12. 03 2020.

Тема: Загальна характеристика сенсорних систем.

Питання для бесіди

1. Які органи чуттів є у безхребетних тварин?

2. Які органи чуттів є у хребетних тварин?

3. Чи відрізняються органи чуттів у наземних і водних тварин?

4. Яким чином ми з вами можемо одержувати інформацію про навколишній світ?

5.Які види відчуттів ви знаєте?

6. Що станеться, якщо інформація з навколишнього світу припинить до вас надходити?

Інформаційне повідомлення

Усі відомості про навколишній світ ми одержуємо завдяки п’яти основним відчуттям – зору, слуху, дотику, нюху й смаку. Система чутливих нервових утворень, які сприймають і аналізують певний вид подразнень, що діють на людину, називається сенсорною системою.

Отже, сьогодні на уроці ми будемо говорити про сенсорні системи, які допомагають нам отримувати інформацію про навколишній світ.

Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди
1. Сенсорні системи (аналізатори) – це складні структури, які сприймають і проводять тонкий аналіз усіх подразнень, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму.

2. Сенсорні системи (аналізатори) людини:

Зору; Слуху; Рівноваги; Смаку; Нюху; Дотику; Руху; Температури; Болю.

3. Загальне поняття про сенсорні системи.

Кожний аналізатор складається з трьох тісно пов’язаних між собою частин: периферичної, середньої та центральної.

Периферичною ланкою аналізаторів є рецептори, що перетворюють енергію подразника на процесс нервового збудження або, як кажуть, трансформують силу подразника в нервовий імпульс.

Рецептори – спеціальні чутливі утворення, що сприймають і перетворюють подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовища на специфічну активність нервової системи.

Види рецепторів

(за джерелом надходження сигналів)

Зовнішні Внутрішні

Сприймають сигнали Сприймають сигнали

із зовнішнього середовища від внутрішніх органів організму

Види рецепторів

(за видом подразнення, що сприймаються)

· Механорецептори

· Терморецептори

· Фоторецептори

· Електрорецептори

· Хеморецептори

Доцентрові нейрони, з'єднанні між собою послідовно, що є шляхом, який веде від рецептора до кори великого мозку, становлять середню, або провідникову, частину аналізатора.

Ділянки кори великого мозку, які сприймають інформацію від відповідних рецепторних утворень, становлять центральну, або кіркову, частину (ядра) аналізатора. Ядра аналізаторів не мають чітко окреслених меж. У кожному з них розрізняють центральну частину – це головне місце скупчення клітин ядра аналізатора, і периферичну частину, де розташовані такі самі клітини, але розпорошені серед інших клітин. Роль ядра полягає в усвідомленні сприйнятого почуття. Ділянки кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, називають сенсорними зонами кори великого мозку.

Усі частини аналізаторів діють як єдине ціле. Порушення діяльності однієї із частин веде д порушення функцій усього аналізатора. Розрізняють зоровий, слуховий, смаковий, шкірний та інші аналізатори. Центральні частини найбільш важливих аналізаторів містяться в таких ділянках кори:

· Кірковий центр шкірного аналізатора чутливості, знаходиться в задній центральній закрутці тім'яної частки.

· Кірковий центр зорового аналізатора розташований у потиличній частці навколо шпорної частини.

· Кірковий центр слухового аналізатора міститься у верхній скроневій закрутці скроневої частки.

· Кірковий центр смакового аналізатора розміщений у нижній частині задньої центральної закрутки тім'яної частки.

· Кірковий центр нюхового налізатора локалізується в ділянці закрутки морського коника і його гачка.

· Кірковий центр рухового аналізатора міститься в передній ценральній закрутці лобної частки. У цій ділянці знаходяться нервові клітини, з діяльністю яких пов'язані всі рухи організму, а також формування свідомих рухових реакцій.

Кіркові центри всіх аналізаторів правої половини тіла розміщені і лівій півкулі, а лівої половини – у правій.

Можна сказати, що вся кора великого мозку – це складна система ядер аналізаторів, в яких відбувається безперервний аналіз і синтез подразнень, що постійно надходять до кори, унаслідок чого організм відповідає на них певними реакціями. Отже, ядра аналізаторів – це центри, що ркгулюють виконання певних функцій.

4. Основні функції сенсорних систем.

Сенсорна система виконує такі основні функціїї, або операції, з сигналами:

1) виявлення;

2) розрізнення;

3) передача і перетворення;

4) кодування;

5) детектування ознак;

6) упізнавання образів.

1. Які сенсорні системи є у людини?

2. Які компоненти входять до складу аналізаторів?

3. Де розташований кірковий центр зорового аналізатора?

4. Де розташований кірковий центр слухового аналізатора?

5. Які функції виконують сенсорні системи?

VІІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника

2. Виконати завдання у робочому зошиті

3. Переглянути презентацію;

4. Перечитати матеріали теми, виконати тести.

ІХ. Підведення підсумків заняття

16.03.2020

Тема: Зорова сенсорна система. Око. Лабораторне дослідження «Визначення акомодації ока».

Базові поняття і терміни: очне яблуко, білкова оболонка (склера), зіниця, кришталик, склисте тіло, сітківка, передня і задня камери ока, брови, повіки, вії, слізні залози, кон’юнктива, рогівка, судинна оболонка, райдужна оболонка, оптична сила, діоптрія, фокус, фокусна "відстань, акомодація.

Етапи уроку

Очікування

Учні повинні назвати будову ока, місце його знаходження та значення для організму.

Інформаційне повідомлення

Максим Горький писав: «Нічого не може бути страшнішим за втрату зору. Це велика образа, вона забирає у людини дев’ять десятих світу».

Яке ж воно — око? Яка його будова? На ці запитання ви отримаєте відповідь на сьогоднішньому уроці.

Вивчення нового матеріалу.

1. Значення зору в житті людини. (Розповідь вчителя з елементами бесіди).

— Яке значення писемної мови?

— Яка роль образотворчого мистецтва?

— Яке значення зору для трудових процесів?

— Яке естетичне значення зору?

1. Розташування очей. Допоміжний апарат ока.

2. — Де розміщені очі?

— Як ми розглядаємо предмети?

— Які органи захищають око від шкідливих впливів зовнішнього середовища?

— Яке значення мають сльози? Чи шкідливо плакати?

3. Будова ока.

— У чому відповідність будови білкової оболонки і її функції?

— Які найважливіші особливості рогівки, кришталика, склистого тіла?

— Чому одна оболонка ока називається судинною? Яке її значення?

— Яка роль чорної пігментації судинної оболонки?

— Які особливості будова ока дають можливість світлу проходити до сітківки?

— Яке значення має зіниця?

— Які особливості райдужної оболонки дають змогу здійснювати зіничний рефлекс?

4. Оптична система ока. Зображення предметів на сітківці.

— Що входить до оптичної системи ока?

— Крізь які середовища вказаної системи ока проходять промені?

— Що буде, коли людина помилилась окулярами, які перевертають зображення?

5. Акомодація. Визначення акомодаційної здатності ока. (Розповідь вчителя з елементами бесіди.)

— Чому ми бачимо предмети, розміщені на різній відстані від очей, однаково різко?

— За рахунок чого змінюється фокусна відстань під час настроювання мікроскопа?

— За рахунок чого кришталик, знаходячись на одному місці, в нормі проектує зображення і завжди на сітківку? Що змінюється в даному випадку?

— Яка роль війкових м’язів?

VІІ. Практичне застосування набутих знань

Лабораторне дослідження Визначення акомодації ока.

Тема. Визначення акомодації ока.

Мета: навчитись визначати акомодаційну здатність ока та реакцію зіниці на зміну інтенсивності освітлення.

Обладнання: аркуш паперу з отвором, навколо якого нанесені букви.

Хід роботи

1. Візьміть аркуш цупкого білого паперу з отвором посередині, діаметр отвору 1 см. По краях отвору по радіусу напишіть букви.

2. Аркуш тримайте на відстані 10-15 см так, щоб букви були чітко видно, а через отвір було б видно і дошку з написаним на ній текстом чи малюнком. Друге око краще заплющити.

3. Прочитайте напис на дошці. Чому під час читання букви, що оточують отвір на папері, здаються розмитими?

4. Подивіться на букви, написані на аркуші. Чому букви на аркуші видно чітко, а текст (малюнок) на дошці здається розпливчастим?

5. Попросіть свого товариша повернутися обличчям до світла. Розгляньте ширину обох його зіниць.

6. Запропонуйте товаришу заплющити очі й закрити їх рукою. Через 30-60 секунд запропонуйте розплющити очі. Уважно спостерігайте за зміною зіниць.

7. Зробіть висновки, пояснивши результати дослідів.

Корекційно-оцінюючий етап.

— Ще вчені вважали, що моделлю ока є фотоапарат. Доведіть це.

— Чому, перебуваючи під водою, ми бачимо навколишні предмети не зовсім чітко?

— Яку перевагу дає бачення обома очима?

ІХ. Домашнє завдання.

Опрацювати §41; відповісти на різнорівневі питання стор.184.

Перечитати матеріали теми.

19.03.20.20.

Тема: Гігієна зору. Лабораторне дослідження Виявлення сліпої плями на сітківці ока.

Мета: продовжувати далі розглядати будову зорової сенсорної системи та його основних компонентів і функцій, які вони виконують; розглянути причини захворювання органів зору; розвивати вміння дотримуватись заходів гігієни зору; ознайомити з заходами першої допомоги при попаданні в око чужорідних тіл, лугів, кислот, при ударах і пошкодженні очей; продемонструвати наявність на сітківці сліпої плями та пояснити механізми, які компенсують її існування; виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.

Базові поняття і терміни: фоторецептори, палички, колбочки, жовта пляма, сліпа пляма, родопсин, куряча сліпота, дальтонізм, поле зору, короткозорість, далекозорість, астигматизм, косоокість, кон’юнктивіт.

Етапи уроку

Повідомлення теми уроку

Очікування

Учні називають основні правила гігієни зору та хвороби зору.

Актуалізація навчальної діяльності.

Біологічний диктант.

1. Очне яблуко має такі оболонки...

2. Зовнішня білкова оболонка називається...

3. У передній частині вона переходить у прозору...

4. Райдужна оболонка у центрі містить отвір...

5. Порожнина ока позаду кришталика заповнена желеподібною масою...

6. Змінює свою кривизну...

7. Складається із світлочутливих клітин — колбочок і паличок...

8. Судинна оболонка ока складається з...

9. Місце утворення зображення предмета...

10. Здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, що знаходяться на різній відстані...

V. Мотивація навчальної діяльності.

Робота нашого організму, психологічний стан залежить від емоцій. На самопочуття і настрій людини впливає колір. Коли людина втомлена, вона інстинктивно намагається потрапити в оптимальне для неї середовище — до зеленого лісу, блакитної води, жовтого піску. Лікарі середньовіччя вірили в магічну силу деяких кольорів, намагалися лікувати хворих кольоротерапією.

- Як же людське око сприймає кольори?

VІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Сприйняття світла.

а) Особливості будови сітківки, функція фоторецепторів. (Розповідь вчителя з використанням таблиці);

б) Жовта пляма. Сліпа пляма.

Коли дивитися на сітківку з боку зіниці, то на дні видно білувату круглу пляму – місце виходу зорового нерва; тут немає світлочутливих елементів (тому світлові промені не сприймаються), що й обумовило назву – сліпа пляма. Дещо збоку від неї знаходиться зона найкращого бачення – жовта пляма (тут знаходяться найбільша кількість фоторецепторів).

У сітківці знаходиться 7 млн колбочок і 130 млн паличок. Палички містять зоровий пігмент родопсин; сприймають світло в умовах сутінкового освітлення. Колбочки вміщують зоровий пігмент родопсин; сприймають кольори за достатньо яскравого освітлення. У складі родопсину і родопсину є білок – опсин і окиснений вітамін А.

Хід променів світла через оптичний апарат: спочатку світло проходить через рогівку, рідину передньої камери, зіницю, кришталик, склоподібне тіло й, нарешті, потрапляє на сітківку. К випадках, коли промені світла, пройшовши через оптичні середовища ока фокусується не на сітківці, виникають аномалії зору: якщо попереду неї – короткозорість, якщо позаду – далекозорість. Для вирівнювання короткозорості використовують двояковійнуті, а далекозорості – двоякоопуклі лінзи окулярів.

У разі потрапляння світла на фоторецептори (колбочки і палички) в них виникають складні фотохімічні, електричні, йонні та ферментативні процеси, які зумовлюють нервове збудження – сигнал. Він надходить по зоровому нерву до кіркових центрів зору, потім спрямовується в кору потиличних долей мозку, де сприймається у вигляді зорового відчуття.

Практичне застосування набутих знань

2. Виявлення наявності сліпої плями на сітківці ока.

Лабораторне дослідження Виявлення сліпої плями на сітківці ока.

Тема. Виявлення сліпої плями на сітківці ока.

Мета: навчитися визначати сліпу пляму, вивчити її анатомічну будову.

Обладнання та матеріали: аркуш паперу (або малюнок з підручника), олівець або ручка, розтяте око тварини або вологий препарат ока, таблиця з зображенням дна очної ямки.

Хід роботи

1. Візьміть аркуш паперу і намалюйте зліва кружечок діаметром 1 см, на відстані 8 см вправо від нього поставте хрестик.

2. Тримаючи перед собою на витягнутій руці аркуш паперу із зображенням кружечка і хрестика, заплющте праве око, а лівим весь час дивіться на хрестик. Повільно наближайте до себе зображення, поки хрестик не зникне (на відстані 15-20 см). Дослід повторіть кілька разів. Поясніть, чому це відбувається.

3. Повторіть дослід, заплющивши ліве око.

4. Розгляньте сітківку розтятого ока або зображення на таблиці, знайдіть місце виходу зорового нерва. Чи є тут світло- і кольорочутливі рецептори?

5. Зробіть загальний висновок, пояснивши досліди.

3. Порушення зору. Короткозорість і далекозорість. (Розповідь вчителя з використанням таблиці).

4. Корекція недоліків зору окулярами і контактними лінзами. Косоокість.

Опрацюйте текст підручника про короткозорість. З’ясуйте причини короткозорості, ознаки хвороби, лікування та профілактику.

Опрацюйте текст підручника про далекозорість. З’ясуйте причини далекозорості, ознаки хвороби, лікування та профілактику.

Опрацюйте текст підручника про косоокість. З’ясуйте причину косоокості, лікування та профілактику.

5. Астигматизм.

6. Гігієна зору. Профілактика короткозорості. Правила перегляду телепередач, роботи з комп’ютером. Шкідливий вплив тютюнового диму на функцію очей.

Вправи для очей.

7. Перша допомога при пошкодженні очей (побутові та виробничі травми). Заходи захисту очей на виробництві. Освітлення виробничих приміщень. (Розповідь вчителя).

8. Успіхи науки в галузі хірургії очей і лікуванні очних захворювань.

Корекційно-оцінюючий етап.

Дайте відповіді на запитання:

— Чому важливо, щоб робоче місце було добре освітлене?

— На якій відстані від ока треба розміщувати книжку під час читання?

— Чому шкідливо читати в транспорті?

— Чи можна читати лежачи?

— Як слід розташовувати джерело світла під час писання, малювання, креслення?

Домашнє завдання.

Вивчити відповідну тему із підручника, відповісти на різнорівневі питання.

Перечитати матеріали теми
Опрацювати §42; відповісти на різнорівневі питання стор.188;
Опрацювати §43; відповісти на різнорівневі питання стор.192

Підведення підсумків заняття

23.03.2020

Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху

Мета уроку: Сформувати знання про особливості будови і функції слухової сенсорної системи. Розвивати вміння встановлювати взаємозв’язки між будовою та функціями окремих складових слухової сенсорної системи.

Прийом «Здивуй»

Найменший звук, який ви може почути становить 0 децибел. Рівень гучності реактивного двигуна складає 120 децибел, а пострілу з рушниці 140 децибел. Якщо протягом 8-ми годин на вас впливає 90 децибел і більше, це може пошкодити ваш слух. Все, що перевищує 140 децибел, викликає його негайне пошкодження.

Слон може чути інфразвук частотою від 1 Гц (мінімум для людини – 20 Гц). Слони використовують низькочастотні звуки для спілкування з одноплемінниками. Втім, слони здатні чути не тільки вухами, а й ногами. Так, вони можуть відчувати переміщення іншого стада слонів, що знаходиться за кілька десятків кілометрів, а також чути і обходити далекі зони бойових дій.

Цвіркуни і коники "слухають" передніми лапками. Вони вкриті волосками, на яких знаходиться чутливадо звуку мембрана. Голландські фізики зуміли відтворити цей орган слуху, який виявився одним з найбільш чутливих акустичних інструментів.

Риби вловлюють коливання води бічною лінією, що складається з тоненьких чутливих трубочок.

Вушна раковина кішок налаштовується на джерело звуку рефлекторно. Шкірясті складки на котячих вухах є резонаторами, а число нервових закінчень у слухових органах вдвічі перевищує їх кількість у людини.

Барабанна перетинка жаб знаходиться зовні тіла, за очима.

Звук бурхливого моря, який ми чуємо, коли прикладаємо морську мушлю до вуха – це не море, а звук крові, що біжить по венах у вусі.

Проблемні питання

- Чому, коли людина їде у метро, то в неї закладає в вусі?

- Іноді після недостатньо вилікуваної ангіни у людини виникає хвороба отит ( запалення середнього вуха) . Чому?

- Чому під час вибуху у людини може розірватися барабанна перетинка ? Як цього можна уникнути?

Залучення учнів до формулювання мети, виходячи із зазначеної теми

I. Актуалізація опорних знань.

Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте слово « слух»?.

II. Вивчення нового матеріалу.

1.Значення слуху

Завдяки слуховій сенсорній системі людина сприймає слухові коливання та розрізняє звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з його джерела, що дає змогу орієнтуватися в навколишньому середовищі, а також силу, тембр і висоту звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Слух бере участь у мовному спілкуванні.

2. Будова слухового аналізатора (складання схеми)

Слуховий аналізатор

2.Будова органа слуху (заповнення таблиці)

Назва відділу	Особливості будови	Значення
Зовнішнє вухо	Зо́внішнє ву́хо (лат. auris externa) — частина вуха, до якої належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена еластичним хрящем. Вона має характерні завитки, що спрямовують звукові коливання у зовнішній слуховий прохід. Знизу вушної раковини міститься сережка вуха. Зовнішній слуховий прохід у дорослої людини завдовжки 2,5 см. У шкірі слухового проходу є волоски і видозмінені потові залози, що виробляють вушну сірку. На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна перетинка. Це тонка сполучнотканинна перетинка завтовшки 0,1мм..	Волоски і вушна сірка виконують захисну функцію (затримують пил мікроорганізми Барабанна перетинка сприймає звукові коливання і передає їх на слухові кісточки середнього вуха).
Середнє вухо	Середнє вухо складається з: Барабанної порожнини – простір об’ємом приблизно 1 см кубічних у районі скроневої кістки, наповнений повітрям. У верхній частині порожнини є соскоподібний відросток, що відкриває вхід у так звану печеру – повітряносну клітку. Євстахієвої труби – канал діаметром до 2 мм, що займає близько 3,5 см у довжину. Поєднує барабанну порожнину з носоглоткою, забезпечуючи їх повітрообмін. Слухових кісточок – сполучний ланцюжок елементів, що відповідають за посилення та передачу звукової хвилі: Молоточок – округла кісточка, що йде від барабанної перетинки Коваделко – овальне тіло з відростками, що з’єднуються з молоточком Стремінце – кільцеподібне тіло, що виходить у овальне вікно у напрямку до внутрішнього вуха.	Проводить звукову хвилю Підсилює коливання і передає далі Захищає чутливу внутрішню частину вуха від акустичних подразнень
Внутрішнє вухо	Найскладніша частина слухової системи людини, яку не дарма прозвали лабіринтом. Саме тут знаходяться аналізатори слуху та рівноваги, що відповідають не тільки за звукосприйняття, але й за орієнтацію тіла у просторі та координацію рухів. Розташоване у скроневій кістці. Слухова частина внутрішнього вуха складається з наступних елементів: Завитка – кісткове утворення спіральної форми, що представляє собою комплекс різних структур, з вигляду орган дійсно нагадує равликову раковину, завдяки чому й отримав свою назву, ключовими елементами равлику є: Кортієв орган, який відповідає за сприйняття слуху Лімфатична рідина, коливання якої трансформують механічні звукові хвилі на електричні сигнали, готуючи їх таким чином для передачі до центрів головного мозку Волоскові клітини, що вловлюють коливання та передають їх корі головного мозку Напівкружні канали – відповідають за роботу вестибулярного апарату	Функції внутрішнього вуха: Сприйняття звукової інформації Перетворення акустичного сигналу в електричний Локалізація звуку, координація рухів, орієнтація в просторі

3. Особливості сприйняття звуків ( розповідь учителя з переглядом відеофрагмента про проходження звукового імпульсу)

Повітряні звукові хвилі, потрапляючи в зовнішній слуховий хід, зумовлюють коливання барабанної перетинки. Далі коливання барабанної перетинки передаються через середнє вухо. Система слухових кісточок, діючи як важіль, посилює звукові коливання і передає їх рідині, що міститься між кістковим і перетинчастим лабіринтами завитки. В рідині містяться рецепторні волоски, які саме і сприймаюнь звукові подразнення. Слуховий нервовий імпульс з рецепторних клітин передається наступним нервовим клітинам, чиї аксони утворюють слуховий нерв. Далі імпульси по волокнах слухового нерва надходять у мозок, до підкіркових слухових центрів, в яких слухові імпульси сприймаються підсвідомо. Усвідомлені сприйняття звуків, вищий їх аналіз і синтез відбуваються в кірковій центрі слухового аналізатора, який знаходиться в корі верхньої скроневої звивини.Звукові коливання можуть передаватися і через повітря, яке є в середньому вусі.

4. Гігієна слуху. Скласти пам’ятку « Гігієна слуху»

Завдання на встановлення відповідності

1.Зовнішнє вухо А. Завитка

Б. Коваделко

В. Слуховий прохід

2. Середнє вухо Г. Мембрана овального вікна

Д. Стремінце

Е. Барабанна перетинка

3. Внутрішнє вухо Є. Молоточок

Ж. Вушна раковина

З. Кортіїв орган

V. Домашнє завдання

Опрацювати §44; відповісти на різнорівневі питання стор.196; виконати завдання на стор.195
(Вимірювання порога слухової чутливості)

26.03.2020.

Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи. Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, дотику, температури, бол

Основні поняття: сенсорні системи, термо рецептори, механорецептори, ноцирецептори, хеморецептори, зір, нюх, смак, дотик, рівновага, температура, біль.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ТА ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Вправа «Анаграма»

Написані слова, у яких перепутано порядок букв. Розшифруйте терміни та дати їм визначення.

КАТИВАЗ ЧОТКОЛОМО ХОВУ ЦЕРМЕНСІТ ИТОТ КОЛЕКОДАВ РЕПТОРИЦЕХЕМАНО

Відповіді: завитка; молоточок; вухо; стремінце; отит; коваделко; механорецептори.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ

— Які сенсорні системи ми вивчили?

— Які ще органи чуття допомагають нам сприймати навколишній світ?

• Епіграф до уроку

Хибно вважати, ніби всі люди мають однакову здатність відчувати (Еріх Марія Ремарк).

Смакова система (орган смаку) — аналізатор зовнішнього середовища, що відповідає за дегустаційну функцію в організмі. Складовими частинами органа смаку є:

· смакові чашечки (смакові бруньки).

· провідникові шляхи органа смаку.

Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процессу травлення в цілому.

Людина може відчувати смак тільки тоді, коли хімічні речовини поєднуються зі слиною (тобто в рідкому стані).

Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок

Рівновага

Функція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.

Дотик

Це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.

Дотикова сенсорна система відіграє виняткову роль у житті людини. Особливо важливою вона є під час взаємодії із зором і слухом у процесі формування в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. У разі втрати зору та слуху людина з допомогою тактильного аналізатора за рахунок тренування й різноманітних технічних пристосувань може «чути», «читати», тобто діяти й бути корисною суспільству. Тактильна чутливість людини зумовлена функціонуванням механорецепторів шкіри, які сприймають механічні впливи у вигляді дотику або тиску.

Працює дотикова система дуже просто. Механічна дія на шкіру спричиняє подразнення нервового закінчення, у результаті чого виникає нервовий імпульс. Цей імпульс, що несе інформацію подразника, передається до кори головного мозку, де й формуються відчуття. Відмінною рисою цього аналізатора є те, що рецепторна площа дотику більша, ніж в інших органів чуттів. Це забезпечує високу чутливість шкірного аналізатора.

Температурна сенсорна система

Рецептори температурної сенсорної системи розташовані переважно у шкірі, хоча вони сів інших місцях, наприклад у ротовій порожнині. Розрізняють два типи температурних рецепторів — теплові й холодові. Сприймають вони, відповідно, температури, вищі й нижчі, ніж температура тіла людини.

Больова сенсорна система

Біль — це специфічний психофізіологічний стан людини, що виникає внаслідок дії сильних або пошкоджуючих факторів. Він супроводжується дуже неприємним відчуттям. Біль відіграє в організмі важливу захисну функцію. Сильні або пошкоджуючі подразнення сприймаються больовими рецепторами, які розташовані майже в усіх органах. Від них нервові імпульси надходять до мозку.

• У шкірі дотикові рецептори розподілені нерівномірно й забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Дуже багато їх на руках (особливо на кінчиках пальців) і губах людини.

Біль має дуже важливе значення для людського організму, адже він є сигналом неправильної роботи певного органа чи фізіологічної системи.

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

• Гра-змагання «Хто більше»

Назвіть якомога більше професій, для яких важливий нюх або смак.

Приклади: парфумер, дегустатор, повар, кондитер, фармацевт.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати §45, відповісти на різнорівневі запитання стор.200;

Опрацювати §46, відповісти на різнорівневі запитання стор.204;

Опрацювати §47, відповісти на різнорівневі запитання стор.208;

Опрацювати узагальнення теми див. стор.209

Урок за 06.04.2020

Вища нервова діяльність. Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи

Мета уроку: ознайомити учнів з основними нервовими процесами (збудження та гальмування), показниками нервових процесів (сила, рухливість, урівноваженість); сформувати уявлення про вищу нервову діяльність та її основні типи, темперамент, типи темпераменту; установити особливості вищої нервової діяльності, притаманні лише людині, причини індивідуальних особливостей поведінки людини; розвивати увагу, пам'ять, критичне мислення, уміння працювати в малих групах, порівнювати, аналізувати та узагальнювати інформацію, установлювати причинно-наслідкові зв'язки; виховувати дбайливе ставлення до власного здоров'я, товариські відносини, інтерес до біології, літератури, формувати науковий світогляд.

Матеріали та обладнання: таблиця «Будова головного мозку», муляжі головного мозку людини та інших тварин.

Основні поняття: збудження, гальмування, сила, рухливість, урівноваженість, темперамент, сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• Епіграф до уроку

Важлива не кількість знань, а їхня якість. Можна знати дуже багато, не знаючи найпотрібнішого (Лев Толстой).

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ТА ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Вправа «Збери докупи»

1. Складові нейрона: тіло, аксон, дендрит, синапс, ядро.

2. Відділи головного мозку: довгастий, кінцевий, проміжний, середній, мозочок.

3. Частки кори кінцевого мозку: скронева, лобна, тім'яна, потилична.

Робота з підручником, бесіда

Обговорення запитань на початку § 43.

IV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ

•

—Герої казки О. М. Толстого «Золотий ключик»: Буратіно, Черепаха Тортилла, Артемон, П'єро.

— Пригадайте, які якості притаманні цим героям. Як вони поводяться в різних ситуаціях? (Буратіно — веселий, енергійний, рухливий, товариський, наполегливий, збудливий, дратівливий, не вміє стримувати свої емоції. Черепаха Тортилла — спокійна, розсудлива, малоемоційна, терпляча, малорухлива, зосереджена, уважна. Артемон — спокійний, наполегливий, оптимістичний, урівноважений, рухливий, упевнений, уважний. П'єро — боязкий, вразливий, образливий, плаксивий, нетовариський.)

— Такі відмінності в поведінці людей були помічені дуже давно. Ще в Стародавній Греції відомий лікар Гіппократ поділив усіх людей на чотири основні типи. Чи знаєте ви, як він назвав ці відмінності? (Темперамент.)

— Темперамент людини залежить від типу її нервової системи. Чи здогадалися ви, якою буде тема сьогоднішнього уроку?

Учитель допомагає учням визначити тему уроку, його мету та завдання.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Визначення термінів та матеріал до уроку подано в електронному додатку.

1. Нервові процеси

Нервові процеси та їх динаміка

Людина відчуває на собі вплив факторів зовнішнього середовища. У самому організмі відбуваються зміни, на які вона також реагує. Фактори зовнішнього і внутрішнього середовища є матеріальною причиною всіх процесів і явищ, які виникають в організмі, оскільки є для нього подразниками. Всі подразнення, що сприймаються організмом, несуть різноманітну інформацію, яка переробляється на різних рівнях нервової системи і втілюється в одному й тому самому фізіологічному процесі — збудженні.

Збудження — це біологічний процес, який складається з нервових імпульсів і приводить в дію той чи інший орган або елемент. Процес збудження виникає в усіх органах, які складаються з нервової і м’язової тканини, та в залозах. Специфічною ознакою збудження м’яза є його скорочення. У нервових клітинах під час збудження генеруються нервові імпульси, залозові клітини виділяють секрет.

Специфічною властивістю збудження є здатність передаватися по нервових волокнах, що забезпечує фізіологічний зв’язок між усіма системами та елементами організму, їх функціональну єдність.

Процес збудження супроводжується витратами енергетичних ресурсів тканини. Тому неспецифічні ознаки збудження такі:

● прискорення обміну речовин у клітині;

● посилення теплопродукції;

● зміни електричного стану.

Чим більше навантаження у вигляді процесу збудження здатні витримати елементи мозку або нервова тканина, тим вищою є їх працездатність.

Для виникнення збудження мають значення сила подразника, швидкість наростання подразнення і час дії. За силою подразники поділяються на підпорогові, порогові і надпорогові. Підпорогові подразники характеризуються силою, якої недостатньо для збудження. Пороговою називається мінімальна сила подразника, достатня для виникнення збудження. Надпорогові подразники мають велику силу і призводять до значніших функціональних змін.

Між силою подразника і тривалістю його дії існує обернено пропорційна залежність: чим більша сила подразника, тим меншою є тривалість його дії, що необхідна для виникнення збудження, і навпаки.

Діяльність нервової системи, за висловом І. П. Павлова, характеризується процесом збудження і гальмування.

Гальмування — складний біологічний процес, який послаблює або припиняє діяльність того чи іншого органа, знижує рівень активності фізіологічних систем. На відміну від збудження, гальмування відбувається переважно усередині клітин і не поширюється по нервових провідниках до інших органів.

У фізіологічних системах, які працюють, процеси збудження і гальмування тісно пов’язані з процесами виснаження і відновлення. Під виснаженням розуміють витрати матеріальних ресурсів клітин, насамперед клітин центральної нервової системи, під час їх активного стану, тобто під час збудження. Гальмування забезпечує відновлення нормального стану протоплазми клітини та її функціональних ресурсів. Коли виснаження матеріальних ресурсів клітини досягає певного кількісного значення, включається процес гальмування, який припиняє подальше використання функціональних ресурсів. Отже, виснаження є подразником гальмівного процесу, а гальмування — подразником відновлювальних процесів у клітинах.

У стані гальмування нервова клітина не відповідає на імпульси, що надходять, і активно відновлює свої ресурси.

В кожній нервовій клітині процеси збудження і гальмування закономірно змінюються, являючи собою різні фази її діяльності. При дії подразника надмірної сили або багаторазового його повторення у нервових клітинах замість збудження виникає процес гальмування. Таке гальмування отримало назву охоронного, біологічного за суттю і безумовного за походженням.

Закономірності взаємодії процесів збудження і гальмування такі:

●іррадіація;

●індукція.

Іррадіація — це поширення нервового процесу з місця, де він виник, на навколишні нервові центри.

Індукція — це наведення протилежного процесу на навколишні нервові центри за умови концентрації збудження чи гальмування на місці свого виникнення.

Концентрація збудження в нервових клітинах, що працюють, та індукція гальмування на навколишні нервові центри у процесі праці виключають непотрібні дії та зайві рухи працівника.

Отже, гальмування у процесі праці:

●виключає реакції працівника на побічні подразники;

●захищає нервову систему від перенапруження та функціонального виснаження.

Основними властивостями нервових процесів є їх сила, врівноваженість і рухливість.

Силою нервових процесів називають здатність нервових клітин розвивати і тривалий час витримувати значні напруження збудження і гальмування. Врівноваженість нервових процесів — це їх співвідношення за силою. Рухливість нервових процесів — це швидкість переходу збудження у гальмування, і навпаки.

Рівень збудливості характеризує функціональний стан тканини. Мірою збудливості є мінімальна сила подразника, яка викликає збудження.

М. Є. Введенський сформулював поняття про функціональну рухливість, або лабільність, збудливої тканини (нерва, м’яза).

Лабільність — це здатність збудливої тканини до відтворення нервових імпульсів відповідно до ритму подразнення.

• Розповідь учителя, частково-пошукова робота з підручником, словникова робота

За розповіддю вчителя та текстом підручника на с. 150 учні мають схарактеризувати основні нервові процеси, дати визначення термінам «збудження», «гальмування».

2. Типи нервової системи

3. Темперамент

За текстом підручника «темперамент», схарактеризувати основні типи темпераменту, склавши схему.

Майже не існує людей, у яких би виявлялися ознаки лише одного типу темпераменту. Його основою є генетичні ознаки, але на тип темпераменту також впливає багато чинників (виховання, оточення, навчання, вік тощо).

• Цікавий факт

Кожному типу темпераменту приписують певну формулу життя: сангвінік — «Довіряй, але перевіряй», холерик — «Ні хвилини спокою», флегматик — «Не поспішай», меланхолік — «Не нашкодь».

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

• Дослідницький практикум «Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту» стор. 213 – 214.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

опрацювати § 48, відповісти на запитання (письмово), вивчити нові терміни.

Урок за 09.04. 2020

Вища нервова діяльність. Умовні та безумовні рефлекси. Інстинкти

Мета уроку: поглибити знання учнів про умовні та безумовні рефлекси, інстинкти, спираючись на знання про рефлекси тварин, рефлекторну дугу як основу рефлексів; розкрити значення умовних та безумовних рефлексів, інстинктів; дослідити безумовні рефлекси на прикладі реакції зіниць на світло; формувати уявлення про біосоціальну природу людини; розвивати увагу, пам'ять, критичне мислення, уміння працювати в парах, порівнювати, аналізувати та узагальнювати інформацію, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити логічні висновки; виховувати дбайливе ставлення до власного здоров'я, товариські відносини, інтерес до предмета, формувати науковий світогляд.

Основні поняття: умовні та безумовні рефлекси, інстинкти, вроджена та набута поведінка.

Хід уроку

. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ

— Що потрібно собаці для життя? (Вода, їжа, повітря, спілкування.)

— Чи обмежуються цим потреби людини? (Ні.)

— Чому? Що ще потрібно людині? (Предмети користування, духовні потреби.)

— Чи вміє людина одразу після народження, наприклад, користуватися ложкою або писати? (Ні, для опанування цих навичок необхідно виробити певну систему дій.)

— Чи здогадалися ви, про що йтиметься сьогодні на уроці? (Основи поведінки людини.) Учитель повідомляє учням тему уроку, разом з ними визначає його мету та завдання.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• Епіграф до уроку

У нас є дещо розумніше за голову. У важливі моменти ми діємо не стільки за свідомістю, скільки за внутрішнім імпульсом, навіть інстинктом, що коріниться в глибинах нашого «Я». І лише пізніше підганяємо наші дії до ясних, хоча й неглибоких набутих понять (Артур Шопенгауер).

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Умовні та безумовні рефлекси

•Рефлекс — це відповідь організму на подразники, яка відбувається за участю нервової системи.

Поняття про рефлекс з'явилося в XVI столітті у вченні французького філософа й науковця Рене Декарта про механічну картину світу. Під рефлексом він розумів рух «тваринних духів» від мозку до м'язів подібно до відображення світлового променя.

Термін «рефлекс» уперше був використаний німецьким ученим Августом Унзером у 1771 році.

Біологічна концепція рефлексу була сформована чеським анатомом і фізіологом і. Прохазкою наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Свої уявлення про рефлекс він виразив як зовнішні враження, що виникають у кінцях чутливих нервів, швидко поширюються по всій їх довжині до самого початку. Там вони віддзеркалюються (переходять) на відповідні їм рухливі нерви, які після цього здійснюють чіткі визначені рухи. Саме Прохазка ввів термін «рефлекс» у наукову мову.

Наступною ланкою у вивченні рефлексів було вчення російського фізіолога І. М. Сеченова, який чітко визначив, що явища свідомості підпорядковуються фізіологічним законам і основою психічних явищ є рефлекторні процеси.

Наприкінці XIX — на початку XX століття російський фізіолог І. П. Павлов експериментально довів, що рефлекс є основним актом будь-якої нервової діяльності. Він розподілив усі рефлекси за механізмом утворення на безумовні та умовні.

Заповніть таблицю «Умовні та безумовні рефлекси» .

Умовні рефлекси формуються лише на основі безумовних. У разі, якщо вони не підкріплюються безумовними, вони зникають.

Інстинкти

Інстинкт — це ланцюг послідовних безумовних рефлексів, що є основою складної автоматичної поведінки.

Приклади прояву інстинктивної поведінки в людини: потреба мати батьків у дитячому віці, освоєння дитиною мовлення, бажання виділитися в соціумі в підлітковому віці, привертання уваги особин протилежної статі.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати §50 - 51; відповісти на запитання стор. 222; 226

Урок за 13.04 2020.

Тема уроку: Умовні та безумовні рефлекси. Інстинкти. Лабораторне дослідження: визначення реакції зіниць на світло. Інструктаж з БЖД

Мета: сформувати знання про умовні та безумовні рефлекси, інстинкти, перевірити отримані знання на практиці під час визначення реакції зіниць на світло; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки та узагальнювати, уміння самостійно працювати з інформаційними джерелами.

Для початку роботи з інструктивною карткою до уроку треба опрацювати § 49, стор. 215-218.

Записати визначення основних понять з теми:

Рефлекс – це реакція організму на будь-який подразник, що здійснюється за участю нервової системи.

Безумовні рефлекси – це вроджені сталі реакції організму на дію подразників, що забезпечують пристосовуваність до життєво важливих сталих умов існування.

Умовні рефлекси – набуті індивідуальні реакції на дію подразників, що дають змогу людині пристосовуватися до змінних умов середовища.

1. Опрацювати таблицю 1. «Порівняльна характеристика ознак умовних і безумовних рефлексів»

Таблиця 1. Порівняльна характеристика ознак умовних і безумовних рефлексів*

№	Ознака для порівняння	Безумовні рефлекси	Умовні рефлекси
1	Природженість	Вроджені	Набуті
2	Виникнення	Виникають у відповідь на дію безумовних подразників	Виникають у відповідь на дію умовних подразників
3	Часова організація	Постійні	Тимчасові
4	Рефлекторні дуги	Сталі	Несталі
5	Поширення	Видові	Індивідуальні
6	Біологічне значення	1) збереження цілісності організму, підтримання гомеостазу, розмноження; 2) забезпечують існування організму одразу після народження; 3) є основою для формування багатьох умовних рефлексів	1) забезпечують індивідуальні пристосування організмів до умов середовища; 2) сигнальне значення – забезпечують відповіді на подразники ще до початку їх дії; 3) є основою для формування умовних рефлексів вищого порядку

2. Виконати лабораторне дослідження: визначення реакції зіниць на світло за інструкцією. Суворо заборонено користуватися гострими предметами, розширення та звуження зіниць лише спостерігати! Для виконання роботи попросити допомоги в рідних

1) Піддослідний повинен повернутися обличчям до світла. Експериментатор досліджує ширину обох зіниць очей піддослідного (максимальне звуження зіниці – 1,5 мм).

2) Піддослідний закриває очі та прикриває їх долонею. Через 3-6 секунд піддослідний відкриває очі. Експериментатор досліджує стан зіниць (найбільше розширення – 8-9 мм).

3) Дати відповідь на запитання: яке значення має рефлекторне розширення та звуження зіниці ока для чіткого бачення за тьмяного та яскравого освітлення? ___________________________________________________

Домашнє завдання:

1. Опрацювати § 49, стор. 215-218.

3. Обов’язкове завдання до виконання: дотримуватися основних заходів профілактики поширення хвороби, берегти себе та своїх рідних! Не хворіти!

Урок за 16.04.2020

Інструктивна карта дистанційного уроку

Тема уроку: Мова

Мета: сформувати знання про мову як знакову систему; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки та узагальнювати, уміння самостійно працювати з інформаційними джерелами.

Для початку роботи з інструктивною карткою до уроку треба опрацювати § 52, стор. 227-229.

Записати визначення основних понять з теми:

Перша сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникають у корі півкуль великого мозку під час безпосереднього впливу на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовища.

Друга сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку на слова й позначені ними поняття.

Мова – специфічна форма спілкування, озвучена думка, властива тільки людині.

1. Опрацювати й доповнити текст.

Мова людини складається із ____________________, організованих для звукової комунікації. Прогресивний розвиток мови зумовлений ____________________________________________________________________. Основну роль у розвитку мови людини відіграють _________________________,

_________________________ в корі півкуль великого мозку, що розташовані в __________________________________________________. У нижній лобовій звивині розташований ______________________________________________, що забезпечує здатність __________________________________________________.

У верхній скроневій звивині розташований _______________________________, що здатний _____________________________________________________________. Інші мовні центри, що контролюють запам’ятовування слів, формування мовних образів, розташовані в ________________________________________________.

2. Дати відповідь на запитання: як взаємопов’язані органи чуття людини та здатність до мовлення? __________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Домашнє завдання:

1. Опрацювати § 52, стор. 227-229.

2. Опрацювати інструктивну картку до уроку.

Дата проведення уроку 23.04. 2020

Тема. Навчання та пам’ять.

Мета уроку: Освітня мета: дати поняття про пам’ять та процеси пам’яті; вивчити значення пам’яті. поглибити свідоме ставлення до понять «увага», «пам’ять»; навчити користуватися методами тренування сприйняття, пам’яті та уваги; розвивати логічне мислення; навчити учнів користуватися прийомами поліпшення пам’яті; розвивати пізнавальну активність учнів у пошуках нової інформації; виховувати уважність та зосередженість.

Основні поняття і терміни: пам’ять, процеси пам’яті, значення пам’яті, види пам’яті, запам’ятовування, види, властивості пам’яті.

Структура уроку, основний зміст і методи роботи

Вивчення нового матеріалу.

В 50-х роках XX ст. великий математик і кібернетик Джон Феон Нейман зробив сенсаційне повідомлення — людський розум може вмістити 10-20 одиниць інформації.

За межею норми виняткова пам’ять: Юлій Цезар та Олександр Македонський знали в обличчя і по імені всіх своїх солдатів. А це приблизно 30 тис. людей!

Геніальний математик Леонард Ейлер пам’ятав шість перших ступенів всіх чисел до ста. Академік А.Ф. Іоффе з пам’яті користувався таблицею логарифмів.

Геніальний Людвіг Ван Бетховен продовжував писати свою музику, втративши слух.

Великий російський поет М.О. Некрасов добре пам’ятав усі свої 2000 віршів.

Давні греки вважали, що пам’ять відіграє важливе значення в житті людини, тому богиню пам’яті Мнемозіну вшанували як матір дев’яти муз, науки і мистецтва.

Цицерон говорив, що пам’ять — це скарбниця і хранителька всього на світі.

2. Пам’ять. Механізм пам’яті. Значення пам’яті.

Пам’ять — це процес фіксування, зберігання і відтворення інформації. Матеріальна основа пам’яті — утворення в корі великих півкуль тимчасових нервових зв’язків.

Завдання. Робота з підручником.

про феномени пам’яті.(запиши в зошит)

Фактами феномену пам’яті

1 — короткий ряд інформації легше запам’ятати, ніж довгий;

2 — ми запам’ятовуємо не деталі, а загальні положення;

3 — в мозку залишаються сліди пам’яті.

характеристики пам’яті. (запиши в зошит)

види запам’ятовування.

вивчає види пам’яті залежно від часу протягом якого зберігається інформація.

Характеристики. Властивості пам’яті.

Якісні:

а) швидкість — кількість повторень, що необхідно для повного запам’ятовування певного обсягу матеріалу;

б) точність — кількість правильно відтвореної інформації у разі згадування;

в) готовність — активність використання;

Кількісні:

а) обсяг — кількість збереженої інформації;

б) міцність — час збереження інформації.

Запам’ятовування — це закріплення в пам’яті певних знань.

Види запам’ятовування (запиши в зошит)

Види запам’ятовування	Ґрунтується	Результат
Механічне Осмислене Мимовільне Довільне	На повторюванні без осмислення, потребує багато зусиль і багато часу На осмисленні прочитаного, розумінні суті, логіці Коли людина не ставить мету щось запам’ятати, найчастіше у стані емоційного збудження На вольових зусиллях з боку людини	Інформація тримається недовго, пригадати її важко Матеріал засвоюється продуктивно, краще фіксується в свідомості, легше відтворюється. Людина мимоволі запам’ятовує, що її цікавило, щось незвичайне. Пов’язано зі свідомістю

Види пам’яті залежно від часу, протягом якого зберігається певна інформація (запиши в зошит)

4. Етапи запам’ятовування.

Оперативна (сенсорна, до 10 с).

Первинна (короткочасна, 20-40 с)

Вторинна (від кількох хвилин до кількох років)

Третинна (довготривала, все життя).

III. Закріплення знань учнів.

Дорансуа Ларошфуко казав: «Усі скаржаться на свою пам’ять, та ніхто не скаржиться на свій розум».

Працюємо разом, встановлюємо умови, необхідні для того, щоб стати успішними.

Залежать від довкілля, людей	Залежать від нас самих
Підтримки, допомоги, сприятливих умов	Наполегливості, віри в себе, міцного здоров’я, волі, часу, інтересу

Біологічний диктант.

(«+» якщо твердження правильне, «-» — якщо хибне).

1. Пам’ять — це здатність нервової системи зберігати і відтворювати інформацію (+).

2. Короткий ряд інформації легше запам’ятати, ніж довший (+).

3. Все, що не зникає безслідно, у пам’яті зберігається у вигляді слідів (+).

4. Кількісні характеристики пам’яті — швидкість, точність, готовність (-).

5. Якісні характеристики пам’яті — обсяг, тривалість (-).

6. Сенсорна пам’ять — це збереження інформації на час, потрібний для виконання завдання (+).

7. Тривале збереження знань, образів — короткочасна пам’ять (-).

8. Закріплення в пам’яті певних знань — це запам’ятовування (+).

9. Запам’ятовування пов’язане зі свідомим запам’ятовуванням — це довільне (+).

10. Події, що відбулися в дитинстві під впливом сильних емоцій — це сенсорна пам’ять ( -).

Завдання учням: прочитайте текст підручника і заповніть схему «Види пам’яті», вказавши, що є об’єктом запам’ятовування.

В 70-ті роки вчені, що працювали над створенням штучного інтелекту, стали розрізняти пам’ять: процедурну і декларативну.

Процедурна пам’ять — це пам’ять на дії. Вона представлена моторними навичками. Може здійснюватися без усвідомлення.

Декларативна пам’ять — це процес запам’ятовування об’єктів подій, епізодів. Це пам’ять на обличчя, місце дії, предмети. Вона є свідомою. Минає швидко після першого «уроку». З допомогою декларативної пам’яті ми розрізняємо знайомі і незнайомі події.

Процедурна пам’ять тече поволі, вимагає повторення, дозволяє зберігати інформацію про причинно-наслідкові дії.

2. Розвиток пам’яті. Механізми збереження інформації. (Розповідь вчителя).

Мальовничо описаний англійським фізіологом Греєм В. Уотером: «Це не річ, а процес, не копійка, що лежить на столі, а свічка, що горить на вівтарі».

Для того, щоб пам’ятати вивчену інформацію, недостатньо мати добру пам’ять, необхідно постійно працювати над її поліпшенням.

Щорічно у Лондоні відбувається чемпіонат світу з механічного запам’ятовування. У ньому беруть участь різні люди. Після закінчення змагань чемпіон характеризує особливості своєї пам’яті з прийомами тренування пам’яті.

Мнемотехніка займається удосконаленням техніки запам’ятовування і тренування пам’яті.

Складаємо разом поради для успішного запам’ятовування.

а) Наявність інтересу до того, що запам’ятовуєш, і уваги в процесі засвоєння і відтворення матеріалу.

б) Почуття, такі як радість, гнів, сум, впливають краще на запам’ятовування, ніж байдужість.

в) Потрібно розуміти те, що запам’ятовуєш.

г) Важливо поставити мету для того, щоб краще засвоїти.

д) Поєднувати запам’ятовування з мисленням.

ж) Наявність знань з того навчального предмету, з якого засвоюється матеріал, сприяє запам’ятовуванню.

з) Пам’ятай: запам’ятовування — це праця нелегка.

е) Використовуй штучні прийоми мнемотехніки зрідка.

Львівського лікаря Андрія Слюсарчука усі знають як рекордсмена із запам’ятовування інформації. Він за 10 днів запам’ятав число значенням в 500 тисяч знаків. Зі слів лікаря, на запам’ятовування 752 сторінок «Війни і миру» Л.Толстого знадобилося не більше 6 годин, а щоб повністю вивчити мову — 25 днів.

Для кращого запам’ятовування колись давньогрецький учений Сионід описав такий мнемотехнічний прийом: якщо слід утримати в пам’яті багато різних відомостей, достатньо подумки уявити місто, вулицю міста, будинки на вулицях, кімнати в будинках. У кожній кімнаті зберігається своя інформація.

III. Закріплення знань учнів.

1. Рольова гра «На прийомі в психоаналітика».

Завдання: визначити, який вид пам’яті є у пацієнтів.

Запитання до психоаналітика.

а) Актриса викликає в себе сльози, пригадуючи сумний випадок із життя для того, щоб зіграти нещастя в театрі. (Емоційна).

б) Академік Іоффе з пам’яті користувався таблицею логарифмів. (На числа).

в) Бетховен (глухий), писав свої музичні твори. (Образно-слухова).

г) М. Некрасов добре пам’ятав усі свої 2 тис. віршів. (Логічно-змістова).

2. Вісім законів пам’яті. Закон осмислення — найпростіший, проте найважливіший. «Люди так погано запам’ятовують прочитане тому, що вони надто мало думають самі», — вважав німецький письменник Георг Ліхтенберг. Чим глибше осмислюємо запам’ятовуване, тим міцніше, легше і докладніше воно зберігається в пам’яті.

Закон інтересу. «Щоб перетравити знання, потрібно проковтнути їх з апетитом», — писав Анатоль Франс. Цікаве, «апетитне» запам’ятовується легко, бо ми не витрачаємо на це спеціальних зусиль — працює мимовільне запам’ятовування.

Закон попередніх знань. Чим більше у вас знань з певної теми, тим легше запам’ятовується все нове. Кожен, мабуть, помічав за собою: береш в руки книжку, яку читав колись давно, а читаєш її, як уперше. Отже, першого разу не вистачало досвіду та інформації з цієї теми, а тепер знання нагромадилися.

Закон готовності до запам’ятовування. До запам’ятовування якої інформації ви готуєтеся — таку і одержите з тексту. Те саме стосується і настанови на час. Запам’ятовуючи надовго, ви запам’ятаєте цю інформацію в будь-якому випадку краще, ніж запам’ятовуючи на короткий час.

Закон асоціацій описав ще в IV ст. Аристотель. Уявлення, що виникають одночасно, викликають одне одного з пам’яті асоціативно. Наприклад, інтер’єр кімнати викликає спогади про події, які в ній відбулися.

Закон послідовностей. Алфавіт легко вимовити у звичному порядку і важко в протилежному. Поняття, завчені одне за одним, під час пригадування викликають одне одного за порядком.

Закон сильних вражень. Чим більше вражень від запам’ятовуваного, тим яскравіший образ. Звідси завдання — усіма засобами посилювати перше враження від запам’ятовуваного.

Закон гальмування. Усяке наступне запам’ятовування гальмує попереднє. Завчена інформація повинна «відстоятися», перш ніж ви зможете братися за іншу. Кращий спосіб забути тільки-но запам’ятоване — відразу запам’ятати подібний матеріал. Звідси рекомендації: не вчіть фізику після математики, літературу після історії, вірші вчіть перед сном.

Лабораторне дослідження

Тема. Вивчення різних видів пам’яті.

Мета: ознайомитись із різними видами пам’яті, навчитися визначати свою рухову, образну, логічну пам’ять; осмислити можливість розвитку пам’яті.

Матеріали і обладнання: картки з переліченими 5—7 рухами; 12 предметів; картки з 10 парами слів (одна картка — пари слів, що мають логічний зв’язок, друга картка — пари слів, що не мають логічних зв’язків).

Хід роботи

І. Дослідження рухової пам’яті

1. Запам’ятайте 5—7 рухів одного із учнів класу, який показує їх у певній послідовності.

2. Відтворіть характер і послідовність рухів, записуючи їх в тому порядку, в якому показував ваш товариш.

а)
б)
в)
г)
ґ)

3. Підрахуйте кількість правильно і послідовно відтворених рухів. Результат запишіть у таблицю.

4. Повторіть вправу за учнем 2—3 рази.

5. Відтворіть характер і послідовність рухів після повторення.

6. Підрахуйте кількість правильно і послідовно відтворених рухів, результат запишіть у таблицю.

II. Дослідження образної пам’яті

1. Протягом 3-4 секунд уважно розгляньте 12 предметів, котрі запропонував вчитель.

2. Запишіть назви предметів, які запам’ятали:

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

3. Підрахуйте кількість предметів і занесіть результат у таблицю.

III.Дослідження словесно-механічної пам’яті

1. Прослухайте десять пар слів, які не мають логічного зв’язку.

2. Відтворіть з пам’яті та запишіть слова правої половини ряду, коли вчитель буде зачитувати слова лівої половини.

Пари слів, що не мають логічного зв’язку	Приклад
1.	1. Собака-олівець
2.	2. Сніг-книжка
3.	3. Пісок-дуб
4.	4. Стіл-горобець
5.	5. Пшениця-папір
6.	6. Вазон-зошит
7.	7. Дорога-стілець
8.	8. Будинок-яблуня
9.	9. Книжка-вікно
10.	10. Рука-хустина

3. Підрахуйте кількість правильно відтворених пар слів.

4. Результат занесіть у таблицю.

IV. Дослідження словесно-логічної пам’яті

1. Прослухайте десять пар слів, що мають логічний зв’язок.

Пари слів, що мають логічний зв’язок	Приклад
1.	1. Добрий учень
2.	2. Сонячний ранок
3.	3. Листяний ліс
4.	4. Навчальна книга
5.	5. Дерев’яні двері
6.	6. Тепла осінь
7.	7. Довга дорога
8.	8. Похмурий день
9.	9. Загальний зошит
10.	10. Рідний дім

3. Підрахуйте кількість правильно відтворених пар слів.

4. Результат занесіть у таблицю.

Результати досліджень

Вид пам’яті	Результат
Рухова	До повторення — 3 —
	Після повторення — 3 —
Образна	- 3 -
Словесно-механічна	- 3 -
Словесно-логічна	- 3 -

5. Зробіть висновки, відповівши на запитання:

а) Який обсяг механічної і логічної пам’яті ви маєте? Чи задоволені ви результатом?

б) Як можете розвивати той вид пам’яті, який має у вас найменший обсяг?

в) Як ви розумієте прислів’я «Повторення — мати навчання»?

IV. Домашнє завдання.

Вивчити відповідну тему із підручника §53; виконати різнорівневі завдання стор.234.

Відповіді на запитання відсилайте на елелектронну адресу

polukhina71@ukr.net

Урок за 27.04.2020

Тема: Сон. Біоритми.

Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання:

Про який стан організму йде мова в тексті?

Цей стан організму властивий не лише людині, як вважає більшість,

а навіть для тварин та комах. У певні моменти історії йому надавали особливого,

сакрального значення. За часів Римської імперії він ставав предметом розгляду та

аналізу в Сенаті, оскільки розцінювався, як послання богів.

4. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття про сон, фази сну.

Сон — це періодичний стан організму людини, який характеризується
виключенням

свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні

подразники.

Засновником «науки про сон» була Марія Михайлівна Манасеїна, жінка
вчений, яка на цуценятах вивчала значення сну для організму і дійшла
висновку, що сон важливіший за їжу.

:-Як ви вважаєте чому?

-Що відбувається з організмом під час сну?

Розповідь учителя

Під час сну відбувається відновлення фізичних та психічних сил, що дозволяє

адаптуватися до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Розглянемо фізіологічні особливості сну.

Зазвичай природний сон включає дві фази: повільний сон та швидкий.

В свою чергу повільний сон ділять на 4 стадії:

-дрімоту;

-поверхневий сон;

-сон помірної глибини;

-глибокий сон.

Розглянемо більш детально фази сну

Повільний сон

Тривалість кожної фази повільного сну складає від 70 до 120 хвилин.
Повільний сон

супроводжується розслабленням скелетних м'язів, зниженням обміну речовин
та активності роботи внутрішніх органів.

Швидкий сон

Повільні ритми змінюються швидкими бета- і альфа-хвилями

електроенцефалографа. Тривалість швидкого сну — 20-30 хв. Він
супроводжується

напруженням скелетних м'язів, активізацією обміну речовин та роботи внутрішніх

органів. Під час швидкого сну людина бачить сновидіння.

В окремих випадках цілі зони кори великих півкуль продовжують працювати під

час сну. Тоді люди бачать сни.

2. Сновидіння

Причина сновидінь — різна ступінь гальмування ділянок головного мозку.

Домінантні зони кори великих півкуль головного мозку гальмуються з меншою

силою. Саме тому уві сні людина може розв'язати складні задачі, пригадати

місцезнаходження потрібної речі, знайти геніальні шляхи розв'язання проблем.

Відомо, що О. Пушкін створив вірш під час сну, а Д.І. Менделєєв стверджував, що

кінцевий варіант періодичної системи йому приснився.

Зміст сновидінь завжди стосується минулого, сьогодення, але не майбутнього.

Це цікаво

Цікаві факти розкриють для вас важливе значення снів у житті людини

· Як ви вже знаєте саме під час сну, як він стверджував, Д.І.Менделєєв побачив

періодичну систему хімічних елементів. Але окрім нього, сни були причиною

багатьох винаходів для таких відоми людей, як: Ларрі Пейдж (ідея для Google),

Тесла (генератор змінного струму), Джеймс Уотсон (Подвійна форма спіралі ДНК)

і т.д.

· Ми пам’ятаємо лише 10% усіх наших снів. Після пробудження, вже через 10 хв.

90% змісту буде втрачено, а сенс сну розвалиться, як картковий будиночок.

· Як не дивно але усі, без вийнятку, бачать сни. Повна відсутність їх свідчить про

психічні захворювання. 60% людей просто їх не пам’ятають.

· Сліпі люди бачать сни. Навіть ті, які сліпі від народження. Вони не бачать

зображень в звичайному нам розумінні, але також отримують в снах різні емоції:

образи формуються через запахи, звуки, тактильні відчуття.

· У снах ми бачимо лише реальних людей. Наша підсвідомість не здатна самостійно

і довільно генерувати обличчя людей. Тобто незнайомці у снах- реальні люди, яких

ми вже бачили, але не запам’ятали.( Н.п.жінка у автобусі, чоловік на задньому плані

в епізоді нудного фільму).

· Сни, як правило, бувають негативними. Рідше нам сняться позитивні.

· За ніч ми можемо бачити до 7 різних снів.

· Наш мозок по-різному інтерпретує зовнішні подразники в процесі сновидіння і дуже

успішно вплітає їх у смислову канву сну.

· Чоловіки і жінки бачать сни по-різному.

· Здригання тіла, коли ми засинаємо-дуже поширене явище. Воно абсолютно не шкідливе

і називається «гіпнотичні ривки»

При сновидіннях активізується потилична зорова зона мозку, рідше слухові й нюхові зони

мозку та смакові аналізатори.

Кольорові сни сняться творчим особистостям. Чорно-білі сни сняться людям з

аналітичним складом розуму.

Якщо людина бачить сни в м'яких тонах, то й характер її психіки врівноважений.

Яскраві, чорні й червоні відтінки свідчать про перевагу збудження або гальмування,

тобто психічні процеси неврівноважені.

3. Гігієна сну

Запитання до учнів:

-Які явища, або порушення можуть виникати під час сну?

Явища під час сну

1.Хропіння;

2.Скрегіт зубами;

3.Розмови;

4.Ходіння або лунатизм. Це дуже рідкісний але потенційно небезпечний вид розладу сну.

5.Нічні жахи;

6.Сонний ступор або параліч.

Запитання до учнів:

-Що може бути причиною таких порушень як : нічні жахіття, хропіння та безсоння?

7.Безсоння. Причиною може бути нервове збудження, або застосування деяких хімічних

речовин.

Необхідна тривалість сну

Запитання до учнів:

- Скільки годи повинен тривати повноцінний сон?

- -Які чинники зумовлюють періодичний добовий сон?

Самостійна робота учнів з підручником

- Складіть правила гігієни сну, яких повинна дотримуватись кожна людина.

Доповнення вчителя

Тривалість сну зазвичай становить 6-8 год на добу, але можливі зміни в досить широких

межах (4-10 год). При порушеннях сну його тривалість може становити від кількох хвилин

до кількох діб.

Тривалість сну менше ніж 5 год (гіпосомнія) або порушення фізіологічної структури

вважаються факторами ризику безсоння.

Відсутність сну є дуже важким випробуванням. Упродовж кількох днів свідомість людини

втрачає ясність, вона відчуває потребу в сні, періодично «провалюється» у пограничний

стан зі сплутаною свідомістю.

Якщо в людини порушений сон, то через 30-60 годин порушується сприйняття

навколишнього середовища; через 90 годин починаються галюцинації, через 200

годин — психоз, далі — летальний кінець.

5 годин на добу спали В. М. Бехтерев, Й. Ґете, Ф. Шиллер, 2—3 години — Т. Едісон,

Наполеон, А. Гумбольдт.

«Летаргічний сон»

Летаргі́я (дав.-гр. λήθη — «забуття», і ἀργία — «бездіяльність») — хворобливий стан,

що характеризується уповільненими реакціями, відчуттям втоми, апатією, зниженням

мотиваці. Летаргія може бути нормальною реакцією на недостатність сну, надмірне

виснаження, перепрацьованість, стрес, недостатню фізичну активність, неналежне

харчування; вона також може бути симптомом психічного розладу, як-от депресії, або

фізичного захворювання, як-от зниження функції щитоподібної залози. Летаргія також

може бути побічним ефектом дії якогось препарату; її може викликати взаємодія між

медичним(и) препаратом/-ами та алкоголем. Якщо летаргія є частиною нормальної

реакції, вона минає після відпочинку, надолуження сну, зниження рівня стресу,

поновлення фізичних вправ і належного харчування. Летаргічний сон у його

загальноприйнятому розумінні (сон, під час якого життєві функції настільки

слабшають/уповільнюються, що людину можна прийняти за мертву) є вигаданим

станом і описаний тільки у художніх творах.

4.Біоритми

-Що таке біоритми?

-Чому людей поділяють на «жайворонків» та «сов» ?

Розповідь учителя

Біоритмами –це періодичне повторення зміни характеру та інтенсивності біологічних

процесів і явищ живими організмами.

Їхній характер завжди індивідуальний. Залежно від характеру біоритмів людей можна

розділити на кілька біоритмічних типів, чи хронотипів:

1) «сови», які пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері та

вночі;

2) «жайворонки» — рано встають, найбільш активні вранці; слабко виражений ранковий

тип;

3) «голуби» — однаково активні н різний час доби; слабко виражений вечірній тип.

-Які біоритми були характерні для тварин? Приведіть приклади.

(Тварин за добовими ритмами поділяють на: денних і нічних;

річні, пов’язані з природною зміною кліматичних умов-міграція та сплячка)

Розрізняють:

· Зовнішні та

· внутрішні біоритми.

Зовнішні біоритми- пов'язані з розташуванням Землі в космічному просторі та її

обертанням навколо своєї осі та Сонця.

Внутрішні- пов’язані з фізіологічними процесами, що протікають в організмі людини:

ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення.

В залежності від періодичності:

· добові (чергування сну і неспання). Має дуже важливе значення для людини.

Контролюються «біологічним годинником»

-Як ви вважаєте,що таке «біологічний годинник»?

(«Біологічний годинник»-це пристосувальний механізм, що дозволяє живим організмам орієнтуватися у часі)

· сезонні,

· місячні,

· річні,

· багаторічні

Без біоритмів неможлива нормальна взаємодія систем організму. Тому за ними можна

судити про загальний стан організму. Якщо біоритм порушується, починається патологія.

Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають належність захворюваності

від пори року. Наприклад, кожної осені, й особливо навесні більш частими стають

загострення виразки шлунка, алергії та ревматизму.

Режим праці й відпочинку має відповідати хронотипу. «Жайворонкам» не рекомендується

працювати у вечірню зміну чи вночі, тому що може порушитися синхронність дії

біоритмів організму. Результат — різке погіршення стану здоров'я. Збій біоритмів може

відбутися й коли людина різко змінює режим праці та відпочинку. Наприклад, під час

переходу на роботу позмінну чи повну цілодобову.

У випадку порушення синхронності біоритмів різко погіршуються самопочуття і слабшає

іммунітет. Дуже часто в людей, які належать до ранкових типів, але працюють уночі чи

протягом доби, порушується діяльність серцево-судинної системи й терморегуляція.

Вони постійно відчувають утому, слабкість, легкозбуджувані, їх організм не відновлюється

під час відпочинку. Крім того, вони Частіше, ніж інші, стають «жертвами» загострень

хронічних хвороб і застудних захворювань — ГРВЗ, грипу, бронхіту.

Під час акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов

відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем,

терморегуляції. Деякі люди неадекватно сприймають зовнішні явища. Такі ж порушення

виникають на початку переходу на вечірню, нічну, добову і тризмінну роботу.

«Закінчи речення».

Періодичний стан організму людини, який характеризується виключенням свідомості і

зниженням здатності нервової системи називається… Сон включає дві фази ….

Сновидіння ми бачимо під час ….. фази сну. До порушень сну належать: …., ….

Зазвичай тривалість сну становить …. год. на добу. Біоритмами називаються….

Розрізняють:……………….. біоритми. До внутрішніх біоритмів відносять…..

Добові біоритми контролюються….. Зовнішні біоритми пов’язані із….

За хронотипами людей поділяють на …..

«Цікава задача».

Вирахуйте яка тривалість сну повинна бути у підлітків віком від 10 до 17 років. Коли

відомо, що її тривалість на 9 годин менше за тривалість сну новонародженої дитини.

А тривалість сну малюка віком від 1 до 3 років складає 14 годин, що на 4 години менше

за тривалість сну новонародженого.

Домашнє завдання опрацювати § 54, виконайте тестування стор.238;

виконайте різнорівневі завдання стор.238.

Скласти п’ять тестових завдань (з однією правильною відповіддю із запропонованих)

(3-4 рівень); підготуйтеся до контрольної роботи §48 - §54

Виконайте тестові завдання стор. 240 (самоконтроль знань).

Урок за 30.04.2020

Гомеостаз і регуляція функцій організму. Нервова регуляція. Гуморальна регуляція.

Гормони.

Засвоєння нового матеріалу

1.Гомеостаз і регуляція функцій організму.

Сукупність процесів, які підтримують або відновлюють відносну сталість умов

життєдіяльності клітин у внутрішньому середовищі, називають гомеостазом.

Термін «гомеостаз» запровадив американський фізіолог Волтер Бредфорд Кеннон у 20-ті

роки XX століття. Він створив учення про гомеостаз як про саморегуляцію сталості

внутрішнього середовища організму.

У гомеостазі на відносно постійному рівні втримуються такі показники, як кров'яний тиск,

температура тіла, осмотичний тиск крові та тканинної рідини, вміст у них білків, цукрів,

іонів натрію, калію, кальцію, хлору, фосфору, водню.

Збереження сталості внутрішнього середовища, без якого неможливе нормальне

функціонування організму, підтримується безперервною роботою органів і тканин.

Значна роль у регуляції гомеостазу належить нервовій системі, що забезпечує адаптацію

організму до умов зовнішнього середовища. Головна роль у регуляції гомеостазу

належить гіпоталамусу.

Усе життя людини проходить у безперервному зв’язку із зовнішнім середовищем,тому

здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно
єрезультатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює
динамічнурівновагу між організмом і середовищем його існування. Будь-якому
організмові потрібні певні умови існування, до яких у нього виробляється
пристосування в процесі розвитку. Середовищем

існування для клітин організму є внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина).

Склад і властивості внутрішнього середовища підтримуються на відносно постійному

рівні, що створює умови для життєдіяльності всього організму.

· Пригадайте, що таке гомеостаз?

Гомеостаз – це сталість хімічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього

середовища організму.

Термін «гомеостаз» був запропонований в 1929 році американським фізіологом

У. Кенноном, який вважав, що фізіологічні механізми, що підтримують постійність

внутрішнього середовища в організмі, настільки складні і різноманітні, що їх

бажано об'єднати під загальною назвою гомеостазу.

· Які показники в організмі підтримуються на сталому рівні?

Складання опорного конспекту:

В організмі людини на сталому рівні підтримується:

— температура тіла;

— тиск крові;

— осмотичний тиск;

— кислотно-лужна рівновага.

· Чим забезпечується сталість внутрішнього середовища?

Складання опорного конспекту:

Сталість внутрішнього середовища забезпечується:

— безперервною роботою органів дихання;

— кровообігом;

— травленням;

— виділенням;

— підтримується за допомогою нервово-гуморальної регуляції.

Розповідь вчителя:

Однією з найважливіших систем підтримки гомеостазу є серцево-судинна система.

· Пригадайте функції кровоносної системи.

Функція кровоносної системи полягає в підтримці заданого об'єму крові і розподілі її по

судинах та у зміні кровопостачання відповідно до зміни потреб тканин у кисні при різних

навантаженнях.

· До яких наслідків може призвести недостатнє постачання киснем тканин?

Недостатнє постачання тканин киснем може бути причиною кисневого голодування і

загибелі клітин.

Крім того, кров бере участь у підтримці кислотно-лужної рівноваги і в гуморальній

регуляції функцій органів і систем, переносячи гормони та інші біологічно активні

речовини від ендокринних залоз до органів.

Система дихання також виконує важливі гомеостатичні функції.

· Яке значеня має дихальна система у підтримці гомеостазу?

Система дихання виконує важливі гомеостатичні функції. вентиляцію, легеневий

кровообіг, дифузію газів через альвеолярно-капілярну мембрану, транспорт газів

кров'ю і тканинне дихання.

Забезпечення газообміну між організмом і навколишнім середовищем повинно

відповідати швидкості обмінних процесів і пов'язаної з нею швидкості споживання

клітинами кисню. Тому робота дихальної системи повинна бути спрямована на

підтримку постійного рівня кисню і вуглекислоти в умовах, що змінюються.

Самостійна робота з підручником

Завдання для опрацювання:

· Яке значення має сечовидільна система у підтримці гомеостазу?

2.Нервова регуляція.

· Пригадайте, які функції виконує нервова система?

Функції нервової системи:

1) об'єднує організм в одне ціле;

2) регулює роботу органів і систем;

3) підтримує сталість внутрішнього середовища організму;

4) здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем і забезпечує адаптацію в мінливих

умовах;

5) визначає психічну діяльність індивіда.

· За допомогою чого здійснюється нервова регуляція?

Нервова регуляція здійснюється за допомогою нервових імпульсів.

· Що лежить в основі нервової регуляції? (В основі нервової регуляції лежить

принцип рефлексу).

· Що є структурно-функціональною основою рефлексу? (Структурно-

функціональною основою рефлексу є рефлекторна дуга-послідовно з’єднаний

ланцюжок нервових

клітин, що забезпечує здійснення відповіді на подразнення).

3.Гуморальна регуляція. Гормони.

· Пригадайте, що таке гуморальна регуляція?

Гуморальна регуляція – це регуляція фізіологічних процесів в організмі людини, що

відбувається за участю гуморальних чинників, які переносяться кров'ю, лімфою та

тканинною рідиною. Гуморальну регуляцію забезпечують залози внутрішньої секреції

(ендокринні залози)

· Які речовини відносяться до гуморальних чинників?

· Що таке гормони? (Гормони – це специфічні високоактивні хімічні сполуки, що

секретуються ендокринними залозами. Надходячи в кровотік, гормони дістаються

органа-мішені, де виявляють свою регуляторну дію).

Складання опорного конспекту:

Ознаки ендокринних залоз:

• Не мають вивідних проток.

• Свій секрет виводять безпосередньо в кровоносне русло.

• Мають рясне кровопостачання, частіше декілька пар артерій.

• Мають тривалий час до виявлення дії та швидкий розпад гормонів.

• Не мають точного направлення дії.

До залоз внутрішньої секреції відносять: гіпофіз, епіфіз, щитоподібну, прищитоподібні,

вилочкову (тимус), надниркові залози

Деякі залози називаються змішаними. У них виробляються не тільки гормони, а й

продукти зовнішньої секреції. Це підшлункова та статеві залози.

· Пригадайте, які залози належать до залоз зовнішньої секреції? (печінка, слинні,

потові, сальні залози)

Історія відкриття гормонів

Велике значення для розвитку терапії мало відкриття гормонів. Вперше глибоко вивчав

залози внутрішньої секреції Броун-Секар, який у 1889 р. в Паризькому біологічному

товаристві зробив доповідь на підставі досліду, проведеного на собі, про дію водних

витяжок з яєчок собак і морських свинок. Ці спостереження в той час зустріли з

недовір'ям.

У 1902 р. англійські фізіологи В. Бейліс (1860-1924) і Е. Старлінг (1866-1927) відкрили в

слизовій оболонці дванадцятипалої кишки секретин, що стимулює виділення жовчі і

панкреатичного соку. Старлінг ввів у науку термін «гормон» (від «юрцасо» - спонукати).

У 1914 p. Е. Кендаль виділив тироксин - гормон щитовидної залози. В першій половині

XX ст. було відкрито гормони гіпофіза, яєчників, прищитовидних залоз, надниркових

залоз, жовтого тіла та ін. Видатною подією для терапії було відкриття в 1921 р.

канадським ученим Ф. Бантінгом (1891-1941) гормону підшлункової залози - інсуліну,

який широко застосовується у лікуванні цукрового діабету, шизофренії. В основу методу

виділення інсуліну було пок

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА - сукупність залоз, що утворюють гормони та

забезпечують ендокринну регуляцію. Ендокринна система людини бере участь у

гуморальній регуляції, забезпечує збереження гомеостазу в змінних умовах

середовища, регулює ріст, розвиток, розмноження організму. Разом з імунною

системою формує та підтримує імунітет, з нервовою - здійснює регуляцію діяльності

органів, психічну діяльність, емоційну реакцію.

охарактеризувати ендокринні залози: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза;

підшлункова залоза.

охарактеризувати ендокринні залози: паро щитоподібні залози, надниркові залози,

тимус; статеві залози.

Характеристика залоз ендокринної системи (заповніть таблицю).

№ з/п	Назва залози	Місце розташування	Гормони	Роль у функціонуванні організму

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

Гіпофіз - ендокринна залоза, розташована при основі головного мозку. Це невелика

залоза, маса якої досягає 0,5 г. У гіпофізі розрізняють три частки: передню,

проміжну та задню. Кожна з них продукує гормони з різними функціями. Передня

частка гіпофіза виробляє гормони, які регулюють ріст людини (гормон росту) та

впливають на діяльність інших ендокринних залоз (тропні гормони). Середня

частка виробляє меланотропін, який сприяє синтезу меланіну й зумовлює колір

шкіри. Задня частка гіпофіза синтезує гормони, - вазопресину й окситоцину.

Вазопресин зменшує виведення сечі, підвищує кров'яний тиск, а окситоцин

стимулює діяльність молочних залоз у період вигодовування немовлят.

Епіфіз - це ендокринна залоза, що розвивається як виріст проміжного мозку.

Маса його в дорослої людини - 100-200 мг. В епіфізі синтезується гормон мелатонін,

який запобігає передчасному статевому розвитку, бере участь у біологічних ритмах

організму та ін.

Щитоподібна залоза - ендокринна залоза, розташована на передній поверхні

щитоподібного хряща гортані. Вона прикріплюється до трахеї й гортані щільною

волокнистою тканиною й складається з правої й лівої часток, з'єднаних

перешийком. Це непарна й найбільша з ендокринних залоз, маса якої близько

30-60 г. Щитоподібна залоза виділяє йодо-вмісні гормон тироксин. Тироксин

стимулюють ріст і розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової тканин.

Крім того, він прискорює обмін речовин і виділення енергії.

Прищитоподібні залози - це ендокринні залози у вигляді маленьких тілець,

занурених у тканину щитоподібної залози. Прищитоподібні та щитоподібна залоза

вкриті спільною волокнистою капсулою. Загальна маса цих найдрібніших залоз -

близько 0,3 г. Клітини прищитоподібних залоз синтезують паратгормон, який

регулює обмін Кальцію.

Тимус - ендокринна залоза, розташована за грудиною. Ця непарна залоза

складається із залозистих клітин, які утворюють дві частки, що нагадують вилочку.

Маса й розміри залози змінюються з віком. Тимус відіграє основну роль у розвитку

клітинного імунітету. Основним гормоном залози є тимозин, який впливає на

диференціацію Т-лімфоцитів.

Надниркові залози - парні ендокринні залози, розташовані над нирками. Надниркові

залози складаються з двох шарів: зовнішнього коркового і внутрішнього мозкового,

які функціонують незалежно один від одного. У дорослої людини маса наднирників

досягає 10-14 г. Корковий шар виробляє гормони кортикостероїди, які регулюють

водно-сольовий обмін та обмін білків, жирів і вуглеводів. Мозковий шар виділяє

гормони адреналін та норадреналін, що забезпечують негайну мобілізацію ресурсів

організму, активізацію функцій органів, спрямовану на виживання організму в

стресових ситуаціях.

ЗАЛОЗИ ЗМІШАНОЇ СЕКРЕЦІЇ - це залози, що утворюють секрети та гормони.

До них належать підшлункова залоза та статеві залози.

Підшлункова залоза - залоза змішаної секреції, яка виробляє травний сік

(зовнішня секреція) та гормони (внутрішня секреція). Ця травна залоза

розташована позаду шлунка, складається з головки, тіла і хвоста. Підшлункова

залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см. Гормони підшлункової

залози - інсулін і глюкагон - регулюють обмін вуглеводів.

Статеві залози - це залози змішаної секреції, які виробляють статеві клітини

(зовнішня секреція) й статеві гормони (внутрішня секреція). Чоловічими статевими

залозами людини є яєчка, а жіночими - яєчники. Статеві залози разом з продукцією

сперматозоонів і яйцеклітин виділяють у кров статеві гормони - андрогени й
естрогени.

Обидві групи гормонів утворюються як у чоловічих, так і в жіночих статевих залозах.

Однак у чоловіків переважають андрогени, а в жінок - естрогени. Найактивнішими

серед андрогенів є тестостерон, а серед естрогенів - естрадіол та прогестерон. Статеві

гормони починають вироблятися ще в зародковому періоді, вони контролюють

утворення й ріст усіх органів чоловічої та жіночої статевих систем, визначають тип

статури й особливості будови кістково-м'язового апарату. У період статевого

дозрівання вони відповідають за формування вторинних статевих ознак,

впливають на ріст, обмін речовин, фізичний і психічний розвиток.

Ми з вами ознайомилися з залозами ендокринної системи, визначили їх значення для

організму людини. Давай те ще раз дамо їм назви та визначимо, які гормони вони

виробляють.

Вправа «Третій зайвий»

Визначте «зайвий» термін з переліку та вкажіть, за якими ознаками був зроблений

вибір.

Ø Епіфіз, статеві залози, щитоподібна залоза. («Зайві» — статеві залози, тому що вони

належать до залоз змішаної секреції, а епіфіз і щитоподібна — внутрішньої.)

Ø Статеві залози, підшлункова залоза, надниркові залози. («Зайві» — надниркові

залози, тому що вони належать до залоз внутрішньої секреції, а статеві і підшлункова

— змішаної.)

Ø Слинні залози, потові залози, гіпофіз. («Зайві» — гіпофіз , тому що він належить до

залоз внутрішньої секреції, а слинні і потові — зовнішньої.)

ГОРМОНИ - це біологічно активні речовини залоз внутрішньої секреції, що

здійснюють ендокринну регуляцію.

Гормони регулюють обмін речовин та енергії (тироксин, інсулін), процеси росту й

розвитку органів (гормон росту), статеве дозрівання й розмноження (статеві гормони),

психічні явища (ендорфіни), реакцію організму на стресові ситуації (адреналін).

Визначте «зайвий» термін з переліку та вкажіть за якими ознаками був зроблений вибір.

· Гіпофіз, статеві залози, щитоподібна залоза (зайві – статеві залози, тому, що вони

відносяться до залоз змішаної секреції, а гіпофіз і щитоподібна - внутрішньої)

· Статеві залози, підшлункова залоза, надниркові залози (зайві – надниркові залози,

тому що вони відносяться до залоз внутрішньої секреції, а статеві і підшлункова -

змішаної)

· Слинні залози, потові залози, паращитоподібні залози (зайві - пара щитоподібні

залози, тому що вони відносяться до залоз внутрішньої секреції, а слинні і потові –

зовнішньої)

· Порівняти дію нервової та гуморальної регуляцій, заповнивши таблицю.

Ознаки	Гуморальна регуляція	Нервова регуляція
Швидкість передачі сигналів
Основи регуляції
Шляхи передачі сигналів
Швидкість одержання відповіді
Тривалість дії

Домашнє завдання опрацювати:

1. Визначити та законспектувати основні властивості гормонів.;

§ 55; відповісти на різнорівневі запитання стор. 244;

Урок за 04.05.2020

Тема: Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції.

Очікувані вміння:

- навчитися розпізнавати основні типи залоз людського організму;

- характеризувати будову і функції залоз внутрішньої та змішаної секреції;

- застосовувати знання про роботу залоз внутрішньої та змішаної секреції для

профілактики гормональних захворювань.

„Система органів виділення та репродукції”.

Складна будова людського тіла ще в стародавні часи викликала захоплення

вчених. Протягом багатьох століть вони безуспішно намагалися знайти

«верховного головнокомандувача», який керував організмом. Того, хто керує

всіма життєво важливими функціями і координує роботу окремих клітин, органів

і систем органів. Нарешті титул правителя в суверенному королівстві організму

відійшов до мозку — головного і спинного. Але при кожному королі зазвичай

існує таємний радник, влада якого є дуже великою. Цим сірим кардиналом, який

тримається в тіні, є ендокринна система. Ендокринна система так ретельно

зберігала свої секрети, що була відкрита вченими тільки на початку ХХ ст.

І сьогодні ми дізнаємося, яку ж роль ця система відіграє в організмі кожного із нас.

Але, перш ніж ми приступимо до вивчення нової теми, я пропоную вам з’ясувати,

з яким поняттям ви можете ототожнювати поняття «Ендокринна система».

Ендокринну систему схематично відображено у вигляді планети. До даного

поняття необхідно підібрати терміни, визначення, значення, що асоціюються з ним.

1.Залози; 2.Гормони. 3.Щитоподібна залоза. 4. Гормони. 5. Яєчник.6.Яєчко. 7.Інсулін.

8. Цукровий діабет. 9. Гормональний збій. 10. Гіпофіз.

- залози зовнішньої секреції - це залози, які виділяють через протоки свої секрети

на поверхню тіла або в порожнини тіла та органів (наприклад, слинні, потові, сальні,

шлункові, молочні, слізні, кишкові);

- залози внутрішньої секреції - це залози, які виділяють гормони у

внутрішнє середовище й не мають вивідних шляхів. До цієї групи належать гіпофіз,

епіфіз, щитоподібна, при- щитоподібні, вилочкова, надниркові залози;

залози змішаної секреції - залози, які виділяють як секрети, так і гормони. Це підшлункова

й статеві залози: яєчники та яєчка.

Питання:

1. Дати назви типів залоз.

2. Охарактеризувати залози зовнішньої секреції.

3. Охарактеризувати залози внутрішньої секреції.

4. Охарактеризувати залози змішаної секреції.

5. З яких залоз складається ендокринна система?

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА - сукупність залоз, що утворюють гормони та

забезпечують ендокринну регуляцію. Ендокринна система людини бере участь у

гуморальній регуляції, забезпечує збереження гомеостазу в змінних умовах

середовища, регулює ріст, розвиток, розмноження організму. Разом з імунною

системою формує та підтримує імунітет, з нервовою - здійснює регуляцію діяльності

органів, психічну діяльність, емоційну реакцію.

охарактеризувати ендокринні залози: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза;

підшлункова залоза.

охарактеризувати ендокринні залози: паро щитоподібні залози, надниркові залози,

тимус; статеві залози.

Характеристика залоз ендокринної системи (заповніть таблицю).

№ з/п	Назва залози	Місце розташування	Гормони	Роль у функціонуванні організму

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

Гіпофіз - ендокринна залоза, розташована при основі головного мозку. Це невелика

залоза, маса якої досягає 0,5 г. У гіпофізі розрізняють три частки: передню, проміжну

та задню. Кожна з них продукує гормони з різними функціями. Передня частка

гіпофіза виробляє гормони, які регулюють ріст людини (гормон росту) та впливають

на діяльність інших ендокринних залоз (тропні гормони). Середня частка виробляє

меланотропін, який сприяє синтезу меланіну й зумовлює колір шкіри. Задня частка

гіпофіза синтезує гормони, - вазопресину й окситоцину. Вазопресин зменшує

виведення сечі, підвищує кров'яний тиск, а окситоцин стимулює діяльність молочних

залоз у період вигодовування немовлят.

Епіфіз - це ендокринна залоза, що розвивається як виріст проміжного мозку. Маса

його в дорослої людини - 100-200 мг. В епіфізі синтезується гормон мелатонін, який

запобігає передчасному статевому розвитку, бере участь у біологічних ритмах

організму та ін.

Щитоподібна залоза - ендокринна залоза, розташована на передній поверхні

щитоподібного хряща гортані. Вона прикріплюється до трахеї й гортані щільною

волокнистою тканиною й складається з правої й лівої часток, з'єднаних перешийком.

Це непарна й найбільша з ендокринних залоз, маса якої близько 30-60 г.

Щитоподібна залоза виділяє йодо-вмісні гормон тироксин. Тироксин стимулюють

ріст і розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової тканин. Крім того,

він прискорює обмін речовин і виділення енергії.

Прищитоподібні залози - це ендокринні залози у вигляді маленьких тілець,

занурених у тканину щитоподібної залози. Прищитоподібні та щитоподібна залоза

вкриті спільною волокнистою капсулою. Загальна маса цих найдрібніших залоз -

близько 0,3 г. Клітини прищитоподібних залоз синтезують паратгормон, який регулює

обмін Кальцію.

Тимус - ендокринна залоза, розташована за грудиною. Ця непарна залоза складається

із залозистих клітин, які утворюють дві частки, що нагадують вилочку. Маса й

розміри залози змінюються з віком. Тимус відіграє основну роль у розвитку

клітинного імунітету. Основним гормоном залози є тимозин, який впливає на

диференціацію Т-лімфоцитів.

Надниркові залози - парні ендокринні залози, розташовані над нирками. Надниркові

залози складаються з двох шарів: зовнішнього коркового і внутрішнього мозкового,

які функціонують незалежно один від одного. У дорослої людини маса наднирників

досягає 10-14 г. Корковий шар виробляє гормони кортикостероїди, які регулюють

водно-сольовий обмін та обмін білків, жирів і вуглеводів. Мозковий шар виділяє

гормони адреналін та норадреналін, що забезпечують негайну мобілізацію ресурсів

організму, активізацію функцій органів, спрямовану на виживання організму в

стресових ситуаціях.

ЗАЛОЗИ ЗМІШАНОЇ СЕКРЕЦІЇ - це залози, що утворюють секрети та гормони.

До них належать підшлункова залоза та статеві залози.

Підшлункова залоза - залоза змішаної секреції, яка виробляє травний сік (зовнішня

секреція) та гормони (внутрішня секреція). Ця травна залоза розташована позаду

шлунка, складається з головки, тіла і хвоста. Підшлункова залоза має вигляд

видовженої пірамідки завдовжки 20 см. Гормони підшлункової залози - інсулін і

глюкагон - регулюють обмін вуглеводів.

Статеві залози - це залози змішаної секреції, які виробляють статеві клітини

(зовнішня секреція) й статеві гормони (внутрішня секреція). Чоловічими статевими

залозами людини є яєчка, а жіночими - яєчники. Статеві залози разом з продукцією

сперматозоонів і яйцеклітин виділяють у кров статеві гормони - андрогени й

естрогени. Обидві групи гормонів утворюються як у чоловічих, так і в жіночих

статевих залозах. Однак у чоловіків переважають андрогени, а в жінок - естрогени.

Найактивнішими серед андрогенів є тестостерон, а серед естрогенів - естрадіол та

прогестерон. Статеві гормони починають вироблятися ще в зародковому періоді,

вони контролюють утворення й ріст усіх органів чоловічої та жіночої статевих

систем, визначають тип статури й особливості будови кістково-м'язового апарату.

У період статевого дозрівання вони відповідають за формування вторинних статевих

ознак, впливають на ріст, обмін речовин, фізичний і психічний розвиток.

Представлення результатів роботи та перегляд презентації з характеристики залоз ендокринної

системи.

Ми з вами ознайомилися з залозами ендокринної системи, визначили їх значення для

організму людини. Давай те ще раз дамо їм назви та визначимо, які гормони вони

виробляють. (Учням на слайдах пропонуються малюнки залоз).

Вправа «Третій зайвий»

Визначте «зайвий» термін з переліку та вкажіть, за якими ознаками був зроблений

вибір.

Ø Епіфіз, статеві залози, щитоподібна залоза. («Зайві» — статеві залози, тому що

вони належать до залоз змішаної секреції, а епіфіз і щитоподібна — внутрішньої.)

Ø Статеві залози, підшлункова залоза, надниркові залози. («Зайві» — надниркові

залози, тому що вони належать до залоз внутрішньої секреції, а статеві і підшлункова
— змішаної.)

Ø Слинні залози, потові залози, гіпофіз. («Зайві» — гіпофіз , тому що він належить

до залоз внутрішньої секреції, а слинні і потові — зовнішньої.)

ГОРМОНИ - це біологічно активні речовини залоз внутрішньої секреції,

що здійснюють ендокринну регуляцію.

Гормони регулюють обмін речовин та енергії (тироксин, інсулін), процеси росту й

розвитку органів (гормон росту), статеве дозрівання й розмноження (статеві гормони),

психічні явища (ендорфіни), реакцію організму на стресові ситуації (адреналін).

Домашнє завдання:

2. Визначити та законспектувати основні властивості гормонів.;

§ 56; відповісти на різнорівневі запитання стор248;

§57; відповісти на різнорівневі запитання стор252

Урок за 07.05.2020.

Тема уроку: Імунна регуляція. Ендокринні залози організму людини. Профілактика

захворювань ендокринної системи.

1. Як здійснюється гуморальна регуляція діяльності організму людини?

2. Як називаються речовини, які виробляють ендокринні залози?

3. Які функції виконують гормони?

1. Згрупувати залози:

А Залози зовнішньої секреції

Б Залози внутрішньої секреції

В Залози змішаної секреції

1) гіпофіз; 2) підшлункова; 3) надниркові; 4) статеві; 5) слинні;

6) потові; 7) щитоподібна; 8) вилочкова; 9) слізні; 10) епіфіз.

Привести у відповідність регуляторну систему і характерні їй властивості:

А нервова система 1. швидка передача сигналу на значні відстані

Б ендокринна система 2. дія системи тривала

3 має малу швидкість поширення

4 дія на орган чи систему органів короткочасна

Побудуйте схему «Регуляція діяльності ендокринної системи»

Пам’ятаєте, в казці «Про Білосніжку…», зла мачуха на очах падчерці перетворюється у

відьму – ніс загострився, очі вилізли з орбіт, лице і шия набрякли, мачуха стала трястися.

Чи можуть бути схожі перетворення в реальному житті?

Порушення діяльності якої із систем може призвести до вище описаних відхилень?

Залоза

Гормони, що синтезуються

Функції

2. Захворювання ендокринної системи.

Слова вчителя: Порушення діяльності ендокринної системи може бути спричинене:

- Збільшенням продукування гормонів і називається – гіперфункція

- Зменшенням вироблення гормонів – гіпофункція.

Які ж хвороби розвиваються при порушенні роботи ендокринної системи?

· Першим і найважливішим фактором є екологічний стан

навколишнього середовища. Будь-які забруднення повітря, води і землі різними

видами отрут, солей важких металів залишають свій негативний слід на здоров’я

людини і зокрема на його ендокринну систему.

· Шкідливі звички людини – куріння і алкоголь. Це відбувається

із-за смол, які знаходяться в сигаретах, і етилового спирту, які потрапляючи в

організм, завдають шкідливого впливу на стінки клітин всіх органів, у тому числі й

ендокринним залозам.

· Незбалансоване харчування також є чинником захворювання.

Нестача мікроелементів і вітамінів призводить до збою в системі гормонів, і отже,

негативно позначається на якості роботи всієї ендокринної системи організму.

Психологічні травми, стрес, різні неврози несприятливо позначаються на нервовій та

імунній системах. Внаслідок перенесених інфекційних або вірусних захворювань настає

дебют хвороб ендокринної системи.

1. створи Пам’ятку «Профілактика захворювань ендокринної

системи».

· Своєчасне лікування наявних інфекційних та інших захворювань,

які можуть послужити поштовхом для розвитку патологічного процесу в будь – якій

залозі ендокринної системи.

· Знизити вплив на організм різних токсичних речовин.

· Дотримуватися збалансованого і раціонального харчування.

· Дотримуватися здорового способу життя без шкідливих звичок.

Все це може допомогти збалансувати показники вироблення гормонів, необхідних для

нормального функціонування організму.

При появі перших симптомів захворювання необхідно відразу ж звернутися за

консультацією до ендокринолога. Адже тільки своєчасне звернення до фахівця допоможе

попередити розвиток хвороб.

2. Розв’язання біологічних задач.

А) Молодий організм росте занадто швидко і досяг висоти двох метрів. Визначте

захворювання, при гіпо – чи гіперфункції якого гормону та якої залози проявляється

хвороба?

(Гіпофіз. Гіперфункція. Соматотропін. Гігантизм)

Б) Людина відчуває постійну спрагу, різко худне. Рівень глюкози в крові підвищений.

З’являється цукор в сечі. Визначте захворювання, при гіпо – чи гіперфункції якого

гормону та якої залози проявляється хвороба?

(Підшлункова. Гіпофункція. Інсулін. Цукровий діабет)

В) У людини підвищений артеріальний тиск, посилюється збудливість нервової

системи, виникає дратівливість і швидка стомлюваність, щитовидна залоза збільшена.
Визначте захворювання, при гіпо – чи гіперфункції якого гормону та якої залози
проявляється хвороба?

(Щитовидна. Гіперфункція. Тироксин. Базедова хвороба)

Г) У людини глибоке дихання, підвищена температура тіла, збільшується сила і

частота серцевих скорочень. Організм готується до швидкої відповіді на можливу

небезпеку. Визначте захворювання, при гіпо – чи гіперфункції якого гормону та якої

залози проявляється хвороба? (Надниркові. Гіперфункція. Адреналін. Пристосування

організму до змін).

Д) У людини непропорційно збільшені розміри нижньої щелепи, кисті і стоп. Кістки

продовжують рости. Визначте захворювання, при гіпо – чи гіперфункції якого
гормону та якої залози проявляється хвороба?

(Гіпофіз. Гіперфункція. Соматотропін. Акромегалія)

1. Регуляція (від лат. regulatio - приводити в порядок, налагоджувати) – здатність

живих організмів підтримувати перебіг певних фізіологічних процесів і діяльності

цілісного організму залежно від умов зовнішнього та внутрішнього середовища.

Імунна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що

поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення

захисного впливу на клітини, тканини й органи.

Для імунної регуляції в організмі є центральні органи (кістковий мозок, тимус) і

периферичні (лімфовузли, апендикс), здатні реагувати на різні впливи, клітини, що

запам’ятовують чужі білки.

Органи імунної системи утворюють гормони (наприклад, тимозин), антитіла й клітини

(наприклад, лімфоцити), що захищають внутрішнє середовище організму від впливів

чужорідних речовин та клітин. Поширення речовин і клітин по організму відбувається

за участю крові, лімфи й тканинної рідини.

Імунні реакції можуть бути вродженими (наприклад, стійкість проти захворювань, що

проявляється одразу ж після народження) і набутими (наприклад, стійкість до правця,

що набувається після щеплення). Регуляторні імунні впливи мають загальний і

достатньо тривалий характер, тобто діють на весь організм і зберігаються впродовж

років.

ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція певними клітинами крові (наприклад, лейкоцитами)

за допомогою хімічних сполук в клітинах крові (наприклад, антитіл), що поширюються в

організмі рідинами внутрішнього середовища (кров, лімфа, тканинна рідина) для

забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.

Характер імунної регуляції: повільний, дистанційний, довготривалий, загальний.

Імунну регуляцію забезпечує імунна система:

• певними клітинами крові (головними клітинами є лейкоцити, які потім

поширюються організмом з током крові й лімфи);

• спеціальними речовинами, що містяться в цих клітинах (головними хімічними

сполуками є антитіла, що виробляються у відповідь на чужорідні білкові сполуки).

Імунітет – здатність організму протистояти дії зовнішніх і внутрішніх ворогів:

бактерій, вірусів, різних речовин, які порушують нормальну життєдіяльність

організму, а також його клітинам, що відмерли або переродилися.

Неспецифічний -шкіра, травна система, дихальна система.

Специфічний-антітела, Т-лімфоцити.(форма імунітету, при якій організм здатний

розпізнати і знищити тільки певний вид мікроорганізмів)

Види імунітету

А .Природжений наслідує дитиною від матері.

Б.Набутий з'являється після перенесення інфекційних захворювань.

Штучний

А.Активный з'являється після вакцинації.

Б. Пасивний з'являється при дії лікувальної сироватки.

Як підвищити імунітет

1.Позбавлення від шкідливих звичок

2.Здорове харчування. Корисні продукти (морква, молочні продукти, полуниця, ківі,

кедрові горіхи, маслинова олія, м'ясо індички, цитрусові, зелень)

3.Вітаміни (Вітамін С - головний помічник імунітету)

4.Загартування і зарядка

5.Щеплення (спосіб забезпечити імунний захист. Коли організм легко перехворіє,

то починає потім самостійно виробляти антитіла.)

6.Імуномодулятори (спеціальним лікам, які призначені для підвищення імунітету

і зміцнення імунної системи)

7. Гарний сон

8.Відсутність стресів

Ви повинні стати мисливцем за позитивними емоціями - переслідуйте їх скрізь. У

спілкуванні, книгах, хобі- там, що дарує вам радість бутя - це перший крок на шляху до

підвищення імунітет

Порівняльна таблиця регуляції регуляторними системами

Повідомлення домашнього завдання

Опрацювати §58 підручника; відповісти на різнорівневі завдання стор.256;

§59підручника; відповісти на різнорівневі завдання стор.260;

§60 підручника; відповісти на різнорівневі завдання стор.264;

Прочитати статтю імунна система в вікіпедії (2 - 4 рівень)

Підготувати презентацію «Профілактика йододефіциту в організмі людини»

(3-4 рівень).

Урок за 14.05.2020.

Тема: Будова та функції репродуктивної системи.

Тестові завдання. Виберіть правильну відповідь:

1) Розмноження — це …

а) відтворення собі подібних;б) забезпечування неперервності життя;

в) забезпечування передачі спадковості; г) зміна каріотипу;

д)забезпечування мітозу.

2) Нестатеве розмноження відбувається:

а) статевими клітинами; б)нестатевими клітинами; в) поділом надвоє;

г) гаметами; д)спорами; є) зооспорами.

3) Вегетативне розмноження здійснюється:

а) спорами; б)частинами тіла.

4) Статевий процес здійснюється за допомогою:

а) кон’югації; б) копуляції; в) спор; г) зооспор.

Пригадайте з розділу «Зоологія», як відбувається еволюція статевого

розмноження у хребетних тварин. Як називається система органів

розмноження ?

У індусів є оповідання про слона та чотирьох сліпих. Кожен з них бажав

дізнатися, який з себе слон. Але один мацав лише хобот, другий - ногу, третій -

намагався охопити величезний живіт слона, а четвертий ухопив його за хвіст.

Звичайно, у кожного з них склалася своєрідна уява про вигляд слона. Той, хто

тримався за хобот, порівнював тварину з канатом. Другий твердив, що слон -

колона будови. Третій знайшов, що слон схожий з бочкою. Четвертий був

переконаний, що слон нагадує змію.

Щоб не опинитися в стані сліпих в питанні статевого розмноження людини, давайте

детальніше розглянемо тему "Будова жіночої та чоловічої статевих систем"

Вивчення нового матеріалу:
Працюючи з підручником заповніть таблицю "Будова та функції жіночої статевої системи".

Репродуктивними органами жінки є молочні залози та зовнішні й внутрішні статеві органи.

органи	характеристика	функції

Чоловіча статева система:http://pti.kiev.ua/uploads/posts/2010-02/1266261189_male.jpg

Зовнішні статеві органи:http://pti.kiev.ua/uploads/posts/2010-02/1266261377_gp2.gif

Працюючи з підручником заповніть таблицю «Будова та функції чоловічої статевої

системи»;

органи	характеристика	функції

Працюючи з підручником заповніть таблицю

Стать і їх залози	Гормони	дія
Чоловіча, яєчка
Жіноча, яєчники

Проблемне запитання. Який взаємозв’язок між будовою і функцією органів репродуктивної

системи (чоловічої і жіночої) ?

Запишіть в зошит вивчені на сьогоднішньому уроці терміни.

Підведення підсумків уроку.

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал параграфа. Скласти кросворд по даній темі( 3-4 рівень).

Уроки за 18.05.2020. і за 21.05.2020

Тема: Статеві клітини. Запліднення. Менструальний цикл. Вагітність.

Проблемна ситуація "Таємниця девяти місяців... У чому вона полягає? Вам відомо, що в

кожній клітині людини по 46 хромосом. В яйці (заплідненій жіночій клітині) хромосом

також 46. Чому в яйці міститься 46 хромосом, а не 92, адже яйце утворюється в результаті

злиття жіночої та чоловічої статевих клітин?"

1. Будова статевих клітин людини. Робота учнів з підручником.

Завдання 1. Розгляньте малюнок у підручнику «Будова жіночої статевої клітини», зробіть

малюнок і підпишіть його.

1 — ядро;

2 — фолікулярні клітини;

3 — жовткова оболонка;

4 — прозора оболонка.

Завдання 2. Розгляньте будову чоловічої статевої клітини у підручнику, зробіть малюнок

і підпишіть його.

1 — головка (довжина — 5 мкр);

2 — ядро;

3 — акросома;

4 — шийка (довжина 3-8 мкр);

5 — хвостик (30-50 мкр довжини);

Статеві клітини невеликі на розміри. Вивчення їх було утруднене.

“Оскільки розміри статевих клітин дуже малі, тривалий час люди не могли знати про їх

існування і тим більше будову. А таємниця зачаття привертала увагу майже всіх. Навіть

Гіппократ (біля 370 р. до н.е.) вважав, що зародок утворюється внаслідок перемішування

батьківського сімені і крові матері. Але вже Арістотель (384 – 322 р. до н.е.), вивчаючи

курячий зародок і його розвиток, написав твір “Про виникнення тварин”, де вказав на

наявність клітин чоловічої і жіночої статі, що дають початок зародку. І тільки на початку

ХVІІ ст.. з появою мікроскопа Антоні ван Левенгук уперше побачив рухливі

сперматозоїди морської свинки і зафіксував їх будову.”

Вчені довели, що при народженні дівчинки у неї уже міститься 400 тис. яйцеклітин у

яєчниках. Яйцеклітину людини було описано в 1827 р. засновником ембріології

академіком К.Бером.

Сперматогенез — це процес розвитку сперматозоїдів у людини. Сперматогенез

відбувається в сім'яних канальцях чоловічої гонади — сім'янику. Процес

сперматогенезу складний, він завершується в період статевої зрілості утворенням

сперматозоїдів — зрілих чоловічих статевих клітин, здатних до запліднення. Повному

дозріванню передує дворазовий (такий, що швидко настає один за одним) поділ, у

результаті якого в ядрі статевої клітини залишається половина хромосом (23 замість 46).

Розрізняють чотири періоди сперматогенезу: розмноження, ріст, дозрівання й

формування. У період розмноження сперматогонії (первинні чоловічі статеві клітини)

кілька разів діляться шляхом мітозу. У період росту утворені клітини збільшуються в

розмірах, а їхні ядра проходять першу фазу (профазу першого поділу) мейозу. У результаті

вони стають сперматоцитами першого порядку. У період дозрівання проходять наступні

фази мейозу, й утворюються сперматоцити другого порядку (після першого поділу) і

сперматиди (після другого поділу). З одного сперматоциту першого порядку утворюються

спочатку два сперматоцити другого порядку, а потім чотири сперматиди. Під час періоду

формування сперматиди перетворюються на зрілі чоловічі статеві клітини — сперматозої

ди. Зрілий сперматозоїд людини складається з голівки, шийки і хвоста. Голівка овальна,

трохи сплющена з боків, містить найістотнішу частину сперматозоїда — ядро, оточене

тонким шаром протоплазми. Шийка містить видозмінену центросому, яка сприяє

процесові поділу заплідненого яйця. Хвіст призначений для активного пересування

сперматозоїда в рідкому середовищі. У результаті коливальних рухів хвоста сперматозоїд

може самостійно рухатися голівкою вперед зі швидкістю 2–3 мм за хвилину.

Овогенез — це процес розвитку яйцеклітин у людини. Процес розвитку яйцеклітин

пов'язаний з ростом і розвитком первинних фолікулів, розміщених у корковому шарі

яєчника. Первинний фолікул складається з незрілої яйцеклітини, оточеної шаром

епітеліальних клітин і сполучною тканиною. У першу (фолікулярну) фазу менструального

циклу починається ріст одного або кількох первинних фолікулів, але стадії повного

дозрівання досягає зазвичай один фолікул; інші зазнають регресу. Процес дозрівання

фолікула за 28-денного менструального циклу вкладається в 14 днів (за 21-денного — у

10–11 днів). Розрізняють три періоди оогенезу: розмноження, росту й дозрівання. У період

розмноження відбувається збільшення кількості овогоніїв (первинних жіночих статевих

клітин) шляхом мітотичних поділів. У період росту поділ оогоніїв припиняється, і вони

утворюють овоцити першого порядку. Овоцити заглиблюються в тканини яєчника,

вкриваються оболонками й утворюють фолікули. У кінці періоду росту в ооциті

відбувається накопичення жовтка. Протягом періоду дозрівання відбуваються два поділи

мейозу, у результаті яких у ядрі статевої клітини залишається половина хромосом

(23 замість 46). Після першого поділу утворюються овоцит другого порядку й перше

полярне тільце, а після другого — зріла яйцеклітина і друге полярне тільце. Полярні тільця

не беруть участі у процесах розмноження й виконують функцію видалення зайвого

генетичного матеріалу. Таким чином, на відміну від сперматогенезу, під час овогенезу з

однієї вихідної клітини утворюється лише одна повноцінна зріла гамета.

3.Менструальний цикл.

Менструальний цикл — це закономірні циклічні зміни в організмі жінки, що повторюються

через певні проміжки часу й зовні виявляються менструацією. Менструація — періодична

поява нерясних і нетривалих кров’яних виділень зі статевих шляхів, характерна для

здорової невагітної жінки. Перша менструація настає частіше всього у віці 12–14 років.

Протягом подальших 1,5–2 роки завершується становлення менструальної функції, яка

здійснюється надалі протягом 23–28 років репродуктивного періоду життя жінки.

Припинення менструацій, так звана фізіологічна аменорея, спостерігається у жінок під час

вагітності й у багатьох з них — після пологів у період годування дитини грудьми. Протягом

перехідного, пременопаузального, періоду життя жінки починається поступове згасання

менструальної функції, яка повністю вичерпується, — настає клімакс.

Кожен нормальний менструальний цикл є підготовкою організму жінки до вагітності.

Початком менструального циклу прийнято вважати перший день кров’яних виділень, а

тривалість кожного циклу визначають від початку однієї й до початку подальшої

менструації. Менструальна кровотеча є наслідком відторгнення слизової оболонки

матки — ендометрія.

Існують критерії нормального менструального циклу:

1) Тривалість менструального циклу коливається від 21 до 35 днів (у середньому 28 днів).

2) Тривалість менструальної кровотечі становить 3–7 днів.

3) Об’єм крововтрати за час менструації невеликий і становить 50–100 мл.

Гіпофіз виробляє ряд найважливіших гормонів, серед яких два безпосередньо регулюють

роботу яєчників, — це фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ ).

2. Запліднення.

Вчитель дав завдання учням написати твір на тему: «Як з`являються на світ діти?».
Дівчинка прийшла додому і спитала матір: «Мамо, як ти з`явилася на світ?»
Матір відповіла «Мене знайшли в капусті.» З цим запитанням дівчинка звернулвся до
бабусі: «Мене принесла лелека» - відповіла бабуся. Дівчинка сіла і написала: «Маму знайшли
в капусті, бабусю принесла лелека. Тільки я народилася нормально.

Життя кожної людини починається із злиття двох статевих клітин яйцеклітини і
сперматозоона.
Внаслідок злиття утворюється зигота (запліднена яйцеклітина). Статеві клітини, або
гамети, мають гаплоїдний набір хромосом — 23. Коли зливаються яйцеклітина і
сперматозоони, то відновлюється диплоїдний набір хромосом.

Запліднення яйцеклітина (23 хромосоми) + сперматозоон (23 хромосоми) = зигота
(46 хромосом).

3. Жіночий статевий цикл.

У жінки спостерігається менструальний цикл — фізіологічний процес в жіночому організмі,

під час якого відбуваються закономірні циклічні зміни функції статевих систем,

що контролюються статевими гормонами.

Зовні це проявляється регулярними маточними кровотечами — менструаціями.

Менструація — це щомісячний процес відторгнення внутрішньої слизової оболонки матки,

який супроводжується кров’янистими виділеннями з піхви протягом 3-6 днів. Перші

менструації з’являються у віці 12-14 років. Тривалість циклу 21-36 днів.

4. Вагітність.

Вагітність — це фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням

яйцеклітини й розвитком зародка і плоду.

Ознаки вагітності: посилення виділення гормонів яєчників, а потім плаценти; припинення

менструацій; збільшення розмірів матки; збільшення молочних залоз; посилення обміну

речовин; сонливість; нудота (токсикоз) тощо. Вагітність у жінки триває 270–280 днів.

Значні зміни відбуваються в матці: збільшуються її розміри не тільки за рахунок

розтягнення стінок, але й за рахунок збільшення маси м’язів; інтенсивно розвивається

сітка великих і дрібних судин, що несуть кров до плаценти. Дихання стає глибше, що

забезпечує більш повне насичення крові киснем. Нирки працюють з підвищеним

навантаженням, виводячи продукти обміну не тільки матері, але й плоду. Активується

утворення в кістковому мозку еритроцитів, збільшується кількість крові, розширюються

кровоносні судини, підсилюється газообмін. Для забезпечення нормального
функціонування органів і систем організму вагітної, сприятливих умов для розвитку
плоду необхідна підвищена кількість поживних речовин та кисню. Стан здоров’я вагітної
та її поведінка, особливо в перші тижні вагітності, коли відбувається закладка органів
і тканин плоду,

багато в чому визначають характер протікання вагітності, подальший розвиток плоду і

здоров’я майбутньої дитини. Будь-яке захворювання вагітної, неправильне харчування,

порушення режиму, прийом деяких ліків без призначення лікаря, паління й уживання

алкогольних напоїв можуть вплинути на перебіг вагітності та плід.

«Поняття про плацентарний бар'єр».

Кров плода не змішується з кров ю матері, оскільки вона відмежована стінкою судин
ворсинок плода, що створює плацентарний бар’єр. Він забезпечує захист організму зародка
від шкідливих факторів, що можуть бути в крові матері. Але він не може захистити зародок
від алкоголю, наркотичних речовин і багатьох ліків.

Гігієна вагітної жінки, знайдіть дані в інтернеті, занотуйте.

3. Робити спеціальний комплекс гімнастичних вправ для зміцнення м'язів і для полегшення пологів.

4. У жодному разі не можна палити, вживати алкоголь, наркотики.

5. Слід уникати контактів із хворими на грип і, особливо на червоничку.

6. Не вживати будь-яких лікувальних препаратів.

7. Одяг має бути вільним, легким, із натуральних тканин.

8. Слід також не забувати про народну мудрість: у святкові дні вагітній жінці в жодному разі не

треба шити, прати, білити.

Лікарі встановили, що з-поміж жінок, які палять, безпліддя трапляється в десять

разів частіше, ніж у тих, хто не палить. Вагітна жінка, яка курить, має постійну

загрозу викидня (тобто переривання вагітності протягом перших 28 тижнів).

2)Складання таблиці «Залежність плода від поведінки матері».

Ембріональний розвиток людини починається з утворення зиготи й закінчується

народженням дитини. Він триває 40 тижнів, і за цей час з однієї клітини виростає

організм, який складається з мільярдів спеціалізованих клітин. Вони утворюють

тканини й органи. І порядок їх формування, і швидкість росту визначає програма,

закодована в хромосомному наборі зиготи.

Формування зародка із зиготи починається ще в матковій трубі. У ній відбувається

поділ зиготи, діляться й клітини, які утворилися внаслідок цього. Так формується

багатоклітинний зародок, що складається з диплоїдних клітин. Через деякий час

клітини ембріона спеціалізуються: одні з них утворюють його оболонки, які беруть

участь у забезпеченні умов існування зародка, інші формують тканини й органи нового

організму.

Протягом 6-9 днів зародок рухається до матки. У цей час він росте і розвивається,

використовуючи запас поживних речовин яйцеклітини. У матці відбувається

імплантація - проникнення ембріона у внутрішній шар її тканин, до якого зародок

прикріплюється виростами своєї зовнішньої оболонки. Прикріпившись, ембріон

починає отримувати поживні речовини з організму матері.

Закладання систем органів ембріона відбувається швидко: на четвертому тижні

розвитку в ембріона, довжина якого становить близько 2 мм, вже є серце, кровоносні

судини, зачатки органів чуття, нервової системи тощо. Функціонують й оболонки

зародка. Клітини внутрішньої оболонки продукують навколоплідну рідину. Вона

створює середовище, у якому ембріон може рухатися, оберігає його від трясіння,

стискання. Оболонки ембріона і навколоплідна рідина утворюють навколоплідний

міхур. Зародок росте, збільшується й навколоплідний міхур, що поступово
заповнюєматку. Росте й розтягується і сама матка.

Заповнити таблицю

Етапи формування та розвитку ембріона людини

Плацента. Функції плаценти

До кінця другого місяця ворсинки епітелію зберігаються тільки на тій

стороні оболонки, яка контактує з маткою. Вони розростаються,

розгалужуються, занурюючись у слизову оболонку матки і разом із

судинами алантоїса утворюють поза зародковий орган – плаценту

(дитяче місце), що зв’язує зародок з організмом матері (мал.220 ст.275).

Плацента має форму диска діаметром близько 20 см і товщиною 5 см.

Зв'язок плаценти з організмом здійснюється пупковим канатиком, в

якому проходять пупкові артерії і вени. Кров матері й плоду тече по різних

судинах і не змішується. Плацента виконує такі функції:

•дихання;

• живлення;

• виділення;

• захист (антитіла, плацентарний бар’єр);

• вироблення гормону, який зберігає плід в матці).

V. Домашнє завдання. Опрацювати матеріал параграфа.

Урок за 25.05.2020.

РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ'Я

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), репродуктивне здоров’я
— це стан фізичного, розумового і соціального благополуччя. Він характеризує здатність
до:

· зачаття і народження дітей;

· можливості сексуальних стосунків без загрози захворювань, що передаються статевим
шляхом (ЗПСШ);

· безпечної вагітності, пологів, виживання і здоров’я дитини;

· благополуччя матері;

· можливості планування наступних вагітностей, зокрема попередження небажаної вагітності.

Репродуктивна система людини закладається ще в період внутрішньоутробного розвитку.
Передумовою правильного розвитку та функціонування репродуктивної системи
майбутнього малюка є нормальний фізіологічний перебіг вагітності та пологів у матері.

Ризики для репродуктивного здоров’я

· Спосіб життя. Хронічний стрес, низька фізична активність, невпорядковані статеві зв’язки,
незбалансоване харчування, відсутність режиму навчання й відпочинку тощо.

· Вживання тютюну, алкоголю, наркотиків.

· Екологія. Забруднення навколишнього середовища, високий рівень радіації тощо.

· Соціальне середовище. Низький рівень життя, безробіття тощо.

· Спадковість.

· Недоступність або низька якість медичних послуг.

· Недоступність послуг з консультування та інформування.

Згідно з українськими та світовими даними, основними проблемами репродуктивного
здоров’я є:

· материнська і дитяча смертність;

· інвалідність серед дітей;

· високий рівень абортів;

· невиношування вагітності;

· високий рівень ускладнень вагітності та пологів;

· поширеність жіночої та чоловічої безплідності;

· захворюваність населення на ЗПСШ.

Штучне переривання вагітності шкодить репродуктивному здоров’ю

У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти і пов’язані з
ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час
вагітності.

В Україні штучний аборт все ще вважають одним із методів регулювання народжуваності у
випадках недостатності або неефективності контрацепції.

Значне зменшення загального показника абортів на 1000 жінок репродуктивного віку
порівняно з минулими роками (32,09 у 2000 р. і 8,78 у 2017 р.) має важливе значення.
Водночас, у розвинутих країнах світу цей показник у 2–3 рази нижчий.

Протягом п’ятирічного періоду в Україні загальна кількість усіх штучних переривань
вагітності за бажанням жінки зменшилася на 29,3% (10,55 на 1000 жінок фертильного
віку у 2013 р. і 7,46 у 2017 р.).

Наразі світова спільнота визнає ефективність медикаментозного аборту. Реєстрація
медикаментозних абортів в Україні розпочата з 2007 р. і за десятирічний період їх
кількість зросла у 5,6 разу (0,14 у 2007 р. і 0,8 у 2017 р.).

Аборт не є методом планування сім’ї, але, у випадку прийняття жінкою рішення
перервати вагітність у термін, дозволений законодавством, послуги мають бути надані з
використанням безпечних методів і дотриманням репродуктивних прав жінки.
Кюреточний метод аборту є небезпечним способом переривання вагітності.

Упродовж останніх років сформувалася тенденція до зменшення кількості абортів,
здійснених небезпечними методами: якщо у 2013 р. на один небезпечний аборт припадало
3,7 безпечного, то 2017 р. — 7,3.

Важливим методом планування сім’ї та збереження репродуктивного потенціалу населення
шляхом попередження абортів і пов’язаних з ними ускладнень є контрацепція. Зниження
кількості абортів можна досягти за умови охоплення сучасними методами контрацепції
70–75% жінок фертильного віку. За п’ять останніх років спостерігають негативну тенденцію
щодо застосування як гормональних засобів контрацепції — 210 на 1000 жінок фертильного
віку у 2013 р. і 183 у 2017 р., так і протизаплідної спіралі — 133 і 120 відповідно.

Ризик позаматкової вагітності після перенесеного запального процесу статевих органів
збільшується у 6–10 разів

Одним із основних поведінкових чинників розладу репродуктивного здоров’я є
захворювання, що передаються статевим шляхом. Вони нерідко стають причиною безпліддя,
невиношування вагітності, а також пренатального інфікування плоду з можливими
важкими наслідками і навіть вадами розвитку плоду. Тривалий перебіг цієї групи хвороб
часто призводить до безпліддя, адже наслідком нездорового способу життя є запальні хвороби
статевих органів.

Щорічне виникнення репродуктивних проблем у понад 11 000 жінок пов’язане з
позаматковою вагітністю, рівень якої значною мірою впливає на репродуктивні процеси.
Науковцями доведено, що ризик виникнення позаматкової вагітності після перенесеного
запального процесу статевих органів збільшується у 6–10 разів.

Реальним показником епідемічного стану захворюваності на ЗПСШ є захворюваність на
сифіліс. Останніми роками в Україні є тенденція до зниження захворюваності на сифіліс і
гонококову інфекцію. У 2017р., порівняно з 2016-м, кількість жінок з уперше в житті
діагностованим сифілісом зменшилася на 8,5% і становила близько 1300 осіб.

Упродовж останніх років в Україні щорічно виявляють понад 15000 жінок з локалізацією
злоякісних новоутворень у жіночих статевих органах

Злоякісні новоутворення посідають друге місце серед причин смерті жінок працездатного
віку. Незважаючи на функціонування достатньої мережі жіночих консультацій,
гінекологічних відділень та кабінетів онкопрофілактичних оглядів, щорічне забезпечення
такими оглядами із цитологічним дослідженням близько 55% жінок у віці 18 років, рівень
онкогінекологічної захворюваності залишається високим, хоча тенденція є спадною.

Захворюваність жінок на злоякісні новоутворення у 2013–2017 рр.:

· тіла матки (зниження на 9%);

· молочних залоз (зниження на 6,4%);

· шийки матки (зниження на 14%);

· яєчників (зниження на 7,7%).

Водночас лишається високою захворюваність на злоякісні новоутворення жінок фертильного
віку — 19% на рак шийки матки, 7,5% — на рак тіла матки, 9% — на рак яєчників і
32% — на рак молочної залози.

Залишається незадовільним і стан здоров’я вагітних жінок на тлі підйомної тенденції
основних хвороб, що впливають на розвиток перинатальної патології та перинатальної
смертності. Наразі у кожної четвертої вагітної спостерігається анемія, яка залежить від
якості й повноцінності харчування (що зумовлено передусім соціально-економічним
становищем сімей) та є маркером як соціально-економічного добробуту країни, так і гіпоксії
плоду. За даними кореляційного аналізу виявлено зв’язок між частотою анемії вагітних і
рівнями перинатальної та дитячої смертності. Надзвичайно серйозною проблемою в
сучасній Україні є зростання удвічі захворюваності вагітних на цукровий діабет — від
0,3 на 100 вагітних у 2013 р. до 0,5 — у 2017 р.

Є негативна тенденція щодо частоти хвороб системи кровообігу — з 13,5% у 2013 р. до 14%
у 2017 р., що інтерпретують як наслідок низької репродуктивної культури та
безвідповідальної статевої поведінки.

Незважаючи на впровадження інноваційних перинатальних технологій високими за
підйомної тенденції залишаються рівні гестозів — 5,8 на 100 вагітних у 2013 р. і 6,3 у 2017 р.
та прееклампсій і еклампсій — 2% і 2,1% відповідно.

У жінок, що курять, спостерігають безпліддя, порушення менструального циклу, хронічні
запальні захворювання статевих органів та невиношування вагітності

Найбільш небезпечно для репродуктивного здоров’я, коли протягом дня жінка викурює
більше десяти сигарет. Високий ризик безпліддя у цій категорії жінок пояснюють низкою
патофізіологічних змін, таких як порушення фолікулогенезу, продукції стероїдних гормонів,
рецептивності ендометрію, імплантації заплідненої яйцеклітини тощо.

Дослідження показали, що середній вік жінок з алкогольною інтоксикацією становить 21–25
років. Стан репродуктивного здоров’я в молодих жінок з алкогольною залежністю
характеризується порушеннями, серед яких 82,5% — хронічні запальні захворювання
статевих органів. У кожної другої жінки наявні розлади менструальної функції як за типом
менометрорагій (60%), так і олігоменореї (40,8%). Частота невиношування вагітності
становить 35,3–47,1% випадків відповідно за гострої та хронічної алкогольної інтоксикації.

Під час хронічного вживання наркотичних речовин у людини знижується рівень статевих
гормонів у плазмі крові. У чоловіків відбувається гальмування продукції тестостерону —
біологічної хімічної речовини, що підвищує сексуальну чутливість нервових закінчень
шкірних і слизових покривів. У жінок порушується функція яєчників.

Наркотичні речовини негативно впливають на внутрішньоутробний розвиток організму у
зв’язку з пошкодженням внутрішньоклітинних структур заплідненої яйцеклітини, ембріона
і плода. Крім того, вони опосередковано змінюють властивості слизової оболонки матки,
порушують гормональний фон вагітної жінки. Це відбувається у критичні періоди розвитку
вагітності — доімплантаційний, імплантаційний та період плацентації (органогенезу).
Порушується процес імплантації, утворення плаценти (дитячого місця) і розвиток ембріона.
У зв’язку з цим багато ембріонів гине, вагітність припиняється.

Не тільки медичні, а й соціально-економічні проблеми впливають на репродуктивне
здоров’я

Несприятливим фактором є чимала кількість розпадів сімей після народження дитини. У
2004 р. кількість розлучень становила 173 163, або 3,6 на 1 000 осіб. За останнє десятиріччя
значно збільшилася кількість неповних сімей (з одним із батьків) або сімей, де один із батьків
не є біологічним батьком/матір’ю дитини.

Надзвичайно важливим для України є забезпечення доступності якісної та ефективної
медичної допомоги широкому загалу

На жаль, загальне зниження рівня життя і зростання масштабів бідності погіршило
доступність медичної допомоги, насамперед через високу вартість ліків, медичних товарів,
послуг охорони здоров’я. Зокрема, 24% домогосподарств не мали змоги придбати необхідні
ліки.

Рекомендації щодо збереження репродуктивного здоров’я

Вибір оптимального віку для народження дитини. Відкладення народження первістка до
20-річного віку матері корисне як для неї, так і для дитини.

Дотримання інтервалів між народженням дітей, необхідних для відновлення здоров’я матері.
Після вагітності й пологів, для повного відновлення організму жінки, необхідно близько
трьох років. Перерва між вагітностями менше двох років підвищує ризик передчасних
пологів і народження дітей з малою вагою та інших ускладнень.

Уникнення небажаної вагітності та абортів, зокрема шляхом використання сучасних засобів
контрацепції. Аборт як метод регулювання народжуваності є небажаним і може призводити
до негативних наслідків для репродуктивного здоров’я жінки в майбутньому.

Безпечні та ефективні методи контрацепції. Лікар допоможе із вибором контрацептива, що
відповідатиме найбільш прийнятному методу контрацепції, з урахуванням індивідуальних
потреб і стану здоров’я.

Попередження зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом. Очевидно, що
наслідки таких захворювань можуть негативно впливати на репродуктивну функцію.
У випадку зараження під час вагітності ІПСШ ускладнюють її перебіг та спричиняють
розвиток тяжких вад плоду.

Відмова від шкідливих звичок. Куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних
речовин може серйозно зашкодити репродуктивній функції, включно з розвитком імпотенції
у чоловіків, ризиками для нормального перебігу вагітності, формуванням тяжких вад
розвитку та інших ризиків для здоров’я дитини.

Знання факторів, що впливають на репродуктивне здоров’я, є першим кроком на шляху до
його збереження. Інформованість та грамотне використання контрацепції попередить
небажану вагітність та зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом.
Своєчасна діагностика і лікування цих захворювань допоможуть звести до мінімуму
негативний вплив інфекційно-запальних процесів на репродуктивну функцію.

Планування та ретельна підготовка майбутніх батьків до вагітності, здоровий спосіб життя,
відмова від шкідливих звичок сприяють нормальному перебігу вагітності й пологів,
народженню здорових дітей.

Турбота про своє здоров’я, зокрема й репродуктивне, має стати нормою і культурою
поведінки кожної людини та суспільства загалом.

Джерела

· http://www.unfpa.org/rh/index.htm

· h ttp://www.who.int/reproductivehealth/ru/index.html

· http://www.unfpa.org/public/home/publications/pid/12511

Урок за 28.05.2020.

Варіант І

І рівень

1. Функцію розмноження в людини забезпечує:

а) дихальна система; б) вегетативна система; в) репродуктивна система;

г) травна система.

2. Згорнута спіраллю трубка, що проходить по задній частині яєчка має назву:

а) сім`яник; б) яєчники; в) придаток яєчка; г) простата.

3. До жіночих статевих органів належать :

а) яєчники; б) яєчка; в) простата; г) мошонка.

4. Тривалість менструального циклу в нормі становить:

а) 21-50 днів; б) 21-36 днів; в) 15-30 днів; г) 15-36 днів.

5. Процес злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин називають:

а) онтогенез; б) вагітність; в) гаметогенез; г) запліднення.

6. Плід з материнським організмом з`єднує шнуроподібний орган, що має

назву:

а) ембріон; б) пуповина; в) жовте тіло; г) плацента.

7. До чоловічих статевих органів належить:

а) яєчник; б) маткова труба; в) сім`яник; г) піхва.

8. Товстостінний грушоподібний порожнистий м`язовий орган, який виконує

менструальну, секреторну функції, а під час вагітності в ньому розвивається

зародок і плід, має назву:

а) матка; б) яйцеклітина; в) яєчник; г) сім`яник.

9. Занурення зародка в слизову оболонку матки і прикріплення до неї, має назву:

а) запліднення; б) імплантація; в) гаметогенез; г) онтогенез.

10. Збудником якого захворювання є бліда спірохета:

а) СНІДу; б) трихомонозу; в) гонореї; г) сифілісу.

ІІ рівень

Дайте визначення термінам:

1. Онтогенез – це …

2. Хронологічний вік– це …

3. Ембріональний період – це …

4. Біологічний вік – це …

ІІІ рівень

Завдання на відповідність та послідовність

1. Встановіть відповідність між терміном та його характеристикою:

1. Жовте тіло; а) утворюється з фолікулів та секреторних клітин;

2. Маткова труба; б) передміхурова залоза;

3. Простата; в) орган, у якому відбувається запліднення яйцеклітини;

4. Яєчник; г) жироподібна сполучна тканина.

2 Визначте правильну послідовність розвитку організму людини після запліднення:

а) імплантація; б) зигота; в) утворення багатоклітинного зародка; г) поділ зиготи.

3.Визначте правильну послідовність періодів життєвого циклу людини:

а) перше дитинство; б) період новонародженості; в) раннє дитинство;

г) грудний період

ІV рівень

Дайте розгорнуту відповідь

1. Порівняйте чоловічу та жіночу статеві клітини. Обгрунтуйте взаємозв`язок їх

будови та функцій.

2. Що таке плацента і яку роль вона відіграє в розвитку плоду? Відповідь обґрунтуйте.

8 КЛАС БІОЛОГІЯ

26.03.2020.

Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи. Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, дотику, температури, бол

Урок за 06.04.2020

Вища нервова діяльність. Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи

Вища нервова діяльність. Умовні та безумовні рефлекси. Інстинкти

Комментариев нет:

Отправить комментарий

НАБРИДЛО ВЧИТИСЬ - ПОГРАЙСЯ!

РЕЛАКСУЙ ! СТАНЕ КРАЩЕ !