7 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

16.03

 ТЕМА.  Л.Пономаренко «Гер  переможений».Загальнолюдська ідея гуманізму й толерантності

 І. ЗАПИТАННЯ ДО УЧНІВ

 -    Чи тримали ви коли-небудь в руках пташку?

    Як  відчуває себе пташка у полоні?

-   А що  відчуваєте зараз ви?

-  Що відчуває пташка, коли її випустили на волю?

-  Давайте і ми зараз випустимо наших уявних пташок на волю, а разом з    ними і ваші побоювання, розчарування, негаразди.

(випускаємо  пташок  в уявне небо) і налаштовуємося на плідну працю.

   УЧИТЕЛЬ: У середньовічних рицарських романах про короля  Артура

розповідалося, що на королівських бенкетах рицарі сідали за круглий стіл, щоб не було суперечок із приводу того, хто сидить на почесному кінці столу, а кому дісталося непочесне місце. Згодом круглий стіл став традиційним  на міжнародних конференціях, дипломатичних переговорах.

       Вислів «сісти за круглий стіл» тепер означає почати  миролюбні переговори, доброзичливий обмін думками.

       У нас сьогодні є чудова нагода сісти за УЯВНИЙ круглий стіл, щоб дати відповідь на питання: « Чи важко бути людиною?»

        Якщо відповісти на нього не абстрактно, а згадуючи реальні ситуації, то іспит на право називатися цим високим іменем ми складали з раннього віку досить часто, здебільшого навіть не задумуючись, а інколи й не усвідомлюючи цього.

       Сьогодні ми розглянемо ще одну грань цієї проблеми – бути людиною, коли тобі важко, коли ти зазнав поразки, коли тебе принижують, коли, здається, про це й думати зайве.

       Сприятиме  нам у цьому неперевершена письменниця Любов Пономаренко і її новела «Гер переможений».

      Щоб глибше зрозуміти твір,треба  вивчити біографію письменниці, епоху, відтворену у творі, події ВВ війни, працювати з теоретичним матеріалом.

 ІІІ Опрацювання навчального матеріалу.

1.     З’ясування емоційного враження від твору.

Що ви знаєте про війну?

Які асоціації виникають у вас зі словом війна?

 Учитель. Давно відгриміла найстрашніша війна ХХ століття. Усе менше залишилося її очевидців – сивих ветеранів, які ще пригадують роки, коли здавалося, що розпечене від гарячого заліза небо злилося з багряною від крові землею…

2.  Розповідь про війну

Війна. Вимов це слово – і побачиш, як у наших вкритих сивиною бабусь і дідусів зразу зникне усмішка з обличчя, на чоло ляжуть глибокі зморшки, а в очах з’явиться невимовний сум. Війна… У цьому слові – біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт. Це чорна ганебна сторінка в історії людства, події, від яких мимоволі здригнешся і тихенько помолишся, щоб такого більше не було.

Фашисти прийшли на нашу землю, щоб захопити її багатство, поневолити наш народ, зробити його рабом своєї імперії. Вони не тільки топтали нашу землю, а хотіли розтоптати саму душу народу, спаплюжити її. А вона виявилася безсмертною, душа народу.

З 1941 по1944 роки Україна була окупована німецькими військами. Київ оборонявся 2 місяці. Вороги втратили близько 100 тисяч війська. Але захисники Києва були оточені. У полон потрапило майже 660 тисяч осіб, з яких 60 тисяч – командирів. 73 дні тривала оборона Одеси.

 О. Довженко писав у «Щоденнику», як 13 січня 1942 року в 30-градусний мороз німці вели на розстріл роздягнених, босих, у кайданах 100 матросів.

Люди дивилися і завмирали від страху. А потім, ризикуючи потрапити під кулі, знімали з себе одяг і кидали матросам. Але ті не поспішали підіймати, немов не помічаючи морозу, який палив їх вогнем, ішли вони на страту з гордо піднятими головами, співаючи пісню про море…

   Початком визволення України стала Сталінградська битва, у якій німецька армія втратила 1,5 млн. осіб. Тисячі німецьких солдат та офіцерів потрапили в полон…

            Всяка війна страшна і непотрібна людям. З великим нетерпінням, надією і страхом чекали  рідні повернення солдата з війни і на українській землі і на німецькій, особливо діти:

Лужок, дві яблуні та хатка,

Вечірній промінь на вікні,

А на воротах свого татка

Чекають діти із війни.

 так писав М.Стельмах.

       Велика вітчизняна війна завдала багато горя людству. З обох боків загинуло більше 22 мільйонів осіб, 50 мільйонів було поранено. Кругом голод, розруха.

        Досить складним завданням, що постало перед  українським народом з визволених окупованих  територій була відбудова.

        Відбудовчі роботи починалися одразу після звільнення того чи іншого населеного пункту. Труднощі відбудови також посилювалися браком робочої сили. Тому часто використовували полонених німців.

УЧИТЕЛЬ.

          На цю тему писала Любов Пономаренко –  українська письменниця, чиє ім’я не потрапляє на слух з виходом кожної нової книги. Для когось це може виявитися зовсім новим, але насправді Пономаренко вже має декілька книг, в яких зібрані її оповідання та повісті. Пильний консерватор, закохана в життя і в людей, людина, митець суворої правди. Читаючи її твори можна і наплакатися і насміятися. А головне – задуматися, що дає силу людям, як вижити в цій надто суворій дійсності і залишитися людиною.

ОПРАЦЮВАТИ СТАТТЮ ПІДРУЧНИКА С 243

4. Виразне читання новели.

5.Бесіда на закріплення емоційного сприйняття

- Чи змінився ваш настрій після того, як ви прослухали новелу?

- Який він?

- над чим спонукає замислитися цей твір?

6. Жанровий аналіз новели.

 Учитель.Твір «Гер переможений»  Л.Пономаренко за  будовою й ознаками жанру суттєво відрізняється від раніше прочитаних оповідань.

Безперечно, основні ознаки оповідання в ньому збережено: невеликий обсяг, мінімальна кількість героїв, основними подіями охоплено короткий відрізок часу. Проте цей твір є новелою.

Новела – невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію зі стрімким розвитком сюжету і несподіваним фіналом.

-         Доведемо, що «Гер переможений» Л. Пономаренко за жанром – новела.

-         Поміркуйте, у чому незвичайність події? ( через 50 років жінка знайшла в стіні будинку фотокартку дітей полоненого німця, який будував його і загинув на її очах)

-         Що більше цікавить авторку: незвичайна подія чи персонажі?

   ( персонажі )

-         У  новелі персонажі також особливі: потрапляють у незвичайні життєві обставини, таких ми не звикли бачити у повсякденному житті, вони вражають нас таємницями, глибиною своєї душі.

-         Доведіть, що Фрідріх – новелістичний герой. ( в умовах війни, полону зумів зберегти любов до дітей, пошану до прекрасного, витонченого, не відплачує злом ворогам.

-         У новелі обов’язково присутній ще один персонаж – оповідач.

-         Від чийого імені ведеться розповідь?( Спочатку маленька дівчинка, а потім доросла жінка) Наведіть прикладами з тексту.

-         Чи має право героїня ненавидіти німця? ( так бо вони пережили багато горя)

-         Адже саме діти спізнали всі труднощі життя в німецькій окупації, це вони місяцями ховалися у товарних поїздах, пробираючись у тил, ставали синами полків, героями-партизанами, полоненими фашистських концтаборів..

Отже, цей твір є новелою, тому що він має динамічний сюжет, стрімкий розвиток подій, несподівану розв’язку. Головною ознакою новели є психологізм: глибоке проникнення митця в душі героїв, уміти розкрити причини їхньої поведінки.      

7. Бесіда за прочитаним.

-         Чому твір так закінчується?

-         Що спонукало героїню твору розповісти цю історію?

-         Хто перший почав ставитися до німців милосердно?

                  (прочитайте уривок

-         Чому полонені німці зводили квартал з любов’ю і розпачем? Коли був розпач, а коли виникла любов.        

-         Що спонукало Фрідріха садити квіти? Що він відчув, що думав при цьому?         

-         Чи важко залишатися людиною в таких умовах?     

-         Що послужило головною причиною самогубства Фрідріха?         

-         Чи засуджує автор когось із персонажів?         

-         Чому ви так думаєте?        

-         Чого від вас очікує письменниця?       

-         Яка основна думка твору?  

      Війна закінчилася. Багато людей загинуло, виконуючи свій обов’язок перед  батьківщиною: чоловіки, яких чекали дружини, сини, яких чекали матері, юнаки, яких чекали дівчата. Хтось повернувся  до рідних домівок цілим і неушкодженим, хтось – покаліченим. А хтось не повернувся назавжди

         Одним ставили пам’ятники та обеліски, іншим – простий дерев’яний хрест, а хтось лежить безіменний на просторах своєї батьківщини, або на чужій землі. Але будь-яка людина, чи то ворог, чи то свій заслуговує на те, щоб його поховали по-людськи.

  На кладовищах Польщі, Німеччини, інших міст Європи місцеві жителі доглядають могили загиблих під час різних воєн. У тому числі й могили ворожих армій.

Іспанський генерал Франко поставив пам’ятник усім іспанцям, які загинули під час громадянської війни – монархістам, «франкістам», республіканцям, комуністам, як людям одного народу.

   Очевидно, можна розділити людей за вірою, класовою, партійною, національною чи іншою приналежністю, однак є ще щось таке, що їх об’єднує, зближує. Любити людей, поважати їх, відноситися до них з добром – це значить виявляти гуманність.

-         Зачитайте, як помер Фрідріх і як його поховали?

-         Чи гуманно поступили на той час з Фрідріхом?  Чому?

-         Чи повинні ми виправити помилки наших батьків?

( так, він прийшов як ворог, але тепер, переможений, набрав подоби звичайної людини, яку вже неможливо ненавидіти…)

2.Гронування. Ключове слово – гуманізм

 3.Есе «Чи важко бути людиною»

Висловіть свої власні думки про  роль гуманізму у розвитку людства, духовності кожної людини на основі новели «Гер переможений»

                VI.Домашнє завдання:

Написати продовження новели.
  

Урок за 23 березня 2020 року.

Тема. Л. ПОНОМАРЕНКО. «ГЕР ПЕРЕМОЖЕНИЙ». Особливості ХУДОЖНІх ЗАСОБів НОВЕЛИ

1.   Запитання за змістом прочитаного.

— Як характеризує Фрідріха те, що він любив садити квіти й робити прикраси зі шматочків цегли?

— Чому німець викликає в нас співчуття?

2.   Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, який полягає у виділенні особливо значущого елемента  художнього образу. Через художню деталь виявляється спосіб художнього мислення письменника, поета. Художня деталь може бути речовою, портретною, пейзажною, інтер'єрною, психологічною, мовною.

Визначте, які художні деталі присутні в новелі Л. Пономаренко «Гер переможений», з’ясуйте їхню роль у творі. Зробіть висновок.

Художні деталі

Квітка наклумбі — несподіваність і всеперемагаюча сила добра. 

Хрест — крах надій і сподівань.

Фотографія дочок Фрідріха в білих сукенках — згадки про мирне життя й жаль за ним.

Міцні будинки — потяг до будування, а не до руйнування, закладений у людині.

Прикраси на будинках: сонце й квіти — потяг до краси, бажання зробити приємне.

Речі та їжа, що їх жінки давали полоненим: старий піджак, картуз, картопля — милосердя, прощення.

Цигарка охоронця, якою він пригощає полонених,— співчуття, людяність.

Висновок. Усі ці промовисті деталі яскраво передають дух повоєнного часу і його трагедію, гуманізм наших співвітчизників і жаль за змарнованими людськими життями.

3.   Подумай.

«Чи прийнятні в художній літературі грубі, неестетичні деталі й подробиці?»

4.   Опрацювання пам’ятки.

Пам’ятка «Вимоги до написання твору»

Чітко визначте й висвітліть напрями розкриття теми.

Дотримуйтеся композиції творчої роботи.

Доступно, зрозуміло та грамотно викладіть власні думки.

Під час написання твору важливі:

— глибока змістовність,  самостійність аналізу;

— емоційність і стислість; образність вислову, оригінальність;

— стилістична довершеність, лексичне багатство;

— орфографічна й пунктуаційна грамотність;

— логічні висновки;

— охайність.

5.   Виконання письмової роботи.

Складіть характеристику героїв новели:

— авторки-оповідачки,

— полоненого.

Домашнє завдання. Закінчити письмову роботу.

24.03.2020

Тестові завдання з теми «ТВОРЧІСТЬ В. СИМОНЕНКА, М. ПАВЛЕНКО, Л. ПОНОМАРЕНКО».

  1 рівень (тести)

1.У вірші В. Симоненка «Лебеді материнства» якими очима заглядає в шибку казка?

А) синіми;     Б) зеленими;   В)  карими;   Г) сивими .

2.  Заклик «мріяти й шукати, доки жити» звучить у   вірші В.  Симоненка:

А)  «Лебеді материнства»;  Б)  «Гей, нові Колумби  й  Магеллани»;

В)  «Перехожий»;   Г)  «Ти знаєш, що ти   — людина?»

3. До чого закликає В. Симоненко в поезії  «Ти знаєш, що ти   — людина?»

А) жити й кохати;  Б) працювати й творити;  В) мріяти й фантазувати.

4. У якій поезії В. Симоненка ліричного героя у важку хвилину підтримають рідні верби і тополі?

А)  «Гей, нові Колумби й  Магеллани»;   Б) «Лебеді материнства»;

В)  «Перехожий»;   Г)  «Ти знаєш, що ти   — людина?»

5. Як ставилися вдови до полонених німців? (Новела «Гер переможений»)

 А)із співчуттям;  Б) зі зневагою;  В) із ненавистю;  Г) із байдужістю.

6. Як поховали Фрідріха?

А) скромно;    Б) не по-людськи ;    В) із почестями.

7. Що було в отворі на місці цеглини?

А) хустина;   Б) рукавиця;  В) стрічка;  Г) іграшка.

8. Основні події повісті М. Павленко «Русалонька із 7-В…» відбуваються:

 А) у місті Вишнопіль;  Б) у місті Києві;  В) у селі Половинчик;  Г) у Миргороді.

9. Кому з роду Кулаківських допомагає Софійка?

А) Васюні ;   Б) Фролу;   в); Якову;   г) Вадимові.

10. Про що попереджає М. Павленко, зобразивши рід Кулаківських?

А) треба боятися привидів;   б) не можна забувати про сімейні реліквії;             в) не робити тяжких гріхів, щоб нащадки через них не страждали.

2 рівень

1.     Чи правильно вели себе діти з полоненими в новелі Л. Пономаренко «Гер переможений»? Аргументуйте відповідь.

2.     Як ви розумієте вислів із поезії В. Симоненка «Гей, нові Колумби й  Магеллани» :

 «Шкварити байдужість на вогні!» ? 

3 рівень

Напишіть міні-твір на тему: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

06.04.2020
   Тема. О. ОЛЬЖИЧ. Українські національні герої,лицарі духу. «ЗАХОЧЕШ — І БУДЕШ». Романтичний максималізм, сила  духу, життєрадісність, шляхетність, патріотизм, висловлені  образним словом

Українська історія багата на великі й героїчні моменти, але достатньо в ній і темних та болючих сторінок, що їх воліли б ми вирвати й не мати в цій великій книзі, з якої народ має вчитися славних і добрих діл. Та суспільство не повинно боятися глянути правді в лице, зокрема в тій хвилині, коли дійсність вимагає, щоб її бачити тверезо, а не через рожеві окуляри ідилії. Про це будемо говорити сьогодні.

Складання психологічного портрета О. Ольжича.

(О. Ольжич — патріот, розумна, високоосвічена людина, мужній, оптимістичний, діяльний та ін.)

Опрацювання біографії поета за підручником ( с. 247 )

Виразне читання вірша «Захочеш — і будеш».

Словникова робота.

Затям — зрозумій, запам’ятай.

Ниць — униз.

Петáрда — вибуховий пристрій застережної дії.

Сумлíння — совість, внутрішній голос, суддя, який оцінює наші думки та вчинки. Воно може підказати нам правильне рішення й застерегти від неправильного.

Запитання за змістом твору.

— Який настрій, які думки навіює поезія Олега Ольжича?

— Що нового вніс у літературу Ольжич? (Поет створив героїчний образ сильної людини, героя-трагіка, героя-оптиміста, він вірив у незбагненну силу, високі потенціальні можливості українців у боротьбі за національне визволення й відродження української державності.)

Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Випишіть із тексту цитати, які найбільше сподобалися, визначте їхню роль у розкритті теми та ідей поезії.

Зразок.

Захочеш — і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.

Людина має в собі невичерпні сили, про які вона навіть не здогадується. Безмежна її любов до батьківщини, мужність, з якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України, душі народу якої часто не збагнути іншим.

Творча робота.

Складіть асоціативний ряд до слова «патріот».

Зразок

Патріот — Батьківщина, волонтер; людина, яка поважає традиції, історію, культуру; захисник, дім, любов...

Домашнє завдання.

Уміти виразно читати вірш О. Ольжича «Захочеш — і будеш», робити ідейно-художній аналіз поезії, вивчити напам’ять (за бажанням).

07.04.2020 . Тема.О. ТЕЛІГА. «СУЧАСНИКАМ». Моральний заповіт нащадкам.

У нашій історії чимало яскравих жінок, але мало в кого така біографія. «Темно-бронзове волосся, відкрите обличчя… У полон погляду її зеленкуватих очей потрапляли навіть, здавалося б, невиліковно байдужі чоловіки»,— так згадували Олену Телігу її сучасники. Серце Українки з великої літери, тієї, кого називатимуть Божим перстом, зупиниться на тридцять шостому році. Похоронять без останньої сповіді, без труни. А відтак згадуватимуть як про ту, яка, разом із Лесею Українкою,— «найвизначніша жіноча постать в українській літературі».

Ознайомлення з біографією письменниці (підручник,с.250)

Виразне читання поезії О. Теліги «Сучасникам».

Запитання за змістом прочитаного.  

— Яке враження у вас склалося від поезії?

— Який настрій створює вірш?

— Які роздуми навіює?

Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Визначте художні особливості або складіть паспорт-характеристику вірша О. Теліги «Сучасникам».

Зразок.

Тема	Послання в майбутнє, звернення до нащадків
Ідея	Авторка закликає горіти душею, діяти сміливо, виробити в собі рису суворої самодисципліни та обов’язку, не втрачати людських рис на тернистих шляхах випробувань
Мотив	Автобіографічний, усеперемагаючого життєлюбства
Жанр лірики	Громадянська (патріотична)
Художні засоби
епітети	«хуртовині сніжній», «у холодній зливі», «ясних привітів»
метафори	«Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі». «Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»
риторичні оклики	«Не треба слів! Хай буде тільки діло!»
звертання	«О, краю мій, …»
інверсія	Хуртовині сніжній
образи-символи	вогонь, вода, вітер — символізують буремність, неспокій, очищення, оновлення

Висновок. Лірична героїня вірша О. Теліги «Сучасникам» — сувора й спокійна, зі стоїчним характером. Вона живе повнокровним життям, у якому переплелися радість і горе, сміх і біль. Вона щедра, і що віддає — не міряє, її серце загартоване, вона поважає більше діло, ніж слово.

Створення психологічного портрета.

Змалюйте психологічний портрет ліричної героїні вірша «Сучасникам».

(Сильна, мужня, сувора, щира, вразлива, тверда, безкомпромісна…)

  Домашнє завдання

Уміти розповідати про життя та творчість О. Теліги, характеризувати її творчість; навчитися виразно читати, аналізувати вірш «Сучасникам», вивчити напам’ять (за бажанням).

  

13.04.2020

ТЕМА. ОЛЕКСАНДР ГАВРОШ. „НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ІВАНА СИЛИ”. ПОВІСТЬ ПРО ПРИГОДИ УКРАЇНСЬКОГО СИЛАЧА

Конкурс „Знавець силачів”

За дві хвилини слід записати на аркуші якомога більше найсильніших казкових героїв.

Наприклад, Микита Кожум'яка, Фет-Фрумос, Геракл, Ілля Муромець, Котигорошко, Альоша Попович тощо.

Навчальна лекція

Олександр Гаврош народився 26 березня 1971 року в Ужгороді. Закінчив факультет журналістики Львівського Національного університету імені Франка. Працює в закарпатських та всеукраїнських ЗМІ. Член Асоціації українських письменників. Переможець „Коронації слова” 2007 року (ІІ місце) та лауреат 2008 року за п'єси „Ромео і Жасмин” і „В Парижі красне літо...”. Автор поетичних збірок „Фалічні знаки” („Дніпро”, 2004).

Іван Фірцак — Кротон народився в селі Білки 28 липня 1899 року.

З двадцяти років працював у Празі вантажником. Дивував неймовірною силою. Став відомим завдяки вуличним кулачним боям. Неодноразовий переможець у змаганнях з важкої атлетики. Чемпіон Чехословаччини з рукопашного бою й важкої атлетики.

Залишив любительський спорт. Працював артистом празького „Герцферт-цирку”. Виступав у 64 країнах світу. Цирковий псевдонім — Іван Сила. Коронні номери:

• виходив на сцену та виносив на плечах циркову трупу на спеціальному манежі;

• рвав залізні підкови й ланцюги; жонглював важкими предметами (гирі, кулі, штанги);

• лежав на розбитому склі, тримаючи на собі 500 кілограмів маси;

• зубами чи носом тягнув вантажівки; забивав кулаками цвяхи в дубові дошки і витягав їх зубами; гнув пальцями залізні прути та цвяхи, робив з них різні фігури, які роздавав глядачам.

В Іспанії убив руками бика. За це його назвали Кротоном — іменем античного героя, який, прийшовши на олімпійський стадіон з биком на плечах, протримав його так півтори години.

Іван Фірцак одружився з повітряною гімнасткою чешкою Руженою Зікл. Вони мали восьмеро дітей. Чимало з них теж були дуже спортивними й виступали в їхньому родинному цирку, з яким Фірцаки їздили Закарпаттям. Дружина пережила видатного силача на п'ять років. Вони створили унікальну програму, з якою об'їздили всі великі міста Європи та Америки. Переможець конкурсу краси чоловічого тіла в Парижі. У силових змаганнях неодноразово перемагав найсильніших боксерів і борців. 1928 року названий найсильнішим чоловіком світу. Англійська королева власноруч вручила Кротону пояс, манжети та шолом, оздоблені золотом та діамантами. Після однієї з перемог у Бразилії вболівальники переможеного розтрощили Фірцаку череп. Вижив, прооперований у США, — частину черепа замінили золотою пластиною. У 30-ті роки повернувся на батьківщину. Виступав у містах і селах Чехословаччини. Після входження Закарпаття до складу Радянського Союзу працював на різних роботах. Не припиняв свої циркові виступи аж до смерті — на сценах клубів та сільських майданчиках його знамениті номери могли бачити усі закарпатці. Помер 10 листопада 1970 року. Похований у селі Білки на Іршавщині.

Виразне читання повісті в підручнику (с.254-с.261)

Літературна  вікторина

1. Кому О. Гаврош присвятив повість „Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”? (Антону Копинцю, який записав історію про Івана Силу)

2. На якому виді транспорту Іван прибув до столиці? (На поїзді)

3. Як звали малого, що утікав від крамарів? (Міхал Голий з Привокзальної)

4. Яку роботу порадив хлопець Івану Силі? (Вантажити вагони)

 5. Що згадував Іван, лежачи на дерев'яному ліжку? (Згадував рідні гори, батьків, домашні страви, свою кирпату сусідку.)

 6. Яка була оплата за вантаж мішків? (Одна монета за 50 кг вантажу.)

 7. Як звали знаменитого бійця атракціону? (Велет)

 8. Хто переміг у двобої Велета та Івана Сили? (Іван Сила).

 9. Хто зацікавився Іваном після двобою? (Доктор Брякус).

 10. Де очікував Міха свого товариша Івана, поки той обідав у доктора Брякуса? (На яблуні біля двору) 11. Ким виявився доктор Брякус? (Тренером)

12. Що запропонував доктор Брякус молодому силачеві? (Запропонував тренувати його, ще й платити при цьому гроші.)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Прочитати твір до кінця. Вміти відповідати на запитання, вміщені в підручнику. Підготувати повідомлення про улюблений вид спорту.

14.04.2020

ТЕМА УРОКУ. ОЛЕКСАНДР ГАВРОШ. «НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ІВАНА СИЛИ». ІВАН СИЛА – УТІЛЕННЯ НЕПЕРЕМОЖНОГО ДУХУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЙОГО ДОБРОТИ Й ЩИРОСТІ.

Закінчити РЕЧЕННЯ.

ОЛЕКСАНДР ГАВРОШ НАРОДИВСЯ…

(26 БЕРЕЗНЯ 1971 РОКУ В УЖГОРОДІ).

ЗАКІНЧИВ ФАКУЛЬТЕТ…

(ЖУРНАЛІСТИКИ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ФРАНКА).

Є ЧЛЕНОМ АСОЦІАЦІЇ …

(УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ).

У 2007 РОЦІ СТАВ ПЕРЕМОЖЦЕМ …

(КОРОНАЦІЇ СЛОВА» 2007 РОКУ (ІІ МІСЦЕ).

БУВ ЛАУРЕАТОМ …

(«КОРОНАЦІЇ СЛОВА»  2008 РОКУ ЗА П’ЄСИ «РОМЕО І ЖАСМИН» І «В ПАРИЖІ КРАСНЕ ЛІТО…»; ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕЙТИНГУ «КНИЖКА РОКУ-2008» ЗА КНИГУ «ПРИГОДИ ТРИЧІ СЛАВНОГО РОЗБІЙНИКА ПИНТІ» («ВИДАВНИЦТВО СТАРОГО ЛЕВА», 2008).

Скласти  ПЛАН  ДІЙ «ЩО РОБИТИ, ЩОБ БУТИ ЗДОРОВИМ?»

ОРІЄНТОВНІ ВІДПОВІДІ:

·    ЗАЙМаТиСЯ СПОРТОМ;

·     ПЕРЕГЛЯНуТи СВОЄ ХАРЧУВАННЯ;

·      ЗБАЛАНСУваТи  НАВЧАННЯ І ВІДПОЧИНОК;

·      ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ СЕРЙОЗНИХ ХВОРОБ РОБиТи МЕДИЧНІ ОБСТЕЖЕННЯ.

Прочитайте ВИСЛОВИ

 ВЕЛЕТЕНЬ У ГРОМАДІ, ЯК ПРАВДА В ПОРАДІ.

 БЕЗ ДІЛА СЛАБІЄ СИЛА.

 СИЛА БЕЗ ГОЛОВИ ШАЛІЄ, А РОЗУМ БЕЗ СИЛИ МІЛІЄ. (НАРОДНА МУДРІСТЬ)

Дайте відповідь на запитання

-  ЧИ МОЖЕМО МИ СТВЕРДЖУВАТИ, ЩО ЗА ЖАНРОМ ЦЕ ПРИГОДНИЦЬКА ПОВІСТЬ?  

 - З ЧОГО ВОНА СКЛАДАЄТЬСЯ? ЧИМ ВИ МОЖЕТЕ ПОЯСНИТИ ТАКИЙ ПОДІЛ?                                                                                 

 - ЧИМ, НА ВАШУ ДУМКУ, ЦІКАВИЙ ТВІР  О.ГАВРОША?

(КНИГА ЦІКАВА НАСАМПЕРЕД ТИМ, ЩО ЗВЕРТАЄ УВАГУ НА ЦІКАВУ ІСТОРИЧНУ ОСОБУ.)

 ІСТОРИЧНІ ФАКТИ У ТВОРІ

       ІВАН ФІРЦАК, ПРОТОТИП ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ ФІЛЬМУ "ІВАН СИЛА",  НАРОДИВСЯ 1899 РОКУ В         С. БІЛКИ (ІРШАВСЬКОГО РАЙОНУ НА ЗАКАРПАТТІ), У СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ, ЯКА НАЛЕЖАЛА ДО СЕРЕДНЯКІВ. НЕЙМОВІРНА ФІЗИЧНА СИЛА ЮНАКА ШВИДКО ПРИВЕРНУЛА ДО НЬОГО УВАГУ. У ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ІВАН, ЯКИЙ ОТРИМАВ ПРІЗВИСЬКО СИЛА, ПОДАВСЯ НА ЗАРОБІТКИ ДО ПРАГИ. У 1919 Р. ІВАН ФІРЦАК ПОТРАПЛЯЄ НА ПРАЗЬКИЙ ЗАВОД І ПРАЦЮЄ ТУТ ДЕЯКИЙ ЧАС. НЕВДОВЗІ ІВАН ВЛАШТУВАВСЯ ВАНТАЖНИКОМ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ВОКЗАЛІ. ТАМ ДІЯЛА ЧІТКА ОПЛАТА ЗА КОЖНИЙ ПЕРЕНЕСЕНИЙ КІЛОГРАМ ВАГИ. НОРМУ АТЛЕТ ВІДРОБЛЯВ ЗА ПІВДНЯ.

СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЯК СПОРТСМЕН-АМАТОР СТАВ ВІДОМИМ ТА ПОПУЛЯРНИМ У 20-Х РОКАХ, КОЛИ ПОЧАВ ПЕРЕМАГАТИ НА БІЙЦІВСЬКИХ ТУРНІРАХ І ЗМАГАННЯХ У ПРАЗІ. ПЕРШИМ СПОРТИВНИМ ПОЄДИНКОМ ДЛЯ ЗАКАРПАТЦЯ СТАВ БІЙ ІЗ МАНДРІВНИМ СИЛАЧЕМ ВІЛЕТОМ, ЩО ЗАРОБЛЯВ СОБІ НА ПРОЖИТОК ВИСТУПАМИ НА ВУЛИЧНИХ АРЕНАХ. БІЙ ДЛЯ ВІЛЕТА СКІНЧИВСЯ ПОВНОЮ ПОРАЗКОЮ. ПІД ЧАС ПОЄДИНКУ ІВАНА ФІРЦАКА ПОМІЧАЄ ТРЕНЕР ОНДРЖЕЙ НЕЙМАН, ЯКИЙ НА ТРИВАЛИЙ ЧАС СТАЄ НАСТАВНИКОМ СИЛАЧА. ФІРЦАК НАЗИВАВ ЙОГО «ПАНОМ ПРОФЕСОРОМ». ЮНАК ТРЕНУВАВСЯ ІЗ 25-КІЛОГРАМОВОЮ ГИРЕЮ. НЕ ТІЛЬКИ НОСИВ ЇЇ ВДОМА У ДВОРІ, А ТАКОЖ ЇЗДИВ ІЗ  НЕЮ  ТРАМВАЄМ.
У 1922 РОЦІ НА ЧЕМПІОНАТІ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ З ВАЖКОЇ АТЛЕТИКИ ІВАН ФІРЦАК ПІДНЯВ ВАГУ 150 КГ І ЗДОБУВ ЗОЛОТУ МЕДАЛЬ. СТАВ ПЕРШИМ ВАНТАЖНИКОМ В ІСТОРІЇ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОГО СПОРТУ, ЩО ВИГРАВ ПЕРШІСТЬ РЕСПУБЛІКИ. НЕЗАБАРОМ СТАВ ЧЕМПІОНОМ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ З РУКОПАШНОГО БОЮ. ВІН НЕОДНОРАЗОВО СТАВАВ ПЕРЕМОЖЦЕМ ПРАЗЬКОГО КЛУБУ ВАЖКОАТЛЕТІВ «ПРАГА-БУБЕНЕЧ». ІВАН ФІРЦАК 70 РАЗІВ ПЕРЕМАГАВ У БОРОТЬБІ З ГИРЬОВОГО СПОРТУ, БУВ ПЕРЕМОЖЦЕМ КОНКУРСУ КРАСИ ТІЛА В            ПАРИЖІ.
ОДНИМ ІЗ СУПЕРНИКІВ ІВАНА ФІРЦАКА БУВ ЧЕМПІОН КРАЇНИ КОЛАР ГРДЛІЧКА, З ЯКИМ ВІДБУЛАСЬ СУТИЧКА В РЕСТОРАНІ «СЛОВАН». ФІРЦАК БУВ ЗМУШЕНИЙ ЗАПЛАТИТИ ШТРАФ, ТАК ЯК ЧЕХ СЛУЖИВ У ПОЛІЦІЇ. ПІСЛЯ ОФІЦІЙНОГО ВИГРАШУ ПЕРШОСТІ ІВАНОВІ ТАКОЖ ЗАПРОПОНУВАЛИ СТАТИ ПРАВООХОРОНЦЕМ, АЛЕ    ВІН     ВІДМОВИВСЯ.
ПІД ЧАС ПОЇЗДКИ ДО КАРЛОВИХ ВАР, АВТОМОБІЛЬ, ЯКИМ КЕРУВАВ ТРЕНЕР ІВАНА ФІРЦАКА, ПОТРАПИВ В АВАРІЮ. АНДРЖЕЙ НЕЙМАН ЗАГИНУВ, А ІВАН ШІСТЬ ТИЖНІВ ПРОВІВ У ЛІКАРНІ. ПОЛІЦІЯ ЗААРЕШТУВАЛА ЙОГО, ЗВИНУВАТИВШИ У ВБИВСТВІ. ЗГОДОМ ДВОЮРІДНИЙ БРАТ НЕЙМАНА АДВОКАТ ГАЙХЕЛ ВЗЯВ ФІРЦАКА НА ПОРУКИ, СПЛАТИВШИ ВЕЛИКУ ГРОШОВУ ЗАСТАВУ.

ЦИРКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЗАЛИШИВШИ АМАТОРСЬКИЙ СПОРТ, КРОТОН-ФІРЦАК ДОЛУЧИВСЯ ДО ЦИРКОВОГО МИСТЕЦТВА. ВІН СТАВ АРТИСТОМ ВІДОМОГО ПРАЗЬКОГО «ГЕРЦФЕРТ-ЦИРКУ». МАЧОК МАКЛЕР, ГОЛОВНИЙ ПОСТАНОВНИК, ЩО 30 РОКІВ ПРОПРАЦЮВАВ У ЦЬОМУ ЦИРКУ, ЗАПРОПОНУВАВ ІВАНОВІ СТАТИ ЗІРКОЮ АРЕНИ. З «ГЕРЦФЕРТ-ЦИРКОМ» ІВАН ФІРЦАК ОБ’ЇЗДИВ ПІВ СВІТУ, ПОЛОНИВШИ СВОЄЮ МАЙСТЕРНІСТЮ УГОРЩИНУ, БОЛГАРІЮ, ГРЕЦІЮ, РУМУНІЮ, ФРАНЦІЮ, ДАНІЮ, НІДЕРЛАНДИ, ПОЛЬЩУ, КАНАДУ, США ТА БАГАТО ІНШИХ КРАЇН. ЗАГАЛОМ ВИСТУПАВ У 64-Х КРАЇНАХ СВІТУ. ФІРЦАК, ЯКОГО НА АФІШАХ НАЗИВАЛИ ІВАН СИЛА, ВИХОДИВ НА СЦЕНУ ПЕРЕД ВЕЛИКИМИ АУДИТОРІЯМИ У ВІДНІ, БЕРЛІНІ ТА ВАШИНГТОНІ, ДЕ РВАВ ЗАЛІЗНІ ЛАНЦЮГИ, ЖОНГЛЮВАВ ВАЖКИМИ ПРЕДМЕТАМИ (ГИРІ, КУЛІ, ШТАНГИ), ЛЕЖАВ НА РОЗБИТОМУ СКЛІ, ТРИМАЮЧИ НА СОБІ 500 КІЛОГРАМІВ ВАГИ, ЗУБАМИ ТЯГНУВ ВАНТАЖІВКИ, ГНУВ ПАЛЬЦЯМИ ЦВ’ЯХИ, РОБИВ З НИХ РІЗНІ ФІГУРИ, ЯКІ РОЗДАВАВ ГЛЯДАЧАМ. ЗА ЙОГО ФЕНОМЕНАЛЬНУ СИЛУ, ТРЮКИ, БАГАТО УНІКАЛЬНИХ РЕКОРДІВ СВІТОВА ГРОМАДСЬКІСТЬ ПРИСВОЇЛА ІВАНУ ФІРЦАКУ          ІМ’Я   АНТИЧНОГО  ГЕРОЯ           КРОТОНА.
У США ІВАН ВИКОНАВ РЕКЛАМНИЙ ТРЮК: ЛІГ НА ЗЕМЛЮ Й ЛЕГКОВЕ АВТО ПЕРЕЇХАЛО ЙОМУ ЧЕРЕЗ ГОРЛО. ФОТОКАРТКА ЦЬОГО НОМЕРА ОБІЙШЛА ЧИМАЛО АМЕРИКАНСЬКИХ ГАЗЕТ. ЗГОДОМ ВІН УВІВ ЙОГО ДО СВОЄЇ ПРОГРАМИ ПІД НАЗВОЮ «ЛЮДИНА ПІД КОЛЕСАМИ МАШИНИ».
У 1927 Р. ВЛАСНИКИ КОНЦЕРНУ «ФОРД», НА ЗНАК ПОШАНИ, ПОДАРУВАЛИ ФІРЦАКУ ІМЕННИЙ АВТОМОБІЛЬ.

БІЙ З ДЖОНОМ ДЖЕКСОНОМ

ПІСЛЯ МІСЯЧНИХ ГАСТРОЛЕЙ «ГЕРЦФЕРТ-ЦИРКУ» В ЛОНДОНІ КОРОЛЕВА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ, ЯКА ВІДПОЧИВАЛА ЗІ СВОЇМ ПОЧТОМ У БЛЕКПУЛІ, ЗАПРОСИЛА ГОСТЕЙ ПОКАЗАТИ ПРОГРАМУ У П’ЯТИТИСЯЧНОМУ ЗАЛІ ЦИРКУ ТАУЕР. ТУТ ІВАН ТЯГНУВ ЛАНЦЮГОМ ВАНТАЖНУ МАШИНУ, НАПОВНЕНУ ЛЮДЬМИ. НА ПРОХАННЯ КОРОЛЕВИ ІВАН ФІРЦАК У ШКІРЯНИХ РУКАВИЦЯХ НА РИНЗІ ПОМІРЯВСЯ СИЛОЮ ІЗ СУПЕРВАЖКОВАГОВИКОМ, НА ТОЙ ЧАС ЧЕМПІОНОМ СВІТУ З БОКСУ ДЖОНОМ ДЖЕКСОНОМ. БІЙ ЗАКІНЧИВСЯ ПОРАЗКОЮ ДЖЕКСОНА, ЯКОМУ КРОТОН ПРОЛОМИВ ГРУДНУ КЛІТКУ — УДАР БУВ НАСТІЛЬКИ ПОТУЖНИМ, ЩО ТРІСНУЛА РУКАВИЦЯ. ПІСЛЯ ПОЄДИНКУ ДЖЕКСОН НЕ ВИТРИМАВ І ВИКИНУВСЯ З ВІКНА БАГАТОПОВЕРХОВОГО БУДИНКУ. ВНАСЛІДОК ЦЬОГО ВИПАДКУ ІВАН ФІРЦАК ЗАЗНАВ НАПАДУ ПРИХИЛЬНИКІВ ДЖОНА ДЖЕКСОНА, ЯКІ СИЛЬНО ТРАВМУВАЛИ ГОЛОВУ СПОРТСМЕНА ТА СПРИЧИНИЛИ ВІДКРИТИЙ ПЕРЕЛОМ ЧЕРЕПА. ВІДТАК, ЛІКАРІ ЗМУШЕНІ БУЛИ ІМПЛАНТУВАТИ ЗОЛОТУ ПЛАСТИНУ В ПОШКОДЖЕНУ КІСТКУ. ДВА МІСЯЦІ АТЛЕТ ХОДИВ ІЗ ЗАБИНТОВАНОЮ ГОЛОВОЮ, А НАДАЛІ ВИСТУПАВ У ПЕРУЦІ. В ЯКОСТІ КОМПЕНСАЦІЇ ТА ВИЗНАННЯ ІВАНА ФІРЦАКА, ЯК ВИДАТНОГО БОРЦЯ, КОРОЛЕВА АНГЛІЇ ПОДАРУВАЛА ЙОМУ УНІКАЛЬНИЙ ПОЯС, МАНЖЕТИ Й ШОЛОМ, ПРИКРАШЕНИЙ ДІАМАНТАМИ Й РЕЛЬЄФНИМ ЗОБРАЖЕННЯМ ЛЕВІВ.

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

ІВАН РОЗІРВАВ 10-РІЧНИЙ КОНТРАКТ ІЗ ЦИРКОМ РАНІШЕ ДОМОВЛЕНОГО ТЕРМІНУ Й ЧЕРЕЗ СУД ВИПЛАТИВ ВЛАСНИКУ ВЕЛИКУ КОМПЕНСАЦІЮ — 100 ТИС. КРОН. ПОВЕРНУВСЯ В РІДНЕ СЕЛО В КІНЦІ 1930-Х РР. КОЛИ УГОРЦІ ПІСЛЯ ОКУПАЦІЇ ЗАКАРПАТТЯ В 1939 РОЦІ ЗАХОТІЛИ КОНФІСКУВАТИ У ФІРЦАКА АВТОМОБІЛЬ «ФОРД», ВІН РОЗТРОЩИВ ЙОГО КУВАЛДОЮ. ЗА ЦЕ БУВ ПОКАРАНИЙ, ЙОГО ПОСАДИЛИ ДО В’ЯЗНИЦІ Й ПОБИЛИ. ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НКВД КОНФІСКУВАЛО У КРОТОНА ВСІ ЙОГО НАГОРОДИ, ВІДЗНАКИ І НАВІТЬ ФОТОГРАФІЇ. У ЗАМОВЧУВАННІ ФЕНОМЕНА ІВАНА СИЛИ В РАДЯНСЬКІ ЧАСИ ВІДІГРАЛА ЗНАЧНУ РОЛЬ ДОЛЯ ЙОГО СИНА. 18-РІЧНИЙ ІВАН ФІРЦАК-МОЛОДШИЙ У ПОВОЄННІ РОКИ БУВ ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА СФАБРИКОВАНОЮ СПРАВОЮ У ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО ОУН НА 25 РОКІВ ТАБОРІВ, ІЗ ЯКИХ МАЙЖЕ ВІСІМ ВІДСИДІВ. ВІН БУВ ВЕЛИКОЮ НАДІЄЮ ДЛЯ СВОГО БАТЬКА, УСЛАВЛЕНОГО АТЛЕТА. АДЖЕ ЗАВЖДИ ВИСТУПАВ ІЗ НИМ У ПАРІ Й БУВ ЧЕМПІОНОМ УРСР З БОКСУ В ПЕРШІ ПОВОЄННІ    РОКИ.
ІВАН ФІРЦАК БУВ ЗАСНОВНИКОМ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ЦИРКОВОЇ ШКОЛИ І СИЛОВИХ МИСТЕЦТВ. БАГАТО ЙОГО УЧНІВ ЗДОБУЛИ ЧЕМПІОНСЬКІ ТИТУЛИ У ВАЖКІЙ            АТЛЕТИЦІ.
ОДНІЄЮ З ПРИЧИН СМЕРТІ ІВАНА ФІРЦАКА СТАЛА ІМПЛАНТОВАНА ЗОЛОТА ПЛАСТИНА, ЯКА ПОТРЕБУВАЛА ЗАМІНИ. ЗА ЧАСІВ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ НЕ БУЛО МОЖЛИВОСТІ ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇ, ТОМУ РАНА ПІД ПЛАСТИНОЮ ПОЧАЛА ЗАГНИВАТИ. ЛІКАР, ЯКИЙ РЕГУЛЯРНО ПРИЇЗДИВ ДО АТЛЕТА З ІРШАВИ, НЕ ЗМІГ НІЧОГО ВДІЯТИ. ПОМЕР 10 ЛИСТОПАДА 1970 РОКУ В СЕЛІ БІЛКИ. ПОХОРОН АТЛЕТА БУВ БАГАТОЛЮДНИЙ — ПОПРОЩАТИСЯ З КРОТОНОМ ПРИЇХАЛО БАГАТО СПОРТСМЕНІВ. ПОХОВАНИЙ КРОТОН НА ЦВИНТАРІ В ПРИСІЛКУ ТЕЛЯТИНЕЦЬ.

РОБОТА НАД ЗМІСТОМ ПОВІСТІ

ОПРАЦЮВАННЯ ОБРАЗУ ІВАНА СИЛИ

ПЛАН-ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЯ.

ІВАН СИЛА -

ПОРТРЕТ ГЕРОЯ.

РИСИ ХАРАКТЕРУ.

ІВАН СИЛА – УТІЛЕННЯ ДОБРОТИ Й ЩИРОСТІ, НЕПЕРЕМОЖНОГО ДУХУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ГІДНИЙ ЙОГО ПРЕДСТАВНИК.

ЦИТАТНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІВАНА.

 «ДВАДЦЯТИЛІТНІЙ ПАРУБІЙКО В СЕЛЯНСЬКОМУ ВБРАННІ…»

«ПОДВІЙНА НОРМА ЗА ПІВДНЯ ТРОХИ ЙОГО ВТОМИЛА».

«ТА ІВАН БУВ УПЕРТИЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ. А ТОМУ МУЧИВСЯ, АЛЕ ЇВ, ЯК І ДОКТОР…»

«ШИРИНА ПЛЕЧЕЙ МАЙЖЕ 70 СМ.»

«МАЙЖЕ ЩОДНЯ ВІН ЗБІЛЬШУВАВ ВАГУ».

« ЗВИЧАЙНИЙ ВЕРХОВИНЕЦЬ, СЕЛЮК. ВАНТАЖИТЬ НА ВОКЗАЛІ, - ВИСТРУНЧИВСЯ МИКОЛАЙЧИК.- І ТАКЕ-ОТ ПЕРЕМОГЛО МАГДЕБУРУ!»

«ПРИ ЗГАДЦІ ПРО ЇХНЄ ЗНАЙОМСТВО В ІВАНА СТИСЛОСЯ СЕРЦЕ».

«ЩЕ РАЗ І ЩЕ РАЗ ХЛОПЕЦЬ У ДЕТАЛЯХ ПРИГАДУВАВ БІЙ З ВЕЛЕТОМ, РІДНІ ГОРИ, ДОМІВКУ І, ЗВИЧАЙНО, МАМИНІ ГАЛУШКИ. РАПТОМ ЙОМУ ЗГАДАЛОСЯ, ЯК ВІН НОСИВ НА СОБІ ДІТЕЙ З ЇХНЬОЇ ВУЛИЦІ. ТОДІ НА НЬОГО ЗАЛІЗАЛА КУПА МАЛЕЧІ, І ВІН НАГАДУВАВ ВЕДМЕЖА, ЯКЕ ОБЛІПИЛИ БДЖОЛИ».

ОБГОВОРЕННЯ ЗМІСТУ ТВОРУ ЗА ПИТАННЯМи

- ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН ПРОХОДИТЬ НАШЕ ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО З ІВАНОМ СИЛОЮ?

- НА ВАШУ ДУМКУ, ЯКУ МЕТУ ПОСТАВИВ СОБІ АВТОР, ПИШУЧИ ЦЕЙ ТВІР?

(КНИГА ПРОСТА, ДОСИТЬ ЧАСТО АВТОР ВІДСТУПАЄ ВІД ФАКТІВ ЗАРАДИ ВЛАСНОЇ ВИГАДКИ, ЧИМ ЗМІЩУЄ АКЦЕНТИ, ДОДАЄ ГУМОРИСТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ. АВТОР ДОСЯГАЄ ГОЛОВНОЇ МЕТИ – ПРИВЕРТАЄ УВАГУ ДО ІСТОРИЧНОЇ ПОСТАТІ, ЯКОЮ МОЖНА І ВАРТО ПИШАТИСЯ.)

- ЧИ ПОТРІБНІ НАШІЙ СУЧАСНІЙ МОЛОДІ ТАКІ ГЕРОЇ, ЯК ІВАН СИЛА?
(СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ  МОЛОДІ  ПОТРІБНІ ГЕРОЇ, ОТЖЕ, ІВАН СИЛА МОЖЕ ЛЕГКО СТАТИ КУМИРОМ  ДЛЯ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ).

-НЕ МОЖНА ОМИНУТИ УВАГОЮ ТОЙ ФАКТ,  ЩО ЗА ЦІЄЮ КНИГОЮ ЗНЯЛИ ФІЛЬМ, ЯКИЙ ПОКАЗУЄ І ДУХ ЕПОХИ, І СИЛУ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ, ЯКИМ, БЕЗПЕРЕЧНО, БУВ ІВАН ФІРЦАК. І ЗА ЦЕ ПОТРІБНО ПОДЯКУВАТИ АВТОРОВІ.
  ЦЯ КНИГА МОЖЕ СТАТИ ДЛЯ ВАС, ДІТИ, ТАКОЮ СОБІ СХОДИНКОЮ  НА ШЛЯХУ САМОУСВІДОМЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ШАНУВАННЯ І ПРАГНЕННЯ ДО НАСЛІДУВАННЯ ГІДНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ГЕРОЯ.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)  СКЛАСТИ ІНФОРМАЦІЙНЕ ГРОНО ДО ОБРАЗУ ІВАНА СИЛИ.

2)    ПІДГОТУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ВІДОМІ ЦИРКОВІ НОМЕРИ ІВАНА СИЛИ (ЗА БАЖАННЯМ УЧНІВ).

21.04.2020

ТЕМА УРОКУ. ОЛЕКСАНДР ГАВРОШ. «НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ІВАНА СИЛИ». МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА ПРОБЛЕМА ТВОРУ: ДОБРО І ЗЛО, СПРАВЖНЯ ДРУЖБА і любов, чесність і підступність

                                  ЕПІГРАФ:

                                 ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЇЇ ВЧИНКАМИ.

НАРОДНА МУДРІСТЬ

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ

1. ІВАН БУВ УПЕРТИЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ. (ТАК)

2. ІВАН З ДИТИНСТВА ЗАЙМАВСЯ СПОРТОМ. (НІ)

3. ДОКТОР БРЯКУС НАМАГАВСЯ РОЗВИВАТИ У ХЛОПЦЯ  ТІЛЬКИ М’ЯЗИ. (НІ)

4. ІВАНА ЗА СИЛУ НАЗИВАЛИ ВЕДМЕДЕМ. (ТАК)

5. ІВАН СИЛА ПЕРЕМІГ МАГДЕБУРУ І СТАВ ЧЕМПІОНОМ РЕСПУБЛІКИ. (ТАК)

6. ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ ІВАН БІЛЬШЕ НЕ ПРАЦЮВАВ ВАНТАЖНИКОМ. (НІ)

7. АВТОМОБІЛЬНА АВАРІЯ, В ЯКІЙ ЗАГИНУВ ДОКТОР БРЯКУС, СТАЛАСЯ З ВИНИ ІВАНА. (НІ)

8. ДОКТОР БРЯКУС ВВАЖАВ, ЩО ІВАН СИЛА - ЦЕ ЙОГО ГОЛОВНИЙ ШАНС У ЖИТТІ. (ТАК)

9. АГЕНТА ФІКСУ ЗА РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ З АВАРІЄЮ ПІДВИЩИЛИ ПО СЛУЖБІ. (НІ)

10. МАДАМ БУХЕНБАХ  ЗАПРОПОНУВАЛА ІВАНОВІ СИЛІ ВИГІДНИЙ КОНТРАКТ: ВІН ПРАЦЮЄТЕ У НЕЇ РІК, ЗА ЩО ОТРИМАЄ 50 ТИСЯЧ. (НІ)

11. ПЕРШОЮ У ЦИРКУ ІВАНА ПРИВІТАЛА АКРОБАТКА РЕНАТА. (НІ)

12. МАДАМ БУХЕНБАХ НАКАЗАЛА СИЛІ БОРОТИСЯ З ГЛЯДАЧАМИ. (ТАК)

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВІДОМІ ЦИРКОВІ НОМЕРИ ІВАНА СИЛИ

•    «Груди замість ковадла» — брилу трощили молотом на його грудях;
•    «Зуби мамонта» — Фірцак прибивав долонею дубову дошку до столу, використовуючи 20-сантиметрові цвяхи; після того, як кілька осіб не могли її відірвати, він прикладав хусточку до голівок цвяхів і витягав їх зубами;

•    «Залізне серце» — триметрову рейку клав собі на плече, четверо асистентів звішувалися на неї, пробуючи її зігнути. Коли їм цього не вдавалося, він руками вигинав із неї серце.

•    У Відні цупив зубами платформу з меблями, а в Женеві загальмував руками дві машини.

•    Перед президентом Чехословаччини Фірцак показав номер «Шия під штрекою» — десятеро чоловіків згинали на карку Івана залізничну рейку, коли той лежав на столі.

ЦІКАВІ ФАКТИ

•    Щоранку снідав яєшнею із 40 яєць.
•    В Іспанії на кориді Кротон голіруч переміг бика, звалив його на плечі та відніс до найближчого ресторану.
•    Міг спокійно тримати на витягнутих руках 30-літрові чавунні бідони з молоком.
•    Міг зрушити з місця дерев’яну хату.
•    Дід Кротона — Іван Вільхович — у лісі вбив ведмедя поліном, за що в селі його прозвали Силою.
•    Підлітком Кротон пошкодував корову і, впрягшись до плуга, сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, Іван приніс її додому на плечах.
•    Здійснив втечу із в’язниці, вирвавши ґрати.
•    Виграв бій із японським борцем Токедзо, на 20 кг важчим.

Робота над змістом другої частини повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили».

Запитання

- Розкажіть про нове життя Івана Сили в цирку «Бухенбах».

- Які спогади стали приводом для створення нового циркового номеру за участю Івана Сили?

- Якого спільника знайшов агент Фікса і чому?

- Як Міха Голий знайшов роботу?

- Яка «найвища персона» відвідала цирк?

- Як Іван став свідком жорстокого поводження з твариною? Яким було його рішення?

Переказ цікавих епізодів з відповідним коментарем.

Запис у зошиті. Заповнення таблиці «Світ добра та зла у повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили»

Добро (принципи, за якими живуть герої повісті)	Зло (морально-етичні принципи, які порушують герої повісті)

«Хвилинка мудрості»

 - Як ви розумієте епіграф уроку?

 - Поясніть, будь ласка, народні прислів’я:

Мораль чиста — краще всякого намиста

Як прийде туга, пізнаєш друга.

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

Біля чого потрешся, того і сам наберешся.

Братайся віл з волом, кінь з конем, а свиня об тин, коли нема з ким.

Хто до кого пристає, таким і стає.

 В заздрості нема радості.

Залізо іржа з'їдає, а заздрий від заздрощів погибае.

Залізо іржа з'їдає ,а заздрий від злости погибає.

Домашнє завдання.

Скласти питання до твору, за допомогою яких можна було дослідити морально-етичні проблеми твору (добро і зло, справжня дружба, доброта, любов, розуміння, взаємопідтримка).

27.04.2020

Тема. Урок мовленнєвого розвитку (усно). «Нова пригода Івана Сили». Продовження повісті О. Гавроша

Дайте відповіді на запитання.

Доведіть, що твір О. Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили»  за жанром повість.

Які особливості композиції твору?

Прочитайте рубрику «До речі…» в підручнику (с.277) і скажіть,чому письменник увів до своєї історії про Івана Фірцака персонажів, яких у його житті насправді не було. Чи мають право на це письменники?

Чого навчає повість О. Гавроша «Незвичайні пригоди Івана Сили»?

Завдання

Скласти продовження повісті О. Гавроша «Нова пригода Івана Сили».

Домашнє завдання. Прочитати твір А. Дімарова "Блакитна дитина"

28. 04.2020

Тема. Урок позакласного читання. А. Дімаров. «Блакитна дитина»

Дні дитинства – наче плин води. Проліта дитинство, та у спадок зостається пам’ять,  вона є вірною супутницею всього нашого життя.  Дитячий світ… Мрійливий, квітучий і різнобарвний… Щастя, радощі, веселощі, ігри – незмінні супутники цієї неповторної пори у людському житті.   «Дитинство – щоденне відкриття світу. Потрібно, щоб це відкриття стало перш за все пізнанням людини і Вітчизни,»-  сказав великий педагог В.Сухомлинський.

Ми помандруємо з вами у цей казковий край, ще раз осягнемо для себе його неповторну красу, безтурботність, поетичність. А  крім цього, ми з вами відкриємо для себе нову сторінку творчості А.Дімарова з його твором “Блакитна дитина”. Так, дитинство живе на Березі Дитинства. Чому саме берег, спитаєте ви? Бо від нього відпливає назавжди човник людської долі в обійми життєвих хвиль. До берега дитинства двічі не пристають, той, хто покинув його, може лише у спогадах й у своїх снах навідатись сюди. Не намагайтесь відшукати його на карті, бо Берег Дитинства знаходиться у глибині людського серця.

Кожна доросла людина в душі відчуває себе дитиною. Особливо це стосується письменників і поетів, адже лише той, хто любить яскраві фарби життя, вміє фантазувати, бачити незвичайне у звичайному, може відобразити дитячий дивосвіт на папері. Таким є Дімаров.

Вивчення нового матеріалу

До недавнього часу в довідниках про письменників зазначалося, що Анатолій Дімаров народився в місті Миргороді на Полтавщині.

Насправді майбутній письменник народився 1922 року на батьківському хуторі в заможній родині споконвічних хліборобів. Батько Андроник Федорович Гарасюта і мати, яка зростала в сім’ї священика, були добрими, побожними, освіченими; дітей виховували у праці, за законами народної моралі — вчили шанобливо ставитися до старших, до природи, до звичаїв і традицій.

Батько любив дарувати дітям справжню казку. Так, узимку, на свята, на груші посеред двору виростали… ковбаси!

Прийшла радянська влада й змусила всіх записуватися у колгосп. А тих, хто не хотів, жорстоко переслідували: одбирали надбане власною тяжкою працею добро, висилали в Сибір, навіть розстрілювали. Матері довелося рятувати синів, виїхати з хутора, поміняти прізвище й ім’я та по батькові дітей. Батько без документів змушений був переховуватися, потім йому вдалося влаштуватися на роботу пасічником у лісовому господарстві. Так і страждали всі, живучи окремо одне від одного, без вини винуваті.

Анатолій був здібним хлопцем, ще в середніх класах виявився його літературний талант. Школу він закінчив якраз перед Другою світовою війною. Пройшов воєнне лихоліття, був поранений. Після демобілізації працював у газеті, вступив до Літературного інституту в Москві й почав публікувати свої твори.

У 1949 році А. Дімарова прийняли до Спілки письменників України, коли вийшла його перша книжка «Гості з Волині». Потім з’явилися книги «Дві Марії», «Волинські легенди», «Син капітана», «Док», «Ідол», «Зінське щеня», «Самосуд» та ін. Багато творів Анатолій Андрійович написав і для дітей: «Для чого людині серце», «Про хлопчика, який не хотів їсти», автобіографічні повісті «Через місточок», «Блакитна дитина», «На коні й під конем». Його перу належать також пригодницько-фантастичні повісті «Друга планета» і «Три грані часу». Письменник удостоєний Державної премії імені Тараса Шевченка.

А. Дімаров — людина різнобічних захоплень. Він — завзятий мандрівник, побував на всіх найбільших гірських масивах світу, має величезну колекцію рідкісних мінералів.

Анатолій Андрійович — вроджений оповідач, уміє коротко і яскраво, з тонким гумором відтворити різноманітні життєві явища. Дуже цікаві його твори для дітей і про дітей, незважаючи на те, що для дітей писати важче. Сам письменник, розкриваючи секрети власної творчості, говорить: «…З дітьми я завжди намагаюся розмовляти на одному з ними рівні, мовби веду бесіду зі своїми ровесниками й соратниками… »

«Блакитна дитина». Сюжет

А.Дімаров написав у «Блакитній дитині» про своє дитинство. Розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. Блактна дитина — «янгол «, якого приводять у приклад сину автора. Але той був звичайним хлопцем, в якого була велика кількість пригод. Інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально.

 Бажаючи сподобатися дівчинці, Толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. Був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. За останнє й помстився.

Автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. Як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. А потім допомогли їй одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. А бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі.

Багато пригод, велика вдячність матері , вчителям — ось про що цей незабутній твір.

Композиція  «Блакитна дитина»  Повість складається з 3 розділів.

ЧАСТИНА ПЕРША. ЧЕРЕЗ МІСТОЧОК.

ЧАСТИНА ДРУГА. БЛАКИТНА ДИТИНА

ЧАСТИНА ТРЕТЯ. НА КОНІ Й ПІД КОНЕМ.

Виразне читання.

Дімаров Анатолій — Блакитна дитина (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.

Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла.

Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна.

Бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. Я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. А між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-Б, то не вирвався б звідти живцем. А якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. І найбільше блакитного пір’я було б у моїх жменях.

У дядька Матвія був найвищий пліт (огорожа), найзліший собака і найсмачніші яблука.

Я нізащо б не поліз у садок, якби не однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем — Чровжова, у котру були закохані всі хлопці, серед них і я. Оля раптом заявила, що хоче яблук, і я, віддавши другові книжні й картуз, поліз через паркан. Нарвав повну пазуху яблук, хотів злазити з дерева, а там мовчки чекає на мене чорний і злющий Полкан. Я необдумано кинув у нього яблуко, він люто загавкав, і прибіг Дядько Матвій. Усі однокласники розбіглися, а я заліз на найвищу гілку й разом з нею звалився на Полкана. Дядько Матвій досхочу почастував мене кропивою, і я цілий день "вимокав" у ставку. Я довго сердився на зрадницю Олю, яка з байдужим поглядом пішла тоді від садка. Оля ж не могла втратити одного із своїх вірних васалів, тому стала закидати ласкавенький гачечок прихильності то зодного, то з іншого боку.

Вона подружилася з Сонькою з нашої компанії, і я туди не міг поткнутися, відчував себе самотнім і нещасним.

А тут ще захопився "Тарасом Бульбою" М. Гоголя. Читав навіть на уроці, за що учитель математики Павло Степанович поставив мені "незадовільно".

Я уявив себе запорожцем на баскому коні, зі зброєю. Як я приїжджаю до школи, всі вчителі переді мною навшпиньки, а учні дивляться із заздрістю. Оля просить її простити, а я, байдужий і гордий, не вибачаю і їду.

Разом зі мною вчився син лісника Василь Кологойда. У них удома було багато звірів — лисиця, вовченя, заєць, їжак і вуж Микитка, який відгукувався на своє ім’я. Якось Василь приніс вужа у пазусі, вчителька поцікавилася, що там у нього. Хлопець сказав: "Микитка", — а той і визирнув.

Ніколи ми не думали, що жінки можуть так верещати. А то ще Василь брав до рота жабенят і лякав цим дівчат. Мій друг Ванько спитав, чи зможу так. Я хвалькувато сказав, що раз плюнути. Наступного дня Ванько всім похвалився, що я теж можу брати до рота жаб.

Довелося мені тренуватися на пуголовках, хоч і противно було. Наступного дня ми вишикувалися біля шкільних воріт, очікуючи дівчат, щоб показати їм наше вміння. Ось і Оля. Я беру до рота жабеня. Раптом підходить завуч, вітається до всіх, а я тільки очі вирячую. Питає, чому не відповідаю. Язик мій не витримує, розпрямляється, і я ковтаю жабеня. На кілька днів стаю героєм усієї школи. А ночами інколи прокидаюся й прислухаюся: чи не вистрибує оте жабеня у мене в животі?

Не знаю, чому дорослих не чіпали собаки, барани, коні. Варто ж мені було з’явитися на вулиці, як скаженів найсмирніший пес, зривався з ланцюга і гнався за мною.

У нас була молода й красива вчителька Галина Іванівна. Як ми хотіли звернути її увагу на себе, як хотіли стати дорослими, щоб запросити в кіно й сидіти поруч із нею!

З усіх учителів ми найбільше боялися завуча Павла Степановича, який викладав у нас алгебру.

Коли він ішов подвір’ям, то вгамовувалися найбільші забіяки. Найтяжчою карою у нас вважалося, коли викликали до нього в кабінет. Він ніби не помічав учня, а той не знав, де подітися із сорому. Ніколи не кричав, не лаяв, але кожен порушник почував себе від того ще гірше.

Я ніяк не міг зрозуміти алгебри, уявити, як можна додавати чи множити не цифри, а букви.

Якось за невиконане домашнє завдання Павло Степанович наказав мені зайти до нього. Я боявся, але завуч, на диво, був привітний, сказав, що він теж колись не розумів алгебри. Пояснив ще раз докладно матеріал, і мені все стало ясно. З того часу вчитель не здавався мені таким суворим, але й поважав я його не менше.

А от Віктора Михайловича, нашого класного керівника, ми не боялися зовсім, зате дуже любили. Він був нам старшим товаришем, умів зацікавити, запалити найнуднішою, здавалося б, справою.

Якось він навіть допоміг нам виграти бій у сніжки із шестикласниками.

Віктор Михайлович знімав кімнату в Миколиних батьків, які всіляко його підгодовували. Він щоранку робив зарядку й обливався холодною водою. А ще був безнадійно закоханий у Галину Іванівну.

Усе було б добре, але у Віктора Михайловича з’явився суперник — знаменитий сільський парубок Федір Бурлака, машиніст паровоза.

Треба було щось робити. Виручили артисти, які приїхали до нас із виставою. Ми принесли зіпсовані яйця, підстерегли Федора, коли він ішов до клубу, й обкидали його. Парубкові довелося тікати додому, а Галина Іванівна, не діждавшись Федора, пішла на виставу з Віктором Михайловичем. Через місяць вони одружилися.

Наші батьки були скупими на ласку, обережними на похвалу. Частіше лаяли й били, але чого вони варті, оті зроду-віку небиті, нелаяні діти?

Нарешті прийшли довгождані літні канікули. Можеш робити все, що тобі заманеться — ганяти лісом, їздити на конях, робити набіги на чужі садки й городи.

Увечері прийдеш утомлений, повечеряєш окрайцем хліба з молоком — і спати!

Літні канікули найтісніше пов’язані з річкою. Мені здається, що люди, які виросли біля світлих веселих річок, не можуть бути злими або похмурими.

Ранньої весни ми бігали дивитись, як скресала крига, інколи навіть каталися на крижинах. Після сніжної зими ранньою весною село заливала повінь. Дорослим — клопоти, а дітям — радість. Хіба не цікаво поїхати вулицею на човні! Ми навіть у морський бій ходили на хлопців із сусідньої вулиці!

Річка наша — чиста і весела. У прозорій воді видно рибу. Безліч раків водилося в норах кручі під водою. Ми брали відро і йшли із братом Сергієм печерувати раків. Я пірнав, знаходив нірку, просовував туди руку й хапав рака зверху, щоб він не схопив клешнею. Брат складав їх у відро. Єдине, чого боявся — натрапити на гадюку. Набралося вже майже відро раків. І раптом, відчувши у норі щось холодне й слизьке. Я кулею вилетів із води. Мабуть, у мене був такий вигляд, що братик з переляку побіг і перекинув відро. Ми озброїлись кийками, подивилися добре — гадюки не було. Зібрали раків, Сергій пішов набрати у відро води й... воно впало та втонуло. Лізти у воду я вже не наважився. От Сергіїще! Хоч це він втопив відро, мама лаятиме мене, бо я ж старший, а старші за все відповідають.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Блакитна дитина — це янгол, яким змалювали батька в дитинстві мати й бабуся. Насправді він був звичайним хлопцем, і в його шкільному житті було багато пригод — веселих і не дуже. Батько згадує, яким він був у віці свого сина, й краще розуміє свою дитину.

Окрім бешкетів та розваг, Толик помічає у житті важливі речі й цінує їх: вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра й справедливості, тонке відчуття краси природи, її благотворного впливу на людину, почуття гумору.

 Бесіда.

— Від імені кого ведеться розповідь у повісті?

— Виділіть головні, ключові епізоди.

— Схарактеризуйте Толю, головного героя твору. (Наполегливий, сміливий, з почуттям гумору, власної гідності,

гордий, з багатою уявою, фантазією, розбишакуватий, недисципліно-ваний, може обманювати батьків, не дуже старанно вчиться.)

— Що вам здалося найсмішнішим у цій частині, чому?

Аналіз «Блакитна дитина» А. Дімарова

1. Тема повісті – зображення вчинків, поведінки та способу життя п’ятикласника Толика, його багатого внутрішнього світу, бажання самоствердитися, обираючи при цьому не надто ефективні методи реалізації задуманого.

2. Ідея повісті – утвердження думки автора про те, що кожна дитина – оригінальний незбагненний світ зі своїми думками, переживаннями, світосприйняттям; засудження негативних вчинків, які принижують гідність людини.

Основна думка «Блакитна дитина» —тонке відчуття краси природи, її благотворного впливу на людину, вміння цінувати дружбу.

Головні герої «Блакитна дитина»: Мати, Толя, Ванька, директор школи, Федько, Домна Данилівна, вчитель фізики Юрій Сергійович, Василь Гаврильченко, Анжеліка Михайлівна, Кім, Марія Федорівна, Михайло Семенович.

Жанр: автобіографічна повість «Блакитна дитина» — це чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослого письменника про реальне власне дитинство з його позитивом і негативом. Звісно, в повісті гармонійно поєдналися серйозне та іронічне.

3. Авторський відступ (позасюжетні елементи) у творі (виділений трьома зірочками- письменник веде мову від імені дітей свого покоління).

4. Художні деталі, підтекст, їх роль у розкритті характерів героїв (наприклад):

- «Я швиденько гашу цікавий вогник у очах (мені страх хочеться довідатись, як швидко бігла Параска Михайлівна!) і, набравши якомого строгішого вигляду, кажу: «Це – недобре!..» (Батько внутрішньо підтримує витівки сина, бо згадує себе у такому ж  віці, але змушений грати роль вимогливого батька).

- «Йди і постарайся хоч трохи бути схожим на тата, коли він був отаким, як ти! У бабусі, моєї старенької мами, при оцій фразі починають підозріло посіпуватися губи, а я опускаю очі: мені здається, що зараз у мене точнісінько такі вуха, як у сина, – ліхтарі ліхтарями». (Батькові соромно за вчинки та за ідеалізацію його особи).

-«Пліт був високий, та мені хотілося, щоб він виріс до неба. Щоб я ліз по ньому і ліз, ф йому не було кінця-краю...» (Внутрішній неспокій Толика)

Засоби гумору у повісті ( на уроках та поза уроками).

Тестові завдання.

1. Яке справжнє прізвище письменника Анатолія Дімарова?

А) Гарасюта;

Б)Довженко;

В)Андроник.

2. Анатолій Дімаров народився в родині:

А)священника;

Б)учителів;

В) хлібороба.

3. Кого уособлює собою образ блакитної дитини з однойменної повісті А.Дімарова?

 А) розбишаку, халамидника;

Б) чемну,виховану дитину;

В)підлабузника, зрадника.

4. У 1949 році вийшла перша книжка Дімарова:                                                                        

А) Міські історії;

Б) Гості з Волині;

В) Біль і гнів.

5.Повість «Блакитна дитина" є:                                                                                            А) частиною дилогії;

Б) частиною трилогії;

В) самостійним твором.

6. Кого авторові повісті нагадувала «трійка»  у щоденнику школяра?

А) ведмежі лапки;

Б)злющого шершня;

В)журавля в небі.

7. Як відреагував Павло Степанович, коли дізнався, що Толя єдиний у класі не виконав домашнього завдання?

А) поставив йому двійку в журнал;

Б) пробачив  і став пояснювати наступні правила;

В) викликав до себе в кабінет і індивідуально пояснив незрозумілу тему;

8.Чий це портрет: « Ніхто у нашому селі не мав таких блискучих,із рипом,чобіт, такого синющого галіфе,таких червоних сорочок із справжнього оксамиту,що аж очі вбирали,виглядаючи спід чорного,теж нового-новісінького піджака!»?

А)Директор школи;

Б)Віктора Михайловича;

В)Машиніста Федора Бурлаки;

9. Якою звісткою були приголомшені учні 5-Б класу?

А)що Федір Бурлака купив два квитки на виставу;

Б)що в село приїхав міський театр;

В)що Галина Іванівна виходить заміж.

10. Чому «батьки наші були скупими на ласку, обережними на похвалу»?

А)тому що діти постійно набридали їм своїми пустощами;

Б) тому що важка виснажлива праця зробила їх такими;

В) бо так само виховували їх власні батьки;

11. Дворядкова народна пісня, кожен рядок має 14 складів з обов’язковою паузою після восьмого складу називається:

А) колисковою;

Б) коломийкою;

В)бурлацькою.

12. Диптих – це

А) об'єднанні однією темою та ідеєю два поетичних твори;

Б)  об'єднанні однією темою та ідеєю два прозових  твори;

.Перевірте правильність своїх відповідей.

  Відповіді: 1 А, 2А,3Б,4Б,5Б,6Б,7В,8В,9А,10Б,11Б,12А

 «Відгадай за описом»

1.     «Коли я обернувся на розгублене «о», він вже стояв на ногах і дивився на воду так, наче вперше її бачив» (Сергійко)

2.     «Швидко наводив оті літери прямо олівцем на матерії, а потім дав мені щіточку і білу фарбу» (художник)

3.     «Я вже думаю: чи не кинуть роботу та зовсім на синове утримання перейти» (мати)

4.     «Руки…, і обличчя, і навіть волосся були у фарбі, але … не думав їх одмивати» (Толя)

5.     «Четвертого дня він вибіг рано вранці з хати і сердито тицьнув мені троячку до рук» (Дядько Андрій)

6.     «На столі, любовно випрасуваний мамою лежав … . Сірий з крамниці. З кишенями й ґудзиками». (костюм)

7.     «Коли скінчився мітинг, я з жалем одніс… до школи, поставив у кабінеті директора» (прапор)

8.     «…надривали од реготу пупи, я ж щодуху вигрібався до берега, розбризкуючи на всі боки мазут» (хлопці)

9.     «Хлопці викручують, аж сопуть, мазут так і ляпотить на пісок, і мій … не чорний, а рудий» (костюм)

10.                       «Не справляй … більше нових костюмів! Бо від них одна біда» (Толя)

Підсумок уроку

Які життєві істини відкрила вам повість А.Дімарова “Блакитна дитина”?

    -Життя неповторне і в кожного своє. Людина від природи має певні здібності й таланти, вона наділена розумом, тому здатна творити свою долю, але для цього потрібно працювати над собою, формувати характер, волю, хороші звички, різноманітні уміння і навички, вдосконалювати дух і тіло, мати активну життєву позицію.

Домашнє завдання. Дібрати цитати до характеристики образу Тольки із твору А. Дімарова «Блакитна дитина».

04.05.2020

Тема. А. Малишко. Відомий український поет і його пісні, що стали народними. «Пісня про рушник». Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності в них

 На сьогоднішньому уроці ми будемо знайомитися з відомим поетом , на слова якого написано багато пісень .З  деякими з них ви давно знайомі. Спробуйте  їх пригадати.

                      -    Рідна мати моя , ти ночей не доспала

                            І водила мене у поля край села.

                                                                          ( Пісня про рушник)

                      -     Чому й сказати й сам не знаю,

                             Живе у серці скільки літ

                            Ота стежина в ріднім краю

                             Одним одна біля воріт.

                                                                      («Стежина»)

                       - Знову цвітуть каштани,

                          Хвиля дніпровська б’є,

                          Молодість мила , ти щастя моє.

                                                                        («Білі каштани»)

   

                      -  Сонечко встає , і шумить трава,

                          Бачу стежку , де проходиш ти .

                                                                          («Пісня про вчительку»)

Життєвий і творчий шлях А.С.Малишка

           В своїй біографії А.Малишко писав: « Сім’я наша була велика  - 11 дітей, та батько з матір’ю , та старенька бабуся»  

          Народився поет в с. Обухові, що на Київщині, 14 листопада 1912 року. Закінчивши семирічну школу, А.Малишко їде до Києва , вступає до медичного училища, але потяг до літератури був сильнішим, і він переходить на літературний факультет народної освіти( педінститут).Після закінчення працював учителем та в редакціях газет і журналів.

      Протягом життя видав близько 40 збірок. Але в літературу ввійшов як поет – пісняр, бо його пісні ставали народними.

      17 лютого 1970 року обірвалося життя А.Малишка. І були величезні шеренги людей, які зібралися провести в останню путь народного співця

 А зараз прочитайте спогади про поета.

1.Малишко про себе говорив:

                   Бував я гармоністом на весіллях великих,          

                    Гримів ладами високо в долинному краю.

                   А небо виливало дощів цілий келих,

                    Щоб остудити голову збентежену мою.

                    І знову на околиці пала шипшина дика,

                    Дівчата позісходяться із чотирьох доріг.

                    - І де це заподівся малий оцей музика,

                     Лади попересохли чи , може , занеміг?

                    

                    Затанцювать метелицю, а чи горлисту горлицю.

                    А він забув чи виїхав , чистісінька біда!

                    І мила, не танцюючи, до милого пригорнеться

                    І на другій хвилі про мене не згада.

                   А я зберу гармоній п’ятсот, якщо не мало,

                    Пройду усі околиці і росяні сади,

                     Щоб гармоністи юні весільну знов заграли,

                    Мою зелену молодість поклавши на лади.

2.Спогади брата Василя.  Народна пісня часто гостювала вечорами у нашій сім’ї. Саме вона давала всім відчуття щастя. Мій молодший брат Андрій дуже любив співати, мав хист до музики. Коли він був ще малим, я навчив його грати на гармоні. Часто брав з собою на весільні забави. А коли він підріс, то у весільних музик підміняв бубнаря, іноді довіряли йому на якусь годину замінити і основного гармоніста. Коли ми з братом починали співати, то всі заслуховувались нашим співом.

3. Спогади матері  поета , Ївги Остапівни. Одного разу ми з Андрієм співали сумну пісню. Він захотів , щоб вона закінчилась щасливо, і сам переробив її трагічний кінець:

                       Чорний ворон опівночі

                        НЕ клює козацькі очі.

З цього заперечення ( а в пісні « Чорний ворон опівночі виклював козацькі очі») і почалася творчість мого сина. Він ніби вийшов з глибини нашого народу; його дитяче милосердя було першим  виявом гуманістичної позиції, що він її займатиме протягом усього життя.

  4. Спогади батько поета , Самійла Микитовича . Сім’я наша була велика. Мали одинадцятеро дітей, Андрій був третім сином. Він був невисокого зросту, міцної статури , з темно - русявим волоссям, правильним овалом обличчя, високим чолом і «монгольськими очима». Читати навчився рано,  від старших братів Василя і Петра. Коли виповнилося йому вісім років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мама зшила синові торбинку, що в ній носив книжки.

 5.Спогади вчительки поета . У другому класі на торбиніАндрій друкованими літерами написав своє ім’я і прізвище. По імені і прізвищу його  називали лише ми , вчителі. Для інших він був просто Дуся, Дуся Базелик. На уроках любив пустувати, але коли я раптом запитувала , то відповідав правильно. Траплялося іноді й таке , що не знав відповіді  на запитання. Для нього це був великий сором, він страшенно переживав і тримався відлюдькувато аж до наступного дня. У кінці навчального року діти здавали свої книжки. Андрієві підручники завжди були чистій охайні, і кожен учень хотів їх потім одержати.

     -Андрієві Самійловичу таланило в житті зустрічати добрих і чуйних людей. Він з вдячністю згадував своїх учителів у школі, технікумі , інституті. Вірш « Вчителька» присвячено улюбленій учительці Платона Майбороди, друга поета, Олені Павлівні Дзіваковській, з якою Майборода спілкувався до останніх днів її життя.

          Чимало пісень на слова Андрія Малишка написали композитори П. Майборода та Олександр Білаш , Левко Ревуцький, Михайло Вериківський, Григорій Майборода.

       Поет товаришував з братами Георгієм та Платоном Майбородами. Георгій більш відомий як композитор класичної музики. А Платон уславився як автор мелодій популярних пісень.

Платон Майборода говорив : « Я завдячую долі за те , що вона звела мене з Андрієм Малишком і ми пішли з ним , як кажуть , пліч – о – пліч, шляхами життя і мистецтва. Малишко – поет неповторний».

        Разом з П. Майбородою поетові вдалося створити чимало пісень, без яких нині важко уявити нашу національну пісенну скарбницю. Серед  них «Київський вальс», « Моя стежина»,  «Вогник» , «Ми підем , де трави похилі» ,  «Як на дальнім небосхилі», « Білі каштани». Однією з найпопулярніших, знаних у всьому світі, є невмируща «Пісня про рушник». Співаючи чи слухаючи її, кожен згадує свою матір.

       «Пісня про рушник» Чому саме пісня? Одного разу запитали про це самого Малишка. Що для нього означає пісня ? Адже не випадково слово «пісня» винесене в заголовок багатьох його віршів і циклів: «Пісня про Київ», «Дівоча пісня», «Пісня дороги», «Пісня яворів», « Пісня Тараса Шевченка»

  Він відповів:»Хочу говорити про пісню, тому що без неї не можу уявити собі життя. Вона охоплює всі сторони людської поведінки і діяльності.

      Народження людини пов’язане з піснею. Перше кохання дівчини, щастя , любов і гірка розлука – в пісні. Воїн ідучи в похід бере 3 речі : зброю, хліб і пісню. Зброю для боїв , хліб для життя, пісню - як душу Батьківщини.

Запитання

·  Що називається піснею? (Пісня — словесно-музичний твір або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу)

·  Які пісні бувають? (Календарно-обрядові, родинно-побутові, соціально-побутові)

·  Назвіть відомі вам літературні пісні та їх авторів.

·   На які види розподіляються пісні? (Народні, літературні)

·   Чому вважають, що пісня — душа українського народу, що в ній — вся історія рідного краю?

 --   Ще одне слово, яке є в назві поезії, – це рушник.

·   Для чого призначений рушник? Які народні обряди пов’язані з ним?

Робота з тлумачним словником

 Пояснення слова «рушник»

Рушник — 1. довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла. Посуду, тощо. ** Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден. 2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.

* Образно. * У порівн. Рушник дбати. ** Ставати на рушнику (на рушники), заст.— брати шлюб, одружуватися

.

     Що ви знаєте про рушник?

(Український вишиваний рушник з'явився приблизно п'ять сторіч назад.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні). Є давні канони вишивання рушників. Так, кожен виріб ділиться на три частини. Дві третини — краї рушника — вишиваються, а одна — середня — обов'язково залишається чистою. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом. У вишиваному рушнику також обов'язково повинен бути хрест, який вишивають окремо або вносять у композицію.

Хрест є оберегом для самого виробу. )

 Яку роль  відіграє рушник в житті кожної людини?

(У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитись рушниками. Готувати рушники - означало дбати про дівочий посаг. До їх виготовлення привчали ще з юного віку.

Рушник — оберіг, з яким в українців пов’язане все — від народження до останнього шляху: на рушникові подавали найдорожчому гостеві хліб-сіль, ним перев’язували

руки молодих під час вінчання, рушниками покривали найдорожче для українця-християнина — ікони, рушники використовувались і в процесі обряду поховання людини, і, зрештою, вирушаючи в дорогу, людина неодмінно мала з собою рушник, який був не просто шматком тканини, що прикривав, наприклад, хліб, а справжнім оберегом. Талісманом, що, на думку наших предків і оберігав, і захищав, і приносив щастя

 Що таке символ? ( Символ - умовне позначення якогось предмета, явища, процесу, художній образ, який відтворює певну думку , ідею, почуття.)

     Що символізує рушник?

(Прямокутна форма рушника сама символізувала дорогу, зокрема життєву дорогу людини. А вишиті, здебільшого червоними і чорними нитками, візерунки означали переплетені в людському житті радісні й сумні моменти: «і дитинство, й розлука, і вірна любов». (Андрій Самійлович вірив у те, що в буремні роки війни він вижив після важкого поранення тільки завдяки вишитому рушникові, з яким мати провела його на фронт.)

Рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка:

- червоний – любов, жага, світло, боротьба;
- чорний – смуток, нещастя, горе, смерть;

- зелений – весна, буяння, оновлення, життя тощо

    . Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси.)

Опрацювання твору А. Малишка «Пісня про рушник».

Історія написання твору.

Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою, в повному розумінні слова народною піснею, якій судилося довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Пісня перекладена тридцятьма п’ятьма мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері» (1959).

Написана пісня у 1959 року до кінофільму «Літа молоді». Композитор П. Майборода написав музику до вірша поета.

Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.

Виразне читання вірша.

·   Яка тема цього твору?

(  Тема: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.

Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір.

 «Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.)

·  Визначити ідею твору

( Ідея: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.).

·  Чому потрібно шанувати свою матусю?

·  Ким мати є для своєї дитини?

·   Яка основна думка?

( Основна думка: материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.)

Назвіть жанр твору. ( Пісня)

Що ви можете сказати про композицію вірша?

 (Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям.

«Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку.

Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.)

· Що ви можете сказати про ідейно-художній зміст пісні?

 (Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. Ненька дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов». Так А. Малишко поглиблює образ рушника, запозичений з народної творчості. Проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої для кожної людини — образ матері. Її серце сповнене безмежної любові до дитини, і цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно місткими деталями: незрадлива ласкава усмішка, бо матір уміє і прощати, і наставляти, і жаліти; засмучені очі, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, «в дорогу далеку», на якій будуть і радість, і смуток, і печаль.

Світлому, радісному, хоча й пройнятому сумом розлуки звучанню пісні відповідає й сонячний, прекрасний пейзаж. Через картини природи розкриваються почуття материнської та синівської любові. Росяниста доріжка, зелені луги, солов’їні гаї, тихий шелест трав, щебетання дібров — усе це прикмети прекрасного сонячного весняного ранку, бо ще до зорі рушає син у дорогу — створюють відповідний ліричний настрій, викликають у слухача спогади про його дитинство, його шляхи, його долю і, звичайно, про його матір.)

Хто є головними героями поезії?

- Якою постає перед нами мати у поезії?

(Працьовита ,турботлива, «Рідна мати моя , ти ночей не доспала», майстриня , чутлива до краси»І рушник вишиваний на щастя дала..»,»Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї»), красива, вірна ,вразлива,ласкава»І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші блакитні твої»)

-Який син у такої доброї матері?

( Люблячий , уважний син  (Коли він дивиться на рушник, то «  ..на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов», « Рідна мати моя»)   , чутливий до краси, поетичний, вразливий(« Я візьму той рушник простелю наче долю, в тихім шелесті трав , в щебетанні дібров»))

·  Скласти інформаційне гроно

Рушник в поезії  –це символ……( Материнської любові, щастя, долі , кохання, радості ….)

                                  

Знайти художні засоби  і виписати в зошит

  ( Звертання – рідна мати моя; епітети – рідна, вишиваний, росяниста, зелені, далеку, солов’їні, незрадлива материнська, ласкава, засмучені, хороші, блакитні; .м етафори : цвіте доріжка,  оживе і дитинство , і розлука, і любов, щебетання дібров. ; порівняння – наче долю.)

Чому  « Пісня про рушник» популярна і сьогодні ?

 ( «Пісня про рушник» у народі популярна, оскільки вона бентежить, хвилює кожного. І ще тому, що вона проста, задушевна, що в ній знаходимо картини й образи, знайомі з народних пісень. І рушник вишиваний, і дорога далека, і щастя-доля, і зелені луги — усе це взято із щедрого арсеналу народної творчості, перетоплене в серці поета, збагачене його власними образами (щебетання дібров, солов’їні гаї, незрадлива усмішка) і тому привертає нашу увагу, бентежить, радує, сповнює передчуттям далеких доріг і безмежної вдячності до найдорожчої нам людини — рідної матері.

Узагальнення вивченого матеріалу

 Сподіваюсь , що знайомство з творчістю А, Малишка збагатить вас духовно, і ви із задоволенням слухатимете пісні на слова  поета.

  

Тести

1. Свою матір у пісні А. Малишко називає:

а) любою; б) щирою; в) рідною.

2. Мати сина у далеку дорогу проводжала:

а) коли він був повнолітнім; б) на зорі; в) під час жнив.

3. Куди водила мати свою дитину?

а) У поля край села; б) до школи; в) на зелені луги.

4. Для чого мати сину дає рушник? На:

а) згадку про рідний край; б) щастя, долю;

в) задоволення власних потреб.

5. Яким був материнський рушник?

а) Тканим; б) пофарбованим; в) вишитим.

6. Усмішка матері у творі названа:

а) щирою і доброю; б) незрадливою і ласкавою;

в) приємною і вражаючою.

7.  Герой твору простеле материнський рушник, наче:

а) скатертину; б) килим; в) долю.

8. Проводжаючи сина в дорогу, мати була:

а) засмученою; б) веселою; в) надто стурбованою.

9. Які гаї хоче бачити герой пісні на рушнику матері?

а) Зелені; б) солов’їні; в) квітучі.

10.  Музику на слова А. Малишка «Пісня про рушник» написав:

а) П. Майборода; б) А. Пашкевич; в) Л. Ревуцький.

11. Що в уяві героя оживає на материнському рушникові?

а) Дитинство і розлука; б) поля край села;

в) шовковисті і густі діброви.

12. «Пісню про рушник» А. Малишко присвятив:

а) своїй мамі; б) коханій; в) незаміжнім дівчатам.

Підсумок уроку

Про що б ви написали пісню, згадуючи своє дитинство, батьківське піклування і добро?

Запитання

·  З якою метою А. Малишко написав «Пісню про рушник»?

·  Чому матуся для поета є святинею?

· Чи є у вас рушник-оберіг? В яких випадках ним користуються в родині?

Висновок.

   Отже, у творі А. Малишка «Пісня про рушник» вдало поєдналися задушевність інтонації, загальнолюдська тема материнської любові, традиційний народнопоетичний мотив чекання сина, які автор майстерно втілив в образі рушника, цього неньчиного подарунка, своєрідного спогаду про рідну домівку, матір, отчий край із зеленими лугами та солов’їними гаями. Поет змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з отчим порогом і матір’ю, відтворити і щем розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини.

Домашнє завдання

Написати міні-твір «Краса українського рушника», вивчити твір А. Малишка «Пісня про рушник» напам’ять, зробити його ідейно-художній аналіз.

05.05, 12.05. 2020

Тема. Андрій Малишко. «Чому, сказати, й сам не знаю…».Художні засоби донесення до читача ідей патріотизму, гуманізму, історичної пам’яті. Ліризм поезій А. Малишка

 

                               Епіграф: Я серце й душу в пісню переллю  (А.Малишко)

       Наш сьогоднішній урок - урок нової зустрічі з пісенною творчістю поета - лірика А.Малишка, який прожив своє життя під девізом: «Я серце й душу в пісню переллю». Справедливо твердять, що цей поет – поет  лірик від       Бога. Його голос, то ніжний  і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Мабуть, немає більшої радості для поета і композитора, як почути свою пісню з уст народу. Іноді варто написати один твір, який знайде свою дорогу до людського серця - і цього уже досить, щоб пізнати безсмертя. Але, як правило, талановита людина має щедру, відкриту душу, величезне любляче серце. До таких  людей, як кажуть, з великої літери, належить наш земляк - Андрій Малишко, до пісенної спадщини якого спробуємо сьогодні долучитися і ми.

 Пригадайте.

   1.Малишко- це…( поет,пісняр)

   2.Найбільше пісень Малишко почув від…( мама Ївги Остапівни) 

   3. Батько Малишка своєю зовнішністю нагадував…( козака Мамая) 

   4.Ким мріяв стати Андрій у дитинстві…( бандуристом)  

   5.Які дві освіти здобув Малишко…( медичну, філологічну) 

   6.У чиїх фільмах звучали пісні Малишка… (у фільмах О.Довженка)  

   7. Чи припинив свою діяльність Малишко під час Другої світової війни…( ні, вийшло 6 збірок)  

   8.Який композитор співпрацював з Малишком…( Платон Майборода)  

  9. Скільки пісень написав Малишко…( понад сто) 

 10.Якою піснею проводжали в останню путь А.Малишка…( «Пісня про рушник»).

Розповідь про А.Малишка як поета - пісняра  

     Пісенність - це одна з найголовніших і найдорогоцінніших прикмет усієї поезії Малишка. Упродовж усього життя і завжди з великим бажанням він працював як пісняр. Ніжною блакитною стрічкою вплелася Малишкова пісня у розмаїття пісень українського народу.

     «Народження людини, - говорив Малишко, - пов’язане з піснею. Перше кохання дівчини, щастя любові і гірка розлука - в пісні. Шахтар і сталевар, воїн і політик, філософ і митець, лікар і вчитель свої радості, болі, надії, всю душу вливають в пісні. Воїн, ідучи в похід, бере три речі:зброю, хліб і пісню. Зброя для боїв, хліб для життя, пісня, як душа Батьківщини.»  

    А.Малишко співпрацював з багатьма композиторами - це Левко Ревуцький, Олександр Білаш, Андрій Штогаренко, але особливо плідно, починаючи з 1949 року з композитором Платоном Майбородою, створивши понад 30 пісень. Ось деякі з них: «Київський вальс», «Пісня про рушник», «Вчителько моя», «Стежина». Сьогодні на музику покладено понад сто віршів поета.

Опрацювуємо поезію «Чому, сказати, й сам не знаю…» 

Виразно прочитайте твір.

 

 Ознайомтеся з історією  написання твору.

    

   Кожна з пісень Малишка -  дивовижна перлина, яка з часом не втратила своєї актуальності. Цікава історія і у пісні « Стежина», музику до якої було створено через декілька років після смерті Андрія Малишка. 

    Платону Майбороді замовили написати музику до художнього фільму «Абітурієнтка». Ось тоді і згадав композитор про вірш Малишка «Чому, сказати, сам не знаю». Цікаво, що поет цей твір подарував своєму другові Майбороді, а той написав до неї чудову мелодію, дав назву новій пісні «Стежина». 

    Йшов 1969 рік, поет дуже захворів. І найбільшим проханням тоді було принести до лікарні цвіт яблуні. За дев’ять днів до смерті поет залишив уявно лікарняну палату і полинув до сільської хати, став босоніж на стежину і вийняв зі свого серця слова цієї пісні. Саме вона стала його лебединою піснею. Поет пішов із життя, але не з серця людського.

Ідейно- художній аналіз пісні 

  Запитання.   

Які емоції та почуття виникли у вас при прослуховуванні пісні?

Поясніть назву пісні.

Які слова – синоніми можна дібрати до назви, які з них, на вашу думку, будуть найбільш вдалими?

Якою постає у вірша батьківщина ліричного героя?

Чим стала стежина для поета? 

Що відчуває автор, згадуючи стежину свого життя?

А чи є у вашому серці найдорожча  стежина? Як би ви про неї висловилися?

Поясніть різницю між словами « стежина» та «шлях». Чи у кожної людини є свій життєвий шлях? 

Про який життєвий шлях мрієте ви? 

Чому «стежина» А.Малишка «кудись пішла, не поверта»? 

Літературознавче завдання

 Випишіть з тексту пісні образи - символи, поясніть їх смислове значення. 

  Стежина - любов до отчого краю; 

 відчинені ворота -  життєвий шлях, вибір;

 дощі, сніги - випробування, труднощі долі; 

 розквітлі соняхи - сонце, батьківське благословення;

 вечоровий виднокруг - людське життя, невблаганна старість.

  Стежина…Кожен  пов’язує її з чимось своїм, дуже важливим. Кожен її пам’ятає – чи ту, по якій ступав перші кроки, чи ту, по якій ідеш щодня. Вона у кожного своя. І  цю стежину треба пройти так, щоб, озирнувшись назад, не соромно було за пройдений шлях. Ця стежка веде кожного у широкий світ. До неї можна повернутися тільки у спогадах, бо дитинство не повертається.

   Тож нехай ваша стежина буде світлою і рівною, і незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу.

Висновок.

  Майже чотири десятиліття Малишко сипав зі свого поетичного неба на землю зірки - поезії. 

   Він був великим поетом свого народу, своєї епохи.

   Він згорів дочасно, залишивши нев’янучу красу своїх пісень.

   Малишко ніколи не мав душевного спокою, бо найменша образа людської та національної гідності боляче ранила його серце. 

   Лише поет справді народний так міг передати радість і сум, трепет і жаль, любов і розлуку. Долучаємось і ми до непогасного Малишкового слова.

Домашнє завдання .

Виразно читати поезію А. Малишка, вміти аналізувати.

18.05.2020

Тема. ЛРК «І ти живий у кожнім слові»   

Поетична творчість С.Стриженюка

         Матінка земля… У кожного з нас вона своя. Земля родить хліб, а ще народжує таланти. Щаслива земля народжує щасливих, обдарованих людей.

      Скільки талановитих імен – письменників, художників, скульпторів, композиторів в Україні! Багата талантами і наша Кіровоградщина, зокрема Гайворонщина. Сьогодні ми спробуємо ширше відкрити дивовижний світ творчості С.Стриженюка,відчути її серцем, осягнути розумом. 

                   

Розповідь про життя і творчість С. Стриженюка.

С. Стриженюк народився 3 березня 1931 року в селі Гайвороні ( тепер це західна частина міста ) в родині хлібороба. Батькова хата стояла на березі Південного  Бугу. Дух річки вчувався постійно і завжди. Поет писав:» З цього починалися вірші в батьковій хаті, яка вікнами своїми дивилася на рожеву скелю,що порогом перетинала течію, випробовуючи ріку на непокірність…» Буг для нього був надійним другом, збагачував художню уяву навдивовижу розмаїтим пізнанням і спостереженнями. А згодом, після закінчення десятирічки,Буг покликав юнака у безмежний світ.

Вчився в Одеській спеціальній середній школі Військово- Повітряних Сил, а з 1950 року – в Одеському політехнічному інституті. У 1955 році виїхав у Казахстан, де працював до 1959 року на Актюбінському хімкомбінаті. В 1962 році закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького.

    Працював начальником Одеського обласного управління культури, головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів,відповідальним секретарем Одеської організації Спілки письменників України.

      Перші поезії надрукував у 1956 році в колективній збірці « Голосом серця».У 1957 році побачила світ перша поетична збірка « В братньому краю» і була високо оцінена літературною критикою.

     Особливо плідними були для С. Стриженюка 60 –і роки,коли він разом з однодумцями активно домагався встановлення в Одесі пам’ятника Шевченкові,коли вийшли друком його книги «Земля орлів», «Рубікон», «Моя Платанія», «Журавлинь», поема «Слава Ковалівна».

   Твори поета друкувалися в Ленінграді та Москві у перекладах російською мовою.Окремі поезії перекладені на угорську,польську, болгарську мови і на  більшість мов колишнього Радянського Союзу.

           Поет і прозаїк, член Національної спілки письменників України С. Стриженюк видав уже понад три десятки книг. І сьогодні він працює над новими творами, мріє видати ще не одну книжку.

   Роль художнього слова поета-земляка в літературі особлива,бо в основу того чи іншого твору лягли події з історії чи недавнього життя  його рідного краю,його батьків,земляків. Бо все починається з людини, а людина- з любові до рідної землі, на якій вона народилася. Гортаючи сторінки поетичних збірок С. Стриженюка, бачимо,що  автора хвилюють різні теми: про важкі роки війни, про рідний край і рідний народ , про духовну єдність поколінь, про дружбу й кохання, про красу праці.

      У поетичній збірці «Вибране» у вірші «Буває в дальній стороні» поет ділиться спогадами про дорогий серцю рідний край, отчий дім.

  Буває в дальній стороні

  Не дуже весело мені.

 Там інші звичаї і мова,

  І дощ не той та інший грім,

  І тепла казка полинова

 Вростає в сни

 Про отчий дім.

Якою силою,

Якою

Прикутий ти до супокою

Непогрішимих рідних місць!

Окрім любові нелегкої,

Ніхто тобі не відповість.

І ти живий у кожнім слові,

Що сходить крапельками крові

Яка пульсує,

Не тече.

І гріш ціна

Такій любові,

Коли не сняться сни казкові

І згадка дому не пече.

  Запитання

*З чого ми бачимо,що поета глибоко хвилюють спогади про рідний край, які слова свідчать про це?

*Як ви розумієте вислів «І ти живий у кожнім слові…»?

*Які почуття переповнюють душу автора при згадці про отчий дім?

Тема рідного краю звучить і в інших поезіях С.Стриженюка. Це вірші «Поріг», «Людське чуття іще не оджило», «Родовід мені не на заваді», «За домом» та інші (зб. «Вибране»).

                                         Поріг

    Я не прощаюсь з давниною,

Хай час вершить нестримний біг.

Завжди лежить переді мною

Зітертий батьківський поріг.

 За ним шептала мати:

-З Богом!-

І проводжала до воріт.

І на майбутнє за порогом

Лизав пухнасту лапу кіт.

І рушив я – сільський відбулець,

Обнявши серцем земляків.

В обійми виструнчених вулиць,

На дзвін ковальських молотків

НА дзвін коліс в гучні квартали,

В сітчасте плетиво доріг.

Спасибі вам,смолисті шпали,

Що так ви схожі на поріг.

                 *****

Родовід мені  не на заваді-

Все своє вертається на круг.

Народився я не в Ленінграді

Предок хоч воздвиг Санкт – Петербург.

За свого мене земляк щоб визнав,

Я пишаюсь, що б там не було,

Що моя Вітчизна і дідизна-

У степах загублене село.

Скільки літ!

А хата рідна сниться.

Щоб не сталось, ах, товариші,-

Те село і є свята столиця

Власної держави і душі.

І тому я прагну, щоб нащадок

Через сотні літ в мій бік сказав:

-Україну він мені у спадок           .

Як живу легенду передав.

                   *****

                  За домом

Туги час не переможе,

Вона в думках, як в лісі бурелом.

Ти вже не наш.

Та, рідний мій пороже,

З усіх усюд

Я б*ю тобі чолом.

*Які враження справили на вас вірші про рідний край?

*Як ви розумієте слова: «Те село і є свята столиця власної держави і душі»?

*Чим пишається ліричний герой?

Осібне місце у творчості С.Стриженюка займають вірші про найдорожчих людей- батьків. З надзвичайною ніжністю і гордістю про батьківство й материнство С.Стриженюк пише у творах «Коли світило починає ранок», «Коли я з дому в дальню вийшов путь», «Ми пам'ятники створюєм батькам» ( зб. «Вибране»), «Хустина»(зб. «Тетянин день»).

                                  

Тема творчої праці не випадкова в творчості поета. Вихований у любові до праці, поет возвеличував її, бачив щастя людей саме в труді. У своїх поезіях «В тім диво з див збережено в віках», «Пісня в душі,як закінчу роботу», «Роса» поет пише,що лише праця для душі приносить справжнє задоволення.

Домашнє завдання. Написати міні- твір на тему «Улюблена поезія С.Стриженюка»

  

19.05.2020

Контрольна робота №6. Ми-українці (твори Олега Ольжича, Олени Теліги,  Олександра Гавроша,  Андрія Малишка.

Варіант 1

І рівень (4 бали).

1. Сином якого відомого українського письменника був Олег Ольжич?

а) Михайла Стельмаха;

б) Івана Франка;

в) Олександра Олеся;

г) Андрія Чайковського.

2. Що є найціннішим Божим дарунком для людини за віршем Олега Ольжича «Господь багатий нас благословив»?

а) родина;

б) життя у його найяскравіших проявах;

в) здоров’я;

г) матеріальний добробут.

3. У якому персоніфікованому образі постає радість в однойменному вірші Олени Теліги?

а) босоногої дівчинки;

б) вітрогона-хлопчини;

в) пташки;

г) квітки.

4. Який заклик звучить у вірші Олени Теліги «Сучасникам»?

а) ставати до бою за Україну;

б) не боятися своїх почуттів;

в) діяти, а не кидати слова на вітер;

г) не забувати про Бога.

5. У якому виді спорту Іван Сила вперше заявив про себе як професійний спортсмен, перемігши поліцейського Магдебуру?

а) боротьба;

б) бокс;

в) легка атлетика;

г) важка атлетика.

6. Хто з членів циркової трупи став спільником агента Фікси?

а) Мілка;

б) Фандіго;

в) Піня;

г) Пандорський.

7. Який художній засіб використаний в уривку з вірша Андрія Малишка?

   …І засмучені очі хороші блакитні твої.

а) епітет;

б) метафора;

в) порівняння;

г) персоніфікація.

8. Який вірш Андрія Малишка є своєрідною присвятою людині, що робить значний внесок у формування особистості кожної людини?

а) «Пісня про рушник»;

б) «Чому, сказати, й сам не знаю…»;

в) «Вчителька»;

г) «Сучасникам».

ІІ рівень (2 бали).

9. Установіть відповідність між назвою вірша та уривком з нього.

1. «Захочеш – і будеш…».

2. «Пломінний день».

3. «Пісня про рушник».

4. «Чому, сказати, й сам не знаю…».

а) Дощами мита-перемита,

   Дощами знесена у даль…

б) Навчишся надать блискавичність думкам

   І рішенням твердість каміння.

в) Господь багатий нас благословив дарами,

   Що нікому не одняти…

г) Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

   І зелені луги, й солов’їні гаї…

д) Хочу крикнуть в далечінь безкраю

   І когось на допомогу кликать…

10. Установіть відповідність між героєм повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» та його характеристикою.

1. Міха Голий.

2. Аделія.

3. Піня.

4. Велет.

а) найсильніша людина Японії;

б) вуличний борець, якого переміг Іван;

в) власниця цирку;

г) товариш Івана, сторож у цирку;

д) карлик.

ІІІ рівень (3 бали).

11. Визначте ідею вірша Олени Теліги «Радість».

12. Як Іванові Силі вдалося стати професійним спортсменом та учнем доктора Брякуса?

13. У чому полягає важливість рідного дому у формуванні особистості дитини (за віршем Андрія Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…»)?

IV рівень (3 бали).

14. Напишіть твір-мініатюру на одну із запропонованих тем:

1). «Краса українського рушника» (за віршем Андрія Малишка «Пісня про рушник»).

2). «Іван Сила – утілення непереможного духу українського народу, його доброти  і щирості» (за повістю Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили»).

3). «Віра у себе – шлях до успіху» (за поезією Олега Ольжича «Захочеш – і будеш…»).

4). «Потрібно дорожити кожною миттю життя» (за поезіями Олени Теліги).