7 КЛАС БІОЛОГІЯ

12.03.2020. “Поведінка тварин у природі та методи її вивчення”

Чого б ти не навчався,

ти навчаєшся для себе

Петроній (мудрець)

І. Мотивація навчального процесу, формування теми і завдання уроку.

Кожен з вас спостерігав, як кішка потихеньку крадеться за горобцем, пташки збирають різноманітні матеріали для будівництва свого гнізда, мурашки рухаються однією і тією ж доріжкою. Навіть маленькі діти знають, якщо собака виляє хвостом, значить, вона в гарному настрої, а якщо гарчить і притискає вуха до голови – краще відійти подалі. Це все прояви поведінки тварин.

Завдання уроку:

1. Ознайомитися з формами поведінки тварин.

2. Методами дослідження поведінки тварин

3. Пристосувальне значення поведінки.

ІІІ. Актуалізація опорних знань (2 хв)

В основі будь – якої поведінки тварини лежить діяльність нервової системи.

1.                   Еволюція нервової системи тварин.

Ускладнення нервової системи від дифузної (а) до вузлової (б) та трубчастої (в) – привело до ускладнення процесів життєдіяльності і пристосування тварин до різних умов середовища, а значить і до зміни поведінки.

Вивчення нового матеріалу.

Проблемне питання. Чому людину з давніх-давен цікавила поведінка тварин.

Так, це в першу чергу потрібно було мисливцям, скотарям, рибалкам. Знання особливостей поведінки тварин допомагало нашим предкам уникати небезпеки, приручати тварин.

А чи важливе це питання для нас сьогодні?

1.Етологія – наука яка вивчає поведінку тварин.

Поведінка – це спрямовані назовні дії організму у відповідь на подразники зовнішнього або внутрішнього середовища. В основі формування поведінки лежить подразливість.

Вивчає поведінку тварин у природних умовах наука етологія. Засновником етології як науки вважають голландського дослідника Н. Тінбергена та австрійського вченого К. Лоренца.

У нас працює сьогодні інформаційне та дослідницьке бюро. Яку цікаву інформацію про засновників етології надають нам інформаційне бюро?

Неповторним спостерігачем вважають французького дослідника Ж. А. Фабра. Десятиліттями він міг спостерігати за життям комах, заради їх вивчення переїхав з великого міста до далекої провінції. Результати своїх спостережень дослідник виклав у книзі “Ентомологічні спогади”, де описав життя і звички ос, бджіл, жуків та інших комах.

Спостереження проводяться у природних середовищах існування тварин. Тому дослідникам доводиться тривалий час жити у важких умовах дикої природи. У сніг і в дощ, у холод і в спеку, ризикувати своїм життям заради науки. Дж. Адамсон, відома письменниця, захисниця тварин все своє життя присвятила вивченню поведінки диких левів. їй прийшлося виховувати маленьких левенят, які залишились без батьків. Це дозволило дослідниці описати розвиток поведінки левенят, їх навчання полюванню, становленню стосунків з іншими левами.

К. Лоренц спостерігав за поведінкою диких гусей. Він жив у маленькому містечку Альтенберзі, неподалік од Відня. У його маєтку, користуючись повною свободою, жила величезна кількість різних птахів і звірів. Завдяки спостереженням К. Лоренца були зроблені важливі висновки щодо поведінки тварин в угрупованнях.

На основі довготривалих спостережень вчені здійснюють порівняння поведінкових реакцій різних тварин однієї групи. Зокрема, П. Кроукрофт порівнював поведінку сірих пацюків та хатніх мишей. Його робота мала велике практичне значення для боротьби з цими гризунами.

Питання:

Які методи використовували науковці для дослідження поведінки тварин?

(спостереження, порівняння, опис)

2.Методи спостереження за поведінкою тварин.

Основними методами етології є спостереження, опис та порівняння поведінкових реакцій тварин в природі. Найпоширенішим методом дослідження різних форм поведінки тварин є спостереження.

А) Для дослідницького бюро було надано заздалегідь завдання: провести лабораторне дослідження «Поведінка домашньої тварини». План дослідження:

1.                   Поспостерігайте за поведінкою домашньої тварини. За що ви їх любите? Наведіть приклади.

2.                   Як проявляється у досліджуваних тварин почуття голоду, радості, тривоги тощо

3.                   Як тварина реагує на появу відомих для неї речей (миска, пакет з їжею, вашу появу).

4.                   Якими методами ви користувались.

5.                   Результати своїх спостережень оформіть у вигляді репортажу, постеру, журналу, фотографій.

Що ви нам цікавого повідомите?

Б) Сучасні методи спостереження

Сьогодні для спостережень у природі широко застосовуються різні технічні пристосування: встановлення відеокамер, GPS передавачі, мікрочіпи. Це дозволяє зовсім усунути присутність людини і спостерігати за тваринами в їх природному середовищі. У разі необхідності, крім спостережень може використовуватись польовий чи лабораторний експеримент, під час якого змінюються певні умови існування тварин. Такі експерименти проводять для з’ясування інстинктів або формування рефлексів у тварин. «Новітні технології для відстеження поведінки тварин у природному середовищі».

Отже, поведінка змінює взаємини організму з навколишнім середовищем і сприяє збереженню виду, її адаптації до світу. Етологічні адаптації являють собою всі поведінкові реакції і такими реакціями є:

1.                   поведінку при пошуку їжі і статевого партнера;

2.                   спаровування;

3.                   вигодовування та турбота про потомства;

4.                   уникнення небезпеки і захист життя у разі загрози;

5.                   агресія і загрозливі пози;

6.                   територіальна поведінка.

3.Форми поведінки тварин. Поведінкові реакції.

Для продовження вивчення теми пропоную об’єднатися в групи (за кольором квітки). Нам треба дослідити наступні питання (використання інтернет-ресурсів, відеороликів та статті в журналі), порівняти, проаналізувати, зробити відповідні висновки, чого більше фактів чи суджень та заповнити таблицю. На ваших партах лежить текст. Одна група учнів вивчає текст, а друга група вивчає відео за допомогою qr- коду. Дані ваших спостережень заносите в таблицю:

Факти	Судження

1.                   Поведінка суспільних комах;

2.                   Турбота про потомство у земноводних; Шлюбна поведінка птахів;

3.                   Територіальна поведінка тварин;

Оберіть кожна група питання, яке вас найбільше цікавить і виконайте наступні завдання:

1.                   ознайомитися з формами поведінки тварин;

2.                   з’ясувати та пояснити, яке вона має значення для пристосування і виживання тварин у природі.

Поведінка суспільних комах

Основу поведінки комах становлять безумовні рефлекси та інстинкти (ланцюг послідовних безумовних рефлексів). Найскладніша поведінка у суспільних комах, які живуть великими сім’ями зі складною внутрішньою ієрархією, – термітів, бджіл, мурашок. Так, серед бджіл є: бджоли-розвідниці. Повернувшись до вулика, розвідниця роздає нектар іншим бджолам. Запах указує, на яких квітках можна збирати нектар чи пилок. Щоб показати дорогу до цих квіток, бджола-розвідниця виконує танок – своєрідний спосіб спілкування між бджолами. Розвідниця здійснює швидкі дрібненькі кроки, підстрибує, описує невеликі кола, міняє напрямок колового руху, повертаючись то праворуч, то ліворуч. Якщо джерело корму знайдено далеко від вулика, танцівниця описує вже не коло, а вісімки, похитуючи черевцем з боку в бік. Цими рухами бджола-розвідниця показує, в якому напрямку відносно сонця і на яку відстань треба летіти до джерела нектару. У багатьох комах (бджіл, мурашок) існує здатність до вироблення умовних рефлексів. Проте якщо вони не підкріплюються, то зникають. Завдяки умовним рефлексам тварини пристосовуються до змінених умов середовища.

Отже, поведінка комах визначається взаємодією вроджених і набутих рефлексів.

Турбота про потомство у земноводних (Турбота про потомство жаби-бика).

Піклування або турбота про потомство – це поведінка тварин, що забезпечує виживання і розвиток потомства: вигодовування, догляд і захист дитинчат, здійснювані самицею, самцем, шлюбною парою або групою родинних тварин. Ці поведінкові реакції засновані на ланцюзі безумовних рефлексів, вироблених в процесі еволюції.

Жаба-бик, що мешкає на островах Карибського басейну протягом тривалого часу охороняє ікру і личинок. Самець стежить за рівнем води в пересихаючих калюжах, де вони розвиваються, і в разі необхідності поглиблює калюжі або прокопує канавку в сусідню калюжу, куди потім переганяє і пуголовків.

Суринамська піпа обрала незвичайний спосіб захисту майбутніх нащадків. Ікра закріплюється на спині самки, шкіра якої до цього моменту стає губчастою. Виступаючі зі спини частини ікринки одягаються роговим ковпачком, що захищає їх від висихання. Так на спині матері під міцним ковпачком протікає розвиток личинок, через кілька днів звідти вибираються молоді піпи.

У квакш цікаві форми турботи про потомство: батьки споруджують на рослинах спеціальні гнізда, що замінюють личинкам водойми. Наприклад, тропічні квакші-листолази відкладають ікру на листя дерев і охороняють кладку до моменту вилуплення личинок. Вилупившись, пуголовки заповзають на вологу спину самця, і він переносить їх у мікроводоймочки, що знаходяться тут же, в пазухах листків. 

Шлюбна поведінка птахів.

Шлюбна поведінка дуже різноманітна. Перед розмноженням самці та самки можуть утворювати пари на короткий час (більшість дрібних та середніх за розмірами птахів), на тривалий час або на все життя (великі за розмірами птахи), або зовсім не утворюють, а збираються у певних місцях. Для утворення пари, розмноження самцям необхідно привабити самку. Самці більшості видів змагаються між собою. Місця, де збираються багато птахів, називають токовищами.

Самці різними засобами приваблюють самок: шлюбними танцями, боями, дарунками, шлюбними піснями, зміною і демонстрацією оперення. Самець знаходить, займає і захищає певну територію (гніздову), на якій може бути влаштоване гніздо. Спів самців не тільки приваблює самок, але й дає знати іншим самцям, що територія зайнята.

Деякі птахи використовують не власний спів, а інші звуки. Наприклад дятли стукають дзьобом з великою швидкістю по сухому сучку, білі лелеки закидають голову догори і стукають двома половинами свого дзьоба тощо. Шлюбна поведінка самця закінчується із закінченням періоду розмноження.

Територіальна поведінка тварин.

Морські леви поширені у північній частині Тихого океану. Під час шлюбного періоду, тобто з травня по серпень, самці морських левів займають ділянки на віддалених морських пляжах. Вони ревно захищають свою територію від вторгнення інших самців. Трохи згодом на берег виходять самки. На ділянках самців вони приводять дитинчат. Поступово навколо самців збираються гареми. Тварини ревниво оберігають самок, що живуть на їхніх території, оскільки відразу після пологів вони готові до спаровування. Кожен самець морського лева охороняє межі своєї території і на суші, і в морі. Якщо на його ділянці з’явиться суперник, самець кидається на нього, видаючи схожі на гавкіт звуки і приймаючи попереджувальні пози. Щоб прогнати суперника, зазвичай вистачає залякування: самці штовхають одне одного головами, „б’ються” за допомогою загрозливих поглядів, видають гавкаючі звуки. Якщо таких дій недостатньо, між ними починається поєдинок. На шиї і ластах у багатьох самців морського лева видно шрами від попередніх поєдинків. Самці так зайняті охороною ділянок, що в них навіть не залишається часу для добування їжі. Під час шлюбного періоду самець декілька тижнів нічого не їсть. Після закінчення періоду розмноження морські леви знов стають приязними по відношенню один до одного, агресія зникає – до наступного року.

5.1. Експрес-тест.

·                     Наука, яка вивчає поведінку тварин:

а) екологія, б) етологія, в) ентомологія

·                     В основі поведінки лежить здатність організмів до:

а) подразливості, б) збудженню, в) рефлексів.

·                     Найпоширенішим методом дослідження поведінки  є:

а) експеримент б) спостереження в) моделювання.

·                     Поведінкові реакції – це:

а) годування б) вміння літати птахів в) линяння;

·                     Серед комах найскладніша поведінка спостерігається у:

а) коників, б) метеликів в) термітів.

·                     Чи має поведінка тварин пристосувальне значення?

а) так б) іноді в) ні.

Відповіді (1-б,2-а,3-б,4-а,5-в,6-а)

5.2. Любі діти! Мені довелося зустрітися з бароном Мюнхгаузеном. Ви знаєте, що він дуже полюбляє фантазувати. Отож знайдіть у його розповіді помилки.

ЛИСТ БАРОНА МЮНХГАУЗЕНА

«Добридень, мої маленькі друзі! Дуже, дуже радий вас бачити. Я сьогодні маю дуже гарний настрій. І знаєте, чому? А тому, що оце тільки що повернувся з лісу. Як там гарно! Як чудово! А скільки всього цікавого навкруги там бачив. Уявляєте, іду собі, нікого не чіпаю, милуюся квіточками, листочками на травинках, аж тут у мене перед очима сова — шмиг. Сіла на гілочку і давай комашок збирати. Я так на неї задивився, що мало не впав, зачепившись за якесь гніздечко з яєчками. Славні такі яєчка, чималенькі, білі-білісінькі. А ну, думаю, дай почекаю та побачу, чиє ж це гніздечко. Сиджу, милуюсь красою природи. Навкруг пташечки щебечуть. Це вони так до себе друзів у гості запрошують. Аж тут у мене перед очима якась біленька з чорним пір’ячком пташечка гульк — і в гніздечко! Ти диви, та це ж зозуля! Це вона повернулася до свого гніздечка, щоб насиджувати яєчка. Вона ж така чудова мати! Так турбується про своє потомство».

А тепер напишіть , які ви помітили в розповіді барона Мюнхгаузена.

5.3. «Установи відповідність». (1.5 б.)

1.                   Установити відповідність між формами поведінки  та прикладами.

Форми поведінки	Приклади
1 харчова поведінка 2 репродуктивна поведінка 3 захисна поведінка 4 гігієнічна поведінка	А самець альтанника виконує танок, під час якого показує яскраве пір’я Б жаба завмирає, побачивши хижака В богомол очікує жертву в засідці Г птахи «купаються» в піску Д ведмеді дряпають і гризуть кору дерев

Відповідь:1 — В, 2 — А, 3 — Б, 4 — Г.

2.                   Установити відповідність між формами поведінки тварин та прикладами.

Тип поведінкових реакцій	Приклади
1 дослідницька поведінка 2 гігієнічна поведінка 3 захисна поведінка 4 харчова поведінка	А птахи будують гнізда Б собака зариває залишки їжі (кістки або м’ясо) у ґрунт В тварина обнюхує навколишні предмети Г тварина шукає притулку Д комахи чистять за допомогою кінцівок крила

Відповідь: 1 — В, 2 — Д, 3 — Г, 4 — Б.

Домашнє завдання.

опрацювати параграф підручника. Дати відповіді на запитання в кінці параграфа.

·                     Провести домашній експеримент. «Спостереження за поведінкою хатньої кішки і собаки». (Звернути увагу на їх спосіб полювання, реакцію на різні подразники. Чи є різниця у способі догляду за собою у цих тварин? Чи пов’язаний спосіб полювання з особливостями будови цих тварин, з особливостями догляду за собою? Чому собаки утворюють зграї, а кішки ні?

Урок за 13.03 2020.

Поведінка тварин. Способи орієнтування тварин. Хомінг. Міграції

Мета: сформувати знання про міграції тварин та способи орієнтування під час міграцій; розвивати спостережливість, дослідницькі якості.

Основні поняття і терміни: таксис, ехолокація, ультразвук, хомінг, міграція.

1. Які є основні форми поведінки тварин?

2. Що таке індивідуальна поведінка тварин? Яке її спрямування? Які форми індивідуальної поведінки вам відомі?

3. Яке біологічне значення має репродуктивна поведінка тварин? Які прояви репродуктивної поведінки найчастіше спостерігаються у тварин?

4. У яких тварин спостерігається соціальна поведінка? Наведіть приклади.

5. Як різні форми поведінки допомагають тваринам пристосуватись до умов середовища?

Мотивація навчальної діяльності.

Чому мігрують тварини?

Вивчення нового матеріалу.

Орієнтування тварин — це здатність тварин визначати своє положення у просторі та серед особин свого та інших видів; уміння вибрати певний напрямок руху.

Наприклад, хижа оса-філантус, схопивши здобич, піднімається високо над землею і, пролетівши певну відстань, вертикально опускається вниз точно до входу у свою нірку. Там її личинки чекають корм. І якщо навіть нірку ретельно замаскувати, оса все одно точно опуститься над тим місцем, де повинен бути вхід.

Траєкторія польоту оси над своїм гніздом

Ретельно проведеними дослідами було встановлено, що, перш ніж відлетіти на полювання, оса робить над гніздом декілька витків по спіралі, запам’ятовуючи орієнтири. Витрачається на це лише декілька секунд, але пам’ятає оса своє місце кілька днів. Тож хоч маскуй гніздо, хоч не маскуй — оса все одно знайде його. Тоді спробували за відсутності оси перенести знайомі їй орієнтири в інше місце. І оса «попалася»: повернувшись із полювання, вона сіла біля помилкового гнізда. Але не всіх ос можна було «спіймати» таким способом. Близько 20 % ос продовжували безпомилково знаходити справжнє гніздо навіть після заміни орієнтирів. Порівняно недавно вчені з’ясували, що комахи здатні відчувати магнітні силові лінії Землі. Функцію магнітної стрілки виконує тіло комахи.

Способи орієнтування тварин

1. Одним із найпростіших способів орієнтування тварин є таксиси. Вони властиві одноклітинним організмам, трапляються у червів і комах. Таксиси — це рухові реакції у відповідь на однобічно діючий подразник (стимул). Подразниками можуть бути світло (фототаксис), температура (термотаксис), волога (гідротаксис), хімічні речовини (хемотаксис) тощо. Рух організму може бути як у напрямку подразника (позитивний таксис, наприклад, евглена зелена рухається до світла) так і від нього (негативний таксис, наприклад, евглена зелена «тікає» із краплини води, в якій розчинений хлорид натрію).

1. Таксис як одна з найпростіших форм просторової орієнтації.

Та́ксис (грец. Taxis — стрій, порядок, розташування за порядком) — рухова реакція у відповідь на стимул, що діє односпрямовано, властивий організмам, які здатні вільно пересуватися (бактерії, деякі гриби та водорості, тварини), деяким клітинам та органоїдам (спори та гамети, які володіють джгутиками, лейкоцити, хлоропласти).

Джерелами подразнення можуть бути світло (фототаксис), температура (термотаксис), волога (гідротаксис), хімічні речовини (хемотаксис) та ін. Рух може бути спрямований до джерела стимуляції (позитивний таксис) або від нього (негативний таксис). Наприклад, евглена рухається у бік джерела світла демонструючи позитивний таксис.

У мікробіології та ботаніці за характером реагування на подразник розрізняють фоботаксиси − не спрямовані зміни курсу руху (бактерії, зооспори деяких фікоміцетів) та топотаксиси — спрямовані переміщення по відношенню до джерела подразнення (сперматозоїди мохів, папоротеподібних). Для джгутикових водоростей властиві обидва типи таксисів. У більшості тварин таксисами називають тільки переміщення, що спрямовані по відношенню до стимулу переміщення (не спрямовані рухи називають кінезами), наприклад реакція личинок м'ясної мухи на світло, кидок богомола на жертву, орієнтація за сонцем у бджіл, мурашок, перелітних птахів, мігруючих метеликів, риб.

2. «Хореографічний» спосіб передачі інформації, відкритий у бджіл.

Бджола-розвідниця «мовою танцю» (що триває 1-2 хвилини) сповіщає інших бджіл про знайдене джерело корму (нектару і пилку), відстань та напрямок до нього тощо.

Ще складнішу інформацію передають бджоли «мовою танцю», коли вони розшукують підходяще місце для нової сім’ї (під час роїння). Таке місце повинно бути сухим, без протягів, достатніх розмірів та не мати небезпечних сусідів, наприклад мурашок. Оскільки це надзвичайно важлива інформація, то бджоли іноді «танцюють» по декілька годин.

3. Органи чуття — зір, слух, нюх тощо — відіграють головну роль у просторовій орієнтації багатьох тварин.

A. Хімічні речовини дозволяють орієнтуватися тим тваринам, у яких добре розвинений нюх і смак.

Нюх у багатьох комах (особливо гуртових) відіграє роль «хімічної мови», за допомогою якої вони обмінюються різноманітною інформацією. Якщо вас має намір ужалити бджола, то дуже швидко коло вас з’явиться багато інших бджіл. Тому що перед нападом бджола виділила в повітря феромон тривоги, який сприймають інші бджоли, тому й летять на допомогу.

Феромони — хімічні речовини, які виділяють тварини в навколишнє середовище та впливають на поведінку інших особин того ж виду.

Б. Термолокація. Деякі тварини (їх небагато) мають органи, що сприймають на відстані теплове випромінювання (інфрачервоні промені), — термолокатори, хоча терморецептори є практично у всіх тварин. Прикладом можуть слугувати самки комарів, які вночі успішно знаходять теплокровних, щоб поживитися їхньою кров’ю.

B. Ехолокація. Ехолокація — це випромінювання і сприйняття відбитих, як правило, високочастотних звукових сигналів. Вона допомагає тваринам виявляти здобич, перешкоду тощо, а також отримувати інформацію про їх властивості та розміри. Ехолокація розвинена у кажанів, дельфінів, деяких птахів і землерийок. У дельфінів, наприклад, є голосова сигналізація та звукосигнальний, він же ехолокаційний орган, що сприймає ці сигнали. Він розташований у повітроносних порожнинах голови.

За таким принципом орієнтуються у наземно-повітряному середовищі кажани. Відбиті сигнали вони сприймають надзвичайно чутливою слуховою системою.

Ехолокація тварин — використання процесу ехолокації деякими тваринами, такими, як дельфіни, землерийки, кажани, кити і деякі птахи, такі як салангани (роди Aerodramus і Collocalia) і гуахаро. Термін був введений Дональдом Гріффіном, який вперше продемонстрував цю здатність у кажанів. Ці тварини видають звуки, та слухають ехо при видбиванні звуку від перешкод. Ці сигнали використовуються ними для орієнтації, навігації та знаходження об'єктів. Часто за допомогою ехолокації ці тварини здатні полювати, або збирати їжу.

Ехолокація, як спосіб пошуку об'єктів і можливість самим орієнтуватися в просторі, використовується різними представниками фауни. З водних ссавців (морських і річкових) найбільше розвинена у родині дельфінових, застосовується і іншими видами зубастих китів. Деякі види вухатих тюленів теж користуються ехолокацією, полюючи під водою.

Серед сухопутних, провідних підземний спосіб життя — землерийки (комахоїдні).

Кажани — практично всі види, мають дуже розвинені органи ехолокації, хоча і відрізняються способами.

З птахів, як вже сказано гуахаро, навіть їх гнізда зазвичай у тих же печерах, де і кажани живуть.

У комах поки виявлений один представник, метелик-совка

Деякі схожі здатності є і у Homo sapiens. Якщо з зав'язаними очима перебувати в приміщенні, з великою часткою ймовірності можна зрозуміти, велике приміщення, чи маленьке, орієнтуючись на звучання власного голосу.

Г. Електричні і магнітні поля. Це спосіб орієнтації тварин за допомогою геомагнітного поля Землі. Він характерний для деяких ссавців, птахів, земноводних, риб, комах.

Однією з причин того, що дельфіни, тюлені, морські свині, кити викидаються на берег, є втрата такої орієнтації.

Хомінг і міграції

Хоч півсвіту обійдеш, обійдеш, обійдеш,

Краще дому не знайдеш, не знайдеш, не знайдеш...

Пісенька трьох поросят з мультфільму

Хомінг (англ. хоум — дім, хомінг — повертатися додому), інстинкт дому — здатність тварин за певних умов повертатися зі значної відстані на своє місце проживання, до гнізда, лігва тощо. Це стійке запам’ятовування твариною місця свого народження. Найкраще цей інстинкт вивчений у тварин з міграційною поведінкою.

Найяскравіше інстинкт дому проявляється у видів з дальніми сезонними міграціями (вугор річковий, прохідні лососеві риби, морські черепахи, багато перелітних птахів, ластоногі).

Сивка бурокрила (Pluvialis dominicana), що відлітає наприкінці літа на зимівлю за 13 тис. км від місця свого гніздування, наступної весни влаштовує гніздо не далі, ніж за декілька метрів від торішнього. Більшість самців морського котика з початком сезону розмноження повертаються на одне і те ж місце, де з року в рік займають одну і ту ж територію діаметром з 10 м. Альбатроси, завезені від гніздової території за 2000—6000 км, повертаються на свої гнізда, пролітаючи в середньому по 200—500 км на день.

Хомінг, як показали експерименти, властивий також осілим тваринам (наприклад, деяким земноводним та плазунам). Хомінг, вироблений у ході штучного добору, у високому ступені розвинутий у поштових голубів.

В основі хомінгу лежить «прив'язаність» особини до певної ділянки місцевості, де тварина народилася (філопатрія) або де вона успішно розмножилася.

Цікавий дослід було проведено а лелеками. Птахів вивезли з України та випустили у Малій Азії, приблизно у місці, яке знаходиться на півдорозі їхнього осіннього перельоту. Та лелеки замість того, щоб летіти далі на південь, негайно відправилися у зворотному напрямку, додому і через 12 днів опинились у рідних гніздах. А через місяць вони знову полетіли на місце зимівлі, на південь. Це яскравий приклад хомінгу, інстинкту дому.

а) З якою метою люди використовують поштових голубів?

б) Які властивості притаманні поштовим голубам? Як виникли ці породи голубів? Хто їх створив?

в) Як орієнтуються птахи під час перельотів?

Міграція (від лат. мігратіо — переселяюсь, переходжу) — це територіальне пересування, що супроводжується зміною місця проживання.

Міграції тварин — періодичне або неперіодичне пересування тварин за певну ділянку упродовж сезону, року або багатьох років. Міграції тварин виникають у зв’язку зі змінами умов їхнього існування або проходженням ними певного етапу циклу розвитку.

А. Міграції у зв’язку зі змінами умов існування тварин.

При неврожаї хвойних шишкарі здійснюють далекі міграції у місця, де корму достатньо.

Б. Міграції у зв’язку з проходженням тваринами певного етапу циклу розвитку.

Вугор європейський живе у річках, а розмножуватися мігрує в Саргасове море (в західну частину Атлантичного океану).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Здатність тварин визначати своє положення у просторі та серед особин свого та інших видів; уміння вибирати певний напрямок руху — це орієнтування тварин.

• Способи орієнтування тварин: таксиси, Сонце, ехолокація, термолокація, електричні і магнітні поля Землі тощо. Це переважно інстинктивні дії.

• Інстинкт дому — це хомінг.

• Тварини мігрують у зв’язку зі змінами умов існування або проходженням певного циклу розвитку. Міграція — це переважно інстинктивні дії.

Установіть відповідність між термінами та поняттями.

А таксис;

Б міграції;

В хомінг;

Г ехолокація.

1) Інстинкт повернення додому;

2) періодичне переміщення тварин між середовищами життя, що істотно відрізняються, просторово віддалені одне від одного:

3) найдосконаліша навігаційна система, за якої тварина видає високочастотні звукові сигнали й виявляє предмети за відлунням, що відбивається від них;

4) найпростіша форма просторової орієнтації, яка проявляється у русі живого організму стосовно якогось чинника;

5) здатність тварин знаходити правильний шлях за запахом, що закарбувався з народження;

VI.Домашнє завдання.

Вивчити тему з підручника.

19.03. 2020. Тема. Форми поведінки тварин.

Я насмілюсь стверджувати, що з усіх знань

найкраще для нас знання природи, її законів.

Ж.Б. Ламарк.

Мета: формувати знання про форми поведінки тварин (індивідуальну, репродуктивну та соціальну),їх значення в житті тварин.

Основні поняття: індивідуальна, репродуктивна та соціальна форма поведінки, грумінг.

I. Актуалізація опорних знань.

–Які способи орієнтації використовують тваринм?

–Навести приклади міграційної поведінки тварин?

–Доведіть, що основою міграцій є інстинктивна поведінка?

III. Мотивація навчальної діяльності.

1. Як слова епіграфа пов’язані з темою уроку?

Чи задумувались ви, як спілкуються тварини?

Чи можна поведінку тварин назвати розумною?

Чи можна бджіл віднести до соціальних тварин з розумною поведінкою?

На всі ці запитання ми будемо шукати відповідь

Засвоєння нових знань.

Форми поведінки тварин.

Довідковий матеріал.

1.Індивідуальна поведінка.

1. Харчова поведінка. Харчова поведінка – різні стани рухових і вегетативних реакцій організму, пов’язані з пошуком і прийомом корму. Новонароджені ссавці з нормальним розвитком (лошата, телята, ягнята, козенята, поросята та ін.) після облизування матір’ю тягнуться до вимені, активно ссуть молозиво. Тварини протягом випасу активно в різнийчас дня поїдають вибірково різні рослини, задовольняючи потреби організму в їжі. Формування харчової поведінки шляхом інтеграції вроджених і набутих форм поведінки відбувається протягом усього життя організму. Найбільш загальним подразником, що викликає харчо видобувну реакцію в незрілонароджених дитинчат є тепла поверхня матері, у зріло народжених і дорослих тварин – нюхові, зорові й слухові подразнення.

Тварини віддають перевагу одним кормам, а інші відкидають; корм поїдають протягом певного часу до насичення, через різні інтервали часу. Тварини відшукують і поїдають насамперед ті трави, корми, які містять необхідні для організму речовини.

2. Комфортна поведінка – різні сполучення рухових реакцій, пов’язані з пошуком і

Створенням комфортних зовнішніх умов (перехід у тінь або на припік залежно від температури, в укриття, на суху або вологу, гладку, м’яку поверхню, у тепле приміщення або у вигульний двір), усунення дій несприятливих чинників (облизування, почісування, купання тощо), прагнення до повернення додому (англ.. «роумінг»), випасної ділянки, місця відпочинку, на свою територію. Всі вони так чи інакше пов’язані із забезпеченням гомеостазу.

3. Дослідна поведінка. Багатьом тваринам властивий інстинкт новизни. У разі нового незвичайного явища у тварин спочатку проявляється рефлекс біологічної обережності, а потім дослідна поведінка. Прийоми дослідження навколишнього середовища в багатьох тварин, в основному, однотипні. Спочатку тварина оглядає довкілля, обнюхує підлогу, стіни, перегородки, годівниці. Поведінка спрямована на відновлення втраченого побуту, визначення придатності до існування, одержання корму, води, відпочинку.

4. Ігрова поведінка. Ігрова поведінка проявляється у тварин через 2-3 тижні після

народження. Лошата, телята, ягнята, козенята починають робити різкі рухи,

підскакувати нагору, убік. У разі групового утримання ігрова поведінка проявляється в

біганні по прямій наввипередки, буцанні, лизанні один одного, видиранні на узвишшя.

Тварини, які симпатизують одна одній. Труться головами, стрибають, борються,

супроводжують одна одну.

5. Наслідувальна поведінка. Проявляється в наслідуванні поведінки іншої тварини.

Молоді тварини наслідують, копіюють поведінку матері; дорослі можуть копіювати

поведінку інших.

2.Територіальна поведінка

Територіальною називають поведінку, яка пов’язана з розподілом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини й вигризи на корі дерев або переважне поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мочаться біля дерев, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Особливості територіальної поведінки

Довідковий матеріал

1. Спів, що позначає вид, відіграє у співучих птахів ту саму роль, що оптична сигналізація у риб. Безсумнівно, що інші птахи, які ще не мають власної ділянки, за цим співом дізнаються: у цьому місці заявив свої територіальні домагання самець такого то роду й племені. Важливо ще й те , що в багатьох видів за співом можна дуже точно визначити, наскільки сильним є співак, якого він віку – іншими словами, наскільки він небезпечний для слухача. У багатьох птахів, які акустично маркують свої володіння, звертають на себе увагу значні індивідуальні розходження видаваних ними звуків. Багато дослідників уважають, що в таких видів може мати значення персональна. Так , до прильоту самиці самець-дрізд обирає ділянку й захищає її від інших птахів.

3. Позначення ділянок

Наземні тварини позначають межі своєї ділянки з допомогою запахів. У воді хімічні сигнали діють дуже коротко, тому, щоб позначити територію, мешканці глибин використовують головним чином звук і колір. Риби, морські леви та ракоподібні позначають межі своїх ділянок різними звуками. Морські леви й на суходолі, і під водою здатні видавати подібні до гавкоту звуки. Креветки, краби та інші ракоподібні

4.Суспільна поведінка.

Комах, що живуть великими родинами, називають суспільними. Членів родини соціальних комах поділяють на групи: самців і самок, що виконують функцію розмноження і робітників, які виконують спільно усі роботи з підтримання життя родини й охорони особин першої групи. Утворюють родини лише представники двох рядів двох рядів: Перетинчастокрилі та терміти. Для суспільних тварин характерно не просте створення угрупувань, а розподіл функцій та обмін інформацією. Об’єднання комах називають біологічними над організмами. Всі особини діють генетично за прогамовано, як організм одного типу.

Узагальнення і систематизація знань.

Вправа «Так-Ні». Позначте правильні твердження знаком « +», а неправильні«-«

1.Для пізнання навколишнього середовища тварина використовує свою дослідницьку

активність(+)

2.Павук полює на муху, використовуючи павутину. Це можна віднести до харчової

поведінки павука (+).

3.Жодним чином тварина не може змінити температуру свого тіла: ні ховаючись від

сонця, ні занурюючись у землю(-).

4.Грумінг-це взаємне годування тварин один олного(-)є

5До прикладів грумінгу у тварин можна віднести чищення пір’я птахами(+).

6.Тварини не можуть користуватися жодними знаряддями для добування їжі, полювання

чи побудови жител(-).

7.Ігрова діяльність характерна тільки для молоді свійських тварин собак та котів(-).

8.Насиджування потомства ластівкою-це приклад репродуктивної поведінки(+).

9.До соціальних комах належать мухи і таргани(+).

10.Соціальна поведінка проявляється у групі тварин(+).

11.До функцій ігрової діяльності у лисенят можна віднести підготовку малят до

полювання (+).

12.Терміти-соціальні комахи, у яких є розподіл на касти - групи за будовою та

функціями(+).

Домашнє завдання:

-опрацювати параграф підручника;

Урок за 26.03.2020

Типи угруповань тварин за К. Лоренцем. Їєрархія.

Вивчення нового матеріалу.

Угруповання тварин — це такий тип взаємовідносин, за якого особини утворюють стабільні групи, що займають та захищають певну територію.

Ознаки тваринних угруповань:

• постійний обмін інформацією між особинами угруповання;

• підтримання відносно сталих відносин в угрупованні;

• схрещування переважно між особинами певного угруповання.

Угруповання тварин складається з порівняно невеликої кількості особин.

Вивчаючи поведінку тварин різних типів угруповань, К. Лоренц поділив тваринні угруповання на два типи:

а) анонімні;

б) персоніфіковані.

Анонімні угруповання. Ознаки анонімних угруповань

1. Відсутність складної структури взаємовідносин між окремими особинами:

а) немає ні вожаків, ні тих, хто за ними йде;

б) особини «незнайомі» одна з одною персонально.

2. Дуже згуртовані угруповання.

3. Члени угруповання погоджено реагують на сигнали, які мають для них життєво важливе значення.

Види анонімних угруповань:

• відкриті, у яких особини не проявляють агресії до «чужаків» — особин свого виду, але з інших анонімних угруповань, що тимчасово приєднуються до них;

• закриті, у яких особини проявляють агресію до таких «чужаків».

Персоніфіковані угруповання

Ознаки персоніфікованих угруповань

1. Мають упорядковану структуру:

а) можливий розподіл ролей:

• один домінує над усіма (лідерство);

• один домінує над усіма, другий домінує над усіма, крім першого, і т. д (ієрархія — підпорядкованість нижчого вищому);

б) кожний член «знає» всіх інших «персонально» («в обличчя»).

2. Стабільні, переважно замкнені, що ґрунтуються на стійких взаємовідносинах.

3. Турбота старших особин про цілісність угруповання та безпеку його членів.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Тварини в угрупованнях підтримують постійний обмін інформацією, знаходяться у певних відносно сталих відносинах та створюють пари переважно між собою, а не з тваринами інших угруповань.

• Типи угруповань тварин за К. Лоренцем: анонімні та персоніфіковані.

• Анонімні угруповання тварин не мають структури. Типи анонімних угруповань: відкриті, закриті.

• Персоніфіковані угруповання основані на особистих контактах, де можливий розподіл ролей — ієрархія.

Ієрархія домінування (англ. dominance hierarchy) в етології та соціальній психології — класифікація групи особин за їх рангом у соціумі, владою або престижем.

Біосоціальні системи теоретично можуть бути побудовані по принципах егалітаризму — тобто повної рівності всіх особин в плані розподілу ресурсів і управління біосоціальною системою. Фактично переважна більшість біосоціальних систем включають ту або іншу міру нерівності особин, так що індивіди, що входять в систему розрізняються по (біо) соціальних рангах. Сукупність цих рангів і позначається як ієрархія.

Поняття ієрархії в етології

За прекрасною гривою альфа-самця мандрила із задоволенням доглядають альфа-самиці. Вони ревниво відганяють самиць нижчих рангів, не допускаючи їх до грумінгу

По порядку домінування прийнято позначати особин буквами грецької абетки, від альфа до омега.

·      Альфа-самець у соціальних тварин, у тому числі й у людей — біологічна назва особини, що займає лідируюче положення в зграї або суспільстві — ватажок.

·      Бета-самець — біологічна назва особини, яка може з яких-небудь причин протистояти альфа-самцеві й в такому випадку, альфа-самець може бути зміщений.

·      Омега-самець — нижчі члени зграї парії, завжди залишаються під владою сильного, неважливо чи це буде це альфа-самець або бета-самець. Є останніми при здобутті їжі та правах на розмноження.

Альфа-самець виконує обов'язки ватажка і захисника співтовариства (соціуму, зграї). Він також є найпривабливішим для самиць у шлюбних іграх, часто — батьком більшості дітей. У багатьох видів приматів альфа-самець є носієм характерних вторинних статевих ознак, розвиток яких стимулюється високим рівнем статевих гормонів. Особливо яскраво вони виражені у мандрилів. Примітно, що у підлеглих самців того ж віку аналогічні гормональні процеси сильно гальмуються, і прояв вторинних статевих ознак (наприклад, яскраве забарвлення) сильно пригноблюється — але лише до того часу, коли самець-лідер з якихось причин не поступиться своїм місцем.

У шимпанзе члени співтовариства виявляють повагу альфа-самцеві у вигляді певних жестових і поведінкових «обрядів» (грумінг).

Класичний етологічний приклад ієрархії — порядок клювання у курей. Курка рангу А клює їжу першою, рангу В — другою і т. д., причому порушення порядку клювання (наприклад, спроба курки рангу С клюнути зерна раніше курки рангу В) присікаються клювком у голову або тулуб порушника ієрархії.

Дідьє Дезор і колеги з університету Нансі провели ряд досліджень, відомих як «досліди з пацюками-нирцями», і показали варіанти поділу ролей у групі щурів на «працівників» і «грабіжників». 6 щурів поміщалися в клітку, влаштовану так, що дістати їжу можна було тільки пірнаючи на затримці дихання (всі щури були попередньо ознайомлені з кліткою і поступово навчені пірнати за їжею). З'їсти їжу можна було тільки в загальній клітці. Встановилися ролі: працівник, грабіжник і самостійний. Працівники багато пірнали за їжею, але харчувались лише нагодувавши грабіжників. Самостійні годувалися самі, не беручи участь у пограбуванні, але даючи відсіч грабіжникам. Грабіжники не пірнали взагалі. Зміна ролей спостерігалася в близько 1% випадків в серії більше 1000 експериментів. Гіпотези про уроджену майстерність в пірнанні, страху до води дотепними перевірками були спростовані. Також було відзначено, що заспокійливі препарати переводили щурів в розряд працівників, знижуючи їхню агресивність

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Що таке угруповання тварин?

2. Які типи угруповань тварин запропонував виділяти К. Лоренц?

3. Чим відрізняються анонімні типи угруповань від персоніфікованих?

4. Які існують види анонімних угруповань? Наведіть приклади.

5. Чому у випадку ієрархії взаємовідносини у групі тварин більш складні, ніж у випадку лідерства?

27.03.2020.
 Вивчення нового матеріалу.

МІГРА́ЦІЯ ТВАРИ́Н – періодичні або нерегулярні переміщення тварин на значні відстані. Найбільш відомими є міграції птахів, під час яких представники деяких видів можуть переміщуватися тільки в одному напрямку на відстані понад 20 тис. км.

Причини:

Найбільш поширена – зміна умов існування в місцях перебування тварин, що призводить до погіршення корм. бази. У тих природ. зонах, де спостерігаються кардинал. сезонні зміни (температур. режиму, появи сніг. чи льодового покривів, тривалі періоди посух або повеней), М. т. є звич. явищем. У стабіл. екосистемах (напр., вологий тропіч. ліс) місц. тварини, зазвичай, все життя проводять на одних і тих самих територіях; сюди можуть тимчасово переміщуватися тварини з ін. регіонів.

Другою причиною міграцій деяких тварин є зміна фаз життєвого циклу; переміщення пов’язані з розмноженням: осн. частину життя тварини проводять в одному р-ні, а репродуктив. період – в іншому. Переміщення з верх. шарів ґрунту в нижні, з соняч. галявини в тінь дерев не можна назвати міграціями. Міграц. переміщення можна спостерігати у представників практично всіх вищих таксонів тварин – від комах до ссавців. Досить масові міграції здійснюють кажани, проте масштаби цих міграцій менші, ніж у птахів; крім того, вони малопомітні через нічний спосіб життя цих тварин. Під час міграцій кажани утворюють міграц. потоки вздовж екол. бар’єрів (береги морів і великих прісновод. водойм). Деякі види кажанів фауни України (нетопир лісовий, вечірниця руда) щорічно здійснюють міграц. переміщення на відстані понад 1000 км – частина з них проводить зимовий період у Греції, Туреччині. Терміни міграцій загалом співпадають із пташиними – восени кажани в умовах України мігрують протягом серпня–жовтня, навесні – березня–травня. Міграц. переміщення цих тварин зумовлені, як і у більшості ін. мігрантів (на відміну від репродукц. міграцій), зміною умов існування (для кажанів – настання холод. періоду). Але якщо більша частина таких мігрантів залишає р-ни перебування через дефіцит корм. ресурсів, то у кажанів це пов’язано із зимовими сховищами. Загальновідомо, що при низьких т-рах кажани впадають в сплячку і корму не потребують. Якщо як зимові сховища вони використовують печери, де температур. режим стабільний, то такі кажани є осілими. Багато видів зимують у дуплах або скел. тріщинах, де т-ра така ж, як і зовні, тому вони вимушені переміщуватися в ті регіони, де зимові т-ри більш помірні. Міграції властиві і для круп. назем. ссавців – практично всі вони пов’язані з переміщенням у р-ни з кращою корм. базою. Класичними є міграц. переміщення восени північних оленів (карибу, в Пн. Америці) з тундри в лісотундру та тайгу, де умови в зимовий період більш м’які, а корми доступніші. Протягом цих переміщень вони можуть долати 500–1000 і більше км. Разом з оленями мандрують і хижаки (в цьому випадку – вовки). Аналог. переміщення тварин спостерігають у тропіч. Африці – завдяки сезон. дощам степи вкриваються багатою рослинністю, куди і направляються тисячі антилоп, газелей, зебр та ін. травоїд. тварин, яких супроводжують хижаки. Мас­штаби цих щоріч. переміщень досить значні – вони можуть сягати кількох сотень кілометрів. Серед ссавців найбільш дальні переміщення здійснюють мешканці океанів – ластоногі та китоподібні. Серед перших рекордсменом є північний морський котик (тварини з Командор. о-вів на зимовий період відпливають у Япон. море, долаючи до 3,5 тис. км). Масштабні міграції, але менші за відстанями, властиві тюленям, моржам, сивучам. Китоподібні, зокрема кити, щороку тільки в одному напрямку можуть переміщуватися на 8–10 тис. км. Напр., сині кити зимовий період проводять у тропіч. частинах океанів, де вони спарюються і народжують потомство, а з початком весни переміщуються в аркт. чи антаркт. частини, де в літні місяці спостерігається «вибух» планктону (криля) – гол. корму вусатих китів. Серед плазунів справжні масштабні міграц. переміщення здійснюють тільки мор. мешканці – змії і черепахи. Ці міграції пов’язані з розмноженням: черепахи мають визначені місця для відкладання яєць (зазвичай, це піщані пляжі океаніч. о-вів). Більшу частину року тварини проводять у багатих на корм місцях, а для виводу потомства повертаються на свою батьківщину, яка може бути за сотні чи тисячі кілометрів. Напр., зелені черепахи здійснюють міграції на 2000 км від берегів Бразилії до о-ва Вознесіння. Серед безхребет. тварин мас­штабні міграц. переміщення скоріше виняток. До них можна зарахувати кілька десятків видів метеликів, серед яких найбільш відомими є сезонні міграції монархів американських. Ці комахи з тієї частини ареалу в Пн. Америці, де вони перебувають у літній період, на зиму переміщуються на Пд. на 2–3 тис. км, весною повертаються назад. Аналогічно за протяжністю переміщень мігрують репейниці європейські – вони з Європи летять на зимівлю в Пн. Африку, весною повертаються назад. Окрім регуляр. М. т. різних системат. груп, спостерігаються також нециклічні переміщення представників багатьох видів. Такий вид переміщень називають інвазією (від лат. invasio – вторгнення). Ці переміщення спричиняють кілька факторів, причому ключовим у різних випадках може бути не один і той самий. Найчастіше це може бути пов’язано з внутрішньо популяц. механізмами – протягом сприятливого репродуктив. сезону (чи кількох попередніх) різко зро­­стає чисельність угруповання, щільність особин значно перевищує «популяц. норми». Все це включає популяц. регулятори (агресивність тварин, дисперсійні переміщення тощо) і як результат все це призводить до виселення знач. кількості молодих особин зі своїх звичних територій. Але і в сусід. р-нах подібна ситуація – процес набуває явища «ланцюг. реакції», коли значна частина популяц. угруповання вимушена переміщуватися за межі ареалу чи популяції, чи навіть виду. Серед відомих прикладів інвазій. переміщень можна згадати виселення лемінгів і по­в’язаних з ними песців, білок, сарани. Бувають і простіші ситуації – коли виселення знач. частини тварин (зазвичай, молодих) спричинено неврожаєм осн. зимового корму (напр., кедр. горішків для білок, горіхівок). Для тер. України характерні інвазії горіхівок сибірських, шишкарів, синиць чорних та ін. видів. Методи дослідж. міграц. переміщень тварин досить різноманітні – більшість їх належать до групи «індивід. мічення». Це і класичне кільцювання (кільця з індивід. номерами для птахів і кажанів), і мічення різними мітками (вухомітки, криломітки з номерами), і фарбування частин тіла тварин тощо. До цієї групи можна зарахувати методи із залученням сучас. технологій – радіо- та супутник. передавачі, що закріп­люють на тілі тварини. За їхньою допомогою можна визначати простор. перебування тварини протягом досить тривалого часу (до кількох років). Деякі методи дозволяють вивчати міграц. процеси – зокрема, можна спостерігати за міграціями кажанів та птахів (радарні дослідж.) чи мешканців морів (за допомогою сонарів). Мігруючі тварини потребують охорони, прийнято значну кількість нац. та міжнар. законодав. актів, опосередковано чи прямо присвяч. цій меті. Найбільш фундаментальна – Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн. конвенція, 1979). У 1999 її підписала Україна, а до 2017 до неї приєдналися загалом 126 країн; на жаль, членами Конвенції ще не стали США, Канада, Китай, РФ, Туреччина. Законодавчі механізми з охорони мігруючих тварин у рамках Конвенції досить широкі та ефективні. По-перше, всі види мігруючих тварин, що мають загрозливий статус, залежно від критичності записані у Додатках І та ІІ. Країни-члени Конвенції повинні забезпечити суворий захист цих видів, охорону або відновлення місць їхнього існування. Важливим напрямом законодав. діяльності в рамках Конвенції є укладання угод та меморандумів взаємопорозуміння, які присвяч. охороні мігруючих тварин, зокрема підписано Угоду з охорони афроєвроазій. мігруючих водно-болот. птахів, Угоду з охорони кажанів у Європі, Угоду з охорони китоподібних Чорного та Середзем. морів, суміж. акваторій Атлант. океану, Угоду з охорони альбатросів та буревісників. Серед актуальних для України варто відзначити меморандуми (усього 19) з охорони очеретянки прудкої, мігруючих хижих птахів Африки, Європи та Азії, з охорони та упр. центр.-європ. популяцією дрохви, з охорон. заходів для сх.-атлант. популяцій тюленя-монаха і крон­шнепа тонкодзьобого.

Урок за 09.04.2020.

Поведінка тварин. КОМУНІКАЦІЯ ТВАРИН. ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИНАМИ ЗНАРЯДЬ ПРАЦІ

Спів птахів - то їхня мова...

Мета: сформувати уявлення про комунікацію у тварин та використання знарядь праці.

Основні поняття: сигнали, стимули, комунікація у тварин.

Розминка «Епіграф». Чи згодні ви з епіграфом? Чи можна вважати спів птахів їхньою мовою? Чи тільки за допомогою співу птахи спілкуються між собою? Наведіть приклади.

Актуалізація опорних знань.

Види комунікацій у різних тварин (спів, запах, феромони, дотики, звуки, ультразвуки, жести, поведінка, сигнали тощо).

Мотивація навчальної діяльності.

Довідкова інформація.

Процес обміну інформацією в багатьох видів мурашок може бути пов'язаний з тактильним, або антенальним, кодом: мурашки довго обмінюються ударами антен, нижньощелепних щупиків і передніх ніг. Часто антенальні контакти супроводжуються передачею від однієї комахи до іншої краплі рідкої їжі - такий процес називають трофалаксисом. Ще в 1899 р. німецький зоолог Е. Васманн (Wasmann, 1899) запропонував гіпотезу антенального коду - своєрідної мови жестів, що базується на швидких рухах антен мурашок. Крім того, у мурашок під час дотику антенами передаються й хімічні сигнали про територію, їжу, небезпеку тощо.

Засвоєння нових знань.

Біокомунікація (від грец. Bios — життя і лат. лат. Communico — зв'язую, спілкуюся) — зв'язок, спілкування між особинами тварин одного або різних видів шляхом передачі інформації за допомогою різних сигналів.

Передача інформації (генерація) здійснюється спеціальними органами (голосовий апарат, пахучі залози, форма тіла, поза, забарвлення, поведінка тварини і таке інше). Прийом інформації (рецепція), здійснюються на сенсорному рівні органів нюху, смаку, зору, слуху, електро-, термо-, механо- і ін. спеціальними рецепторами. Передавані сигнали обробляються в різних частинах нервової системи, зіставляються (інтегруються) в її вищих відділах, де формується у відповідь на подразник реакція організму.

Спілкування тварин, біокомунікація, зв'язки між особинами одного або різних видів, що встановлюються за допомогою прийому вироблених ними сигналів. Ці сигнали (специфічні - хімічні, механічні, оптичні, акустичні, електричні та інші, або неспецифічні - супутні диханню, руху, харчуванню тощо) сприймаються відповідними рецепторами: органами зору, слуху, нюху, смаку, шкірної чутливості, органами бічної лінії (у риб), термо- і електрорецепторами. Вироблення (генерація) сигналів і їх прийом (рецепція) утворюють між організмами канали зв'язків (акустичні, хімічні та ін.) для передачі інформації різної фізичної або хімічної природи. Інформація, що надходить по різних каналах зв'язку, обробляється в різних частинах нервової системи, а потім зіставляється (інтегрується) у її вищих відділах, де формується відповідна реакція організму. Спілкування тварин полегшує пошуки їжі і сприятливих умов проживання, захист від ворогів і шкідливих впливів. Без спілкування тварин неможлива зустріч особин різної статі, взаємодія батьків і потомства, формування груп (зграй, стад, роїв, колоній тощо) і регулювання відносин між особинами всередині них (територіальні відносини, ієрархія тощо).

Роль того чи іншого каналу зв'язку в спілкуванні тварин у різних видів неоднакова і визначається екологією і морфо-фізіологією виду, що склалися в ході еволюції, а також залежить від мінливих умов середовища, біологічних ритмів і ін. Як правило, спілкування тварин здійснюється при використанні одночасно декількох каналів зв'язку. Найбільш древній і поширений канал зв'язку - хімічний. Деякі продукти обміну речовин, що виділяються особиною в зовнішнє середовище, здатні впливати на «хімічні» органи чуття - нюх і смак, і служать регуляторами росту, розвитку і розмноження організмів, а також сигналами, що викликають певні поведінкові реакції інших особин. Так, феромони самців деяких риб прискорюють дозрівання самок, синхронізуючи розмноження популяції. Пахучі речовини, що виділяються в повітря або воду, що залишаються на ґрунті або предметах, маркують зайняту твариною територію, полегшують орієнтацію і зміцнюють зв'язки між співчленами групи (сім'ї, стада, рою, зграї). Риби, земноводні, ссавці добре розрізняють запахи особин свого та інших видів, а загальні групові запахи дозволяють тваринам відрізняти «своїх» від «чужаків».

У спілкуванні водних тварин важливу роль відіграє сприйняття органами бічної лінії локальних рухів води. Цей вид дистантної механорецепціі дозволяє виявляти ворога або здобич, підтримувати порядок у зграї. Тактильні форми спілкування тварин (наприклад, взаємне чищення оперення або хутра) важливі для регуляції внутрішньовидових відносин у деяких птахів і ссавців. Самки і підлеглі особини зазвичай чистять особин-домінантів (переважно дорослих самців). У ряду електричних риб, міног і міксин створюване ними електричне поле служить для маркування території, допомагає при ближній орієнтації і пошуках їжі. У «неелектричних» риб в зграї утворюється спільне електричне поле, що координує поведінку окремих особин.

Візуальне спілкування тварин, пов'язане з розвитком світлочутливості і зору, зазвичай супроводжує утворення структур, які набувають сигнального значення (забарвлення і колірної візерунок, контури тіла або його частин) і виникнення ритуальних рухів і міміки. Так відбувається процес ритуалізації - формування дискретних сигналів, кожний з яких пов'язаний з певною ситуацією і має якесь умовне значення (загроза, підпорядкування, умиротворення та ін.), що зменшують небезпеку внутрішньовидових зіткнень. Бджоли, знайшовши медоносні рослини, здатні за допомогою «танцю» передати іншим збиральницям інформацію про місце розташування знайденої їжі і відстань до неї (роботи німецького фізіолога К. Фріша). Для багатьох видів складені повні каталоги їх «мови поз, жестів і міміки» - т. зв. етограми. Ці демонстрації часто характеризуються маскуванням або перебільшенням тих чи інших особливостей забарвлення і форми. Візуальне спілкування тварин відіграє особливо важливу роль у мешканців відкритих ландшафтів (степів, пустель, тундри); значно менше його значення у водних тварин і мешканців заростей.

Акустичні сигнали тварин давно привертали увагу дослідників. Відомі багаторазові спроби розшифрувати звуки, що видаються такими «балакучими» тваринами, як птахи, дельфіни, вовки та інші. Нова хвиля інтересу до звукової комунікації виникла після того, як було складено «словник» природних сигналів східноафриканських веpветок (зелених мавп). Американський дослідник Т Струзейкер уперше склав «словник» верветок, виділивши 25 різних сигналів. Серед них були звуки, що стосуються різних ситуацій і використовуються за певних обставин, таких як зустріч із особинами зі своєї або чужої групи, територіальні або майнові конфлікти, заклики, звернені до дитинчат і т.п.

Акустичне спілкування найрозвиненіше у членистоногих і хребетних. Його роль як ефективного способу дистантної сигналізації зростає у водному середовищі і в закритих ландшафтах (ліси, зарості). Розвиток звукового спілкування тварин залежить від стану інших каналів зв'язку. У птахів, наприклад, високі акустичні здібності властиві головним чином скромно забарвленим видам, тоді як яскраве забарвлення і складна демонстраційна поведінка зазвичай поєднуються з невисоким рівнем звукового спілкування. Диференціація складних звуковідтворювальних утворень у багатьох комах, риб, земноводних, птахів і ссавців дозволяє їм виробляти десятки різних звуків. «Лексикон» співочих птахів включає до 30 основних сигналів, що комбінуються між собою, що різко підвищує ефективність біокомунікації. Складна структура багатьох сигналів дозволяє розпізнавати персонально шлюбного і групового партнера. У ряду видів птахів звуковий контакт між батьками та пташенятами встановлюється, вже в той час, коли пташенята ще знаходяться в яйці. Зіставлення мінливості деяких характеристик оптичної сигналізації у крабів і качок і звуковий - у співочих птахів вказує на значну подібність різних типів сигналізації. Мабуть, пропускні спроможності оптичних і акустичних каналів порівнянні між собою.

Таким чином, комплекс сигнальних структур і поведінкових реакцій, в ході яких вони демонструються, утворює специфічну для кожного виду сигнальну систему. У вивчених видів риб число специфічних сигналів видового коду коливається від 10 до 26, у птахів - від 14 до 28, у ссавців - від 10 до 37. Явища, подібні ритуалізації, можуть складатися і в еволюції міжвидового спілкування. Як захист від хижаків, що розшукують здобич за запахом, у видів-жертв виробляються відлякуючі запахи і неїстівні тканини, а для захисту від хижаків, які користуються при полюванні зором, - відлякуюче забарвлення.

Системи комунікацій, якими користуються тварини, І. П. Павлов назвав першою сигнальною системою. Він підкреслював, що ця система є загальною для тварин і людини, оскільки для отримання інформації про навколишній світ людина використовує фактично ті ж системи комунікації.

Основна частина сигналів у тварин сильно залежить від виду, проте, серед них є і такі, які є інформативними і для представників інших видів. Так в Африці водопій одночасно використовується різними тваринами, наприклад, гну, зеброю і водяним козлом. Якщо зебра з її гострим слухом і нюхом чує наближення лева або іншого хижака, її дії також інформують про це сусідів по водопою.

В залежності від ступеня розвитку у тварин тих або інших органів чуття, при спілкуванні можуть використовуватися різні способи комунікацій

Узагальнення і систематизація знань.

1. Вправа «Так-Ні»: розподіліть твердження в дві колонки - правильні та неправильні.

1. До «мовних» сигналів, якими тварини спілкуються між собою, належать писк, гавкіт, спів, вереск тощо (+).

2. Риби спілкуються, випускаючи ультразвуки, які вловлюють бічною лінією (-).

3. У дельфінів мовою спілкуванні є клацання, свистіння та ехолокація, якої ми не чуємо (+).

4. Коти вигинають спину і настовбурчують шерсть, припадають до землі та голосно виють, демонструючи один одному свою агресивність (+).

5. Бджоли, крім танцю бджоли-розвідниці, використовують у спілкуванні співочі сигнали (-).

6. Сигналом є запах сечі в гепарда; її залишають на своїй території самці, позначаючи цим, що територію вже зайнято (+).

7. Сигналом до ікрометання у самки триголкової колючки є червона пляма на черевці в самця, за яким вона пливе у гніздо (+).

8. До мови тварин можна віднести й дотики. Наприклад, в олуш «фехтування» дзьобами є частиною ритуалу привітання під час шлюбного періоду (+).

9. Під час бійок олені не використовують свої роги, вони б'ються копитами та тулубом (-).

10. Мова хімічних сигналів добре розвинена в мурашок. Вони передають інформацію одна одній дотиками своїх антен (+).

11. Феромони - хімічні речовини, які тварини використовують для внутрішньовидової комунікації (бджоли, мурашки тощо) (+).

12. У ссавців, які ведуть груповий спосіб життя (слони, дельфіни, примати), є спеціальні сигнали, які закликають усю групу до спільних дій проти ворога (+).

2. Термінологічне лото (повторення термінів, вивчених протягом усієї теми).

Домашнє завдання.

Опрацювати §42. Підготувати міні-презентацію свого домашнього улюбленця на теми: «Як спілкується зі мною мій “домашній” друг», «Мій улюбленець такий розумний...».

Урок за 10.04.2020

Поведінка тварин. ЕЛЕМЕНТАРНА РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ЕВОЛЮЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН, її ПРИСТОСУВАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ

Які розумні очі в мого собаки!

Зазирнувши в них, я бачу і смуток, і радість, і співчуття...

Мета уроку: сформувати уявлення про елементарну розумову діяльність та еволюцію поведінки тварин, її пристосувальне значення в житті тварин.

Основні поняття: елементарна розумова діяльність, еволюція поведінки.

Розминка «Епіграф». Висловіть думки стосовно вислову хлопчика про свого собаку. Чи можуть очі собаки бути «розумними»?

Висловіть думки: Що робить синиця на пляшці з молоком?

Засвоєння нових знань.

1. Пояснення вчителя

1) Харчова поведінка. Харчова поведінка — різні стани рухових і вегетативних реакцій організму, пов’язані з пошуком і прийомом корму. Новонароджені ссавці з нормальним розвитком (лошата, телята, ягнята, козенята, поросята та ін.) після облизування матір’ю тягнуться до вимені, активно ссуть молозиво. Тварини протягом випасу активно в різний час дня поїдають вибірково різні рослини, задовольняючи потреби організму в їжі. Формування харчової поведінки шляхом інтеграції вроджених і набутих форм поведінки відбувається протягом усього життя організму. Найбільш загальним подразником, що викликає харчовидобувну реакцію в незрілонароджених дитинчат, є тепла поверхня матері, у зрілонароджених і дорослих тварин — нюхові, зорові й слухові подразнення.

Тварини віддають перевагу одним кормам, а інші відкидають; корм поїдають протягом певного часу до насичення, через різні інтервали часу.

Тварини відшукують і поїдають насамперед ті трави, корми, які містять необхідні для організму речовини.

2) Комфортна поведінка — різні сполучення рухових реакцій, пов’язані з пошуком і створенням комфортних зовнішніх умов (перехід у тінь або на припік залежно від температури, в укриття, на суху або вологу, гладку, м’яку поверхню, у тепле приміщення або у вигульний двір), усуненням дій несприятливих чинників (облизування, почісування, купання тощо), прагненням до повернення додому (англ. «хоумінг»), випасної ділянки, місця відпочинку, на свою територію. Всі вони так чи інакше пов’язані із забезпеченням гомеостазу.

3) Пасивна або активна оборонна поведінка. Пасивна оборонна поведінка проявляється у тварин специфічним чином. Тваринам властивий рефлекс обережності, який проявляється сторожкістю, лякливістю, переховуванням, заціпенінням, нерухомістю, затаюванням. Опинившись у небезпечній ситуації, тварини швидко орієнтуються в ситуації та здійснюють доцільну оборонну поведінкову реакцію в різній формі. Так, коні не «бажають» входити у вагон. Дуже поширена пасивна поведінкова реакція — втеча (відступ) тварин від небезпеки.

Активну оборонну поведінку у тварин зазвичай виявляють за добре помітними ознаками: зміною пози, положенням голови, вух, м’язів морди, хвоста. Коні можуть фиркати, іржати, вищати. Бики видають приглушене ревіння. Більшість тварин, потрапляючи в ситуацію, за якої необхідна оборона, обирають тактику нападу на супротивника.

Сенсорні системи тварин тонко сприймають і аналізують інформацію із зовнішнього світу. Свійські тварини вловлюють передвісників тектонічних катастроф, запахи, похолодання й реагують певною оборонною поведінковою реакцією. Відмовляються поїдати корм, пити воду, якщо від годівниці, цебер пахне нафтою, креоліном, лізолом. Рятуються втечею, коли відчують запахи або звуки, видавані звірами.

4) Дослідна поведінка. Багатьом тваринам властивий інстинкт новизни. У разі нового незвичайного явища у тварин спочатку проявляється рефлекс біологічної обережності, а потім дослідна поведінка. Прийоми дослідження навколишнього середовища в багатьох тварин, в основному, однотипні. Спочатку тварина оглядає довкілля, обнюхує підлогу, стіни, перегородки, годівниці. Поведінка спрямована на відновлення втраченого побуту, визначення придатності для існування, одержання корму, води, відпочинку.

5) Ігрова поведінка. Ігрова поведінка проявляється у тварин через 2-3 тижні після народження. Лошата, телята, ягнята, козенята починають робити різкі рухи, підскакувати нагору, убік. У разі групового утримання ігрова поведінка проявляється в біганні по прямій наввипередки, буцанні, лизанні один одного, видиранні на узвишшя. Тварини, які симпатизують одна одній, труться головами, стрибають, борються, супроводжують одна одну.

6) Наслідувальна поведінка. Проявляється в наслідуванні поведінки іншої тварини. Молоді тварини наслідують, копіюють поведінку матері; дорослі можуть копіювати поведінку інших.

2. Територіальна поведінка

Територіальною називають поведінку, яка пов’язана з розподілом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини й вигризи на корі дерев або переважно поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мочаться біля дерев, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Особливості територіальної поведінки

Спів, що позначає вид, відіграє у співочих птахів ту саму роль, що оптична сигналізація в риб. Безсумнівно, що інші птахи, які ще не мають власної ділянки, за цим співом дізнаються: у цьому місці заявив свої територіальні домагання самець такого-то роду й племені. Важливо ще й те, що в багатьох видів за співом можна дуже точно визначити, наскільки сильним є співак, якого він віку — іншими словами, наскільки він небезпечний для слухача. У багатьох птахів, які акустично маркують свої володіння, звертають на себе увагу значні індивідуальні розходження видаваних ними звуків. Багато дослідників уважають, що в таких видів може мати значення персональна візитна картка. Так, до прильоту самиці самець-дрізд обирає ділянку й захищає її від інших птахів.

На прикладі бродячих кішок, які мешкають на відкритій місцевості, виявлено, що кілька особин можуть використовувати одну й ту саму мисливську зону без яких-небудь зіткнень. При цьому полювання регулюється суворим розкладом. Додатковою гарантією проти небажаних зустрічей є пахучі мітки, які ці кішки, залишають зазвичай через правильні проміжки часу, де б вони не були. Ці мітки діють як блок-сигнал на залізниці, який аналогічно слугує для того, щоби запобігти зіткненню поїздів: кішка, виявивши на своїй мисливській стежці сигнал іншої кішки, може дуже точно визначити час подачі цього сигналу; якщо він свіжий, то вона зупиняється або звертає убік, якщо йому вже кілька годин — спокійно продовжує свій шлях.

Помацентрові — це найагресивніші риби, що живуть на коралових рифах. Вони невеликі, проте не бояться поєдинків із великими супротивниками. Ці риби влаштовують на рифах своєрідні сади з водних рослин. Спочатку на невеликій ділянці вони знищують усі живі корали. Незабаром виростають нові водорості, що є їжею помацентрових, серед них поселяються дрібні ракоподібні.

Численні види помацентрових захищають свої ділянки від більших рослиноїдних риб. Види, що харчуються планктоном, не становлять для них конкуренції. Інші риби, наприклад, щетинозуб пінцетник, захищають тільки свої нічні укриття. Рибки даніо створюють цілі ієрархічні угруповання і всією групою захищають свою територію.

Позначення ділянок

Наземні тварини позначають межі своєї ділянки з допомогою запахів. У воді хімічні сигнали діють дуже коротко, тому, щоб позначити територію, мешканці глибин використовують головним чином звук і колір. Риби, морські леви та ракоподібні позначають межі своїх ділянок різними звуками.

Морські леви й на суходолі, і під водою здатні видавати подібні до гавкоту звуки. Креветки, краби та інші ракоподібні видають скрегіт, потираючи клішнями й ногами об панцир. Ці звуки призначені попередити представників того самого виду про те, що ділянка зайнята. У деяких риб на голові є спеціальні кісткові вирости, з допомогою яких вони видають звуки. Інші риби видають специфічні звуки завдяки особливій будові плавального міхура. Деякі риби, наприклад риби-ангели, захищають територію від інших своїх родичів, демонструючи їм яскраве забарвлення свого тіла. Помацентрові не звертають уваги на молодь, поки та не стане певного кольору.

Якщо риби орієнтуються на візуальні повідомлення, птахи — більшою мірою на акустичні, то ссавці віддають перевагу хімічній сигналізації. Іноді навіть говорять, що ссавці «думають носом». Не дивно, що в них провідну роль виконує маркування своїх володінь запахом. Відомо, що носіями інформації є пахучі виділення залоз, а також сеча й кал. Але й самі акти маркування меж території перетворилися на дивні ритуали (найвідоміший — задирання лап у собак). Досить важливою є та обставина, що деякі хижі тварини здатні з допомогою міток не тільки до просторового поділу території, але й до тимчасового впорядкування своєї активності.

Займані ділянки не бувають більше тих меж, за яких зв’язок між сусідніми особинами порушується. Мінімальні ж розміри індивідуальної території залежать від кормових ресурсів середовища. За такої системи розміщення кожна осіла особина не має конкуренції на своїй ділянці, і це підвищує шанси на виживання й залишення потомства

Захист територій

«Закріплення ділянки» досягають різними способами:

1) охороною меж займаного простору та прямою агресією відносно чужинця;

2) особливою ритуальною поведінкою, що демонструє погрозу;

3) системою спеціальних сигналів і міток, які свідчать про зайнятість території.

Пряма агресія й нанесення конкуренту фізичних ушкоджень трапляються досить рідко. Перед нападом зазвичай демонструють поведінку погрози. Часто «сутичка» являє собою лише систему ритуальних поз і закінчується, як правило, вигнанням прибульця. У територіальних конфліктах у більшості випадків перемагає хазяїн ділянки, навіть якщо йому протистоїть більш сильний суперник. У поведінці тварин на своїй території переважає рефлекс активної оборони, на чужій — орієнтовний. Малий ховрашок негайно кидається на іншого, якщо той забігає на його ділянку, і переслідує порушника до меж своєї території. Якщо ж, захопившись погонею, він потрапляє на ділянку сусіда, ролі міняються, і хазяїн активно виганяє звірка, від якого тільки-но рятувався сам.

Таке саме право першості має місце й у територіальних домаганнях більшості птахів. Гнізда мухоловок-пеструх в експерименті пересували в переносних дуплянках на гніздові ділянки сусідніх пар. При цьому виникали бійки, у яких завжди перемагали хазяї ділянки. Якщо гніздо пари, що перемогла, опинялося на території сусідів, результат бійки вирішували на користь власників ділянки.

Багато тварин узагалі рідко вступають у конфлікти, активно уникаючи чужих ділянок. Широко розвинена система маркування, попереджувальних сигналів про зайнятість території. У птахів це в основному сигналізація звуками. Співаючий самець вільшанки, наприклад, увесь час пересувається межами своєї ділянки, затримуючись у тих місцях, звідки загрожує вторгнення сусіда. Ссавці часто залишають запахові мітки: сечу, кал, виділення спеціальних залоз. У бабаків і багатьох інших видів для мічення ділянки слугують анальні залози. У соболів пахучий секрет виділяється на підошвах ніг, у сарн — за рогами, в антилопи гарна — попереду від внутрішнього краю очей. Сарни й антилопи залишають запахові сліди на чагарниках і нижніх гілках дерев. Собачі, котячі й лемури мітять територію сечею. Лемури для цієї мети долонями втирають краплі сечі в підошви ніг.

Ряд великих тварин залишають мітки, сприймані візуально. Наприклад, ведмеді й дикі коти залишають глибокі подряпини на деревах.

Звичайна реакція на територіальні мітки — уникнення — закріплена у тварин спадково. Біологічна вигода такого типу поведінки очевидна. Якби оволодіння територією вирішувалося тільки результатом фізичної боротьби, поява кожного більш сильного прибульця загрожувала б хазяїну втратою ділянки й усуненням від розмноження. Більша частина енергії особин витрачалася б на постійні сутички, що зменшило би шанси виведення потомства та збільшило смертність.

(Наведіть приклади певної поведінки тварин: словами, жестами, мімікою.)

«Мозковий штурм» Чи можна поведінку тварин уважати розумною?•

а) Наприклад, у Кіровоградській області в одному з господарств до тракторного стану, кульгаючи, підійшла поранена лисиця й дозволила надати їй лікувальну допомогу. Інший приклад: у лабораторії І. П. Павлова один із собак після операції ізолювання малого шлуночка відчував роз’їдаючу дію шлункового соку. Собаку втримували на прив’язі в лабораторії, і незабаром він почав руйнувати штукатурку стіни, лежати на ній. Шлунковий сік, що витікав, проникав у штукатурку, черево собаки стало сухим і подразнення шкіри зменшилося. Кмітливість властива багатьом тваринам: у разі важких поранень вони «довіряють» людині надавати їм лікувальну допомогу.

б) Поведінка в екстремальних ситуаціях. В екстремальних ситуаціях тварини проявляють позитивні й негативні реакції. Так, у разі загибелі співтоваришів у череді великої рогатої худоби тварини різко збуджуються, ревуть. Ч. Дарвін описав випадки, коли тварини годували своїх постарілих і хворих співтоваришів. Вивчав поведінку гірських баранів у заповіднику, спостерігав, що місцем на водопої, пасовищі барани завжди поступаються старому самцю череди. Але тварини бувають і далекі від будь-якої жалості, проявляють негативну поведінкову реакцію: виганяють пораненого або хворого із череди або ж забивають його до смерті.

в) Уривок із казки Р. Кіплінга «Мауглі»:

«Когда вожак стаи не убивает намеченной добычи, весь остаток жизни (обыкновенно очень короткий) недавнего предводителя зовут Мертвым Волком.

Усталым движением Акела поднял свою старую голову.

— Свободный народ и вы, шакалы Шер Хана! Двенадцать лет я водил вас на охоту и с охоты, и за все это время никто, ни один волк не попался в ловушку и не был изувечен. Теперь я упустил добычу. Вам известно, как был выполнен заговор. Вы знаете, что меня привели к крепкому самбхуру, чтобы показать всем мою слабость. Задумали умно! Вы вправе убить меня теперь же на Скале Совета. Поэтому я спрашиваю вас: кто выйдет, чтобы покончить с Одиноким Волком? В силу Закона Джунглей вы должны выходить по одному».

«Поміркуйте» Як спілкуються тварини?

Комунікація між тваринами

Взаємна узгодженість поведінки окремих особин можлива лише в тому випадку, якщо всі тварини цього виду користуються під час спілкування один з одним якимось загальновживаним і зрозумілим для всіх її членів кодом, видоспецифічними сигналами: виразними рухами, запахами, звуками, дотиками, «візуальними контактами» (взаємоспостереженнями), перебуванням особин у тісній близькості один до одного, що дозволяє оцінити забарвлення, рух очей, міміку.

Відповідно, звуки, що видають тварини, називають «загрозливими звуками», «сигналами дискомфорту», сигналами «захисту», «підпорядкування», «призовними сигналами», локаційними сигналами та ін. Звукові сигнали тварини сприймають у контексті, у якому їх чують. Так, агресивно-територіальні звуки, що видає тварина-господар на своїй території, викликають відповідну реакцію у тварин — порушників територіальних кордонів; тварини, що перебувають на своїй території, не реагують на ці звуки. Усі звуки, що видають ссавці, за способом генерації прийнято ділити на неголосові та власні звуки голосу. Неголосові звуки виникають у результаті тупання по землі, клацання або скреготання зубами, сопіння, форкання.

У разі агресії у птахів і ссавців звуки різкі, низькочастотні, у разі дружньої поведінки — більш високої частоти й тональності. Для вищих за рангом тварин характерні низькі частоти в сигналі: високі частоти та подовження сигналу характерні для прояву підпорядкування; широкий частотний спектр і велика гучність звуків характерні для тварин під час оборони. Частота, інтенсивність сигналу підвищуються за наростання збудження. На різну частоту звуку, різну тональність у центральній нервовій системі реагують різні нейрони.

Хімічним видоспецифічним сигналом у тварин є леткі речовини, феромони, які вони виділяють у навколишнє середовище. Леткими компонентами виділень обумовлений запах. Запахи у ссавців викликають різні поведінкові реакції, які проявляються у впізнаванні статі, віку, фізіологічного стану, у статевій, агресивній, материнській, «територіальній» поведінці. З допомогою запаху сечі й калу, пахучого секрету спеціальної залози тварини мітять, маркують свої ділянки. Орієнтуючись на запах своїх родичів, інші особи того ж виду уникають небезпеки, знаходять особин іншої статі, своїх дитинчат.

Це цікаво! Аномальна (ненормальна) поведінка. Тваринам притаманна ненормальна поведінка, яка виражається в наполегливому потязі до окремих речовин, які не є кормом, підгодівлями й смаковими приправами, у мурашкуванні (прийнятті «мурашиних ванн», деякі птахи лягають із розпущеними крильми на мурашники), у легкому звиканні до червоних мухоморів (вівці деяких популяцій), до листків і плодів кави (кози), у надмірній агресивності або боягузтві.

2. Робота з текстом за методикою «Читання з передбаченнями». Синиці блакитні. Про що йдеться в тексті? Усю весну й літо синиці блакитні активно живляться безхребетними: комахами, гусінню тощо. Учені кажуть, що жовте забарвлення на грудях самця є ознакою того, скільки саме жовто-зеленої гусені з'їв птах через високий вміст кератинового пігменту в раціоні. А що більше жовтизни, то привабливіший самець для самок.

Чи можуть синиці живитись іншою їжею? Проте в 20-х роках минулого століття в синиць блакитних, здається, прокинулися цілковито інші смаки в їжі, а саме - до молочних вершків! Щоб добути смачну поживу, синиці блакитні навчилися відкривати воскові ковпачки на молочних пляшках. Мешканці одного з британських містечок уперше помітили птахів, які розколупують воскові кришечки на щойно доставлених пляшках із молоком і ласують вершками, які зібралися на поверхні молока. Упродовж 20 років вивчення такої незвичної для птахів поведінки вчені з'ясували, що вона поступово ширилася серед синиць усього Сполученого Королівства. Зграї синиць блакитних буквально переслідували місцевих перевізників молока. Еволюційного пристосування до нового збагаченого жиром джерела їжі зазнала травна система птахів.

Чи зможуть синиці пристосуватись до нового пакування молока? Не стала на заваді синицям і алюмінієва фольга, якою на початку 1950-х років почали запечатувати молочні пляшки. Синиці просто проштрикували її своїми гострими дзьобиками. Проте такій поведінці настав раптовий кінець усього за кілька років, коли у Великій Британії зрештою запровадили нові ємкості для молока, крізь стінки яких уже не могли проникнути пташині дзьоби.

Як синиці вчилися відкривати пляшки? Учені називають цей досвід синиць передачею знань від одного покоління до іншого. Статистичний аналіз поширення цього явища вказує на те, що птахи дійсно вчилися тактиці поведінки, спостерігаючи за своїми побратимами. Хоча, ймовірно, така поведінка зародилася не в одного птаха.

Чи можуть інші птахи відкривати пляшки? Окрім блакитних синиць, відкривати молочні пляшки вміли також і вільшанки, але це явище ніколи не набувало такого масового поширення серед цього виду птахів. Ймовірно, через те, що вільшанки позбавлені соціальних навичок, на відміну від синиць, чия зграйна поведінка перетворила їх на великих прихильників спостережень один за одним.

VII. Домашнє завдання. Опрацювати § 43, повторити §§ 37 -43.

Урок за 16.04.2020

Тема. Еволюція поведінки тварин, її пристосувальне значення.

Мета: ознайомитися з еволюцією поведінки тварин; з’ясувати роль стимулу в поведінкових реакціях; розвивати вміння визначати пристосувальне значення поведінки тварин.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

характеризує: роль стимулу в поведінкових реакціях;

пояснює: зміни поведінки тварин з часом; роль минулого досвіду і научання у поведінці;

робить висновок про пристосувальне значення поведінки тварин.

Базові поняття і терміни: еволюція, адаптація, спадковість, мінливість, природний добір, мікроеволюція, макроеволюція.

Хід уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Тварини населяють усю земну кулю: поверхню суходолу, ґрунт, прісні водойми та моря.

Піднімаючись на Джомолунгму (Еверест), альпіністи помітили на висоті близько 8000 м гірських птахів — клушиць. Червів, ракоподібних, молюсків та інших тварин було виявлено в западинах Світового океану на глибині до 11000 м.

Багато тварин ведуть потайне життя або мають мікроскопічні розміри, тому в повсякденному житті ми їх не помічаємо. А от комах, птахів, звірів ми бачимо дуже часто.

— Назвіть головні компоненти середовища існування, без яких тварина не може обійтися і які завжди здійснюють на неї вплив у процесі життя. (Їжа, вода, повітря, температура середовища, житло, інші організми.)

—Чи можливо, що компоненти середовища існування можуть змінюватись, як у таких випадках будуть вести себе тварини?

Вивчення нового матеріалу

Еволюційні причини поведінки .

Процес історичного прогресивного розвитку органічного світу шляхом пристосування живих організмів до безперервно мінливих умов існування називається еволюцією.

На різних етапах еволюційного розвитку тваринного світу можна виділити такі при­роджені адаптивні (пристосувальні) реакції: таксиси, рефлекси та інстинкти. До набутих форм, більш мінливих, відносять научіння й мислення.

Пригадайте, що таке таксиси, рефлекси, інстинкти та навчання, їх пристосувальне значення.

Таксиси — це найпростіша форма поведінки у найпростіших і багатоклітинних організмів, що визначає взаємодію організму із середовищем. Стереотипне просторове переміщення організмів в бік кращих умов середовища Наприклад, реотаксис — рух клітини проти течії рідини; хемотаксис — рух клітини до певної хімічної речовини.

Рефлекс — також вид адаптивної поведінки. Він є безумовною рефлекторною реакцією організму на подразники, одним з головних видів адаптації в тваринному світі.

Інстинкт — складніша форма природженої поведінки, яка сформувалася в ході еволюційного розвитку даного виду. Інстинкт — це система складних ланцюгових безумовних рефлексів, у якій кінець одного рефлексу зумовлює початок іншого. В процесі життя на інстинктивну поведінку нашаровуються численні умовні рефлекси.

Під час вивчення поведінки тварин велике значення має з'ясування питання, як здійснюється навчання тварин. Навчання — це процес набуття індивідуального життєвого досвіду і відбивається в зміні інстинктивної поведінки. Існує багато видів навчання. В основі усіх їх лежить вироблення умовних рефлексів різної складності. Найчастіше навчання здійснюється способом наслідування. Так, малята всіх видів тварин, наслідуючи дорослих тварин, набувають їх досвіду.

Після розноження домінуючою формою поводження в савців стає турбота про потомство, що є однією з основних причин еволюційного успіху цього класу.

Усі форми поведінки відбираються остільки, оскільки вони сприяють виживанню цього виду тварин. Ця головна теза найбільш очевидна стосовно репродуктивної поведінки, якщо тварина не розмножується, вона бере на себе вимирання, ця теза вірна й для інших форм поведінки - від харчової до пошуку бліх. Адже, щоб тварина могла виживати і розмножуватися, вона повина вміти знаходити їжу, і рятуватися від хижаків.

Тварини перебувають у безупинному потоці світлових, звукових та інших стимулів. Адаптивні поведінкові форми дають тварині можливість реагувати на суттєві з погляду виживання і розмноження стимули, роблячи певні поведінкові акти.

Механізми, щоб забезпечити розміщення стимулів також завершення поведінкових актів, є невід'ємною частиною адаптивної поведінки будь-якої тварини. 

Адаптація — це пристосування в процесі еволюції будови, функцій і поведінки організмів до певних умов існування.

Адаптація відбувається на всіх рівнях організації живих організмів. Вона викликає морфологічні й фізіологічні зміни, а також зміни в поведінці. Більш ефективній адаптації до умов існування сприяють інстинкти тварин.

Рушійні сили еволюції.

Рушійними силами еволюції є спадковість, мінливість, природний добір.

Мінливість – властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різних факторів.

Спадковість – здатність організмів передавати природжені ознаки потомству.

Природний добір – процес збереження та виживання організмів, більш пристосованих до умов певного середовища і загибелі менш пристосованих. Це основний фактор еволюції, який є наслідком боротьби за існування.

Форми боротьби за існування:

Внутрішньовидова (між особинами одного виду);

Міжвидова ( між особинами різних видів);

Боротьба з несприятливими умовами зовнішнього середовища.

Еволюційні процеси відбуваються в середині сукупностей особин одного виду – популяцій – і мають назву мікроеволюція. Вони можуть привести до виникнення нових видів. Видоутворення проходить протягом усієї історії розвитку органічного світу.

Утворення нових родів, родин, класів і типів тварин відбувається внаслідок макроеволюції.

Узагальнення і систематизація знань

Як тварини пристосовуються до свого середовища існування?

Заповнення таблиці

Середовище існування	Тварини	Адаптація з допомогою поведінки

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника §43; повторити §37- §43

Урок за 17.04.2020.

Контрольна робота за темою: «Поведінка тварин»

I рівень (одне питання – 0,5 бала)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді.

1. Укажіть прізвище вченого, якого вважають одним із засновників етології

а) Ч. Дарвін; б) К. Лінней;в) І. Павлов; г) Н. Тінберген

2. Визначте, прикладом чого є реакція слідування у птахів:

а) таксису; б) імпринтингу; в) хомінгу; г) безумного рефлексу

3. Укажіть першу фазу поведінкового акту тварин:

а) пошукова поведінка; б) завершальний акт; в) специфічний подразник; г) стан спокою 

4. Визначте назву поведінки, яка формується на основі індивідуального досвіду тварин:

а) умовна; б) набута; в) соціальна; г) спадкова

5. Визначте прикладом чого є грумінг:

а) дослідницької поведінки; б) кормової поведінки; в) гігієнічної поведінки; г) гри

6. Укажіть групу тварин, представникам якої притаманна ехолокація:

а) рептилії; б) хрящові риби; в) амфібії; г) комахи

II рівень (одне питання – 1 бал )

 Завдання з вибором двох правильних  відповідей.

7. Назвіть тварини, які ведуть поодинокий спосіб життя:

а) тигр амурський; б) оса звичайна; в) дельфін Афіліна; г) заєць сірий; д) степовий вовк;

8. Назвіть тварини, яким властива така форма просторової орієнтації як таксис:

а) метелик-совка; б) кажан бразильський; в) равлик виноградний; г) євглена зелена; д) саланга

9. Укажіть приклади репродуктивної поведінки тварин:

а) обмін світловими сигналами між самцем та самкою жуків-світлячків;

б) розбудова бджолами гнізда;

в) турнірні бої оленів;

г) агресивна поза азіатського лісового скорпіона;

д) полювання левів на зебру

III рівень (одне питання - 1,5 бала )

Завдання на визначення правильної відповідності.

10. Установити відповідність між формами поведінки тварин та прикладами.

Тип поведінкових реакцій	Приклади
1 дослідницька поведінка 2 гігієнічна поведінка 3 захисна поведінка 4 харчова поведінка	А птахи будують гнізда Б собака зариває залишки їжі (кістки або м’ясо) у ґрунт В тварина обнюхує навколишні предмети Г тварина шукає притулку Д комахи чистять за допомогою кінцівок крила

11. Установити  відповідність  між термінами та їх визначеннями.

Терміни

Визначення

1 етнограма 2комунікація 3знаковий стимул 4модель

А реєстрація всієї послідовності поведінкових реакцій і поз особин певного виду Б фіксація в пам’яті тварин ознак об’єктів під час формування або корегування вроджених поведінкових дій В передача інформації, що відбулась, коли тварина здійснює якусь дію, що змінює поведінку іншої особини Г зовнішній подразник, що спричиняє специфічну поведінкову реакцію у тварин Д штучні об’єкти, що мають характерні ознаки знакових стимулів

IV рівень (одне питання - 3 бала )

Завдання відкритого типу.

12. Що таке інстинкт? Наведіть приклади інстинктів. Чому в сучасній етології цей термін починають замінювати на «стратегію поведінки»?

Урок за 23.04.2020.

ОРГАНІЗМИ І СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ

ПОНЯТТЯ ПРО ПОПУЛЯЦІЮ, ЕКОСИСТЕМУ ТА ЧИННИКИ СЕРЕДОВИЩА

Популяція

Популяція — це сукупність особин одного виду, які тривалий час (багато поколінь) живуть на певній території. Ця територія характеризується відносно стабільними умовами. Особини, що її населяють, відрізняються за статтю, віком тощо. Вони частіше контактують між собою, ніж із особинами інших популяцій.

Популяції карася, які трапляються на території його поширення (ареалі): а — озеро; б — річка; в — ставок

Кожен вид тварин на певній території (ареалі) поширений нерівномірно. Ділянки, де зустрічаються особини певного виду («острівки»), чергуються з ділянками, де відсутні такі особини. Ці «острівки» і є популяціями.

Різні популяції одного виду завжди чимось різняться між собою. Адже в природі практично не буває однакових умов існування для декількох популяцій, тому і пристосувальні ознаки особин цих популяцій будуть відрізнятися. Іноді ці ознаки майже непомітні, іноді — очевидні.

Екосистема

Екосистема — сукупність живих організмів, що займають певну територію та взаємодіють як між собою, так і з фізичними чинниками навколишнього середовища (ґрунт, клімат тощо).

Приклади екосистем: екосистема лісу, екосистема Степу, екосистема моря тощо.

Прісна водойма

Наприклад, екосистема прісної водойми утворена такими живими організмами:

• рослинами: прибережними (рогіз, очерет), великими плаваючими (латаття біле, глечики жовті), дрібними плаваючими (переважно водоростями) тощо;

• тваринами: личинками комах, пуголовками, ракоподібними, молюсками, рибами тощо;

• бактеріями та грибами, які поширені по всій водоймі, особливо багато їх на дні.

Усі ці живі організми прісної водойми взаємодіють як між собою, так і з фізичними чинниками водного середовища (світло, температура, тиск, ґрунт тощо).

Усі природні екосистеми пов’язані між собою і разом утворюють живу оболонку Землі, яку називають біосферою — сферою життя.

Компоненти екосистеми
абіотична частина	біотична частина
Хімічні (солоність води, кислотність ґрунту тощо) та фізичні (освітленість, вологість, температура тощо) характеристики середовища	Продуценти — зелені рослини (у процесі фотосинтезу утворюють органічну речовину — глюкозу); консументи — організми, які споживають цю органічну речовину; редуценти — гриби, мікроорганізми, що мінералізують органічні рештки

Продуценти: водорості, трав'янисті рослини, дерева

Консументи: рослини-паразити, гриби, тварини

Редуценти: гриби, мікроорганізми

Взаємовідносини організмів (популяцій, екосистем) між собою та з навколишньою неорганічною природою вивчає наука екологія (від грец. ойкос — дім, житло і логос — наука, слово).

Чинники середовища (екологічні чинники)

Середовище існування — це сукупність конкретних умов, у яких живе дана особина, популяція або вид.

Середовище існування та його чинники

Кожна тварина живе у певному середовищі: водному, наземно-повітряному, ґрунтовому або організмі інших живих істот. Окремі елементи цих середовищ, які діють на організм, називаються чинниками середовищ, екологічними чинниками. За походженням і характером впливу всі екологічні чинники поділяють на три групи.

1. Чинники неживої природи: освітленість, температура, вологість, газовий склад повітря, сольовий склад води тощо. Це абіотичні чинники (від грец. а — заперечна частка і біос — живий).

2. Чинники живої природи: різні види взаємодії як між особинами одного виду, так і різних видів. Це біотичні чинники.

3. Чинники, пов’язані з людиною та її діяльністю. Це антропогенні чинники.

Чинники неживої природи (абіотичні чинники)

А. Наземно-повітряне середовище

Чинники неживої природи наземно повітряного середовища: температура, вологість, освітленість, газовий склад повітря, атмосферний тиск, вітер, прозорість повітря, сонячна радіація тощо.

Пристосування тварин до абіотичних чинників наземно-повітряного середовища

Б. Водне середовище

Чинники неживої природи водного середовища: температура, мінеральний склад (солоність), тиск, прозорість, густина і в’язкість, течія, органічний склад, газовий склад тощо.

Пристосування тварин до абіотичних чинників водного середовища

В. Ґрунтове середовище

Чинники неживої природи ґрунтового середовища: температура, вологість, механічна структура ґрунту, відсутність світла, мінеральний та органічний склад, газовий склад тощо.

Пристосування тварин до абіотичних чинників ґрунтового середовища

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Види в природі існують у формі популяцій.

• Сукупність популяцій різних видів, що трапляються на певній території та взаємодіють як між собою, так і з умовами середовища, утворюють екосистеми. Глобальна екосистема — біосфера.

• Компоненти екосистеми: абіотична частина, біотична частина.

• Окремі елементи середовища існування, що діють на живі організми, — це чинники середовища.

• Чинники середовища: чинники неживої природи, чинники живої природи і вплив людини на інші види та на середовище існування.

• Кожен вид існує за певної інтенсивності екологічного чинника. Однак умови середовища нестабільні, тому у кожного виду впродовж тривалої еволюції виробилися пристосування до зміни інтенсивності дії чинників (або підвищеної, або зниженої). Такі пристосування називають адаптаціями.

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Що таке популяція? Що таке екосистема?

2. Якими компонентами утворена екосистема?

3. Які чинники середовища впливають на живі організми?

4. Які чинники середовища називають абіотичними. Наведіть приклади таких чинників.

5. Які великі ссавці трапляються в пустелі? Які в них виробились пристосування до життя в пустелі?

6. Які подібні пристосування до життя на суходолі виникли у тварин і рослин; у хребетних і членистоногих?

Домашнє завдання: опрацювати §44; відповісти на запитання стор.231.

Урок за 24.04.2020

Тема. Ланцюги живлення і потік енергії.

Мета: сформувати поняття про ланцюг живлення у природі; розширити знання про кругообіг речовин і передачу енергії у біосфері, роль організмів у кругообігу речовин у природі і повернення хімічних елементів у середовище; розвивати вміння висловлювати свої думки, спостережливість та самостійність; виховувати в школярів любов до природи рідної землі, сприяти екологічному вихованню учнів.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

описує: передачу енергії в екосистемі; роль організмів у кругообігу речовин (на прикладі кисню, вуглекислого газу, води) у природі і повернення хімічних елементів у середовище; характеризує: взаємодію організмів між собою і середовищем життя;

визначає: організми як продуценти, консументи, редуценти;

Базові поняття: кругообіг речовин, продуценти, консументи, редуценти, екологічна піраміда, ланцюг живлення, потік енергії.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Що таке угруповання?

2. Чим угруповання відрізняється від екосистеми?

3. Яку структуру мають угруповання живих організмів?

4. Навіщо потрібно вивчати угруповання живих організмів?

Вивчення нового матеріалу

1.     Типи ланцюгів живлення.

Ланцюг живлення, трофічний ланцюг - взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела через ряд організмів на більш високі трофічні рівні або: Ланцюг живлення - ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного.

Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад:

  - рослини - попелиці – дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;

- рослини – зайці – лисиці – вовки;

- рослини – гризуни – хижі птахи. В цих випадках ланцюги починаються з рослин.

Перший ланцюг живлення (ланцюг виїдання або пасовищний) розпочинається з рослин. Джерело енергії, за рахунок якої існують усі організми, — Сонце. В процесі фотосинтезу світлова енергія перетворюється ними (перша ланка таких ланцюгів живлення) на хімічну з утворенням органічних сполук. При цьому лише близько 1 % світлової енергії, що потрапляє на рослину, переходить у потенціальну енергію органічних речовин, решта розсіюється у вигляді теплоти та відбивається.

Коли тварини поїдають рослини, то інша частина енергії, що міститься в кормах, витрачається на різні процеси життєдіяльності. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10 % енергії кормів переходить у новозбудовану речовину             тіла тварин. Травоїдних тварин             поїдають хижаки, на цьому і завершується ланцюг виїдання.

Другий тип ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин і мікроорганізмів, які ними живляться.

В результаті діяльності мікроорганізмів утворюється напіврозщеплена маса — детрит. Такий ланцюг живлення називають ланцюгом розщеплення або детритним. Наприклад, ланцюг, що починається з посліду тварин з невикористаними запасами речовин: - коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки.

Приклад ланцюга живлення, що починаються з рослинних решток:

- рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.

Кожний ланцюг має розгалуження й ускладнюється наявністю в природі паразитів і надпаразитів. Наприклад, ховрах живиться рослинами, на ньому паразитують блохи, в кишках яких є бактерії, в бактеріях — віруси.

В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних ланцюгів живлення, між якими можуть існувати зв'язки, оскільки майже завжди різні компоненти живляться різними об'єктами і самі є поживою для різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує цілісність і динамічність біоценозу.

Майже всі ланцюги живлення в океані починаються з фітопланктону, яким живляться тварини зоопланктону (наприклад, рачки). Рачки є їжею для багатьох видів риб і вусатих китів. Риб поїдають птахи. Великі водорості ростуть переважно в прибережній частині  океанів і морів. Приклад такого типу ланцюга живлення: планктонні водорості - планктонні тварини -  риби - рибоїдні тахи і м'ясоїдні ссавці.

Система зв’язків у біосфері надзвичайно складна. Найголовнішою ланкою управління є енергія: енергія Сонця, енергія тепла Землі та енергія радіоактивного розпаду елементів:

-                  неживою частиною біосфери  керують продуценти;

-                  продуцентами керують консументи, але діяльність їх визначається зворотними зв’язками, що йдуть від продуцентів;

-                  редуценти – перетворювачі органічних решток: мікроорганізми, гриби.

-                  Кожна з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15 % енергії харчів для побудови свого тіла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утворюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що внаслідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається правилом екологічної піраміди.

2.               Екологічна піраміда.

Екологічна піраміда буває трьох типів:

- піраміда чисел - показує чисельність окремих організмів на кожному рівні, причому загальне число особин, що беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою зменшується -піраміда біомаси - кількісне співвідношення органічної речовини; при цьому сумарна маса рослин виявляється більшою, ніж біомаса всіх травоїдних організмів, маса яких, у свою чергу, перевищує масу всіх хижаків;

-піраміда енергії (продукції) - кількість енергії в харчах кожного рівня, причому на кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси, що утворюється за одиницю часу, більша, ніж на наступному.

-                  Основа в пірамідах чисел і біомаси  може бути менша, ніж наступні  рівні, залежно від співвідношення розмірів продуцентів і консументів.   Піраміда енергії завжди  звужується до верху.

-                  Усі три правила пірамід - продукції, біомаси і чисел - виражають у підсумку енергетичне відношення в екосистемах. Перші два правила виявляються в угрупованнях із певною трофічною структурою, а піраміда продукції має універсальний характер. Знання законів продуктивності екосистем і кількісний облік потоку енергії мають велике практичне значення:

-                  по-перше, первинна продукція агроценозів і природних угруповань - основне джерело харчування для людства;

-                  по-друге, одержана за рахунок сільськогосподарських тварин вторинна продукція не менш важлива, тому що містить тваринні білки.

3.               Кругообіг речовин та енергії.

Поїдання одних організмів іншими зазвичай не руйнує історично утворених взаємозв'язків, оскільки      загибель членів угруповання компенсується їх розмноженням. Між хижаками та їхніми жертвами встановлюється певна рівновага. Якби було по-іншому, то хижаки, знищивши свої жертви, загинули б самі від відсутності їжі.

Таким чином у біосфері здійснюється кругообіг речовин та енергії приблизно за такою схемою:

-                  продуценти споживають енергію, воду, СО2, мінеральні солі і виробляють органічну речовину;

-                  консументи 1-го порядку живляться продуцентами;

-                  консументи 2-го та 3-го порядків живляться іншими  консументами;

-             редуценти споживають частину поживних речовин, розкладають мертві тіла продуцентів і консументів до простих хімічних сполук: води, СО2, мінеральних солей, замикаючи колообіг.

Отже, Сонце – джерело енергії, необхідної для життя на Землі. Зелені рослини, що здатні поглинати сонячну енергію,- початок харчових ланцюгів. Різноманітність способів живлення тварин – це різноманітність  способів одержання ними поживи як джерела енергії. Людина повинна знати, що всі живі організми на Землі пов’язані один з одним за допомогою ланцюгів живлення. Тому, знищуючи одних, ми люди, викликаємо загибель інших і ставимо під загрозу своє життя також!

Узагальнення і систематизація знань

Запитання для обговорення:

— Чому тварини з вищих рівнів ланцюга живлення залежать від рослин і тварин з нижчих рівнів? (Будь-який вплив на найнижчий рівень передається на верхні рівні екосистеми. Якщо внаслідок катастроф або нерозумної діяльності людини руйнуються великі масиви рослин, то зменшується кількість їжі для первинних споживачів. Це призводить до аналогічних наслідків для вторинних споживачів: кількість доступної їм їжі теж зменшується.)

V. Домашнє завдання

1.Опрацювати матеріал підручника §45; відповісти на запитання стор.234.

2. Скласти ланцюг живлення водойми своєї місцевості.

Шановні семикласники відповіді на завдання скидайте мені на електронну почту 

polukhina71@ukr.net.

Урок за 30.04.2020

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОМПОНЕНТІВ ЕКОСИСТЕМИ. СПІВІСНУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ В УГРУПОВАННЯХ

Цілі уроку: розглянути особливості взаємодії організмів в екосистемах, показати взаємозалежність існування різних видів у екосистемі;: розвивати вміння знаходити взаємозв’язки між об’єктами вивчення та вміння аналітично мислити;: виховувати розуміння важливості існування для нашої планети всіх живих організмів, які на ній існують.

Базові поняття й терміни: екосистема, взаємодія, симбіоз, мутуалізм, коменсалізм, паразитизм, хижацтво, конкуренція.

Питання для бесіди 

Що таке ланцюг живлення?  Що таке колообіг речовин?  Як відбувається потік енергії в екосистемі? Чому до наступної ланки харчового ланцюга переходить не вся енергія? III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Немає такої людини, яку б не хвилювала доля навколишньої природи і, відповідно, його доля. Життя будь – якої живої істоти неможливе без інших, адже організми ніколи не живуть ізольовано, а  постійно контактують між собою та іншими живими істотами. Тому між тваринами складаються різні взаємовідносини. Звернемося до епіграфа нашого уроку «Все пов’язане з усим». В кінці уроку ми повинні будемо з вами підтвердити чи спростувати цей вислів Баррі Коммонера, який займався питаннями екології.
У відомій народній казці «Рукавичка» в одному будиночку оселилися мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, кабан-іклан та ведмідь-набрід. Чи можуть дійсно всі ці тварини знаходитись в одному будиночку? Що їх може поєднувати? Погляньте на тему нашого уроку.
Проблемне запитання: Визначити, які взаємовідносини між різними видами в угрупованнях можуть існувати? 
На ці запитання ми з вами відповімо після вивчення теми уроку. Отже, яку мету ми можемо сформулювати?

В екосистемах спостерігаються різні види симбіозу (форми співіснування двох різних видів). До них належать мутуалізм, паразитизм, коменсалізм. Також формами взаємодії живих організмів є хижацтво й конкуренція.; Мутуалізм — взаємовигідне співіснування двох видів (найпростіші, що здатні перетравлювати клітковину, і рослиноїдні тварини, у кишечнику яких вони живуть). Прикладом мутуалізму є відносини термітів та мікроорганізмів їх кишечника, які забезпечують розщеплення целюлози в травному тракті термітів. ; Паразитизм — співіснування двох видів (людина й стьожкові черви), за якого один вид використовує інший як середовище існування і джерело харчування. Прикладів паразитизму можна навести багато. Найзручніше згадати паразитів людини, як зовнішніх (воші, клопи), так і внутрішніх (аскарида, гострик, ціп’як, ехінокок); Коменсалізм — співіснування двох видів, за якого один вид використовує інший вид або житло іншого виду як середовище існування, але не завдає йому шкоди, а харчується відходами його життєдіяльності. Прикладом таких співвідносин є кліщі, які харчуються шерстю, що випала, у норах гризунів; Конкуренція — співіснування особин одного (внутрішньовидова конкуренція) або різних (міжвидова конкуренція) видів, за якого вони змагаються за ресурси середовища існування. Слід відзначити, що внутрішньовидова конкуренція є більш жорсткою, ніж міжвидова. Це спричинено тим, що ресурси, за які конкурують особини одного виду, повністю ідентичні. ; Хижацтво — тип відносин між популяціями двох видів організмів (хижака і жертви), за якого організми-хижаки харчуються організмами-жертвами, нападаючи на живу жертву. Форма співжиття двох різних видів, коли жоден з них не відчуває впливу іншого, називається нейтралізмом. Також екологи виділяють такий тип взаємодії різних видів, як аменсалізм. У цьому випадку один з видів пригнічує інший без користі для себе і зворотної негативної дії. Прикладом аменсалізму може бути взаємодія ціанобактерій, які насичують водне середовище киснем, і анаеробних сапрофітних бактерій, чий розвиток розчинений кисень пригнічує. Зі взаєминами різних видів пов’язано багато міфів і помилкових уявлень, утілення яких у життя інколи призводило до негативних наслідків. Наприклад, багато хто вважає, що кількість дрібних тварин визначається винятково активністю хижаків. Саме ці надмірно спрощені «екологічні уявлення» не раз були причиною шкідливих наслідків для довкілля в тих країнах, де вирішували його «поліпшити» й досягти підвищення зиску з природних екосистем.

Вправа «Установи відповідність»

Установити відповідність між формами співіснування організмів та прикладами цих організмів:

Форми співіснування організмів	Приклади
1 конкуренція 2 паразитизм 3 коменсалізм 4 мутуалізм	А рудий і чорний тарган Б аскарида і собака В заєць та лисиця Г риби-причепи та акули Д мурашки і попелиці

Самоперевірка

Відповіді: 1 — А, 2 — Б, 3 — Г, 4 — Д.

Вправа «Установи відповідність»

Взаємовідносини організмів в угрупованнях
+ 0 корисно-нейтральні– 0 шкідливо-нейтральні;
+ + взаємовигідні;
+ – корисно-шкідливі;
– – взаємно-шкідливі;
0 0 нейтральні
Завдання: визначити характер взаємовідносин організмів в природі, використовуючи позначення:

1. олені та лосі, як поширювачі насіння рослин;
2. гриб та водорість в складі лишайника;
3. снігурі, як споживачі насіння рослин;
4. шапинковий гриб та дерево;
5. трутовик та дерево;
6. мурахи та тля;
7. шишкар та білка;
8. корова та трава;
9. лисиця та блоха;
10. буряни та культурні рослини.

Гра «Знайди приклад»

Форми співіснування організмів

Тип взаємовідносин	Види		Характер взаємодії
	1	2
Конкуренція			Взаємне пригнічення
Паразитизм			Відносини паразит—хазяїн
Хижацтво			Відносини хижак—жертва
Коменсалізм			Один має користь від співіснування, інший — байдужий
Мутуалізм			Взаємодія, сприятлива для обох

Які типи взаємодії живих організмів в екосистемах вам відомі? Š Які приклади взаємодії організмів у екосистемі можна назвати хижацтвом?Š Які приклади взаємодії організмів у екосистемі можна назвати паразитизмом? ŠЧим мутуалізм відрізняється від коменсалізму? V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Вивчити § 46 підручника; відповісти на запитання стор.239.  

Урок за 07.05.2020

Тема: Вплив людини та її діяльності на екосистеми. Екологічна етика

Цілі:

учні повинні знати:

• сутність поняття «екологічна етика».

учні повинні вміти:

• наводити приклади впливу людини та її діяльності на тваринний світ;
• висловлювати судження щодо етичного ставлення до природи та її охорони;
• працювати з додатковою літературою, підручником.

учні повинні розуміти:

·              вплив людини та її діяльності на екосистеми.

Базові поняття та терміни:

екологічна  етика, гуманне ставлення до тварин

Хід уроку

Епіграф до уроку:

Не роби іншим того,

чого не бажаєш собі

                                Конфуцій

            Письмова перевірка знань

Завдання 1: «Закінчити речення»

1. Сукупність особин виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу частково чи повністю ізольовано від інших подібних сукупностей особин цього ж виду називається … (популяція)

2. Сукупність взаємопов’язаних популяцій організмів, які взаємодіють між собою та з умовами середовища життя називається … (екосистема)

3. До абіотичних чинників належать: … (світло, температура, вологість)

4. До середовищ життя живих організмів належать: … (наземно-повітряне, водне, ґрунт, живі організми)

5. Перший трофічний рівень в ланцюзі живлення займають … (продуценти)

6. До редуцентів належать: … (бактерії гниття, гриби)

7. Форма симбіозу, що спостерігається між термітами та джгутиковими, що живуть у їхньому кишечнику та здатні розщеплювати клітковину називається … (мутуалізм)

8. Суперництво між особинами різних видів за життєво важливі ресурси –  це … (конкуренція)

9. Переплітаючись, різні ланцюги живлення формують … (трофічну сітку)

10. Під час переходу з нижнього трофічного рівня на вищий живі організми запасають приблизно … % енергії. (10%)

                                                                                                                                  (5 балів)

 «Практичність теорії»

Якось на заході сонця прогулювався пляжем біля океану один старий чоловік. Шторм щойно вщух, і чоловік насолоджувався свіжим морським бризом. Ішов він, замислений, берегом, аж раптом помітив дитину. Хлопчик щось підбирав з піску та кидав у воду. Старому стало цікаво, що ж хлопчина робить. Тому він підійшов ближче й побачив, як той підняв з піску морську зірку й кинув її у море. Лише тоді старий звернув увагу на те, що весь пляж був завалений сотнями, а може й тисячами морських зірок. «Що ти робиш? – вигукнув чоловік. – Ти ж мала дитина, а тут розкидано тисячі морських зірок. Чи ти дійсно гадаєш, що можеш щось змінити?». Хлопець глянув на нього, підняв чергову морську зірку, жбурнув її в океан і сказав: «Для цієї морської зірки я щойно змінив усе!».

­      А як би ви вчинили в такій ситуації?

­      Як людина повинна ставитися до інших видів тварин?

3. Повідомлення теми, мети, завдань  уроку

–   Проаналізуйте епіграф до уроку.

·       Вплив людини та її діяльності на організми   

            Органічні залишки й інші докази свідчать про те, що на Землі за минулі 500 млн років відбулося п’ять або шість катастрофічних вимирань переважно численних видів тварин. Можливо, ми ніколи не дізнаємося справжню причину цих масових вимирань. Одне нам відомо: що вони не були спричинені людиною.

            Паралельно з розвитком людської цивілізації, науково-технічного прогресу, без сумніву, відбувається і скорочення чисельності багатьох видів тварин сьогодні. Вплив людини на тварин здійснюється двома шляхами: прямим – безпосереднім переслідуванням і винищенням або розселенням, і непрямим – зміною умов життя.     

            У всіх світових релігіях ви знайдете заклик до співчуття до тварин, осуд тих, хто проявляє по відношенню до них безглузду жорстокість. Серед тих, у кого боліла душа від думки про те, яких страждань інколи завдає людина живим істотам, що мешкають поряд з нею, ви знайдете філософів, письменників, учених.

            У 1984 р. професор А. Вебстер розробив концепцію так званих «П’яти свобод (прав)» одомашнених тварин, які ввійшли до Всесвітньої декларації добробуту тварин. З 1979 р. у низці країн концепція «П’яти свобод» повністю або частково використовується в національному законодавстві щодо захисту тварин. Наприклад, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» задіює ідеї цієї концепції.

Самостійна робота учнів з роздатковим матеріалом

Завдання для учнів:

            Прочитайте концепцію «П’яти свобод» одомашнених тварин, запишіть її положення в зошит.

Концепція «П’яти свобод» – використовувана в багатьох країнах система оцінки благополуччя одомашнених тварин. Вона передбачає такі свободи: 1.    Свобода від голоду і спраги – шляхом надання доступу до води та їжі, які підтримують гарне здоров’я й активність. 2.    Свобода від дискомфорту – шляхом надання відповідного середовища для проживання, включаючи житло і місце для сну та відпочинку. 3.    Свобода від болю, травм або хвороби – шляхом проведення превентивних заходів або ранньої діагностики та лікування. 4.    Свобода природної поведінки – шляхом надання достатнього місця, відповідних сприятливих умов і пристосувань, а також компанії щодо подібних до себе. 5.    Свобода від страху і стресу – шляхом забезпечення відповідних умов і відносин, які виключають моральні страждання.

       Оцініть умови утримання ваших (або ваших знайомих) домашніх вихованців. Чи відповідають вони «П’яти свободам» тварин?

       Висловлювання учнів

               ?

­  Які почуття повинна проявляти людина по відношенню до тварин (природи)? (доброзичливість, жаль (жалість), співчуття (симпатію) і дбайливість по відношенню до природи).

­  Що означають ці почуття?

       (Доброзичливість означає здатність і схильність людини надавати першорядного значення досягненню блага природи. Жаль означає схильність людини почувати смуток чи зневіру, побачивши страждання живих істот, а також схильність утримуватися від заподіяння зла чи шкоди іншим живим істотам чи екосистемам. Співчуття і дбайливість досить тісно пов’язані моральні якості, що припускають занепокоєння про благополуччя природи, готовність узяти на себе відповідальність сприяти благу природи і захищати її).

·             Екологічна етика

­      Пригадайте, що таке етика.

               (Це  система норм моральної поведінки людини)

­      Як ви розумієте вираз «етичне ставлення»?

       (гуманне, доброзичливе ставлення)

­      Як ви розумієте вираз «екологічна етика»?

Розповідь учителя:

               Екологічна етика – це насамперед стримуючі моральні принципи. Вони пробуджують совість людини, викликають співчуття, нагадують про те, чого робити не варто. Моральні принципи дитини чи дорослих не дозволяють страждати птахові, звірові, комасі. Отже, екологічна етика – це вчення про моральні відносини людини з природою, рівноправність і рівноцінність живого, обмеження прав і потреб людини.

               Ми звикли до того, що поряд з нами живуть коти, собаки, кури, качки тощо. Ставлення людини до тварини ніколи не зводилося лише до того, щоб одержати від них користь.

               Гуманне, етичне відношення до тварин і рослин ґрунтується на переконаннях, що тварини і рослини заслуговують на те, щоб ураховувалися їх основні права та інтереси незалежно від користі, яку вони приносять людям.

Розповідь учителя:

               Велику роботу з популяризації знань з галузі екологічної етики проводить організація ПЕТА (People for the Ethical Treatment of Animals — «Люди за етичне ставлення до тварин») – потужна міжнародна зоозахисна організація, яка має прихильників у 20 країнах. Вона фінансує видання підручників і посібників з екологічної етики, проводить просвітницьку роботу серед різних груп населення із захисту прав тварин.

       ПЕТА – «Люди за етичне ставлення до тварин»

               Їх бояться всі, хто носить дороге хутро. Погодьтеся, стати жертвою банки з фарбою за те, що носиш шубу з горностая, – не надто приємно. Проте активісти ПЕТА відомі не лише своїми радикальними настроями.

               Вони вважають, що їхня головна місія – захистити всіх тварин на Землі. ПЕТА розшифровується як «люди за етичне ставлення до тварин». Організацію створили у 1980 р. У її складі близько 2 млн осіб. Вони виступають проти жорсткого ставлення до тварин, проти порушення прав братів наших менших та проти дослідів над тваринами. За час свого існування організація змогла заручитися підтримкою багатьох знаменитостей, серед яких і екс-дружина Пола Маккартні Хізер Міллс.

               «Коли тварин убивають задля того, аби використати їхню шкіру для одягу, – це не гуманно, це варварство і це необхідно негайно припинити», –вважає активістка ПЕТА Хізер Міллс.

       Серед успіхів ПЕТА – заборона боїв биків у Барселоні. Упродовж кількох років вони влаштовували так звані «Голі пробіги», участь у яких міг взяти кожний охочий.

       «Це не бої биків, а вбивство беззахисних тварин! Їх повільно вбивають на арені, на очах у тисяч людей. І це називають спортом», – каже активіст ПЕТА Юрген Фаульман.

       ПЕТА звинувачують за надмірно контроверсійні акції. Вони неодноразово зривали покази мод та обливали фарбою дорогоцінні шуби. Проте захисники прав тварин свято вірять: для захисту братів наших менших годяться всі засоби, навіть радикальні.

Розповідь учителя:

               Купуючи хутряні вироби, ми часто не замислюємося над тим, яких мук зазнають тварини, проливаючи свою кров заради моди, перш ніж з їхнього хутра пошиють одяг.

       Для отримання однієї шуби вбивають:

•      18 бобрів

•      18 лисиць

•      55 норок

•      27 єнотів

•      25 видр

•      100–250 білок

•      4 вовки

•      8 тюленів

•      60 куниць

•      14 рисей

•      170 шиншил

•      7 пум

•      11 борсуків

•      50 тхорів

•      18 собак

•      25 домашніх кішок

­           Чи може краса бути настільки жорстокою?

­           Назвіть основні екоетичні принципи відносин «людина-природа».

       Обговорення відповідей учнів та складання опорного конспекту

       Основні екоетичні принципи відносин «людина-природа»:

1. Не зашкодь.

2. Не втручайся.

3. Принцип порядності.

4. Принцип дотримання прав природи.

5. Принцип справедливого відшкодування.

       Іноді з вами можуть статися прикрі випадки, коли дикі тварини завдадуть вам неприємностей. Ворони й сороки можуть украсти їжу, вовк загризе вашого собаку, оса вжалить. Не потрібно відповідати злом на подібні дії тварин, тому що вони роблять це інстинктивно, несвідомо, ненавмисно, й до того ж, мають право на відсутність відповідальності перед людиною.

­      Чому в містах з’являються здичавілі коти і собаки? Як цьому запобігти?

­      Як ви вважаєте, чи можна утримувати в домі ведмежатко, черепаху папугу?

«Проблемне запитання»

У житті кожної людини трапляються випадки, коли потрібно вбити комара, знищити аскариду, воші. Убиваючи, людина порушує право тварин на життя. Чи правильно поводиться людина з огляду на екологічну етику?

3. Повідомлення  домашнього завдання

­      опрацювати §47, матеріал конспекту уроку; Відповісти на запитання стор.244; прочитати матеріал для допитливих. Див. стор.244 (3рівень);

­      скласти сенкани про основні форми співіснування організмів в угрупованнях (4 рівень).

1.     Підведення підсумків уроку

«Уявіть собі світ…»

Уявіть собі світ, у якому немає ані рослин, ані тварин. Ви прокинулися вранці, спітнівши під синтетичною ковдрою, одягли яскравий, але такий же синтетичний одяг, визирнули у вікно… Ані деревця, ані травинки, ані цвірінькання горобців – лише асфальт, камінь, гуркіт машин…

Продовжити фантазувати…

­      Що їдять люди?

­      Із чого виготовляють меблі, одяг?

­      Як відпочивають?

­      Чим милуються?

  

Урок за 08.05.2020

Тема: Природоохоронні території. Червона книга.

Мета: ознайомитись із заповідниками та заповідними територіями України, свого регіону; вчитися порівнювати, аналізувати, робити узагальнюючі висновки; удосконалювати вміння творчо розв’язувати поставлені завдання; формувати ціннісні орієнтації на збереження природи, здійснювати екологічне виховання.

1.   Що таке Червона книга?

2.   Скільки видів тварин занесено до Червоної книги?

3.   Як здійснюється охорона тваринного світу?

4.   Як людина впливає на тваринний світ?

5.   Наведіть приклади тварин своєї місцевості, занесених до Червоної книги України.

6.   З якою метою створено Червону книгу?

2.2. «Так — ні».

1.    Для Червоної книги обрано червоний колір тому, що це сигнал небезпеки.

2.    До Червоної книги заносять вимерлих рослин і тварин.

3.    До Червоної книги України занесено їжака вухастого.

4.    До Червоної книги України занесено кабана дикого.

5.    До «чорних списків» заносять тварин і рослини, які зникли на планеті після 1600 р.

6.    Ідея створення Червоної книги належить англійському зоологові П. Скотту.

7.    Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилася.

8.    Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням зменшилася.

9.    Уперше Червона книга України була випущена в 1970 р.

10.  До Зеленої книги заносять рослини і тварин, кількість яких різко збільшується.

11.  Зеленою книгою називають списки рідкісних екосистем.

12.  У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України.

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
так	ні	так	ні	так	так	так	ні	ні	ні	так	так

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Обговорення висловів:

«Людина може жити без китів, ведмедів, орлів, лелек і вівсянок. Її існування від них не залежить, але якщо людині стане байдуже, живуть вони чи ні, якщо вона не зрозуміє важливості їх збереження, то вона перестане бути людиною».

Роберт Мак-Кланг, американський зоолог

«Не завдавати страждань побратимам нашим меншим — наш перший обов’язок перед ними. Але одного лише цього недостатньо. У нас є більш висока місія — служити їм завжди, коли б їм це не було потрібно».

Франциск Ассизький, святий (1181–1226)

«Прийде час, коли люди будуть дивитися на вбивцю тварини так само, як вони дивляться зараз на вбивцю людини».

Леонардо да Вінчі, видатний учений і винахідник, митець

«Людяність визначається не по тому, як ми обходимося з іншими людьми. Людяність визначається по тому, як ми обходимося з тваринами».

Чак Паланик, американський письменник

Повідомлення теми уроку. мети і завдань уроку.

Засвоєння нового матеріалу

1.    Природоохоронні території України

Зародки національного природоохоронного законодавства сягають ще часів Київської Pyci. У зводі законів княжої держави «Руській правді» містилося чимало регламентацій, які стосувалися термінів полювання на тих чи інших хутряних звірів, була заборона виловлювати деякі породи риб під час нересту, містилося чимало засторог щодо збереження та використання природно адекватних засобів землеробства, бортництва, броварства, деяких інших промислів та ремесел. Тоді ж було передбачено також i деякі кари, переважно грошові, за порушення вимог «Руської правди». Наприклад, за знищення журавля i вбивство людини нерідко накладали однакову кару. У князівські часи фактично були закладені i початки формування заповідних територій — «мисливських угідь», на яких лише вряди-годи відбувалося полювання та лови.

— А як далі розвивалось національне природоохоронне законодавство?

Історія розвитку національного природоохоронного законодавства

У козацько-гетьманську добу українське природоохоронне законодавство живилося такими джерелами: звичаєвим правом та повсякденними традиціями; традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби; магдебурзьким правом; законотворчою діяльністю національної держави, яка уособлюється насамперед у гетьманських універсалах.

Через своєрідне становище тогочасної України на національне законодавство нашаровувались, інколи практично повністю поглинаючи його цілком чи в окремих компонентах, правничі вимоги сусідніх держав Польщі, Росії, Австрії та iн.

Досить вичерпну характеристику природоохоронних засад дає синтетичне «Зібрання українських прав» 1807 р. У розділах «Про ціну реча», «Про недозволені діяння», наприклад, докладно простежено численні ситуації, у яких людина вступає у стосунки з природою: рибальство, пошкодження соколиних гнізд, виловлювання бобрів, знищення рою бджіл чи дерева, полювання на зайців та ін. У них регламентовано вартість та покарання відповідних вчинків, окреслено майнові та територіальні засади природокористування. До проблем, пов’язаних зі звіриним ловецтвом та рибальством, звертаються i в заключних розділах книги. Вельми прикметні підсумкові слова «Зібрання»: в Україні «чужий ліс рубати взагалі забороняють». Отже, тогочасне право разюче відрізнялося від радянського, за якого «чуже» (тобто спільне) знищував кожен, хто тільки не лінувався.

В останні роки бурхливий розвиток промисловості й сільського господарства, будівництво нових та розбудова існуючих міст і селищ, розширення мережі залізничних та автомобільних шляхів, ліній електропередач, нафто- і газопроводів, зарегулювання стоку Дніпра та більшості середніх і малих річок, осушення боліт Полісся й зрошення величезних площ на Півдні України призвели до істотних змін ландшафтів, дикої флори і фауни. 70 % природних ландшафтів України змінено господарською діяльністю людини, що загострило проблему охорони природи і раціонального природокористування.

У червні 1992 р. Верховна Рада прийняла закон «Про природно-заповідний фонд України». Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генетичного фонду тваринного і рослинного світу (тобто всієї сукупності видів, створених протягом еволюції), а також спостереження й контролю за природним середовищем.

— Які території входять до природно-заповідного фонду країни?

Очікувані відповіді учнів:

До цього фонду належать: природні, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Заповідники

Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського використання. Заповідник — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження.

У них заборонена будь-яка господарська діяльність людини. Закритий навіть прохід до заповідника без дозволу адміністрації. Тут повністю охороняється право дикої природи на існування.

Біосферні заповідники зберігають у природному стані найбільш типові природні комплекси біосфери, здійснюють екологічні спостереження і контроль за станом навколишнього природного середовища, його зміною під дією антропогенних факторів. В Україні біосферними заповідниками є Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський та Карпатський. Вони зорієнтовані на постійне спостереження за розвитком природних процесів, які мають всесвітнє значення.

Біосферний заповідник Асканія-Нова

Заповідник Асканія-Нова називають перлиною півдня України. Це єдиний у Європі масив заповідного ковилового степу. Тут у вільному і напіввільному стані можна побачити копитних, представників усіх континентів планети: коней Пржевальського, зебр, антилоп, оленів, яків та зубробізонів.

Учені Асканії-Нової працюють над виведенням нових продуктивних видів сільськогосподарських тварин. Саме тут було виведено, наприклад, асканійську тонкорунну вівцю й українську білу свиню. Загалом в Асканії-Новій одержано близько 90 видів гібридів ссавців, а також птахів.

У заповіднику створено й чудовий дендропарк. Незважаючи на посушливий клімат цих районів, характерний для південної степової зони, парк має свій мікроклімат. Під прикриттям дібров і хвойних порід розкривають свої ніжні квіти конвалії, галявини вкриті барвінком, фіалками. Скрізь великими куртинами розкидані різноколірні бузки, сніжно-білий жасмин та безліч інших трав’янистих і кущових квіткових рослин.

Заказники

На відміну від заповідників заказники — це ділянки угідь (лісових, степових, водних), на яких охороняється певна частина ландшафту чи певний компонент природного комплексу: рослини, тварини, багатства надр. Прикладом заказника є Арабатський ботанічний, що розташований на Арабатській Стрілці у Криму. Тут охороняється степова солончакова рослинність (солонець, кермек, сарсазан), що збереглася в природному стані.

На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарську, наукову та іншу діяльність, що не суперечить меті і завданням заказників, проводять із дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язуються забезпечити режим їх охорони та збереження.

Національні природні парки

Національні природні парки — це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На відміну від заповідників, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією із цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами.

Національними природними парками в Україні є Шацький, Синевир, Гомільшанські ліси, Хотинський, Карпатський, Кременецькі гори та ін.

Зоологічні парки

Зоопарки — це об’єкти природно-заповідного фонду України, що створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозиції рідкісних, екзотичних і місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі. Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (1992), земельні ділянки з усіма природними ресурсами, що надаються зоопарку, вилучаються з господарського використання. На території цих парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин. З метою забезпечення виконання поставлених перед зоопарком завдань у парках виділяються такі зони: експозиційна — для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях; наукова — для науково-дослідної роботи; рекреаційна — для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку; господарська — для розміщення допоміжних господарських об’єктів.

Пам’ятки природи — природні об’єкти, що мають велике наукове, культурне, історичне чи естетичне значення. Пам’ятки природи поділяються на такі типи: комплексні, ботанічні (охороняються окремі дерева чи сукупність рослин), зоологічні (охороняються місця поширення дикої фауни), гідрологічні (водойми, водоспади, джерела) та геологічні (скелі, печери, відслонення). Наприклад, геологічною пам’яткою природи є карстова печера Вертеба, що розташована на лівобережжі р. Серет за 2 км від с. Більче-Золоте Тернопільської області.

Невеликі цілісні лісові, степові, болотні ділянки ландшафтів оголошуються заповідними урочищами, якщо вони мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Наприклад, урочище Олександрівка є зоологічною пам’яткою природи у Дубнівському районі Рівненської області. Тут охороняється ділянка дубового лісу віком понад 180 років, що є місцем гніздування багатьох видів птахів.

Складання опорного конспекту

На території України функціонує:

•      19 природних і 4 біосферні заповідники,

•      40 національних природних парків,

•      2853 заказники,

•      3203 пам’ятки природи,

•      27 ботанічних садів,

•      12 зоопарків,

•      54 дендропарки,

•      542 парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва,

•      55 регіональних ландшафтних парків,

•      800 заповідних урочищ.

На жаль, відвідування людьми об’єктів природно-заповідного фонду нерідко призводить до погіршення екологічної ситуації на них: після туристів залишається багато сміття, вони вирубують дерева, збирають дикорослі рослини, утоптують ґрунт. Тому під час відвідування біосферних заповідників і природних національних парків (крім їх заповідних зон, де туристам та відпочиваючим перебувати заборонено), а також регіональних ландшафтних парків, заказників і пам’яток природи потрібно суворо дотримуватись вимог: не палити багаття, не залишати сміття, не збирати рослини, не лякати тварин, дотримуватись тиші.

2. Природоохоронні території свого регіону

Вправа «Місце, де я почуваюся щасливим»

1.    Пригадайте місце в природі, де ви почувалися щасливими, а потім місця, де ви були взагалі: подорожували, відпочивали, колись жили… Ви повинні пригадати все, що робить це місце приємним для вас: затишок, краса пейзажу, квітів, спів птахів тощо.

Природні заповідники України

№ з/п	Назва	Рік створення	Площа, га	Область
1	Природний заповідник Горгани	1996	5344,2	Івано-Франківська
2	Дніпровсько-Орільський природний заповідник	1990	3766,2	Дніпропетровська
3	Древлянський природний заповідник	2009	30872,84	Житомирська
4	Природний заповідник Єланецький степ	1996	1675,7	Миколаївська
5	Казантипський природний заповідник	1998	450,1	Автономна Республіка Крим
6	Канівський природний заповідник	1923	2027	Черкаська
7	Карадазький природний заповідник	1979	2872	Автономна Республіка Крим
8	Кримський природний заповідник	1923	44 175	Автономна Республіка Крим
9	Луганський природний заповідник	1968	2122	Луганська
10	Природний заповідник Медобори	1990	10 521	Тернопільська
11	Природний заповідник Мис Мартьян	1973	240	Автономна Республіка Крим
12	Природний заповідник Михайлівська цілина	2009	882,9	Сумська
13	Опукський природний заповідник	1998	1592,3	Автономна Республіка Крим
14	Природний заповідник Розточчя	1984	2084,5	Львівська
15	Поліський природний заповідник	1968	20 104	Житомирська
16	Рівненський природний заповідник	1999	42288,7	Рівненська
17	Черемський природний заповідник	2001	2975,7	Волинська
18	Український степовий природний заповідник	1961	3335,6	Донецька, Запорізька, Сумська
19	Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник	1973	14 523	Автономна Республіка Крим

Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, у яких охороняється всі шари біосфери; доступ до них украй обмежений.

Біосферні заповідники України

№	Назва	Рік створення	Площа, га	Область
1	Асканія-Нова	1921	11 100	Херсонська
2	Дунайський біосферний заповідник	1981	50252,9	Одеська
3	Карпатський біосферний заповідник	1968	57 880	Закарпатська область
4	Чорноморський біосферний заповідник	1927	89 129	Херсонська, Миколаївська

Червона книга України

Визначте, про який документ ідеться: «Є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення».

Червона книга.

— З якою метою в багатьох країнах світу створено Червону книгу?

Щоб захистити види тварин і рослин, які зникають від повного знищення. Занесені до Червоної книги рослини не можна збирати, викопувати, продавати, тварин — ловити, полювати на них й використовувати в комерційних цілях.

Створення Червоної книги

Перелік рослин і тварин, що потребують охорони, наводять у так званих Червоних книгах. Червона книга — це офіційний документ, що містить регулярно поновлювані дані про стан та поширення рідкісних і тих, що знаходяться під загрозою зникнення, видів рослин і тварин.

У 1948 р. при ООН було створено спеціальну Комісію з охорони видів рослин і тварин, що зникають, а із часом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться дані про всі види рослин і тварин, які опинилися на межі вимирання. Ідея створення Червоної книги належить англійському зоологові П. Скотту. Міжнародна Червона книга складається з кількох солідних томів. До неї внесено близько 300 видів і підвидів ссавців, близько 300 видів птахів, понад 100 видів плазунів, близько 40 видів земноводних, понад 250 видів вищих рослин. У Червоній книзі є також і «чорний список», куди заносять тварин і рослини, які зникли на планеті після 1600 р. Види, внесені до Червоної книги, підлягають обов’язковій міжнародній і державній охороні, вони є об’єктами численних міждержавних угод, договорів, наукових проектів. Від 1970 до 1999 р. кількість видів, яким загрожує повне вимирання, зросла від 92 до 550.

Сьогодні, крім Міжнародної Червоної книги, усі розвинені країни створюють національні Червоні книги. В Україні першу Червону книгу було випущено в 1980 р., а через два роки ухвалено закон про Червону книгу України, який закріпив її в статусі державного документа. У 1994 й 1996 рр. Червону книгу України було перевидано вже у двох томах. Кількість видів, які в нашій країні опинилися перед загрозою зникнення, стрімко зростає. Наприклад, якщо до першого видання Червоної книги України було внесено 151 вид вищих рослин і 29 — ссавців, то в друге — вже 467 і 41 відповідно. У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України.

Подібно до Червоної книги, сьогодні складаються списки рідкісних екосистем і тих, що зникають, а отже, потребують особливої охорони. Такі списки називають Зеленою книгою. Не викликає сумніву, що Зелена книга найближчим часом набуде статусу державного документа, як і Червона книга.

До третього видання Червоної книги України занесено 542 види тварин:

•      гідроїдні поліпи (2 види),

•      круглі (2) та кільчасті (9) черви,

•      ракоподібні (31),

•      павукоподібні (2),

•      багатоніжки (3),

•      ногохвістки (2),

•      комахи (226),

•      молюски (20),

•      круглороті (2),

•      риби (69),

•      земноводні (8),

•      плазуни (11),

•      птахи (87),

•      ссавці (68).

Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим — на 297 видів.

«Установи відповідність».

Установити відповідність між назвою категорії заповідного об’єкта і характеристикою.

А на цій природоохоронній території дозволено проводити екскурсії для організованих туристів Б природоохоронна територія, на якій заборонені всі види діяльності В окремі об’єкти, які мають природоохоронне, наукове, естетичне або пізнавальне значення Г заклади, створені для збереження, акліматизації та господарського використання рідкісних та інших видів як місцевої, так і світової фауни Д природні ділянки суходолу, цілісність яких охороняється законами держави

1 заповідники 2 зоологічні парки 3 національні природні парки 4 пам’ятки природи 5 природо-заповідний фонд держави

Відповіді: А — 3, Б — 1, В — 4, Г — 2, Д — 6.

1.   Які території України мають статус природоохоронних?

2.   Покажіть на карті природні заповідники України.

3.   З якою метою створюють заповідні території в Україні?

4.   Чим відрізняється національний природний парк від дендрологічного парку?

— За яких умов можна було б не створювати заповідних територій?

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати §48 підручника; відповісти на запитання див. стор. 250. 

Урок за 14.05.2020. 

Захист міні – проектів «Пристосування тварин до життя в різних умовах.

Умови існування живих організмів – це наявність води, світла, повітря, продуктів харчування. Усе живе на планеті завжди пристосовується до різних умов існування. У нашій місцевості умови змінюються зі зміною пір року. Активний розвиток рослин починається навесні й триває протягом усього літа. Саме в цей час рослини отримують достатню кількість тепла, світла й води. Восени їх розвиток поступово припиняється. У дерев опадає листя. Однорічні рослини гинуть. У ґрунті залишається тільки їхнє насіння, яке проросте наступної весни. У багаторічних трав відмирає наземна частина рослин і зберігаються тільки підземні органи – кореневища або цибулини. Восени зменшується, а взимку і зовсім припиняється надходження води та поживних речовин із ґрунту.

Дерева покриті листям лише влітку. Їх стовбури й гілки захищені від випаровування води взимку досить товстою корою, а бруньки в більшої частини дерев – щільною смолистою лускою. Вічнозеленими залишаються тільки хвойні дерева.

У рослин сформувалися різні пристосування до умов існування. Наприклад, рослини, які живуть у посушливих місцевостях, під час дощів запасають воду в листі та стеблах (кактуси, алое). В одних рослин листя перетворилося на колючки, листя інших має грубий восковий покрив, що дозволяє їм ощадливо витрачати воду. Деякі рослини (саксаул, верблюжа колючка) дістають воду з великої глибини завдяки дуже довгому корінню.

Території поблизу екватора – це найтепліші райони нашої планети, де завжди тепло і часто випадають дощі. Тому рослини тут ростуть швидко й густо.

У багатьох тварин восени накопичується шар жиру, а хутро стає густішим, наприклад, у лисиці, вовка, зайця, лося. Деякі тварини впадають у сплячку, і тоді всі процеси життєдіяльності в них уповільнюється. Наприклад, ведмідь, їжаки, ящірки, змії, байбак.

Тварини, які живуть у ґрунті, пристосовані до життя в умовах недостатньої кількості світла. Так, кріт має своєрідну будову передніх лап, кисті його сильно розвинені й перетворені в лопати, якими він розгрібає землю. Коротке, але густе бархатисте хутро крота захищає його шкіру від контакту з землею. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але вада зору компенсується добрим нюхом. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.

Найхолоднішими місцями планети є Північний і Південний полюси. Небагато тварин змогли пристосуватися до постійного холоду й оселитися там. Так, Південний полюс – це батьківщина пінгвінів, яких захищає від низьких температур щільне пір’я з пухом і жир. Білі ведмеді, кити й тюлені – теж мешканці полюсів.

Риби – мешканці водного середовища – добре пристосовані до життя у воді. Так, для дихання розчиненим у воді киснем вони мають спеціальні органи дихання – зябра. Для переміщення у воді на тілі риб існують такі органи руху, як плавці, а тіло зазвичай обтічної форми.

Певні птахи здійснюють перельоти на великі відстані в інші, тепліші, краї.

Пристосування тварин до різних температур.

Товщина біосфери - земної оболонки, яку населяють живі організми, дещо більше 20 км. Біля верхньої межі біосфери, де низькі температури і тиск та велика концентрація ультрафіолетового проміння, що згубно впливає на живі істоти, та нижньої межі з її високою температурою (понад 100°С) зустрічаються лише спори нижчих рослин. Так, на висоту 20 км підіймаються спори бактерій і деяких грибів, а у земних надрах, на глибині понад 3 км, у водах нафтових родовищ можуть існувати тільки певні види бактерій.

Тварини зрідка підіймаються на висоту 12 км, а у ґрунт проникають не глибше 11 м; вони можуть жити в найглибших печерах (понад 1000 м глибини) і в найбільших глибинах океану. Є багато видів, які можуть існувати при дуже низькій температурі (до - 60° - 70°С), досить високій (до 60° у пустелях і понад 40° С у гарячих джерелах), під великим тиском у граничних глибинах океанів, високо у горах, де тиск і температура низькі, а' кисню обмаль, в умовах цілодобового полярного дня і вічної ночі в печерах.

З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).

Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.

Обов'язкове для всіх птахів линяння у них також має пристосований характер: старі пера випадають тільки після того, як виростають нові. Пташенята імператорських пінгвінів вкриті густим пухом, з'являються вони навесні, за літо мужніють настільки, Що вже можуть витримати сувору і довгу зиму. Пінгвінам допомагає захищатися від сильного вітру та морозу й те, що вони часто скупчуються у так звані черепахи, які нагадують собою коло у декілька метрів діаметром. Таке коло повільно і безперервно рухається навколо центру і проти вітру, що сприяє збереженню температури тіла і меншій втраті ваги (одинокі птахи втрачають щоденно понад 200 г, а у "черепасі" - лише 100 г).

З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.

Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.

В Арктиці сильні морози найкраще переносить білий ведмідь - цей велетенський напівводяний мешканець полярних морів і островів. У пошуках своєї основної поживи - нерп - білі ведмеді долають значні відстані на полярних крижинах і по чистій воді. Довга і густа шерсть з густим підшерстком, до того ж добре змащена жиром, не намокає у воді і не вкривається льодом на морозі. Товстий шар підшкірного жиру захищає від холоду у воді і на повітрі, зменшує питому вагу звіра, полегшуючи плавання. Широкі лапи з плавальними перетинками між пальцями вкриті густою шерстю не лише зверху, а й знизу, на підошвах, що дає можливість не провалюватись у снігу, не ковзати на льоду і не обморожувати лап.

У зимову сплячку білі ведмеді не впадають. Самки у могутніх снігових наметах скелястих берегів влаштовують барліг у вигляді печери і там народжують найчастіше двох малят, які у тримісячному віці можуть вже йти за матір'ю і живуть разом з нею до двох років.

Не так багато залишилось цих "володарів Арктики", як іноді називають білих ведмедів, - десь близько 20 тис. Тому на їх захист 1956 р. виступив Радянський Союз, 1957 р. до нього приєднались США. На білих ведмедів заборонено полювання, прийнято міжнародний закон про охорону цих могутніх звірів, які внесені в Червону книгу.

Такий арктичний мешканець, як вівцебик, також не боїться будь-яких морозів. Вівцебика називають ще мускусним биком, хоч назва ця двічі невірна: по-перше, залоз, які виділяють мускус речовину з гострим і різким запахом, у нього нема, а по-друге, вівцебик не належить до родини биків, він більше родич баранів. Цей ендемік Арктики - присадкувата, заввишки в 120 - 140 см і вагою до 300-400 кг волохата тварина з рогами, які покручені у самців на лобі і, спускаючись донизу, вигнуті наперед. Бура шерсть у вівцебика довга і густа, шовковиста і на 60-80% складається з теплого підшерстка.

Вона вважається найтеплішою у світі, вартість її висока - 100 доларів за 1 кг. Влітку вівцебик живиться різними травами, мохами, лишайниками, листям і пагонами дерев і кущів, взимку розкопує сніг, добираючись до мохів і лишайників. Вівцебик-сучасник мамонта, колись був широко розповсюджений на півночі Євразії, пізніше зберігся лише у Гренландії, звідки був завезений в Аляску, Північно-Західну Канаду і деякі північні острови.

Добре акліматизувався на островах Нунівак і Шпіцберген. У 1974 р. 50 вівцебиків з Канади і острова Нунівак завезли до нас на Таймир і острів Врангеля. їх акліматизація і розведення дадуть можливість одержувати цінний м'ясо, яке за смаком не поступається воловому, та молоко, густіше і жирніше за коров'яче.

Відомим мешканцем Арктики і Субарктики є песець - цінний хутровий промисловий звір, що живе у тундрі і на чисельних островах Північного Льодовитого океану. Густе і пухнасте хутро чудово захищає його від сильних морозів.

Песець риє нори - складні лабіринти з численними отворами. У них звір виводить малят, знаходить захист від негоди. Взимку він може викопувати нори у сніговому заметі і там відлежуватися, іноді по декілька днів, під час сильних морозів і пурги.

Добре витримують сувору арктичну зиму чистуни. Крнюги, звичайні чистуни, старики, тупики, топірці у зимовий період тримаються у прибережних водах, вільних від крижин, або у відкритому морі. Кайри здійснюють невеликі зимові міграції з північних районів у південні.

Серед наземних хребетних тварин з непостійною температурою тіла - земноводних і плазунів - також зустрічаються мешканці Арктики. Так, сибірський кутозуб зряду хвостатих земноводних-єдиний з класу амфібій проникає за полярне коло і зберігає активність та здатність рухатися при температурі +2 +4°С і навіть при0°С. Під час розмноження відкладає ікру у водойми з температурою 4-5°С, де за такої низької температури ікра розвивається.

Ще одна особливість відрізняє кутозуба від інших земноводних - його здатність перебувати довгий час у стані анабіозу. Цих тварин неодноразово знаходили "замурованими" у крижаних скибах на значній глибині.

Коли лід розтавав, кутозуб оживав. Скільки часу він перебував у замороженому стані-питання, яке цікавило Дослідників. За характером місць знаходження припускали, що цей стан тривав тисячоліття; деякі вчені вважали, що лише декілька років, щонайбільше 20-30. Українські дослідники за допомогою радіовуглецевого методу встановили, що вік кутозуба, знайденого на глибині 11 м у скибі вічної криги, становить приблизно 100 років.

З плазунів най витривалішою до низьких температур є високогірна ящірка - перуанська мінлива ігуана, що живе у суворому кліматі Кордильєрів на висоті до 5000 м над рівнем моря. Навіть влітку там часто випадає сніг, а температура вночі падає до 0° С. Ігуани так пристосувалися до цих суворих умов, що рухаються при температурі тіла, яка лише на 1,5° вище нуля, чого не може жодна інша ящірка у світі. Розмножуються ігуани яйце живородінням: після спарювання яйця визрівають у тілі самки на протязі півроку і молоді народжуються у період, коли кліматичні умови є найсприятливішими.

У класі риб чимало видів живуть і розмножуються в суворих кліматичних умовах, але своєрідним рекордистом серед них є мешканці Антарктики трематомуси, зокрема пістряк і смугастик, та широколоби. їх багато у прибережних водах Антарктиди, де температура води під двометровим шаром льоду, який тримається майже 10 місяців, сягає 1,8-1,9° нижче нуля. Проте ці риби не замерзають, бо засобом пристосування до таких умов є наявність у плазмі їхньої крові особливих речовин, що відіграють роль антифризів, знижуючи точку замерзання до - 2,07° С. Цікаво, що ці риби не виносять значного підвищення температури: так, при +6°С вони гинуть.

Низькі температури і до того ж низький тиск доводиться витримувати високогірним тваринам, які постійно мешкають у горах на різній висоті над рівнем моря. З ссавців найвище (до 5000-6000 м над рівнем моря) живуть пищухи з ряду зайцеподібних, зокрема велико-вуха пищуха (схід Паміру і Алайського хребта, Центральний Тянь-Шань), червона та американська (Кордильєри). Ці колоніальні звірки живуть у пустотах кам'янистих розсипів, влаштовуючи там свої кубла. Влітку вони з трав заготовляють сіно, складаючи його у стіжки висотою до півметра. Тому їх ще називають сіноставцями.

Приблизно на такій самій висоті (5700 м) у Гімалаях живуть кам'яні полівки, які у щілинах скель влаштовують з сухих трав кулясте кубло, вистелене всередині шерстю гірських козлів. Ці високогірні гризуни також заготовляють на зиму сіно, яке ховають між камінням.

Серед високогірних тварин є багато копитних, зокрема біломордий тібетський олень, відкритий І. М. Пржевальським. Цей рідкісний вид оленів живе на висоті 5 - 6 тис. м. Рідкісними є снігова коза з Скелястих гір Північної Америки та золотий такин з Тібету.

Снігова коза досконало пристосована до життя серед скель і навіть зимою не спускається з верхнього поясу Скелястих гір. У неї чудова біла довга і густа шерсть з тонким і легким підшерстком. Заради цінної шкіри і шерсті ці тварини були в основному винищені і збереглися лише у заповідниках США і Канади.

Золотий такин - ендемік високогірних районів Центральної Азії - живе у недоступних районах, а тому мало вивчений. Його ще називають гірським буйволом, хоча він має багато схожого з баранами і антилопами і близький до вівцебиків.

Високо у горах Тібету, понад 5000 м над рівнем моря, живуть яки - великі добре пристосовані до суворих гірських умов тварини. Усе їхнє тіло вкрите густою і довгою шерстю, що звисає аж до землі з боків, на череві і ногах. Коли як лягає, то шерсть захищає його знизу від холоду. Ці масивні тварини (вага старих самців досягає 1000 кг) з дивовижною легкістю підіймаються крутими схилами, перестрибують з виступу на виступ.

Домашні яки дрібніші за диких, у гірських умовах вони незамінні як транспортні тварини. Крім того, від них одержують шерсть, молоко, а м'ясо їх за якістюне поступається воловому. Тому в радгоспах Паміру культивують кількатисячні стада цих тварин.

Високогірними тваринами є також гірські барани, козли, сарни. Живуть вони на висоті 3000-5000 м, а голубі барани (Гімалаї, Тібет) навіть вище - до 5500 м над рівнем моря.

Високо в Андах на захмарних пасовиськах, на межі вічних снігів, десь близько 5500 м над рівнем моря, живуть вікуньї - тварини з найкращою у світі шерстю. Вони належать до одного ряду з верблюдами, ламами, гуанако. Колись у стада; вікуній було сотні тисяч голів, але з приходом конкістадорів почалось масове винищення цих тварин заради дорогоцінного пуху. Настав час, коли цьому виду почало загрожувати зникнення. Лише тоді було заборонено полювання на вікуній і їх почали розводити на спеціальних фермах.

З хижих тварин до високогірних належать сніговий барс (Центральна і Середня Азія), пума (гірські ліси Північної і Південної Америки), андська кішка, гімалайський ведмідь та ін.

Сніговий барс, або ірбіс, - рідкісна тварина, занесена в Червону книгу. Влітку він тримається снігової лінії, підіймаючись у Гімалаях на висоту до 5500 м над рівнем моря, а взимку слідом за гірськими козлами - основною своєю поживою - спускається до 1800 - 1200 м. Присадкувате коротконоге тіло снігового барса захищене від холоду густим і пухнастим хутром, основний білий колір якого допомагає йому маскуватися на безлісних ділянках гір, де він живе. Лігво сніговий барс влаштовує у печерах або розщелинах; там же самка народжує одного-двох малят.

Високогірна андська кішка також добре пристосована до суворих гірських умов: довга і густа сріблясто-біла шерсть з невиразними жовтуватими плямами робить її малопомітною, що дає можливість підкрадатися до здобичі.

З птахів найвисотнішим мешканцем гір вважається кондор з родини американських грифів. На півночі Південної Америки він гніздиться на скелях на висоті до 5000 м, а іноді й вище-до 7000 м. Живиться цей величезний птах з розмахом крил до 2,75 м головним чином падлом.

Високо у гори підіймаються орли і грифи в Гімалаях. Так, гімалайський, або сніговий гриф, гніздиться на висоті від 2000 до 5200 м, що вище рівня гірських лісів. Він має бліде світло-буре забарвлення, довжина тіла до 150 см. На висоті до 6000 м зустрічається тібетський крук. Цей гірський птах при відсутності дерев, на верхів'ях яких звичайно гніздиться, може влаштовувати гнізда на скелях. Живиться також падлом.

Високо у горах живуть не тільки великі птахи. У Південній Америці деякі види найменших у світі птахів - -колібрі - зустрічаються на межі вічних снігів на висоті до 5000 м. Живляться вони нектаром квітів альпійських чагарників з родини астерців.

Досі йшлося про птахів - високогірних мешканців. Високо у повітрі можуть літати багато птахів, але над рівнинами вони рідко підіймаються вище 3000 м. Журавлів спостерігали на висоті 5000 м. Дикі гуси у час перельотів можуть літати на висоті близько 9500 м, де температура сягає-40° С; встановлено, що ці птахи можуть витримувати ще нижчу температуру. Рекордистами з висоти вважаються грифи: їх бачили з літаків на рівні 12 км. Невідомі жодні інші тварини, які б підіймалися на таку висоту.

З безхребетних тварин високо в гори, на висоту понад 6000 м, проникають деякі види метеликів; на альпійських луках близько їхньої верхньої межі можна зустріти бджіл. Постійними мешканцями альпійської зони є павуки-косарі. їх знаходили навіть і вище, на висоті близько 7300 м. Альпіністи виявили павука-стрибунчика на вершині Джомолунгми - найвищої гори Землі (8848 м). Павуків у горах можна зустріти не тільки біля снігів, а й на снігу. З інших членистоногих на льодовиках великими скупченнями живуть так звані глетчерні блохи - первинно безкрилі комахи з ряду ногохвісток.

Наскільки високо тварини можуть підійматися в гори і навіть постійно там жити, настільки мало проникають вони у глибину землі. Хоч ґрунтових мешканців взагалі дуже багато, однак живуть вони переважно у поверхневих шарах. Так, різні найпростіші, круглі черви (нематоди, коловертки), нижчі комахи, личинки вищих, павукоподібні в основному не спускаються глибше 50 см. Нори ящірок, різних комахоїдних (кроти, землерийки), гризунів і деяких хижих (барсуки, лиси, песці, тхорі та ін) можуть мати більше 10 м довжини, але в глибину сягають на 2-3 м. Дощові черви у деяких ґрунтах мешкають на глибині 4 м.

Рекордистами з глибини проникання у ґрунт є деякі види термітів \ тропічних мурашок, зокрема листорізів з Центральної і Південної Америки. їх гнізда можуть сягати до 11 м в глибину. Там комахи знаходять захист від перегріву, що згубно діє на них, та від зимових холодів (у помірних широтах).

Найвища температура на поверхні Землі буває у пустелях. Повітря там нагрівається до 50° і вище, а ґрунт - Д° 55-57° С. У пустелях живе багато різних тварин: ссавців, птахів, плазунів, різних безхребетних, головним чином комах і павукоподібних. Усі вони пристосовані до високої температури і відсутності вологи. Більшість з них веде нічний спосіб життя, проявляючи активність в ті години доби, коли спека спадає. Вдень вони перебувають у норах, іноді досить глибоких, або вилазять на гілки дерев і кущів, де температура вже на висоті 2 м нижча за температуру ґрунту від 10° (у тіні) до 28° С (на сонці).

Серед хребетних тварин з непостійною температурою тіла чемпіоном витривалості до високих температур є пустельні ящірки шипохвости з Північної Африки, Пів-денно-Західної і Центральної Азії. Цим ящіркам Африки властива підвищена стійкість до високих температур, вони залишаються активними на поверхні розпеченого ґрунту навіть тоді, коли всі інші мешканці пустель уникають контакту з ним.

При цьому температура тіла шилохвостів підіймається до 43-50° С, чого не витримують усі інші ящірки. До того ж шипохвости можуть довгий час обходитись без води, бо у порожнині їх тіла є мішкоподібні утворення, куди надходить вода з рослинної їжі, яку потім ящірки споживають.

Важливим пристосуванням до витримування високої температури є спеціальні залози у куточках очей, які виділяють з крові надлишок солі, котра потім виводиться у носові проходи, а звідти назовні. Чим вища навколишня температура, тим більше солі виділяється. Завдяки цьому концентрація солі у крові не збільшується, що запобігає збезводнюванню організму. Цікаво, що сеча шилохвостів зовсім безводна і має вигляд білуватих камінців.

Інші плазуни - мешканці пустель, зокрема змії, мають всередині шкіри прошарок у вигляді заповненого повітрям простору, який відіграє роль теплоізоляційної повітряної подушки. Крім того, такі змії під час дощів запасають до 1500 мг води, а коли настає сухий сезон, то витрачають за день лише 0,5 мг. Тому вони можуть обходитись без води понад два роки.

З теплокровних тварин, зокрема ссавців, витримувати високу температуру пустель і до того ж довгий час обходитись без води (17 днів під пекучим сонцем) можуть верблюди, зокрема одногорбі, або дромадери. Дуже довго ця їх властивість була загадкою і лише кілька років тому вдалося її розгадати.

Професор Б. Гржімек у книзі "Дикі тварини Африки" розповідає про ці "верблюжі таємниці". Ось вони:

Встановлено, що верблюди в умовах пустелі можуть втратити до 25% вологи і залишитися живими, в той час як людина за цих же умов вмирає, втративши лише 12%.

Вдалося довідатись, чим пояснити те, що, втрачаючи таку велику кількість вологи, верблюди не гинуть. Справа у кількості води в крові. Втрата води верблюдами проходить в основному не за рахунок зменшення її у крові (кров втрачає лише десяту частину своєї води), тому вона залишається весь час рідкою. Люди ж в спеку гублять '/з частину води з крові, тому вона стає густою, циркулює дуже повільно, не транспортує тепло до шкіри, температура тіла підвищується і людина може вмерти від перегрівання (тепловий удар).

У верблюдів під час водопою вода нагромаджується не лише у травних органах, але її у великій кількості (до 240%) вбирають червоні кров'яні тільця. Ось чому верблюди довгий час можуть не пити, а коли п'ють, то дуже багато (більше 10 відер за один раз).

У верблюдів виділяється з організму набагато менше води, ніж у людини за тих самих умов. Пояснюється це тим, що верблюди виділяють піт лише після того, як температура їх тіла, повільно підіймаючись, досягне 40° С, а в людини потовиділення починається одразу, як тільки температура навколишнього повітря стає вища за температуру тіла. До того ж у верблюдів у літню спеку значно коливається температура тіла: вночі падає до 34°, а вдень доходить до 40° С.

Втраті води під час виділення поту у верблюдів перешкоджає густий волосяний покрив завтовшки від 5 до 10 см, котрий захищає шкіру від впливу прямих сонячних променів. До того ж жировий горб також відіграє захисну роль, бо, як відомо, жир - поганий провідник тепла. Крім того, горб є джерелом так званої метаболічної води, яка виділяється в процесі розкладу жирової тканини.

Сукупність усіх перелічених властивостей дає право назвати верблюда чемпіоном витривалості до високих температур і подолання спраги серед теплокровних тварин.

З диких тварин - мешканців пустель не тільки тижнями, а й місяцями можуть обходитись без води африканські антилопи аддакси. Живуть вони у надзвичайно посушливих місцях, живляться бідною пустельною рослинністю, ведуть нічний спосіб життя, а вдень (у найпекучіші години) ховаються у глибоких ямах, що викопують у піску під якоюсь скелею.

За високої температури доводиться існувати мешканцям гарячих джерел. Це переважно безхребетні тварини: найпростіші, нематоди, деякі молюски і нижчі ракоподібні, різні комахи (жуки, личинки мух і комарів). Серед них найбільшу температуру витримує черевоногий слимак акута, котрий живе у джерелах з температурою води до 58° С.

Вищу температуру, аж до 150°С включно, можуть переносити лише спори і цисти деяких видів найпростіших і червів. Відомий дуже цікавий вид прісноводного рачка, що живе в одному з теплих джерел Тунісу. Температура у цьому джерелі постійна - 45° С; якщо ж температуру знизити до 30° С, то рачок гине від "холоду".

З хребетних тварин мешканцями гарячих джерел є деякі риби. Окремі види їх, зокрема коропозубики, можуть йти у джерелах з температурою вище 40° С, а невелика каліфорнійська рибка луканія водиться у джерелах з ще вищою температурою.

Часто море називають колискою життя, бо в ньому з'явились перші живі істоти. На протязі сотень мільйонів років у процесі еволюції виникла величезна кількість видів морських тварин, що пристосувалися до найрізноманітніших умов температури, тиску, солоності води, кількості розчиненого у воді кисню, характеру морських течій, припливів і відпливів тощо.

Усіх морських мешканців поділяють на основні три групи: планктон, нектон і бентос. До зоопланктону належать деякі найпростіші (радіолярії, джгутикові), дрібні медузи, деякі черви, дрібні рачки, ікра і мальки багатьох риб тощо. Планктонні організми пересуваються пасивно, рухом води, і лише по вертикалі можуть спускатися вниз і підійматись угору. Маса планктону в Світовому океані величезна - приблизно 36 млрд. т. Він є кормом багатьох риб і китів.

До нектону належать тварини, які живуть у товщах води і досить швидко в них пересуваються. Це різні риби, ластоногі, китоподібні, великі медузи, головоногі молюски. Загальна маса нектону дорівнює 18 млрд. т. Це вдвічі менше, ніж планктону, хоч тварини нектону набагато крупніші за планктонні.

До бентосу належать мешканці дна. Найбільше бентичних організмів зустрічається до 150-200 м, а на великих глибинах їх дуже мало. Загальна маса бентосу - близько 8 млрд. т. Проте за кількістю видів бентичних тварин набагато більше, ніж тих, що населяють товщу води: з 160 тис. видів морських тварин 157 тис. - мешканці дна.

Серед тварин бентосу є сидячі (губки, коралові поліпи, морські лілії, чимало молюсків і нижчих хордових), малорухливі (різні молюски і голкошкірі) і рухливі, але такі, що тримаються дна (більшість скатів, камбали, бички та багато інших риб, морські зірки і їжаки, раки тощо).

Тварини нектону і бентосу живуть на різних глибинах, а це означає - при різних температурах і тискові. У верхніх шарах води температура набагато вища, ніж у глибинах, і значно коливається. У морських глибинах (понад 2100 м) температура досить низька (1-2° С) і постійна, а тиск великий, бо при збільшенні глибини на кожні 10 м тиск зростає на одну атмосферу, отже, на глибині 10 тис. м тиск сягає 1 тис. атмосфер. Це означає, що на площу 20 кв. см тисне вага у 20 тис. кг. Сонячне проміння не проникає у товщі води глибше 200 м. Отже, у морських глибинах панує вічна темрява.

Довгий час вважали, що в океанах життя існує тільки до глибини 6000 м, а нижче жодні істоти не можуть жити через величезний тиск. Однак дослідження вчених на експедиційних суднах, зокрема на радянському судні "Витязь", довели, що життя існує і на більших глибинах. Так, дослідники, які працювали на судні "Витязь", за допомогою глибинного тралу підняли з глибини 7579 м рибу карєпроктус. До 1960 р. ця риба вважалась найглибиннішою.

Але 1960 р. француз Ж. Піккар та американець Д. Уолш на спеціальному підводному судні для дослідження великих глибин - батискафі "Трієст" спустилися на дно найглибшої в океані Маріанської западини (максимальна її глибина 11 022 м) і у променях прожектора побачили плоску сріблясту рибу, яка "... повільно, дуже повільно посунулась геть, тримаючись наполовину в мулі, поки не зникла у вічній ночі".

Не тільки риби живуть на таких глибинах. Мешканцями найбільших глибин (від 9600 і понад 10 000 м) виявились певні види актиній, багатощетинкових червів, крабів, бокоплавів, голотурій.

У межах від 6 до 9 тис. м живе більша кількість глибоководних тварин. Крім багатощетинкових червів, там є глибоководні нематоди, з найпростіших - найкрупніші форамініфери, черепашки яких мають 5-6 см у діаметрі, гідроїдні поліпи, актинії, з голкошкірих - морські лілії, морські їжаки, офіури, морські зірки та ін.

"Поверхом" вище (3-6 тис. м) різноманітність тварин ще більша. Там мешкає велика кількість глибоководних хижих риб химерного вигляду: з величезними пащами, озброєними довгими гострими зубами, з різними виростами на тілі, на яких містяться світні органи - фотофори, що служать для приваблення здобичі. На цих глибинах є чимало хижих головоногих молюсків: каракатиць, глибоководних восьминогів, кальмарів, зокрема "чудесна лампа"; з членистоногих глибоководні світні креветки, краби, раки-самітники, морські кліщі, глибинні морські павуки, різноманітні кишечнопорожнинні і губки, серед них глибоководні красуні - скляні губки, тощо.

У ще вищих шарах значно збільшується кількість риб, молюсків та інших тварин. На глибину понад 1000 м може пірнати кашалот за своєю поживою-глибоководними гігантськими кальмарами. З ссавців він є чемпіоном занурення на велику глибину і витримування великого тиску, а також тривалості часу перебування під водою.

Рекордистом з тривалості занурення є також пляшко-ніс - антарктичний зубастий кит з родини дзьоборилих. За розмірами він посідає друге місце після кашалота - до 15 м довжини сягають самки (самці дещо менші).

Ці кити можуть перебувати під водою 1,5-2 години. Цьому сприяє величезна кількість міоглобіну - гемоглобіну (складової червоних кров'яних тілець), що є у м'язах. Під час дихання китів на поверхні води міоглобін сполучається з киснем, який надходить з повітря, і при цьому утворюється величезний його резерв.

Крім того, неабияку роль відіграє величезна ємкість легень, значний процент крові по відношенню до маси тіла, а також економне витрачання кисню під час занурення: діяльність серця уповільнюється, а течія крові перерозподіляється так, що кров, багату на кисень, одержують насамперед головний мозок і серцевий м'яз, а м'язи тіла на цей час переводяться на "голодний пайок".

Домашнє завдання: законспектувати, повторити матеріали теми §§ 44 - 48; підготуватися до перевірки знань.

Урок за 15.05.2020

Пізнай природу, пізнай свій край, пізнай самого себе.

Г. Сковорода

Тематична контрольна робота з теми «Організми і середовище існування».

Мета уроку: визначити рівень навчальних досягнень учнів з теми «Організми і середовище існування». Розвивати логічне мислення, увагу, пам'ять.

- Перед вами ще одна вершина, яку ви змогли подолати. Але це не остання ваша подорож країною біології. Вона триватиме й далі. Наскільки вправно ви засвоїли матеріал, дізнайтеся, виконавши завдання тематичної контрольної роботи. Будьте уважними і зосередженими.

Виконайте тестові завдання 1-4, виберіть одну правильну відповідь (кожна правильна відповідь – 0.5 бала).

1. Виберіть приклад, що ілюструє вплив на тваринні організми антропогенного чинника.

А синиці поїдають гусінь соснового коконопряда

Б браконьєри застрелили молодого зубра

В зграя вовків уполювала кволу козулю

Г тепле вологе літо сприяло розмноженню попелиці

2. Виберіть приклад впливу на тваринні організми біотичних екологічних чинників.

А тепла весна сприяла швидшому перетворенню пуголовків на жаб

Б водна течія сприяє розселенню личинок

В у місцях гніздівлі перелітних птахів людина створила заказники

Г зростання популяції рисі призведе до зменшення популяції зайців

3. Між щупальцями велетенської медузи мешкають дрібні рибки, яких медуза не зачіпає, оскільки вони приваблюють більшу рибу. Натомість отримують залишки їжі медузи. Як назвати таку форму стосунків?

А паразитизм

Б нейтралізм

В мутуалізм

Г коменсалізм

4. Виберіть назву заповідника за описом: належить до найстарших і найбільших заповідників України, належить до біосферних. Розташований у степовій зоні Херсонської області. Є місцем гніздування багатьох перелітних птахів.

А Карпатський

Б Чорноморський

В Асканія-Нова

Г Дунайський

5. Утворіть пари між прикладом співіснування організмів та його назвою (2 бали).

1 лось їсть траву, листки, гілки дерев	А паразитизм
2 два олені влаштували турнір за самку	Б мутуалізм
3 п’явка кінська присмокталася до ноги коня і смокче кров	В конкуренція
4 інфузорії допомагають перетравлювати їжу корові	Г виїдання
	Д хижацтво

6. Складіть ланцюги живлення лісу (2 бали).

7 Складіть таблицю «Природоохоронні території» (2 бали).

8. В чому погає завдання програми «Політ надії» (2 бали).

9. Прочитайте вислів відомого біолога.

«Я маю підозру, - сказав один біолог, - що ми зовсім не новатори, як це нам здається, а просто наслідувачі».

Наведіть 3-4 приклади винаходів і відкриттів, які лише повторюють те, що живі організми роблять уже мільйони років. (За кожний приклад 0.5 бала)

Наприклад:

Папір - оси й шершні пережовують спорохнявілу деревину, утворюючи сірий папір для будівництва гнізд.

Термометр - антени комара відчувають зміну температури на 0,002 градуса, а термолокатори гримучої змії - на 0,001 градуса.

Реактивний двигун - медузи, головоногі молюски, личинки бабок рухаються, втягуючи та виштовхуючи воду.

Відповіді надсилайте за електронною адресою polukhina71@ukr.net

Домашнє завдання. повторити матеріали теми §§ 44-48

Урок за 21.05.2020.

Екскурсія. Різноманітність тварин свого краю.

Мета.

Освітня. Розширити та поглибити знання учнів про тваринний світ, ознайомити учнів з видовим складом тварин, що живуть у найближчому оточенні; удосконалювати вміння учнів проводити спостереження в природі, навчати учнів застосовувати здобуті знання в життєвих ситуаціях;

Розвиваюча. Розвивати творче й логічне мислення, інтерес до вивчення біології;

Виховна. Виховувати любов та дбайливе ставлення учнів до природи, розвивати в них екологічну свідомість для формування екологічного мислення.

Очікувані результати: учні розпізнають і називають представників тваринного світу свого регіону; наводять приклади пристосувань тварин до середовища існування; роблять висновки про необхідність охорони тварин

Місце проведення екскурсії – власний город, садок, квітник.

1. Ознайомлення учнів із завданнями екскурсії.

2.Загальний інструктаж, усвідомлення учнями алгоритму дій

2.1. Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.

2.2. Інструктаж із безпеки життєдіяльності учнів, а також бесіда за такими запитаннями:

1. Чому не можна шуміти в лісі?

2. Чому не можна трясти дерева, ламати гілки?

3. Чому не можна користуватися сірниками?

4. Чому необхідно пильно дивитись під ноги?

5. Чому не потрібно рвати квіти, мохи, гриби?

6. Чому людина приходить до лісу?

3. Самостійне виконання учнями завдань.

Інструкційна картка

1.До якого виду належить тварина, за якою ви спостерігаєте?

2. Назвіть середовище в якому існує тварина?

3.Складіть характеристику даного виду тварин.

4.Яку поведінку тварин ви спостерігали?

1. - знайдіть і дослідіть за допомогою лупи безхребетних тварин даного угруповання поблизу дерев. За допомогою визначника спробуйте їх визначити, замалювати (сфотографувати).

2. - знайдіть і дослідіть за допомогою лупи безхребетних тварин даного угруповання у трав’янистому покриві. За допомогою визначника спробуйте їх визначити, замалювати (сфотографувати).

З. -за допомогою бінокля дослідіть птахів даного природного угруповання, для цього займіть певну позицію і тихо проведіть спостереження. За можливості замалюйте (сфотографуйте ) і визначте види.

4. - спробуйте виявити сліди присутності ссавців у даному угрупованні за слідами на землі, наявністю погризів на деревах, залишків корму, кротовин, нір, гнізд тощо. Замалюйте сліди в зошиті.

5. - розкопайте невелику ділянку ґрунту, обережно на аркуш паперу виберіть жуків, личинок, ґрунтових червів тощо. За допомогою визначника безхребетних спробуйте визначити їхні назви. Замалюйте в зошиті.

6. - знайдіть мурашник; спочатку за допомогою лупи огляньте його загалом, знайдіть шляхи пересування мурашок до мурашника. Розгляньте одну особину детально. Замалюйте мурашку. Визначте видову назву.

Вікторина "Хто я?"

■ "Я дуже великий, біля двох метрів висотою, а моя вага - 350 кг. У мене коричнева вовна, маленькі вуха й хвіст. Я можу ходити на задніх лапах і видряпуватися на дерева в пошуках їжі. А їм я рибу, ягоди, можу поласувати мурахами, хробаками й личинками жуків. Всю зиму я проводжу в спячке, а навесні виходжу з барлогу худим, голодним і злим". (Ведмідь.)

■ "Я живу на Крайній Півночі. Харчуюся рибою й тюленями. Дуже люблю море. Товстий шар жиру під шкірою й довгою білою вовною охороняють мене від переохолодження. А мої лабети схожі на ласти, тому я добре плаваю й не боюся запливати далеко в море". (Білий ведмідь.)

■ "У мене морда гостра, вуха стоячі, дуже тонко розвинене нюх. Я дуже ненажерливий. Харчуюся м'ясом, нападаючи на оленів, лосів, гризунами, але іноді, коли не вдається нічого знайти, перебиваюся рослинною їжею - ягодами. Люблю полювати вночі, поодинці. Іноді я переслідую видобуток годинниками, пробігаючи жоден кілометр. Але взимку, щоб прокормиться, ми збираємося в зграї". (Вовк.)

■ "Я товстий смішний звірок з гострими передніми зубами. Мій будиночок називається хаткою. Місцем для своєї хатки я вибираю невелику ріку або струмок із проточною водою. Я спилюю зубами гілки дерев і ладу з них греблю, щоб підтримувати воду на постійному рівні й завжди мати підводне повідомлення з житлом. У хатці є дві "кімнати": спальня й комора". (Бобр, або бобер.)

■ "Нюх у мене дуже гострий. Найбільші ласощі для мене - польові миші. Ледве пискне миша - і я почую її за сотню метрів, навіть узимку, коли та ховається під снігом. У день я можу з'їсти їх до 20 штук. Полюю я вночі, а вдень люблю відпочити. Часто мене називають рудою крутійкою". (Лисиця.)

■ "Я живу разом зі своєю сім'єю в норці, що я вирив передніми лапками й застелив м'якою травичкою й пухом. Я дуже обережний. Перш ніж підійти до норки, зроблю кілька стрибків убік, потім кілька стрибків в іншу сторону, і тільки потім стрибаю у свій будиночок. Узимку, щоб бути непомітним на снігу, я міняю свою шубку". (Заєць.)

■ "У мене дуже гарні роги, але щозими мені доводитися їх скидати. Тіло покрите гарними дрібними світлими цяточками. Вовна добре охороняє від морозів, а широкі копита не дозволяють мені провалюватися в снігу. Я пишаюся гарним зором, а мій слух і нюх дозволяють без особливої праці виявити небезпеку". (Олень.)

■ "Я схожий на незграбну товсту мишу з більшими щоками. У мене круглі блискучі очі, короткі ноги й загострений маленький хвостик

Я будую нірку на глибині 1-2 метрів під землею, що складається з декількох "кімнат": в одній я сплю взимку, а в іншій - зберігаю запаси. Іноді мене тримають і будинку, у клітці". (Хом'як.)

■ "Я, маленькому й сіренька, ладу собі норку або в поле, або в лісі, під коріннями дерев у затишному місці. Моя норка схожа на пташине гніздо. Тут я роблю запаси насінь, ягід, горіхів, сухих бруньок і корінців трав і дерев. Узимку я часто виходжу з норки, щоб поповнити запаси. Для цього я рию спеціальні туннельчики й по них пересуваюся". (Миша.)

■ "Я, добра метушлива звіринка, живу всюди. У мене довгий пухнатий хвіст і бусинка-бусинки-очі-бусинки. Хвіст, майже дорівнює довжині мого тіла (близько 20 див), служить мені шостому й парасолькою, дозволяючи зберігати рівновага й стрибати по галузях. На вушках маленькі пензлики, які захищають мої вушка від морозу. У сильні морозні дні я сиджу в дуплі й харчуюся жолудями, сухими грибами, горіхами". (Білка).

■ "Я маленький звірок з бархатистим хутром темно - сірого кольору. У мене сильні передні лабети, схожі на більші лопатки. На них ростуть пазурі, якими я рию землю й відкидаю неї назад. У мене є ока, але це всього лише крихітні бусинки, прикриті вовною й шкірою. Ока мені не потрібні, тому що я постійно живу під землею в кромішній темряві. Але в мене чудовий нюх. Я почуваю захід дощового хробака за кілька метрів". (Кріт.)

Пам’ятаймо! Ми прийшли на цю Землю, щоб жити, працювати, розвиватися, творити. Але ніколи не забуваймо про те, що кожен із нас і всі ми, разом узяті, — невід’ємна частинка матінки-природи. Без неї ми ніщо, бо ніхто з нас не може обійтися без води, без повітря, Сонця, без щедрих дарів природи. І не можемо ми протистояти її могутності, особливо коли вирують природні стихії. Можливо, саме тоді людина й відчуває свою слабкість перед нестримною силою природи.

Проте світ навколо нас такий чарівний, такий квітучий і радісний, що, здавалося б, людині треба тільки захоплюватися ним та берегти цю чудову і неповторну красу. Однак не все так добре, як хотілося б. Людина своєю діяльністю знищує природні ресурси, бездумно завдає шкоди нашій планеті. Не виключено, що настане такий час, коли природа повстане проти людей, щоб змусити їх замислитися. Наша Земля жива, і вона вимагає до себе кращого ставлення. Отже, людству сьогодні треба звернути увагу на свої дії, спрямовані проти природи, навчитися жити в гармонії з нею, не тільки споглядати її красу і користуватись її благами, але й дбати про її цілісність і непорушність.

Домашнє завдання: напишіть звіт про виконання роботи.

Урок за 22.05.2020.

Екскурсія «Пристосування рослин і тварин до сумісного життя».

Природа - вічне джерело людської творчості, людського мислення.

М. Рильський

Мета уроку: навчити учнів виявляти пристосованість рослин і тварин до співіснування у природних угрупованнях. Розвивати вміння спостерігати, аналізувати. Виховувати любов до природи рідного краю.

Обладнання і матеріали: фотоапарат, альбоми для малювання, олівці, ручки, визначники тварин та рослин, ватмани.

ХІД ЕКСКУРСІЇ

1. Пригадайте правила «Поведінка під час екскурсій» та повторення «Правил поведінки в природі».

2. Коротка характеристика екосистеми, до якої проводиться екскурсія (опишіть свій садок, чи квітник, де відбувається екскурсія).

3. Екологічна характеристика рослин (весняні, літні, осінні; світлолюбні, тіньолюбні, тіньовитривалі; вологолюбні, посухостійкі, теплолюбні, холодостійкі; життєві форми тощо).

4. Екологічна характеристика тварин (денні, нічні; теплолюбні, холодостійкі; вологолюбні, посухостійкі; дереволази, ґрунтові, наземно-повітряні тощо).

5. Завдання дослідити пристосованість рослин і тварин в угрупованні, знайти трофічні (харчові) та топічні (просторові) зв’язки між ними:

знайдіть зв’язки між рослинами і тваринами у даному угрупованні. Замалюйте схематично трофічні сітки екосистеми;

складіть ланцюги живлення в дослідженому природному угрупованні.

6. Звіти груп - презентація малюнків на ватманах.

Домашнє завдання.

1. Оформити звіт про екскурсію.

2. Повторити вивчене з теми «Організми і середовище існування»;

3. Прослухайте і запишіть на телефон спів солов’я або іншої пташки; спостерігайте як пташки, наприклад ластівки в’ють гнізда (фотографуйте, або замальовуйте побачине). 

Урок за 28.05.2020.

Пригадайте, які теми ми вивчали протягом навчального року? Що вам сподобалося найбільше? Яка тема виявилась найважчою?

Біологічні цікавинки

1. Невелика риба-куля має цікаву властивість. У мить небезпеки, коли до неї наближається хижак, вона набирає велику кількість води – утричі більшу за свій об’єм – і, роздуваючись, перетворюється на величезну колючу кулю.
2. У восьминога й кальмара щупальці замінюють ноги. Розташовані вони на голові, завдяки чому морських істот називають головоногими.
3. Велетенські розміри мають представники осетрових. На Каспії траплялись риби масою у тонну. Осетри бувають до 3 метрів завдовжки і масою 280 кі-лограмів.
4. Найбільша сучасна тварина – блакитний кит. Довжина цього велетня – 33 метри. А важить він більше, ніж п’ятдесят слонів – 150 тонн. Серце блакит-ного кита скорочується дев’ять разів на хвилину.
5. У морі мешкають електричні скати. Своєю електричною зброєю вони корис-туються у мить небезпеки. А людину ударом електричного струму можуть навіть “звалити з ніг”.
6. Людина хоч і “цар природи”, але не така швидка, сильна та прудка порівняно з іншими мешканцями нашої планети. Наприклад, стаєр пробігає за годину понад 21 кілометр, лев та зебра здатні подолати за цей час 65 кілометрів. Дикий осел – 50-55, жирафа – 45-50. Антилопа, олень, кінь і навіть собака без особливого напруження обганяють будь-якого бігуна.
7. Якби людина мала такі здібності, як звичайний коник, вона б легко переска-кувала через триповерховий будинок, а футбольне поле подолала б потрій-ним стрибком.
8. В іспанському місті Більбао збирається чимало вболівальників на чемпіонат країни серед… равликів, які змагаються у “швидкісному повзанні з ванта-жем“.
9. З серйозною проблемою зіткнулися працівники китайського зоопарку. Пора-зки у любовних іграх перетворили чарівну й спокійну шимпанзе Фейлі на агресора. Вона курить цигарки і плюється у відвідувачів. За словами дирек-тора зоопарку, своєю поведінкою шимпанзе наслідує відвідувачів. Причина трансформації поведінки тварини криється у її самотності, бо, маючи такий характер, вона не може знайти собі друга.
10. Відома звичка пінгвінів невідривно слідкувати за літаками у небі наштовхує на думку, що вони таким чином піддають свою рівновагу небезпеці, ризи-куючи впасти на спину. Так це чи ні, намагалися довести американські зоо-логи. Вони дійшли висновку, що єдине, на що літаки провокують пінгвінів, – це відвертають увагу татусів-пінгвінів від висиджування яєць.
11. У тропічних лісах Центральної Америки біологи зробили відкриття: вони знайшли нову тварину з класу павукоподібних. Ця істота, обороняючись, використовує оцтову кислоту.
12. А у Китаї, нібито, знайдено невідомий науці вид жаби з бородою. Вона живе у гірських річках на висоті 2400 метрів. Ці жаби менші за звичайних, їхня шкіра без бородавок. Бороду мають тільки самці, у самок на язиці жовті плямки. Після спарювання борода у самців відвалюється, а плямки у самок зникають.
13. Шкаралупа страусових яєць настільки товста й міцна, що на ній може сміли-во стояти людина. Такий незвичайний експеримент демонструють туристам на страусових фермах Африки. Цікаво, що гніздо –звичайну ямку – спору-джує самець, а яйця в нього кладуть декілька самок.
14. Найбільші тигри належать до амурського або уссурійського підвиду. Дов-жина їхнього тіла сягає 280 сантиметрів, не враховуючи довжини хвоста (70-80 сантиметрів). Маса дорослого самця сягає 320 кілограмів. За таких розмі-рів уссурійський тигр є найбільшим звіром серед котячих.
15. Лише серед тигрів бенгальського підвиду трапляються особини з білим ко-льором основного фону забарвлення. Тобто вони мають чорні смуги на бі-лому тлі, як зебри.

Біологічна вікторина.

1. Який хлібний злак росте у воді? (Рис.)

2. На гербі якої країни зображена пальма? (Перу.)

3. Книга, у яку занесені зникаючі види рослин. (Червона книга.)

4. Посудина для розведення й утримання водяних рослин. (Акваріум.)

5.Орган голонасінних, що виконує функцію статевого

 розмноження. (Шишка.)

6. Рослина-хижак, яка зустрічається на півночі України. (Росичка.)

7. До якого царства належать дріжджі? (Гриби.)

8.  Коріння якої рослини називають «коренем життя»? (Женьшеню.)

9. Плід глоду, груші, горобини. (Яблуко.)

10.   Підземний видозмінений пагін у тюльпана. (Цибулина.)

11.  З якої рослини давні єгип­тяни виготовляли папір? (Папірусу)

12.  Найвища трава.  (Бамбук.)

13.  Який тип плода в картоплі? (Ягода.)

14. Листок якої рослини зоб­ражено на прапорі Канади? (Клена.)

15. Наука, яка займається ви­веденням нових видів  рослин. (Селекція.)

16. Отруйна речовина, яка міститься в листках тютюну. (Нікотин.)

17. Яка рослина зображена на гербі Мексики? (Кактус.)

18.  У рослин якої родини пе­люстки мають назви: парус, човник, весла?

 (Бобові, або Метеликові.)

19.Яку квітку називають королевою квітів? (Троянду)

20. Видозміною якого органа є голов­ка капусти? (Бруньки)

21 Яку пташку називають літаючим барометром? (Ластівку)

22 Ці птахи є в Африці, Антарктиді та біля екватора на Галапагоських островах. Хто це? (Пінгвіни)

23  В якого ссавця серце важить одну тону? (У синього кита)

24.  Який найменший птах у світі?  (Колібрі)

25. Яку квітку в Америці називають квіткою богів? (Чорнобривці)

26.. Яку пташку називають лісовим лікарем? (Дятла)

27. Які птахи не літають?  (Страус, пінгвін, ківі)

28. Якого кольору квітка папороті?  (Папороть не цвіте)

29. Яка рослина зображена на гербі м. Києва?  (Каштан)

30. Перелітний птах, що співає у повітрі? (Жайворонок)

Конкурс 2 .Анаграми

НЛСО (Слон) АРАРББСИ (Барбарис)

КРАЛОПСІ (Проліска) АІФАЛК (Фіалка)

КТАЛІСВА (Ластівка)

ЛКЕЕЛА (Лелека) НАЯВІЛКО (Конвалія)

 КАЇЖ (їжак) НЛКЕ (Клен)

НАИЛКА (Калина)

«Тваринний світ»

1.     Яка тварина боїться своєї тіні? (Метелик)

2.     У якої тварини є свій гарем? (Півень)

3.     Яка тварина «володіє» гіпнозом? (Гадюка)

4.     Яка тварина залишає малят після народження і приходить годувати їх через два тижні? (Заєць)

 «Рослинний світ»:

1.     У яких рослин відсутній процес фотосинтезу? (Гриби)

2.     Яку рослину називають піонером рослинного світу? (Лишайники)

«Царство квітів»:

1.     З її пелюсток одержують запашну олію. Краплина цієї запашної рідини знеболює краще ніж ефір, втамовує зубний біль на 3 – 4 год, лікує шкіряні хвороби. Щоб одержати 1 кг олії,  потрібно зібрати 3 тонни пелюсток. Королева квітів. (Троянда)

2.     Назва цієї квітки походить від турецького слова  «тюрбан, чалма». Ця рослина в 1558 році потрапила в Голландію, за одну цибулину цієї квітки виплачували 5 т  пшениці, 10 т рису, 4 бики, 8 свиней, 12 овець,  кілька діжок вина. (Тюльпан)

Конкурс  «Віриш — не віриш»

Чи правда, що...

1...є такі мавпи, що носять своїх малят у роті?

 (Так. Дійсно, самки зелених товстотілів кілька тижнів після народження носять своїх малят у роті)

2.       Чи правда, що восьминіг блідне від страху?

 (Правда. Восьминіг здатен швидко й різко змінювати своє забарвлення, коли він переляканий чи розсерджений, а також коли пристосовується під колір дна)

3.      ...сім'я левів залишає хворих і старих особин на розтерзання гієнам (Так, дійсно, сім'я левів виганяє старих і хворих левів на їжу гієнам, вони оточують їх і розривають на шматки)

4.      ...малята малої білозубки пересуваються караваном?

(Так, малята малої білозубки чіпляються одне за одного, а перший за матір, і так рухаються не тільки  ще сліпі, але і зрячі малята)

5.      ...шлунок кашалота 160 м²?

 (Так. Це абсолютний рекорд. Він живиться кальмарами, рибою. В його шлунку ще міститься дорогоцінна амбра, яка лікує епілепсію і сказ)

6.     ...у шлунку ластоногих знаходиться каміння?

(Так. У морського лева до 10 кг. Вони виконують функцію баласту, перетирають їжу і є засобом гальмування голоду під час тривалого голодування)

7.     Чи правда, що самотні вовки ви­ють на місяць?

 (Ні. Вовки справді виють уночі, але це виття попереджає інших вовків з інших зграй, щоб    вони залишили чужу територію)

8.      Чи правда, що верблюди під час мандрівок пустелею зберігають запас води у своїх горбах?

  (Ні. їхні горби насправді наповнені жиром, за рахунок якого верблюди живуть за умов нестачі або відсутності їжі)

Речення або словосполучення треба замінити одним словом.

 І. Батьківщина чаю. (Китай)

 2. Який злак росте швидше за всіх? (Бамбук)

 3. Птах — символ миру. (Голуб)

 4. У нас цю рослину вважають другим хлібом. (Картопля)

 5. Найбільший ссавець. (Кит)

6. Сушений виноград без кісточки. (Ізюм, або кишмиш)

7. Винахідник мікроскопа. (Роберт Гук)

 8. Процес утворення кисню. (Фотосинтез)

 9. Здатність відновити втрачений  орган. (Регенерація)

10. Цукерка і рослина. (Барбарис)

11 Найбільший птах, що вміє бігати, але не літає. (Страус)

12. Хижий нічний птах. (Сова)

Домашнє завдання: скласти ребуси, кросворди, чайнворди по біології тварин.

Урок за 29.05.2020

Доброго дня семикласники! Ось закінчився навчальний рік, і ми завершили вивчення біології тварин. Далі будемо вивчати біологію людини. Це один з найважливіших предметів в шкільному курсі, які знання можуть бути важливішими за знання власного організму. Щоб надалі вам було цікавіше, пропоную деякі цікаві факти з біології.

Чи знаєте ви,що

1.Почуття втоми з'являється при навантаженнях 35-65% від абсолютних можливостей. 2.Активність серцево-судинної системи максимальна до 18-ї години, мінімальна о 3-4 - годині.

3.Біологічні якості потомства зростають від 1-ї до 4-ї дитини, потім падають.

4.При звичайному диханні людина вдихає 500 кубічних сантиметрів, при грі на духовому інструменті - 3500.

5.Поверхня легенів - близько 100 квадратних метрів.

 6.Права легеня людини вміщає в себе більше повітря, ніж ліва.

7.Доросла людина робить приблизно 23 000 вдихів (і видихів) в день.

8.Склад плазми крові нагадує склад води доісторичних праморей, в яких зародилося життя.

9.За одне скорочення серце перекачує 200 мл. крові.

10.Повне звернення крові дорослої людини відбувається за 20-28 секунд, у дитини - за 15секунд, у підлітка - а 18 секунд. За добу кров обертається по тілу 1,5-2 тисячі разів.

11.В 1 кубічному міліметрі шкіри - 40 капілярів, в м'язах - 2500 капілярів, в серцевому м'язі - 4000 капілярів.

12.Три силових заняття в тиждень дають найбільший ефект.

13.Норма рухової активності - 7-10 км (10000-14000 кроків).

14. Найсильніший м'яз в людському організмі - язик, не серце. Серце - самий витривалий м'яз.

15.Для молодої людини норма енерговитрат 3000 ккал. З них 1700 - основний обмін речовин, 170 - травлення, і 130 на м'язову роботу.

16.Сумарна довжина волосся на голові, відрощується в середньому людиною протягом життя - 725кілометров.

17.Нігті на пальцях руки ростуть приблизно в 4 рази швидше, ніж на ногах.

18.За добу людина виділяє стільки тепла, що його вистачить, щоб довести до кипіння 33 літри крижаної води.

19.Підраховано, що людина за все життя споживає 2,5 т білка, 1,3 т жиру, 17,5 т вуглеводів і 75 т води.

20.Чхнути з відкритими очима неможливо.

 21.Людина, яка викурює пачку сигарет в день, випиває пів чашки смоли в рік. 22.Кожен палець людини за час життя згинається приблизно 25 мільйонів разів.

23.Жінки моргають приблизно в 2 рази частіше, ніж чоловіки.

 24.По твердості зубну емаль можна порівняти з кварцом. Відомо, що навіть вістря шаблі при ударі об емаль тупиться.

25.На 1 квадратному сантиметрі шкіри знаходиться 100 больових точок, а всього їх на поверхні близько мільйона.

При спостереженні за природою будьте самі обережні і не шкодьте природі.

Слухайте спів солов’я (запишіть його спів на телефон);

Спостерігайте, як ластівки в’ють гніздо, і як кормлять малечу (фотографуйте, знімайте відео).

Спостерігайте за домашніми улюбленцями (як кішка вчить котеня ловити мишей, про відносини між двома кішками, чи двома собаками, кішкою і собакою тощо) (фотографуйте, знімайте відео).

Спостерігайте за квітами (коли вони розкриваються і закриваються – квітковий годинник), як збирають бджілки нектар, тощо) (фотографуйте, знімайте відео).

Спостерігайте за метеликами (фотографуйте, знімайте відео).

Якщо поїдете в інше місто, село; на море, будете в горах (фотографуйте природу, знімайте відео про природу).

Гарного Вам відпочинку. До зустрічі після канікул. Бережіть себе і своїх рідних.