9 КЛАС ПРАВОЗНАВСТВО

Конспект уроку на тему: «Адміністративна відповідальність неповнолітніх»

Дата: 13.03.2020

Мета: ознайомити учнів з поняттям адміністративного права, адміністративного правопорушення та стягнень, що застосовуються за їх вчинення; визначити особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх; розвивати вміння розв'язувати юридичні завдання з використанням нормативно-правових актів; виховувати правову культуру учнів; розкривати особливості відповідальності за порушення адміністративного законодавства; правомірно діяти і захищати свої права, використовуючи правові можливості і механізми адміністративного права; розвивати вміння працювати з джерелами інформації.

\ХІД УРОКУ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Що таке трудовий договір? Хто його укладає?

2. Яка стаття КЗпПУ забороняє залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні? Відповідь обґрунтуйте?

3. Як законодавство регулює працю неповнолітніх? Скільки годин триває робочий тиждень підлітка 14-16 та 16-18 років?

4. Яка тривалість щорічної основної відпустки, яка надається неповнолітнім особам?

5. Назвіть галузі права, з якими ми вже познайомились?

6. Що таке правовідносини?

       Сьогодні на уроці ми розглянемо нову галузь права – адміністративне право. Що б ви хотіли дізнатися про адміністративне право?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Метод «Мозковий штурм»

Коли тюрми порожні, коли на східцях судів росте трава, – це означає, що державою керують. (Іспанська народна мудрість)

1. Як ви розумієте це висловлювання? Поясніть його, спираючись па знання про функцію, завдання та організацію державної влади.

2. У чому полягає особливість взаємозв'язку між державою та адміністративним правом?

   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

           Адміністративне право регулює відносини, які виникають у сфері державного  управління. Адміністративне право – це сукупність правових норм, які встановлюються і забезпечуються державою з метою регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності. Термін «адміністративне» у перекладі з латини означає «управління». Норми адміністративного права містять у собі засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. До таких засобів передусім належать засоби імперативного характеру – зобов'язання, заборони та адміністративного примусу. У державному управлінні застосовують і методи дозволу, які забезпечують дотримання й охорону громадського порядку. Адміністративне право допомагає здійснювати захист особистості, прав та свобод людини, громадянина, благополуччя населення, захист суспільної моралі, навколишнього середовища, порядок встановлення державної влади та безпеки суспільства та суспільних відносин від адміністративних правопорушень та попередження їх.

Адміністративне правопорушення – це протиправна, провинна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. (Учні записують термін)

Визначте, які з правовідносин є адміністративними.

1-ша ситуація. Група підлітків розпивали спиртні напої в громадському місці.

2-га ситуація. У заповідному місці нарядом міліції були затримані люди, які ловили рибу там.

3-тя ситуація. Головний санітарний лікар міста попередив своїм наказом менеджера Палацу спорту про порушення санітарних норм якості води у басейні під час карантинних заходів щодо профілактики епідемії грипу у місті.

4-та ситуація. Комісія із захисту прав споживачів попередила супермаркет щодо недотримання належних умов зберігання продуктів харчування, що спричинило зниження якості продукції.

Висновок. Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є скоєння правопорушення та наявність його повного складу за можливості застосування примусу та нерівності сторін в окремих ситуаціях щодо відносин, які регулюють адміністративне право.

Адміністративний проступок – протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність права і свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Бесіда

1. Що таке правопорушення? На які види вони поділяються залежно від ступені небезпеки?

2. Що таке злочин? На які види поділяються правопорушення залежно від виду правовідносин?

Види адміністративних проступків

Підства класифікацій	Види проступків
Залежно від форми провини	Умисні адміністративні проступки, необережні адміністративні проступкию
Залежно від об’єктивної сторони складу адміністративного проступку	Матеріальні, формальні
Залежно від ступеня суспільної небезпечності адміністративного проступку, а також міри покарання за нього	Адміністративні проступки підвищеного ступеня суспільної небезпечності, адміністративні проступки з незначним ступенем  суспільної небезпечності, адміністративні проступки з середнім ступенем суспільної небезпечності

Особа, яка вчинила адміністративний проступок, підлягає адміністративній відповідальності, що настає з 16 років.

Практикум

Розгляньте ситуацію та дайте їй правову оцінку. Визначте вид правопорушення та охарактеризуйте склад правопорушення; визначте, чи має місце адміністративне правопорушення та хто має бути притягнутий до відповідальності.

Завдання 1. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, громадянин М. (29 років) вимагав від водія автобуса змінити маршрут. На зауваження водія та пасажирів відповідав брутальною лайкою.

Завдання 2. Громадянка, поспішаючи на роботу, перейшла дорогу на червоний сигнал світлофора. Розгляньте ситуацію і дайте її правову оцінку. Визначте вид правопорушення та охарактеризуйте склад правопорушення.

Завдання 3. Десятикласник, якому виповнилося 16 років, протягом півроку відмовляється отримувати паспорт громадянина України. При цьому він посилається на те, що не має потреби в отриманні документа, а отже, й наміру отримати громадянство іншої держави, але не може пояснити, чому саме.

Завдання 4. Громадянин, не маючи дозволу відповідних органів, установив охорону біля озера, розташованого поблизу села. Свої дії місцевим жителям громадянин пояснив тим, що він має намір вирощувати в озері рибу з метою продажу, а необхідні документи, які нададуть йому право робити це на законних підставах, він підготує найближчим часом. Який вид адміністративного стягнення має бути застосовано до громадянина відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення?

Робота з документами та твердженнями

Адміністративний арешт призначається тільки судом на термін до 15 діб. Адміністративний арешт не можна застосовувати до ряду осіб: до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, неповнолітніх, інвалідів І та II груп, а також до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

Запитання

1. Що є основним в цьому тлумаченні адміністративного арешту?

2. Які зміни та пропозиції ви внесли б до тлумачення даного положення?

3. Які є додаткові адміністративні стягнення?

4. Чи можна за одне адміністративне правопорушення накласти додаткове стягнення?

Робота з нормативно-правовими актами

На основі статей 23-32 Кодексу про адміністративні правопорушення проаналізуйте основні види адміністративних стягнень:

- попередження;

- штраф;

- конфіскація предмета, який став об'єктом адміністративного правопорушення;

- позбавлення спеціального права;

- виправні роботи;

- адміністративний арешт та інше.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

1. Чому адміністративні правопорушення можуть стати першим кроком до більш серйозних правопорушень? Обґрунтуйте свою точку зору.

2. Висловте власну думку щодо небезпечності адміністративних правопорушень.

3. Які додаткові заходи впливу щодо неповнолітніх ви, як законодавець, впровадили б у практику?

Бесіда

1. Дайте визначення адміністративного права.

2. Що становить предмет адміністративного права?

3. Дайте визначення адміністративного правопорушення.

4. Хто може бути суб'єктом адміністративного правопорушення?

5. Назвіть основні види адміністративних стягнень?

6. Які особливості притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх?

7. Із власного досвіду наведіть приклади адміністративних правопорушень.

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

Вправа «Продовж речення»

- Сьогодні ми дізналися...

- Зараз я можу орієнтуватися в основних положеннях законодавства щодо адміністративних правопорушень...

- Я думаю, що...

- Моє особливе ставлення...

- Думаю, що результатами нашої роботи...

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Ознайомитись зі ст. 184 Кодексу України про адміністративні правовідносини і визначити, яку відповідальність нестимуть батьки у разі вчинення їхніми дітьми адміністративного проступку.

4. Придумати правову ситуацію про адміністративну відповідальність та підібрати додаткову інформацію з цього питання в Інтернеті, ЗМІ.

5. Запропонувати заходи з профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.

Конспект уроку на тему: «Кримінальна відповідальність неповнолітніх»

Дата: 20.03.2020

Мета: навчити учнів оперувати поняттям «кримінальна відповідальність» і називати її підстави, пояснювати, що таке покарання; називати види покарань, що застосовуються щодо неповнолітньої особи, яка скоїла злочин; розповідати про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх; розвивати вміння оцінювати причини підліткової злочинності в Україні; висловлювати власне ставлення до злочинів; виховувати в учнів шанобливе ставлення до закону.

ХІД УРОКУ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Що таке злочин? Які дії підлягають покаранню згідно з нормами Кримінального кодексу України? Наведіть приклади злочинів, відомі, з фільмів і книжок.

2. Назвіть види злочинів.

3. Розкрийте склад злочину. Що таке співучасть? Які форми вини в злочині передбачено Кримінальним кодексом України?

4. Висловіть свою думку, які злочини – умисні чи з необережності – становлять більшу суспільну небезпеку.

5. Як потрібно діяти, щоб відвернути небезпеку від себе?

ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання?

     За злочин настає відповідальність. Держава створює для злочинця певні незручності, позбавляє його певних прав і свобод.

Невідворотність покарання є одним з принципів кримінального права. Це найкращий засіб запобігання скоєнню злочинів.

Правова задача

Нероба Іван мріє про красиве життя. Він лежить вдома на дивані й розмірковує: у якому з місцевих магазинів наприкінці робочого дня може бути найбільша виручка, щоб задарма не ризикувати і здійснити напад з максимальною результативністю? Чи підлягає Іван кримінальній відповідальності?

Відповідь. Ні. Людину не можна карати за її думки чи настрої. Поведінка Івана є нейтральною щодо закону, доки не буде мати місце перша стадія вчинення злочину – підготовка конкретних знарядь .

Мета покарання

1) Кара за скоєне;

2) перевиховання злочинця;

3) попередження нових злочинів: самим злочинцем (спеціальна превенція); іншими особами (загальна превенція).

Інтерактивна бесіда

1) Якою є мета покарання?

2) Чи може покарання мати на меті приниження честі і гідності злочинця?

Підстави притягнення до кримінальної відповідальності

1) Має бути наявним склад злочину;

2) кримінальна відповідальність настає тільки відповідно до рішення суду.

2. Які покарання передбачені Кримінальним кодексом України?

Довічне позбавлення волі – за. вчинення особливо тяжких злочинів.

Не може бути застосоване до:

1) неповнолітніх осіб;

2) осіб, віком понад 65 років;

3) жінок, які є вагітними під час вчинення ~зло- чину або на час постановлення вироку.

Покарання:

1. Позбавлення волі на певний строк (від 1 до 15 років).

2. Обмеження волі строком від 1 до 5 років. Засудженого не ізолюють від суспільства, але він перебуває в спеціальній установі під постійним наглядом і обов’язково залучається до праці.

3. Виправні роботи строком від б місяців до 2 років. Засуджений працює на своєму робочому місці, але з його заробітної плати'державі відраховують від 10 до 20 % заробітку.

Додаткове покарання – позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 5 років, якщо злочинні дії були пов’язані з певною діяльністю, посадою.

Штраф, конфіскація майна. Конфіскація майка – це його безоплатне вилучення за рішенням суду. Суд може вилучити все майно або лише його частину. При цьому закон визначає той перелік майна, необхідного для існування засудженого та його сім’ї, яке не може бути конфісковано в будь- якому випадку.

Громадські роботи – виконання засудженим у вільний від роботи або навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, які визначають органи місцевого самоврядування. Щ роботи призначаються на строк від 60 до 240 годин не більше ніж по 4 години на день.

Позбавлення військового або спеціального звання, кваліфікаційного чину чи рангу (для військовослужбовців, співробітників міліції, суддів, прокурорів, державних службовців).

Виправте допущені помилки

1) Олексій стверджував, що в разі застосування до засудженого покарання «виправні роботи» він піддається арешту.

2) Суд визнав касира винним у розтраті доручених йому коштів і призначив покарання – позбавлення прана обіймати дану посаду протягом 3 років.

Завдання

Доповніть та узагальніть логічний ланцюжок. Штраф, громадські роботи,виправні роботи…

Цифровий диктант (ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!)

1. 60 годин (мінімальний строк громадських робіт.

2. 15 років (максимальний строк обмеження волі).

3. 4 години (максимальна тривалість громадських робіт на день).

4. 14 років (знижений вік кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини).

5. 16 років (загальний вік кримінальної відповідальності).

6. 240 годин (максимальний строк громадських робіт).

7. 65 років (граничний вік-злочинця, до якого може бути застосоване довічне позбавлення волі).

8. 6 місяців (мінімальний строк виправних робіт).

9. 10 % (мінімальний розмір відрахувань у дохід держави із заробітку засудженого до виправних робіт).

10. 20 % (максимальний розмір відрахувань у дохід держави із заробітку засудженого до виправних робіт).

3. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

Висловіть свої думки щодо причин зростання злочинності серед неповнолітніх.

Робота з джерелом

Кримінальний кодекс України Стаття. 22. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Із 14 років наступає кримінальна відповідальність за умисне убивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя, захисника, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволо- діння транспортним засобом, хуліганство».

Запитання

1) Із якого віку настає кримінальна відповідальність?

2) Чому за окремі злочини відповідальність настає в 14 років?

Завдання

Чи настає кримінальна відповідальність, якщо:

1) 16-річний підліток, хворий на шизофренію, викрав у супермаркеті декілька пакетів з цукерками;

2) 14-річний підліток викрав у супермаркеті блок цигарок;

3) 15-річний Микола та 16-річний Іван поверталися з дня народження. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння почали чіпляти зустрічних перехожих, а потім побили чоловіка, який зробив їм зауваження?

       

 До неповнолітніх застосовуються не всі види кримінальних покарань. Лише громадські роботи, позбавлення волі на певний строк, виправні роботи, штраф, арешт.

Максимальний строк позбавлення волі 10 років (крім покарання за навмисне вбивство, коли строк позбавлення волі може становити до 15 років).

Максимальна тривалість громадських робіт – 120 годин, в день неповнолітній може працювати лише 2 години.

Види покарань до неповнолітнього

1) Арешт може тривати від 15 до 45 діб.

2) Виправні роботи – від 2 місяців до 1 року.

3) Арешти, громадські роботи та виправні роботи можуть застосовуватися до неповнолітніх, які досягли 16 років.

4) Винного, який не досяг 14 або 16 років, піддають примусовим заходам виховного характеру, направленню до спеціального навчально-виховного закладу на строк до 3 років. До такого закладу направляють       незважаючи на незгоду батьків і самої дитини.

5) До тих, хто вперше вчинив нетяжкі злочини, можуть бути застосовані умовне засудження або відстрочка виконання вироку.

Відтермінування виконання вироку – це коли призначене покарання відкладається на певний визначений судом строк, протягом якого засуджений перебуває під наглядом органів внутрішніх справ. Якщо він виправдовує довіру, не порушує громадський порядок і закон, суд звільняє його від відбування покарання. В іншому випадку суд направляє винуватця для відбування призначеного покарання, тобто скасовує відтермінування.

Виправте допущені помилки

Суд застосував до неповнолітнього покарання – громадські роботи. Він сумлінно почав їх виконувати, замість того, щоб відвідувати заняття в ПТУ.

Цифровий диктант (ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!)

1) Вік, з якого неповнолітньому можуть бути призначені громадські роботи? (16 років)

2) Максимальний строк громадських робіт.(120 годин)

3) Максимальна тривалість громадських робіт. (2 години)

4) Мінімальний строк виправних робіт. (2 місяці)

5) Максимальний строк виправних робіт. (1 рік)

6) Максимальний строк арешту. (45 діб)

7) Максимальний строк позбавлення волі. (15 років)

Як ви вважаєте, можливо, молоді властива неправомірна поведінка і нічого змінити не можна?

   ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Розв'язання правових ситуацій

Перша ситуація

Неповнолітні Олег (14 років), Сергій (16 років) та повнолітній Анатолій (21 рік) здійснили розбійний напад на приватного підприємця. Кого буде притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо ст. 67 Кримінального кодексу України визначає це правопорушення як «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою», що є обставиною, .яка обтяжує кримінальну відповідальність? Батьки неповнолітніх наполягають на їх звільненні від покарання, бо чули, що ст. 22 Кримінального кодексу, яка розкриває особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, вже у першій фразі наголошує, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років?

Відповідь. Притягнуто до кримінальної відповідальності буде усіх трьох. Ст. 22 Кримінального кодексу України, на яку посилаються батьки, також містить перелік дев’ятнадцяти злочинів, за які передбачено кримінальну відповідальність особи., що вчинила злочин у віці від 14 до 16 років, серед інших в даному переліку є й розбій.

Друга ситуація

Федьків у стані алкогольного сп’яніння з хуліганських мотивів вчинив на вулиці сварку з Іванчуком, під час якої завдав останньому кулаком два удари в голову, які спричинили легкі тілесні пошкодження без розладу здоров’я. Від одного третього удару Іванчук упав і вибив у магазині вітрину вартістю 200 гривень. Дайте юридичну оцінку діям Федькова.

Відповідь. Федьків у стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжувальною обставиною при скоєнні злочину, завдав легких тілесних ушкоджень Іванчуку. За це передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. Та разом з цим він завдав матеріальних збитків у сумі 200 гривень магазину, що тягне за собою цивільну відповідальність. Якщо справа дійде до суду, то потерпілі можуть вимагати також відшкодування моральних збитків.

ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА УРОКУ

1. Опрацювати § 25 підручника.

2. Написати твір-роздум «Чи завжди суворість покарання сприяє  зниженню рівня злочинності?»

Тема. Практична робота. Особливості адміністративної та кримінальної відповідальності неповнолітніх

Дата: 27.03.2020

Мета: узагальнити знання учнів з теми, навчити використовувати отримані знання на практиці; розвивати увагу, пам'ять, мислення, зв’язне мовлення, вміння аналізувати та робити висновки, удосконалювати навички командної роботи; виховувати інтерес до вивчення теми та командний дух у класі.

Хід уроку

1.     Робота з цитатою.

Суперництво - їжа для генія.

Вольтер

·        Як ви розумієте слова французького філософа?

      I.            Сьогодні на уроці ви теж будете суперниками в інтелектуальному квесті. Ви  маєте  виконати певні завдання, які заховані у нашій практичній роботі.

   II.            Основна частина.

1 станція «Заховані слова» (18 балів)

·        Знайдіть та запишіть слова.

б	п	р	а	в	о	п	о	р	у
е	з	д	і	я	е	р	а	е	ш
р	о	с	т	л	ш	я	н	н	а
п	з	к	у	ь	т	т	ь	о	д
о	л	о	п	н	і	с	ш	к	к
ч	и	н	а	к	с	і	ф	н	о
п	я	і	ц	ш	т	р	а	ф	я
о	п	е	р	е	д	ж	е	н	н

Підказка: 9 слів

2 станція «Правова арифметика» (14 балів)

a + b – c + d = e + f + g

a – № статті «Кодексу України про адміністративні правопорушення», що містить види адміністративних стягнень

b – максимальний термін адміністративного арешту

c – вік, з якого настає адміністративна відповідальність

d – максимальний термін перебування неповнолітнього у спеціальному навчально-виховному закладі

e – максимальний термін арешту з перебуванням на гауптвахті

f – найменший строк позбавлення волі

g – максимальний термін позбавлення волі

3 станція  «Правопорушення у мультфільмах» (15 балів)

·        Назвіть мультфільми в яких скоєно:

(Хуліганство) 

(Незаконне заволодіння транспортним засобом)

 (Куріння у недозволеному місці)

 (Безквитковий проїзд)

 (Незаконне позбавлення волі або викрадення)

4 станція «Юні юристи»

·        Проаналізуйте ситуацію.

1)    Який учинено злочин? Відповідь обґрунтуйте.

2)    Назвіть об’єкт цього злочину.

3)    Визначте предмет учиненого злочину.

4)    Схарактеризуйте об’єктивну сторону цього злочину.

5)    Чи є вчинений злочин закінченим? Відповідь обґрунтуйте.

6)    Схарактеризуйте суб’єктивну сторону вчиненого злочину.

7)    Назвіть ознаку суб’єкта цього злочину.

17-річний одинадцятикласник П. вирішив викрасти автомобіль. Обравши автомобіль для викрадення, він з’ясував розпорядок дня його власника. Його одноліток Т., який працює на заводі слюсарем, на прохання П. зробив спеціальну відмикачку. П., не маючи достатнього досвіду водія, умовив свого приятеля (водія таксі) відігнати машину на дачу своїх батьків. Операція пройшла успішно, але невдовзі поліція затримала всю групу.

Група хлопців — 16-рiчнi Андрій, Євген, Дмитро, 14-рiчний Віктор і 12-рiчнi Руслан і Павло — майже щодня збиралися біля школи, уживали алкоголь, а часом і наркотичні речовини. Одного разу, перебуваючи в стані наркотичного сп’яніння та скориставшись відсутністю охоронця, який захворів, вони розбили камінням вікна школи та кількох кіосків неподалік, розкидали товари з цих кіосків, розлили молоко та сік із пакетів. Коли двоє перехожих спробували їх зупинити, старші хлопці накинулися на них, намагаючись збити з ніг. Лише поліцейський наряд зупинив їхні дії.

На сімейне свято до громадянина К. завітали кілька друзів із сім’ями. Невдовзі діти господаря та гостей зайшли в одну з кімнат, де син господаря демонстрував їм колекцію старовинної вогнепальної зброї батька. Гості розглядали колекцію, дехто навіть пробував натискати на спускові гачки. Раптом з однієї з рушниць, яку тримав у руках 13-річний хлопчик і яка здавалася небоєздатною, пролунав постріл. Куля влучила в 9-річну доньку одного з гостей, яка стояла поруч. Вона отримала тяжке поранення, але завдяки вчасній допомозі залишилася живою.

Двоє пасажирів без квитків — 14 та 16 років — відмовилися сплатити штраф контролеру. Коли контролери запропонували залишити салон тролейбуса, пасажири зробили це, але й виштовхали контролера. На зупинці порушники накинулися на контролера й почали його бити. Поліцейський, який опинився поруч, затримав порушників, котрі виявилися нетверезими.

Підсумки уроку.

        А зараз я пропоную дізнатися, чи сподобався вам наш урок, чи ні.

На шальку терезів, яка відповідає їх настроєві, учні кладуть фішку, коментуючи свою відповідь. Наприклад: «Урок мені сподобався тому, що…», «Урок не сподобався, оскільки…».

Домашнє завдання.

1)    Підготуватися до тематичного оцінювання з теми.

Тема: Узагальнення вивченого матеріалу з розділу: «Неповнолітні як суб’єкти цивільних, сімейних, трудових, адміністративних і кримінальних правовідносин»

Дата: 10.04.2020 ( для першої школи 07.04.2020)

Мета: узагальнити та перевірити засвоєння матеріалу теми; перевити рівень засвоєння та розвитку вмінь пояснювати поняття, пов’язані з цивільним, трудовим та сімейним правом; розв’язувати ситуації, що відбуваються в сімейних, трудових та цивільних відносинах, використовуючи законодавчі акти; формувати правову культуру у сфері цивільних, сімейних та трудових відносин.

Хід уроку

Дата _______________________  Прізвище, ім’я _______________________

І рівень (0,5 бала)

1

1. З якого віку особа може ставати до роботи без згоди батьків?

а) 14 років                             б) 16 років

в) 18 років                             г) 21 рік

2

2.  До якого віку дитині, позбавленої батьківської опіки,

призначається опікун?

а) 10 років                       б) 12 років

в) 14 років                       г)  16 років

3

3.  Яким є шлюбний вік жінки в Україні ?

а) 16 років                          б) 17 років    

в) 18 років                          г)  19 років

4

4. Яка тривалість щорічної основної відпустки неповнолітніх

працівників?

а) 12 календарних днів     б)24 календарних дні

в) 31 календарний день    г) 56 календарних днів

5

5.Який орган уповноважений реєструвати шлюби?

а) Суд   б) Церква в) Нотаріус

г) Державний орган реєстрації актів цивільного стану

6

6.  Це винне діяння, що посягає на цінності, які охороняються адміністративним законом, і зумовлює адміністративну

відповідальність:

а) адміністративний проступок;   б) дисциплінарний проступок;

в) злочин;                                        г) адміністративне правопорушення.

7

7.  Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли:

а) 14-річного віку      б) 15-річного віку

в) 16-річного віку      г) 18-річного віку

8

8.  Часткова кримінальна відповідальність настає:

а) 12-річного віку      б) 14-річного віку

в) 16-річного віку      г) 18-річного віку

ІІ рівень (1 бал)

9. Дайте визначення термінів:

Трудовий договір — це _______________________________________________

____________________________________________________________________

Заповіт — це ________________________________________________________

____________________________________________________________________

10. Закінчи речення ?

Грошове утримання в розмірі, встановленому законом, яке у визначених законом випадках одні особи зобов´язані надавати іншим у зв´язку з існуючими між ними шлюбними та родинними відносинами називається _____________________________

11. Дитина над якою встановлено опіку має право:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІІ рівень (1,5 бали)

12. Вкажіть види кримінального покарання:

1)______________________________________

2)______________________________________

3)______________________________________

4)______________________________________

5)______________________________________

13.  В чому полягає небезпека «неофіційної праці»?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
                                                       IV рівень (3 бали)

14.  Установіть відповідність

1. Споживач	А) Санітарні норми та правила, які згідно із законом встановлюють відповідні вимоги до якості товарів (робіт та послуг)
2. Виробник	Б) Виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послуги, замовник зобов’язується сплатити за ці послуги
3. Виконавець	В) Термін, протягом якого в разі виявлення в товарі недоліків продавець зобов’язаний задовільнити вимоги покупця
4. Продавець	Г) Оголошення в газеті: «Організація пропонує юридичним та фізичним особам участь у частковому будівництві 1–2–3-кімнатних квартир…»
5. Термін дії	Д) Виробник зобов’язаний встановити його на продукти харчування, парфумерно-косметичні товари, медикаменти, товари побутової хімії та інші товари
6. Термін придатності	Е) Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник
7. Гарантійний термін	Ж) Дозвіл (право) на здійснення виду діяльності за умови обов’язкового дотримання встановлених вимог та умов, яке видається уповноваженим органом юридичній особі чи індивідуальному підприємцю
8. Договір	З) Оголошення по радіо: «Організація продає автомобіль «Рено»
9. Ліцензія	І) Період, протягом якого виробник зобов’язується забезпечувати споживачу можливість використання товару за при значенням та нести відповідальність за ви явлені недоліки, які виникли через нього
10. Стандарт	К) Організація або індивідуальний підприємець, який виробляє товари для реалізації споживачам

Тема: Професія «Юрист».

Дата: 17.04.2020 (14.04.2020 – перша школа)

Мета: сприяти засвоєнню знань учнями про окремі юридичні професії, повноваження слідчого, прокурора та представників інших юридичних професій, основні вимоги до осіб, що бажають працювати за юридичним фахом, навчальні заклади, що надають юридичну освіту; розвивати вміння аналізувати й розв'язувати ситуації, за яких особа звертається по юридичну допомогу; виховувати свідоме судження щодо причин популярності юридичних професій у світі.

ХІД УРОКУ

Бесіда (усно)

1) Назвіть стадії кримінального процесу.

2) Назвіть учасників кримінального процесу. Порівняйте права та обов’язки різних учасників кримінального процесу.

3) У чому полягає принцип презумпції невинуватості? Висловіть свою думку щодо того, як принцип презумпції невинуватості забезпечує повагу прав людини.

4) Як розглядаються кримінальні справи в суді?

►   

У сучасному суспільстві існують понад 40 тис. різних професій, однією з найбільш шанованих серед них вважають юридичну. Це пов'язане з тим, що фахівці в галузі права потрібні практично в усіх сферах життя.

Юрист багато в чому схожий на лікаря. До представників цих про­фесій звертаються за допомогою: якщо в людини виникають проблеми зі здоров'ям — вона йде до лікаря, якщо із суспільними правовідносина­ми — до юриста. Іноді саме своєчасна бесіда з юристом допомагає уник­нути можливих проблем у майбутньому або розв'язати конфліктну ситуа­цію, що вже має місце. Разом із тим як і лікар, так і юрист дуже часто відповідальні за долю людини. Сьогодні на уроці ми розглянемо деякі з юридичних професій.    

III. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Які юридичні професії існують?

Експерти-криміналісти – спеціалісти різних галузей науки, досліджують відбитки пальців, сліди гальмування автомобіля, пошкоджені відмичкою чи сокирою двері, кулі та гільзи, знайдені на місці злочину, записки чи документи (дослідження почерку), бухгалтерські документи.

Оперативні працівники – розшукують злочинців, затримують їх.

Юрисконсульти – повинні не лише добре знати право, а й розумітися на тому бізнесі, у тій справі, якою займається фірма.

Де здобути юридичну освіту?

1) Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого (м. Харків);

2) Юридичний факультет Національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ);

3) Національна юридична академія (м. Одеса);

4) Юридичний факультет Львівського національного університету імені І.Франка (м. Львів);

5) Юридичний факультет Національного університету «Києво-Могилянська академія» (м. Київ);

6) Національна академія Служби безпеки України (м. Київ);

7) Національний університет внутрішніх справ (м. Київ);

8) Університет внутрішніх справ (м. Харків); Університет внутрішніх справ (м. Луганськ);

9) Академія податкової служби (м. Ірпінь Київської обл.).

Хто такі слідчий і прокурор?

Слідчі

Проводять досудове розслідування кримінальної справи, збирають інформацію про скоєний злочин, установлюють винуватця злочину. Проводять допити, очні ставки, вивчають документи.

Із дозволу суду проводять обшук в помешканні підозрюваного, на місці його роботи. Шукають та аналізують докази злочину, намагаються визначити, хто його скоїв.

Обов’язки Працівників прокуратури

1) Розслідують найтяжчі злочини.

2) Наглядають як проводиться досудове слідство.

3) Контролюють правомірність дій правоохоронців.

4) Виконують роль державних обвинувачів в суді під час слухання кримінальних справ.

5) Наглядають за дотриманням прав людини в усіх організаціях, установах, на підприємствах.

Як стати суддею, адвокатом, нотаріусом?

Нотаріуси

1) Завіряють копії важливих документів.

2) Засвідчують заповіти, довіреності.

3) Перевіряють відповідність документів вимогам закону, пояснює, чи розуміє особа зміст документів, які підписує, розтлумачує їх зміст.

4) Якщо виникає сумнів щодо законності документа або в тому, що він підписаний за власного волею, має право і навіть зобов’язаний відмовити в його засвідченні.

5) Державні і приватні.

Адвокатура – добровільне недержавне професійне об’єднання, яке забезпечує захист законних, прав та інтересів людей, організацій і надає їм юридичну допомогу.

Адвокати

1) Надають допомогу у складанні заяви, договору, іншого юридичного документу.

2) Захищають людей у разі кримінального переслідування – як під час досудового слідства, так і в суді.

Обов’язки  і статус судді який розглядає справи в суді.

1) Має бути неупередженим, підкорятися тільки закону.

2) Приймає рішення від імені законів України.

3) Гарантовано недоторканність – може бути заарештований лише за згодою Верховної Ради, до якої повинен звернутися з обґрунтованим поданням Генеральний прокурор України.

4) Повинен володіти високою професійною підготовкою, знаннями і моральними якостями.

Коли і як ми звертаємося до правника?

Ви повинні зрозуміти, коли доцільно звертатися до юриста, з якої галузі той чи інший юрист є професіоналом і  як він зможе вам допомогти.

                                                                                 

Практична робота

Визначте, до якого саме представника юридичної професії треба звернутися в наведеній ситуації.

1) Батьки 18-річного Петра вирішили купити автомобіль і подарувати його синові.

2) Телевізор, який купила М. в магазині побутової техніки, через місяць вийшов з ладу. Жінка спробувала повернути телевізор. Але в магазині їй відмовили, аргументуючи це тим, що термін подачі заяв у такому випадку, становить лише 2 тижні.

3) У подружжя Іванових під час розлучення виникла суперечка щодо того, з ким буде проживати їхня 14-річна донька.

4) Подружжя бажає створити дитбудинок сімейного типу, але не знає, яким чином це зробити.

5) Підприємець бажає орендувати приміщення, щоб розмістити в ньому офіс своєї фірми.

6) 16-річний Ігор був безпідставно затриманий міліцією.

7) Громадянка Г. була безпідставно звільнена з роботи. Вона вважає, що незаконно.

8) Громадянин П. пізно ввечері повертався з роботи. На зупинці двоє молодиків, погрожуючи ножем, відібрали у нього гроші.

V. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА УРОКУ

Опрацювати відповідний параграф  підручника.

ДОДАТОК

►   

1.   Юридичні професії

Термін «юрист» найчастіше вживається у трьох значеннях:

фахівець з юридичною освітою;

практичний діяч у галузі права;

студент юридичного навчального закладу.

Юрист (від латин. jus— «право»)— це фахівець, який має юридичну освіту (вищу чи середню професійну) і професійно розбирається у праві, що знає закони й уміє їх правильно застосовувати.

2. Здобуття юридичної освіти

Наявність спеціальних знань і навичок — дві найважливіші риси, що відрізняють професійного юриста від людини, яка просто цікавиться законодавством.

Спеціальні знання з юриспруденції юрист одержує як під час навчання (у коледжі або вузі), так і шляхом самоосвіти протягом усього життя. На­буття професійних навичок починається в навчальному закладі — на за­няттях, під час навчальної практики й потім триває у процесі професійної діяльності вже на робочому місці.

На сьогодні у країні налічується близько 190 державних і приватних вищих навчальних закладів, що готують юристів різних рівнів — молод­ших фахівців, бакалаврів, спеціалістів.

Найбільш фундаментальні знання в галузі права дають у Київсько­му національному університеті ім. Тараса Шевченка, Львівському націо­нальному університеті ім. Івана Франка, Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди, Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого (Харків), Одеській національній юридичній академії. Високий рівень освіти забезпечують навчальні заклади спеціаль­них органів управління: митної та податкової служб, зовнішньої торгівлі, дипломатичної та державної служби.

3.   Професії на варті закону. Як їх здобути?

Як правило, одержавши спеціальність юриста, фахівець у галузі юри­спруденції обирає для себе одну з багатьох юридичних професій. Він може стати адвокатом, слідчим, прокурором, оперативним працівником міліції чи інших правоохоронних органів, суддею, нотаріусом, юрисконсультом, Що займається супроводом комерційної діяльності, та ін.

Адвокат (від латин. odvocare— «кликати на допомогу»)— це людина, що обрала своєю професією надання юридичної допомоги. Основ­не завдання адвоката — усіма законними способами максималь­но ефективно захищати права й законні інтереси довірителя (клієнта). Ефективний захист і представництво прав є метою й необхідним результатом професійної діяльності адвоката. Для того щоб стати адвокатом, людині потрібно мати вищу юридичну освіту, скласти спеціальний іспит, прийняти присягу адвоката, отримати ліцензію (дозвіл) на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, щоб стати висококваліфікованим адвокатом, треба мати постійну практику, багато читати спеціальної літератури і юридичної періодики, вивчати досвід колег, опановувати основи ораторської майстерності, уміти переконувати інших людей у правильності своєї позиції.

Майбутньому адвокатові дуже важливо навчитися працювати з юридичними джерелами — знати систему законодавств і вміти знаходити відповіді на запитання, що виникають у процесі професійної діяльності.

Прокурор (від латин. procurare — «наглядати, відати чим-небудь,піклуватися»)— це головний представник обвинувачення у вчи­ненні злочину.

У судовому процесі прокурор протистоїть адвокатові. Він також повинен мати універсальну підготовку в галузі юриспруденції й мати всі навички, якими володіє адвокат. Крім цього, до окремих співробітників прокуратури можуть висуватися додаткові вимоги, пов'язані зі специфікою їхньої діяльності. Наприклад, прокурор-криміналіст також повинен бути гарним слідчим.

Професійний прокурор повинен добре розбиратися в людях, уміти слу­хати інших і обстоювати свою думку, бути завзятим і наполегливим у до­сягненні своєї мети.

Людина, яка обрала професію прокурора, повинна мати високі мо­ральні якості та виконувати свої професійні обов'язки, не мати судимості, у тому числі погашеної. Остання обставина визначається тим, що прокурор має моральне право жадати від інших виконання закону тільки в тому ви­падку, якщо сам має бездоганну репутацію.

Щоб стати прокурором, необхідно одержати вищу освіту у вузі, що має державну акредитацію. Прокурором району (міста) можна стати, якщо отримати необхідний практичний досвід (зокрема, працювати на посаді помічника прокурора або слідчого 3—5 років).

У прокурора багато обов'язків і багато прав. Обов'язки: підтримка дер­жавного обвинувачення в суді, представництво громадян у судах, нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законодавства України всіма підприємствами, організаціями і установами, нагляд за органами, які ви­конують покарання (в'язниці, СІЗО), та ін.

Прокурорів міст, районів, областей призначає Генеральний прокурор України. Генерального прокурора України призначає Президент України за згодою Верховної Ради України на 5 років.

Слідчий — це посадова особа органів внутрішніх справ, Служби Без­пеки України, прокуратури. Він провадить попереднє слідство, тобто здійснює дії, зміст яких полягає в з'ясуванні обставин здійснення злочину, у пошуку винного й пред'явленні йому обвинувачення.

Вирішальними в професійній діяльності слідчого є ті якості, які ха­рактеризують творчий початок його особистості: розвинене уявлення; самостійність; гнучкість (уміння змінювати свою діяльність і змінювати ухвалені рішення відповідно до нової інформації, здатність відмовитися від шаблонних рішень); об'єктивність мислення (повинен уміти дивитися на свої дії очима сторонньої, критично налаштованої людини); оперативність (уміння вирішувати завдання в стислий строк); інтелектуальний рівень (насамперед, загальна ерудиція), гарна пам'ять, інтуїція. До того ж у роботі слідчого необхідно дуже тонко відчувати натуру людини, насам­перед злочинця (відрізняти, коли він говорить правду, а коли бреше), ро­зуміти, які мотиви злочину й за яким сценарієм він розвивався.

Слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слід­ства, який успішно склав кваліфікаційні іспити та прийняв Присягу слід­чого України.

Суддя— це професійний юрист, який наділений у встановленому порядку відповідними повноваженнями і здійснює від імені держави пра­восуддя, виносить рішення й вироки, визначає покарання осо­бам, що скоїли злочин. Професія судді є однією із найдавніших і особливо відповідальних юридичних спеціальностей.

У процесі здійснення правосуддя суддя:

¨     вивчає матеріали конкретних справ;

¨     аналізує законодавство й судову практику;

¨     вислуховує пояснення громадян, готуючи справу до розгляду;

¨     слухає справи й виносить щодо них відповідне рішення (або вирок).

Діяльність судді багатогранна, охоплює всі сфери спілкування між людьми, і тому набір принципів, норм, що стосується професійної етики судді, досить умовний, як і саме поняття професійної етики. Однак є пев­на специфіка в діяльності судді, що пов'язана з моральними ситуаціями, що не зустрічаються в інших професіях, але є звичайними для правосуддя (наприклад, обов'язок не розголошувати таємницю наради, як і те, що від­бувалося у закритому судовому засіданні).

Суддею може стати громадянин України, який проживає на території України не менше десяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше ніж три роки, який досягнув віку 25 років. Упер­ше суддів призначає на посаду Президент України строком на п'ять років. Після закінчення цього терміну Верховна Рада України призначає суддів безстроково.

Нотаріус (від латин. noyarius— «переписувач, секретар») — професій­ний юрист, основною функцією якого є виконання нотаріальних дій. Нотаріальні дії полягають у засвідченні в установленому порядку різних фактів, подій і явищ. Нотаріальні дії в Україні засвідчують нотаріуси, що працюють у державних нотаріаль­них конторах, або ті, які займаються приватною нотаріальною практикою. Державні й приватні нотаріуси виконують, в основному, однакові но­таріальні дії: засвідчують угоди, для яких законодавством установлена обов'язкова нотаріальна форма (договори, заповіти, доручення); видають свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя; за­свідчують правильність копії документів і виписок з них, дійсність підпису й вірність перекладу; засвідчують різні факти (перебування громадянина в певному місці та ін.).

Окрім означеного, державні нотаріуси виконують низку додаткових нотаріальних дій, пов'язаних зі спадкуванням: засвідчують заповіти, вій дають свідоцтва про право на спадщину й уживають заходів щодо охорони спадкоємного майна.

Нотаріусом може стати громадянин України, який здобув вищу юри­дичну освіту і пройшов стажування протягом  6 місяців у державній нота­ріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Юрисконсульт (від латин. jurisconsultus— «радник права») — це фахівець, що професійно знається на законодавстві та здійснює правовий супровід комерційної діяльності (будівельної, видав­ничої, транспортної, фармацевтичної, торговельної та ін.) на певному підприємстві. На відміну від співробітників юридичних фірм, юрисконсульт захищає інтереси й вирішує проблеми тіль­ки одного клієнта — свого роботодавця. Основне завдання юрисконсульта — забезпечити виконання закону на підприємстві й самим підприємством. Юрисконсульт складає і візує до­говори, накази, листи, претензії, заяви, стягує борги з несумлінних контр­агентів, представляє і відстоює інтереси підприємства в судах, різних ор­ганізаціях, документально оформляє всі укладені підприємством угоди. Юрисконсульт контролює прийом на роботу і звільнення співробітників, консультує бухгалтерію із приводу застосування різних норм Податкового кодексу, створює процедури прийняття рішень, супроводжує нові інвести­ційні проекти та ін.

Щоб стати юрисконсультом, достатньо мати вищу юридичну осві­ту. Оскільки юрисконсульт часто виступає як офіційний представник компанії, мають значення презентабельна зовнішність, приємний голос, правильна мова, уміння наполягти на своєму, залишаючись стриманим, увічливим і тактовним.

Юристи в нашому житті (продовження попередньої теми)

Дата: 24.04.2020(21.04.2020 – для першої школи)

ПРИГАДАЙТЕ!

1. На яких засадах здійснюється державна влада в Україні?

2. Яка з гілок влади має своїм головним завданням застосування норм права до конкретних подій, випадків, розв'язання суперечок, які при цьому виникають?

1. Кого називають юристами

Людей, які пов’язали свою професійну діяльність із правом, називають юристами. Це достатньо широке поняття. Юристом є і науковець, що проводить дослідження у сфері правознавства, і викладач юридичних дисциплін, і практичний діяч у сфері права (наприклад суддя, адвокат, нотаріус тощо).

Юридичні професії надзвичайно різноманітні. Це цілком природно, адже правом урегульовані різні сторони суспільних відносин. До найбільш важливих і поширених юридичних професій належать професії судді, прокурора, адвоката, слідчого, нотаріуса та юрисконсульта.

Для допитливих

Професія юриста виникла давно. Її поява пов'язана з тим, що з розвитком права та законодавства суспільні відносини постійно ускладнювалися, і з часом правильне застосування та тлумачення правових норм стало неможливим без професійної підготовки та тривалої практики.

Уже в найдавніших державах існували люди, діяльність яких була пов'язана із правом. Так, жодна держава не могла обійтися без суддів, які б вирішували спори між її жителями та призначали покарання за злочини. Разом із цим у деспотичних монархіях, якими були Давній Єгипет або Вавилонське царство, рішення справи часто визначалося не нормами права, а соціальним становищем сторін спору або волею правителя.

Новий поштовх до розвитку професія юриста отримала в Давніх Афінах. Демократичний устрій, що формувався в місті-державі, визначив особливий характер здійснення правосуддя. Сторони судового спору мали переконати присяжних у своїй правоті, використовуючи факти та логічні аргументи. Саме тому прообразом сучасних юристів можна вважати афінських ораторів. В Афінах навіть виникли особливі професії — логограф, професійний автор промов на суді, у яких викладалися аргументи сторони, та синегор — професійний оратор, який виголошував судову промову замість позивача або відповідача. Багато творів відомих афінських ораторів — Антифона, Демосфена, Ісократа — є саме судовими промовами. Не дивно, що й сьогодні ораторське мистецтво є обов'язковим предметом для майбутніх юристів. Проте афінські логографи та синегори ще не були юристами в повному розумінні цього слова. Справа в тому, що афінське право не було систематизоване, і його норми часто мали характер звичаїв.

Наступний важливий етап розвитку професії юриста проходив у Давньому Римі. Римляни успадкували ораторське мистецтво давніх греків. Разом із цим вони додали до юридичної професії інший важливий елемент — упорядковане законодавство, яке було відсутнім в Афінах. На початку існування Риму тлумаченням законів займалася колегія

жерців-понтифіків. Крім цього, вони вели запис судових прецедентів (випадків), надавали поради в суперечливих ситуаціях тощо. Тим не менш до складу колегії входили лише патриції — привілейований прошарок римського суспільства, тому значна частина населення Риму була позбавлена доступу до законів, що ставило її в невигідне становище. Укладення законів 12 таблиць дало поштовх до зміни цієї ситуації, адже письмова фіксація законів дала можливість позбавити понтифіків виключного права їх тлумачити. Почав формуватися прошарок людей, які вивчали та тлумачили закони. Одним із най-відоміших юристів цієї доби стали Аппій Клавдій Цек (IV ст. до н. е.), який уклав збірку коментарів до римського права, відому як «Цивільне право Флавія» — перше роз'яснення римських законів, доступне широкому загалу, а не лише патриціям. Саме поява таких дослідників права відрізняла Давній Рим від Давніх Афін, де в судових процесах сторони часто спиралися лише на ораторські якості. Однак традиція виступів ораторів на судах існувала й тут. Відомим римським оратором є Марк Туллій Цицерон.

Значно зросла роль юристів після встановлення в Римі імператорської влади. Досвідчені, відомі юристи приймалися на державну службу, до їх точки зору дослухалися при вирішенні судових справ. Коментарі та думки найбільш авторитетних юристів щодо застосування законодавства навіть мали обов'язкову юридичну силу. Не дивно, що професія юриста була надзвичайно почесною.

Традиції римських юристів після падіння імперії на Заході продовжилися у Візантії. Там під керівництвом видатного юриста Трибоніана був укладений звід цивільного права (відомий також як Кодекс Юстиніана), який, крім власне законів, виданих імператорами, містив і уривки із творів найвидатніших римських юристів, таких як Сабін, Ульпіан, Павел, Модестін та ін.

Багато в чому саме римські правники заклали основу сучасних юридичних професій. Не дивно, що такі слова, як прокурор, адвокат, нотаріус, юрисконсульт, та й саме слово юрист, мають латинське коріння.

2. Хто такі судді

Професія судді в багатьох відношеннях є центральною юридичною професією. Основним призначенням суддів в Україні є здійснення правосуддя.

Судді наділені значною владою для вирішення судових справ. Рішення суддів виноситься іменем України. Відповідно, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129¹ Конституції України).

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють статус суддів в Україні, є Конституція України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», а також процесуальні кодекси: Кримінальний процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства.

Із метою забезпечення діяльності суддів Конституцією та законами України гарантуються незалежність та недоторканність суддів. Це, зокрема, забезпечується неможливістю затримання судді без згоди Вищої ради

правосуддя (за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), неможливості притягнення судді до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Конституція України містить пряму заборону впливу на суддю в будь-який спосіб. Крім цього, держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї.

У Конституції України визначено вичерпний перелік підстав для звільнення суддів:

1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я;

2) порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність посаді, яку він обіймає;

4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

5) незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, у якому суддя обіймає посаду;

6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна (стаття 126 Конституції України).

З іншого боку, для забезпечення доброчесності суддів у здійсненні правосуддя на них накладається низка обмежень. Так, на суддів поширюються вимоги щодо несумісності. Суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької або творчої (частина 2 статті 127 Конституції України).

Крім цього, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» містить низку механізмів підзвітності суддів суспільству. Так, судді подають передбачену Законом України «Про запобігання корупції» декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у якій розкриваються дані про майно та доходи судді та членів його родини. Також для суддів додатково передбачені моніторинг (перевірка) способу їхнього життя, а також подання декларації родинних зв’язків, декларації доброчесності (статті 59, 61 та 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Як уже зазначалося, основне завдання суддів — здійснення правосуддя. Здійснюючи його, судді є незалежними та керуються верховенством права. Разом із цим вони зобов’язані дотримуватися засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України.

Вимоги до суддів також викладені в Конституції України.

ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Які вимоги до осіб, що претендують на посаду судді, висунуті Основним законом держави?

Конституція України

Стаття 127. <...>

...На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності.

У 2016 р. із реформуванням системи правосуддя в Україні змінився порядок призначення суддів на посади. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя (стаття 128 Конституції України). Для цього проводиться спеціальний конкурс, який має на меті відбір кращих кандидатів на посади суддів.

Окрім формальних вимог, що висуваються перед суддями, для успішного виконання покладених на них обов’язків їм потрібні такі якості, як порядність, уважність, чуйність, емоційна стійкість, почуття справедливості. Суддям необхідні також високорозвинені навички спілкування: уміння слухати співрозмовника, давати вичерпні й прямі відповіді, ставити логічні й зрозумілі запитання.

3. Які повноваження мають прокурори

Іншою важливою професією у сфері правосуддя є професія прокурора.

Найбільш загально роль прокурорів визначається Конституцією України.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Якими повноваженнями наділена прокуратура згідно з Основним законом держави?

Конституція України

у Стаття 131¹. В Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підтримання публічного обвинувачення прокурором полягає в тому, що саме він представляє сторону обвинувачення в кримінальному процесі.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях є формою нагляду за дотриманням законів під час його проведення. Для цього прокурору Кримінальним процесуальним кодексом України надані широкі повноваження. Зокрема, він починає розслідування за наявності відповідних підстав, дає доручення слідчим, скасовує їх незаконні та необґрунтовані постанови, повідомляє особу про підозру тощо.

До системи прокуратури в Україні входять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури (прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя);

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура (стаття 7 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокуратуру очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Він призначається на шість років. Одна й та сама особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль (частини 2 і 3 статті 131¹ Конституції України).

На прокурорів поширюються вимоги несумісності. Це означає, що перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. Прокурорам заборонено займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю. Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках (стаття 18 Закону України «Про прокуратуру»).

Залежно від рівня прокуратури, вимоги до кандидатів на посаду прокурора дещо відрізняються.

• Прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою.

• Прокурором регіональної прокуратури може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

• Прокурором Генеральної прокуратури України може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше п’яти років.

• Військовими прокурорами призначаються громадяни із числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі та мають вищу юридичну освіту.

• Прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути призначена особа, яка має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше п’яти років та володіє державною мовою (стаття 27 Закону України «Про прокуратуру»).

Як і у випадку суддів, добір кандидатів на посади прокурорів здійснюється на конкурсних засадах.

Крім формальних вимог, що висуваються законодавством, для ефективного виконання прокурором своїх обов’язків має значення також наявність низки інших якостей. Важливим для прокурора є ораторське мистецтво, уміння чітко викласти свою позицію, аргументувати її, адже виконання обов’язків прокурора потребує участі в судових дебатах. Прокурору необхід

не розвинене логічне мислення, уміння знаходити рішення нестандартних проблем, швидко й відповідально приймати рішення. Як і для судді, для прокурорів важливі порядність та почуття справедливості.

4. Коли ми звертаємося до адвоката

Досить часто в судовому процесі опонентами (супротивником) прокурора виступають представники ще однієї надзвичайно важливої юридичної професії — адвокати.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність адвокатів в Україні, є Конституція України та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте із джерелом права. Як Основний закон урегульовує діяльність адвокатів у державі?

Конституція України

Стаття 131². Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Більш детально сутність адвокатської діяльності розкривається в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до нього, адвокатська діяльність — незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення:

• захисту;

• представництва;

• надання інших видів правової допомоги клієнту.

Захист — це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта. Це може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особа, щодо якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особа, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представництво — це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта (особа, яка звернулася по адвокатську допомогу) в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги — це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як уже зазначалося, за загальним правилом виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Адвокатом в Україні може бути особа, яка:

• має повну вищу юридичну освіту;

• володіє державною мовою;

• має стаж роботи в галузі права не менше двох років;

• склала кваліфікаційний іспит;

• пройшла стажування (крім випадків, установлених законом);

• склала присягу адвоката України;

отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для адвокатів важливі ораторські навички, уміння логічно та творчо мислити, вислуховувати співрозмовника. Необхідною для професії адвоката є також емоційна стійкість, адже ця робота пов’язана з постійними стресами.

Сутність принципу дотримання законності в діяльності адвоката полягає в тому, що він зобов’язаний не порушувати чинного законодавства України, сприяти утвердженню й практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню.

Значною мірою за станом адвокатури й ставленням до неї держави говорять про демократичність самої держави. Авторитет адвоката та ефективність його діяльності безпосередньо залежать від становища людини в суспільстві й державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії, законності, верховенства права. У будь-якому правовому суспільстві адво-

кату належить особлива роль. Він має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах права в цілому.

5. Які завдання покладаються на слідчих

Для того щоб кримінальне провадження потрапило до суду, необхідна копітка робота ще одного представника юридичних професій — слідчого.

Слідчі — це службові особи органів досудового слідства, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Органами досудового слідства є правоохоронні органи, до повноважень яких, відповідно до Кримінального процесуального кодексу, належить розслідування кримінальних правопорушень (кримінальних проступків та злочинів). До органів, які мають у своєму складі слідчі органи, належать:

• Національна поліція;

• Служба безпеки України;

• Державна фіскальна служба;

• Державне бюро розслідувань;

• Національне антикорупційне бюро України (стаття 3 Кримінального

процесуального кодексу України).

Раніше власні слідчі органи мала у своєму складі й прокуратура, однак зараз її слідчі функції передаються новоствореному Державному бюро розслідувань.

Отже, основним завданням слідчого є здійснення досудового розслідування. Воно є стадією кримінального провадження до передачі його до суду (наприклад направлення до суду обвинувального акта). Для злочинів досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Розслідування включає низку регламентованих кримінально-процесуальним законодавством заходів, спрямованих на розкриття злочинів (такі як обшук, допит тощо).

Конкретні вимоги до кваліфікації слідчих можуть відрізнятися залежно від органу, у якому вони працюють. При цьому слідчому, крім юридичної освіти, необхідно знати специфіку роботи системи правоохоронних органів, процесуальне законодавство та мати навички його застосування, уміти застосовувати закони логіки, мати розвинений інтелект, високий рівень комуніка-тивності, моральної культури тощо.

6. Які послуги надають нотаріуси

Нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, основним завданням якої є посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення (стаття 1 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);

2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;

10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок із них;

11) засвідчують справжність підпису на документах;

12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови іншою;

13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16) посвідчують час пред’явлення документів;

17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18) приймають на зберігання грошові суми та цінні папери;

19) вчиняють виконавчі написи (розпорядження про стягнення боргу);

20) вчиняють протести векселів (скасовують відстрочку платежу, яку надає вексель);

21) вчиняють морські протести (посвідчують факти аварії суден та псування вантажу);

22) приймають на зберігання документи.

При вчиненні нотаріальних дій нотаріус перевіряє відповідність дій та документів вимогам закону. Власне, у цьому й полягає основне призначення нотаріуса. Підтверджуючи документи, дії або права особи, вони підтверджують дотримання законодавства та від імені держави надають їм обов’язкового характеру. Відповідно до Цивільного кодексу України, низка договорів підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (наприклад договори щодо нерухомості). Саме тому важливими якостями нотаріусів є уважність та ґрунтовне знання законодавства.

В Україні діють як державні, так і приватні нотаріуси. При цьому документи, оформлені державними й приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Нотаріусом може бути громадянин України, який:

• має повну вищу юридичну освіту;

• володіє державною мовою;

• має стаж роботи у сфері права щонайменше шість років, із них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менш ніж три роки;

• склав кваліфікаційний іспит;

• отримав свідоцтво про право займатися нотаріальною діяльністю.

Нотаріуси вчиняють певні юридичні дії щодо незаперечних прав. У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобов’язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до розв’язання спірного питання судом.

7. У чому полягає завдання юрисконсультів

Навички та знання юриста потрібні не лише у сфері державного управління, але й у сфері приватного підприємництва. У зв’язку із цим важливе значення має професія юрисконсульта.

До завдань юрисконсульта належать усі дії, що пов’язані із застосуванням закону в господарській діяльності підприємства. Саме його зазвичай залучають до складання тексту договорів, які укладаються його роботодавцем, він бере участь у вирішенні юридичних суперечок із партнерами та конкурентами, надає керівництву підприємства консультації з правових питань тощо. Конкретні ж обов’язки юрисконсульта багато в чому залежать від характеру діяльності підприємства, де він працює.

У кожному разі, крім юридичної освіти та глибоких юридичних знань, важливими якостями для юрисконсульта є комунікативність, логічне мислення, уміння чітко аргументувати свою позицію, а також розуміння бізнесу, що веде підприємство, на якому він працює.

8. Яку роль у суспільстві відіграють правозахисники

Професія правозахисника є найменш визначеною з усіх юридичних професій. І сьогодні вчені-юристи не можуть дійти остаточного висновку, що саме вважати правозахисною діяльністю. Однак найчастіше вона визначається як діяльність, спрямована на надання особі правової допомоги щодо припинення порушень права, притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення права й відшкодування спричинених порушенням права збитків. Правозахисні організації, які займаються цією діяльністю, можуть бути як державними, так і недержавними. Так, достатньо часто до правозахисників відносять і адвокатуру, яку ми вже розглянули.

Серед державних правозахисних організацій у першу чергу слід виділити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції (стаття 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»). Із метою забезпечення дотримання прав дитини в Україні діє Уповноважений Президента України з прав дитини.

Правозахисну діяльність здійснюють також органи Міністерства юстиції, передусім мережа центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги. Їх основним призначенням є надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини й громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення в разі порушення (стаття 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Існують і державні органи, які займаються правозахисною діяльністю лише щодо реалізації певних груп прав людини. Такими можна вважати, наприклад, уже розглянуті нами органи захисту прав споживачів.

Недержавні правозахисні організації представлені громадськими організаціями, основною метою яких є надання правової допомоги фізичним та юридичним особам. Недержавні правозахисні організації є важливим елементом громадянського суспільства, оскільки вони забезпечують самоорганізацію громадян із метою відстоювання своїх прав. Прикладами недержавних правозахисних організацій є Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група тощо.

Висновки

• Основу судової влади в Україні становлять судові органи, які мають різні компетенції та юрисдикцію, але одне призначення — захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності в суспільстві.

• Правоохоронні органи є важливою складовою державного механізму, на які покладається захист життя й здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів держави й суспільства.

• Окремою ланкою системи правоохоронних органів є адвокатура. Адвокатура — це добровільне професійне громадське об'єднання, яке забезпечує право на захист від обвинувачення, правову допомогу при розгляді справ у судах та інших державних органах.

• У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату. Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії.

• Значна роль у реалізації, захисті та поновленні прав громадян відводиться державним і недержавним правозахисним організаціям.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть правоохоронні органи, які мають у своєму складі слідчі органи.

2. Подайте у вигляді схеми структуру органів прокуратури в Україні.

3. Подайте у вигляді схеми види адвокатської діяльності в Україні.

4.  Цікава ваша думка! Українські правознавці вважають, що ефективне виконання юристом свого професійного обов'язку передбачає гуманність і вимогливість до себе й інших людей, чесність, сумлінність, неупередженість, вірність чинному законодавству. При цьому вони зауважують, що моральні якості працівників різних юридичних спеціальностей мають свої особливості. Якими, на вашу думку, повинні бути моральні якості судді? Спробуйте скласти «Моральний кодекс судді».

Тема. Нова українська поліція

Дата: 08.05.2020 ( 28.04.2020 – для першої школи )

Мета: ознайомити учнів з діяльністю нової української поліції, визначити їх голові повноваження; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власну думку, удосконалювати навички роботи з правовими джерелами та роботи в малих групах; виховувати розуміння необхідності юридичних професій та повагу до них.

Хід уроку

Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань учнів.

1.     Вправа «Знайди слово».

·        Знайдіть слова та поясніть їх значення.

П	Ю	Р	И	С	Т
Р	К	О	В	Д	А
А	А	Т	Я	Д	Д
В	О	Р	П	С	У
О	К	У	Р	О	Р

П	Ю	Р	И	С	Т
Р	К	О	В	Д	А
А	А	Т	Я	Д	Д
В	О	Р	П	С	У
О	К	У	Р	О	Р

·        Хто такі копи?

·        Коли вони з’явилися?

·        Яке їх основне завдання?

·        Сьогодні ми з вами дізнаємося більше про Національну поліцію України, її завдання та повноваження, познайомимося з її підрозділами.

      I.            Вивчення нового матеріалу.

1.      

Національна поліція — молодий правоохоронний орган. Він був створений у 2015 р. на зміну старій міліції. Проте відмінність полягає не лише в назві органу, але й у філософії його функціонування. Зокрема, Закон України «Про Національну поліцію» визначає основним її завданням надання сервісних послуг.

2.     Робота зі схемою.

·        Розгляньте схему.

·        Визначте основні завдання Національної поліції України.

Завдання поліції

(ст.2 ЗУ «Про національну поліцію)

 

v  Забезпечення публічної безпеки та порядку

v  Охорона прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави

v  Протидія злочинності

v  Надання, в межах визначених законом послуг, з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

3.     Робота з правовим документом.

·        Зачитайте статті 31, 32, 34, 38, 41 та 42 ЗУ «Про Національну поліцію».

·        Наведіть приклад ситуації, у якій може бути застосовано той чи інший правовий захід.

4.     Робота зі схемою.

·        Розгляньте схему.

·        З яких підрозділів складається Національна поліція України?

·        З якими з них вам доводилося зустрічатися?

                                                        Система національної поліції

                                   

                             Кримінальна

                              поліція

                                                                                                      Органи досудового

                                                                                                   рослідування

                                          Поліція

                                          охорони

                                            Патрульна                  Поліція

                                                                             особливого

                                                                              призначення

                                                              Спеціальна

                                                                поліція

Найчастіше ми можемо зустріти патрульних поліцейських. Їхнім завданням є цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони публічної безпеки й порядку та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, його безпеки. При цьому патрульний здійснює перше реагування на повідомлення про правопорушення та надання невідкладної допомоги, припиняє виявлені правопорушення, надає необхідну допомогу громадянам, які її потребують.

За певною адміністративною одиницею закріплюється дільничний офіцер поліції. Його завданням є профілактика серед жителів адміністративної дільниці, взаємодія з населенням та громадськими формуваннями щодо дотримання публічної безпеки та порядку, профілактики правопорушень

Узагальнення та систематизація знань учнів.

1.     Користуючись витягом із Закону «Про Національну поліцію», зімітуйте ситуації спілкування із співробітниками поліції.

а) Ви за дорученням батьків їдете до бабусі. На вулиці неподалік від залізничного вокзалу (чи автобусної зупинки) вас зупинив співробітник поліції та вимагає пред’явити документи й дати оглянути ваші речі;

б) до вас додому ввечері подзвонив співробітник поліції, представившись дільничним офіцером, вимагає впустити його до квартири з метою її огляду;

в) ви з батьками їдете на автомобілі на відпочинок. На заміській дорозі вас зупиняє поліцейський і пропонує пред’явити документи на автомобіль і водійське посвідчення, а також дати можливість оглянути автомобіль, відкривши багажник;

г) ви йдете по вулиці до школи. На звичайному маршруті до школи вас зупиняє поліцейський, який пропонує пройти по сусідній вулиці у зв’язку з поліцейською операцією, яка проходить поруч. Однак, виконавши цю вимогу, ви запізнитеся до школи, тому ви просите пропустити вас.

2.     Заповніть порівняльну таблицю.

Поняття	Спільне	Відмінне
Патрульні поліцейські
Дільничні офіцери поліції

Домашнє завдання.

1)    Опрацювати відповідний параграф підручника або використайте інтернет-ресурси.

2)    Творче завдання: користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, мережа Інтернет), з’ясуйте, якою є реакція суспільства на діяльність нової поліції. У чому громадяни вбачають переваги нової поліції над міліцією? За що критикують нових поліцейських? Яких відгуків більше: позитивних чи негативних? Як ви вважаєте, чому?

Практичне заняття. ІГРОВИЙ СУД.

Дата: 08.05.2020 (для першої школи – 05.05.2020)

Мета:

v ознайомити учнів із правами учасників суду.

v охарактеризувати способи захисту прав сторонами цивільного процесу.

v  навчити учнів застосовувати законодавство на практиці.

v ознайомити учнів з видами судових справ

«Вказівки права такі: жити чесно, не кривдити іншого, кожному віддавати належне». Латинський вислів

 Судовий розгляд цивільних справ

Практичне завдання

Ознайомтесь із положеннями Цивільного процесуального кодексу України щодо порядку організації судочинства в цивільних справах. Виконайте завдання.

1. Як називаються сторони цивільного процесу?

2. Якою мовою проводять судове засідання?

3. Визначте, які із запропонованого переліку справ можуть розглядатись у цивільному судовому процесі:

— Справа про визнання фізичної особи безвісно відсутньою

— Справа про порушення авторського права

— Справа про розлучення

— Справа про зґвалтування

— Справа про повернення боргу

— Справа про заподіяння тілесних ушкоджень

— Справа про незаконне звільнення з роботи

— Справа про поділ спадкового майна

— Справа про незаконне зберігання зброї

Цивільний процесуальний Кодекс України (2004 р., за редакцією від 19.10.2016) визначає, що учасниками цивільного процесу, які беруть участь у справі, є сторони (позивач і відповідач), треті особи, представники сторін і третіх осіб. Сторони в цивільному процесі мають рівні процесуальні права та обов’язки. Позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Іншими учасниками цивільного процесу є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу. Суд розглядає справи не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця.

Особа, яка бере участь у справі, має бути обов’язково повідомлена про це, вона має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а також може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Мова цивільного судочинства — державна.

Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головує суддя, який розглядає справу. Учасники процесу звертаються до суду словами «Ваша честь». Особи, присутні в залі судового засідання, мають встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи.

Особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження голови та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали голові через судового розпорядника. Судовий розпорядник також вживає заходів щодо того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав. Голова оголошує склад суду, роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки.

У призначений для розгляду справи час голова відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.

Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з’ясовується, чи підтверджує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У такому разі суд закриває провадження у справі чи ухвалює рішення про задоволення позову. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін і предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд закриває провадження у справі. Якщо умови мирової угоди суперечать законові чи порушують права інших осіб, суд відмовляє у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — «так» чи «ні». Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання один одному.

Додаткова інформація

Судовий розгляд (за змістом глави 4 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України)

— Відкриття судового засідання

— Роз’яснення перекладачеві його прав та обов’язків. Присяга перекладача

— Видалення свідків із зали судового засідання

— Оголошення складу суду і роз’яснення права відводу

— Роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов’язків

— Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі

— Роз’яснення прав та обов’язків експерта. Присяга експерта

— Роз’яснення спеціалістові його прав та обов’язків

— Початок розгляду справи по суті

— Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем

— Мирова угода сторін

— Пояснення осіб, які беруть участь у справі

— Дослідження доказів

— Допит свідків (дозволяється використання свідком письмових записів)

— Оголошення показань свідків

— Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків

— Дослідження письмових доказів

— Оголошення і дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції

— Дослідження речових доказів

— Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження

— Дослідження висновку експерта

— Консультації та роз’яснення спеціаліста

— Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді

— Закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами

— Судові дебати

— Вихід суду для ухвалення рішення в нарадчу кімнату

— Оголошення рішення суду

Порядок допиту свідків. Кожного свідка допитують окремо. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Перед допитом свідка голова встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і взаємини зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз’яснює його права і з’ясовує, чи не відмовляється свідок із установлених законом підстав від давання показань. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, голова під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги.

Суд має право ставити запитання свідкові після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Голова має знімати запитання, поставлені свідкові, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін. Свідок може бути допитаний повторно. Суд може одночасно допитати свідків для з’ясування причин розходжень у їхніх показаннях.

Під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями (висновками) спеціалістів.

Суд може відкласти розгляд справи, а у справі про розірвання шлюбу — зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Після закінчення з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд переходить до судових дебатів.

У судових дебатах виступають із промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. Першим надається слово позивачеві та його представникові. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові. Під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Судові рішення викладаються у формах ухвали, рішення, постанови. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Цивільний процесуальний кодекс України (2004, редакція від 19.10.2016, витяг)

Глава 3

РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО НАДАННЯ НЕПОВНОЛІТНІЙ ОСОБІ ПОВНОЇ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ

Стаття 242. Підсудність

1. Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем її проживання. Стаття 243. Зміст заяви

1. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір’ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Стаття 244. Розгляд справи

1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

Стаття 245. Рішення суду

1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

2. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили.

3. Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування.

Розв'яжіть юридичну ситуацію 1

Дайте юридичну оцінку запропонованої ситуації згідно з Цивільним кодексом України

Андрій та Алла зустрічалися кілька років і планували одружитися. Андрієві випала нагода поїхати на цілий рік навчатися в Англію за програмою обміну студентами. Алла залишилася в Україні, оскільки була студенткою університету. Андрій повернувся з Англії на початку червня. У липні Алла повідомила, що чекає від нього дитину, а вже у серпні вони одружилися. У січні, переживши хвилювання під час зимових іспитів, Алла народила дівчинку. У медичній довідці з пологового будинку було зазначено, що дівчинка народилася передчасно, але є здоровою. Мама Андрія зауважила, що внучка виглядає на здорову доношену дитину, але цьому факту не надали значення, молода сім’я жила щасливо кілька років. Потім стосунки погіршилися, і Алла під час суперечки заявила, що це не Андрієва дитина і він не має права її виховувати.

Вони стали проживати окремо, але через півроку жінка подала в суд заяву про стягнення аліментів. Андрій із цим не погодився і почав шукати докази того, що він не є біологічним батьком дівчинки, щоб оспорити факт батьківства та розірвати шлюб. Його адвокат порадив дослідити медичні документи. У поліклініці, де Алла перебувала на обліку, вдалося встановити, що факт початку її вагітності було зафіксовано у травні, тобто до приїзду Андрія з навчання. У пологовому будинку на вимогу адвоката повідомили, що коли Алла народила в належний термін здорову дівчинку, просила медиків офіційно вказати, що дитина народилася передчасно, щоб зберегти сім’ю і щоб у дитини був батько. Медики пішли назустріч, але зафіксували у лікарняних документах цей факт належно.

1. Сформулюйте суть позовних вимог для заяви від імені Андрія.

2. Визначте відповідача та позивача, інших учасників процесу, які мають бути запрошені до участі в розгляді справи.

3. Розгляньте цю справу в уявному суді.

4. Яке рішення ухвалить суд?

Судочинство у кримінальних справах

Практичне завдання

Ознайомтесь із вимогами Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку організації судочинства в кримінальних справах. Дайте відповіді на запитання:

1. Хто є учасниками кримінального провадження?

2. Як називаються судові рішення в кримінальному провадженні?

Сторону обвинувачення у кримінальному провадженні представляє прокурор. Він звертається до суду з обвинувальним актом, підтримує державне обвинувачення в суді, оскаржує судові рішення у встановленому порядку. Досудове слідство та дізнання здійснюють слідчі підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, органів державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, підрозділи внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Сторона захисту в кримінальному провадженні — це підозрюваний, обвинувачений (вони по закінченні судового провадження можуть називатись інакше — «виправданий» чи «засуджений»); законний представник підозрюваного, обвинуваченого; захисник (адвокат).

Потерпілий — фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. У кримінальному процесі може брати участь представник потерпілого — особа, яка у цьому провадженні має право бути захисником. Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом із нею залучається її законний представник.

Іншими учасниками кримінального провадження є заявник, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, свідок, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації (складає і подає до суду досудову доповідь), секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Право, виражене в тексті закону

Кримінальний процесуальний кодекс України (2012, редакція від 05.01.2017, витяг)

Стаття 368. Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку

1. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;

4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинуваченого, і які саме;

6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов’язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням;

7) чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку;

7-1) чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру;

8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності;

9) чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України;

10) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування;

11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя;

12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами;

13) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;

14) як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Ухвалюючи вирок, суд бере до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Додаткова інформація

Процедура судового розгляду (за змістом § 3 глави 28 розділу IV Кримінального процесуального кодексу України)

— Відкриття судового засідання

— Повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами

— Оголошення складу суду і роз’яснення права відводу

— Повідомлення про права і обов’язки

— Заборона присутності свідків у залі судового засідання

— Початок судового розгляду

— Роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення

— Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження

— Розгляд судом клопотань учасників судового провадження

— Допит обвинуваченого

— Допит свідка

— Допит потерпілого

— Пред’явлення для впізнання

— Допит експерта в суді

— Дослідження речових доказів, документів, звуко- і відеозаписів

— Консультації та роз’яснення спеціаліста, огляд на місці

— Закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами

— Судові дебати

— Останнє слово обвинуваченого

— Вихід суду для ухвалення вироку

— Ухвалення судового рішення і окрема думка судді

— Проголошення судового рішення

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку, а рішення, у якому суд вирішує інші питання, — у формі ухвали.

Розв'яжіть юридичну ситуацію 2

Дайте юридичну оцінку запропонованої ситуації згідно з Кримінальним кодексом України та інсценізуйте розгляд справи в суді

Оксана (15 років), її брат Роман (12 років) і однокласник Тарас (15 років) після тренування стояли неподалік стадіону, розмовляли. До них підбігла жінка, попросила телефон, щоб викликати поліцію. Її куртка була розірвана, на обличчі — слід від удару. Роман побіг додому, щоб зателефонувати зі стаціонарного телефону. В цей час до дітей і потерпілої підійшли двоє чоловіків, один із них грубо наказав жінці не панікувати, а дітям пригрозив, щоб вони не сміли нікуди повідомляти. Коли чоловіки пішли, жінка сказала, що недалеко у непритомному стані її друг, Олександр, якому нападники розбили голову, і що обох їх пограбували — забрали телефони, значну суму грошей, платіжні картки, два квитки на літак і дві путівки на відпочинок за кордоном, які вони з Олександром щойно придбали. Тоді Тарас вийняв свій мобільний телефон і сам повідомив у поліцію про те, що трапилося, а потім ще викликав швидку допомогу. Діти залишилися чекати приїзду поліції, вказали прикмети нападників і напрямок їх руху. Злочинців швидко затримали, а згодом з’ясувалося, що ці особи вже відбували покарання за грабіж, а також причетні до двох нещодавніх подібних нападів. Дітей згодом допитали як свідків у встановленому законом порядку та повідомили, що їх можуть викликати для участі у розгляді справи в залі суду.

1. Чи потрібна заява Олександра або його знайомої для відкриття кримінальної справи і розгляду її на судовому засіданні?

2. Що треба зробити потерпілим, щоб повернути втрачене майно, зокрема компенсувати витрати на втрачений відпочинок та витрати на лікування?

3. Визначте учасників судового процесу.

4. Чи можуть Оксана і Тарас брати участь у цьому процесі? Якою буде їх роль?

5. Чи будуть взяті до уваги показання Романа? Чому?

6. Інсценізуйте судове засідання.

7. Якими будуть рішення суду у розгляді кримінальної справи і за цивільним позовом?

Право, виражене в тексті закону

Кримінальний процесуальний кодекс України (2012, редакція від 05.01.2017, витяг)

Стаття 354. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого

1. Допит малолітнього свідка і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності — лікаря.

2. Свідку, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

3. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене запитання.

4. У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залою судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

5. Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених цією статтею.

Завдання для домашньої роботи:

1. Склади «Пам’ятку» (поради) тим, кого викликали в суд як свідка.

Конец формы

Тематичне оцінювання за розділом: «Якщо право – це професія.» 

Дата: 22.05.2020 ( 12.05.2020 – для першої школи)         

.

І. Знайдіть одну правильну відповідь:

1. Яка з професій не є юридичною: 

     а) суддя;  б) вчитель правознавства;  в) слідчий;  г) адвокат

2. Згідно ст. 127 КУ «Правосуддя здійснюють ............»:

     а) прокурори;  б) адвокати;  в) слідчі;   г) судді

3. Основними юридичними професіями (спеціальностями ) є:

     а) прокурор;  б) адвокат;  в) нотаріус;  г) всі відповіді вірні.

4. Центральний орган виконавчої влади, мета якого – забезпечувати публічну безпеку й порядок – це......: 

     а) податкова служба;   б) прокуратура;  в) адвокатура;   г) національна поліція.

5. Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого знаходиться у: 

     а) Києві; б) Харкові;  в) Львові;  г) Донецьку.

6. Він слугує своєрідним містком між поліцією і суспільством, оскільки найбільше контактує з людьми:

     а) слідчий;  б) нотаріус;   в) прокурор;   г) дільничний офіцер поліції.

ІІ. Якому поняттю, терміну відповідають це визначення?:

……………………………………….. — система державних органів, що діють на основі й від- повідно до закону, головною функцією яких є забезпечення законності та правопо- рядку, боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

 ……………………… — особа, що надає юридичну допомогу, здійснює правовий захист, провадить справу у суді.

ІІІ. Встановіть логічні пари: поняття – визначення:

1)  Суддя	а) це спеціаліст, який використовує свої правові знання на практиці, тобто він вміє вчиняти певні юридичні дії, складати юридичні документи.
2)  Прокурор	б) це державний посадовець, представник судової влади, який здійснює правосуддя та виносить рішення в судовій справі
3)  Правозахисні організації	в) це посадова особа, що відповідає за виклад доказів проти особи, підозрюваної у здійсненні правопорушення, в ході судового розгляду у кримінальній справі.
4)  Юрист	г) це особливий вид недержавних неприбуткових організацій, діяльність яких спрямована на утвердження й захист прав і свобод людини, ефективний контроль за їхнім дотриманням державою, її органами і посадовими особами.
	Відповідь: 1 -      ; 2 -      ; 3 -     ;  4 -

ІV. Дайте стислу відповідь на запитання:

Що вам відомо про правозахисну діяльність недержавних організацій і осіб?

.....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................

..................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................

Тема: Загальна декларація прав людини

Дата: 29.05.2020 ( 19.05.2020 – для першої школи)

Мета: з'ясувати суть понять «права людини» і «свободи людини»; опрацювати та розкрити  особливу роль «Загальної декларації прав людини»; розкрити особливу роль прав і свобод людини у відносинах людини і держави, значення захисту прав людини і громадянина; аналізувати зміст статей Загальної декларації прав людини; спонукати учнів до активного мислення; розвивати вміння учнів аргументовано обстоювати власну точку зору, працювати в групі. Виховувати правосвідомого громадянина України та активну політичну позицію школярів.

ХІД УРОКУ

Сьогодні, 10 грудня,  ми святкуємо річницю прийняття Генеральною Асамблеєю ООН  «Загальної декларації прав людини».  Але перш ніж перейти до даної теми давайте пригадаємо що взагалі таке ПРАВА.

Вправа «Асоціації»

Запишіть свої асоціації щодо терміна «права». Ці слова мають починатися з букв, які складають саме це слово. Наприклад

- Порядок

- Рівність

- Актуальність

- Взаєморозуміння

- Активність

Демократичне суспільство, демократична держава нерозривно пов'язані з поняттями прав і свобод людини. Кожен із вас у повсякденному житті напевно вимовляли слова «я маю право», «це моє право», «права людини».

1.Придумайте і запишіть1 речення зі словами «права людини».

2.Закінчіть речення «Я думаю, що права людини – це...» (...можливість людини мати певні матеріальні, соціальні культурні і духовні блага, які необхідні їй для нормального існування).

3.Назвіть 1-2 причини, які можуть переконати іншу людину знати свої права.

Як бачимо, права необхідні заради самої людини, права і свободи є запорукою повноцінного і безпечного життя людини. Тому всі повинні їх добре знати.

 Вивчення нового матеріалу

Сьогоднішній урок присвячений  річниці прийняття «Загальної декларації прав людини» прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Сьогодні на уроці ми продовжимо вивчати права і свободи людини, а також ознайомимося із різними міжнародними документами з прав людини і прав дитини та механізмом захисту своїх прав.

Права людини держава повинна забезпечити певними механізмами, юридичними процедурами, органами. (Право на власність, на освіту, на соціальне забезпечення).

Свободи людини – це те саме, що й права, але здійснюються вони самостійно, без будь-якого втручання держави та її органів, і від держави вимагається лише не обмежувати можливості для реалізації цих свобод.

Свободи людини – це відсутність обмежень, утисків у чомусь (діяльності, поведінці), можливість вибору моделі поведінки. (Свобода світогляду і віросповідання, слова, зборів, мітингів, демонстрацій.)

Права і свободи – це обсяг міри тих благ, які держава зобов'язалась гарантувати особі і суспільству.

Таким чином найкращою характеристикою даного словосполучення є таке судження:

 «Право є тим, реалізацію чого держава гарантує, свобода ж є простором, у який державі не можна втручатися».

Шлях людства до сучасного розуміння прав людини був досить тривалим. У давні часи поведінку людей регулював звичай. Із розвитком людського суспільства й утворенням держави регулювати поведінку людей почали правові норми. Проте люди були не рівні між собою. Правові норми надавали одній частині суспільства більший обсяг прав, іншій – менший або не надавали ніяких прав взагалі.

Хочу зазначити, що захист прав є одним із головних завдань міжнародної спільноти. Тому в галузі прав людини існує близько 300 декларацій, конвенцій, хартій, у різний час створених і визнаних світовим співтовариством. Та дуже часто в реальному житті права людини порушувалися. Так, під час Другої світової війни 1939-1945 рр. порушення прав людини були масовими й особливо зухвалими. Мільйони людей стали жертвами знущань, масових убивств.

Саме уроки цієї війни дали розуміння того,що права людини мають бути справою не окремого громадянина й навіть не окремої держави, а всього людства.

1945 р. було створено найбільшу і найвпливовішу міжнародну організацію ООН, однією з її держав-засновників була Україна. І серед перших документів, які розробила ООН, був спеціальний документ, присвячений правам людини.

Загальна декларація прав людини

 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН на своєму засіданні в Парижі прийняла Загальну декларацію прав людини.

Декларація (від лат. deklaro– заявляю, оповіщаю) – офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій; повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

Засади прав людини були проголошені Загальною декларацією прав людини, яка була прийнята 10 грудня 1948 року. Цей день відзначається у усьому світі як день прав людини.. Сила декларації є в тому, що в ній уперше комплексно сформульовані всі основні права і свободи та обґрунтовується необхідність їхнього захисту. У преамбулі декларації підкреслено, що визнання гідності, рівних і невід'ємних прав людини є основою мирного розвитку, свободи і справедливості.

У 1966 році було засновано премію ООН у галузі прав людини, якою нагороджуються ті, хто зробив видатний внесок у справу заохочення та захисту прав людини. Ця премія присуджується раз на п`ять років у річницю проголошення Загальної декларації прав людини. Вперше її було вручено в 1968 році.

Робота з правовим документом

Запишіть, до якої групи прав належать права, наведені в Загальній декларації. (Учні опрацьовують витяг із Загальної декларації прав людини. І розподіляють картки відповідно до статей Декларації).

З метою розвитку норм та положень Загальної декларації прав людини була розроблена ціла низка міжнародно-правових актів:

      –    Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.),

–       Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.),

–       Конвенція про права дитини (1989 р.)

Конституція нашої держави, прийнята у 1996 р., також закріпила основні права і свободи людини. Ми пам’ятаємо з попередніх уроків, що права людини можна класифікувати, а саме існують особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні права людини.

- Особисті права (стосуються охорони приватного життя особистості, її свободи, безпеки, власності).

- Економічні права (стосуються людини, як учасника господарського життя).

- Соціальні права (зобов'язують державу до створення умов гідного рівня життя, охорони здоров'я та соціального забезпечення).

- Політичні права (ними користується людина як учасник громадського життя, вони пов'язані з участю громадян у виконанні та контролюванні влади).

- Культурні права (містять право на навчання та участь у культурному житті).

Домашнє завдання

1. Розробити програми дій «Щодо уникнення порушення прав людини»

2. Індивідуальні завдання: написати есе за висловлюваннями відомих людей.

Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони надані. Сенека

Свобода є правом робити все, що дозволено законом. Ш. Монтеск'є

Тема: «Конвенція про права дитини».

Дата: 29.05.2020 ( 26.05.2020 – для першої школи)

Мета: сформувати в учнів уявлення про загальний зміст та спрямованість Конвенції про права дитини; розвивати критичне мислення учнів.

Що таке право?

Чому права людини природні та невід'ємні?

Які права входять до цього списку?

   Тепер ми звернемось до наступної вправи. Необхідно висловити власну думку на запитання «Навіщо дитині права?». Але не у довільній формі, а певним методом, що має назву «ПРЕС».(усно):

1. Позиція: Я вважаю, що...

2. Обгрунтування: Тому, що...

3. Приклад: Наприклад...

4. Висновки: Отже (тому), я вважаю....

    Мабуть, дорослі люди також вважають, що дитині потрібні права, тому що у 1959 р. ООН прийняла важливий документ – Декларацію прав дитини. Проте права, які були записані у Декларації, не були обов'язковими для надання всім дітям. Як у нас на уроках, коли запропонуєш завдання виконати за бажанням, не всі, звичайно, його зроблять. Тому необхідно було прийняти новий документ - обов'язковий для країн світу. 20 листопада 1989 р. на засіданні Генеральної Ассамблеї ООН було прийнято Конвенцію про права дитини.

Для нашої країни вона набула чинності 27 вересня 1991 р. Мета цього документа: дітям потрібні права для життя і повноцінного розвитку. Діти повинні володіти правами самі по собі, а не тому, що їхні інтереси представляють батьки чи опікуни. Інтереси дитини важливіші за інтереси держави, суспільства, релігії, сім'ї тощо. Конвекція проголошує рівність дітей і право дітей знати свої права. І наш курс «Права дитини» спрямований на те, щоб діти, тобто ви, знали свої права і могли ними користуватися.

Знайдіть матеріал про Конвецію обширніше і подайте у вигляді тезісного плану відповіді(письмово)

Клас: 9

Дата: 18.01.2021

Тема. Неповнолітні як учасники цивільних правовідносин

 

Вивчення нового матеріалу:

Для цивільно-правових відносин характерними є специфічні ознаки, що вирізняють їх з-поміж інших видів правових відносин: рівність учасників, певна свобода діяльності учасників цивільно-правових відносин, вольовий характер відносин (для участі в них у більшості випадків потрібна воля, бажання учасників).

Цивільне право — це одна з провідних галузей права України, що регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держав у цілому.

Цивільне право регулює майнові відносини та особисті немайнові відносини цивільно-правовими нормами. Наприклад, відносини, що стосуються власності, у тому числі інтелектуальної, спадкування, величезної кількості цивільно-правових угод, тощо. Основні засади цивільно-правового регулювання визначаються Конституцією України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, який набув чинності 1 січня 2004 р.

Актами цивільного законодавства є закони України, що спрямовані на регулювання й розвиток цивільно-правових відносин: «Про власність», «Про заставу» тощо.

Серед інших нормативних актів можна назвати Укази Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти[6].

 

Для участі у правовідносинах особа повинна мати правоздатність і дієздатність.

Правоздатність – здатність особи мати юридичні права й обов’язки. Відповідно до законодавства України, правоздатність наступає з моменту народження й припиняється в момент смерті.

Правоздатність невід’ємна від особи, не залежить від віку, професії, статі й інших обставин. Вона не вимагає ніяких дій. Людина користується нею пасивно.

Дієздатність – можливість особи своїми діями набувати юридичних прав і обов’язків.

Дієздатність вимагає від особи цілеспрямованих дій. Коли людина щось купує, вона цілеспрямовано обирає певний товар. При цьому вона оцінює наслідки своїх дій, намагається передбачити можливі наслідки. Для цього необхідні певні знання та рівень досвіду. Тому рівень дієздатності змінюється з віком. Цивільна правоздатність та дієздатність  становлять правосуб’єктність особи.

Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність.

1.     Робота з таблицею (запишіть у зошити таблицю):

Дієздатність	Вік	Дії, які особа може здійснювати самостійно	Інші права	Відповідальність за завдану шкоді
Часткова	До 14 років	Виключно дрібні побутові правочини	Усі інші угоди укладають батьки або особи, які їх замінюють, від імені дитини	Відповідальність несуть батьки, або особи, які їх замінюють
Неповна	14 – 18 років	Дрібні побутові правочини, розпоряджатися власною зарплатою, стипендією, іншими доходами, відкривати банківський рахунок і розпоряджатися ним	Мають право укладати будь-які угоди за згодою батьків, або осіб, які їх замінюють	Відповідальність несуть самостійно, або власною працею, якщо коштів недостатньо – відповідають батьки або особи, які їх замінюють
Повна	З 18 років, або достроково у випадках, передбачених законом	Будь-які дії		Відповідальність несуть самостійно

 

У законодавстві передбачено можливість обмеження дієздатності особи й навіть визнання особи недієздатною. Таке рішення приймає суд.

Власність – все те, чим володіє людина.

Цивільний кодекс України

 

Стаття 24. Поняття фізичної особи

1.     Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи

1.     Здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

2.     Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

3.     У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4.     Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи 1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки.

5.     Фізична особа здатна мати обов’язки як учасник цивільних відносин.

Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов’язки

1.     Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним.

Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи

1.     Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

2.     Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1.     Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

2.     У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності

1.     Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

2.     Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

4.     Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки.

5.     У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1.     Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2.     Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.[6]

 

Висновки

• Цивільні правовідносини — це врегульовані нормами цивільного права особисті немайнові та майнові відносини юридично рівних, взаємно відокремлених у майновому й організаційному відношенні суб'єктів, які є носіями прав і обов'язків.

• Права учасників цивільних правовідносин забезпечені можливістю застосування до їх порушників заходів державного примусу — притягнення до цивільно-правової відповідальності.

• Неповнолітні особи не мають достатнього рівня фізичного й психічного розвитку, тому чинне цивільне законодавство України не надає їм повного обсягу дієздатності. Це відбивається і на їхній цивільно-правовій відповідальності.

 

 

Домашнє завдання.

 

1.Прочитати відповідний параграф за темою

           2. Заповніть таблицю «Цивільна дієздатність неповнолітніх».

Правочини, які неповнолітні вчиняють самостійно

Правочини, які неповнолітні вчиняють за згодою батьків

Правочини, на вчинення яких необхідна обов'язкова письмова нотаріально посвідчена згода батьків