перевезення населення; його основними показниками є пасажироперевезення (кількість пасажирів, перевезених за рік) і пасажирообіг (добуток кількості пасажирів на відстань перевезень, вимірюється у пасажирокілометрах).
Виділяють такі види транспорту: залізничний, автомобільний, трубопровідний, морський, річковий, авіаційний.
Залежно від середовища переміщення їх групують у наземний, водний і повітряний транспорт.
Кожний з них має свою специфіку. Для забезпечення роботи господарства країни всі види транспорту повинні бути взаємопов'язані, працювати злагоджено. Сукупність усіх видів транспорту, об'єднаних між собою транспортними мережами (дорогами) і вузлами, в яких відбувається обмін вантажами і пасажирами, називається транспортною системою.
ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ. Перше місце за вантажообігом і пасажирообігом серед усіх видів транспорту в Україні займає залізничний. Він виконує важливу роль як у внутрідержавному, так і міждержавному сполученні на далекі відстані. Довжина залізниць в Україні становить 22 тис. км, майже 2/5 з них — електрифіковані. Середня щільність шляхів— 37 км залізничних колій на 1 тис. км2 території. Найбільша щільність залізниць у Донбасі, Придніпров'ї та західній частині України.
Перші залізниці в Україні були побудовані між містами Перемишль — Львів (1861 р.), Одеса — Балта (1865 р.), Балта — Жмеринка — Київ (1870 р.), Львів — Волочиськ — Жмеринка (1871 р.). Нині найважливішими залізничними магістралями України є: Київ — Фастів — Козятин — Здолбунів — Львів — Чоп; Фастів — Знам'янка — Дніпропетровськ — Донбас; Київ — Полтава — Харків; Кривий Ріг — Запоріжжя — Донбас; Харків — Донбас; Харків — Запоріжжя — Севастополь, а також ті, що йдуть до морських портів та державних кордонів країни. Найбільші залізничні вузли — Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Знам'янка, Ясинувата, Запоріжжя. Найбільш завантаженими в Україні є колії Донбасу і Придніпров'я, де в структурі перевезень переважають вугілля, залізна І марганцева руди, метал. Крім того, залізницями перевозиться значна кількість будівельних матеріалів та зерна.
Найбільш швидкісні залізничні магістралі, якими курсують пасажирські поїзди-експреси, з'єднали столицю країни з найбільшими містами — Харковом і Дніпропетровськом. Подібні магістралі найближчим часом проляжуть до Львова і Одеси.
В межах України функціонують Львівська, Південно-Західна, Одеська, Придніпровська і Донецька залізниці. Усі вони виконують великий обсяг внутрішніх та експортно-імпортних перевезень, а на Львівській залізниці сформувалися потужні залізничні вузли, що працюють на країни Центральної і Західної Європи (Львів, Ковель, Чоп). Традиційно українські залізниці виконують транзитні перевезення вантажів із Росії до чорноморських портів України та в країни Європи, а також пасажирські перевезення з Росії в Чехію, Словаччину, Угорщину, Австрію, країни Балканського півострова.
Певні проблеми у міжнародних перевезеннях виникають у зв'язку з різною шириною колій в Україні (так звана широка колія) та її західних сусідів (так звана європейська колія). Заміна коліс на кордонах призводить до втрати часу під час транспортування.
Запам’ятайте
Транспорт є галуззю господарства, яка знаходиться на стику виробничої сфери і сфери послуг. Роботу транспорту характеризують вантожо - і пасажиро перевезення, вантажо- і пасажирообіг.
Транспорт поділяється на наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий), повітряний (авіаційний).
Залізничний транспорт має давню історію розвитку і залишається провідним видом у вантажообігу і пасажирообігу серед усіх видів транспорту в Україні.
1.Пригадайте особливості рельєфу і клімату в Україні як умов розвитку автомобільного транспорту.
2.Де в Україні видобувається і переробляється нафта?
3.Звідки й куди через Україну відбувається транзит нафти і природного газу?
АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ. Автомобільний транспорт здійснює перевезення різноманітних вантажів і пасажирів переважно на короткі і середні відстані. За кількістю перевезених вантажів і пасажирів йому немає рівних серед усіх видів транспорту.
Загальна довжина автомобільних шляхів в Україні становить 169 тис. км, майже всі вони — з твердим покриттям. Переважання рівнинного рельєфу сприяє більш-менш рівномірному розвитку автомобільної мережі на всій території України. Автомагістралями називають шляхи, що забезпечують високу пропускну здатність та швидкість руху. Серед них розрізняють автостради — дороги, що мають по кілька смуг в обох напрямках руху і не мають перетину з іншими шляхами на одному рівні. За довжиною автострад Україна поступається багатьом європейським країнам. Низька і якість доріг та автосервісу, що створює проблеми в інтеграції української транспортної мережі у загальноєвропейську.
Найважливішими автомагістралями в Україні є: Київ — Житомир — Рівне — Львів —Ужгород; Київ — Полтава — Харків; Київ — Умань — Одеса; Харків — Запоріжжя — Сімферополь. Великі автотранспортні вузли – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Умань, Львів. Зростає роль автомобільного транспорту в перевезеннях на далекі відстані та міжнародному сполученні. Основні «виходи» з України — автошляхи з Ковеля, Львова, Ужгорода, Чернівців, Одеси, Ізмаїла, Маріуполя, Харкова, Сум, Глухова, Чернігова.
У перспективі транспортна мережа все тісніше інтегруватиметься у високорозвинуту європейську комунікаційну систему. Зокрема, передбачається будівництво транс'європейської автостради Київ — Мадрид.
ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ. Трубопроводи відіграють важливу роль у транспортування нафти і нафтопродуктів, природного газу. Загальна їх довжина в Україні — понад 40 тис. км, з них 35 тис. км — газопроводи.
Перший в Україні газопровід Дашава — Стрий — Дрогобич почав діяти ще у 1924 р. Розрізняють газопроводи внутрішньодержавного значення і транзитні. Серед внутрішньодержавних найбільшими є: Шебелинка — Харків, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів, Шебелинка — Диканька — західні райони України. Серед транзитних великими є газопроводи "Союз", Уренгой — Помари — Ужгород, "Сяйво Півночі" та ін. Усі вони йдуть з Росії до західного кордону України в Закарпатті, а далі — в країни Центральної і Західної Європи. В Україну через систему російських газопроводів поступає також природний газ із Туркменістану.
Мережа нафтопроводів менш густа. Місцеві нафтопроводи короткі, ними перекачується нафта від місць видобутку до нафтопереробних заводів у Кременчуці, Дрогобичі, Надвірній. Однак більшість нафти в Україну поступає з Росії нафтопроводами Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон (з відгалуженням на Одесу), Грозний — Луганськ — Лисичанськ. У західній частині України проходить трансєвропейський транзитний нафтопровід "Дружба" (з Росії в Центральну Європу). У 2001 р. завершено будівництво нафтопроводу Одеса — Броди, по якому в Укра­їну і Європу надходитиме каспійська нафта.
На території України діє також низка міжнародних продуктопроводів. Серед них аміакопровод Тольятті (Росія) — Горлівка — Одеса, етиленопровід Калуш — Тісауйварош (Угорщина). У перспективі через територію України планується будівництво великих трубопроводів, якими можна буде транспортувати нафту і газ із Азербайджану, Ірану для власних потреб і в країни Європи.
Запам’ятайте
Автомобільний транспорт є лідером серед усіх видів транспорту за перевезеннями пасажирів і вантажів.
За кількісними та якісними показниками розвитку автомобільного транспорту Україна поступається багатьом європейським країнам, що створює проблеми в інтеграції української транспортної мережі в загальноєвропейську.
Трубопровідний транспорт України відіграє важливу роль у забезпеченні вітчизняної економіки й населення енергоносіями (нафтою та природним газом), а також в постачанні цих видів палива з Росії в країни Центральної і Західної Європи.
Водний і повітряний транспорт
1. Пригадайте, наскільки сприятлива морська берегова лінія України для будівництва морських портів.
2. Які великі річки, сприятливі для судноплавства, перетинають територію України?
МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТ. Морський транспорт розвинений на півдні країни — на узбережжі Чорного та Азовського морів. В Україні є три морські пароплавства: Чорноморське, Азовське, Українське Дунайське, які мають 19 великих портів. Найбільші з них — Одеса, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Євпаторія, Південний, Керч, Маріуполь, Бердянськ.
Морський транспорт відіграє важливу роль в експортно-імпортних та каботажних перевезеннях. Каботажними називають перевезення між портами однієї держави. Малий каботаж — це перевезення між портами одного моря (наприклад, залізної руди з Керчі до Маріуполя через Азовське море). Великий каботаж — це перевезення в межах однієї держави, але між портами різних морів (Чорного і Азовського). Основні вантажі в морських перевезеннях — нафта і нафтопродукти, залізна руда, будівельні матеріали.
Від портів України створено три міжнародні залізничні паромні переправи: Іллічівськ — Варна (Болгарія), Іллічівськ — Поті (Грузія), Керч — Тамань (Росія).
РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ. Річковий транспорт здійснює, в основному, внутрішньодержавні перевезення вантажів і, незначною мірою, міждержавні. Загальна довжина річкових судноплавних шляхів країни скоротилася із 4 до 2,3 тис. км. Найважливіша судноплавна артерія країни — Дніпро. Міжнародні перевезення здійснюються переважно по р. Дунай, яка сполучає Україну з багатьма європейськими державами. Основними вантажами, що перевозяться річковим транспортом, є будівельні матеріали, руда, кам'яне вугілля, зерно, метал. Найбільші річкові порти — Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Ізмаїл, Рені.
АВІАЦІЙНИЙ ТРАНСПОРТ. За обсягами перевезень авіаційний транспорт посідає останнє місце у транспортній системі України. Це — наймолодший вид транспорту, що виконує важливі функції у зв'язках нашої країни з іншими державами світу. Він здійснює, насамперед, перевезення пасажирів, а також пошти і вантажів, що швидко псуються. Найбільші аеропорти України розміщені в Борисполі, Києві, Харкові, Львові, Донецьку, Сімферополі.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ТРАНСПОРТУ. Транспорт, на відміну від інших галузей господарства, має лінійно-вузловий характер розміщення. Основними елементами його територіальної структури є транспортні шляхи, транспортні пункти і вузли. Серед транспортних шляхів розрізняють магістралі — дороги з підвищеною пропускною здатністю. Транспортні магістралі є спеціалізованими (залізничні, автомобільні) або такими, що поєднують лінії двох чи навіть трьох видів транспорту — так звані полімагістралі. До полі магістралей відносяться, наприклад, залізнично-автомобільна Київ —- Житомир — Рівне — Львів, автомобільно-залізнично-річкова Київ — Дніпропетровськ — Запоріжжя та ін.
До транспортних пунктів належать залізничні й автобусні станції, річкові і морські порти, аеропорти та ін.
Транспортні вузли — це місця перетину або розгалуження не менш як трьох шляхів сполучення одного або різних видів транспорту. Вони можуть бути спеціалізованими (залізничні, автомобільні) або інтегральними (автомобільно-залізничні, залізнично-автомобільно-річкові та ін.). Прикладом автомобільного транспортного вузла є Умань, залізничного — Сміла. Місто Київ є автомобільно-залізнично-річково-авіаційним вузлом.
Важливе значення для зовнішніх перевезень мають транспортні коридори. Це —політранспортні магістралі (разом із розміщеними вздовж них об'єктами транспортної інфраструктури), якими здійснюються перевезення за межі країни. Україна сполучена із країнами-сусідами кількома транспортними коридорами. Ними через її територію здійснюються та­кож транзитні перевезення. Однак рівень розвитку й облаштування транспортних коридорів не задовольняє зростаючих потреб трансєвропейського сполучення. Нині транспортна мережа України залучена до формування потужних міжнародних транспортних коридорів загальноєвропей­ського значення — трьох автомобільно-залізничних (Дрезден — Краків— Львів; Трієст — Будапешт — Чоп — Львів — Київ; Гельсінкі — Санкт-Петербург — Київ — Бухарест) і дунайського водного. Крім цього, Україна разом із країнами Закавказзя пропонує свою територію для формування трансєвразійського політранспортного коридору.

Запам’ятайте
Морський транспорт України відіграє важливу роль в експортно-імпортних та каботажних (між портами своєї держави) перевезеннях.
Річковий транспорт забезпечує внутрішні (річкою Дніпро) і зовнішні (річкою Дунай) перевезення вантажів.
Авіаційний транспорт є наймолодшим видом транспорту, що виконує важливі функції у зв'язках нашої країни з іншими державами світу, насамперед у перевезеннях пасажирів.
Транспорт має лінійно-вузловий характер розміщення, основними елементами його територіальної структури є транспортні шляхи (у т. ч. Політранспортні магістралі), транспортні пункти і вузли.

Домашнє завдання §37, 38 ; знайти вказані міста на карті атласу; нанести залізничні вузли, найважливіші автомагістралі, морські та річкові порти на контурну карту.

Урок за 08.04. 2020
Тема. Транспорт світу. Країни, що вирізняються високим рівнем розвитку мережі залізниць й автомобільних шляхів. Найбільші морські порти, їхній вплив на розміщення промисловості. Найбільші судноплавні річки світу. Найбільші аеропорти світу. Міжнародні транспортні коридори.
Мета: охарактеризувати значення транспорту у світовому господарстві, повторити та поглибити знання про основні техніко- економічні показники роботи транспорту, види транспорту; сформувати вміння характеризувати різні види транспорту, визначати сучасний стан розвитку, проблеми транспорту та вплив на нього НТР;
Терміни та поняття: «транспортний вузол», «транспортна магістраль», «обсяг перевезень», «вантажообіг», «великий і малий каботаж», «фрахт», МТК.
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ
Прийом «Географічний диктант»
Варіант 1
Варіант 2
1. Що таке транспортна система?
1. Що таке транспорт? (1 бал)
2. Що таке вантажообіг?
2. Що таке пасажирообіг? (1 бал)
3. На які види поділяється транспорт за призначенням?
3. Які є види транспорту? (1 бал)
4. Виділити особливості транспорту
4. Яке значення транспорту? (2 бали)
5. Які проблеми транспорту?
5. У чому полягають перспективи розвитку транспорту? (2 бали)
6. Що таке автомобільний шлях?
6. Що таке залізничні вузли? (1 бал)
7. Яка середня відстань перевезення вантажів залізничним транспортом?
7. Яка середня відстань перевезення вантажів автомобільним транспортом?
(1 бал)
8. Виділити переваги автомобільного транспорту
8. Виділити переваги залізничного транспорту. (1 бал)
9. Виділити недоліки залізничного транспорту
9. Виділити недоліки автомобільного транспорту. (1 бал)
10. Яка довжина автомобільних шляхів загального користування?
10. Яка довжина залізничних ліній? (1 бал)
•                 Яку роль відіграє транспорт у розвитку господарства країни?
•                 Які види транспорту ви знаєте? Які показники використовуються для характеристики роботи транспортної системи та порівняння ефективності роботи різних видів транспорту?
•                 Які види транспорту посідають провідне місце у вантажоперевезеннях та пасажироперевезеннях в Україні?
•                 Які зміни відбуваються в транспортній системі під впливом НТР?

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Прийом «Проблемне питання»
На думку відомого економгеографа В. Максаковського, «Світовий транспорт й нині залишається основою світового розподілу праці».
Завдання. Прокоментуйте цей вислів та висловіть свої міркування щодо значення транспорту у світовому розподілі праці і світовому господарстві.
Вивчення нового матеріалу:
Транспорт — одна з найважли­віших галузей виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби господарства і населення в усіх видах перевезень (робота з таблицею)

Транспортні системи
Економічно розвинені країни (розвинені всі види транспорту)
Країни, що розвиваються (переважання розвитку певного виду транспорту)
 Північноамериканський тип (США, Канада, Австралія)
 Західноєвропейський тип (країни Західної і Центральної Європи, Японія)
 3 переважанням залізничного транспорту (Індія, Пакистан, Бразилія, Алжир, Туніс, Марокко та ін.)
 3 переважанням автомобільного (Саудівська Аравія, Ефіопія та ін.) або річкового (Судан, Конґо, Парагвай та ін.) транспорту

Транспорт
Наземний

Водний

ІНШІ
Залізничний

Морський

Трубопровідний
• Є у 140 країнах світу
• Загальна протяж-
ність залізниць світу
зменшується
• Найвища густота
залізниць у Європі (по
над 100 км/тис. км2)
і Японії (64 км/тис. км2)
• 80 % міжнародних
вантажоперевезень
і 70 % товарообігу
• Близько 2 тис. мор-
ських портів
• Найбільші порти — Роттердам,
Сінґапур, Новий
Орлеан
• 99 % переміщення газу,
95 % нафти
• Протяжність перевищує
1,7 млн км
• Основна частина світової
мережі трубопроводів розта-
шована у Північній Америці,
Західній Європі, Південно-
Західній Азії, Росії

Автомобільний

Річковий, озерний

Повітряний
• Світовий автомобіль-
ний парк нараховує
понад 600 млн машин,
більшість зосереджена в СІЛА, Західній
Європі, Японії
• У розвинених країнах автомобілі мають 30—50 % населення,
у слаборозвинених —
лише 1 %
• Загальна про-
тяжність світової
мережі річкового
транспорту складає
понад 550 тис. км
• Лідери за вантажо-
обігом річкового
транспорту — США, Китай, Росія, ФРН, Канада, Нідерланди, Франція, Бельґія
• Світова мережа авіаліній
складає понад 8 млн км
• Близько 1 тис. аеропортів,
найбільші у Чикаґо, Далласі,
Лос-Анджелесі, Лондоні,
Токіо, Нью-Йорку та ін.
Електронний
• Лінії електромереж
• Інтернет

1.   Загальна характеристика світової транспортної системи
Всі шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби в сукупності утворюють світову транспортну систему. У світовому транспорті зайнято понад 100 млн людей. Загальна протяжність транспортної мережі світу (без морських та авіатрас) складає близьеко 40 млн км. Щорічно всіма видами транспорту перевозиться понад 100 млрд. т вантажів і понад 1 трлн. пасажирів.
Основними техніко-економічними показниками роботи тран­спорту згадайте є обсяг перевезень, вантажообіг, пасажирообіг, густота транспортної інфраструктури, собівартість перевезень, швидкість, залежність від погодних та сезонних змін, маневреність. Різні види транспорту мають свої переваги та недоліки, тому їх використовують залежно від конкретних умов.
Підприємствами транспорту за січень-червень 2016 року перевезено 291,0 млн.т вантажів, що склало 103,9% від обсягу  перевезень вантажів порівняно з відповідним періодом 2015 року
 Послугами пасажирського транспорту у січні-червні 2016 року скористалися 2,4 млрд. пасажирів, що становить 93,4% від обсягу перевезень порівняно з відповідним періодом 2015 року.
Завдання 1. Пригадайте переваги та недоліки основних видів транспорту. У структурі транспортних шляхів найбільшу питому вагу ма­ють автомобільні: понад 70 %, 1/5 частина припадає на авіалінії й лише 5 % — на залізниці. Далі йдуть трубопровідний та внутріш­ній водний транспорт.
2.   Типи транспортних систем (схема). Розрізняють транспортні
системи економічно розвинених країн та країн, що розвиваються.
Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Північної Америки, де зосереджено більш ніж половину залізничних ліній, рухомого складу, шосейних доріг, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту: застарілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами та­ких архаїчних видів транспорту, як в’ючний та гужовий, працюють носильники та рикші.
Поряд з розподілом світової транспортної системи на два типи за рівнем розвитку, існують підрозділи регіональних транспортних систем:
•                 європейського типу (Західна і Центральна Європа, Японія);
•                 північноамериканського типу (США, Канада, Австралія);
•                 латиноамериканського типу;
•                 азіатського типу;
•                 система країн СНД;
•                 африканського типу.
3.   Характеристика основних видів транспорту
Завдання 2. законспектуйте головне у вигляді розгорнутого плану.

Залізничний транспорт
Залізничний транспорт виник у першій половині XIX ст. у зв’язку з розвитком великої промисловості, зокрема кам’яновугільної і металургійної.
Довжина сучасних залізниць світу становить приблизно 1,3 млн км. Більше половини експлуатаційної довжини припадає на розвинені країни і лише 1/5 — на ті, які розвиваються. Найбільш висока щільність доріг у Німеччині, Бельґії, Швейцарії: 4-18 км/100 км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1-0,5 км/100 км2. Є країни, які не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Ніґер, Чад, Бурунді, Ісландія тощо.
Показники рівня технічної оснащеності найвищі у США та Західній Європі: там більша частина доріг укладена рейками важкого типу. На станціях широко застосовуються централізація управлін­ня та автоблокування, радіотелефони та телебачення. Рухомий склад — з потужних локомотивів та вагонів великої вантажності, пасажирських вагонів високої комфортності. На дорогах США та Західної Європи, Японії діють магістралі зі збільшеною швидкістю руху. У 1964 р. в Японії почали функціонувати швидкісні поїзди («шинксансен» — куля-поїзд), які розвивають швидкість 210 км/год. Згодом швидкісні залізниці були споруджені у Франції, а наприкінці XX ст. — у Німеччині. У світі з’явилися комута­торні поїзди, швидкотранзитні легкорейкові системи, потяги, що приводяться в рух стисненим повітрям тощо.
Нині у більшості європейських країн довжина залізничної мережі скорочується. Це зумовлено конкуренцією автомобільного транспорту, який здатний виконувати перевезення за принципом «від дверей — до дверей». У великих за площею країнах, які освоюють свої території, багаті на природні ресурси, довжина залізничної мережі збільшується, зокрема у Китаї, Росії, Індії, Канаді. Китай щороку будує 1 тис. км залізниць.
Автомобільний транспорт
У світі налічується понад 600 млн автомобілів і щороку ця цифра збільшується. Близько 80 % їх кількості зосереджено у США, Японії та Західній Європі. 50 % жителів цих країн мають автомобілі. У країнах, що розвиваються, цей показник в середньому становить 1 %. Навіть у таких відносно розвинених країнах, як Мексика і Бразілія, він не перевищує 6 %.
У розрахунку на 1000 жителів найбільша кількість автомобілів припадає на США, ФРН, Нову Зеландію, Канаду, Австралію, Швейцарію, Швецію, Італію, Францію. Сучасний автомобільний транспорт постійно технічно переоснащується і вдосконалюється, у результаті чого з’являються потужніші, швидкісніші, ком- фортабельніші й ефективніші автомобілі.
Необхідною умовою розвитку автотранспорту є сучасні автошляхи. Нині загальна довжина світових автомобільних доріг з твердим покриттям становить понад 20 млн км, найгустіша їх мережа у Західній Європі. Найрозвиненішу мережу автошляхів мають ті країни, де розміщена значна частина автопарку світу: США, Західна Європа, Японія, Канада. Там споруджуються автобани — багатосмужні магістралі з високою пропускною здатністю.
Трубопровідний транспорт
Трубопровідний транспорт, як і залізничний, з’явився у XIX ст., його появі сприяв розвиток нафтової промисловості. Призначений здебільшого для транспортування газу (газопровід магістральний), нафти (нафтопровід), твердих матеріалів (гідравлічний і пневматичний). Зараз у світі нараховується більше 13 млн км трубопроводів, і щороку ця цифра зростає.
Найбільш потужний розвиток трубопровідний транспорт одержав у нафто- й газодобувних країнах і країнах-споживачах нафти, нафтопродуктів та газу — США, Росії, Канаді, Китаї, ФРН, Франції, Італії, Саудівській Аравії, Мексиці.
У Західній Європі напрямок нафтопроводів — від портів до великих промислових центрів, наприклад: Гавр — Париж, Кадіс — Сараґоса, Марсель — Кельн та ін. У країнах Близького Сходу та
Північної Африки напрямок нафтопроводів — від родовищ до пор­тових міст.
Газопроводи експлуатуються переважно в країнах Європи та Північної Америки. Більше половини газопроводів світу зосереджено у США. Магістральні газопроводи є підземні, надземні, підводні. Тиск транспортного газу — до 75 атмосфер — підтримується газокомпресорними станціями, діаметр труб досягає 1420 мм.
Водний транспорт
Морський транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажи­рів океанами, морями і морськими каналами.
Людство з давніх-давен використовувало вітрильники. Нині на кораблях використовують дизельні, ядерні, теплові двигуни. Най- інтенсивніші вантажопотоки йдуть через Атлантичний океан, на другому місці — Тихий, на третьому — Індійський океан. Велике значення для розвитку морського транспорту мають Суецький і Панамський канали.
Морський транспорт служить переважно для зовнішньоекономічних зв’язків. Лише у деяких країнах, таких як Росія, США, Китай, Канада, Туреччина, Франція, він здійснює міжрайонні внутрішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 70 % зовнішньоторговельних вантажів, завдяки своїй дешевизні.
Морський флот зосереджений у десятьох найбільших судновласницьких країнах світу: США, Великобританії, Японії, Німеччині, Франції, Італії, Ліберії, Панамі, Греції, Норвеґії. На їхню частку припадає 70 % тоннажу світового флоту. До числа великих власників флоту належать також Швеція, Іспанія, Кіпр, Сінґапур, Індія, Данія, Нідерланди, Росія, Китай, Польща, Естонія, Болгарія, В’єтнам тощо.
Судноплавні компанії багатьох країн реєструють свої судна під «зручним», або «підставним», прапором. Тому до великих судновласницьких країн належать Панама, Греція, Ліберія, Сінґапур, Кіпр. У цих країнах податки на прибуток у кілька разів нижчі, ніж у США, Німеччині, Японії, заробітна платня моряків значно мен­ша, їхні права погано захищені, технічному стану суден приділя­ється менше уваги.
У світі налічується понад 2000 морських портів різної величини. До найбільших належать порти з вантажообігом понад 100 млн т. Їх близько 20: Шанхай, Нінбо, Роттердам (найбільший Європи), Сінґапур, Ґуанджоу, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбурґ, Ґенуя, Лондон, Аперпорт (група портів у гирлі річки Делавер), Новий Орлеан, Нью-Йорк, Гемптон, Ванкувер, Сан-Себастьян, Кобе, Йокогама, Наґоя, Кітакюсю, Кавасакі.
Головні вантажі морського транспорту — нафта й нафтопродукти, залізна руда, зерно, кам’яне вугілля, сировина та напівфабрикати для алюмінієвої промисловості, фосфорити, ліс та лісоматеріали.
Загальна протяжність ліній внутрішнього водного транспорту (на ріках, озерах, каналах) у світі перевищує 550 тис. км. Цей вид тран­спорту розвинений у США, Росії, Канаді, Німеччині, Нідерландах, Китаї. У багатьох країнах він практично відсутній з огляду на при­родні умови. У світі налічується близько двохсот міжнародних річок. Це, зокрема, Дунай, Рейн, Амазонка, Замбезі, Ніл, Конґо та ін.
Десята частина внутрішніх водних шляхів припадає на поліпшені людиною ділянки. Це ріки зі шлюзами, а також канали (шлюзовані та каналізовані ріки).
Найбільші порти внутрішніх водних шляхів зосереджені у гирлах річок: Гамбурґ, Бремен, Роттердам, Антверпен, Гавр, Арханґельськ, Астрахань, Херсон та ін.
Країни, що розвиваються, мають потужні річкові системи: Амазонка, Меконґ, Тіґр, Ніґер, Конґо, Замбезі тощо. Проте у цих країнах немає мережі судноплавних каналів, і тому річки викорис­товуються не повною мірою.
Повітряний транспорт
Основне призначення повітряного транспорту — швидкісне перевезення пасажирів, пошти, вантажів і багажу.
Активний розвиток авіатранспорту спостерігається в економічно розвинених країнах. Найбільші міжнародні авіакомпанії сполучають Північну та Південну Америку з Європою, західноєвропейські країни — з Азією та Африкою, Південну та Південно-Східну Азію — з Австралією.
На відміну від залізничного транспорту, де власником у більшості країн виступає держава, в авіатранспорті значна частка отводиться приватним компаніям. У США майже весь авіатранспорт перебуває в руках приватних компаній, а у Великобританії, Франції, Нідерландах, ПА, Австралії, Канаді він цілком або частково одержавлений.
Протяжність повітряних шляхів світу становить близько 8 млн км. Нині у країнах світу функціонує близько 600 міжнародних аеропортів. Окремі аеропорти справді велетенські (щодня обслуговують понад 1000 літаків). Аеропорти є великими підприємствами, на яких працюють тисячі людей.
Зі 100 найбільших аеропортів світу (пасажирообіг понад 1 млн. чол.) половина знаходиться у США: Чікаґо, Нью-Йорк, Вашинґтон, Лос-Анджелес, Сан-Франціско, Майамі, Гонолулу тощо. У країнах Західної Європи найбільшими аеропортами є: Париж, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Рим, у Японії — Токіо.
Подальший розвиток повітряного транспорту пов’язаний перш за все з технічним удосконаленням літаків та навігаційного обладнання.
Проблеми та перспективи розвитку світової транспортної системи
Ідеї про створення нових видів транспорту з’явилися вже давно, проте на сучасній технічній основі реалізуються вони лише зараз. До таких видів транспорту належать системи, які відрізняють­ся від традиційних принципом дії, конструкцією двигуна: пневмоконтейнерний транспорт, трубопровідний гідротранспорт, монорельсові шляхи, судна на повітряній подушці, поїзди на магнітному підвісі та інші.
В епоху НТР світова транспортна система постійно удосконалюється не тільки технічно, але й організаційно. У країнах з розвине­ною транспортною системою окремі види тісно взаємопов’язані між собою. Завдяки цьому успіхом користуються нові форми спів­праці та кооперації різних видів транспорту, у деяких країнах ство­рено об’єднані міністерства транспорту.
Однією з найважливіших тенденцій у розвитку світового вантажного транспорту є формування контейнерної системи. У контейнерах перевозиться близько 40 % генеральних вантажів. Складаються трансконтинентальні контейнерні «мости» — комбінація морського транспорту, маршрутних залізничних складів і авто - поїздів-контейнеровозів. Найбільшими контейнерними портами світу є Сінґапур і Сянґан (Китай).
У Європі ведеться робота зі створення транс’європейської транспортно-енергетичної мережі. Діє концепція у відпрацюванні чіткого механізму координації роботи різних видів транспорту, зокрема в організації комбінованих (змішаних) перевезень. Розроблено 10 схем доставки вантажів комбінованими перевезеннями.
Завдання 3. Сформулюйте головні проблеми транспорту в сучасному світі.
Головними проблемами світової транспортної системи є:
•                 нерівномірність розвитку транспортних систем окремих країн та регіонів, що знижує ефективність використання природних, матеріальних та людських ресурсів;
•                 залежність видів транспорту від природних умов. Однак в епо­ху НТР актуальність цієї проблеми поступово знижується;
•                 негативний вплив транспорту на навколишнє середовище.

Прийом «Творча лабораторія»
-                   За картою визначіть світові МТК
Європейські транспортні коридори

Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні коридори:
·     Коридор №1. Гельсінкі — Таллінн — Рига — Каунас і Клайпеда — Варшава і Гданськ;
·     Коридор №2. Берлін — Познань — Варшава — Берестя — Мінськ — Смоленськ — Москва — Нижній Новгород;
·     Коридор №3. Брюссель — Ахен — Кельн — Дрезден — Вроцлав — Катовіце — Краків — Львів — Київ;
·     Коридор №4. Дрезден/Нюрнберг — Прага — Відень — Братислава — Дєр — Будапешт — Арад — Бухарест — Констанца/Крайова Софія — Салоніки — Пловдив — Стамбул;
·     Коридор №5. Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Марибор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ;
·     Коридор №6. Гданськ — Катовіце — Жиліна, західна гілка: Катовіце — Брно;
·     Коридор №7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)
·     Коридор №8. Дуррес — Тірана — Скоп'є — Бітола — Софія — Димитровград — Бургас — Варна;
·     Коридор №9. Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Псков — Москва — Калінінград — Київ - Любашівка/Роздільна — Кишинів — Бухарест — Димитровград — Александруполіс;
·     Коридор №10. Зальцбург — Любляна — Загреб — Бєлград — Ніш — Скоп'є — Велес — Салоніки.
Отже, 4 з цих 10 МТК — №3, №5, №7, №9 — проходять по території України.
ПІДСУМОК УРОКУ 
1.              Чим обумовлено формування різних типів регіональних тран­спортних систем у світі? Яка різниця між північноамерикан­ською та західноєвропейською транспортними системами?
2.              До якої транспортної системи належить транспортна система України?
Отже:
. Транспорт об’єднує світове господарство і є матеріальною осно­вою територіального поділу праці.
•                 Транспортна мережа на земній кулі розвинена нерівномірно. Рівень і характер розвитку транспорту окремих країн залежить від рівня розвитку продуктивних сил, розмірів території тощо.
•                 За об’ємом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку й особливості структури господарства країни або регіону, а за конфігурацією транспортної мережі — особли­вості розміщення господарської діяльності.
•                 Розвиток світової транспортної системи характеризується збільшенням шляхів сполучення і вантажних та пасажирських перевезень. При цьому темпи зростання перевезень перевищу­ють темпи збільшення довжини транспортної мережі.

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підручник, опрацювати відповідний §39 підручника.
Знайдіть всі вказані міста на картах атласу.
Наведіть приклади 3-4 морських портів світового значення та поясніть їх розміщення.

Позначте на контурній карті найбільш інтенсивні морські шляхи міжнародних перевезень. Спробуйте приблизно підрахувати, у скільки разів скорочується довжина водного шляху між Лондоном і Токіо при використанні Суецького каналу.

Урок за 13.04.2020.

Торгівля як вид послуг. Торгівля в Україні

Ви дізнаєтесь:
• про основні функції, форми та показники торгівлі
• які особливості має зовнішня та внутрішня торгівля в Україні
Пригадайте:
• що таке міжнародний поділ праці, світовий ринок, світове господарство
• яким виробництвам належить провідне місце в економіці України
Торгівля як вид економічної діяльності виникла дуже давно. Із далеких часів торгові шляхи з’єднували країни, сприяли розвитку міст, економічному та культурному обміну. Нині в переважній частині країн світу торгівля є однією з найбільших структурних ланок економіки як за кількістю зайнятих, так і за обсягом діяльності.
1. Торгівля, її форми та показники.
Торгівля — це складова сфери послуг, яка забезпечує реалізацію товарів шляхом купівлі-продажу та виконує роль посередника між виробниками та споживачами.
За формами територіальної організації розрізняють внутрішню та зовнішню торгівлю.
Внутрішня торгівля забезпечує доставку товарів від виробника до споживача всередині однієї країни. Внутрішня торгівля, у свою чергу, поділяється на оптову та роздрібну. Особливістю оптової торгівлі є те, що вона пов’язана зі значними обсягами торгових угод, товари продаються великими партіями. Із роздрібною торгівлею ми стикаємося кожного разу, коли робимо покупки. Підприємства роздрібної торгівлі — різноманітні магазини, торговельні комплекси, продовольчі та речові ринки — забезпечують продаж товарів безпосередньо споживачам, тобто нам із вами.
Зовнішня торгівля є найдавнішою формою економічних відносин між країнами. Основна мета зовнішньої торгівлі полягає у вивезенні одних товарів і послуг за межі держави (експорт) та ввезенні інших із-за кордону (імпорт).
Зовнішня торгівля дає змогу країнам спеціалізуватися на тих видах діяльності, які для них є найбільш вигідними.
Зовнішньоторговельну діяльність країни характеризує торговельний баланс — співвідношення вартості експорту та імпорту країни. Якщо держава продає товарів більше, ніж купує, то вона має додатне сальдо зовнішньоторговельного балансу; якщо імпорт перевищує експорт — сальдо від’ємне. Обсяг зовнішньої торгівлі держави визначається її зовнішньоторговельним обігом, тобто сумою вартості експорту та імпорту.
2. Зовнішня торгівля в Україні.
Основними товарами, що становлять український експорт, є продукція сільського господарства та харчової промисловості, чорні метали й вироби з них, машини та обладнання, транспортні засоби, мінеральні добрива, хімікати.
Тривалий час безперечним лідером із вивезення продукції за кордон була металургійна промисловість. Зокрема, вивезення чорних металів та виробів із них становило майже 40% вартості всього експорту. Зараз найбільшу частку експорту складає продукція агропромислового комплексу.
Україна займає провідні позиції у світі з експорту пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшникової олії, меду тощо.
Політичні та економічні події 2014 р. призвели до загострення зовнішньоекономічних відносин України та Росії. Через втрату російського ринку українські виробники, орієнтовані на експорт, були змушені шукати нові ринки збуту. У найбільш вигідному становищі опинилися аграрії. їхня продукція виявилася конкурентоспроможною на світових ринках, на відміну від таких традиційних експортних напрямків, як металургія або машинобудування. Із 2014 р. вперше в історії України сільське господарство стало основним джерелом надходження іноземної валюти до країни.
Частка високотехнологічної продукції (зокрема аерокосмічна, електричні машини та обладнання, наукові інструменти) серед експортних товарів України складає 6,5%. На жаль, ця цифра ще далека від показників розвинених країн і відстає навіть від рівня сусідньої Польщі.
Серед товарів, що завозяться в Україну, переважає мінеральна сировина, зокрема паливні ресурси — природний газ, нафта, нафтопродукти. Порівняно з минулими роками частка імпорту енергоносіїв знизилася. Це зумовлено стратегічною метою держави, що полягає в розвитку власного видобутку енергетичних ресурсів та їх енергозбереженні. Крім паливної сировини, Україна імпортує машини і транспортні засоби, товари хімічної та легкої промисловості, бавовну, папір, цитрусові, чай, каву тощо (мал. 1).
У 2016 р. до інших країн було вивезено українських товарів на суму 36,4 млрд дол., а імпорт склав 39,2 млрд дол. Таким чином, торговельне сальдо було від’ємним і становило 2,8 млрд дол.
3. Торговельні партнери України.
Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з понад 200 країнами світу, але головними торговельними партнерами на сьогодні є держави Європейського Союзу. Зовнішньоторговельний обіг України з країнами ЄС перевищує 28 млрд дол. До країн ЄС експортується понад 30% українських товарів, що надходять на зовнішній ринок, а імпорт перевищує 40% (мал. 2). Найбільше з Європи привозять обладнання, машин та транспортних засобів, зростають закупки полімерних матеріалів, фармацевтичної продукції та паперу.
Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС створює сприятливі перспективи для подальшого розвитку економічних зв’язків та поглиблення економічної інтеграції.
Найбільші експортні поставки серед країн ЄС здійснюються до Італії, Польщі, Німеччини, Іспанії. З інших країн — до США, Росії, Туреччини, Китаю, Єгипту, Індії.
Ще декілька років тому найбільшим торговельним партнером України була Росія. Зараз Україна експортує до ЄС у 2 рази більше продукції, ніж до Росії. Ця тенденція свідчить про певні позитивні зрушення в зовнішньоекономічній діяльності України. Однак тепер для того, щоб повною мірою реалізувати експортний потенціал, нашій країні необхідно перейти від сировинної структури експорту до виробництва високоприбуткової продукції та послуг.
Найбільші надходження товарів в Україну серед країн ЄС здійснюються з Німеччини, Польщі, Угорщини та Італії, серед інших країн — із Росії, Китаю, Білорусі, США.
4. Зовнішня торгівля послугами.
Обсяги торгівлі послугами в Україні значно менші, ніж товарами, але на відміну від останніх, зовнішньоторговельне сальдо у сфері послуг є додатним. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту становлять транспортні, комп’ютерні та інформаційні послуги; імпорту — транспортні, фінансові та туристичні. Головними партнерами України з експорту та імпорту послуг є країни ЄС, зокрема Німеччина, Польща, Велика Британія, Кіпр, а також США, Туреччина, Швейцарія.
5. Роздрібна торгівля товарами та послугами в Україні.
Серед товарів, що реалізуються через підприємства роздрібної торгівлі в Україні, найбільшу частку складають продукти харчування, вироби легкої промисловості, побутова техніка тощо. Провідні позиції за обсягами продажу посідають великі торговельні мережі: «АТБ-Маркет», «Фоззі груп», «Фуршет», «Караван», «Ашан», «Таврія-В» тощо.
Найбільш популярними послугами для жителів України є фінансові, фармацевтичні, туристичні, забезпечення доступу до мережі Інтернет, поштовий сервіс, послуги прокату, страхування.
У межах України обсяги роздрібної торгівлі за регіонами різняться (мал. 3). Найвищий розвиток роздрібної торгівлі спостерігається в економічно потужних регіонах та місцях найбільшої концентрації населення: Київській (разом із Києвом), Одеській, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Львівській областях.
Також існує безпосередня залежність між розміром населеного пункту та рівнем розвитку торговельних мереж: чим більшим є населений пункт, тим більше в ньому підприємств торгівлі, різноманітніший асортимент товарів і послуг. За кількістю підприємств роздрібної торгівлі товарами та послугами лідерами є найбільші міста та міста-мільйонери.
Головне
• Торгівля — одна з важливих складових сфери послуг. Внутрішня торгівля є з’єднуючою ланкою між виробниками та споживачами продукції в межах національного господарства. Зовнішня торгівля забезпечує товарообмін між країнами світу в умовах міжнародного поділу праці.
• Основними показниками зовнішньої торгівлі є обсяг та структура експорту й імпорту, зовнішньоторговельний баланс, зовнішньоторговельний обіг.
• Зовнішня та внутрішня торгівля посідають важливе місце в розвитку економіки України.
• Характерною рисою українського експорту є його сировинна спрямованість. Основну частку імпорту в Україну складають енергоносії.
• На нерівномірність концентрації підприємств роздрібної торгівлі в Україні насамперед впливають людність поселень та доходи населення, загальний рівень економічного розвитку регіону, розвиток транспорту.
Запитання та завдання для самоперевірки.
1. Що таке торгівля? Назвіть основні форми торгівлі. 2. Укажіть головні ознаки та показники зовнішньої торгівлі. 3. Які товари пропонує Україна для експорту і що вона імпортує? 4. Які зміни відбулися в структурі експорту та імпорту України в останні роки? 5. Назвіть країни, що є найбільшими торговельними партнерами України. 6. Поясніть чинники концентрації підприємств роздрібної торгівлі в населених пунктах та регіонах України.
Домашнє завдання: опрацюйте § підручника; Дайте відповіді на питання самоперевірки письмово.
Поміркуйте
1. Відомо, що у 2014—2016 рр. зовнішньоторговельний обіг України знизився. Чим це було зумовлено? (3 - 4 рівень)

2. Продаж яких товарів та послуг на світових ринках може забезпечити Україні економічне зростання? (3 - 4 рівень)
Урок за 22.04.2020.
Світовий ринок товарів і послуг. Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків. Світова організація торгівлі. Регіональні зони вільної торгівлі.
Ви дізнаєтесь:
• які особливості має сучасний світовий ринок товарів та послуг
• про основні напрямки зовнішньоторговельних зв'язків
Пригадайте:
• що таке торговельний баланс, товарообіг, експорт, імпорт
Як вам відомо, завдяки міжнародній торгівлі країни реалізують продукцію, яку виготовляють із надлишком, та отримують товари,
у яких відчувається дефіцит. Умовою для утворення сучасного світового ринку товарів та послуг став технічний і науковий прогрес транспорту й зв’язку, які в поєднанні з торговельними відносинами перетворили світ на єдиний економічний простір. Основні показники, що характеризують міжнародну торгівлю, — це товарообіг, товарна структура та географічний розподіл.
1. Міжнародна торгівля товарами на сучасному етапі.
Особливістю сучасної світової торгівлі є її високі темпи розвитку. Обсяг світового експорту товарів на початку XXI ст. перевищив 19 трлн дол. і щороку продовжує збільшуватися на декілька відсотків. Зростання ролі світової торгівлі зумовлене такими чинниками, як поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація виробництва, науково-технічний прогрес, діяльність транснаціональних корпорацій, посилення відкритості національних економік країн.
У товарній структурі світового експорту виділяють три основні групи товарів: сільськогосподарська продукція, паливо та продукція добувної промисловості, промислові товари.
Співвідношення між основними складовими товарного експорту постійно змінюється. На початку XX ст. переважала торгівля сировиною та продовольством. У наші дні найбільшу питому вагу мають товари промислового виробництва. Серед них провідне місце належить устаткуванню і транспортним засобам (близько 50% експорту товарів цієї групи), а також товарам хімічної промисловості, чорним та кольоровим металам, текстилю. Серед експорту сировинних товарів переважають нафта, нафтопродукти та природний газ.
2. Географія світової торгівлі.
Провідні позиції у світовій торгівлі належать Європі (мал. 2). Характерною особливістю європейського товарного ринку є значні обсяги внутрішньорегіональної торгівлі, що зумовлено великим ступенем інтеграції між країнами. Друге місце посідає Азія. Нові індустріальні країни (НІК) — Південна Корея, Тайвань, Сингапур, а також Китай, Малайзія, Індонезія — входять до групи 30 країн — лідерів світової торгівлі. На сучасному етапі азіатські країни мають найвищі показники зростання частки у світовому експорті товарів. Третє місце за обсягом зовнішньоторговельних операцій належить Північноамериканському регіону.
Понад третина світового товарного експорту та імпорту припадає на чотири країни: Китай, США, Німеччину та Японію. Потужними учасниками в системі світового товарного ринку також є Нідерланди, Франція, Південна Корея, Велика Британія (див. таблицю).
Таблиця. ПРОВІДНІ ЕКСПОРТЕРИ ТА ІМПОРТЕРИ У СВІТОВІЙ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ (2016 р.)
Місце
Країни-експортери
Обсяг, млрд дол.
Частка, %
Місце
Країни-імпортери
Обсяг, млрд дол.
Частка, %
1
Китай
2343
12,4
1
США
2409
12,7
2
США
1623
8,6
2
Китай
1960
10,3
3
Німеччина
1511
8,0
3
Німеччина
1217
6,4
4
Японія
684
3,6
4
Японія
822
4,3
5
Нідерланди
672
3,6
5
Велика Британія
683
3,6
6
Франція
583
3,1
6
Франція
679
3,6
7
Південна Корея
573
3,0
7
Гонконг (Китай)
601
3,2
8
Італія
529
2,8
8
Нідерланди
587
3,1
9
Гонконг (Китай)
524
2,8
9
Південна Корея
526
2,8
10
Велика Британія
507
2,7
10
Канада
475
2,5
Світ
18935
100
Світ
19 024
100

В експорті розвинених країн переважають товари переробної промисловості, особливо високотехнологічна наукоємна продукція, а в імпорті найбільшу частку складають сировина, зокрема паливні ресурси, сільськогосподарська продукція та продукти харчування.
Частка експорту розвинених країн останніми роками зменшується, а країн, що розвиваються, навпаки, зростає. Товарна структура експорту країн, що розвиваються, залежить від їхнього економічного розвитку. Нові індустріальні країни Азії та Латинської Америки є експортерами різноманітних промислових товарів. Країни Близького Сходу та Африки, які володіють багатими природними ресурсами, заробляють на продажу продукції добувної промисловості. Інші країни, що розвиваються, традиційно залишаються постачальниками сільськогосподарської продукції.
3. Світовий ринок послуг.
Сфера послуг у більшості країн світу активно розвивається. Це створює умови для міжнародного обміну різноманітними послугами та збільшення їхньої ролі як у внутрішній економіці, так і у світовій.
Найбільш динамічно розвивається міжнародна торгівля комерційними послугами, до яких входять комунікаційні, страхові, фінансові, культурні та рекреаційні, комп’ютерні та інформаційні послуги, будівництво. Провідна роль у світовій торгівлі послугами належить Європі, на яку припадає майже 50% світового експорту та імпорту. Друге та третє місця відповідно посідають такі регіони, як Азія та Північна Америка.
Передові позиції в рейтингу експорту та імпорту послуг належать високорозвиненим країнам світу (насамперед це США, Велика Британія, Німеччина, Японія, Франція), а також країнам, що розвиваються (Китай, Індія та Сингапур). Частка та роль цих країн в експорті послуг на міжнародних ринках щороку зростає.
4. Роль Світової організації торгівлі та інтеграційних об'єднань у світовій торгівлі.
Головним міжнародним регулятором торговельних відносин на глобальному рівні є Світова організація торгівлі (СОТ). Її діяльність спрямована на запровадження системи спільних правил міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Країни — учасниці СОТ зобов’язуються виконувати всі міждержавні угоди, що забезпечують доступ держав на ринки одна одної на двосторонній основі. На сьогодні членами СОТ є понад 160 країн світу. Із 2008 р. повноправним учасником цієї організації стала Україна.
Участь у СОТ дає можливість нашій країні уникнути дискримінації в міжнародній торгівлі, сприяє підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на закордонних ринках, установленню справедливих цін на експортні товари й послуги. Крім того, набуття Україною членства в СОТ створило необхідні передумови для підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 р.
Характерною тенденцією сучасної світової торгівлі є її концентрація в межах інтеграційних об’єднань. На три потужні економічні союзи — ЄС, НАФТА та АСЕАН — припадає майже 70% усього світового експорту.
Європейський Союз є найбільш потужним інтеграційним об’єднанням, яке включає 28* європейських країн (мал. 4). ЄС пройшов усі стадії розвитку — від зони вільної торгівлі та митного союзу до економічного союзу. На цьому шляху спільна економічна політика країн-учасниць була спрямована на скасування мит й обмежень у вільному переміщенні товарів, послуг, людей та капіталу, що зробило можливим створення єдиного внутрішнього ринку. Це, у свою чергу, забезпечило економію ресурсів та часу, збільшення обсягів виробленої продукції та її швидке переміщення. Важливою подією, що ліквідувала останні обмеження в реалізації економічного простору «без кордонів», було створення Економічного і Валютного союзу та запровадження спільної валюти — євро.
У наші дні на ЄС припадає понад третина світового товарного експорту та майже половина світового експорту послуг.
Одним із найбільших економічних об’єднань світу є Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), до якої входять США, Канада та Мексика. Ключові елементи угоди спрямовані на ліквідацію митних бар’єрів у торгівлі між цими країнами та на сприяння американсько-канадським капіталовкладенням у Мексиці. їх реалізація дозволяє ефективно поєднувати та використовувати економічну потужність США, багаті природні ресурси Канади та дешеву робочу силу Мексики. У перспективі при поступовому залученні країн Латинської Америки НАФТА може стати основою для створення Міжамериканської зони вільної торгівлі.
Найвпливовішим інтеграційним об’єднанням в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні є Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). До її складу входять Індонезія, Малайзія, Сингапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, Бірма, Камбоджа, Лаос та В’єтнам.
* 23 червня 2016 р. на загальнонаціональному референдумі з невеликою перевагою (51,9%) жителі Великої Британії проголосували за вихід із ЄС. Процес виходу країни з ЄС розпочався в 2017 р. і триватиме два роки.
На країни трьох основних інтеграційних об’єднань припадає 67% усього світового експорту (ЄС — близько 40%, НАФТА — 21% та АСЕАН — 6%). Ці потужні економічні союзи зосередили більшу частину зовнішньоторговельного обігу в межах своїх регіонів.
Головне
• Світова торгівля — це вид економічних відносин між країнами, що передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. Основні показники світової торгівлі: зовнішньоторговельний обіг, товарна структура та географічний розподіл.
• За показниками зовнішньої торгівлі легко визначити місце країни у світовому господарстві: її обсяг свідчить про економічну потужність, а структура — про рівень економічного розвитку.
• Географічний розподіл світової торгівлі характеризується значною нерівномірністю. Провідними світовими експортерами товарів і послуг є країни ЄС та США. На початку XXI ст. одним із лідерів світової торгівлі став Китай. Збільшується роль інших азіатських країн.
• Важливу роль у міжнародній торгівлі відіграють міжнародні економічні організації та інтеграційні об’єднання.
Запитання та завдання для самоперевірки. Прочитати  параграф 40, 41підручника. 
1.               Які чинники впливають на зростання показників світової торгівлі? 2. Охарактеризуйте зміни, що відбуваються у структурі світової торгівлі на початку XXI ст. 3. На країни якого регіону припадають найвищі показники зовнішньої торгівлі? Чим це зумовлено? 4. Охарактеризуйте структуру експорту розвинених країн та країн, що розвиваються. 5. Назвіть напрямки основних товаропотоків сучасного світу. 6. Які види послуг є найбільш популярними на світовому ринку? 7. Поясніть роль СОТ та інтеграційних об'єднань у світовій торгівлі.
Поміркуйте
Особливістю 1990-х рр. стало швидке зростання експорту з нових індустріальних країн Азії. Чим, на вашу думку, це пояснюється? (3-4 рівень)
Практичне завдання

Позначте на контурній карті країни, які є провідними експортерами та імпортерами товарів у світі. Скористайтеся даними, наведеними в таблиці.  (3-4 рівень)


Урок за 27.04.2020
Тема: Туризм як складова національної економіки, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура. Туризм в Україні. Особливості природних рекреаційних ресурсів. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні. Туристичні райони в Україні.
Мета: Сформувати систему знань про туризм в Україні. Формувати вміння аналізувати навчальний матеріал, самостійно знаходити причинно-наслідкові зв’язки (робити висновки); узагальнювати та систематизувати.;
Що означає поняття туризм? Яке ваше відношення до туризму в Україні? Які туристичні райони ви знаєте?
Ми часто використовуємо поняття «туризм», «турист». А чи знаєте ви що вони означають? Всі ви хоча б один раз в своєму житті подорожували, були в ролі туриста. Сьогодні на уроці ми дізнаємось про туризм в Україні, туристичні ройони в Україні та цікаві об’єкти спадщини ЮНЕСКО.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Завдання 1. Знайдіть будь ласка визначення що таке «туризм»?
 використовуючи інтернет – ресурси.
Точне визначення туризму повинне базуватися на наступних економічних характеристиках:
туризм -це пересування людей по різних туристичних маршрутах;
туризм завжди містить у собі два елементи: подорож у пункт призначення і зупинка там;
подорож означає виїзд із країни (чи регіону), де турист постійно проживає;
туризм – це тимчасове пересування туриста по туристичному маршруті, тобто турист повертається через якийсь час до місця свого постійного проживання;
туризм – це, як правило, подорож, що не включає в себе діяльність по здобуванню прибутку.
Сучасне визначення туризму, прийняте ООН, полягає в тому, що туризм – це активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов’язаний з пересуванням за межі постійного місця проживання.
Туризм - різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю.
З економічного погляду туризм - це особливий вид споживання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється в самостійну галузь народного господарства.
У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні туризм визнано однією з галузей пріоритетного розвитку.
У статті 1 Закону України „Про туризм” № 324/95-ВР від 15.05.1995 зазначено, що туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.
Сучасна індустрія туризму - одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства, що можна розглядати і як самостійний вид економічної діяльності, і як міжгалузевий комплекс. На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. За результатами 2005 року, туристична галузь утворила 12% світового внутрішнього продукту і поглинула більше 14 % витрат споживачів. В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. дол. США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США. До економічних функцій туризму, в першу чергу відносяться економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури - готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку, що сплачується ними в бюджет). Крім цього, як зазначалося вище, туризм має широкі можливості для залучення іноземної валюти і різного роду інвестицій. Не менш важливою економічною функцією туризму являється диверсифікації економіки, утворюючи галузі, що обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації. Також вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів. З економічної точки зору привабливість туризму як галузі, що надає послуги, полягає у більш швидкій окупності вкладених коштів та отриманні доходу у вільно конвертованій валюті. У багатьох країнах туризм входить у першу трійку провідних галузей держави, розвивається швидкими темпами і відіграє важливе соціальне та економічне значення, оскільки він:
  • збільшує місцеві доходи;
  • створює нові робочі місця;
  • розвиває всі галузі, пов'язані з виробництвом туристичних послуг;
  • розвиває соціальну та виробничу інфраструктури у туристич­них центрах;
  • активізує діяльність народних промислів і розвиток культури та сприяє їм;
  • забезпечує зростання рівня життя місцевого населення;
  • збільшує валютні надходження.
Але позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається тільки у тому випадку, якщо він розвивається всебічно тобто не перетворює економіку країни в економіку послуг. Іншими словами, економічна ефективність туризму передбачає, що він в державі повинен розвиватися паралельно і у взаємозв'язку з іншими галузями соціально-економічного комплексу. Туристична галузь з кожним роком займає все більш вагоме місце в світовому господарстві. На 2005 р. в туризмі зайнято 8% працеспроможного населення (260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий), вклад в світовий ВВП 3,3 трлн. дол. США (вище 11%), 630 млрд. дол. США інвестицій, або 9% всіх інвестицій в загальний капітал. За останні п’ятнадцять років галузь туризму сформувалась та отримала визнання як одна з найбільших у світі сфер діяльності по наданню послуг. Згідно з прогнозами експертів Всесвітньої туристичної органі­зації (ВТО), на початку XXI ст. обсяги міжнародного туризму зростатимуть щороку в середньому на 4%. Очікується зростання туристичного руху у світі з 700 млн. туристів щорічно до 937 млн. у 2010 році, за рахунок чого передбачається збільшення доходів до 1100 млрд. доларів США. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть принаймні вдвічі. Туризм відіграє важливу роль у створенні робочих місць, і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створювати­меться 2500 нових робочих місць щодня. Охоплюючи багато секторів економіки, майже неможливим стає визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). І все ж кількість зайнятих у туристичній сфері постійно зростає. Це одна з не багатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Отже галузь туризму не тільки приносить значну частину прибутку до бюджету туристично-розвинутих держав, а й є надзвичайно перспективною і безсумнівно може стати одним з головних джерел надходжень до держбюджету інших країн.
2.Види туризму
Класифікувати види туризму можна за різними ознаками, до найважливіших з яких належать: мета туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів. Беручи за основу мету туризму, можна виділити такі види туризму:
Екскурсійний туризм - подорож із пізнавальною метою. Це найбільш поширена форма туризму, якою займаються сучасні вітчизняні туристичні фірми. Бажання громадян України ознайомитися з історичними, культурними, природними та іншими пам'ятками різних регіонів України та за кордоном, задовольняється великою кількістю пропозицій туристичних підприємств (фірм, організацій).
Рекреаційний туризм - подорож із метою відпочинку, оздоровлення і лікування. Цей вид туризму поширений не тільки в Україні, а й у всьому світі.
Діловий туризм - це обслуговування клієнта під час виконання ним професійних обов'язків як за місцем проживання, так і в інших регіонах, що дозволяє більш якісно і з меншими витратами організувати свою діяльність або поїздку. До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо. Тут велике значення має наявність при готельних комплексах спеціальних залів, обладнання для зв'язку (телефони, факси, Інтернет), приміщення для ведення переговорів та ін.
Етнічний туризм - поїздки з метою побачень з рідними та близькими. Ця форма туризму пов'язана з відвідуванням і виїздом у віддалені регіони або інші країни. Туристичні організації допомагають з оформленням проїзних квитків, закордонних паспортів, візових формальностей.
Спортивний туризм - поїздки з метою участі в спортивних заходах та підтримки улюблених команд. До послуг туристичних фірм звертаються керівники спортивних команд, організатори змагань, об'єднання вболівальників та окремі громадяни.
Релігійний туризм - подорож, яка має за мету виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць та ін. Як правило, туристичні фірми обслуговують, в основному, традиційні маршрути.
Пригодницький туризм - туризм пов'язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя. При організації таких турів, пригоди можуть бути підготовлені спеціально і забезпечені всіма можливими засобами безпеки. Останнім часом винятком стають подорожі з незапланованими пригодами. В основному, це стосується мисливського туризму, сплавів гірськими річками, подорожей у незаселені та необжиті місця та ін. Соціальний туризм - це подорож із метою участі в громадських заходах (мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші).
Екологічний туризм - екскурсії та подорожі з турботою про навколишнє середовище. В процесі подорожі екскурсоводи пояснюють необхідність охорони природних ресурсів, важливість захисту навколишнього середовища. В багатьох випадках екотуризм стає супутником і невід'ємною частиною інших видів туризму.
Сільський, зелений туризм - тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість з метою відпочинку та ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями, звичаями. Цей вид туризму часто використовують сім'ї з дітьми, міська молодь, які намагаються вибратись на природу на вихідні дні або в короткотермінові відпустки. До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний, військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших. Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей. Ціль туристичної поїздки може бути будь-яка і, якщо туристичне підприємство може організувати виконання поставленої мети шляхом надання відповідних послуг, то туристична подорож здійснюється. Всі ці види туризму тісно переплітаються між собою і виділити їх у чистому виді не завжди можливо. Наприклад, діловий туризм може поєднуватись з екскурсійним або спортивним, етнічний - з релігійним, екскурсійний - з рекреаційним і т.д. Завдання туристичного підприємства - надати клієнту максимум можливостей по поєднанню різних видів туризму.
3. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура. Туризм в Україні.
За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце в 2008 році.
Згідно рейтингу Всесвітньої Організації Туризму, Україна займає 8 місце у світі за кількістю туристичних візитів. Країну щороку відвідують більше 20 мільйонів туристів (25,4 млн. у 2008 р.), в першу чергу із країн східної Європи, а також західної Європи, США і Японії. Сфера індустрії гостинності України включає як активні види відпочинку і спортивного туризму, (наприклад гірськолижний спорт) так і подорожі пізнавального характеру, на базі багатої археологічної і релігійної історії країни. У світі стають відомими численні лікувальні курорти, розташовані буквально у всіх регіонах України.
В Україні є великі рекреаційні ресурси, які мають міжнародне значення. Природний потенціал України складають узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більш як 3 тис. природних озер і 22 тис. Штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, якиймає не тільки внутрішнє, але й міжнародне значення. В Україні створено 11 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій.
4. Особливості природних рекреаційних ресурсів. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.
Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Україні станом на 2017 рік налічує 7 найменувань, що приблизно становить 0,65% від загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі (1073 станом на 2017 рік).
12 жовтня 1988 року Україна, ще перебуваючи у складі СРСР, ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, а перша українська пам'ятка увійшла до переліку об'єктів Світової спадщини 1990 року на 14-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО. Надалі список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні поповнювався у 1998, 2005, 2007, 2011 та 2013 роках. Крім того, список пам'яток зазнавав змін та розширювався у 2005, 2008, 2011 та 2017 роках.
Так, 2005 року зазнала змін буферна зона об'єкта Київ: собор святої Софії та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра, 2008 року незначних змін зазнав об'єкт Ансамбль історичного центру Львова, 2011 року об'єкт Букові праліси Карпат було розширено за рахунок включення до Списку об'єктів Світової спадщини давніх букових лісів Німеччини, а 2017 року цей об'єкт було розширено за рахунок об'єктів з 9 європейських країн, у тому числі було додано 9 українських об'єктів.

Завдання 2. Опрацювати матеріал в інтернет – ресурсі та скласти карту туристичних районів України.
1.На вашу думку, яку роль займає туризм в нашій країні? Його види та чинники. Куди б ви помандрували в ролі туриста, і чому ?
Домашнє завдання
1. Опрацювати § _42__ підручника.
2. Підготувати міні - проект на тему: «Я вирушаю до…. » (туристичний район за вибором) (3-4 рівень)

Урок за 29.04.2020
Тема. Міжнародний туризм. Основні туристичні регіони світу. Країни світу з найбільшою кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО
Мета: Розглянути особливості основних видів міжнародного ту­ризму; охарактеризувати головні об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО; розвивати вміння порівнювати та узагальнювати, аналізу­вати статистичні та картографічні матеріали, створювати мульти­медійні презентації; виховувати економічне мислення, розуміння об’єктивності світових інтеграційних процесів.
Поняття та терміни: «туризм», «рекреаційні ресурси», «інфраструктура  туризму».

Яке значення для економіки України має розвиток туризму? Розвиток туризму в Україні дозволить створити тисячі робочих місць, що має особливе значення з огляду на наслідки економічної кризи.
Як ви гадаєте, чому розвиток туризму сьогодні набув особливого значення у світі?
Сучасне світове господарство не може існувати без різноманітних форм міжнародних економічних зв’язків. Головними з них є: зовнішня торгівля товарами, кредитно-фінансові відносини, науково-технічні зв’язки, надання послуг та міжнародний ту­ризм. Вони охоплюють велику кількість міжнародних операцій, в яких беруть участь практично всі країни.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Міжнародний туризм
Туризм — сукупність галузей виробничої та невиробничої сфери, діяльність яких спрямована на надання населенню послуг відпочинку.
Міжнародний туризм базується на потужній туристичній інфраструктурі.
За цілями розрізняють п’ять основних напрямків туризму: рекреаційний (оздоровчий), екскурсійний (пізнавальний), науковий, діловий, релігійний.
Особливе місце у сфері туризму посідають країни Європи. А особливо європейські держави-карлики: їхня спеціалізація — обслуговування туристів. На одного мешканця Андорри, Монако, Сан- Марино та Ліхтенштейну протягом року припадає 100 туристів.
Розвиткові міжнародного туризму сприяє Шенгенська угода, яка була укладена 25 березня 1995 р. Бельгією, Францією, Люксембургом, Німеччиною, Нідерландами, Іспанією, Португалією, Італією, Грецією та Австрією. Угода передбачає вільне переміщення транспорту, громадян, послуг і товарів без прикордонного та митного контролю. Географія  світового туризму сьогодні розширюється (таблиця)
За даними таблиці визначіть основні напрямки розвитку туризму регіонів світу
Туризм
Пляжний

Гірськолижний, санний

Пізнавальний
(історико-культурний)
• Південь Італії
• Південь і Схід Іспанії
• Острів Сардинія (Італія)
• Балеарські та Канарські о-ви
(Іспанія)
• Мальта
• Узбережжя Адріатики
• Золоті Піски (Болгарія)
• Багами
• Флорида (США)
• Гаваї (США)
• Тихоокеанське узбережжя
Мексики
• Лазурний берег (Рів’єра)
• Південний берег Криму (Україна)
• Острів Балі (Індонезія)
• Куба

• Альпи (Швейцарія,
Італія, Австрія, Франція)
• Скандинавські гори
(Норвегія, Швеція)
• Фінляндія
• Кордильєри та Скелясті
гори (США, Канада)
• Високі Татри (Польща,
Словаччина)
• Карпати (Словаччина,
Україна, Румунія)
• Піренеї та Сьєрра-Невада
(Іспанія)
• Гімалаї (Непал)
• Саппоро, Нагано (Японія)
• Австралійські Альпи



• Греція
• Єгипет
• Ізраїль
• Італія
• Ватикан
• Іспанія
• Мексика
• Франція
• Чехія
• Угорщина

































Екологічний (зелений )

Гральний

Нові види туризму
• Екваторіальні ліси Латинської
Америки
• Екваторіальна Африка
• Східна Африка
• Сибір (Росія)
• Північ Канади
• Аляска (США)
• Монте-Карло (Монако)
• Лас-Вегас, Атлантік-Сіті
(США)
• Сан-Сіті (Південна
Африка)
• Екстремальний
(Арктика,
Антарктида)
• Космічний

Туристичний бізнес можна справедливо вважати бізнесом ХХІ ст., тому що він є одним з найбільш динамічних і прибуткових серед усіх галузей світового господарства. Про це свідчать доходи від туризму, що складають 8 % світового експорту і 30 % міжнародної торгівлі послугами та щорічне зростання світових туристич­них потоків на 4-5 %. Так, за даними Всесвітньої організації туризму (ВОТ) в 1950 р. кількість туристів у всьому світі складала 25 млн, а обіг туріндустрії — 2,1 млрд дол., у 1995 р. відповідно — 400 млн і 372,6 млрд дол., у 2008 р. — 922 млн та 944 млрд. За про­гнозами СОТ найближчим часом кількість туристів перевищить 1 млрд., а доходи від туризму в 2016 склали 1570 млрд. дол., а в 2020 р. — до 2000 млрд. дол.
В окремих країнах туризм дає чималі прибутки у загальній еко­номічній діяльності, випереджаючи іноді промисловість та сіль­ське господарство. Навіть у США землі, зайняті під рекреаційний комплекс (хоч і в 10 разів менші за площею, ніж сільськогосподарські), дають утричі більший щорічний прибуток. У деяких країнах внесок від туризму у валовий національний дохід складає 15-35 %. До них належать Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Портуґалія.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Завдання 1. Проаналізуйте карту атласа «Міжнародний туризм» та визначте:
а) напрямки основних туристичних потоків;
б) країни, в яких прибутки від туризму перевищують видатки на туризм, поясніть причини цього явища;
в) країни, в яких  велика частка ВВП залежить від туризму;
Завдання 2. Проаналізуйте дані таблиць та визначте, які регіони світу є найбільш популярними серед туристів, які регіони отри­мують найбільші доходи від туристичного бізнесу. Поясніть, чому Європа посідає ключові позиції у міжнародному туризмі.
Країни, які мають найбільші доходи від надання туристичних послуг іноземним туристам – 2016.
Місце
Країна
Доходи, млрд дол.
1
США
96,7
2
Китай
65,7
3
Іспанія
57,8
4
Франція
54,2
5
Італія
42,7
6
Велика Британія
37,6
7
Німеччина
36,0
8
Австралія
22,2
9
Австрія
18,9
10
Туреччина
18,5

Країни, які приймають найбільшу кількість іноземних туристів – 2016.
Місце
Країна
Кількість туристів, млн осіб
1
Франція
82
2
США
50
3
Іспанія
35
4
Італія
32
5
Китай
47
6
Велика Британія
22
7
Канада
21
8
Мексика
20
9
Туреччина
20
10
Австрія
19

Ситуація в туризмі дуже динамічна, і цей динамізм засвідчують щорічні зміни у десятці провідних держав.
2. Об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО
Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді.
-                За даними карти і таблиці визначіть:
5 географічних регіонів, визначених ЮНЕСКО:
Європа і Північна Америка
Азія і Океанія
Арабські країни
Латинська Америка і Кариби
Африка
Регіон ЮНЕСКО
Культурний тип
Природній тип
Змішаний тип
Загалом
 %
Африка
42
33
3
78
9%
Арабські країни
60
4
1
65
7%
Азія і Тихоокеанський регіон
129
48
9
186
21%
Європа і Північна Америка
375
56
9
440
49%
Латинська Америка і Кариби
83
35
3
121
14%
Загалом
689
176
25
890
100%

Презентація окремих об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО, створених учнями.

V. ПІДСУМОК УРОКУ 
Яке значення міжнародного туризму?
Валютні надходження від міжнародного туризму дозволяють створити резерви іноземної валюти, щоб потім обміняти її на світовому ринку на інші необхідні товари та послуги.
У більшості країн Європи частка туризму у валовому національному продукті займає досить вагому частку: в Іспанії - 4,3%, у Греції - 6,4%, країнах Центральної та Східної Європи - більш як 7,0%, Республіці Кіпр - 25% тощо. У ВВП України ця частка складає менше 1%. Співвідношення між іноземними туристами і туристами, які від'їжджають з України, складає 1:10, в той час як для позитивного впливу його повинно бути 1:3.
Найбільша кількість туристів у світі відвідує Європу - 74,2%, 16,7% подорожує Північною Америкою, 3,2 - Латинською Америкою, 3,4% приїздить на Близький Схід, 1,8% - в Африку, 1,7% - Азію та Австралію.
Надходження валюти у відсотках розподіляється наступним чином: у європейські країни - 62,4%, країни Північної Америки - 16,4%, Латинської Америки - 11,7%, африканські країни - 2,5%, Азію та Австралію - 4,5%, на Ближній Схід - 2,5%.
Проаналізувавши ці дані, приходимо до висновку, що частка Європи по доходах менша, ніж по відвідуванню туристів. Це пов'язано в  першу чергу з поширенням тут короткочасних поїздок у сусідні країни, дещо нижчими цінами на туристичні послуги у ряді європейських країн.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
 Підручник, опрацювати § 43  підручника.
Завдання. Визначте позитивні та негативні наслідки розвитку туризму в будь-якій країні світу.




Урок за 04.05.2020
Тема. Роль науки й  освіти в  суспільстві. Найвідоміші центри науки та охорони здоров’я в  Україні й  світі
Мета: сформувати в учнів систему знань про роль науки й освіти в суспільстві, особливості наукової й  освітньої діяльності, джерела фінансування науки й  освіти, форми просторової організації наукових досліджень та освіти: технополіси, найвідоміші наукові центри в  світі та Україні, охорону здоров’я, найвідоміші центри охорони здоров’я в  Україні та світі; розвивати вміння оцінювати вплив чинників на розвиток освіти й  науки в  країні; виховувати відповідальне ставлення до навчання.
Хід уроку
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ
1.     Чим відрізняється освіта від науки?
2.     Які ви знаєте заклади освіти, науки та охорони здоров’я?
3.     Які вам відомі заклади освіти і науки в Миколаївській області?
4.     Як організована система охорони здоров’я у Миколаївській області?

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 Науково-технічний прогрес у виробництві зумовив необхідність здобуття загальної освіти більшістю громадян як основи для досконалого опанування нових професій, що виникли з переходом до машинного виробництва. Тому наука та освіта поступово ставали все важливішими чинниками соціально- економічного розвитку людської цивілізації. Надзвичайно важливо розуміти особливості геопросторової організації наукової діяльності, освіти, охорони здоров’я.
Вивчення нового матеріалу
1.     Роль науки й освіти в суспільстві
-        Яка роль науки і освіти в суспільстві?
-        Як змінилась роль науки і освіти в суспільстві в різних історичних проміжках?
Наука — це вид людської діяльності, спрямований на пізнання світу, здобуття нових знань про природу й суспільство. У давнину переважав релігійний світогляд, який ґрунтувався на вірі в надприродне походження світу. Шляхом міркувань і нагромадження щоденного досвіду стародавні мислителі поступово заклали основи раціонального сприйняття світу.
      Із винаходом писемності з’явилася можливість передавати від покоління до покоління щоразу більше точних знань про навколишній світ, способи боротьби із хворобами, господарювання, мистецтво управління державами та регіонами тощо. Основну роль у збереженні та поширенні знань серед громадян держав узяла на себе освіта. Вона стала способом входження людини у світ науки й культури.
Наука в сучасному її розумінні почала формуватися в період XVII — початку XIX ст. Науково-технічний прогрес у виробництві зумовив необхідність здобуття більшістю громадян загальної освіти як основи для досконалого опанування нових професій, що виникли з переходом до машинного виробництва. Тому наука та освіта поступово ставали все важливішими чинниками соціально-економічного розвитку людської цивілізації. Відповідно зріс авторитет вчених та викладачів, учителів. Поява освітніх закладів — шкіл, академій та університетів — сприяла накопиченню, створенню й поширенню знань.
Сьогодні неможливо уявити сучасну людську цивілізацію з її технологіями без наукової діяльності. Саме тому рівень розвитку науки в країні визначає рівень її економіки, лідерство та авторитет у світі. Із кожним роком щораз більше поглядів у всьому світі прикуті до церемонії вручення Нобелівських премій у Стокгольмі (Швеція). Ці почесні нагороди вчені отримують за видатні наукові досягнення, що свідчить про визнання ролі науки й освіти в розвитку людської цивілізації 
2.     Наукова діяльність та охорона здоров’я
Завдання. За матеріалом підручника та системи інтернет дайте характеристику науковій діяльності світу та України.
Завдання. За матеріалом підручника та системи інтернет дайте характеристику всесвітньовідомим технополісам світу.
Завдання. За матеріалом підручника та системи інтернет дайте характеристику охорони здоров’я у світі.
Завдання. За матеріалом підручника та системи інтернет дайте характеристику розвитку медичній справі в Україні та особливостям фінансування закладів охорони здоров’я в Україні та світу.
1. Якою є роль науки й освіти в суспільстві?
 2. Які складові необхідні для потреб науки?
3. Яким чином можуть фінансуватися наука й освіта в державі?
4. Що таке технополіси? За рахунок чого вони є найефективнішими в сучасній науково-освітній діяльності?
5. Назвіть найвищі за рейтингом світові та українські вищі навчальні заклади.
6. Які ви знаєте найвизначніші оздоровчі заклади в Україні та світі?
Самостійна робота з картою
1. Нанесіть на контурну карту основні світові технополіси
Підсумок уроку
VІI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацювати матеріал підручника (§44).
2) Знайти в мережі Інтернет інформацію про наукові журнали, присвячені географічним наукам. Підготувати коротке повідомлення на основі однієї зі статей, що вас зацікавила (3-4 рівень)

Урок за 18.05.2020
Тема уроку: Фінансові послуги


Очікувані результати: учень називає ознаки понять «кредит», «фінансовий центр», «офшор»; розуміє взаємозв’язок між рівнем розвитку господарства і обсягом фінансових послуг у країні; пояснює значення фінансового сектору економіки держави та роль фінансових знань для формування добробуту кожної людини; показує на карті найбільші міжнародні фінансові центри – Лондон, Нью-Йорк, Сингапур, Сянган (Гонконг), Токіо, Шанхай, Мумбаї, Франкфурт-на-Майні, Чикаго; країни-офшори.
Прийом «Пошук суперечливих точок зору» ( проблемне питання, дослідження)
Чи згодні ви з висловом, що фінанси вирішують все?

 МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель: Сучасний світ неможливо уявити без фінансів. Вони забезпечують функціонування усіх сфер людського суспільства. Використання фінансової інформації, застосування фінансових знань є необхідними елементами будь-якого напряму діяльності людини. А що про фінансові справи знають наші вчителі
Отже багато де чого не зрозумілим є у цій діяльності, тож будемо вчитися.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Жив був фараон. Були в нього раби, які вдень і вночі будували йому піраміду. Та раби були нещасними, і тому працювали погано. Будова затягнулася. Раби могли повстати в будь-який момент. - Дивіться, - сказав фараон жерцям - внизу довгі шеренги закованих у ланцюги рабів несуть по одному каменю. Їх охороняє безліч солдатів. Чим більше рабів, тим краще для держави - так ми завжди вважали. Але, чим більше рабів, тим більше доводиться побоюватися їхнього бунту. Ми підсилюємо охорону. Ми змушені добре годувати своїх рабів, інакше, вони не зможуть виконувати важку фізичну роботу. Але вони - все одно, ліниві і схильні до бунтарства... І був у нього жрець на ім'я Демон Кратій. Одного разу він сказав фараонові: - Дивися, як повільно вони рухаються, а зледачіла варта не поганяє їх батогами і не б'є, навіть здорових і сильних рабів. В мене є одна ідея. Можна зробити так, що вони будуть рухатися набагато швидше і їм не потрібна буде варта. Охоронці теж перетворяться на рабів. А звершити це все можна так. Нехай сьогодні ввечері, перед заходом сонця, глашатаї рознесуть указ фараона, в якому буде сказано: «Зі світанком нового дня, всім рабам дарується повна свобода. За кожен камінь, доставлений в місто, вільна людина буде отримувати одну монету. Монети можна буде обміняти на їжу, одяг, житло, палац у місті і навіть на саме місто, якщо назбирати достатньо монет. Відтепер ви - вільні люди»... Вранці наступного дня жерці і фараон знову піднялися на майданчик штучної гори-піраміди. Картина, що постала їхнім поглядам, вражала уяву. Тисячі людей, колишніх рабів, наввипередки тягли ті ж камені, що й раніше. Обливаючись потом, деякі несли по два камені. Інші, у яких було по одному, бігли, піднімаючи пил. Деякі охоронці теж тягли каміння.
 Люди, які відтепер вважали себе вільними, адже з них зняли кайдани, прагнули отримати, якнайбільше жаданих монет, щоб збудувати своє щасливе життяДемон Кратій ще кілька місяців провів на своєму майданчику, із задоволенням спостерігаючи за подіями внизу. А зміни були колосальними. Частина рабів об'єдналася в невеликі групи, спорудили візки і, доверху навантаживши їх камінням, обливаючись потом, штовхали ці візки. - Вони ще багато пристосувань навигадують, - із задоволенням думав про себе Кратій, - ось уже й послуги внутрішні з'явилися: рознощики води та їжі. Скоро оберуть собі начальників, суддів. Нехай вибирають, адже вони вважають себе вільними. А суть не змінилася, вони, як і раніше, тягають каміння...
Для чого потрібна фінансова грамотність?
Фінансова грамотність допомагає зрозуміти ключові фінансові поняття і використовувати їх для прийняття рішень про доходи, витрати і заощадження, для вибору відповідних фінансових інструментів, планування бюджету, нагромадження коштів на майбутні цілі тощо. Фінансово грамотні люди більшою мірою захищені від фінансових ризиків і непередбачуваних ситуацій. Вони відповідальніше ставляться до управління особистими фінансами, здатні підвищувати добробут за рахунок розподілу наявних грошових ресурсів і планування майбутніх витрат.
Чи пов'язані фінанси з благополуччям? Де живе благополуччя?
Фінанси пов’язані з благополуччям. Названо країни, в яких все добре. Лондонський аналітичний центр Legatum Institute склав рейтинг найбільш процвітаючих країн світу в 2017 році в рамках щорічного дослідження Prosperity Index.
Експерти оцінили 149 держав за вісьмома критеріями: економіка, освіта, охорона здоров'я, особиста свобода, безпека, свобода підприємництва, управління і соціальний капітал. Лідером рейтингу опинилася Норвегія, яка в минулому році займала друге місце. У березні цього року  була визнана також лідером за рівнем щастя. Серед найбільш неблагополучних країн в рейтингу стали: Чад, Афганістан, Судан, Центральноафриканська Республіка та Ємен.(Показати на карті). Україна порівняно з минулим роком опустилася на п'ять позицій і тепер посідає 112 місце.
Найслабшими "місцями" України назвали безпеку та медицину, однак кращою в країні експерти визнали освіту. https://24tv.ua/viznachili_naybilsh_blagopoluchni_krayini_u_2017_rotsi_n896662
Фінансові посередники були викликані до життя ще у стародавньому світі у вигляді обмінювальних контор. Такі контори були прообразами сучасних банківських установ — вони надавали послуги з обміну грошей; надавали консультації щодо того як краще розмістити вільні кошти та як забезпечити зберігання коштів, що на той час здійснювалось у храмах. Відома біблійська притча про те, як слід поступати з коштами
Господар, від'їжджаючи у далеку путь, викликав до себе трьох своїх рабів і дав одному десять таланів (тодішніх монет), іншому - п'ять таланів, а третьому - один талан і наказав розпоряджатись ними до свого приїзду. Перший раб віддав отримані гроші морським торговцям, незабаром вони повернули йому борг і дали йому за користування ще стільки ж. Другий раб надав ці гроші купцям і через якийсь час також мав вдвоє більше. А третій раб боявся, щоб у нього злодії не вкрали отриманий талан, тому він закопав його у землю і чекав господаря. Нарешті господар повернувся і викликав своїх рабів для звіту. Перший раб віддав йому двадцять таланів і розповів як він використовував гроші господаря. Другий також віддав вдвічі більшу суму. Третій же відкопав свою одну монету і повернув її. Тоді сказав йому господар: "Поганий рабе, не зумів ти розпорядитись навіть тим малим, що тобі було надано. Тому і це від тебе забереться".
Звичайно, біблійська притча має декілька підтекстів, але один із них - треба брати участь у живому потоці життя, сприяти діяльності людей, тільки це є правильний шлях. Звідси ж походить крилатий вислів "закопав свій талант у землю", який характеризує людину, що не зуміла розпорядитись своїми потенційними перевагами, отриманим талантом від природи. Адже для того, щоб ці переваги, талант був реалізовані, необхідна копітка праця. Відомо ж вислів "талант - це не те, що на тарілочці, це те, що пробиває собі дорогу, як трава крізь асфальт".
Муніципалітети багатьох міст прагнуть залучити великі фінансові установи з метою перетворення в МФЦ. Ряд країн зацікавлені у формуванні власних МФЦ, так як ці центри сприяють значному припливу капіталів у країну, приносять великі доходи у вигляді податків у тому числі на доходи високооплачуваних службовців, і забезпечують зростання зайнятості.У нашій країні провідну роль у фінансово-кредитному та бухгалтерському обслуговуванні відіграють банки. В Україні існує дворівнева банківська система. Перший рівень очолює головний банк — Національний банк України (НБУ), який розташований у Києві. Він надає кредити уряду та іншим банкам. Другий рівень представлений комерційними банками.
Учитель: Рейтинг самих надійних банків України в 2019 році складено Форіншурером (Інтернет видавництвом) на базі офіційної  статистики українських  банків, наданої НБУ.
ТОП-рейтинг українських та іноземних банків: січень 2019 року https://forinsurer.com/rating-banks
1. *Системні державні банки по версії НБУ
Під надійністю банку слід розуміти здатність фінансового інституту чинити опір несприятливим факторам, проте надійність і вірогідність дефолту - поняття різні.
Прийом «Картографічна лабораторія»
Опрацьовати три типи офшорних банківських (фінансових) центрів) (Показати на  карті).
I тип — нью-йоркська модель — передбачає спеціальні формально встановлені домовленості з такими авторитетними фінансовими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На цих ринках установлюються спеціальні рахунки окремо від внутрішніх, і ці рахунки вільні від обмежень, які відносяться до внутрішнього фінансового ринку (наприклад, резервні вимоги). Існує корпоративне оподаткування; місцевий гербовий збір (на ринку Токіо), може допускатися (Сінгапур), а може не допускатися оподаткування ділових цінних паперів (ринок Нью-Йорку, Токіо).
II тип — лондонська модель. У Лондоні, Гонконзі фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку. У цих містах офшорний ринок — це просто офшорні угоди між нерезидентами, тому що внутрішні і зовнішні угоди об’єднані. На офшорних ринках даної моделі існує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів.
III тип — «податкове сховище». До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткування ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії.
До першої групи входять країни, які завдяки власній економічній потужності посідають провідні позиції на світовому фінансовому ринку: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Швейцарія, Франція, Італія, Нідерланди, Канада та Австрія. Серед 20 найбільших комерційних банків світу за розмірами активів дев’ять є японськими, дев’ять — європейськими та два — американськими. Серед найбільших 1000 банків світу майже чверть розташована на території США. Банківська система США залишається найпотужнішою у світі, хоч утримувати свої позиції їй стає все важче.
До другої групи відносять країни, у яких сконцентровані філії найбільших світових банків (широко представлений іноземний банківський капітал із високорозвинених країн) і які мають міцні позиції національних кредитних підрозділів. Це нові індустріальні країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, а також ряд країн із перехідною економікою. Найбільш привабливими серед країн із перехідною економікою на ринку фінансових послуг є Угорщина та Польща. Особливо активно працюють тут банки США, країн Західної Європи та Японії (Показати на  карті).
Третю групу представляють країни, які не мають власної потужної банківської системи та стійкої валюти. Натомість тут розміщують свої відділення та представництва банки, які належать переважно до першої групи. Наприклад, Люксембург є одним із найбільших міжнародних банківських центрів за наявності невеликої кількості банків у самій державі.
З’явилися також потужні фінансові центри в Гонконгу, Сингапурі, Бахрейні, країнах Карибського басейну, які обслуговуються переважно американськими й канадськими банками. (Показати на  карті). На території нашої країни законодавчо визначено існування семи вільних економічних зон(частина території країни з особоивим режимом управління і пільговими умовами діяльності ): Сиваш, Донецьк, Азов, Закарпаття, Яворів, Славутия, Трускавець та функціонує 10 спеціальних  економічних зон
негативні риси «офшор»)
Негативними сторонами діяльності офшорних зон є
 – недобросовісна податкова конкуренція та, відповідно, уникнення від сплати податків;
нестабільність економіки у зв’язку з перспективою
  акумуляції в офшорних зонах великих обсягів капіталу;
відтік капіталу;
зростання тінізації економіки;
- зростання безробіття в країнах-донорах.
позитивні риси «офшор»)
Позитивний ефект від діяльності офшорних юрисдикцій, який пов’язаний із припливом капіталу, є таким:
- створення сприятливого інвестиційного клімату
 та збільшення обсягів інвестування, а відповідно, і позитивних наслідків в економіку країн від капіталовкладень ;
-розвиток фінансових ринків;
 -створення робочих
 місць,;
 -відсутність необхідності контролю за діяльністю офшорних компаній органами влади цих країн.
Батьківщиною офшорів вважають Стародавню Грецію, де після введення в Афінах податку на експорт та імпорт товарів купці вирішили торгувати на сусідніх островах, на яких податків не існувало взагалі. Уперше в сучасному розумінні, слово “офшори” було використане в Англії на початку XVIII ст. І спочатку мало негативне значення. Офшори означало — погане.
На сьогодні найвідомішими офшорними зонами світу є Панама, Кіпр, Гібралтар, Багамські острови, Ліхтенштейн та Ірландія. Усього в Україні працюють офшорні компанії з 35 юрисдикцій. Найбільш популярним залишається Кіпр.
Прийом «Роблю висновок»
Ефективне функціонування будь-якої ринкової економіки потребує добре розвиненого фінансового ринку. Темпи зростання цього сектору особливо високі в тих країнах, господарство яких зазнає стрімкої модернізації. Через ринок фінансових послуг як посередника відбувається рух коштів від їхніх власників до користувачів. Роль посередників виконують фінансові установи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди тощо.
- Опрацювати § 45,  усно дати відповіді на питання ст. 216.

Домашня заготовка «Що таке ІТ - послуги?» 
Урок за 20.05.2020
Тема: ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА
Мета: охарактеризувати поняття «глобальні проблеми людства»; визначити причини виникнення, особливості кожної з проблем, можливі шляхи розв’язання; розвивати уміння оцінювати наслідки прояву глобальних проблем на сучасному етапі розвитку людства, уміння самостійно опрацьовувати різноманітні джерела географічних знань.
Обладнання: політична карта світу, атласи, підручники, доповіді, комп’ютерні презентації
Основні поняття: глобальні проблеми людства, військовий конфлікт, тероризм, демографічна ситуація, демографічний вибух, альтернативні джерела енергії, продовольча криза, екологічна криза.


Поясніть твердження:
§                 «Раніше природа лякала людину, а тепер людина лякає природу» (Ж. І. Кусто).
§                  «Ми отримали у спадок несказанно прекрасний сад, але наша біда в тім, що ми погані садівники» (Д. Дарелл).
III.              Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Процес взаємодії суспільства і природи дійшов кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства з усією природою планети. Науково-технічна революція призвела, з одного боку, до формування у людства всеохопної системи знань і технологій, з другого — до збільшення антропогенного впливу на природу. Сформувалися складні господарські системи, вплив яких поширюється на весь світ. Як результат — почав зростати взаємозв’язок і взаємозалежність господарського та політичного життя країн і народів світу. Сутність цих процесів і явищ породжує глобальні проблеми, тобто проблеми, що стосуються всього людства. Вони охоплюють усі аспекти відносин між державами світового співтовариства, між суспільством і природою, формування умов життєдіяльності людства.
«Асоціативний кущ»: З чим у вас асоціюється поняття «глобальні проблеми».
Науковці налічують кілька десятків проблем, які за своєю всеосяжністю можна вважати глобальними. Усі глобальні проблеми можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні.
Тому сьогодні ми спробуємо розібратися в сутності глобальних проблем, визначити причини їх виникнення та способи подолання.
IV.           Вивчення нового матеріалу
1. Словникова робота
Глобальні проблеми людства – це проблеми, які охоплюють весь світ, створюють загрозу для його сьогодення і майбутнього і вимагають для свого розв’язання спільних зусиль всіх держав і народів.
2.Слово вчителя
– Які проблеми сучасності, на ваш погляд, можна було б віднести до глобальних?
Серед глобальних проблем, які стоять нині перед людством, найгострішими є:

§                 Проблема війни і миру.
§                 Екологічна проблема.
§                 Сировинна і енергетична.
§                 Демографічна.
§                 Продовольча.
§                 Проблема освоєння Світового океану.
§                 Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються.
§                 Мирне освоєння космосу.
§                 Боротьба з невиліковними хворобами.
Також людство хвилюють проблеми:
·                 Дефіцит демократії
·                 Бюрократизм
·                 Тероризм
·                 Піратство
·                 Криза культури і духовності
·                 Урбанізація
·                 Проблема молоді і т.д
План.
а) сутність глобальних проблем людства.
б) причини виникнення.
в) способи подолання.
 (в ході роботи учні заповнюють табл. «Глобальні проблеми людства» (1.Назва проблеми/ 2. Суть проблеми/ 3. Шлях вирішення проблеми)

1.               Проблема війни і миру

Проблема збереження миру і відведення світової війни. Це проблема №1. За підрахунками вчених, за всю історію людства у світі було 14,5 тисяч війн, у яких загинуло 3,5 млрд. осіб. Нова світова війна неминуче буде ядерною, і наслідки її будуть жахливі - загроза існування Землі. До слова запрошується представник Ради Безпеки і Співробітництва, який висвітлить проблему війни і миру в сучасному світі.

Практичне завдання. Прокоментуйте:
 мал.54, ст.100 «Кількість збройних конфліктів»;
мал. 56, с. 101 «Країни, що належать до світових лідерів за витратами на оборону»

Поряд з даною проблемою на сьогодні гостро стоять проблеми міжнародної злочинності (сіцілійська “мафія”, американська “коза-ностра”, колумбійські наркокартелі тісно співпрацюють між собою і заробляють сотні мільйонів доларів) та тероризм (є проявом глобальної злочинності і часто породжений регіональними конфліктами), а також сучасне піратство (напад у відкритому морі на судна з метою захоплення і пограбування)
Чи можете ви навести приклади позитивних змін на шляху до вирішення проблеми?

2.               Демографічна і продовольча проблеми

Із зростанням кількості населення виникає низка проблем: забезпечення людей продуктами харчування:
-2/3 людства мають дефіцит продуктів харчування;
- Північна Америка і Західна Європа - надлишок продовольства;
- голодуючі регіони – країни Азії, Африки, Латинської Америки
- екстенсивний шлях вирішення проблеми ( вичерпав себе);
- інтенсивний (нові технології; нова техніка; біотехнології; нові високоврожайні сорти; меліорація, механізація; хімізація. 

Чи можна вважати, що “демографічний вибух” закінчився?
Яку допомогу надають розвинуті країни, щоб розв’язати продовольчу проблему на планеті?
Чи не перебільшуєте ви суть демографічної проблеми, адже проблема перенаселення досить успішно розв’язується у ряді азіатських кра­їн, таких, як Південна Корея, Китай?
3.               Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються та проблема боротьби з невиліковними хворобами

ü              Рівень доходів на душу населення у розвинутих країнах в 10 а, то й у 100 разів вищий ніж в країнах, що розвиваються. Цей розрив щорічно наростає!
ü              За даними ООН, лише за одну хвилину вмирає від 25 до 30 дітей, здебільшого в країнах, що розвиваються.
ü              Тривалість життя у Андоррі становить 83 роки, Японії, Сан-Марино, Швейцарії - 81 рік, Мозамбіку, Замбії - 37 років
Тобто ви стверджуєте, що головною передумовою подолання багатьох хвороб є подолання бідності?
Якщо проблема бід­ності буде вирішена, то й зникнуть всі соціальні проблеми?
Чи по­трібна, на вашу думку, така допомога пострадянським країнам, на­приклад Україні?
Як світова спільнота може пом’якшити проблему відсталості країн, що розвиваються?
4.               Сировинна і енергетична та проблема освоєння Світового океану

За останні 50 років людство використало понад 60 % усього палива з розвіданих запасів. Постає проблема пошуку нових родовищ і видобування корисних копалин у важкодоступних районах, на шельфах морів та океанів.
Щороку у води Світового океану потрапляє понад 10млн.т нафти. Поясніть, як нафтова плівка впливає на живі організми океану.
Як проблеми Світового океану стосуються України?
Чи можете ви навести прилади конкретних заходів, які запроваджують для розв’язання сировинно-енергетичної проблеми?

5.               Екологічна проблема та мирне освоєння космосу



ü              кількість техногенних відходів за останні 30 років із 40 виросли до 100 млрд т;
ü              територія України розглядається в світі як район планети, де стан природного довкілля оцінюється як несприятливий, а в окремих місцях - критичний. Україна входить в десятку лідерів по викидам шкідливих речовин в атмосферу.
Практичне завдання: За картами атласу регіони і країни, де найбільше проявляються екологічні проблеми
Чому екологічні проблеми поширені повсюдно?
Що потрібно робити, для того щоб ця екологічна криза не переросла в глобальну екологічну катастрофу?


ü              Які проблеми на сьогодні являються найбільш актуальними?
ü              Що їх поєднує?
ü              Які існують шляхи вирішення?
Слово вчителя. Ми розібрали далеко не всі глобальні проблеми, які стоять перед людством. Сподіваюся, що ви зрозуміли головне: глобальність проблем потребує таких же глобальних, загальних дій. Сьогодні людство стоїть перед вибором: або воно мобілізує всю силу сучасної науки і техніки, щоб швидко вирішити всі проблеми нашого часу, або деградацію біосфери зупинити буде вже неможливо.
Мета нашого уроку була не залякати вас або зіпсувати настрій, ні! Головною метою стояло наштовхнути вас на думку про подальший благополучний розвиток людства, одже ви молоде, прогресивне, підростаюче покоління яке і є нашим майбутнім. Можливо серед вас сидять майбутні винахідники та науковці, і мені б дуже хотілось щоб ви війшли в історію не як винахідники нової суперпотужної зброї, а світ вас знав як вченого - розробника альтернативного виду енергії, обо вченого який зміг зупинити рак та СНІД.
VII.         Домашнє завдання
·                 Опрацювати параграф 

·                 Поміркувати над проблемним питанням с. 102

Урок за 25.05.2020.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЯ.
Вивчаючи населення України та світу, ви вже ознайомилися з особливостями його відтворення й розміщення. Ці особливості спричинили демографічну проблему, яка дедалі загострюється. У цілому демографічна проблема полягає у стрімкому зростанні кількості населення в країнах, що розвиваються, і в загрозі депопуляції, тобто перевищенні кількості померлих над кількістю народжених, в економічно розвинених країнах. Обидва процеси є негативними для людства. Крім того, до демографічної проблеми можна віднести й швидкі темпи розростання міст і міських агломерацій та збільшення неконтрольованої міграції.
На сьогоднішній день найгостріша демографічна ситуація склалася в країнах, що розвиваються. В окремих країнах Африки, Південної і Центральної Америки кількість
населення подвоюється кожні 20—30 років. Це переважно економічно слаборозвинені, бідні країни. Стрімке зростання кількості населення в них спричиняє існування великого числа безробітних і бездомних, збільшення неконтрольованих потоків мігрантів до розвинених країн Європи.
Зараз точно невідомо, яку максимальну кількість населення зможе прогодувати наша планета. За різними джерелами, ця цифра коливається від 10 до 20 млрд осіб. Ніхто не знає, що станеться, коли цієї межі буде досягнуто. Щоб запобігти можливим демографічним катастрофам, уряди більше ніж 100 країн почали реалізовувати програму планування сім’ї. Кількість населення планети припинить зростання лише за умови, якщо кожна родина матиме не більше трьох дітей.
2 ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА.
Із демографічною тісно пов’язана й продовольча проблема, яка визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє та майбутнє населення планети. Співвідношення кількості населення та обсягу продуктів харчування визнано однією з найважливіших глобальних проблем людства. Кількість голодуючих людей у світі постійно зростає. За різними підрахунками, щоденно на нашій планеті недоїдають від 1 до 1,5 млрд осіб. Найбільше голодуючих у країнах, що розвиваються. У розвинених країнах добове споживання їжі досягає в середньому 3300 калорій, а в країнах, що розвиваються, — не більше ніж 2200. Мінімальна норма, визначена ООН, складає 2400 калорій.
Уперше на актуальність проблеми співвідношення зростання кількості населення
і наявності продовольства ще на початку XIX ст. вказав англійський економіст і публіцист То-мас Мальтус Він обґрунтував неминучість негативних наслідків збільшення кількості населення та звернувся до проблеми її оптимізації. Ідеї Т. Мальтуса лягли в основу мальтузіанства як сукупності концепцій, де необмежене зростання кількості населення розглядається як головна причина соціальних лих, політичних потрясінь та екологічних катастроф.
Способи вирішення продовольчої проблеми донині не зовсім зрозумілі. Вочевидь, вони не обмежені сферою власне сільського господарства. Є підстави вважати, що важливим напрямком вирішення проблеми голоду є перехід від «зеленої» революції до революції генетичної. Запровадження досягнень біотех-нології стане істотним внеском у вирішення продовольчої проблеми.
За додатковими джерелами знайдіть інформацію про причини наукових розробок та створення генетично модифікованих продуктів. Із яких причин і хто працював над цими розробками?

ВИСНОВКИ
• Демографічна проблема в країнах, що розвиваються, полягає у стрімкому зростанні кількості населення. Економічно розвиненим країнам загрожує депопуляція. Обидва процеси негативні для розвитку людства.
• Найгостріша демографічна ситуація склалася в країнах, що розвиваються. Стрімке зростання кількості населення в них спричиняє збільшення числа безробітних і бездомних, а також неконтрольованих потоків мігрантів.
• Із демографічною тісно пов'язана продовольча проблема. За різними підрахунками, щоденно на нашій планеті недоїдають від 1 до 1,5 млрд осіб. Найбільше голодуючих у країнах, що розвиваються.
• Способи вирішення продовольчої проблеми не обмежені сферою сільського господарства. Важливим напрямком розв'язання проблеми голоду є перехід від «зеленої» до генетичної революції та запровадження досягнень біотехнології.


Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)