6 КЛАС БІОЛОГІЯ

13.03.2020

Покритонасінні (Квіткові)

Мета: ознайомитись із загальною характеристикою покритонасінних рослин, сформувати знання про основні ознаки покритонасінних; розглянути загальні ознаки класів Однодольні і Дводольні; удосконалювати вміння порівнювати та робити узагальнюючі висновки; розвивати логічне мислення, пам’ять; формувати ціннісні орієнтації на збереження природи та естетичні смаки.

2.                        Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

1.                        «Так — ні».

1. Життєві форми голонасінних — дерева, кущі, трави.

2. Молоді жіночі шишки сосни жовті, а чоловічі — бурі.

3. Запилення голонасінних здійснює вітер.

4. Сосна та ялина належать до голонасінних рослин.

5. В Україні найбільш поширені гінкгові.

6. Насіння в голонасінних лежить на лусках шишок голо, незахищено.

7. Серед голонасінних є квіткові рослини.

8. Шишки хвойних бувають чоловічими і жіночими.

9. Живиця — це смола хвойних рослин.

10. У хвойних немає листків, а є маленькі гілочки — хвоя.

11. Деякі голонасінні не утворюють насіння.

12. Голонасінні мають потужну стрижневу кореневу систему.

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	+	+	-	+	-	+	+	-	-	+

— Як можна пояснити наведені нижче факти?

1.                        Ідеш лісом і бачиш: то тут, то там свіжі ялини вивернуто з корінням, а на голій високій скелі притулилася самотня сосна, не ушкоджена негодою.

2.                        У густому ялиновому лісі часто можна спостерігати метрові ялинки віком 10–15 років, сосонки під густим материнським покривом до такого віку не доживають.

3.                        Довжина всіх коренів одного дерева ялини може сягати понад 2000 м, а сосни — у 6 разів більше.

4.                        «Швидкі запитання».

1.                        Яке найважливіше пристосування до життя мають голонасінні? (Внутрішнє запліднення.)

2.                        Чому голонасінні мають таку назву? (Насінини розташовані на лусочках шишки, плід не утворюється.)

3.                        Які представники хвойних найбільш поширені? (Сосна, ялина.)

4.                        Чи можна відрізнити жіночі шишки від чоловічих? (Так, жіночі шишки червоного кольору, а чоловічі — жовтого.)

5.                        Цифровий біологічний диктант.

Виписати номери тверджень відповідно до варіанта.

I варіант — ознаки сосни звичайної;

II варіант — ознаки ялини європейської.

1.                        Коренева система стрижнева, розміщена в ґрунті поверхнево.

2.                        Від запилення до висипання насіння проходить близько двох років.

3.                        Насіння проростає восени того ж року, коли відбулося запилення.

4.                        Насіння проростає в будь-якому ґрунті, але гине в тіні.

5.                        Світлолюбне дерево заввишки 40 м.

6.                        Шишки великі, довгі, повислі.

7.                        Рослини вибагливі до ґрунту.

8.                        Листки — сизо-зелена хвоя, розміщена попарно, завдовжки 3–5 см, живе 2–3 роки.

9.                        Чоловічі шишки дрібні — до 2,5 см завдовжки, під час дозрівання пилку стають жовтими.

10.                    Листки — коротка хвоя завдовжки 1–1,5 см, жорстка, темно-зелена, розміщена поодиноко, живе 5 років.

Відповіді: I варіант — 2, 4, 5, 8, 9; II варіант — 1, 3, 6, 7, 10.

6.                        «Знайди помилку».Знайти та виправити допущені помилки.

1.                        До хвойних голонасінних рослин відносять: модрину, яловець, кедр, гінкго, вельвічію, тис.

2.                        До листопадних хвойних голонасінних відносять: модрину, ялицю, кедр, тис.

3.                        Кедрові горішки — це насіння сосни сибірської.

4.                        Для ялівцю характерне утворення шишкоягід.

5.                        Гінкго дволопатеве має плоди сріблястого кольору.

6.                        Тис ягідний має міцну бурувато-червону деревину, що не гниє.

7.                        Секвоя — найтовстіше дерево на світі, товщина стовбура — 11–36 м.

8.                        Вельвічія має всього чотири листки завдовжки до 1 м.

(Помилки виділені курсивом.)

3.                        Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Від полюсів до екватора немає такої ділянки, де можливе рослинне життя, але не знайдено покритонасінних. Вони часто трапляються в долинах річок і чистих озерах, у меншій кількості — у солоних озерах і морях. Проте такі водяні покритонасінні не є примітивними формами, вони виникли шляхом пристосування наземного предка до водного середовища. До широкої географічної різноманітності додається різноманітність форм і способів зростання. Звичайна ряска, що покриває поверхню ставка, є крихітним зеленим пагоном з простим корінцем, вертикально зануреним у воду, і з дуже нечіткими листками та частинами стебла. Могутнє лісове дерево сторіччями розвивало свою складну систему стовбурів і гілок, покритих численними гілочками й листочками, а під землею відповідну площу займає могутня, добре розвинена коренева система. Між цими двома крайнощами — нескінченні градації: водні й земні трави, дерева і кущі — набагато більша різноманітність, ніж серед решти груп насінних рослин, відомих під загальною назвою голонасінні.

Постановка проблемного питання

— Що сприяє пануванню на Землі покритонасінних рослин?

Повідомлення теми уроку. Вивчення нового матеріалу

1.                        Загальна характеристика покритонасінних

Запитання:

— Яку іншу назву мають покритонасінні рослини? (Квіткові.)

— Назвіть ознаки, які можуть бути притаманні покритонасінним, або квітковим, рослинам? (Учитель на дошці записує всі ознаки, які називають учні.)

Складання опорного конспекту

Для покритонасінних характерні такі особливості в будові та розвитку:

1.                        Виникнення нового органа — квітки, що містить маточку, під захистом якої всередині зав’язі розвиваються насінні зачатки.

2.                        При дозріванні насіння із зав’язі утворюється плід, що захищає насіння від зовнішніх впливів, звідси і назва — «покритонасінні».

3.                        Подальше спрощення статевого покоління призвело до майже повної редукції жіночого гаметофіту (заростка). Чоловічий гаметофіт представлений двома клітинами.

4.                        Виник процес подвійного запліднення, у результаті якого одночасно із зародком утворюється вторинний ендосперм.

5.                        Розвиток нового органа — квітки — забезпечив кращий захист пилку в тичинках і насінного зачатка в зав’язі та сприяв розвитку запилення комахами.

6.                        Ускладнення в будові деревини призвело до утворення нових провідних елементів — судин.

2.                        Характерні ознаки класів покритонасінних

Ще на ранніх етапах розвитку покритонасінних відокремилися дві відмінні між собою гілки. Одна з них дала рослини, які об’єднали в клас Дводольні, інша — рослини класу Однодольні.

— Що є основною ознакою, на якій ґрунтується такий поділ? (Кількість видозмінених зародкових листків — сім’ядоль.)

Отже, за будовою насінини ми можемо визначити, до якого класу покритонасінних належить та чи інша квіткова рослина. Але, крім кількості сім’ядоль, представникам класу Дводольні та Однодольні притаманні й інші відмінності.

Завдання для учнів:

— Розглядаючи гербарні зразки дводольних і однодольних рослин, визначте їхні ознаки відмінності за таким планом:

1.                        Тип кореневої системи.

2.                        Характеристика листка: тип жилкування; простий чи складний; черешковий чи сидячий; цілісний чи розсічений;

3.                        Життєві форми рослин.

4.                        Кількість частин квітки.

Заповнення таблиці. (переписати в зошит і вивчити).

Характерні ознаки дводольних та однодольних рослин

Ознаки	Дводольні рослини	Однодольні рослини
Кількість видів	Близько 190 тис.	Близько 63 тис.
Кількість сім’ядоль у зародку	Дві	Одна
Тип кореневої системи	Найчастіше стрижнева	Мичкувата
Стебло	Дерев’янисте (потовщується за рахунок розростання камбію) або трав’янисте	Трав’янисте, камбію немає
Листки	Переважно черешкові, прості або складні, цілісні або розсічені	Переважно сидячі, прості, цілісні
Жилкування листків	Сітчасте	Паралельне й дугове
Кількість частин квітки	Переважно кратна п’яти або чотирьом	Кратна трьом

Подорожник — клас Однодольні, тому що має дугове жилкування листка та мичкувату кореневу систему; вороняче око — Дводольні, тому що має сітчасте жилкування листка.

Але зародок подорожника має дві сім’ядолі, а воронячого ока — одну. Тому подорожник належить до дводольних, а вороняче око — до однодольних рослин.

Запам’ятайте: найголовнішою ознакою, за допомогою якої можна точно встановити приналежність тієї чи іншої квіткової рослини до певного класу, є кількість сім’ядоль у зародку.

5.                        Узагальнення та систематизація знань

1.                        Обговорення проблемного питання, яке було поставлене на початку уроку.

Очікувані варіанти відповідей учнів:

— Що сприяє пануванню покритонасінних на нашій планеті?

Пануванню покритонасінних сприяє:

— потужний розвиток кореневої системи;

— велика площа листків, їхня різноманітність за формою дозволяють ефективно здійснювати фотосинтез;

— велика кількість поживних речовин, що утворюються, дозволяє рослині швидко рости;

— виникнення квітки і плода;

— широкі адаптації квітки і плода;

— розмноження насінням;

— утворення плода сприяє розселенню рослин тваринами;

— подвійне запліднення;

— різні типи судин для транспорту води й поживних речовин;

— утворення зав’язі, всередині якої знаходиться насінний зачаток — майбутня насінина;

— насіння захищене (покрите) стінками плоду;

— незалежність запліднення від водного середовища.

2.                        Виконання тестових завдань.

Вибрати одну або декілька правильних відповідей.

1.                        Укажіть ознаки класу Дводольні:

А листки із сітчастим жилкуванням

Б стрижнева коренева система

В мичкувата коренева система

Г листки з дуговим жилкуванням

2.                        Систематична категорія, у яку об’єднують види,— це:

А відділ В вид

Б рід Г клас

3.                        Укажіть ознаки, які властиві тільки покритонасінним:

А насінина В корінь

Б квітка Г плід

4.                        Найвищою систематичною одиницею серед названих є:

А відділ В вид

Б клас Г рід

5.                        Укажіть ознаки класу Однодольні:

А головний корінь добре виражений

Б листки переважно сидячі, прості, цілісні

В трав’янисті, рідше дерев’янисті рослини

Г зародок з однією сім’ядолею

Відповіді: 1 — А, Б; 2 — Б; 3 — Б, Г; 4 — А; 5 — Б, Г.

7.                        Домашнє завдання. Перечитати матеріали теми; опрацювати §43

17.03.2020

ПРИНЦИПИ БІОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМАТИКИ І РІЗНОМАНІТНІСТЬ ПОКРИТОНАСІННИХ

Ви дізнаєтесь, як класифікують живі організми та про різноманітність покритонасінних.

Рослини надзвичайно різноманітні. Різноманітність живих організмів вивчає особлива наука – біологічна систематика, а розділ систематики, присвячений різноманітності рослин, називається систематикою рослин. Карл Лінней вперше відобразив знання про різноманітність організмів у формі класифікації, у якій види розподілені у підпорядковані

одна одній групи. Кожному рівню такої класифікації він дав свою назву. У сучасній систематиці рослин прийняті такі основні рівні класифікації:

– царство;

– відділ;

– клас;

– порядок;

– родина;

– рід;

– вид.

Біологічна систематика – це наука про різноманітність живих організмів.

Групи видів у біологічній системі встановлюють за сукупністю всіх ознак рослини. Покритонасінні є одним із відділів царства рослин. У цьому відділі виділяють два класи – дводольні і однодольні. Па малюнку ви бачите

положення в біологічній системі добре відомої рослини – пшениці твердої.

До основних родин дводольних покритонасінних належать жовтецеві, серед яких багато отруйних і лікарських рослин, а також бур’янів. Представники інших родин дводольних зображені на форзаці. Серед них багато декоративних, лікарських рослин, плодово-ягідних культур і бур’янів, які належать до родини розових. Бобові широко відомі як сільськогосподарські культури із високим вмістом білків у насінинах. Багато овочевих і технічних культур серед хрестоцвітих. Відома усім картопля належить до пасльонових. Але слід пам’ятати, що у цій родині багато отруйних видів. Найбільша родина дводольних – складноцвіті, яка отримала свою назву за суцвіття-кошики, які ззовні нагадують квітки.

Навіть огляд невеликої частки груп дводольних рослин свідчить про їхню надзвичайну різноманітність і велике значення для людини.

До найпоширеніших родин однодольних, які теж зображені на форзаці, належать лілійні із типовою для класу дуже красивою квіткою і підземними запасаючими органами – цибулинами.

Найбільша родина однодольних та усіх покритонасінних – орхідні поширених не лише у тропічних країнах, алей у нас. Серед її представників багато рідкісних видів. В тропіках людина широко використовує у господарській діяльності і як джерело продуктів харчування пальми. А до злаків належать основні зернові культури світу, серед них багато коркових трав і бур’янів.

ВИСНОВКИ

1. Біологічна систематика вивчає різноманітність організмів і класифікує їх за сукупністю усіх ознак.

2. Основними рівнями класифікації рослин є царство, відділ, клас, порядок, родина, рід і вид.

3. Дводольні і однодольні є класами відділу покритонасінних, який належить до царства рослин.

4. Представники родин покритонасінних є джерелом сировини для промисловості, основою сільськогосподарського виробництва і джерелом продуктів харчування, лікарської сировини. Але серед них багато отруйних рослин і бур’янів.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Біологічна систематика.

ЗАПИТАННЯ

1. Що вивчає біологічна систематика?

2. Які рівні класифікації рослин ви знаєте?

3. Яке значення в житті людини мають представники дводольних?

4. Яке значення в житті людини мають представники однодольних?

ЗАВДАННЯ

За зразком на малюнку визначте положення шипшини собачої у системі рослинних організмі в і заповніть пропускну схемі, яку попередньо відтворіть у зошиті.

Домашнє завдання: опрацювати §44; відповісти на запитання;опрацювати матеріали теми.

 

20. 03. 2020.

Організми і середовище існування. Екологічні групи рослин

Мета. Повторити інформацію про середовища існування та чинники, що впливають на вироблення у рослин пристосувань; сформувати в учнів поняття про основні екологічні групи рослин залежно від дії того чи іншого фактора середовища, показати відносність пристосувань.

Основні поняття і терміни: світлолюбні, тіньовитривалі та тіньолюбні; холодостійкі та теплолюбні; вища водяна рослинність, вологолюбні, посухостійкі.

Хід уроку

Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Пояснювальна бесіда. Ви вже знаєте, що рослин є дуже багато і заселяють вони різноманітні середовища життя. Пригадайте, які. Залежно від умов існування у рослин різних видів, які ростуть в однакових умовах, виробляються схожі риси пристосування. Ці риси проявляються як у зовнішній будові, так і в процесах, що відбуваються всередині рослинного організму. Такі групи рослин називають екологічними, оскільки кажуть, що рослини існують у відповідних спільних екологічних умовах. Сьогодні на уроці ми розглянемо деякі екологічні групи рослин, які виділяють на основі їхнього ставлення до освітленості, тепла і вологи.

План

1. Екологічні групи рослин стосовно освітленості.

2. Ставлення рослин до температури.

3. Ставлення рослин до вологи.

4. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Екологічні групи рослин стосовно освітленості

1. Розповідь з елементами бесіди. Пригадайте з курсу “Природознавство”, на які групи поділяють рослин стосовно світла. Відповідно до потреб в освітленості рослини поділяють на світлолюбних, тіньовитривалих та тіньолюбних.

До світлолюбних видів належать мешканці відкритих, добре освітлених місцезростань. Як правило, вони мають добре розвинену кореневу систему, вище стебло порівняно з видами, що мешкають у затінку, розсічені листкові пластинки тощо (береза, сосна та ін.).

Тіньолюбні рослини розвиваються за умов недостатнього освітлення і не терплять яскравого світла (плаун булавоподібний, квасениця звичайна, смерека). До них належать види, розміщені в нижніх ярусах фітоценозу, а також рослини печер, розщелин, скель, водних глибин, деякі ґрунтові водорості тощо. Для тіньолюбів характерні: слабко розвинена коренева система, витягнуті міжвузля, досить широкі, тонкі, м’які листкові пластинки, що утворюють мозаїку тощо.

У тіньовитривалих рослин (дуб, липа, бузок, тонконіг, костриця, суниці), які можуть зростати як на відкритих, добре освітлених місцях, так і витримувати певний ступінь затінку, спостерігаються пристосування, властиві як світлолюбним, так і тіньолюбним видам.

Ставлення рослин до температури

Які рослини зростають у пустелі, тайзі, високо в горах? На які групи поділяють рослин за ставленням до температури? Види, для існування яких оптимальною є низька температура, називають холодостійкими. До них належать деякі бактерії, лишайники, мохи, членистоногі тощо. Вони мають певні пристосування до існування в умовах низьких температур. Щодо рослин, то до холодостійких належать мешканці тундри, високогір’я. Для більшості з них характерне низьке стебло, яке часто стелиться по землі. В їхньому клітинному соку накопичуються цукри, що знижують точку замерзання цитоплазми.

Теплолюбними називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в областях тропічного, субтропічного та помірного поясів за умов високих температур. Окремі частини рослини можуть нагріватися до +60...+65 °С (інколи протягом тривалого періоду), наприклад, наскельні лишайники. Найвища температура, при якій знайдено живі організми, зокрема синьо-зелені водорості, становила до +85 °С у термальних водах. А деякі бактерії виживають і при +88 °С. Вищі рослини в термальних водах відсутні. В природі ж уже при +40 °С більшість видів виявляють ознаки пригніченості. Які пристосування мають рослини до життя при високих температурах? У процесі еволюції види, що живуть у місцях з постійно високими температурами, набули цілого ряду пристосувань. У них спостерігаються зменшення поверхні листків, поява волосків і ефірних залозок тощо.

Ставлення рослин до вологи

За ставленням до вологи виділяють такі групи вищих рослин: вища водяна рослинність, вологолюбні та посухостійкі.

Вища водяна рослинність — це рослини, які повністю або частково ростуть у воді (елодея, ряска, латаття) і поза водним середовищем існувати не можуть.

Вологолюбні рослини існують в умовах підвищеної вологості на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів тощо (росичка, зозулин льон, бальзамін).

Посухостійкі рослини населяють посушливі місця і здатні переживати сухі періоди (ковила, типчак, кактуси). У вищих рослин посушливих місцезростань коренева система або здатна проникати на значну глибину (сосна звичайна, верблюжа колючка), що дає змогу використовувати підґрунтові води, або ж добре розгалужена у поверхневих шарах ґрунту (кактуси), що забезпечує ефективне вбирання вологи зі значної площі під час короткочасних дощів. У них зменшується площа листкових пластинок, потовщується кутикула, зменшується кількість продихів, часто листки видозмінюються на голки, лусочки тощо, а функцію фотосинтезу бере на себе зелене стебло (кактуси, верблюжа колючка). Деякі багаторічні рослини здатні накопичувати вологу в листках (алое, молодило) або стеблах (кактуси) і потім її економно витрачати (є кактуси, здатні запасати до 3 т води).

Багаторічні трав’яні рослини переживають посушливий період у вигляді підземних видозмінених пагонів (кореневищ, цибулин), тоді як їхня надземна частина відмирає. Дерева і кущі зменшують випаровування в посушливий період, скидаючи листя.

Проміжне положення між вологолюбними та посухостійкими належить рослинам, які зростають в умовах достатньої, але не надлишкової зволоженості ґрунтів і можуть витримувати нетривалу посуху: ясен, клен, дуб тощо.

4. Узагальнення і систематизація вивченого.

1. Контрольно-оцінна бесіда.

Що таке екологічна група рослин? Які рослини називають світлолюбними, тіньолюбними, тіньовитривалими? На які групи поділяють рослини за ставленням до тепла? Порівняйте холодостійкі та теплолюбні рослини. В чому їхня відмінність? Які рослини утворюють групу вищих водяних рослин, вологолюбних рослин, посухостійких?

2. Виконання завдань практикуму.

А) Поясніть ситуацію. Уявіть собі, що ви, гуляючи в лісі, знайшли дуже гарну рослину, яку захотіли викопати і посадити у себе на земельній ділянці біля дому. На які запитання ви повинні знайти відповідь, перш ніж це зробити?

(Рідкісна це рослина чи ні? До якої екологічної групи вона належить? Чи відповідають умови вашого подвір’я умовам, необхідним для росту цієї рослини?)

6. Домашнє завдання. Опрацювати відповідний матеріал за підручником, дати відповіді на запитання після §45; опрацювати конспект; перечитати матеріал для допитливих (стор.202- 203).

 

 

24.03.2020

Життєві форми рослин. Рослинні угруповання

Мета: дати поняття про фітоценози, агроценози та біоценози; розкрити особливості пристосованості рослин до спільного життя в екосистемі лісу; виховувати в учнів бережливе ставлення до природи, формувати почуття відповідальності за стан довкілля.

Основні поняття: рослинне угруповання, фітоценоз, агроценоз, біогеоценоз, екосистема, біосфера.

Структура уроку, основний зміст і методи роботи

Девіз уроку: «Все живе на Землі має одну колиску, ім’я якої — Природа».

I. Актуалізація знань учнів.

Вчитель зачитує поетичні рядки:

Босоніж стежка побіжить

Левадою в городи...

Як любо тут, як славно жить

Серед цієї вроди.

(В. Коломієць)

Чудова українська природа, різноманітні дерева, кущі, трави є в нашій місцевості. Рослини ростуть не ізольовано одна від одної, а спільно, утворюючи угруповання: ліс, луки, степи, болото, водойми.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Ценоз та його структура.

2. Рослинне угруповання. (Розповідь учителя).

Рослинне угруповання — це сукупність рослин, що перебувають у тісному взаємозв’язку між собою і з умовами навколишнього середовища, знаходяться на певній ділянці.

Уявна мандрівка в ліс.

«Надзвичайно красивий сосновий бір! Неначе чуєш, як шумлять під вітром високі крони, скидаючи глицю на зелений килим моху, відчуваєш п’янкий аромат хвойного бальзаму, що ним напоєне повітря... А ще, він справжня лісова скарбниця. Яких тільки грибів, ягід не зустрінеш серед мережаних листків папороті-орляка, поміж острівцями духмяного чебрецю. Уже всередині літа тут з’являються солодкі чорниці та запашні суниці, а потім — золотаві маслючки, лисички. Перед настанням осені милують око калина, барбарис, терен, визирають з трави рижики, грузді, опеньки...».

— В якому лісі ви щойно «побували»?

— Як можна назвати це угруповання?

Легенда про лісові дерева

На лісову галявину вітер заніс насіння... Під ласкавим сонцем літа виросли пагінці. Гартувалися під зливами, підставляючи свої голівки сонцю, набирали сили і краси у своїх кронах. Зросли молоді деревця — береза, дуб, липа і клен.

Стрункій березі сподобався кремезний дуб, що захищав її від холодного вітру. Тому вона несміливо горнулася до нього. Та берізку ще змалку покохав широколистий клен. Він виріс поряд і радів, коли міг своєю кроною, як парасолькою, захистити її від градобою і ломивітру. Коли ж листочки клена торкалися довгих кіс берізки, то він був найщасливішим з усіх дерев лісу.

— І що гарного в тому дубі бачить берізка? Чи, може, я їй не до вподоби? — думав ревниво клен.

І спало йому на думку наряджатися кожної пори року в інше святкове вбрання. Навесні крона клена обліплена маленькими листочками, а в їх черешках знаходиться молочний сік, у чотири рази солодший від березового. А ще прикрашають тоді клена зеленувато-жовті суцвіття. Влітку листя клена стає великим, наче людська долоня, і кольору вже іншого — темно-зеленого. Та найкраще клен виглядає восени, коли починає міняти барви свого листя. Не знайдеш двох схожих за кольором листків клена. Люди милуються його красою, однак берізка більше хилиться від вітру до дуба, ніж до нього. Засумував через це клен. Помітив дуб душевний смуток клена і перший заговорив до нього:

— Друже мій милий! Не тримай на мене зла через берізку. Вона наша спільна подруга, адже поруч нас живе, і я в разі потреби її захищаю, але понад усе кохаю липу, жити не зміг би, якщо б хтось забрав від мене мою наречену.

Зітхнув заспокоєний клен на повні груди, зашумів листям і простяг щасливий свою вдячну руку — обняти справжнього Друга.

Ростуть собі поруч вірні друзі — дуб, клен, їхні подруги берізка і липа. Щороку вдягається клен у нові шати, міняє їх. Але берізка і далі більше задивляється на дуба. Це помічає клен, тужить, ще більше кохає берізку. Коли ж восени клен скидає додолу свої барвисті листочки, то це біль його душі від нерозділеного кохання. Та він вірить, що настане весна і все зміниться на краще».

Учитель. Крім дерев, до рослинного угруповання широколистого лісу входять кущі, трав’янисті рослини і гриби. Вони розміщені ярусами. (назвати яруси і визначити, які рослини належать до них).

Візьміть інтерв’ю в рослин, тобто доберіть загадки, вірші, прислів’я, легенди про них.

Взірець відповідей учнів.

Ясен — символ сили, могутності.

Барвінок символізує віру, хлопця, Україну.

Тополя — символ дівочої краси, стійкості, вірності.

Кетяги калини — це символ краси, здоров’я, України, рідної землі.

Датська легенда про прекрасну небесну принцесу Ельф

Одного разу, спустившись на землю, Ельф зустріла вродливого юнака і палко закохалася в нього. Вона не послухалася богів, не покинула коханого і не повернулася назад на небо. Гнів покровителя упав на неї. Вони перетворили непокірну принцесу на первоцвіт, а її коханого юнака — на весняну анемону.

3. Пристосованість рослин до життя в угрупованнях. (Бесіда).

1. Які пристосування дозволяють рослинам лісу проживати сумісно?

2. Яке значення ярусного розміщення рослин?

3. Чому в трав’янистих рослин лісу переважно біле забарвлення квіток?

4. Основні типи рослинних угруповань. (Розповідь учителя з елементами бесіди і складанням схеми).

Ліси — це угруповання, в яких переважають деревні рослини.

Луки — це угруповання, в яких панують багаторічні трав’янисті рослини, що ростуть та розвиваються з весни до осені.

Степи — це угруповання, в яких панують багаторічні трав’янисті рослини із родини Злакові.

Болота— це надмірно зволожені території.

5. Рослинність та її зональність. (Розповідь учителя зі складанням схеми).

Рослинність — це сукупність рослинних угруповань Землі або окремих її частин.

6. Зв’язки в угрупованнях

7. Охорона природи та бережливе ставлення до неї. Ми звикли вважати, що природа всесильна, забуваючи при цьому, що вона дуже чутлива й тендітна. Людство бере, а точніше — відбирає у природи щорічно десятки мільярдів тонн речовин і матеріалів на свої потреби. Зелений покрив Землі кожного року скорочується на 1%. Щорічно планета безповоротно втрачає десятки видів рослин і тварин, назвами яких поповнюється «Червона книга».

Від нас усіх і від кожного зокрема залежить, чи лунатиме пісня солов’я, чи будуть дихати прохолодою прозорі джерельця, чи плескатиметься риба у чистій воді, чи буде над нами блакитне небо.

III. Домашнє завдання.

Вивчити §46 підручника; накреслити схему ярусності лісового рослинного угруповання (див мал. 198 підручника); заповнити таблицю «Типи угруповань»

Тип рослинного угруповання	Характеристика	Приклади рослин

Урок  за 27.03 2020.

Тема 4. Різноманітність рослин. ЗНАЧЕННЯ РОСЛИН ДЛЯ ІСНУВАННЯ ЖИТТЯ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ. ЗНАЧЕННЯ РОСЛИН ДЛЯ ЛЮДИНИ

Мета: розкрити роль рослин в екосистемах, практичній діяльності людини, значення рослин для існування життя на планеті; формувати почуття відповідальності за стан біогеоценозів; формувати вміння працювати з підручником.

Основні поняття та терміни: сорт, екологія, фармакологія, ерозія.

Структура уроку, основний зміст і методи роботи

І. Вивчення нового матеріалу

Повідомлення теми і мети уроку.

Барви вересня уже спокійні, хоча й своєрідні, неповторні. Усе довкола стишується. Відлітають у вирій лелеки, журавлі. Услід за липою і березою починає жовтіти горобина. Ліс пахне хвоєю, грибами, листям. Чудова, заспокійлива ця пора, до творчості спонукає. А в полі, на городах копають картоплю. (М. Рильський «Коли копають картоплю»).

Цю рослину знають усі. Її у нас називають «другим хлібом». Смачна картопля і розварена, і товчена, і в лушпинні. Вона ніколи не набридає. Ця рослина належить до родини Пасльонові. Сьогодні ми дізнаємося багато цікавого про представників цієї родини.

Записуємо її формулу: Ч₍₅₎П₍₅₎Т₍₅₎М₍₁₎). Квітки двостатеві, правильні, у верхівкових завійках; п'ятичленні: чашечка складається з п'яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п'яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п'ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав'яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них.

Віночок зрослопелюстковий, білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки зі стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.

Токсичні плоди (ягоди) картоплі

Квітки на рослинах зібрані у суцвіття — завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4.

Плід — багатонасінна двогніздова ягода. Вона округла або округло-овальна, жовто-зелена. Насіння дрібне, яйцеподібно сплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин — 0,5-0,6 г.

— Яке суцвіття у цих рослин? (Суцвіття китиця, завиток або поодинокі квітки.)

— Як називається плід у цих рослин? (Ягода або коробочка)

Рослини цієї родини можна поділити на групи:

Дикорослі: паслін чорний, дурман, блекота. (Дурман, блекота — отруйні рослини!).

Лікарські: беладона.

Харчові: картопля, баклажан, помідор, перець, фізаліс помідорний. (Демонстрація муляжів.)

Технічні: тютюн — махорка.

Декоративні: петунія гібридна, тютюн пахучий, фізаліс.

Історики розповідають про історію введення в культуру картоплі, помідорів, перцю.

Історія завезення в Європу

Понад чотириста років тому тринадцятирічний хлопчик Педро де Сьєса де Леон (ісп. Pedro de Cieza de León) пробрався потайки на корабель іспанських конкістадорів, перших завойовників Південної Америки, і разом з ними опинився у Перу.

У 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона — «Хроніка Перу». І в ній ми знаходимо перше згадування про картоплю:

У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він же навів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання.

Першими скуштували картоплю іспанські моряки, а потім картопля потрапила до Італії, де перуанську «паппу» назвали «тартуффолі»; згодом вона з'явилася і в інших країнах. У (Іспанію) картоплю вперше, мабуть, було завезено Сьєса де Леоном у 1551 році, після його повернення з Перу.

Спочатку картопля не набула широкого розповсюдження як харчовий продукт і, навіть використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. У Франції ще наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така мода, що довелося робити штучні, оскільки живих не стало вистачати. У Німеччині обробляли картоплю на клумбах перед палацами^]

На Британських островах картопля набула поширення вже наприкінці XVII століття. На континенті натомість вважали, що їжа з картоплі не є здоровою для християн. У 1748 р. Паризький парламент взагалі заборонив її вирощування і вживання, оскільки вважав, що вона може викликати хвороби, зокрема проказу. Ці побоювання розвіяв агроном і фармацевт Антуан Парментьє. Спираючись на його дослідження медичний факультет Паризького університета у 1772 році визнав картоплю їстівною.

В цей період картопля вже використовуватися у медицині. Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі по всій Європі. У 1785 р. картопля допомогла впоратися із голодом на півдні Франції і ставлення до неї змінилося остаточно.

Антуану Парментьє поставлено пам'ятник на ринковій площі в місті Мондідьє.

За легендою польський король Ян III Собеський після переможної битви 1683 вперше спробував страву з картоплі, яка йому сподобалась. Він прислав з Відня до дружини Марисеньки мішок картоплі і наказав її посадити. Королівський садівник Вєнчарик виконав наказ короля у овочевому саді при палаці у Вільянові. Згодом її почали саджати при інших резиденціях, вірогідно наприкінці XVII ст. картопля могла з'явитись у садах при українських резиденціях Собеського у Жовкві, Золочеві, Олеську, Янові, Поморянах, які король відвідував. При дворах магнатів господарське вирощування картоплі на овочевих городах резиденцій розпочалось приблизно у середині XVIII ст.

У першій половині XVIII століття Петро І завіз картоплю до Росії; він звелів розіслати її по всій країні і всіляко сприяти її розведенню.Населення поставилося до цього вороже, бо спочатку вживало в їжу молоді недоспілі бульби, не знаючи що вони через вміст соланіну гіркуваті на присмак, часто викликали загальне отруєння організму. Минуло майже сто років, поки картоплю почали культивувати в промислових масштабах.

У 1765 році Імператорське вільне економічне товариство розіслало анкету, в якій, поряд з іншими запитаннями, питалося чи вирощують «земляні яблука, потетоси або тартофелі». Із українських земель відповіли: у 1768 році Слобідсько-Українська губернія — у чотирьох провінціях не чули про картоплю, у Сумській — у деяких місцях є, але дуже мало, і особливо нею не переймаються; у 1795 році Катеринославське намісництво — розводять у великій кількості поміщик Михайлівки Вейланд (який і завіз її) та німецькі колоністи.

За іншими даними в Україні картопля з'явилася вперше у 1780 році в маєтку графа Потоцького.

Наприкінці XVIII століття картоплю завезли до Нової Зеландії. Завдяки невибагливості як культури, вирощувати її почали на архіпелазі повсюдно. Картопля була вона набагато врожайнішою за звичний для тубільців корнеплід кумару. З картоплею маорі не лише забули про голод, що раніше був в їхніх краях частим гостем, а й змогли створювати чималі запаси їжі в своїх поселеннях. Та забезпечувати провіантом своїх вояків під час далеких походів. До того ж за звичаями тубільців кумару могли вирощувати лише чоловіки, а щодо картоплі жодних обмежень не існувало. Тому з нею могли поратися і жінки, а чоловіки в цей час могли воювати.

Зрештою поширення картоплі сприяло військовій мобілізації та мілітаризації суспільства маорі, перетворенню міжплемінних сутичок на «мушкетні війни», внаслідок яких загальна кількість населення Нової Зеландії скоротилася вдвічі^.

Великий голод в Ірландії також часто іменують «картопельним». Адже з XVIII століття картполя стала мало не головним продуктом харчування для більшості мешканців острова, особливо взимку Велика залежність від цієї однієї культури і відсутність генетичної мінливості серед рослин картоплі в Ірландії, були одними з причин того, що поширення Phytophthora infestans наприкінці 40-х років XIX століття призвело до справжнього дефіциту їжі та масового голоду.

Перший відомий факт про врожайність картоплі наведено у повідомленні іспанського чиновника Гарсі Дієса де Сан-Мігеля (1567), який у Перу та Болівії опитував місцевих мешканців. Так, згідно з повідомленням, врожайність картоплі становила приблизно 55,5-83,5 кг з одного тупу землі (~ 0,1643 га), що дорівнювало 340—506 кг/га, при цьому врожай часто з одної ділянки збирали не щорічно, а раз на 2-3 роки, оскільки насадження картоплі вимерзали.

Агрономи:

Запитання:

— Який орган рослини картоплі ми вживаємо в їжу?

— А чи можна їсти ягоди картоплі? Чому ні?

— Як можна посадити картоплю, коли є тільки 20 бульб дуже цінного сорту? (Розповідь про те, як садили картоплю під час голодомору — різали на дрібненькі часточки з вічком бульби, які дивом залишилися; їх не з’їли до весни, щоб було що посадити).

Екологи:

а) дають рекомендації, як боротися з колорадським жуком, грибковими хворобами без отрутохімікатів, використовуючи деревний попіл тощо.

Під час садіння картоплі кожну лунку потрібно притрушувати попелом (найкраще березовим). Картопляні кущі можна обпилювати просіяним попелом. Через день-два гинуть не лише личинки колорадського жука, а й більшість дорослих особин.

У міжряддя картоплі посадіть квасолю-сидун. А там, де грядка картоплі обведена стрічками календули, шкідників взагалі немає. Добрий результат дає обприскування картоплі міцним багатоденним настоєм полину;

б) розповідають про М.І. Вавилова та виведення стійкого сорту картоплі проти фітофтори;

в) інформують про рідкісні рослини родини Пасльонові: беладонну, скополію карніолійську.

Медики:

а) розповідають про вміст вітамінів і хімічних елементів в овочевих рослинах:

Картопля: вітаміни В₁, В₂, В₆, В₉, РР, D, К, Е;

хімічні елементи К, Mg, Са, Fe, Cu, Р, Mn, Na, Cl, F, J, S.

Перець: вітаміни В₁, В₂, Е, РР, С, каротин;

хімічні елементи К, Са, Mg, Na, Fe, Mn, Cu, Zn, F, J.

Помідори: вітаміни B₁, B₂, В₃, В₆, С, К, РР, каротин.

Баклажани: вітаміни В₁, В₂, РР, С; хімічні елементи Mn, К, Са, Р.

б) застосування картоплі при лікуванні виразки шлунка, гіпертонії, застуді, головних болях;

3. Значення водоростей у природі та житті людини.

4. Значення мохоподібних у природі.).

а) Мохи — рослини-піонери. Оселяються на камінні, піску, створюють субстрат для інших рослин.

б) Мохи — рослини-геологи. Ростуть на ґрунтах, що містять багато міді. Норвезькі геологи по мохах відшукують поклади міді.

в) Мохоподібні є регулятором водного балансу ґрунту.

г) Мохоподібні є причиною заболочування.

д) Мохи запобігають ерозії ґрунтів.

е) Сфагнові мохи є причиною лісових пожеж.

5. Значення мохів у практичній діяльності людини.

а) Торфовища України.

б) Значення торфу у практичній діяльності людини.

в) Осушення боліт. Меліорація земель — науково необґрунтовані заходи. Охорона мохів.

6. Значення плаунів у природі та житті людини.

а) Вимерлі форми плаунів відіграли важливу роль в утворенні покладів кам’яного вугілля.

б) Плауни утворюють у хвойних лісах суцільні зелені килими.

в) Медичні препарати, виготовлені з плаунів, використовуються при лікуванні психічних захворювань, при наркозі. Плауни використовують при лікуванні запалень внутрішніх органів, очних хвороб.

Плаун-баранець містить отруйні алкалоїди, що мають сильні паралітичні властивості. Використовуються у медицині.

Багаті на жирні масла спори плаунів використовують у металургії при фасонному литті. Ці спори при зіткненні з рідким металом спалахують, утворюючи газ, який робить поверхні деталей гладенькими. Спори плаунів входять до складу медичних присипок.

Часто використовують плауни для виготовлення букетів — ікебана. Використання людиною плаунів не могло не позначитись на зменшенні їх запасів у природі.

г) До Червоної книги занесені плаун колючий і плаун-баранець. Охорона цих плаунів проводиться в Карпатському та Поліському заповідниках, лісових заказниках.

7. Значення хвощеподібних у природі та житті людини.

а) Вимерлі форми хвощів відіграли важливу роль в утворенні кам’яного вугілля.

б) Хвощі — індикатори кислих ґрунтів.

в) Хвощі — злісні бур’яни (розмножуються кореневищем).

г) Стебла хвощів використовують для шліфування металу, чищення посуду.

д) Хвощ польовий — лікарська рослина. Сечогінний і кровоспинний засіб.

8. Значення голонасінних:

у природі; в будівництві; використання в їжу; з лікувальною метою; декоративне; переробна промисловість.

Легенда.

Було це під осінь, давним-давно. Пташки відлітали у вирій, шукаючи тепла, зелені та поживи. Одна пташка скалічила собі крильце. Вона не змогла відлетіти у вирій і залишилася одна. Настала зима. «Найкраще мені буде в лісі, — подумала пташка. — Дерева допоможуть заховатися від негоди, адже у них є листя».

Спершу вона звернулася до берези за допомогою. Але та відмовила їй. Просила пташка і в дуба, і в ліщини, але ніхто не хотів зарадити їй у біді. І тоді почувся голос молодої ялинки, яка запропонувала затишне місце між своїми гілками. Ялинка захистила пташку від північних вітрів, а ялівець дав їй свої ягоди.

Одного дня подув північний вітер і заморозив усі дерева. Стали вони сумні, втратили свої листочки.

— Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер у Мороза.

— Ні, — відповів зимовий цар. — 3 дерев, що дали бідній пташині притулок, не можна листя забирати.

І з того часу з ялини, смереки, сосни не опадає листя. Ці дерева стоять вічнозеленими, захищаючи тварин від негоди.

Отже, у зв’язку з тим, що більшість хвойних є вічнозеленими, у них знаходять притулок тварини. Птахи люблять ласувати насінням голонасінних.

б) Значення голонасінних у природі. (Складання опорного конспекту).

Деревина голонасінних широко використовується у будівництві.

Знамениті дерев’яні споруди в російському місті Кижі, виготовлені зі сосни звичайної та ялини європейської, простояли вже кілька століть.

На модринових сваях побудоване італійське місто Венеція, яке стоїть на них уже 500 років. Російське місто Санкт-Петербург теж не обійшлося без використання деревини модрини. З давніх часів з неї виготовляли судна. Більшість столярних виробів теж зроблені з деревини голонасінних.

Легка, міцна деревина секвої застосовується для виготовлення шпал, телефонних стовпів, залізничних вагонів, черепиці.

Насіння сосни сибірської, яке в народі називають «кедровими горішками», містить близько 50 % поживної та смачної олії. Тому його вживають в їжу як джерело харчової олії, заготовляють у великих кількостях у Сибіру та на Далекому Сході Росії.

Насіння гінкго використовується в їжу як ласощі.

Саговники мають теж широке застосування в кулінарії. Із крохмалю серцевини і кори стовбура, а також ендосперму насіння саговника пониклого виготовляють особливий продукт — саго. В ендоспермі насіння у деяких видів міститься 65—70 % крохмалю. Молоді соковиті листки різних видів саговників використовують у їжу як овоч, а жителі Шрі-Ланки обов’язково додають їх у карі — особливу приправу з куркуми, часнику та інших прянощів.

Із ягід ефедри («степової малини») іноді готують варення, що за смаком нагадує мед.

а) Представники саговникових відомі в районах їх природного зростання і як лікарські рослини використовуються в народній медицині при різних хворобах: виразках, пухлинах, ранах, фурункулах, невралгії, як блювотний засіб.

Ефедра, що росте в Середній Азії, ввійшла в офіційну медицину як важливий серцевий і протиастматичний засіб.

Насіння гінкго теж використовується в офіційній китайській медицині.

Особливе зацікавлення викликає ялиця бальзамуюча як джерело смоли, широко відома в медицині під назвою канадський бальзам.

Колись давно у Північній Америці в поселенні білих людей поширилась якась невідома хвороба, що призводила до смерті. Люди не знали, як боротися з нею. Та ось до поселення прийшов індіанець. Він наказав нарвати молодих пагінців сосни і заварив їх. Усі пили цей цілющий бальзам, і хвороба відступила. Річ у тім, що із хвої голонасінних добувають вітамін С. А за допомогою нього можна було боротися із цингою, що уражала людей у поселенні. Цинга — це хвороба, що виникає через брак у харчовому раціоні вітамінів С і D.

б) Із глиці сосни виготовляють екстракт для хвойних ванн, висушені молоді пагінці використовують для лікування хвороб верхніх дихальних шляхів.

Плоди ялівцю містять цукор, мікроелементи, аскорбінову кислоту, їх ефективно використовують як сечогінний засіб при хворобах нирок, для поліпшення травлення, лікують ним і шкірні хвороби, цингу, ревматизм.

Кедрова хвоя теж іде на виготовлення вітаміну С. Із тонни кедрової хвої можна добути 5 тис. денних порцій вітаміну С та 10 кг хвойного екстракту для лікувальних ванн. З кедрової живиці виготовляють бальзам терпентин, що використовується для загоювання ран.

Фітонциди — леткі речовини, котрі виділяє сосна у повітря, згубно діють на туберкульозну паличку та інші хвороботворні бактерії.

Голонасінні є неперевершеним декоративним матеріалом для різних способів аранжування.

Ось візьмемо для прикладу ялину. В різних народів вона має символічне значення. У Стародавній Греції ялина вважалася деревом надії, символізуючи вірність, довговічність, піднесеність духу, сміливість.

Існував звичай вирощувати ялину біля людських осель. Чому? А тому, що зелена красуня, коли всі дерева голі, звеселяє обійстя, нагадуючи про весняні дні. Ще в давні часи язичники вважали, що під ялиновим деревом живуть добрі духи. Для того, щоб їх задобрити, люди прикрашали ялинку. Згодом почали приносити її додому.

Звичай зустрічати Новий рік з ялинкою в Україні існує з 1700 р. Свято є свято, але існує воно кілька днів. Можна ж замінити дерево гарним новорічним букетом! Тоді збережемо живе дерево.

Усі жінки полюбляють прикраси. Доволі часто в ювелірній промисловості використовують жовтий камінь бурштин. Це — «сльози сосен», викопна смола хвойних дерев. У нас в Україні він теж є.

У результаті переробки з деревини певних голонасінних одержують найкращу целюлозу, а з неї виробляють штучний шовк, пластмаси, целофан, штучну шкіру, папір.

Сосна дає пахучу смолу — живицю, або терпентин. Шляхом переробки з неї добувають каніфоль, скипидар. Зі скипидару роблять лаки, фарби, ліки. Каніфоль — цінна сировина більш як для сімдесяти галузей промисловості: гумової, кабельної, лакофарбової. Вкрай потрібна каніфоль і скрипалям, щоб натирати смички.

У корі дерев є дубильні речовини, а в деревині — ванілін.

Отже, рослини:

— Беруть участь в колообігу речовин.

— Забезпечують відносно сталий склад атмосферного повітря.

— Захищають ґрунт від ерозії. Задовольняють потреби людини в продуктах харчування.

— Є сировиною для промисловості, сільського господарства, медицини.

— Беруть участь у захисті від різних шумів.

— Очищають і зволожують повітря.

— Мають естетичне значення.

Негативний вплив людини:

а) вирубування лісів. Ліс — комора невичерпних багатств. Він синтезує 50 % усієї біомаси планети, регулює водний режим суші, очищає атмосферу Землі від шкідливих газів і віддає натомість кисень. Нині людство виробляє з деревини до 20 тис. різних виробів;

б) забруднення повітря. Атмосфера дедалі більше «збагачується» домішками небажаних речовин; внаслідок спалювання палива, викидів реактивних двигунів літаків, космічних кораблів, ядучих вибухів та ін.;

в) забруднення водного середовища тягне за собою проблему — якість прісної води. Приблизно 500 млн мешканців нашої планети страждають від нестачі прісної води;

г) через хижацькі методи експлуатації ґрунтових ресурсів щороку перетворюється на пустелю 6 млн га родючих земель планети. Родючий шар ґрунту складає 11 % суші й постачає людям 90 % харчових продуктів;

д) зменшення видового біорізноманіття. Людина причетна до зникнення багатьох видів рослин, нераціонально використовуються лісорозробки: де були безкраї лісові масиви, утворюються пустелі. Втрати того чи іншого виду — незворотний процес. Тому високий моральний обов’язок людського суспільства — зберегти кожну рослину.

II. Домашнє завдання.

Прочитати §

Заповнити таблицю про значення рослин у природі і житті людини.

Урок за 07.04.2020. 
Шановні  шестикласники цей урок планувався як захист міні - проектів, тобто ви мали готувати повідомлення і захищати його. Опрацюйте цей матеріал. 

Як утворився торф і кам’яне вугілля?

Органічна речовина торф складається з рослинних залишків, що зазнали різного ступеня розкладання.

Торфоутворення — неповне розкладення деревних, трав’яних рослин та мохів під дією бактерій і грибів. Місце утворення торфу — торф’яні болота як в долинах річок (заплави, тераси), так і на вододілах. Відбувається процес торфоутворення здебільшого в долішньому шарі торфу.

Походження торфу пов’язано з накопиченням залишків відмерлої рослинності, надземні органи якої розкладаються під впливом мікроорганізмів у вологому середовищі при нестачі кисню.

До рослин, які відіграють основну роль в утворенні торфу, належать зелені та білі (сфагнові) мохи, численні види осок, очерет, рогіз, лепеха, хвощі, пухівки, верес, багно та ін. Підземні органи, які розташовані в безкисневому середовищі, консервуються в ньому й утворюють волокнисті частину торфу.

Щорічний приріст рослинного загалу, з якого утворюється торф, коливається від 10 до 25 мм у рік і залежить від видів рослин, кліматичних умов та типу боліт. Щорічний приріст торфу становить тільки 0,5-1 мм у рік.

Гумус, котрий зумовлює основні властивості торфу, надає йому м’якості й кольору. Найважливішими показниками торфу є ступінь розкладення та попільність.

Кам’яне вугілля — один з найбільш розповсюджених видів горючих корисних копалин. Воно виявлено на всіх континентах земної кулі. Відомо близько 3000 вугільних родовищ і басейнів.

Кам’яне вугілля утворилося з продуктів розкладу органічних залишків рослин, що зазнали зміни в умовах високого тиску навколишніх порід земної кори і порівняно високої температури.

Склад і властивості вугілля визначаються природою його матеріальної речовини, тобто початкового рослинного матеріалу, епохою та умовами перебігу першої стадії вуглеутворення, а також метаморфізмом, тобто змінами вугільної речовини, які пов’язані з подальшою історією його формування.

Значна частина викопного вугілля утворювалась із залишків рослинного світу минулих геологічних періодів за активної участі мікроорганізмів. Разом з цим для утворення вугілля була необхідною не тільки наявність таких залишків, але й певні умови, за яких ці рослинні залишки змогли б накопичуватися у великих кількостях на значних площах, зберігатися і в подальшому глибоко перетворюватися, в кінцевому підсумку переходячи у викопне вугілля, горючі сланці або беручи участь в утворенні нафтових родовищ.

Утворення вугілля відбувалось протягом багатьох геологічних періодів, під час яких неодноразово змінювалися клімат і рельєф земної поверхні, а отже, і рослинний світ. Відповідно створювалися сприятливі чи несприятливі умови для утворення вугілля.

Пласти вугілля трапляються в осадових породах усіх геологічних періодів, починаючи із силурійського, а залишки взагалі вуглистих речовин, мабуть органічного походження, відомі в більш давніх породах докембрію.

Викопні рослини

Викопні рослини — це рослини минулих геологічних періодів, залишки яких збереглися у відкладеннях земної кори. Вивчає викопні рослини наука палеоботаніка. У цілому вигляді зберігаються нижчі рослини (водорості й бактерії), з вищих — рідко мохи і деякі дрібні форми. У великих вищих рослин зберігаються лише їх частини: стебла, кора, листя, квітки, плоди, насіння, спори і пилкові зерна.

Зазвичай викопні рослини трапляються у відкладеннях боліт, озер, річок, а також у вапнякових і крем’янистих відкладеннях джерел, рідше — у бурштині й лавах, а також у прибережно-морських відкладеннях. Найчастіше у викопному стані можна побачити залишки деревних рослин, що зростали недалеко від водоймищ, а також водяні рослини і трави, що росли у водоймах і на берегах. Від рослин, що виростали далеко від водойм, а також рослин високогірних поясів і трав’янистих рівнин у викопному стані збереглися в основному пилок і уламки деревини. Таким чином, скупчення залишків викопних рослин можуть дати лише часткове уявлення про рослинний покрив минулого, переважно про деревні форми і про рослини водойм, що росли поблизу.

Міра збереження залишків залежить і від геологічного віку порід, що містять викопні рослини. Деякі частини викопних рослин антропогену: деревина, плоди, листя — мають майже всі властивості тільки що відмерлих рослин: ріжуться ножем, певною мірою зберігають первинний колір і тому подібне.

Об’єкти, що зберегли анатомічну будову, учені-палеоботаніки досліджують на тонких шліфах або зрізах за допомогою мікроскопа, також вивчають і кутикулу, на якій «віддрукувалися» клітини епідермісу, дрібні одноклітинні або колоніальні водорості, спори і пилок рослин. Для дослідження крупніших залишків користуються зазвичай лупою або бінокулярним мікроскопом. Основну увагу під час вивчення листків звертають на деталі їхньої будови — жилкування, форму листка, розподіл продихів, форму клітин епідермісу листка тощо.

Вивчення викопних рослин дало можливість ученим встановити, що у відкладах, яким понад 3 млрд років, були рештки бактерій і одноклітинних водоростей. Наземні рослини з’явилися, можливо, приблизно 500 млн років тому. Найдавніша вимерла група (відділ) вищих рослин — це Риніофіти. Вони характеризувалися верхівковим розташуванням спорангіїв і рівноспоровістю, відсутністю коріння і листя, дихотомічним галуженням, примітивною анатомічною будовою. Риніофіти росли на вологих та болотистих місцях, а також у прибережному мілководді.

Для початку девонського періоду (приблизно 400 млн років тому) встановлено переважання простих вищих спорових — псилофітів. Майже одночасно виникли такі групи вищих спорових рослин, як плауноподібні, потім — папоротеподібні, які були представлені деревоподібними формами. Хвойні, гінкгові, цикадові й бенетититові з’явилися в пермському або в кінці кам’яновугільного періоду (близько 250 млн років тому), але досягли максимального розвитку в мезозойську еру (близько 150 млн років тому). Залишки покритонасінних рослин відомі вже з відкладень кінця мезозойської ери (близько 100 млн років тому), проте панівне становище ці групи рослин посіли в кайнозойській ері (близько 70 млн років тому).

Викопні рослини утворюють скупчення корисних копалини, які використовують у промисловості (поклади торфу, бурого і кам’яного вугілля, горючих сланців). Вивчення викопних рослин дає уявлення про склад і розподіл рослинного покриву Землі в минулому і намічає етапи еволюції рослин. Склад і розподіл флори в кожній геологічній системі і її підрозділах дозволяють (поряд з даними про копалини тварин і навіть при їх відсутності) визначати вік геологічних відкладень, що має особливе значення для континентальних утворень.

Домашнє завдання: повторіть §§38 -46.

Урок за 10.04.2020.

ПОНЯТТЯ ПРО ГРИБИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЖИВЛЕННЯ.

В нашої сімейки ніжки тоненькі,

Шиї, мов цівки, круглі голівки.

І на пні, і коло пня

Нас велика рідня.

(Опеньки)

Я барвистий і цікавий,

Жить на булках полюбляю.

Хто в пакеті хліб забуде,

Той знайде мене там всюди.

(Мукор)

В лісі виросли сестрички,

Жовті та смачні …… (Лисички)

Отже, ви здогадалися, що на уроці ми розглянемо загальну характеристику царства гриби, чому ці організми виділили в окреме царство.

Ви дізнаєтеся, чим гриби відрізняються від інших груп організмів та як вони живляться. Кажуть, що гриби не належать ні до рослин, ні до бактерій, ні до тварин. Гриби – це рослини чи тварини? Чим живляться гриби? Чи є в грибах хлорофіл? Чи виділяють гриби кисень? Як дощ робить так, щоб гриби росли? Скільки існує видів грибів? Скільки видів грибів в Україні? Який найбільший гриб? У яких країнах немає грибів?

Разом з бактеріями, одноклітинними еукаріотами, рослинами та тваринами, нас повсюди оточує ще одна велика група організмів. Майже всі ви тримали їх у руках, куштували, бачили на прилавках магазинів. Проте, якщо ви в ними особисто не знайомі, можете бути впевнені – вони добре знайомі з вами. їхні спори та частинки тіла прилипають до вашого взуття, коли ви йдете по вулиці. Вони псують продукти, що зберігаються у теплих та вологих умовах. Ці організми спричинюють стригучий лишай та руйнують нігті, викликають тяжкі хвороби шкіри, бронхів та легень. Вони поспішають замість хлібороба зібрати врожай на полах, загарбати плоди праці садовника та городника, зробити безробітним лісника. “З’їдають” дерев’яні будинки, псують заготовлену на дошки деревину, руйнують витвори мистецтва, розкладають фарбу, гуму та навіть пластмаси. Але без них наша планета перетворилася б на звалище стовбурів та гілок, ущільнене трупами та екскрементами. Ліси нагадували б чахлі чагарникові зарості. Гірські породи не перетворювалися б на родючі грунти. Без них люди не їли би хліб )для випікання хліба необхідні дріжджі, а це гриби), не пили би квас та кумис, не ткали б льняне полотно. Солдати помирали б навіть від легкого поранення, бактеріальний збудник небезпечної хвороби залишався б нездоланним, а інфікована ним людина – приреченою. І, зрозуміло, на нашому столі не з’явилися б смажені печериці, тушковані гливи, рагу з лисичок, солоні рижики та мариновані боровики. Усі ці як шкідливі, так і корисні для людини прояви життєдіяльності притаманні одній групі організмів – грибам.

Унікальні властивості грибів прямо чи опосередковано пов’язані з особливостями їх живлення. Усі гриби е гетеротрофними організмами. Вони живляться розчиненими органічними речовинами, поглинаючи їх шляхом всмоктування всією поверхнею тіла. Зазвичай клітини грибів можуть всмоктувати лише прості органічні речовини. У навколишньому середовищі таких речовин у розчиненому стані мало, але в природі багато складних органічних речовин. Гриби “навчилися” розкладати складні речовини на прості, які далі всмоктують своїми клітинами.

Для розкладання складних органічних речовин гриби виділяють за межі клітин особливі білкові сполуки – ферменти. Вони розділяють складні органічні молекули на прості складові: наприклад, велику молекулу целюлози – па багато дрібних молекул глюкози, велику білкову молекулу – на багато дрібних молекул амінокислот.

Поживні речовини всмоктуються клітинами гриба у вигляді розчину. Тому гриби потребують багато води. Саме через це овочі та фрукти швидко вкриваються цвілевими грибами (цвіллю) у вологих приміщеннях або у вогких льохах, а в ліс за грибами ходять після дощів.

Часто вода знаходиться на значній відстані від джерела їжі. Току гриби певною частиною тіла поглинають воду. Потім перекачують її туди, де знаходяться придатні для живлення складні органічні речовини, і виділяють назовні разом з розчиненими в ній ферментами. Ферменти здійснюють позаклітинне травлення: вони розкладають складні органічні сполуки на прості. Розчин простих органічних сполук всмоктується в клітину.

Такий спосіб живлення позначається на будові тіла гриба, яке являє собою систему мікроскопічних довгих розгалужених ниток – грибницю. Вона схоплює великі площі. Плодові тіла, які у повсякденному житті називають грибами, – це лише мала видима частка грибного організму, більша частина якого схована в грунті.

Цікаво знати

У середньому в 1 г грунту довжина грибниці коливається в межах від 1 м до 100 м (рекордним вважається значення у 35 км на 1 г грунту). Найбільша грибниця виявлена в осіннього опенька, що зростав на території США; вона охоплює площу 890 та. Це найбільший гриб, який наразі відомий на нашій планеті.

За джерелом надходження поживних речовин гриби поділяють на сапротрофів, паразитів та симбіотрофів. Джерелом поживних речовин для грибів-сапротрофів мертва органічна речовина. Для грибів-паразитів – це органічні речовини живих істот. Гриби-симбіотрофи живуть у симбіозі в іншими організмами і отримують від них поживні речовини

Енергію гриби отримують шляхом дихання – за допомогою кисню вони розкладають у мітохондріях частину поглинутих простих органічних речовин на вуглекислий газ та воду, синтезуючи при цьому молекули АТФ.

Деякі групи грибів, наприклад, дріжджі, крім дихання, можуть отримувати енергію без участі кисню – у процесі бродіння.

Від рослин гриби відрізняються гетеротрофним типом живлення, а отже, відсутністю хлоропластів і нездатністю до фотосинтезу. Від тварин вони відрізняються способом поглинання поживних речовин, яке здійснюється лише шляхом всмоктування. До поглинання не розчинених шматочків їжі (фаготрофного живлення), притаманного тваринам, гриби не здатні. Від бактерій гриби відрізняються наявністю у клітинах ядра (навіть декількох).

Царство гриби налічує близько 100000 видів. Організми мають ознаки, які характерні для тварин і рослин, а також ознаки, які характерні тільки для них.

Ознаки характерні для тварин: відсутність хлорофілу, гетеротрофне живлення, клітинна оболонка містить хітин, основна запасаюча речовина – глікоген, у результаті обміну речовин утворюється сечовина.

Ознаки характерні для рослин: прикріплений спосіб життя, необмежений ріст, міцна клітинна оболонка, живляться шляхом всмоктування.

Гриби мають ознаки властиві тільки для них. Серед грибів є одноклітинні та багатоклітинні. Тіло багатоклітинних грибів складається з окремих ниток – гіфів. У шапинкових грибів вони складаються з багатьох клітин. За допомогою гіфів гриби вбирають з грунту воду з розчиненими в ній поживними речовинами. Сукупність гіфів називають грибницею або міцелієм. За всіма цими ознаками гриби виділяють в окреме царство живої природи. Наука, що вивчає гриби називається мікологією.

Гриби бувають різні. Наприклад, білий гриб, мухомор, трутовик – це макроскопічні гриби, плодові тіла яких можна добре роздивитися без збільшувальних приладів, Проте більшість грибів без збільшувальних приладів не видно. Це – мікроскопічні гриби. Прикладами мікроскопічних грибів, з якими ви могли зустрічатись, є цвілеві гриби та дріжджі.

Гриби зустрічаються скрізь, але перевагу віддають наземним місцям зростання. Серед шапинкових грибів, плодові тіла яких складаються з шапинки та ніжки, таких, що живуть під водою, немає, за винятком одного виду – гнойовика водного, виявленого лише кілька років тому. Не знайдені шапинкові гриби в Антарктиді, хоча мікроскопічних грибів там досить багато. Країн, де не ростуть гриби, на нашій планеті немає. Загалом відомо понад 100 тис. видів грибів, з них понад б тис. видів – на території України.

ВИСНОВКИ

1. Гриби є гетеротрофами. Вони поглинають поживні речовини виключно шляхом всмоктування, що відрізняє гриби від тварин.

2 Всмоктуванню поживних речовин передує процес позаклітинного травлення – розкладання поза клітиною складних органічних сполук на прості за допомогою ферментів, які виділяються клітиною.

З. Позаклітинне травлення дозволяє грибам використовувати в їжу навіть ті органічні речовини, які майже не споживають інші організми (зокрема целюлозу деревини).

Енергію більшість грибів отримує шляхом дихання.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Позаклітинна травлення, ферменти, всмоктування, грибниця, сапротрофи, симбіотрофи.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Чому гриби активно ростуть після дощу або у вологих умовах?

2. Чи виділяють гриби кисень?

3. Чи є у складі грибів хлорофіл?

4. Чим гриби відрізняються від тварин та рослин за способом живлення?

ЗАВДАННЯ

Усі знають, що грибам для росту необхідна вода. Також відомо, що звичні для нас шапинкові гриби під водою не ростуть. А чому? Спробуйте сформулювати та обгрунтувати власну гіпотезу.

Чи згодні ви з твердженням, що кожний день ми їмо гриби? Якщо ви відповіли ні, то не уважно про прочитали матеріал, перечитайте ще раз. Для випікання хліба необхідні дріжджі, а це гриби.

Чому ці організми виділили в окреме царство?

Домашнє завдання: опрацюйте §48; складіть схему різноманітність грибів в залежності від способу живлення; вивчіть ознаки грибів характерні для тварин, ознаки грибів характерні для рослин, і ознаки властиві тільки для них. 

Урок за 14.04.2020. Гриби. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ГРИБІВ

Мета: ознайомитися з особливостями будови грибів, їх клітин.

Основні поняття та терміни: міцелій, гіфи, плодове тіло гриба.

Актуалізація знань учнів. (Графічний біологічний диктант).

Знайдіть правильні відповіді:

1. Мікологія — наука про гриби.

2. Міцелій — сукупність гіфів, що утворюють тіло гриба.

3. Мікориза — спеціалізовані клітини, які відокремлюються від материнського організму і слугують для нестатевого розмноження грибів і рослин.

4. Симбіоз — співжиття двох організмів різних видів.

5. Гриби — евкаріотичні безхлорофільні організми.

6. Сапротрофи — організми, які використовують для свого живлення рештки речовин мертвого тіла.

7. Спорангій — одноклітинний або багатоклітинний орган нестатевого розмноження, в якому утворюються спори.

8. Паразити — організми, які живуть на поверхні або всередині іншого організму і живляться за рахунок його поживних речовин.

9. Гіфи — коренеподібні вирости грибів та водоростей, що слугують для закріплення та поглинання води.

10. Спори — нитчасті утворення, сплетіння яких утворюють міцелій.

Вивчення нового матеріалу.

1. Будова грибів.

Більшість грибів складаються з міцелію і вегетативних (плодових) тел. Міцелій практично повністю або більшою своєю частиною занурений у субстрат. Він проникає в грунт, деревину, лісову підстилку, органи рослин-хазяїв, тощо. Поглинання поживних речовин відбувається всією поверхнею міцелію або за допомогою особливих пристосувань, як у багатьох паразитичних видів. Спори, за рідкісним винятком, формуються на поверхні субстрату - на повітряному міцелії або на плодових тілах, що важливо для їх розповсюдження. Міцелій зазвичай утворюється зі спори, іноді зі шматочків міцелію або з інших елементів гриба. При проростанні спори формується паросткова трубка, яка поступово стає довшою, а потім починає гілкуватися. Зростає міцелій завжди верхівкою вперед, а галузиться по всіх напрямах. За зовнішнім виглядом міцелій різних видів грибів подібний, але в його будові є істотні відмінності. У більш примітивних видів міцелій неклітинний. Він являє собою ніби-то одну клітку гігантських розмірів з великою кількістю ядер. Такий міцелій характерний для багатьох водних форм і деяких наземних грибів (мукор, різопус). У вищих грибів міцелій ділиться перегородками на клітини, в кожній з яких міститься від одного до декількох ядер. У ряду видів грибів, наприклад, дріжджових, міцелію немає, а їх вегетативне тіло виглядає як поодинокі клітини, які брунькуються або діляться. Доведено, що такий різновид вегетативного тіла являє собою еволюційну адаптацію до перебування в певних умовах, наприклад, в рідинах з великим вмістом цукрів. У дослідженнях вчених було доведено, що в ході еволюції міцелій з'явився не відразу. У найпримітивніших із нині існуючих грибів мається вегетативне тіло у формі голого протопласта без клітинної оболонки, що розвивається всередині клітини хазяїна. Пізніше внаслідок еволюційних перетворень збільшення розмірів тіла грибів пішло по шляху формування нитчастих (міцеліальних) видів. При цьому поверхня і об'єм тіла гриба збільшуються одночасно, тому стає можливим практично необмежене його зростання та ефективне використання субстрату організмом. На основі міцелію у різних видів грибів з'явилися множинні адаптації, пов'язані з умовами проживання. Це утворення різних видозмін міцелію і таких складних елементів, як плодові тіла, які можуть досягати великих розмірів і мати складну будову. У макроміцетів найчастіше зустрічаються такі видозміни міцелію, як різоморфи і міцеліальні тяжі, які складаються з пучків гіф, що пронизують субстрат і досягають у довжину декількох метрів. Великі, добре розвинені міцеліальні тяжі називають різоморфами. Вони виглядають як шнури темного забарвлення. Ще один різновид видозміненого міцелію - склероції. Це ущільнені переплетення міцелію, призначені для перенесення несприятливих умов середовища. Їх формують багато грибів для зберігання запасів поживних речовин, наприклад, для зимівлі.

ШАПИНКОВІ ГРИБИ належать до базидіоміцетів. 

Кількість видів: близько 8000 видів.

Поширення: наземні місця зростання (ліси, луки, степи, поля тощо), а гнойовик водний мешкає у воді (на всіх континентах, окрім Антарктиди).

Назва пояснюється тим, що на поверхні міцелію утворюються плодові тіла, які мають вигляд ніжки і шапки.

Умови росту шапинкових грибів: підвищена температура (+12 ... +22°С), достатня вологість, наявність у ґрунті органічних речовин, гриби краще ростуть за безвітряної погоди.

Ріст шапинкових грибів: ріст гриба продовжується до 10 діб (за добу можуть вирости на 4-4,5 см), як він досягає найбільших розмірів і ваги, починається відмирання плодового тіла.

Тіло шапинкових грибів – це міцелій, або грибниця, що утворений гіфами.

Гіфи – система дуже довгих та розгалужених мікроскопічних ниток, що утворюється в ґрунті.

Ланцюжок видовжених безбарвних клітин утворюють гіфу, а гіфи — багатоклітинний міцелій.

Будова клітини верхівкової гіфи печериці.

Клітини гіф вкриті щільною клітинною оболонкою, основу якої складає нерозчинна у воді та хімічно стійка речовина — хітин.

Під клітинною оболонкою знаходиться клітинна мембрана.

Два ядра в цитоплазмі можна побачити через оптичний мікроскоп.

Вакуоля містить клітинний сік, краплини олії та запаси вуглеводу (глікогену), її теж видно під оптичним мікроскопом.

Мітохондрії та рибосоми помітні під електронним мікроскопом.

У верхівковій клітині біля клітинної оболонки на самій верхівці міститься велика кількість дрібних ростових пухирців, завдяки ним росте клітина і з часом ділиться (весь міцелій гриба росте дише верхівками гіф).

Отже, клітини грибів мають еукаріотичну будову. Від клітин тварин вони відрізняються наявністю клітинної оболонки та вакуолі а клітинним соком. Від клітин рослин вони відрізняються відсутністю хлоропластів. До поділу здатна лише верхівкова клітина гіфи.

БУДОВА ШАПИНКОВОГО ГРИБА.

Грибниця у ґрунті гіфами утворює величезну поверхню для вбирання необхідних поживних речовин, а на поверхні ґрунту утворює плодові тіла. У багатьох видів шапинкових грибів грибниця росте по колу в усіх напрямках, подібно до променів сонця, а на краях такої грибниці формуються плодові тіла грибів.

Грибниця шапинкових грибів утворює плодові тіла (плодові тіла складаються з шапинки та ніжки, або пенька). Шапинкові гриби називають макроміцетами (великими грибами), оскільки плодові тіла цих грибів можна бачити неозброєним оком.

Призначення плодових тіл – утворення спор, якому передує статевий процес.

Форми шапинки: кулеподібна, овальна, дзвоноподібна, конусоподібна, пласка. 

Розмір шапинки: від 15-20 мм (у деяких видів опеньок) до 50 см у діаметрі. 

Колір шапинки: коричневий, червоний, зеленкуватий, жовтий тощо. 

З нижнього боку шапинки розміщуються пластинки або трубочки, на яких утворюються органи спороношення зі спорами для розмноження та поширення. 

Шапинкові гриби за будовою нижньої частини шапинки.

Назва	Характеристика	Приклади грибів
пластинчасті	Нижня частина шапинки вона утворена плас­тинками, які розходяться від верхівки ніжки до краю шапинки	Сироїжки, опеньки, мухомори, бліда поганка
трубчасті	Нижня частина шапинки складається зі щільно розташованих трубочок	Білий гриб, підберезник, маслюк звичайний

Ніжка за формою може нагадувати діжку, подушку, булаву, циліндр, веретено, також усередині ніжка може мати порожнину.

Покривало – це шкірясте сплетення гіфів, що формується під час розвитку плодового тіла. Покривало може вкривати все плодове тіло, розвиватися між нижньою частиною шапинки та краєм ніжки, залишки покривала можуть залишатись на ніжці у вигляді кільця навіть після висипання спор (бліда поганка, мухомор).

Значення покривала: захищає гіменофор зі спорами від зовнішніх пошкоджень.

Шапинкові гриби за характером живлення:

• сапротрофи живляться розкладаючи залишки органічної речовини (печериця, глива звичайна, гнойовики, опеньок літній, говорушка запашна, дощовик, несправжній опеньок, грибна локшина, чортові роги);

• симбіотичні (мікоризні) організми отримують поживні речовини від рослин, з якими вони вступають у взаємовигідне співжиття – гіфами гриб поглинає з великої площі воду та мінеральні речовини, які спрямовуються до коренів рослини і виділяються в зоні контакту гриба з кореневими волосками, натомість рослина виділяє в зоні кореневих волосків розчинені у воді цукри та деякі інші органічні речовини, які вона утворила в результаті фотосинтезу (маслюк звичайний з коренями сосни, підосичник з коренями осики, підберезник з коренями берези, боровик з коренями дуба тощо). 

Способи розмноження шапинкових грибів: статевий та нестатевий (спорами, вегетативно).

Статевий	Утворюються базидіоспори
Нестатевий спорами	У гіменофорі з нижнього боку шапки формуються спори (клітини, вкриті оболонкою). До моменту дозрівання їх закриває покривало. Потім ніжка видовжується, шапинка. розгортається, покривало розривається, спори починають висіватися. Потоки повітря розносять спори на відстані, згодом зі спор розвивається новий міцелій.
Нестатевий вегетативно	Ділянками грибниці

ЗНАЧЕННЯ ШАПИНКОВИХ ГРИБІВ У ПРИРОДІ.

• Сапротрофні шапинкові гриби мінералізують органічні рештки, беруть участь у процесах утворення ґрунтів та підвищення їх родючості.

• Шапинкові гриби споживають різні види тварин: білки, мишоподібні гризуни, борсуки, кабани, козулі, птахи, комахи, суходільні молюски тощо.

• Мікоризні гриби допомагають рослинам у живленні.

ЗНАЧЕННЯ ШАПИНКОВИХ ГРИБІВ ДЛЯ ЛЮДИНИ.

• Багато видів шапинкових грибів вживає в їжу, адже вони містять багато білків, вітамінів, необхідні людині мікроелементи (Купрум, Цинк тощо). 

• Агарикальні гриби в плодових тілах містять білки, подібні до білків м'яса, наприклад, білий гриб (боровик), маслюк, підберезник (бабка), підосичник (красноголовець), хрящ, сироїжки, опеньки.

• Деякі гриби мають цілющі властивості, антисептиками є білий гриб, печериці, дощовик, або пурхівка (порошок «пурхівка» або шматок припиняє кровоточивість рани, вона швидко загоюється).

• Витяжку з білого гриба використовують як діючий засіб при сильних обморожуваннях.

• Білі гриби уповільнюють ріст і розвиток ракових клітин.

• Умовно їстівні гриби, отруйні гриби, гриби у екологічно-брудних зонах збирання завдають отруєння. 

• Завдяки смаковим та харчовим якостям культивуються печериці та гливи.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ЗБИРАННЯ ГРИБІВ

1. Перед збиранням грибів слід добре вивчити ознаки їстівних та отруйних видів грибів місцевості.

2. Збирати лише свіжі гриби з молодими плодовими тілами, бо старі плодові тіла, хоча й приваблюють своїми розмірами, можуть містити отруйні речовини, що утворилися внаслідок обміну речовин гриба.

3. Збирати гриби в екологічно чистих місцях (подалі від великих автомобільних доріг, виробничих підприємств, місць використання отрутохімікатів, звалищ та смітників, поза зоною Чорнобильської АЕС), оскільки гриби здатні накопичувати шкідливі речовини.

4. Збираючи гриби, не руйнуйте грибницю, оскільки на наступний рік буде сформовано менше плодових тіл.

5. Не слід руйнувати плодові тіла отруйних видів грибів, адже вони - частина їжі для тварин.

6. Для збирання грибів використовуйте плетений кошик, адже поліетиленові пакети не пропускають повітря, там накопичується волога, й зібрані гриби можуть зіпсуватися. 

7. При збиранні грибів краще викручувати плодове тіло гриба, зрізують ножем ті види грибів, ніжка яких ламка.

8. Перед тим як покласти гриб у кошик слід очистити гриб від ґрунту та бруду (із шапинки маслюків попередньо очищують слиз) 

9. У кошику гриби розташовують так: великі й тверді гриби кладуть на дно, а зверху - дрібні й ламкі.

10. Відразу після повернення додому зібрані гриби треба ретельно почистити й порізати. 

11. Усі гриби перед подальшою кулінарною обробкою потрібно добре промити.

12. Очищені й порізані гриби або відразу готують у їжу, або кладуть у холодильник для тимчасового зберігання.

Грибниця, або міцелій (від грец. мікес - гриб), - вегетативне тіло гриба, утворене гіфами.

Гіфи (від грец. гіфе - тканина) - нитки, з яких утворена грибниця.

Плодове тіло - щільне переплетення гіфів, що звичайно має форму ніжки і шапки.

Мікориза (від грецького «мікос — гриб, та «ризос — корінь) – співжиття грибів із коренями рослин.

Базидіоспора (від грец. базидіон) - спора статевого розмноження, що утворюється на поверхні базидії.

Гіменофор - складки, на яких утворюються спори (пластинчастий або трубчастий).

Спора - спеціальна клітина для нестатевого розмноження.

Для росту грибниці потрібні певні умови:

— температура +12—22 С, волога, органічні речовини.

Закріплення знань учнів.

Із поданих слів і фраз складіть схему взаємозв’язку в мікоризі. (Грибниця, коріння рослин, вода та неорганічні речовини, органічні речовини).

Домашнє завдання.

Вивчити §48 підручника; відповісти на запитання стор.221; виконати схематичний малюнок 209; 210. §49 підручника; відповісти на запитання стор.225; виконати схематичний малюнок 211.

Урок за 17.04.2020.

Гриби. РОЗМНОЖЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ГРИБІВ

Мета: ознайомитися з особливостями розмноження грибів та їх поширення.

Основні поняття та терміни: брунькування, спорангій.

1. Що таке розмноження і його значення?

2. Які ви знаєте способи розмноження організмів?

3. «Мозковий штурм».

Пригадайте, що асоціюється зі словом «гриб».

Вивчення нового матеріалу.

1. Способи розмноження грибів.

Репродуктивними органами грибів є спори. Спори бувають рухомими (планоспори, зооспори) та нерухомими (апланоспори).

Для грибів характерні такі способи розмноження: вегетативне, безстатеве та статеве.

Вегетативне розмноження. Це — фрагментація гіфів, їх брунькування, а також утворення хлвмідоспор (вони можуть проростати).

Безстатеве розмноження. Органи безстатевого розмноження (спори) бувають ендогенними та екзогенними. Ендогенні утворюються всередині особливих вмістилищ (спорангіїв) і називаються спорами (спорангіоспорами). Екзогенні утворюються на кінцях диференційованих відростків гіфів (конідієносців) і називаються конідіями (конідіоспорами).

Конідіальне спороношення (розмноження за допомогою конідій) властиве переважно дейтероміцетам.

Статеве розмноження. Статеве розмноження грибів здійснюється, як і інших еукаріот, злиттям двох ядер. У процесі статевого розмноження можна виділити три фази. Перш за все відбувається плазмогамія — з’єднання двох протопластів. Клітина, яка виникла в результаті цього процесу, містить два ядра. Ця пара ядер (дикаріон) не обов’язково зливається відразу ж. Під час наступних поділів клітини можуть залишатися в дикаріотичній фазі. Два ядра при цьому поділяються одночасно (спряжений поділ). Тільки пізніше, часто тільки після утворення плодового тіла, відбувається злиття обох гаплоїдних ядер (друга фаза статевого розмноження — каріогамія) з утворенням диплоїдного ядра зиготи. Третя фаза — мейоз, або редукційний поділ, за якого кількість хромосом зменшується до вихідного (гаплоїдного). Три названі фази (плазмогамія, каріогамія та мейоз) у деяких грибів відбуваються безпосередньо одна за одною, в інших же — на різних стадіях розвитку гриба.

Органами статевого розмноження у грибів є спори (ооспори у ооміцетів, зигоспори у зигоміцетів, аскоспори у аскоміцетів і базидіоспори у базидіоміцетів).

Фаза статевого розмноження починається з утворення статевих клітин — гамет, які утворюються в особливих морфологічно диференційованих клітинах — гаметангіях. Якщо гамети, які походять від чоловічої та жіночої батьківських клітин, морфологічно не розрізняються, вони називаються ізогаметами. Ізогамети характерні для зигоміцетів. У ооміцетів гамети морфологічно різні: чоловічі гаметангії (і відповідно гамети) називаються антеридіями, а жіночі — оогоніями. Якщо чоловічі та жіночі гаметангії утворюються на одному і тому самому вегетативному тілі, яке розвивалося з однієї спори, то мова йде про го моталічні (гермафродитні) гриби. У гетеро та пічних грибів таломи розрізняються статево: несуть або тільки чоловічі, або тільки жіночі статеві органи.

Ооспори утворюються внаслідок злиття морфологічно різних жіночої гамети оогонія та чоловічої антеридія (процес називається гетерогамія), зигоспори — морфологічно однакових жіночої та чоловічої гамет (процес називається ізогамія).

Відмінною рисою статевого процесу у нижчих грибів є те, що в результаті запліднення утворюється зигота, яка являє собою спору у стані спокою. Тільки під час проростання такої спори відбувається редукційний поділ (мейоз), за якого відновлюється гаплоїдний набір хромосом у ядрі.

За статевого розмноження на міцелії утворюються гаметангії 2, які складаються з антеридія (містить “+”-ядра, чоловіча статева клітина) та аскогонія (містить “-“-ядра, жіноча статева клітина). В аскогонії ядра з’єднуються попарно, але не зливаються. Із заплідненого аскогонія утворюються аскогенні двоядерні гіфи 3, а пари ядер піддаються мітозу, за якого реплікуються нові парні хромосоми. Далі в кінчиках аскогенних гіфів 4 відбувається каріогамія, після чого диплоїдні ядра піддаються мейозу. В результаті утворюються вісім гаплоїдних ядер, які розвиваються в аскоспори і розміщуються в аску 4. Одночасно аски, вміщені в міцеліальні гіфи, перетворюються в аскокарп 5. Аскокарп розпадається на окремі аски, які містять вісім аскоспор. Аскоспори проростають, утворюючи новий міцелій.

Статевий процес у базидіоміцетів характерний тим, що спочатку утворюється дикаріон (можливі варіанти утворення: злиттям двох гаплоїдних вегетативних клітин; поділом ядра в одній клітині). Далі клітини, які містять дикаріон, розростаються у складний дикаріофітний міцелій, з якого утворюються плодові тіла. Базидії утворюються на плодових тілах або з міцелію. З їх утворенням відбувається каріогамія дикаріона (злиття ядер і редукційний поділ, найчастіше на чотири ядра), даючи початок для утворення чотирьох базидій, з яких утворюються базидіоспори. Проростаючі базидіоспори утворюють гаплоїдний міцелій з одноядерних клітин, які знову утворюють дикаріон і фазу дикаріофітного міцелію).

Отже, відмінною рисою статевого процесу у базидіоміцетів є наявність фази дикаріофітного міцелію, яка є своєрідним відхиленням від типового диплоїдного міцелію. При цьому базидіоспори утворюються екзогенно, на відростках базидії.

2. Вегетативне розмноження грибів.

Вегетативно розмножуються багатоклітинні гриби. Як і в рослин, розмноження здійснюється внаслідок відокремлення багатоклітинних частин (грибницею).

3. Статеве розмноження грибів.

Статеве розмноження відбувається за допомогою спеціалізованих статевих клітин (гамет) — чоловічих (сперматозоїдів) та жіночих (яйцеклітин).

4. Нестатеве розмноження грибів. Нестатеве розмноження грибів здійснюється спорами. Спори — це спеціалізовані нестатеві клітини, оточені захисною оболонкою. Спори утворюються в нижчих грибів у спорангіях, у вищих — в конідіях.

5. Розмноження дріжджів. (Розповідь учителя з використанням таблиці).

У дріжджів нестатеве розмноження здійснюється внаслідок брунькування клітини. Від більшої (материнської) клітини відокремлюється дрібніша — брунька. Рідше дріжджі розмножуються поділом клітини навпіл.

6. Поширення грибів.

Спори грибів слугують також для поширення.

— Де поширені гриби?

— Які способи розмноження грибів?

— Які способи поширення грибів?

Домашнє завдання.

Вивчити матеріали тексту. Виписати основне в зошит.

Гриби. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5.

Тема. Розпізнавання їстівних та отруйних грибів своєї місцевості.

Мета: показати різноманітність грибів, їх екологічне і практичне значення; ознайомити учнів із симптомами отруєння грибами; навчити надавати першу допомогу при отруєнні грибами.

Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми ознайомимось із представниками вищих грибів, які полюбляємо їсти смаженими, соленими, в маринованому вигляді. Це шапинкові гриби. Однак серед них є й ті, що можуть зашкодити нашому здоров’ю. Це отруйні гриби. На уроці ми розглянемо різноманітність шапинкових грибів, особливості їхньої будови і життєдіяльності. Навчимось надавати першу допомогу при отруєнні грибами, дізнаємося, які гриби можна збирати.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Значення шапинкових грибів у житті людини та в природі. (Розповідь учителя з елементами бесіди та складанням схеми).

Значення шапинкових грибів

У природі:	Для людини:
• редуценти (перетворюють органічні речовини на неорганічні); • утворюють мікоризу 3 коренями вищих рослин; • є їжею для тварин; • завдяки мухоморам тварини позбуваються гельмінтів.	• продукти харчування (містять органічні речовини, вітаміни А, В1, В2, D, С, РР; залізо, калій, кальцій, фосфор, натрій, мідь, цинк, йод, марганець); • джерело лікарських засобів (антибіотик клітоциклін); • мають цілющі властивості (дощовик, білий гриб); • можуть викликати отруєння (бліда поганка спричиняє смерть у 80—90 % випадків). • уповільнюють ріст і розвиток ракових клітин (білий гриб).

2. Їстівні та отруйні гриби. (Розповідь учителя з демонструванням муляжів грибів, записи в учнівських зошитах).

Їстівні (200 видів)	Отруйні
Білий гриб, маслюк, хрящ, сироїжка, опеньок, лисичка, печериці та інші.	Бліда поганка, мухомор червоний, мухомор білий, чортів гриб, несправжні опеньки, гірчичний гриб, гнойовик та інші.

3. Ознаки отруєння грибами. Перша допомога потерпілому.

Ознаки отруєння з’являються через 30—40 хв, а іноді й через 14 днів. Смертельними отрутами грибів є: синильна кислота, фалін, аманітин, фалоїдини.

Перш за все від отрути грибів страждає нервова система, з’являються судоми, сонливість, болі в шлунку, блювота, холодний піт, пронос.

4. Розпізнавання їстівних та отруйних грибів. (Виконання учнями практичної роботи за інструктивною карткою).

Інструктивна картка

1. Розгляньте муляжі і малюнки шапинкових грибів своєї місцевості. Пригадайте їхню будову. Знайдіть плодове тіло (шапинку і ніжку), грибницю. Порівняйте зовнішню будову, колір та форму різних шапинкових грибів.

2. 3а допомогою довідника (визначника) визначте та запишіть назву грибів.

3. Розділіть запропоновані вам гриби на:

• їстівні___________________________________

• умовно їстівні_____________________________

• отруйні__________________________________

4. Порівняйте (попарно) подібні їстівні та отруйні гриби, встановіть ознаки за якими їх можна відрізнити. Дані запишіть у таблицю.

Назва (попарно) подібних грибів	Ознаки, за якими вони відрізняються
1. Бліді поганки і печериці	Бліді поганки схожі на печериці, але в блідої поганки нижній бік шапинки зеленкуватий, а в печериці — рожевий
2. Жовчний гриб і білий гриб
3. Лисички справжні та несправжні
4. Опеньок і опеньок сірчано-жовтий
5. Печериця і печериця рудіюча

5. Запишіть ще назви видів отруйних грибів, які поширені у вашій місцевості.

6. Які гриби називають умовно їстівними? Чи можна їх вживати у їжу.

7. Подумайте, у яких випадках їстівні гриби можуть викликати отруєння організму людини.

8. Сформулюйте висновки, в яких зазначте правила збирання грибів.

Домашнє завдання §50 підручника; відповісти на запитання стор.230; §51 підручника; відповісти на запитання стор.221;

Уроки за 21.04.2020. і 24.04.2020.

Мікроскопічнісапротрофні гриби: дріжджі та цвілеві гриби. Лабораторне дослідження 16 «будова цвілевих грибів».

Цвілеві гриби утворюють характерні нальоти, або цвіль на поверхні ґрунту, рослинних залишків, різних продуктів харчування — хліба, варених овочів, фруктів. До цвілевих грибів відносяться біла цвіль мукор (близько 60 видів) і сизі цвілі (250 видів).

Гриб мукор

Якщо хліб пролежить кілька днів у теплому вологому місці, на ньому з'являється білий пухнастий наліт, який через деякий час темніє. Це пліснявий гриб-сапрофіт мукор.

Цей гриб часто поселяється також на фруктах, овочах, на кінському гної. Його грибниця складається з одної достатньо розвиненої та розгалуженої клітини з безліччю ядер. Вона пронизує хліб і висмоктує з нього поживні речовини.

Розмножується мукор обривками грибниці або спорами. На кінцях ниток грибниці, які виходять на поверхню хліба, розвиваються круглі головки (спорангії) зі спорами. Після дозрівання спор головки лопаються, і спори розносяться вітром. При потраплянні до сприятливих умов, вони проростають і утворюють нові грибниці мукора.

Деякі види мукора (мукор китайський) використовують в азіатських країнах в якості закваски при виготовленні їжі, наприклад, соєвого сиру. Використовуються мукорові гриби і для боротьби з комахами-шкідниками. Часто мукор виростає на кормах, харчових продуктах та викликає їх псування — пліснявіння. Іноді мукор викликає хвороби тварин і людини.

Гриб пеніцил

На харчових продуктах і на ґрунті оселяються інші цвілеві гриби. Один із них —пеницилл. Грибниця пеницила, на відміну від грибниці мукора, складається з розгалужених ниток, розділених перегородками на клітини.

Спори пеницилла розташовані не в головках, як у мукора, а на кінцях деяких ниток грибниці у дрібних китицях.

Пеницилл зробив людству величезну допомогу в розвитку медицини. На початку XX ст. вчені виявили, що хвороботворні бактерії гинуть у присутності зеленої цвілі — пеницилла. З тих пір виробляється з цього гриба ліки — пеніцилін, що став найважливішим антибіотиком, застосування якого врятувало мільйони людських життів. Вони і зараз допомагають успішно боротися з багатьма інфекційними захворюваннями.

Із цвілевих грибів отримують і інші цінні ліки, що дозволяють боротися не тільки з бактеріями, але і з патогенними грибами і хвороботворними амебами (що паразитують на людині).

Особливе значення одноклітинні і цвілеві гриби мають у ґрунтоутворенні: беруть участь у мінералізації органічних речовин і в утворенні гумусу. Вони можуть переробляти навіть клітковину (целюлозну клітинну оболонку) рослин. Кількість таких грибів у ґрунті величезна, тому їх роль у природі велика. Вони переробляють органічні речовини, наявні в ґрунті, забезпечують її родючість.

Представниками одноклітинних грибів є дріжджі.

Дріжджових грибів відомо близько 500 видів. Дріжджові гриби зустрічаються у природі на поверхні рослин, у нектарі квіток, на плодах, у місцях витоку соку дерев, у ґрунті. Вони не утворюють типового міцелію. Ці мікроскопічні гриби складаються з однієї клітини, яка має форму кульки. Розмножуються дріжджі брунькуванням: на тілі гриба утворюється випинання (як почка), яке збільшується, відділяється від материнського організму (брунькується) і веде самостійний спосіб життя. Клітини дріжджів, які беруть участь у процесі брунькування, схожі на розгалужені ланцюжки.

З давніх пір людина використовує дріжджі для приготування хліба.

Дріжджі швидко ростуть, що визначається надзвичайно високою швидкістю їх обміну речовин. При цьому вони значно змінюють хімічний склад навколишнього середовища. Найбільш відомий процес, який вони здійснюють, – спиртове бродіння. Дріжджі харчуються цукром, який перетворюють на спирт. При цьому виділяється вуглекислий газ, який сприяє підніманню тіста, роблять його легким і пористим.

Деякі дріжджові гриби використовують у пивоварінні, виноробстві та як білковий корм у тваринництві.

Серед грибів чимало паразитів. Вони викликають різні хвороби рослин, тварин і людини. Особливо великої шкоди гриби-паразити завдають сільському і лісовому господарству.

Головня

Різні види цього гриба можуть вражати хлібні злаки: пшеницю, овес, ячмінь, просо, кукурудзу. Спори сажки дозрівають майже одночасно з зерновками злаків. Вони прилипають до зерновок, потрапляють на ґрунт та рослинні рештки, де й зимують. Навесні спори сажки проростає нитками грибниці. Грибниця проникає до парості злаків, що ростуть всередині їх стебел, харчується соками цих рослин. До часу цвітіння злаків грибниця сажки досягає колоса. Тут вона сильно розростається, утворює масу спори, руйнує зернівки і перетворює їх у чорну пил. Колоски стають схожі на обвуглені головні (звідси і назва цих грибів). Замість однієї зернівки пшениці утворюється від 8 до 20 млн спор. Щоб знищити спори сажки, зерно перед засіванням необхідно обробляти спеціальними препаратами. Головня може вражати не тільки злаки, але й інші рослини.

Ріжки

На деяких зернових культурах поселяється гриб ріжки. В уражених рослинах здорові зернівки перетворюються на отруйні чорно-фіолетові ріжки, щільні сплетення ниток грибниці ріжків. Ріжки обпадають або зберігаються разом із зібраним зерном. Навесні з ґрунту ріжки розвиваються, на них утворюються спори. Під час цвітіння злаків спори потрапляють на їх рильця квіток і там проростають. Потім міцелій ріжків проникає у зав'язі, де замість зернівок утворюються ріжки цього гриба паразита. Потрапив із борошном до їжі, вони можуть викликати важке отруєння, у людини з'являються судоми і головні болі. При сильному отруєнні на ногах відбувається омертвіння пальців.

Гриби трутовики

Ці гриби руйнують деревину дерев, завдають великої шкоди лісовому господарству, садам і паркам. Їх спори проникають у дерево через рани, що з'являються в корі на поламаних гілках, обмороженнях, сонячних опіках та інших ушкодженнях. Спори проростають у грибницю, яка поширюється деревиною, руйнує її, робить трухлявою. Плодові тіла гриба трутовика мають форму копита. Зазвичай вони з'являються на корі дерева через кілька років після зараження, розташовуються на стовбурах один над одним у вигляді поличок. На нижній стороні плодового тіла у дрібних трубочках дозрівають спори. У більшості трутовиків плодові тіла багаторічні. У стовбурах уражених трутовиками дерев з'являються дупла, вони стають крихкими і легко ламаються. Термін життя дерева дуже скорочується.

Інші гриби-паразити

Фітофтора викликає захворювання бадилля і гниль бульб картоплі.

Інші гриби вражають листя, молоді пагони і плоди аґрусу, утворють білий борошнистий наліт, так звану борошнисту росу.

Якщо гриби (парша) оселяються на яблуках, вони покривають плямами, які лущаться, а потім розтріскуються.

Великої шкоди зерновим рослинам завдають сажкові гриби, або сажка. Вони вражають листя і стебла злаків. Спори сажкових грибів мають іржаво-червоний колір. За літо утворюється кілька поколінь.

Гриби-паразити знижують врожай сільськогосподарських рослин, роблять продукти непридатними до їжі.

Усі грибні захворювання поширюються дуже швидко, тому що вітер, опади і комахи легко переносять дрібні спори з хворих рослин на здорові.

Зараження рослин грибами-паразитами завдає великої шкоди сільському господарству. Тому дуже важливо робити профілактичні заходи, а в разі появи захворювань якомога швидше починати боротьбу з ними.

Гриби беруть участь у кругообігу речовин у природі і в утворенні родючого шару ґрунту тим, що руйнують залишки рослин та тварин.

Гриби досить широко використовуються людиною. Їстівні гриби вживають у їжу. Гриби необхідні при виготовленні хліба, сирів, у виноробстві і т. д. Наприклад, дріжджі використовуються у хлібопеченні, штами гриба Aspergillus niger застосовуються для виробництва лимонної кислоти з цукристих речовин. Деякі види цвілевих грибів (так звана «благородна цвіль») використовуються для виготовлення спеціальних сортів сиру (рокфор, камамбер). Із деяких грибів отримують цінні ліки (наприклад, пеніцилін).

Але гриби можуть завдавати й великої шкоди. Деякі з них викликають хвороби рослин, тварин і людини. Гриби руйнують будівлі. Часто цвілеві гриби вражають продукти харчування та роблять їх непридатними для вживання. Деякі гриби виробляють отруйні речовини, ними можна важко отруїтися, можливі смертельні випадки.

Домашнє завдання §52 підручника; відповісти на запитання стор.239; §53 підручника; відповісти на запитання стор.242;

Урок за 28.04.2020

Тема уроку: Лишайники.

Питання для бесіди:

1. Якими способами розмножуються гриби? (вегетативне, статеве або нестатеве)

2. Статеве розмноження відбувається за допомогою спеціалізованих статевих клітин - …. (чоловічих (сперматозоїдів), жіночих (яйцеклітин)).

3. Які гриби паразитують у рослин?

4 Що таке цвілеві гриби?

5. Що таке дріжджі?

6. Якої шкоди гриби завдають здоров’ю людини і тваринам? 

Найбільше легенд і вірувань існує навколо так званих «відьминих кіл» — груп грибів, що зростають у формі кілець. У давнину вірили, що це відьми (феї) вночі водили хороводи і витоптували колами землю, а на ранок на тому місці виростали гриби. У Німеччині та Франції вірили, що в цих колах відьми й чорти влаштовували свої шабаші.

Були й інші цікаві думки: нібито ці кільця вказують на місця захоронення скарбів, які закопали гноми і тролі. Але щоб знайти і викопати скарб, треба було натерти очі розрив-травою, щоб побачити золото. Справа ускладнювалася тим, що розрив-траву потрібно було знайти під час цвітіння. А цвіла вона, як і папороть, тільки на Івана Купала опівночі. Цвітіння тривало дуже короткий час, і ніхто не встигав прочитати потрібні для цього випадку три молитви. Тому й зачарованого скарбу у «відьминих колах» ще ніхто не знаходив.

У Голландії вважали, що в цих колах відьми та інша нечисть уночі збивають масло, а тому селяни намагалися не випасати корів усередині кільця, щоб не зіпсувати молока.

Більшість людей усіляко уникали цих місць і не збирали там грибів. Дехто шукав більш правдоподібні пояснення і робив припущення, що ці кільця утворилися від удару блискавки. І навіть побутувала думка, ніби «відьмині кола» — це місця висадки інопланетян.

Постановка проблемного питання

— А як же все відбувається насправді?

План пояснення нового матеріалу

1.         Особливості будови й життєдіяльності лишайників, що зумовлюють їх витривалість.

2.         Різноманітність й поширення лишайників.

3. Значення лишайників в природі й для людини.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ Й ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛИШАЙНИКІВ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ЇХ ВИТРИВАЛІСТЬ

Лишайниками називають своєрідні організми, що сформувалися в результаті співжиття гриба і водорості.

Співжиття живих організмів називають симбіозом. Лишайники — це таломні організми. Тіло їхнє складається із гіфів гриба й клітин водорості. Гриб надає водоростям воду і мінеральні речовини, водорості, в свою чергу, синтезують для грибів органічні сполуки. Ріст в лишайників досить повільний. Вони розмножуються переважно вегетативно, живуть довго, сотні й навіть тисячі років.

Лишайники розповсюджені скрізь: їх багато у тропіках, однак найбільше у помірних та холодних широтах. Оселяються вони на грунті, камінні, стовбурах дерев т.п.. За формою слані бувають лишайники накипні, листуваті і кущисті. Беруть лишайники участь в ґрунтоутворенні й руйнуванні гірських порід, являються середовищем існування й їжею для тварин. Здавна людина споживає окремі види лишайників в їжу. В промисловості із лишайників добувають барвники, цукор, окремі лікувальні речовини. Вони являються показниками чистоти повітря.

Тіло лишайників складається із двох компонентів: водорості і гриба. Нитки або гіфи гриба переплітаються, таким чином ущільнюючись із верхнього й нижнього боку талому. Звуть ущільнені шари відповідно нижньою і верхньою кіркою.

Забарвлена верхня кірка у неоднакові кольори дякуючи зеленим, фіолетовим, синім, червоним й коричневим пігментам. Вона дещо товстіша за нижнюю й забезпечує захист та поглинання води із повітря й мінеральних речовин.

Нижня кірка дещо тонкіша, має вирости, які забезпечують прикріплення. В середині тіла поміж гіфами гриба розміщуються клітини водоростей, що і здійснюють фотосинтез, перетворення і накопичення речовин.

Відмінною особливістю лишайників являється формування особливих кислот, що разом з пігментами викликають колір талому, формують захист від бактерій та приймають участь в розчиненні мінеральних речовин з довкілля.

Найбільш важливішим пристосуванням до виживання являється їхня здатність досить швидко висихати. Так при висиханні фотосинтез, котрий здійснюють водорості, припиняється. Лишайники в подібному зневодненому стані здатні витримувати сильну спеку й лютий мороз. Зволожуючись під дощем, лишайники досить швидко вбирають воду й відновлюють процеси життєдіяльності. Дуже часто вологість тіла лишайників здатна коливатися впродовж доби, й саме тому фотосинтез в них відбувається тільки декілька годин. Головним чином це здійснюється після зволоження росою.

Наслідком данного являється низька швидкість їх росту (від 0,1 до 10 мм на рік). Максимально активно лишайники проростають й розвиваються на узбережжях морів чи у горах з постійними й густими туманами. Живлення у лишайників виключно повітряне і здійснюється за участю обох організмів.

Таким чином, витривалість лишайників викликана особливостями будови їх тіла, здатністю висихати, при цьому залишаючись живими, та відновлювати процеси своєї життєдіяльності, як лише з'явиться вода, наявністю лишайникових кислот.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ Й ПОШИРЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ

Науку, яка вивчає лишайники, називають ліхенологія (латин. «ліхен» — лишайник, «логос» — наука). Зараз відомо близько 25000 видів лишайників, котрі розповсюджені по усій земній кулі. Проростають лишайники на найбільш різноманітніших субстратах, однак при цьомупровідною умовою для їх поселення являється тривале перебування предмета у нерухомому стані.

Лишайники за формою слані розподіляють на три групи:

—кіркові, або накипні, в формі кірки (так наприклад графіс),

— листуваті — в формі листоподібної пластинки (так наприклад стінна золотянка)

— кущисті — в формі кущиків (так наприклад ягель).

Тривалий час вчені вважали, що лишайник — це яскравий приклад взаємовигідного співіснування гриба і водорості. Однак зараз учені дійшли до висновку, що гриб паразитує на водорості. Всі водорості, які входять до складу лишайника, здатні та навіть краще існують у вільному стані. Лишайникові гриби, коли їх вилучити із тіла лишайника, або вмирають, або розвиваються погано. Досить часто у тілі лишайників зустрічаються одноклітинні й нитчасті зелені водорості і ціанобактерії.

Таким чином, різноманітність та розповсюдження лишайників залежні від умов життя і видового складу грибів й водоростей, котрі входять в склад лишайника.

Робота з підручником: прочитати текст на с. 245 та визначити яке значення лишайників у природі та житті людини.

ЗНАЧЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ В ПРИРОДІ Й ДЛЯ ЛЮДИНИ

Лишайники грають важливу функцію у формувані покриву боліт тундри. Заселяючись на гірських породах та виділяючи кислоти, сприяють вони їхньому вивітрюванню та утворенню грунту, па якому здатні оселятися рослини. Саме тому їх звуть «піонерами рослинності». Лишайники виступають укриттям й їжею для значної кількості безхребетних й окремих хребетних тварин. Наприклад, північні олені їдять лишайник кладонію, котру звуть оленячим мохом, що зазвичай невірно. Ще одна назва данного лишайника — ягель.

Велику функцію грають лишайники і в житті людини. Вони являється джерелом сировини для промисловості (добування цукру, спирту т.п.), джерелом барвників й хімічних індикаторів (так наприклад лакмус). Людина окремі види здавна вживає у поживу (так наприклад аспіцилія їстівна). Лишайник гірофора їстівна нетільки використовується японцями у поживу, а і експортується до країн Південно-Східної Азії. Лишайникові кислоти, котрих зараз відомо уже біля 300, використовують в медицині як антибіотики (так наприклад, усній, котрий добувають із кущистого лишайника під назвою уснеї бородатої), в парфумерії — як ароматичні речовини і для фіксації запахів. Ці лишайники невибагливі до умов середовища, просто переносять досить тривалі періоди без води, коливання температури, однак досить чутливі до забруднення повітря. Також лишайники не витримують значного вмісту у повітрі чадного газу й оксидів сірки, саме тому їх застосовують як біоіндикатори чистоти повітря.

Таким чином, в природі лишайники відіграють функцію «піонерів рослинності», слугують кормом для тварин, у житті людини їхня функцію зумовлюється наявністю у них цінних речовин.

Узагальнення і систематизація знань

Питання для бесіди:

1.Що таке лишайники?

2. Назвіть найхарактерніші ознаки лишайників.

3.Де поширені лишайники?

4.На які групи за будовою тіла поділяють лишайники?

5.Яка роль лишайників у природі?

6.Яка роль лишайників у житті людини?

7.Як будова лишайника пов’язана з його пристосуванням до виживання в будь-якихумовах?

8. Від чого залежить поширення лишайників?

Що найбільше сподобалося на уроці?

Чи є бажання проводити дослідження далі?

Повідомлення домашнього завдання

Прочитати § 54. Дати відповідь на питання на с. 247.;  Підготуватися до контрольної роботи повторити § 47-54.

Урок за 05.05.2020

Гриби

І рівень. Тестові завдання з однією правильною відповіддю

1.    Гриби живляться: а) утворюючи на світлі органічні речовини; б) готовими органічними речовинами; в) тільки органічними речовинами живих організмів; г) поселяючись на продуктах харчування.

2.    Оболонка клітини більшості грибів містить:

a) глюкозу;    б) целюлозу; в) Силіцій; г) хітин; д) силікон.

3.    Мікориза – це:

а) грибокорінь;         б) частина грибниці; в) плодове тіло гриба; г) хвороба, що викликається грибами.

4.                                                                                                          Гіфами називають:

а) шапинку; б) ніжку; в) плодове тіло; г) пеньок; д) грибницю.

5.                                                                                                          Гриби-сапрофіти:

а) утворюють на світлі органічні речовини;

б) оселяються па інших живих організмах;

в) оселяються на продуктах харчування;

г) харчуються виділеннями живих організмів або відмерлими організмами.

6.    Лишайники кріпляться до поверхні субстрату за допомогою:

  а) коренів;               б) присосків; в) ризоїдів;                г) гіфів.

ІІ рівень. Тестові завдання з декількома правильними відповідями

7.    Завдяки життєдіяльності грибів:

а) утворюється гумус у ґрунті;     

б) стаються отруєння людей;

в) розкладаються органічні рештки;

г) формується мікориза;                

д) повітря насичується киснем.

8.    Для лишайників не характерно:

а) до складу входять водорості; 

б) до складу входять гриби;

в) до складу входять ціанобактерії; 

г) усі водорості, що входять до лишайника, можуть існувати самостійно;

д) усі гриби, що входять до лишайника, можуть існувати самостійно; 

е) гриб забезпечує поглинання води;

є) для лишайника потрібен родючий ґрунт.

9.    Виберіть ознаки, які спільні для грибів і рослин:

а) прикріплений до субстрату спосіб життя;

б) міцна клітинна оболонка і вакуолі в клітині;

в) гетеротрофний спосіб живлення;

г) розмноження спорами;

д) енергійно дихають і потребують кисню;

е) до оболонки клітин входить хітин;

є) наявність гіфів, що за функцією нагадують корінь рослин;

ж) необмежений ріст.

ІІІ рівень. Доповніть речення.

10.  Багатоклітинне  вегетативне тіло гриба – це_

11.  Живі організми, які утворюють плісняву (цвіль), належать до царства

12.                     За зовнішньою будовою лишайники поділяють на три групи:

IV рівень. Дайте розгорнуту відповідь

13.                    Чому лишайники можуть першими серед інших організмів оселитися й жити на вільних територіях?  

(Нагадую, що кожний рівень оцінюється в 3 бали)
Відповіді надсилайте на адресу 

polukhina71@ukr.net

 Урок за 08.05.2020. 

Шановні шестикласники за програмою у нас захист міні - проектів.

Гриби в біосфері та житті людини

Гриби відіграють важливу роль у колообігу речовин у природі. Ці організми-сапротрофи розкладають органічні сполуки ґрунту до мінеральних, які в подальшому засвоюються рослинами. Ґрунтові гриби, передусім цвілеві, відіграють виняткову роль у ґрунтоутворенні. Так, у лісі гриби, завдяки своїй здатності утворювати різні ферменти, здійснюють процес розкладання підстилки з листя та деревини. Також у грибниці багатьох грибів накопичуються органічні речовини, які після її руйнування перетворюються на перегній. Науковий факт: мікориза (симбіоз грибів та рослин) позитивно впливає на життєдіяльність рослин. Крім шапинкових грибів, мікоризу утворюють цвілеві гриби. Вони можуть бути вигідно пов’язані з трав’янистими рослинами, зокрема культурними видами. Багато тварин вживають у їжу плодові тіла шапинкових грибів, наприклад ссавці (білки, гризуни, кабани, козулі), комахи, птахи тощо. Негативна роль деяких грибів — вони можуть бути паразитами деяких рослин і вищих тварин. Гриби-паразити (трутовики, цвілеві гриби) можуть руйнувати дерева; повністю знищити уражені рослини здатні фітофтора, борошнисторосяні гриби.

Відомо понад 100 видів їстівних грибів, але в їжу вживають не більше 40. У грибах міститься багато поживних речовин. Деякі види їстівних грибів, наприклад печериці, гливу, штучно вирощують у пристосованих для цього приміщеннях. Із таких цвілевих грибів, як пеніцил, аспергіл, отримують лікарські препарати — антибіотики, які знищують клітини деяких хвороботворних бактерій, не впливаючи на клітини господаря. Загальновідома роль хлібопекарських, винних, пивних дріжджів у приготуванні спиртних напоїв, оцту, кефіру, хлібопеченні.

У харчовій промисловості використовують певні види цвілевих грибів для виробництва сортів твердих сирів із гострим смаком і специфічним запахом. З деяких видів цвілевих грибів виділяють речовини, які пришвидшують ріст рослин. Такі речовини застосовують для збільшення розмірів безнасінних ягід деяких сортів винограду. Є види грибів, що паразитують на комахах. Їх застосовують у біологічному методі боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.

Багато неїстівних грибів шкодять здоров’ю людини при випадковому вживанні їх у їжу. Найбільш небезпечні отруйні шапинкові гриби — бліда поганка, мухомор, деякі види сироїжок, печериць, які можуть спричинити смертельні отруєння. Отруєння людини також можуть спровокувати запліснявілі продукти харчування, тому що багато видів цвілевих грибів містять отрути і речовини, які сприяють утворенню злоякісних пухлин.

Великі збитки господарству завдають гриби, які пошкоджують дерева (трутовики, плісняві гриби). Вони руйнують дерев’яні частини будівель, меблі, деревину на складах, книги в сховищах, твори мистецтва тощо. Такі грибкові захворювання рослин, як сажка злакових, плодова гниль груші та яблуні, завдають великої шкоди сільському господарству. Домашні тварини та люди можуть хворіти при ураженні шкіри різними пліснявими та дріжджовими грибками (стригучий лишай, парша).

1. Березовий гриб, чага. Цей багаторічний паразитичний гриб ви могли неодноразово спостерігати на стовбурах беріз, вільхи, горобини, в'яза або клена.

Настій із цього гриба призначають людям, хворим на рак, при гастритах, виразковій хворобі, променевій лейкопенії та для запобігання розвитку променевої лейкопенії при променевій терапії. Чага містить речовини, які діють на організм людини, підвищуючи його захисні сили, регулюють діяльність серцево-судинної, нервової, дихальної систем.

2.    Білий гриб, боровик. З плодового тіла білого гриба виділено речовини, які мають тонізуючі й протипухлинні властивості. В народній медицині екстрактом із плодових тіл боровика змащують обморожені частини тіла для прискорювання їхнього загоювання. Корисно вживати білі гриби для регуляції діяльності серцево-судинної системи, підвищення життєздатності організму.

3.               Веселка звичайна. Плодове тіло цього гриба у молодому віці округле. їх смажать у жирі й вживають у їжу. За смаком вони нагадують рибу. У вітчизняній народній медицині настоянку зі свіжих чи висушених плодових тіл веселки використовують при болях у шлунку, подагрі, захворюваннях нирок, для промивання ран, які довго не гояться. Коли молоде плодове тіло росте і розвивається, з нього піднімається вгору порожниста ніжка. На верхівці ніжки міститься ребриста наперсткоподібна шапинка, вкрита зеленуватим, з запахом гнилого м'яса, слизом, що містить спори. Запах сильно приваблює мух, які сідають на шапинку гриба і цим самим сприяють його розповсюдженню.

4.               Гнойовик чорнильний. Плодові тіла цього гриба можна готувати і вживати у їжу. Вони мають приємний запах і смак. Але слід пам'ятати, що вживання цього гриба з алкоголем протипоказане. Річ у тім, що плодові тіла містять хімічну речовину — коприн, який зупиняє в організмі людини розкладання алкоголю на стадії речовини, яка називається ацетальдегід. Ацетальдегід спричиняє отруєння організму, яке проявляється в сильній нудоті, проносі, серцебитті, сильному почервонінні шкіри. Тому його застосовують у медицині як засіб, що спричиняє відразу до горілки. Через декілька годин хворий одужує, але при повторному вживанні горілки (навіть наступного дня) настає рецидив отруєння з такими самими симптомами.

5.               Мухомор червоний. Смертельно отруйний гриб. Відваром з нього з додаванням цукру отруюють мух. У народній медицині настоянку гриба на горілці використовують для розтирання при ревматизмі. В гомеопатії з мухомора червоного виготовляють препарат "Агарікус мускаріус", який застосовують при спазмах судин, епілепсії, порушенні діяльності спинного мозку. Гриб дуже отруйний! Тому, працюючи з ним, слід бути дуже обережним і підсолоджений для мух відвар ставити у місцях, недоступних для дітей.

6.               Пеніцил. Спричиняє пліснявіння харчових продуктів, кормів для худоби. Пліснява має жовто-зелений колір. З пеніцилу отримують антибіотик пеніцилін.

7.  Печериця звичайна. Плодове тіло гриба містить антибіотик кампестрин, який згубно діє на золотистий стафілокок, тифозну і паратифозну паличку. Через вміст антибіотику гриб має дезінфікуючі властивості. Кампестрин не токсичний і виявляє помітний терапев­тичний ефект при лікуванні тифозних хворих.

8.      Порхавка гігантська. Плодові тіла порхавки містять антибіотик кальвацин, який має протипухлинні властивості. В народній медицині порхавку гігантську використовують як кровоспинний і дезінфікуючий засіб.

9.           Ріжки, житні ріжки. Паразитичний гриб, уражає понад 170 видів дикорослих і культурних злаків. Спора гриба заражає зернівку і з неї утворюється так званий склероцій гриба. Збирають ріжки вручну під час жнив. Склероції містять дуже отруйні алкалоїди, які викликають галюцинації, сильний біль у шлунку, судоми і смерть людини. У медицині препарати із ріжків застосовують в акушерсько-гінекологічній практиці для зупинки кровотечі у жінок після пологів.

10.            "Чайний гриб". Напевно, багато хто з вас тримав чи тримає цього гриба вдома. Його заливають слабким розчином солодкого чаю і через кілька (7-8, або менше) днів, залежно від розмірів гриба і кількості рідини, отримують приємний газований кисло-солодкий  напій, який добре втамовує спрагу, поліпшує обмін речовин і зміцнює захисні сили організму. Чайний гриб є симбіотичним організмом, поєднанням дріжджів та оцтовокислих бактерій. Настій гриба знижує артеріальний тиск і рівень холестерину в крові, регулює діяльність травного каналу, має антибіотичні, протизапальні та знеболювальні властивості. Настоєм гриба добре полоскати горло при ангіні та застудних захворюваннях.

Більш детально - на Znanija.com - https://znanija.com/task/12216298#readmore

Заповнити таблицю  “Значення грибів”.

Група грибів	Представники	Значення
Цвільові гриби	Мукор
	Пеніциліум
Дріжджові гриби	Хлібні дріжджі
	Винні дріжджі
Гриби-паразити	Трутовики
	Сажкові гриби
	Ріжки
	Іржасті гриби
Шапкові гриби	Шампіньйони
	Мухомори

Домашнє завдання повторити § 47 -54. 

Більш детально - на Znanija.com - https://znanija.com/task/12216298#readmore

Дата 12.05.2020

Тема: Екскурсія: «Вивчення рослинних угруповань. Луки.»

Мета.

Освітня. Ознайомитись на прикладі біогеоценозу луки із структурою рослинного угруповання, різноманітністю видів.

Розвиваюча. Розвивати навички природоохоронної діяльності.

Виховна. Виховувати ціннісне ставлення до природи

Обладнання: лупи, копачки, ботанічні папки, визначники рослин, олівці, блокноти, сантиметрова стрічка або рулетка.

Місце проведення: місцева лука, можливо власний квітник чи город.

І. Підготовка до екскурсії.

1.Ознайомлення з завданнями екскурсії, місцем її проведення та маршрутом.

2.Проведення цільового інструктажу з БЖД.

3.Повторення правил поведінки в природі.

ІІ. Зміст екскурсії

1. Коротка характеристика природного біогеоценозу луки

2. Самостійна робота учнів за завданнями:

Завдання 1.

На типовій ділянці луки виміряйте висоту рослин, визначте ярусність. Визначте домінуючі види кожного ярусу і за гербаризуйте їх. Встановіть залежність рослин від світла, вологи. Для кращого визначення розділіть їх на три групи – злакові та осокові, бобові, різнотрав’я

Завдання 2.

На пробній ділянці площею 1м² визначте види (роди) рослин і підрахуйте їх кількість.

Завдання 3.

Відміряйте ділянку 4м² і визначте на ній чисельність популяцій 2-3 видів (підрахуйте кількість екземплярів кожного виду).

Завдання 4.

На зрізі викопаної ями подивіться, чи помітне ярусне розміщення коренів, визначте, які рослини утворюють підземну ярусність.

Завдання 5.

Знайдіть серед росли ті, які ви вивчали. Визначте їх систематичне положення. Чи є серед них лікарські рослини? Чиє рослини занесені до Червоної книги України?

Завдання 6.

Ознайомтесь із пристосувальними особливостями живих організмів до співіснування в біогеоценозі. Вкажіть, які тварини проживають на цій ділянці. Які зв’язки існують між тваринами і рослинами даної місцевості?

IV.Підбиття підсумків екскурсії

1.Обговорення результатів виконання завдань з батьками.

2.Часткове складання звіту про екскурсію.

Домашнє завдання

Скласти звіт про екскурсію за запропонованим планом.

Звіт про екскурсію на луку.

а) місцезнаходження даної території (область, район, урочище)

________________________________________________________________

б) абіотичні фактори середовища:

1рельєф, мікрорельєф___________________________________________

2. клімат_______________________________________________________

3. ступінь зволоження грунту (надмірне, помірне, недостатнє)_______________________________________________________________

4. тип грунту____________________________________________________

в) тип луки (суходільні, заплавні, низинні, торф’янисті) ______________________________________________________________________

г) ярусне розчленування рослинності ___________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

д)виявлення зовнішніх та внутрішніх взаємозв’язків у рослинному угрупуванні:

1. виявлення симбіотичного співіснування:

·мутуалізм (рослини родини бобових та бульбочкові бактерії) __________

________________________________________________________________

·паразитизм (повитиця на конюшині) _______________________________

________________________________________________________________

2. наявність конкуренції:

за світло ______________________________________________________

за вологу _____________________________________________________

за поживні речовини ____________________________________________

3.взаємозв’язки з тваринами (комахи запилювачі, личинки комах, рослиноїдні тварини) ___________________________________________________________

__________________________________________________________________

е) виявлення рідкісних та занесених до Червоної книги України видів рослин

____________________________________________________________________

___________________________________________________________________

є)господарське використання даної території _____________________________

__________________________________________________________________

ж) виявлення екологічних проблем на даній території ______________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Шановні батьки шестикласників, буду вам дуже вдячна, якщо ви навчите дітей розпізнавати рослини, які ростуть у вас на городі, квітнику.

Дата 15.05. 2020

Тема: Рослинний світ рідного краю

Мета.

Освітня. Ознайомити учнів з видовим складом рослин, що ростуть у найближчому оточенні; актуалізувати знання про системи і зв'язки між компонентами системи, закріпити поняття про основні таксономічні одиниці.

Розвивальна. Розвивати інтерес і навички до вивчення природи свогокраю, спостережливість.

Виховна. Розкрити багатство і красу рідного краю, сприяти розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого, виховувати почуття взаємодопомоги, поваги до інших.Очікувані результати: учні ознайомляться з природним багатством рідного краю, конкретизують знання, отримані в курсі на місцевому матеріалі.

Обладнання: ручка, олівець, щоденник спостережень, термометр спиртовий, фотоапарат тощо.

Тип уроку: екскурсія (відповідно до місцевих умов).

ХІД УРОКУ

І. Підготовка до екскурсії: Місце проведення екскурсії. Це може бути поле, ліс, сад, луки, берег річки тощо.

II. Проведення екскурсії.

- Які ви знаєте дерева, що ростуть у нашій місцевості? - Які ви знаєте кущі? - Які вам відомі трав'янисті рослини? - Яке практичне значення цих рослин? - Назвіть, які ви знаєте лікарські рослини, що ростуть у нашій місцевості, біля вашого дому, школи. - До складу якої системи (природної чи штучної) належать рослини, які ви спостерігаєте? Доведіть. - Які основні таксономічні одиниці рослин ви знаєте? Для чого їх увели в науку? Наведіть приклади.

 А) Складіть список трав'янистих рослин, яких найбільше в місці проведення екскурсії. Зберіть п'ять (кількість може бути довільною) рослин з коренем (бур'янів), визначте їх за допомогою батьків і зробіть з них гербарій, користуючись інструктивною карткою.

 Б) Підготуйте коротку доповідь про кожну з цих рослин, вкажіть їхнє значення в природі та житті людини. Опишіть умови зростання рослин. Визначте, до якої природної системи вони належать..

 в) Складіть список дерев і кущів, які ви побачили. Замалюйте або сфотографуйте форми кущів і дерев. Зберіть зразки листків з кожної рослини і виготовте гербарій листків з різною формою листкової пластини, опираючись на інструктивну картку.

 г) Підготуйте коротку доповідь про кожну рослину, вкажіть ЇЇ значення в природі та житті людини. Опишіть умови їхнього зростання. Визначте, до якої природної системи належать побачені вами рослини. Охарактеризуйте зв'язки даної рослини з чинниками неживої (вода, ґрунт, повітря) і живої природи (інші рослини, тварини, людина, бактерії).

Інструктивна картка

1. Для виготовлення гербарію покладіть зібрану рослину чи її частину в розпрямленому вигляді на газетний папір.

2. Іншим аркушем газетного паперу накрийте рослину. Змінюйте ці газети першого дня декілька разів, даякі - рідше.

3. Засушені рослини пришийте на білі цупкі аркуші паперу й приклейте етикетку, в якій зазначте назву рослини (після визначення), місце і час збору.

4. Разом з батьками, використовуючи шкільний визначник чи спеціальні картки, визначте назву та родину, до якої рослина належить.

— Які рослини ви спостерігали на екскурсії?— На які групи ви б їх поділили, за якою ознакою? (За формою життя або за значенням).— Які системи ви спостерігали на екскурсії?— Яке значення мають рослини в даних системах?— Для будь-якої системи, яку ви бачили, складіть ланцюг живлення.

V. Домашнє завдання.

Скласти звіт про екскурсію

Уроки за 19.05.2020; 22.05.2020.

УРОК-ЕКСКУРСІЯ

ЗНАЙОМСТВО З ВЕСНЯНИМИ ЯВИЩАМИ У ЖИТТІ РОСЛИН

   Завдання: познайомити учнів з конкретними прикладами взаємозв’язку організмів із середовищем, зі змінами у світі рослин у зв’язку із настанням весни – цвітінням деревних і чагарникових рослин, ефемероїдів, проростанням насіння деревних рослин; навчити учнів визначати ранньоквітучі рослини; виховувати дбайливе ставлення до рослин, їх краси, розвивати уміння і навички самостійної роботи за завданнями, оформлення письмового звіту про екскурсію.

   Обладнання: копалки, скальпелі, лупи, зошити (блокноти), олівці, шкільні визначники, сантиметр (метр), картки-завдання.

Завдання можна виконувати на території власного квітника, саду, городу. Це дає можливість показати періодичність у житті рослин, що пов’язана з умовами природи, які змінюються.

2. План

1) Характеристика природного угруповання – місця проведення екскурсії.

2) Характерні ознаки рослин, їхня підготовка до весняно-літнього сезону. 

3) Особливості стану дерев, чагарників, різноманітність трав’янистих рослин, їхні біологічні особливості у весняний період.

4) Пристосування і взаємозв’язок рослин в угрупованнях.

Картка-завдання

1. Знайдіть дерева, які ви бачили восени і взимку. Які зміни відбулися у зовнішньому вигляді цих рослин навесні? У чому причина цих змін? Визначіть, в яких умовах зростають рослини, освітлені сонцем. Укажіть, у яких рослин набубнявіли або розпустилися вегетативні і репродуктивні бруньки? Чи з’явилися пагони? Розгляньте будову квіток чи суцвіть. Чи навідуються комахи до квітучих рослин?

Запишіть свої спостереження у зошит (блокнот).

2. Обстежте чагарники, зверніть увагу на умови, в яких вони зростають: серед яких дерев, як освітлені сонцем? У яких чагарників розпустилися вегетативні чи репродуктивні бруньки? Чи навідують їх комахи?

Спостереження запишіть у зошит (блокнот).

3. Знайдіть і розгляньте трав’янисті ранньоквітучі рослини. Визначте, в яких умовах вони зростають, чи навідують їх комахи? Яку будову мають їхні квітки? За допомогою шкільного визначника установіть їхні видові назви.

Результати спостережень запишіть у зошит (блокнот).

Картка-завдання

1. Розгляньте крону клена (чи іншого дерева), опишіть колір кори, форму листків, листкорозташування, квіти, суцвіття. З’ясуйте, які квіти у цієї рослини: одностатеві чи двостатеві? Чи навідують їх комахи? Установіть спосіб запилення цієї рослини. Спостереження запишіть у зошит (блокнот).

2. Розгляньте зовнішній вигляд берези (чи іншого дерева). Які зміни, пов’язані з весняним періодом, можна помітити в її вигляді? Опишіть забарвлення кори, форму крони, листки, їхнє розташування на пагонах, будову суцвіття (чи є квітучі дерева?). Яку назву має таке суцвіття? Чи навідують комахи квіти берези? Визначте спосіб запилення у берези. Спостереження запишіть у зошит (блокнот).

3. Розгляньте зовнішній вигляд ліщини (шипшини чи інших чагарників), і опишіть форму крони, будову листків, їхнє розташування, розташування суцвіть і квітів. Які квіти у цієї рослини: одностатеві чи двостатеві? Чи навідують їх комахи? Визначте спосіб запилення цих квітів. Дані занесіть до зошита (блокнота).

4. Розгляньте, опишіть і намалюйте зовнішню будову підбілу (іншої трав’янистої рослини). Які вегетативні і репродуктивні органи має ця рослина? Розгляньте будову квітки і суцвіття, визначте їхні типи. Погляньте, чи навідують ці квіти комахи, визначте спосіб запилення цієї рослини.

Дані запишіть у зошит (блокнот).

5. Уважно розгляньте вашу ділянку. Назвіть знайомі вам дерева, чагарники, трави. Які зміни в їхньому житті у зв’язку з весною ви можете помітити? Опишіть пристосування рослинами вашої ділянки до сумісного способу життя.

Дані занесіть до зошита (блокнота).

ІІІ. Підведення підсумків екскурсії, узагальнення результатів спостережень змін у світі рослин, що пов’язані з весняним періодом

Багато творів видатного композитора Петра Ілліча Чайковського пов’язано з природою. Він дуже любив ліси. Говорять, що іноді він спішно за безцінь продавав видавцям свої твори, щоб на одержані гроші врятувати сосновий гай від сокири.

Одного разу Чайковський сказав: „Захоплення від споглядання природи вище, ніж від мистецтва”.

Була така людина, Йоганн Вольфганг Гете, творець безсмертного „Фауста”, видатний поет. Він надто любив фіалки.

Дехто з його сусідів зривав фіалки у лісах і гаях, дехто саджав у квітниках біля своїх будинків. Дехто продавав на ринках.

А Гете сіяв насіння фіалок у дібровах, що оточували його рідне місто.

Домашнє завдання: складіть звіт про екскурсію. Прослухайте Чайковський «Времена года».

Урок за 26.05.2020.

Пригадайте назви тем, які ми вивчали протягом року. яка з них вам сподобалась найбільше? Яка була найважчою?

Вікторина «Ми і світ природи»

 «Загадки».

1.     Довгі ноги, довгий ніс, прилетів, обід приніс:

Смачних жабеняток для своїх маляток. (Лелека)

2.     Стоїть, колихається, як торкнеш, то кусається. (Кропива)

3.     Навесні тебе радую, влітку прохолоджую, восени годую, а взимку грію. (Дерево)

4.     Сірий та не вовк, довговухий, та не заєць, з копитами, та не кінь. (Осел)

5.     Не звір, не птиця, а ніс – як спиця. (Комар)

6.     Без рук, без ніг, а по землі ходить. (Змія)

7.     Б’ється, стука молоток, поправляє нам садок. (Дятел)

8.     Під дубочком, під листочком звився, скорчився клубочком. (Їжак)

9.     Шкір має сім, а сльози випускає всім. (Цибуля)

10.  Швидко скрізь цей птах літає, безліч мошок поїдає, за вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

11.  Низький та колючий, солодкий, пахучий, ягоду зірвеш – всі руки подереш. (Аґрус)

12.  Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю.

 Сам високий я на зріст, замість носа в мене хвіст. (Слон)

13.  Не ходжу я, а скакаю, бо нерівні ноги маю.

Через поле навмання перегнав би і коня.

Я страшенний боягуз, всіх на світі я боюсь. (Заєць)

14.  У зеленому кашкеті галасує в очереті, хоч і плавати мастак, та не риба і не рак. (Жаба)

15.  Уночі  гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова)

16.  Стоїть хлопчик під пеньком, накрив голову брильком. (Гриб)

17.  Я кругленька, червоненька, з хвостиком тоненьким. На городі мене рвуть і до столу подають.   (Редиска)

18.  Біле,  як сніг, надуте, як міх, лопатами ходить, а рогом їсть. (Гуска)

19.  Летить – виє, сяде – землю риє. (Хрущ)

20.  Без прядива пряде нитку і без глиці в’яже сітку. (Павук)

Запитання

1. Який хлібний злак росте у воді? (Рис.)

2. На гербі якої країни зображена пальма? (Перу.)

3. Книга, у яку занесені зникаючі види рослин. (Червона книга.)

4. Посудина для розведення й утримання водяних рослин. (Акваріум.)

5.Орган голонасінних, що виконує функцію статевого

 розмноження. (Шишка.)

6. Рослина-хижак, яка зустрічається на півночі України. (Росичка.)

7. До якого царства належать дріжджі? (Гриби.)

8.  Коріння якої рослини називають «коренем життя»? (Женьшеню.)

9. Плід глоду, груші, горобини. (Яблуко.)

10.   Підземний видозмінений пагін у тюльпана. (Цибулина.)

11.  З якої рослини давні єгип­тяни виготовляли папір? (Папірусу)

12.  Найвища трава.  (Бамбук.)

13.  Який тип плода в картоплі? (Ягода.)

14. Листок якої рослини зоб­ражено на прапорі Канади? (Клена.)

15. Наука, яка займається ви­веденням нових видів  рослин. (Селекція.)

16. Отруйна речовина, яка міститься в листках тютюну. (Нікотин.)

17. Яка рослина зображена на гербі Мексики? (Кактус.)

18.  У рослин якої родини пе­люстки мають назви: парус, човник, весла?

 (Бобові, або Метеликові.)

19.Яку квітку називають королевою квітів? (Троянду)

20. Видозміною якого органа є голов­ка капусти? (Бруньки)

21 Яку пташку називають літаючим барометром? (Ластівку)

22 Ці птахи є в Африці, Антарктиді та біля екватора на Галапагоських островах. Хто це? (Пінгвіни)

23  В якого ссавця серце важить одну тону? (У синього кита)

24.  Який найменший птах у світі?  (Колібрі)

25. Яку квітку в Америці називають квіткою богів? (Чорнобривці)

26.. Яку пташку називають лісовим лікарем? (Дятла)

27. Які птахи не літають?  (Страус, пінгвін, ківі)

28. Якого кольору квітка папороті?  (Папороть не цвіте)

29. Яка рослина зображена на гербі м. Києва?  (Каштан)

30. Перелітний птах, що співає у повітрі? (Жайворонок)

Конкурс 2 .Анаграми

НЛСО (Слон) АРАРББСИ (Барбарис)

КРАЛОПСІ (Проліска) АІФАЛК (Фіалка)

КТАЛІСВА (Ластівка)

ЛКЕЕЛА (Лелека) НАЯВІЛКО (Конвалія)

 КАЇЖ (їжак) НЛКЕ (Клен)

НАИЛКА (Калина)

«Тваринний світ»

1.     Яка тварина боїться своєї тіні? (Метелик)

2.     У якої тварини є свій гарем? (Півень)

3.     Яка тварина «володіє» гіпнозом? (Гадюка)

4.     Яка тварина залишає малят після народження і приходить годувати їх через два тижні? (Заєць)

 «Рослинний світ»:

1.     У яких рослин відсутній процес фотосинтезу? (Гриби)

2.     Яку рослину називають піонером рослинного світу? (Лишайники)

«Царство квітів»:

1.     З її пелюсток одержують запашну олію. Краплина цієї запашної рідини знеболює краще ніж ефір, втамовує зубний біль на 3 – 4 год, лікує шкіряні хвороби. Щоб одержати 1 кг олії,  потрібно зібрати 3 тонни пелюсток. Королева квітів. (Троянда)

2.     Назва цієї квітки походить від турецького слова  «тюрбан, чалма». Ця рослина в 1558 році потрапила в Голландію, за одну цибулину цієї квітки виплачували 5 т  пшениці, 10 т рису, 4 бики, 8 свиней, 12 овець,  кілька діжок вина. (Тюльпан)

1.      

2.     У мене дві ноги, два крила, довга шия.

3.     Кожної осені відлітаю у вирій.

4.     Про мене складено багато пісень.

5.     Самці мого виду - однолюби, паруються на все життя.

6.     Будую на плесах великі гнізда з трави та очерету.

7.     Маю чорний дзьоб, біле пір’я, моє пташеня – герой відомої казки. (Лебідь)

1.     У мере дві ноги, два крила, коротка шия.

2.     У мене широка морда, але маленькі вуха.

3.     Веду нічний спосіб життя, мешкаю в печерах та дуплах.

4.     Моє тіло вкрите шерстю.

5.     Годую своїх діточок молоком.

6.     Дуже погано бачу вночі, але добре орієнтуюся з допомогою ультразвуку. (Кажан)

Конкурс 5 «Віриш — не віриш»

Чи правда, що...

1...є такі мавпи, що носять своїх малят у роті?

 (Так. Дійсно, самки зелених товстотілів кілька тижнів після народження носять своїх малят у роті)

2.       Чи правда, що восьминіг блідне від страху?

 (Правда. Восьминіг здатен швидко й різко змінювати своє забарвлення, коли він переляканий чи розсерджений, а також коли пристосовується під колір дна)

3.      ...сім'я левів залишає хворих і старих особин на розтерзання гієнам (Так, дійсно, сім'я левів виганяє старих і хворих левів на їжу гієнам, вони оточують їх і розривають на шматки)

4.      ...малята малої білозубки пересуваються караваном?

(Так, малята малої білозубки чіпляються одне за одного, а перший за матір, і так рухаються не тільки  ще сліпі, але і зрячі малята)

5.      ...шлунок кашалота 160 м²?

 (Так. Це абсолютний рекорд. Він живиться кальмарами, рибою. В його шлунку ще міститься дорогоцінна амбра, яка лікує епілепсію і сказ)

6.     ...у шлунку ластоногих знаходиться каміння?

(Так. У морського лева до 10 кг. Вони виконують функцію баласту, перетирають їжу і є засобом гальмування голоду під час тривалого голодування)

7.     Чи правда, що самотні вовки ви­ють на місяць?

 (Ні. Вовки справді виють уночі, але це виття попереджає інших вовків з інших зграй, щоб    вони залишили чужу територію)

8.      Чи правда, що верблюди під час мандрівок пустелею зберігають запас води у своїх горбах?

  (Ні. їхні горби насправді наповнені жиром, за рахунок якого верблюди живуть за умов нестачі або відсутності їжі)

Речення або словосполучення треба замінити одним словом.

 І. Батьківщина чаю. (Китай)

 2. Який злак росте швидше за всіх? (Бамбук)

 3. Птах — символ миру. (Голуб)

 4. У нас цю рослину вважають другим хлібом. (Картопля)

 5. Найбільший ссавець. (Кит)

6. Сушений виноград без кісточки. (Ізюм, або кишмиш)

7. Винахідник мікроскопа. (Роберт Гук)

 8. Процес утворення кисню. (Фотосинтез)

 9. Здатність відновити втрачений  орган. (Регенерація)

10. Цукерка і рослина. (Барбарис)

11 Найбільший птах, що вміє бігати, але не літає. (Страус)

12. Хижий нічний птах. (Сова)

Домашнє завдання: скласти ребуси, кросворди, чайнворди по біології рослин.

Урок за 29.05.2020.

Доброго дня шестикласники. Ми з вами закінчили вивчення цікавого шкільного курсу – біологію рослин». Далі будемо вивчати біологію тварин, щоб вас зацікавити пропоную деякі цікаві факти:

Біологічні цікавинки

1. Невелика риба-куля має цікаву властивість. У мить небезпеки, коли до неї наближається хижак, вона набирає велику кількість води – утричі більшу за свій об’єм – і, роздуваючись, перетворюється на величезну колючу кулю.
2. У восьминога й кальмара щупальці замінюють ноги. Розташовані вони на голові, завдяки чому морських істот називають головоногими.
3. Велетенські розміри мають представники осетрових. На Каспії траплялись риби масою у тонну. Осетри бувають до 3 метрів завдовжки і масою 280 кі-лограмів.
4. Найбільша сучасна тварина – блакитний кит. Довжина цього велетня – 33 метри. А важить він більше, ніж п’ятдесят слонів – 150 тонн. Серце блакит-ного кита скорочується дев’ять разів на хвилину.
5. У морі мешкають електричні скати. Своєю електричною зброєю вони корис-туються у мить небезпеки. А людину ударом електричного струму можуть навіть “звалити з ніг”.
6. Людина хоч і “цар природи”, але не така швидка, сильна та прудка порівняно з іншими мешканцями нашої планети. Наприклад, стаєр пробігає за годину понад 21 кілометр, лев та зебра здатні подолати за цей час 65 кілометрів. Дикий осел – 50-55, жирафа – 45-50. Антилопа, олень, кінь і навіть собака без особливого напруження обганяють будь-якого бігуна.
7. Якби людина мала такі здібності, як звичайний коник, вона б легко переска-кувала через триповерховий будинок, а футбольне поле подолала б потрій-ним стрибком.
8. В іспанському місті Більбао збирається чимало вболівальників на чемпіонат країни серед… равликів, які змагаються у “швидкісному повзанні з ванта-жем“.
9. З серйозною проблемою зіткнулися працівники китайського зоопарку. Пора-зки у любовних іграх перетворили чарівну й спокійну шимпанзе Фейлі на агресора. Вона курить цигарки і плюється у відвідувачів. За словами дирек-тора зоопарку, своєю поведінкою шимпанзе наслідує відвідувачів. Причина трансформації поведінки тварини криється у її самотності, бо, маючи такий характер, вона не може знайти собі друга.
10. Відома звичка пінгвінів невідривно слідкувати за літаками у небі наштовхує на думку, що вони таким чином піддають свою рівновагу небезпеці, ризи-куючи впасти на спину. Так це чи ні, намагалися довести американські зоо-логи. Вони дійшли висновку, що єдине, на що літаки провокують пінгвінів, – це відвертають увагу татусів-пінгвінів від висиджування яєць.
11. У тропічних лісах Центральної Америки біологи зробили відкриття: вони знайшли нову тварину з класу павукоподібних. Ця істота, обороняючись, використовує оцтову кислоту.
12. А у Китаї, нібито, знайдено невідомий науці вид жаби з бородою. Вона живе у гірських річках на висоті 2400 метрів. Ці жаби менші за звичайних, їхня шкіра без бородавок. Бороду мають тільки самці, у самок на язиці жовті плямки. Після спарювання борода у самців відвалюється, а плямки у самок зникають.
13. Шкаралупа страусових яєць настільки товста й міцна, що на ній може сміли-во стояти людина. Такий незвичайний експеримент демонструють туристам на страусових фермах Африки. Цікаво, що гніздо –звичайну ямку – спору-джує самець, а яйця в нього кладуть декілька самок.
14. Найбільші тигри належать до амурського або уссурійського підвиду. Дов-жина їхнього тіла сягає 280 сантиметрів, не враховуючи довжини хвоста (70-80 сантиметрів). Маса дорослого самця сягає 320 кілограмів. За таких розмі-рів уссурійський тигр є найбільшим звіром серед котячих.
15. Лише серед тигрів бенгальського підвиду трапляються особини з білим ко-льором основного фону забарвлення. Тобто вони мають чорні смуги на бі-лому тлі, як зебри.

Пропоную вам завдання на літо, виконання цих завдань допоможе вам вивчати біологію.

При спостереженні за природою будьте самі обережні і не шкодьте природі.

Слухайте спів солов’я (запишіть його спів на телефон);

Спостерігайте, як ластівки в’ють гніздо, і як кормлять малечу (фотографуйте, знімайте відео).

Спостерігайте за домашніми улюбленцями (як кішка вчить котеня ловити мишей, про відносини між двома кішками, чи двома собаками, кішкою і собакою тощо) (фотографуйте, знімайте відео).

Спостерігайте за квітами (коли вони розкриваються і закриваються – квітковий годинник), як збирають бджілки нектар, тощо) (фотографуйте, знімайте відео).

Спостерігайте за метеликами (фотографуйте, знімайте відео).

Якщо поїдете в інше місто, село; на море, будете в горах (фотографуйте природу, знімайте відео про природу).

Гарного Вам відпочинку. До зустрічі після канікул. Бережіть себе і своїх рідних.